Вирок № 97101601, 19.05.2021, Петриківський районний суд Дніпропетровської області

гСправа № 187/836/20 Провадження №1-кп/0187/85/21

ПЕТРИКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙСУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2021 року смт. Петриківка

смт Петриківка

Петриківський районний суд Дніпропетровської області в складі: головуючого судді Говорухи В.О., за участю секретаря судового засідання Дудка В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження № 12020040520000046 відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець смт Петриківка Петриківського району Дніпропетровської області, українець, громадянин України, не працює, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , ранішесудимого: 05.05.2020 Петриківським районним судом Дніпропетровської області за ч. 1 ст. 307 КК України до 5 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим терміном 3 роки, за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, за участю прокурора Сухомлин В.В., обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника адвоката Попова В.А.,

В С Т А Н О В И В:

В ніч на 26.01.2020 ОСОБА_1 , перебуваючи на території домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , маючи намір спрямований на таємне викрадення чужого майна, де з метою здійснення свого злочинного умислу, з корисливих спонукань, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, розбивши скло вікна, через двері балкону проник до житлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , звідки таємно викрав газову плиту марки «Дружковка 1470-16» білого кольору, яка належить ОСОБА_2 .

Довівши свій злочинний умисел до кінця ОСОБА_1 з викраденим майном з місця скоєння кримінального правопорушення зник, розпорядившись ним на власний розсуд, тим самим спричинив матеріальною збитку ОСОБА_2 , на загальну суму 1100 гривень.

Таким чином, своїми умисними злочинними діями, що виразились в таємному викраденні чужого майна (крадіжці), поєднаній із проникненням в житло, ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 185 КК України.

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_1 свою провину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав повністю. Пояснив, що він дійсно 26.01.2020 розбивши скло вікна, через двері балкону проник до житлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , звідки таємно викрав газову плиту марки «Дружковка 1470-16», яку продав за 1000 грн., а виручені кошти витратив на власні потреби.

У вчиненому розкаюється та просить його суворо не карати.

Потерпілий ОСОБА_2 надав до суду клопотання про розгляд справи без його участі.

На підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, за згодою учасників процесу, судом визнано недоцільним дослідження доказів, стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким з учасників процесу не оспорюються. При цьому судом з`ясовано, що обвинувачений та інші учасники правильно розуміють зміст цих обставин, сумніву у добровільності та істинності їх позицій немає, а також сторонам роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Суд враховує, що відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини від 27.02.1980 року (скарга № 6903/75) Девеер проти Бельгії (Deweerv. Belgium) держава та її судові органи зобов`язані забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних справ шляхом спрощеного та скороченого розгляду, і суд має перевірити, чи не був такий вибір зумовлений виключно бажанням завершити справу швидко, без участі повної судової процедури та не привертаючи уваги громадськості та засобів масової інформації, чи бажанням бути обвинуваченим у вчиненні менш тяжких злочинів, заручившись підтримкою прокурора щодо отримання менш суворого покарання або взагалі звільнення від покарання за окремими епізодами справи.

Прийняття такого рішення свідчить про те, що обставини, які сторони не оспорюють, будуть вважатися встановленими в судовому засіданні і суд буде це враховувати при постановленні вироку. Крім того, це повністю узгоджується з вимогами п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

Суд пересвідчився, що позиція підсудного ОСОБА_1 щодо розгляду справи у порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, є добровільною і не пов`язана з вищевказаними чинниками.

В ході судового розгляду кримінальної справи, з урахуванням ч.3 ст. 349 КПК України суд допитав обвинуваченого та дійшов до переконання, що вина обвинуваченого у скоєнні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України знайшла своє підтвердження повністю в судовому засіданні.

Вирішуючи питання про призначення покарання суд керуючись загальними засадами призначення покарання закріпленими в ст. 65 КК України через які реалізовано принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, спрямованих на досягнення мети покарання пов`язаної з виправленням засудженого, а також запобігання вчиненню ним та іншими особами нових злочинів (ст. 50 КК України).

ОСОБА_1 не одружений та утриманців не має, інвалідом не являється, має середню спеціальну освіту, не перебуває на обліку у лікаря психіатра і нарколога.

Як обставину, що пом`якшує покарання суд враховує щире каяття, так як підсудним усвідомлено та критично оцінено свою протиправну поведінку, а також активне сприяння розкриттю злочину та добровільне відшкодування завданих збитків.

Обставинами які в силу статті 67 КК України обтяжує покарання підсудного є вчинення злочину щодо особи похилого віку.

Суд враховує характер і ступінь суспільної небезпечності злочину, вчиненого ОСОБА_1 , який згідно ст. 12 КК України відноситься до тяжких злочинів.

Таким чином суд вважає необхідним та достатнім для досягнення мети покарання, призначити ОСОБА_1 покарання в межах санкції, визначеної за вчинені ним злочини у виді позбавлення волі, оскільки саме таке покарання буде необхідним та достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів, тобто, буде пропорційним легітимній цілі, яка переслідується таким покаранням. Підстав для призначення покарання нижче від найнижчої межі встановленої санкцією статті чи звільнення підсудного від покарання, судом не встановлено.

Суд враховує, що 05.05.2020 Петриківським районним судом Дніпропетровської області ОСОБА_1 засуджений за ч. 1 ст. 307 КК України до остаточного покарання у виді 5 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим терміном 3 роки.

За таких умов на підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів остаточне покарання слід визначити шляхом поглинення менш суворого покарання за даним вироком більш суворим покаранням за вказаним вироком Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 05.05.2020.

При цьому, суд приходить до висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, а тому ОСОБА_1 слід звільнити від відбування остаточно визначеного покарання з випробуванням згідно ст. 75 КК України з покладенням на нього обов`язків передбачених ст. 76 КК України.

Зазначене також узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 23 вересня 2019 року у справі № 199/1496/17, відповідно до якої кримінально-правові норми, передбачені статтями 70, 75 КК України, не передбачають окремого порядку призначення покарання за сукупністю злочинів в тих випадках, коли особа, щодо якої було застосоване звільнення від покарання з іспитовим строком, вчинила до ухвалення вироку в першій справі інший злочин, за який вона засуджується до покарання, від відбування якого вона також звільняється з іспитовим строком. Оскільки самостійне виконання таких вироків не засноване на вимогах закону про кримінальну відповідальність, призначаючи остаточне покарання згідно з вимогами ч. 4 ст. 70 КК України, суд має право вмотивовано вирішити питання про звільнення особи від відбування остаточного покарання з випробуванням та визначити іспитовий строк в порядку та в межах, передбачених ст. 75 КК України.

Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались.

Речові докази до справи не долучались.

Процесуальні витрати за проведення судової експертизи на загальну суму 1262,06 грн., відповідно до ч. 2 ст. 122 та ч. 1 ст. 124 КПК України, необхідно стягнути з обвинуваченого на рахунок держави.

Керуючись статтями 100, 337, 368-370, 376 Кримінального процесуального кодексу України, суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого частиною 3 статті 185 Кримінального кодексу України та призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання за даним вироком, більш суворим покаранням за вироком Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 05 травня 2020 року, визначити ОСОБА_1 остаточне покарання у виді 5 (п`ять) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_1 від відбування остаточного покарання з іспитовим строком на 3 (три) роки, поклавши на нього обов`язки, передбачені ст. 76 КК України: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації, виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

Процесуальні витрати за проведення судових експертиз № 810/20 від 10.03.2020 на суму 320 грн. та 19/104-7/5/124 від 13.02.2020 на суму 4942,06 грн. стягнути з ОСОБА_1 на користь держави.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляції через Петриківський районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим, який перебуває під вартою, - в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Вирок, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя: В. О. Говоруха