Ухвала суду № 97100183, 22.04.2021, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 22.04.2021

Справа № 320/6745/19

Провадження № 2-п/937/17/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2021 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі: головуючого судді - Горбачової Ю.В.

з секретарем с/з – Ісайченковим А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Мелітополі заяву ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Скворцова Олена Володимирівна про перегляд заочного рішення по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Мелітопольський міськрайонний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Південно – Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про визнання батьківства,

за участі:

представника відповідача – адвоката Скворцової О.В.,

позивача – ОСОБА_2 ,

ВСТАНОВИВ:

Заочним рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 03 листопада 2020 року, позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Мелітопольський міськрайонний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Південно – Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про визнання батьківства задоволені.

Визнано ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, батьком дитини – ОСОБА_3 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 (актовий запис про народження в Книзі реєстрації народжень № 606 від 19.05.2016 року).

Виключено з актового запису № 606 від 19.05.2016 року про народження дитини ОСОБА_3 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого Мелітопольським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, відомості про батька - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина України.

Внесено зміни до актового запису № 606 від 19.05.2016 року про народження ОСОБА_3 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого Мелітопольським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, зазначивши батьком дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина України.

Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , судові витрати в розмірі 1 536 (одна тисяча п`ятсот тридцять шість) гривень 80 копійок.

29.12.2020 року відповідачка ОСОБА_1 в інтересах якої діє адвокат Скворцова О.В., звернулася до суду із заявою про перегляд заочного рішення, в якій просить поновити строк на подачу заяви про перегляд заочного рішення як пропущений з поважних причин; скасувати заочне рішення Мелітопольського міськрайонного суду від 03.11.2020 року по справі №320/6745/19 і призначити справу до розгляду по суті.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що представник заявника ОСОБА_5 отримала заочне рішення суду по вказаній справі 24.12.2020 року, про наявність судового рішення заявниця дізналася 19.12.2020 року з Мелітопольського ВП від співробітників які їй зателефонували з метою розшуку її дитини ОСОБА_6 . Відповідачка не брала участі у справі та категорично не згодна з зазначеним рішенням суду. Судові повістки та копія позовної заяви, копія уточненої позовної заяви по вказаній справі нею не отримувалися, поштові конверти повертались до суду, оскільки вона на теперішній час постійно проживає за межами України, де оформлює вид на проживання. Відповідачка не була обізнана належним чином про наявність у провадженні Мелітопольського міськрайонного суду цивільної справи за позовом ОСОБА_2 , пред`явленого до неї про визнання батьківства відносно її доньки та не могла своєчасно подати відзив у якому викласти свої заперечення проти позовних вимог. Як вбачається з рішення суду, воно ґрунтується на недостовірних доказах позивача, що призвело до помилкового задоволення позову, що дає підстави для його скасування за цією заявою. Відповідачка ніколи не визнавала і не визнає на даний час батьківство позивача відносно її дитини ОСОБА_7 . Біологічним батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є чоловік відповідачки ОСОБА_8 , з яким вона уклала шлюб 10.05.2019 року. З ОСОБА_8 заявниця була знайома з 2012 року та вони симпатизували один одному. З позивачем ОСОБА_2 відповідачка ОСОБА_1 зустрічались з травня 2015 року по початок липня 2015 року, проводили разом час, позивач залишався на ніч. Однак, у фактичних шлюбних відносинах сторони ніколи не перебували, не мали спільного бюджету та не вели спільного господарства. Позивач у позові зазначив хибні данні про те що начебто відповідачка з ним проживала разом тривалий час. Відповідачка категорично проти вказаного заперечує, а до позову не надано жодного доказу, підтверджуючого вказаний факт. Фото фіксації свідчать лише про проведення дозвілля разом а факту проживання та факту батьківства вони не доводять. На її думку створити сім`ю сторонам по справі не вдалося через постійні сварки та відсутність взаєморозуміння між ними, тому відповідачка прийняла рішення про припинення романтичних відносин з позивачем. У липні 2015 року вона стала зустрічатись з ОСОБА_8 (теперішнім чоловіком), у середині серпня 2015 року відповідачка завагітніла від ОСОБА_8 , відносини з яким продовжувались до березня 2016 року. У березні 2016 року відповідачка посварилась з ОСОБА_8 та припинила з ним будь які відносини. Маючи образу на біологічного батька ОСОБА_8 , вона зареєструвала дитину на підставі ст. 135 СК України і навмисно вказала інші дані про батька, вказавши батьком дитини « ОСОБА_9 », а не « ОСОБА_10 », знаючи про те що вона має право зазначити будь які данні відносно батька. В цей час позивач став намагатись з нею примиритись, купував подарунки, став приходити до них додому, проводив час з її батьками. Вона дозволила йому іноді проходити, проводити час, однак вказала що разом вони не зможуть бути бо вони різні люди. Крім того, позивач пропустив строк позовної давності протягом якого він мав би звернутися до суду з питанням про визнання батьківства, який складає один рік з моменту коли особа дізналася про факт батьківства. Оскільки право було порушено ще у 2016 році, а до суду з позовом позивач звернувся лише у серпні 2019 року і відповідно пропустив строк на звернення до суду. Вважає, що через відсутність наданих заперечень відповідачки та відсутність висновку судово-генетичної експертизи на предмет наявності або відсутності споріднення між позивачем та її донькою ОСОБА_3 , судом не було повно з`ясовано усіх фактичних обставин справи та відсутність відповідачки на території України, не враховано обставини справи, що мають істотне значення для правильного вирішення позову.

Представник відповідачки в судовому засіданні наполягала на задоволенні заяви посилаючись на підстави, викладенні в заяві та письмовій відповіді на заперечення, просила скасувати заочне рішення Мелітопольського міськрайонного суду від 03.11.2020 року по справі №320/6745/19 і призначити справу до розгляду по суті.

У відповіді на заперечення зазначила, що позивач надає суду недостовірні відомості, що відповідачка та її родичі систематично відмовлялися від отримання судових повісток на протязі більше 1 року. Вказане спростовується матеріалами справи, де жодне судове повідомлення не містить підтверджуючої інформації. Відповідачка не була належним чином повідомлена про розгляд вказаної справи, не отримувала ніяких документів, не була повідомлена про призначення експертизи, отже про зловживання з її боку процесуальними правами не може бути і мови. Крім того, позивач вказує, що мається відмітка про отримання ухвали суду про призначення експертизи судом ОСОБА_8 , і знову вводить суд в оману оскільки ніякої відмітки про отримання повідомлення немає у скриншотах, наданих позивачем. Жодного доказу про проживання сторін по справі разом на протязі одного року не існує. Фото або квитанції не свідчать про проживання однією родиною та жодної довідки підтверджуючої вказаний факт не надано. Не відповідає дійсності зазначений позивачем аргумент стосовно того, що він навідував дитину в той час коли відповідачка вже вийшла заміж за ОСОБА_8 начебто подружжя дозволяли позивачу бачити дитину, навіть після реєстрації шлюбу з ОСОБА_8 , тим самим визнаючи його батьківство. Проти вказаного аргументу відповідачка категорично заперечує, вказуючи що це лише вигадка позивача та вказаний факт буде спростований показами свідка у судовому засіданні. Також з урахуванням інтересів малолітньої дитини ОСОБА_3 , заочне рішення має бути скасовано, оскільки воно не відповідає дійсним обставинам справи та не відповідає інтересам малолітньої дитини та її батьків. Європейський суд з прав людини зауважив, що на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини, його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства. Висновок судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи є підставою для категоричного висновку для визнання батьківства. Припинення відносин між сторонами до народження дитини може бути підставою для відмови в позові лише у випадках, коли це сталося до її зачаття. Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 17 лютого 2021 року у справі № 373/2257/18 (провадження 61-15136св20).

Позивач в судовому засіданні заперечував проти скасування заочного рішення посилаючись на підстави, викладені в письмових запереченнях.

В своїх запереченнях він зазначив, що жодних законних підстав для скасування заочного рішення немає, оскільки відповідачки неодноразово надсилались повістки на протязі біль 1 року, однак жодної зацікавленості в розгляді справи вона не проявила. Жодних пояснень з приводу систематичної неявки до суду відповідачка не надала. Факт проживання відповідачки за межами України, жодним чином не виправдовує ігнорування численних судових повісток та повідомлень. Окрім того, кореспонденцію в праві були отримати родичі ОСОБА_1 які проживають в АДРЕСА_1 . Повідомлення про розгляд справи та проведення експертизи по справі отримував чоловік відповідачки – ОСОБА_8 , про що мається відмітка про отримання. Про те, що справа була розглянута без неї їй повідомила поліція після організації пошуку дитини за його заявою. До суду з 06 квітня 2020 року по кінець 2020 року від неї не надходило жодних заяв, заперечень чи запитів, що вказує на навмисність бездіяльності відповідача. Докази на які посилається відповідачка жодним чином не підтвердженні оскільки відповідачка сама зазначає, що мала інтимні відносини з ним в період з травня 2015 року та по початок липня 2015 року тобто в період коли вона могла завагітніти. Крім того, доказами по справі (фото, відео, квитанції) та свідками підтверджується, що в цей період та до вересня 2015 року він проживав з нею та її першою донькою ОСОБА_11 однією сім`єю в орендованій квартирі по АДРЕСА_3 . Відповідачка не могла зустрічатись з ОСОБА_8 та мати з ним будь-які стосунки, оскільки на ой час він постійно знаходився з нею та вони жили однією сім`єю. Перепискою наданою суду встановлено, що відповідачка разом з ним раділа народження дитини та називала його батьком ОСОБА_7 . Дитина схожа на нього та така явна ідентичність зовнішності можлива лише при наявності кровної спорідненості. Наразі відповідачка наголошує на необхідності в проведенні експертизи через представника, однак сама разом з дитиною знаходиться за кордоном, що унеможливлює вирішення вказаного питання у випадку відновлення судового процесу по справі. Відповідачка вказує, що фотографії та відео стверджують лише про проведення дозвілля разом. Однак це також спростовується матеріалами справи. ОСОБА_7 неодноразово на відео називає його татом. Відео та фото зняті з невеликим інтервалами часу з самого народження дитини. Оскільки свою доньку він навідував постійно – щонеділі. Також до ОСОБА_7 на АДРЕСА_1 приїздили його родичі. Крім того, вказаний у ст. 129 СК України строк позовної давності не розповсюджується на ст. 128 СК України, у відповідності з якою й подавався позов про визнання батьківства по справі, а тому клопотання позивачка про застосування наслідків спливу строку позовної давності на звернення до суду є цілком неаргументованим.

Представник третьої особи: Мелітопольський міськрайонний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Південно – Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) в судове засідання не з`явився, про причини своєї неявки суд не повідомив.

Вислухавши пояснення представника заявника, позивача, дослідивши матеріали цивільної справи, заяву про перегляд заочного рішення та додані до неї матеріали, суд вважає, що заява відповідача про перегляд заочного рішення не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.284 ч.1 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

У відповідності до п. 1, п.2 ч. 3 ст. 287 ЦПК України у результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою: залишити заяву без задоволення; скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду за правилами загального чи спрощеного позовного провадження.

Згідно вимог ст.288 ч. 1 ЦПК України, заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причину неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач по справі ОСОБА_1 на протязі більше ніж 1 року викликалася в судові засідання, однак жодного разу вона до суду не з`явилася та не повідомила про причини своєї неявки, а також не подала відзив на позовну заяву. Всі судові повістки направлялися на адресу її реєстрації, а саме АДРЕСА_1 . Однак жодного разу, а ні відповідачкою, а ні її близькими родичами судові повістки про виклик до суду отримані не були.

Крім того, про існування вказаної цивільної справи на розгляді в Мелітопольському міськрайонному суді Запорізької області ОСОБА_1 була обізнана, що підтверджується її заявою від 06.04.2020 року про відкладення розгляду справи до її прибуття в Україну.

Таким чином відповідачка, будучи обізнаною про розгляд даної цивільної справи судом, протягом тривалого розгляду не виявила бажання реалізувати своє право на подання відзиву на позов та подання доказів, що підтверджують її позицію, не виявила бажання реалізувати своє право прийняти участь у розгляді даної справи особисто або через представника.

Така позиція відповідачки не може вважатися зловживанням своїми правами, оскільки кожна сторона у справі може вільно розпоряджатися наданими їй процесуальними правами, а тому нез`явленню в судові засідання та не подання доказів відповідачкою було надано оцінку у судовому рішенні.

До того ж, згідно витребуваних судом відомостей про перетин кордону відповідачкою ОСОБА_1 , Державна прикордонна служба України повідомила про те, що відповідачка з 20.11.2019 року по 18.12.2019 року та з 30.06.2020 року по 01.08.2020 року перебувала на території України.

Таким чином, відповідачка мала можливість надати суду заперечення на позовну заяву або прийняти участь у розгляді справи особисто чи через представника.

У своїй заяві про перегляд заочного рішення відповідачка зазначила, що вона не отримувала судові повістки та копію позовної заяви, копію уточненої позовної заяви по вказаній справі, поштові конверти повертались до суду, оскільки відповідачка на теперішній час постійно проживає за межами України, де оформлює вид на проживання. Відповідачка не була обізнана належним чином про наявність у провадження Мелітопольського міськрайонного суду цивільної справи за позовом ОСОБА_2 , пред`явленого до неї про визнання батьківства відносно її доньки та не могла своєчасно подати відзив у якому викласти свої заперечення проти позовних вимог.

Однак, відповідачка не довела поважності причин, з яких вона не мала можливості подати до суду відзив на позов та докази на спростування доводів позивача.

Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_1 була обізнана про розгляд справи та мала можливість надати наявні в неї докази, які мають істотне значення для вирішення справи, до розгляду справи по суті або після з відповідним клопотанням про поновлення строків на подання відзиву.

Посилання ОСОБА_1 на те, що вона не могла з`явитися до суду у зв`язку з проживанням за межами України та карантинними заходами у цей період, суд вважає вказані причини неповажними, оскільки вона мала достатньо часу для надання суду заперечень на позов з обґрунтуванням своєї позиції поштою чи на електронну адресу суду або через представника.

Також, представником відповідачки не зазначено будь-яких доказів, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Враховуючи, що відповідачка вказує, що біологічним батьком її дочки - ОСОБА_3 є її нинішній чоловік ОСОБА_8 , то такими доказами мали б стати результати генетичної експертизи, що підтверджували б його кровну спорідненість з дитиною.

Оскільки підставами скасування заочного рішення є поважність неявки в судове засідання відповідача та наявність істотних доказів у справі в обґрунтування заперечень проти вимог позивача, то за відсутності зазначених обставин у сукупності, суд не вбачає підстав для скасування заочного рішення, а отже залишає заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення без задоволення.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст.. 284, 287, 288 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Залишити без задоволення заяву ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Скворцова Олена Володимирівна про перегляд заочного рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 03 листопада 2020 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Мелітопольський міськрайонний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Південно – Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про визнання батьківства.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Роз`яснити заявнику, що у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Повний текст ухвали виготовлений 27 квітня 2021 року.

СУДДЯ: Ю.В. Горбачова