Рішення № 97099047, 24.05.2021, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" травня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/924/21

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Гребенюк Т.Д.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Комунального підприємства "Чернігівводоканал" Чернігівської міської ради (14017, м. Чернігів, вул. Жабинського, буд. 15, ЄДРПОУ 03358222) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Автознак" (61095, м. Харків, вул. Маршала Бажана, 21/23, ЄДРПОУ 40366764) про стягнення коштів в розмірі 59 889 грн. 60 коп. без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем та відповідачем було укладено договір, на підставі якого у позивача виник обов`язок здійснити 100% попередню оплату товару в розмірі 52908,00 грн. В той же час, у відповідача виник обов`язок поставити попередньо оплачений позивачем товар.

Позивач здійснив попередню оплату товару в розмірі 52908,00 грн. Втім, відповідач своє зобов`язання щодо поставки товару виконав частково, поставивши позивачу товар лише на суму 3000,00 грн.

Наразі позивач має намір повернути частину попередньої оплати за товар, який відповідачем так і не було поставлено, а саме – кошти в сумі 49908,00 грн. Окрім того, позивач має намір стягнути з відповідача неустойку (6488,04 грн. пені та 3493,56 грн. штрафу) за невиконання зобов`язання з поставки товару.

Юридичними підставами позову позивач визначив статті 525, 526, 530, 599, 610,612, 693, 712 ЦК України.

В позовній заяві позивач просить суд покласти на відповідача витрати зі сплати судового збору в розмірі 2270 грн. (дві тисячі двісті сімдесят гривень).

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 24.03.2021 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі №922/924/21. Справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження. Відповідачу, згідно з частиною першою статті 251 Господарського процесуального кодексу України, було встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання до суду відзиву на позовну заяву.

Копії ухвали Господарського суду Харківської області від 24.03.2021 були направлені на адреси позивача та відповідача, визначені в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Направлена позивачу ухвала суду отримана його представником 01.04.2021, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення, яке повернулось до суду 09.04.2021. З моменту повідомлення позивача про розгляд справи судом, жодних заяв чи клопотань від позивача до суду не надходило.

Направлена відповідачу ухвала повернулась до суду 05.04.2021 з відміткою пошти «адресат відсутній за вказаною адресою».

Згідно з ч. 3, 4 ст. 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.

Відповідно до ч. 1, п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України копії повного судового рішення вручаються учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, негайно після проголошення такого рішення. Днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

З огляду на вказані приписи та наведені обставини, суд констатує, що відповідача належним чином повідомлено про розгляд цієї справи судом, надано можливість висловити свою правову позицію у справі шляхом подання відзиву на позовну заяву. Втім, відповідач цим правом не скористався, відзиву на позовну заяву не надав.

Таким чином, з огляду на приписи ч. 9 ст. 165 ГПК України, враховуючи ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

02.12.2019 між позивачем (далі – покупець) та відповідачем (далі - постачальник) було укладено договір поставки №50267 (далі – договір поставки) Копія договору міститься в матеріалах справи, договір підписано представниками сторін та скріплено печатками.

Відповідно до п. 1.1 розділу 1 договору відповідач зобов`язується передати у власність позивачу дорожні знаки різного типу згідно асортименту, зазначеного у специфікації (додаток 1), що є невід`ємною частиною даного договору (код: ДК 021:2015 34990000-3: регульоване, запобіжне, сигнальне та освітлювальне обладнання), а покупець сплатити за товар, на умовах визначених у договорі.

Згідно з частинами 1, 2 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Предмет договору свідчить, що між позивачем та відповідачем виникли правовідносини, обумовлені статтею 712 ЦК України.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

В дотримання умов п. 1.1 розділу 1 договору сторони погодили специфікацію від 02.12.2019, як додаток №1 до договору. Зі змісту специфікації вбачається, що сторони домовились про найменування товару, його кількість та ціну, а саме: дорожні знаки в загальній кількості 159 одиниць на загальну суму 52908,00 грн.

Вартість товару сторони також погодили в п.3.1 договору. Так, суму договору сторони визначили в розмірі 52908,00 грн., в тому числі ПДВ 20% - 8818,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Згідно з п.4.1 договору розрахунок за поставлений товар здійснюється позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок відповідача.

В п. 4.2 договору сторони домовились, що позивач має здійснити 100% попередню оплату за товар по Специфікації протягом 5 банківських днів з моменту виставляння рахунку на оплату.

02.12.2019 відповідач виставив позивачу рахунок №50267 від 02.12.2019 на суму 52908,00 грн.

Таким чином, з огляду на приписи п. 4.2 договору, позивач мав здійснити попередню оплату за товар на суму 52908,00 грн. в строк до 09.12.2019.

17.12.2019 позивач здійснив попередню оплату за товар в розмірі 52908,00 грн. на підставі виставленого відповідачем рахунку №50267 від 02.12.2019. Ці обставини підтверджуються платіжним дорученням №3729 від 17.12.2019 на суму 52908,00 грн.

Відповідно до п. 6.3, 6.3.1 договору, відповідач зобов`язаний забезпечити поставку товару у строки, встановлені цим договором.

В ч. 1 ст. 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з п. 5.3, 5.4. договору поставка товару здійснюється не пізніше 14 календарних днів з дати отримання відповідачем заявки від позивача. Замовлення може бути надане позивачем відповідачу будь-яким зручним та зрозумілим способом в письмовій або усній формі (у тому числі факсом, електронною поштою, листом, засобами телефонного зв`язку тощо) за вибором покупця.

Відповідно до експрес-накладної №100 3496 5232 від 20.01.2020 позивачем було частково отримано товар, а саме в кількості 10 одиниць (вартість товару 300000 грн.). Отже, після цієї поставки, залишок товару, який повинен був поставити відповідач відповідно до договору поставки складав 149 одиниць на загальну суму 49908,00 грн.

15.06.2020 позивач надсилав відповідачу письмове замовлення вих.№ 04-14/1434 від 11.06.2020, в якому зазначив, що 11.06.2020 він отримав за договором товар в кількості 10 одиниць. В цьому замовленні позивач просив відповідача поставити решту товару – в кількості 149 одиниць.

Вказане замовлення 06.07.2020 повернулось позивачу за закінченням встановленого строку зберігання.

21.10.2020 позивач надсилав відповідачу повторне письмове замовлення вих.№04-14/2648 від 21.10.2020, в якому вимагав у відповідача, в строк 10 робочих днів з дня отримання цього листа, або поставити решту оплаченого товару в кількості 149 одиниць або повернути попередню оплату за непоставлений товар.

Вказане повторне письмове замовлення вих.№04-14/2648 від 21.10.2020 було отримане відповідачем 26.10.2020, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Оскільки матеріалами справи підтверджено факт отримання відповідачем саме повторного замовлення вих.№04-14/2648 від 21.10.2020, суд дійшов висновку, що обумовлений ч. 1 ст. 530 ЦК України та п. 5.3, 5.4. договору строк поставки товару в кількості 149 одиниць на суму 49908,00 грн. слід розраховувати саме від дати отримання відповідачем повторного замовлення вих.№04-14/2648 від 21.10.2020, тобто від 26.10.2020.

Отже, з огляду на положення ч. 1 ст.530 ЦК України та п. 5.3, 5.4. договору строк поставки відповідачем товару в кількості 149 одиниць на суму 49908,00 грн. настав 09.11.2020.

Відповідно до ч.1 ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

В матеріалах справи відсутні докази передачі відповідачем позивачу товару в кількості 149 одиниць на суму 49908,00 грн. ані в строк, обумовлений договором (09.11.2020), ані пізніше. Отже, відповідач не виконав обумовлений договором обов`язок з поставки товару в кількості 149 одиниць на суму 49908,00 грн.

При цьому, як зазначалось вище, цей товар було попередньо оплачено позивачем в повному обсязі згідно з платіжним дорученням №3729 від 17.12.2019 на суму 52908,00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

З огляду на невиконання відповідачем зобов`язання з поставки попередньо оплаченого позивачем товару в кількості 149 одиниць на суму 49908,00 грн., враховуючи приписи ч. 2 ст. 693 ЦК України, суд дійшов висновку про наявність у позивача права вимагати у відповідача повернення вартості оплаченого, але не поставленого товару.

Згідно з ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

В договорі сторони не погодили строк повернення відповідачем позивачу вартості оплаченого, але не поставленого товару. Отже, цей строк має вираховуватись за правилами ч. 2 ст. 530 ЦК України.

Вимогу про повернення попередньої оплати позивач пред`являв відповідачу двічі, а саме: 21.10.2020 разом із повторним замовленням вих.№04-14/2648 від 21.10.2020, яке було отримане відповідачем 26.10.2020, та в претензії на суму 49908,00 грн. вих.№04-014/25 від 11.01.2021, яка була направлена відповідачу 11.01.2021, але та і не була ним отримана.

Оскільки матеріалами справи підтверджено фактичне отримання відповідачем вимоги про повернення попередньої оплати, викладеної саме в повторному замовленні вих.№04-14/2648 від 21.10.2020, суд дійшов висновку, що обумовлений ч. 2 ст. 530 ЦК України строк повернення відповідачем позивачу вартості оплаченого, але не поставленого товару в кількості 149 одиниць на суму 49908,00 грн. справедливо розраховувати саме від дати отримання повторного замовлення вих.№04-14/2648 від 21.10.2020, тобто від 26.10.2020.

Таким чином, обумовлений ч. 2 ст. 530 ЦК України строк повернення відповідачем позивачу вартості оплаченого, але не поставленого товару в кількості 149 одиниць на суму 49908,00 грн. настав 02.11.2020.

Позивач стверджує, що відповідач вартість оплаченого, але не поставленого товару в кількості 149 одиниць на суму 49908,00 грн. не повернув. Відповідне твердження відповідачем не спростовано.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідач свій обов`язок з повернення позивачу вартості оплаченого, але не поставленого товару в кількості 149 одиниць на суму 49908,00 грн. не виконав, а отже позовні вимоги в частині стягнення цієї суми є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Окрім суми попередньої оплати позивач просить суд стягнути з відповідача неустойку за порушення свого обов`язку з поставки товару.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Оскільки відповідачем порушено строк поставки товару в кількості 149 одиниць на суму 49908,00 грн., суд констатує наявність правових підстав для застосування до відповідача неустойки, обумовленої договором.

В статті 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

В п. 7.2 договору сторони домовились про те, що у разі порушення терміну та обсягів поставки товару, зазначеного в замовлені, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 0,1 % вартості товару, з якого допущено прострочення за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

За приписами ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. З огляду на те, що строк поставки товару в кількості 149 одиниць на суму 49908,00 грн. настав 09.11.2020, а також враховуючи, що інше правило щодо нарахування штрафних санкцій, ніж передбачене в ч. 6 ст. 232 ГК України, сторони не погодили в договорі, нарахування штрафних санкцій за прострочення постачання товару має припинитись 09.05.2021.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені та штрафу на предмет відповідності вимогам чинного законодавства та умовам договору, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість заявлених позивачем вимог про стягнення пені в розмірі 6488,04 грн. (станом на 18.03.2021 за 130 днів) та 3493,56 грн. штрафу.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується статтею 129 ГПК України, відповідно до якої судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підставі, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. У зв`язку з чим, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в повному розмірі, а саме в сумі 2270,00 грн.

Керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Автознак" (61095, м. Харків, вул. Маршала Бажана, 21/23, ЄДРПОУ 40366764) на користь Комунального підприємства "Чернігівводоканал" Чернігівської міської ради, (14017, м.Чернігів, вул. Жабинського, буд. 15, ЄДРПОУ 03358222) заборгованість за договором в сумі 59889 грн. 60 коп., в тому числі 49908 грн. основного боргу за попередню оплату товару, яка була сплачена на виконання умов укладеного між сторонами договору поставки № 50267 від 02.12.2019р., 6488 грн. 04 коп. пені, 3 493 грн. 56 коп. штрафних санкцій, а також судовий збір в сумі 2270,00 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду через Господарський суду Харківської області протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено "24" травня 2021 р.

Суддя Т.Д. Гребенюк