Рішення № 97099051, 24.05.2021, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" травня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/756/21

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Сальнікової Г.І.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" (03150, м. Київ, вул. Казимира Малевича, буд. 31) до Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, буд. 11) 3-тя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення 2000,00 грн. без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Харківської області подано позов Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" до Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", в якому позивач просить стягнути з відповідача на свою користь суму завданої матеріальної шкоди в розмірі 2000,00 грн.

Попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи складається з суми сплаченого судового збору за подання даного позову до суду у розмірі 2270,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 24.03.2021 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні ч. 5 ст. 12 ГПК України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 .

Відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Будь-яких заяв або клопотань, відповідно до ст. 80 ГПК України, про можливість подання яких було роз`яснено ухвалою господарського суду Харківської області від 24.03.2021 на адресу суду від учасників справи не надходило, як і не надходило клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до ст. 252 ГПК України.

13.04.2021 в системі діловодства господарського суду Харківської області від відповідача зареєстровано відзив на позовну заяву (вх. №8381), в якому вказує про те, що позовні вимоги визнає в повному обсязі та просить суд розподілити судовий збір у відповідності до ч. 1 ст. 130 ГПК України та 50 % судового збору повернути позивачу з державного бюджету.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача правом на подання пояснень по суті спору в порядку ст. 168 ГПК України не скористалася, про розгляд справи повідомлена належним чином.

Статтею 42 ГПК України визначено перелік прав та обов`язків учасників справи.

Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 46 ГПК України, крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу, позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.

Згідно з ч. 1 ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Частиною 1 ст. 191 ГПК України встановлено, що позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Згідно з ч. 4 ст. 191 ГПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Згідно з частиною 4 статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Враховуючи визнання відповідачем позову, відсутність у суду підстав для постановлення ухвали про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовження судового розгляду, суд, перевіривши здійснені позивачем нарахування, дійшов висновку, що згідно з вищенаведеними нормами ГПК України позов позивача слід задовольнити виходячи з наступного.

16.07.2019 між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "ВУСО" (надалі - страховик) та Комунальним закладом охорони здоров`я "Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф" (надалі - страхувальник) було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №6450527-02-21-01, відповідно до умов якого страховик застрахував майнові інтереси страхувальника, пов`язані з експлуатацією наземного транспортного засобу, а саме автомобіля Citroen Jumper, д.р.н. НОМЕР_1 .

19.09.2019 в м. Харкові сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Citroen Jumper, д.р.н. НОМЕР_1 та трактора T-16, д.р.н. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 , в результаті чого вказані транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

З матеріалів справи вбачається, що постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 04.12.2019 ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні вказаної дорожнього-транспортної пригоди та притягнуто до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЗУ «Про страхування», договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі остання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній і договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати прахові платежі та виконувати інші умови договору.

Умовами п. 3.1. Договору передбачено, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася внаслідок зіткнення (контакту) застрахованого ТЗ з іншим транспортним засобом-учасником ДТП, яке сталося з вини водія іншого ТЗ-учасника ДТП, особа та вина якого встановлена у порядку, визначеному законом (п. 3.1 Договору страхування).

Відповідно до рахунку СТО вартість відновлювального ремонту складає 39 180,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі заяви страхувальника на виплату страхового відшкодування ПрАТ «СК «ВУСО» було здійснено перерахування грошових коштів на рахунок СТО у розмірі 34 740,00 грн.

Факт проведення зазначеної виплати підтверджується страховим актом № 11899-02 від 01.10.2019 р., а також платіжним дорученням № 26188 від 01.10.2019 р.

Як вже було зазначено вище, постановою Дзержинського районного суду міста Харкова від 04.12.2019 року ОСОБА_1 визнано винним у справі про адміністративне правопорушення.

Відповідно до листа КП "Харківські теплові мережі" № 128 від 05.02.2020 р., ОСОБА_1 був офіційно працевлаштований в КП "Харківські теплові мережі", з яким припинено трудові правовідносини на підставі ст. 38 КЗпП України.

З метою досудового врегулювання спору, позивачем направлено на адресу відповідача претензію №1527 від 26.02.2020 з проханням у добровільному порядку відшкодувати понесені збитки, однак вказана претензія з боку відповідача залишилася без задоволення.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 993 ЦК України, ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, яка отримала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдану шкоду.

Статтею 1166 ЦК України встановлено, що шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір оренди, підряду тощо) володіє транспортним засобом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Відповідно ст. 12 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору загальнообов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Згідно ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до статті 129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.

За змістом ст. 13 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) встановлений такий принцип господарського судочинства як змагальність сторін, згідно з яким судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

За приписом ст. 76 ГПК України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції.

Відповідачем не оспорено вказану заборгованість та визнано позов.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 ГПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Згідно з частинами 1 статті 191 ГПК України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Частиною 4 статті 191 ГПК встановлено, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Статтею 123 ГПК України визначено види судових витрат. Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 1 ст. 130 ГПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Приймаючи до уваги визнання відповідачем позову до початку розгляду справи по суті судом, враховуючи задоволення судом позову позивача, суд дійшов висновку про необхідність покладення на відповідача судового збору в розмірі 50% від суми, яка була сплачена позивачем при поданні позову згідно з платіжним дорученням №4466 від 05.02.2021, а саме в розмірі 1135,00 грн.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 5, 20, 73, 74, 76-79, 86, 126, 129, 130, ст. ст. 236-239 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, буд. 11, код ЄДРПОУ 31557119) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" (03150, м. Київ, вул. Казимира Малевича, буд. 31, код ЄДРПОУ 31650052) - суму завданої матеріальної шкоди у розмірі 2000,00 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 1135,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Управлінню державної казначейської служби України у Шевченківському районі м. Харкова повернути Приватному акціонерному товариству "Страхова компанія "ВУСО" (03150, м. Київ, вул. Казимира Малевича, буд. 31, код ЄДРПОУ 31650052) з Державного бюджету 50% судового збору в сумі 1135,00 грн., сплаченого останнім до господарського суду Харківської області згідно з платіжним дорученням №4466 від 05.02.2021, відповідно до ч. 1 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України та ч. 3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", оригінал якого залишається в матеріалах справи № 922/756/21.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "24" травня 2021 р.

Суддя Г.І. Сальнікова