Рішення № 97098946, 13.05.2021, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" травня 2021 р.м. ХарківСправа № 911/39/21

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Погорелової О.В

при секретарі судового засідання Федоровій К.О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Комунального підприємства "Боярка-Водоканал", м. Боярка до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоінвестпроект", м. Харків про та за зустрічним позовом до про стягнення 2 835 359,75 грн. Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоінвестпроект" Комунального підприємства "Боярка-Водоканал" стягнення 122390,74 грн.,за участю представників учасників справи:

позивача по первісному позову (відповідача за зустрічним позовом) - не з`явився

відповідача по первісному позову (позивача за зустрічним позовом) - Лугова Г.А.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Комунальне підприємство "Боярка-водоканал", звернувся до господарського суду Київської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоінвестпроект", в якому просив стягнути з відповідача на свою користь збитки у розмірі 1 297 059,75 грн. та штрафні санкції у розмірі 1 538 300,00 грн. Судові витрати, які складаються з витрат на оплату судового збору у розмірі 42 531,00 грн. та витрат на правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн., позивач просив суд покласти на відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що внаслідок припинення ТОВ "Енергоінвестпроект" поставки електроенергії КП "Боярка-Водоканал" з 05.11.2020, останнє зазнало збитків, які полягають в різниці між ціною за якою відповідач зобов`язався постачати електроенергію та ціною за якою позивач вимушений був закуповувати електроенергію за принципом "останньої надії" з урахуванням використаних обсягів споживання електроенергії в листопаді-грудні 2020 року. Окрім того, позивачем нараховані штрафні санкції у розмірі 50% вартості замовленої електроенергії, відповідно до п. 9.5 договору поставки електроенергії.

Ухвалою господарського суду Київської області від 18.01.2021 у справі №911/39/21 вказану позовну заяву передано за територіальною юрисдикцією (підсудністю) до господарського суду Харківської області.

Ухвалою суду від 09.02.2021 позовна заява була прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Рух справи висвітлено у відповідних ухвалах суду.

01.03.2021 до суду від ТОВ "Енергоінвестпроект" надійшла зустрічна позовна заява до КП "Боярка-Водоканал" в якій позивач за зустрічним позовом просить суд стягнути з відповідача 122 390,74 грн., з яких: 119 279,86 грн. основний борг, 405,55 грн. пеня, 441,17 грн. три проценти річних, 2 264,16 грн. інфляційні втрати. Зустрічний позов обґрунтований неналежним виконанням КП "Боярка-Водоканал" своїх зобов`язань за договором №07-1-180-20 про постачання електричної енергії споживачу від 31.08.2020 щодо повної та своєчасної оплати поставленої електроенергії. Судові витрати, які складаються з витрат по оплаті судового збору у розмірі 2270,00 грн. та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 25000,00 грн., позивач просить суд покласти на відповідача.

Ухвалою суду від 03.03.2021 зустрічний позов прийнятий до провадження та об`єднаний в одне провадження для спільного розгляду з первісним позовом.

ТОВ "Енергоінвестпроект" (відповідач по первісному позову, позивач за зустрічним позовом) до суду був поданий відзив на первісну позовну заяву, в якому викладені заперечення проти первісних позовних вимог. В обґрунтування заперечень проти первісного позову відповідач вказує на те, що спірний договір було укладено відповідно до проекту, з яким ТОВ "Енергоінвестпроект" погодилось у своєму гарантійному листі; ТОВ "Енергоінвестпроект" дотрималось своєї цінової пропозиції, оскільки 31.08.2020 був укладений договір №07-1/180-20 на постачання електричної енергії за ціною 1,58997416 грн. з ПДВ, що включає в себе тариф на послуги з передачі електричної енергії для ПрАТ "Укренерго" у розмірі 0,1554 грн. за 1кВт*год; на виконання п. 4.1 договору постачальник здійснював своєчасну закупівлю електричної енергії в обсягах, що за належних умов забезпечують задоволення попиту на споживання електричної енергії споживачем. ТОВ "Енергоінвестпроект" прийняло лист КП "Боярка-Водоканал" вих. №01-8/283 від 27.10.2020 як письмову заяву споживача, відповідно до п. 3.2.4. Правил роздрібного ринку електричної енергії про незгоду/неприйняття змін до договору з відповідним подальшим розірванням договору (без штрафних санкцій) за ініціативою споживача, про що 16.10.2020 листом №1281 ТОВ “Енергоінвестпроект” повідомило ПрАТ “ДТЕК Київські регіональні електромережі”, Філію “Енергозбут” АТ “Укрзалізниця” та постачальника “останньої надії”, про припинення постачання електричної енергії КП “Боярка-Водоканал” з 06.11.2020.

22.03.2021 КП "Боярка-Водоканал" до суду був поданий відзив на зустрічну позовну заяву, в якому останнє проти зустрічного позову заперечує та просить суд відмовити в його задоволенні. В обґрунтування заперечень проти зустрічного позову вказує на те, що внаслідок того, що ТОВ "Енергоінвестпроект" неправомірно розірвав договір постачання електричної енергії, КП "Борярка-Водоканал" здійснило притримання коштів, які підлягають як сплата штрафних санкцій за безпідставну відмову від постачання електричної енергії.

Представник КП "Боярка-Водоканал" у судове засідання 13.05.2021 не з`явився. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, відповідно до ст.ст. 120, 121 ГПК України.

20.04.2021 до суду від КП "Боярка-Водоканал" надійшла заява, в якій останнє просить суд слухати справу за відсутності представника.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає за можливе вказану заяву задовольнити, оскільки брати участь у судовому засіданні, відповідно до ст. 42 ГПК України, є правом учасника справи, а не обов`язком, а обов`язковість явки в судове засідання представника КП "Боярка-Водоканал" судом не визнавалась.

Присутній у судовому засіданні 13.05.2021 представник ТОВ "Енергоінвестпроект" проти первісного позову заперечував у повному обсязі та просив суд відмовити в його задоволенні. Зустрічну позовну заяву підтримав у повному обсязі та просив суд її задовольнити.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються первісні та зустрічні позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, заслухавши пояснення представника ТОВ "Енергоінвестпроект", суд встановив наступне.

КП "Боярка-Водоканал" через систему публічних закупівель PROZORRO було оголошено відкриті торги з публікацією англійською мовою на закупівлю ДК 021:2015-09310000-5 - Електрична енергія (електрична енергія) на загальну суму 3811795,00 грн. (очікувана вартість) у кількості 1935000 кіловат-годин (ідентифікатор аукціону UA-2020-07-01-005628-а).

За результатами проведеної процедури відкритих торгів переможцем було оголошено ТОВ “Енергоінвестпроект” та згодом між сторонами було укладено договір №07-1/180-20 про постачання електричної енергії споживачу від 31.08.2020.

До очікуваної вартості КП “Боярка-Водоканал” було враховано тариф на передачу електричної енергії у розмірі 0,1554 грн. за 1 кВт*год, оскільки на день оголошення процедури відкритих торгів був чинним тариф згідно з Постановою НКРЕКП №2668 від 10.12.2019. Після оголошення закупівлі, Постановою НКРЕКП від 11.07.2020 №1329, яка набрала чинності 01.08.2020, було встановлено тариф на передачу електричної енергію у розмірі 0,24023 грн. за 1 кВт*год.

14.09.2020 за вих.номером 1105 ТОВ "Енергоінвестпроект" на адресу КП "Боярка-Водоканал" було направлено листа, в якому ТОВ "Енергоінвестпроект" було повідомлено, що 11.07.2020 НКРЕКП було прийнято постанову №1329, якою збільшено тариф на послуги з передачі електричної енергії для ПрАТ “НЕК “Укренерго”. Відповідно до вищезазначеної постанови тариф на послуги з передачі електричної енергії для ПрАТ “НЕК “Укренерго” збільшено на 0,08483 грн/кВт*год з 155,40 грн/МВт*год (0,1554 коп. кВт*год) до рівня 240,23 грн/МВт*год (0,24023 коп. /кВт*год) без ПДВ. Постанова була опублікована на сайті НКРЕКП 11.07.2020 та набирає чинності 01.08.2020. В очікувану вартість КП “Боярка-Водоканал” не було враховано тариф на послуги з передачі електричної енергії ПрАТ НЕК “Укренерго”, який встановлений постановою НКРЕКП від 11.07.2020 №1329, оскільки визначення очікуваної вартості предмета закупівлі здійснювалось до прийняття НКРЕКП вищезазначеної постанови. У зв`язку із зміною з 01.08.2020 тарифу на послуги з передачі електричної енергії для ПрАТ “НЕК “Укренерго” ТОВ "Енергоінвестпроект” вважає, що викладені вище обставини свідчать про можливість застосувати положення пункту 7 частини 5 статті 41 Закону України “Про публічні закупівлі” та переглянути ціну електроенергії за договором у бік збільшення до рівня: 1,409808465 коп. (одна гривня 409808465 коп.) без ПДВ, разом з ПДВ 1,691770158 грн. (одна гривня 691770158 коп.). У зв`язку з викладеним ТОВ "Енергоінвестпроект" направило КП "Боярка-Водоканал" додаткову угоду до договору №07-1/180-20 про постачання електричної енергії споживачу від 31.08.2020, просило її розглянути, підписати зі свого боку та один примірник повернути на адресу ТОВ "Енергоінвестпроект".

У відповідь на вказаний лист, 28.09.2020 КП "Боярка-Водоканал" надіслало ТОВ "Енергоінвестпроект" листа за вих.номером 01-8/255, в якому зазначило, що пунктом 5.2 договору передбачено, що ціна електричної енергії за 1кВт/год включає в себе вартість послуг оператора системи передачі, щодо надання послуг з передачі електричної енергії, які необхідні для виконання цього договору. Крім того, згідно п.1 додатку № 2 до договору, ціна (тариф) електричної енергії, з врахуванням вартості тарифу на передачу в розмірі що є встановлений НКРЕКГІ на той день в який фактично завантажено остаточну пропозицію учасника 1,58997416 грн. (одна гривня 58997416 коп.) у тому числі ПДВ 0,26499569 гри. (нуль гривень 26499569 коп.). Остаточна цінова пропозиція ТОВ “Енергоінвестпроект” була сформована за результатами електронного аукціону, який відбувся 17.08.2020. При цьому, постанова НКРЕКП № 1329 від 11.07.2020 якою було встановлено тариф на послуги з передачі електричної енергії, набрала чинності 01.08.2020. Оскільки, на день формування остаточної пропозиції (17.08.2020) діяла постанова НКРЕКП № 1329, то ціна електричної енергії яка передбачена договором повинна включати тариф на передачу електричної енергії встановлений постановою НКРЕКГІ № 1329. КП "Боярка-Водоканал" повідомило, що відсутні правові підстави для укладення наданої додаткової угоди та повернуло її без підпису.

05.10.2020 за вих.номером 1235 ТОВ "Енергоінвестпроект" знов було ініційовано підписання додаткової угоди до договору. У вказаному листі ТОВ "Енергоінвестпроект" зазначило, що 01.07.2020 КП “Боярка-Водоканал” було оголошено процедуру відкритої закупівлі електричної енергії. 15.07.2020 потенційним учасником було задане питання чи врахована в очікувану вартість, вартість передачі електричної енергії для НЕК "Укренерго" постанова від 11.07.2020 № 1329, яка набирає чинності з 01.08.2020? 17.07.2020 КП “Боярка-Водоканал” було надано відповідь, що в очікувану вартість не враховано тариф на послуги з передачі електричної енергії ПрАТ НЕК “Укренерго”, який встановлений постановою НКРЕКП від 11.07.2020 №1329, оскільки визначення очікуваної вартості предмета закупівлі здійснювалось до прийняття НКРЕКП вищезазначеної постанови. Саме тому ТОВ “Енергоінвестпроект”, подаючи свою пропозицію на участь у відритих торгах 01.08.2020, до складу ціни електричної енергії було враховано тариф на послуги з передачі електричної енергії ПрАТ НЕК “Укренерго” у розмірі 0,1554 грн. за 1кВт*год. За результатами проведеної процедури відкритих торгів було укладено договір №07-1/180-20 про постачання електричної енергії споживачу від 31.08.2020. Відповідно до п. 1 додатку №2 до договору ціна (тариф) електричної енергії, з врахуванням вартості тарифу на передачу в розмірі що є встановлений НКРЕКП на той день в який фактично завантажено остаточну пропозицію учасника 1,58997416 грн. (одна гривня 58997416) у тому числі ПДВ 0,26499569 грн. (нуль гривень 26499569). Відповідно до п. 4. ст. 41 ЗУ "Про публічні закупівлі": умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі. Саме тому на момент завантаження остаточної пропозиції та на момент укладення договору ТОВ “Енергоінвестпроект” не мало жодної законної підстави збільшити ціну електричної енергії, бо це суперечило би нормам Закону України "Про публічні закупівлі". Саме тому ТОВ “Енергоінвестпроект” було ініційовано підписання додаткової угоди до договору, оскільки до складу ціни було враховано тариф на передачу в розмірі 0,1554 грн. за 1 кВт*год електричної енергії.

У відповідь, 09.10.2020 КП "Боярка-Водоканал" надало ТОВ "Енергоінвестпроект" листа (вих.номер 01-8/268) яким повідомило, що договором № 07-1/180-20 від 31.08.2020 сторонами було погоджено всі його істотні умови, зокрема, щодо ціни електричної енергії яка враховує й вартість тарифу на передачу в розмірі, що є встановлений НКРЕКП на той день в який фактично завантажено остаточну пропозицію учасника. Остаточна цінова пропозиція ТОВ “Енергоінвестпроект”, як учасника закупівлі, була сформована за результатами електронного аукціону, який відбувся 17.08.2020. При цьому, постанова НКРЕКП №1329 від 11.07.2020, якою було встановлено тариф на послуги з передачі електричної енергії, набрала чинності 01.08.2020. Оскільки на день формування остаточної пропозиції (17.08.2020) діяла постанова НКРЕКП №1329, то ціна електричної енергії яка передбачена Договором повинна включати тариф на передачу електричної енергії встановлений постановою НКРЕКП №1329.

08.10.2020 за вих.номером 1242 ТОВ "Енергоінвестпроект" направило КП "Боярка-Волдоканал" листа, в якому повідомило, що враховуючи вимоги п. 3.2.4. Правил роздрібного ринку електричної енергії, що затверджені постановою НКРЕКП №312 від 14.03.2018, ТОВ "Енергоінвестпроект" повідомляє про внесення змін до п. 5.2. договору та розділу 1 комерційної пропозиції, що є додатком 2 до договору з 13.10.2020, оскільки звернення про внесення змін до договору було отримано КП “Боярка-Водоканал” 22.09.2020. Також, на виконання вимог Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №312 (із змінами), повідомило КП “Боярка-Водоканал”, що відповідно до п. 3.2.4 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №312 (із змінами) у разі надання у встановленому порядку електропостачальником споживачу повідомлення про зміни умов договору про постачання електричної енергії (у тому числі зміну ціни), що викликані змінами регульованих складових ціни (тарифу на послуги з передачі та/або розподілу електричної енергії, ціни (тарифу) на послуги постачальника універсальних послуг та/або “останньої надії”) та/або змінами в нормативно-правових актах щодо формування цієї ціни 1 або умов постачання електричної енергії, договір вважається із зазначеної в повідомленні дати зміни його умов (але не раніше ніж через 20 днів від дня надання споживачу повідомлення): розірваним (без штрафних санкцій) за ініціативою споживача - у разі надання елсктропостачальнику письмової заяви споживача про незгоду/неприйняття змін; зміненим на запропонованих електропостачальником умовах - якщо споживач не надав електропостачальнику письмову заяву про незгоду/неприйняття змін. У зв`язку з викладеним повторно направив додаткову угоду до договору №07-1/180-20 про постачання електричної енергії споживачу від 31.08.2020, просив їх розглянути, підписати зі свого боку та один примірник повернути на адресу ТОВ "Енергоінвестпроект". Також повідомив, що у разі не надання КП “Боярка-Водоканал” письмової заяви про незгоду/неприйняття змін до договору ТОВ "Енергоінвестпроект" буде вважати договір зміненим на запропонованих умовах з 13.10.2020. Ціна постачання електричної енергії буде складати - 1,8319792236 грн. (одна гривня 8319792236 коп.) з ПДВ та з урахуванням тарифу на передачу електричної енергії, що затверджений постановою НКРЕКП від 11.07.2020 № 1329. У разі надання КП “Боярка-Водоканал” письмової заяви про незгоду/неприйняття змін до договору ТОВ "Енергоінвестпроект" на виконання вимог Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №312 (із змінами) буде вимушено достроково розірвати договір з КП “Боярка-Водоканал” та повідомити про це постачальника "останньої надії" Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності “Укрінтеренерго”.

27.10.2020 КП "Боярка-Водоканал" направило ТОВ "Енергоінвестпроект" листа за вих.номером 01-8/283, в якому зазначило, що повідомлення ТОВ “Енергоінвестпроект” про припинення електропостачання споживача є протиправним та фактично спрямовано на односторонню зміну істотних умов договору, та спонукання КП “Боярка-Водоканал” на укладення додаткової угоди з порушенням вимог ст. 41 Закону. ТОВ “Енергоінвестпроект” здійснює тиск на КП “Боярка-Водоканал” шляхом повідомлення про дострокове розірвання договору у разі неприйняття запропонованих змін до договору, у зв`язку із чим, КП “Боярка-Водоканал” вимушене буде звернутися до суду за захистом своїх прав та інтересів.

28.10.2020 ТОВ "Енергоінвестпроект”, у відповідь на лист №01-8/283 від 27.10.2020, на адресу КП "Боярка-Водоканал" направлено листа за вих.номером 1342, в якому ТОВ "Енергоінвестпроект" повідомило, що приймає лист вих. №01- 8/283 від 27.10.2020 як письмову заяву споживача відповідно до п. 3.2.4. Правил роздрібного ринку електричної енергії про незгоду/неприйняття змін до договору з відповідним подальшим розірванням договору (без штрафних санкцій) за ініціативою споживача, та повідомляє, що договір №07-1/180-20 про постачання електричної енергії споживачу від 31.08.2020, відповідно до п. 3.2.4. Правил роздрібного ринку електричної енергії є розірваним (без штрафних санкцій) за ініціативою споживача у зв`язку з наданням електропостачальнику письмової заяви споживача про незгоду/неприйняття змін до договору - з 06.11.2020, про що вже повідомлені відповідні оператори розподілу та постачальник "останньої надії".

16.10.2020 листом №1281, направленим на адреси ПрАТ "ДТЕК Київської регіональної електромережі", філії "Енергозбут" АТ "Укразалізниця" та заступнику директора з питань функціонування ПОН, ТОВ “Енергоінвестпроект” повідомило, що ТОВ "Енергоінвестпроект" на виконання вимог Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 (із змінами) вимушено достроково розірвати договір із споживачем, про що і повідомляє постачальника "останньої надії" - Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності “Укрінтеренерго”, ПрАТ “ДТЕК Київські регіональні електромережі” та філію “Енергзбут” АТ “Укрзалізниця”. ТОВ “Енергоінвестпроект” припинить постачання електричної енергії споживачу з 06.11.2020.

30.10.2020 ТОВ "Енергоінвестпроект" на адресу КП "Боярка-Водоканал" був направлений лист №1353, в якому ТОВ "Енергоінвестпроект" повідомило, що вважає договір №07-1/180-20 про постачання електричної енергії споживачу від 31.08.2020, відповідно до п. 3.2.4. Правил роздрібного ринку електричної енергії, що затверджені постановою НКРЕКП №312 від 14.03.2018 розірваним (без штрафних санкцій) за ініціативою споживача з 06.11.2020. На виконання вимог розділу 6 пп. 6.1.17 ПРРЕЕ, надав на сплату рахунки № СФ-1989 на суму 699588,63 грн. та № СФ-1990 на суму 143097,67 грн. за електричну енергію, сформовані на підставі планових обсягів споживання електроенергії у жовтні та листопаді 2020 року, відповідно до додатку 4 до договору про постачання електричної енергії споживачу № 07-1/180-20 від 31.08.2020.

Як вказує позивач по первісному позову, внаслідок припинення ТОВ "Енергоінвестпроект" поставки електроенергії КП "Боярка-Водоканал" з 05.11.2020, останнє зазнало збитків, які полягають в різниці між ціною за якою відповідач зобов`язався постачати електроенергію та ціною за якою позивач вимушений був закуповувати електроенергію за принципом "останньої надії" з урахуванням використаних обсягів споживання електроенергії в листопаді-грудні 2020 року. Окрім того, позивачем по первісному позову ТОВ "Енергоінвестпроект" нараховані штрафні санкції у розмірі 50% вартості замовленої електроенергії, відповідно до п. 9.5 договору поставки електроенергії.

У свою чергу, ТОВ "Енергоінвестпроект", заявлені зустрічні позовні вимоги про стягнення з КП "Боярка-Водоканал" 122390,74 грн. заборгованості (з яких: 119279,86 грн. основний борг, 405,55 грн. пеня, 441,17 грн. три проценти річних, 2264,16 грн. інфляційні втрати) за поставлену електричну енергію за договором №07-1-180-20 про постачання електричної енергії споживачу від 31.08.2020.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав первісних та зустрічних позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, відповідно до статті 11 ЦК України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно із ч. 1 ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 статті 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до частини першої статті 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".

Відповідно до преамбули Закону України "Про ринок електричної енергії", цей Закон визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про ринок електричної енергії", основні умови діяльності учасників ринку електричної енергії та взаємовідносин між ними визначаються нормативно-правовими актами, що регулюють впровадження цього Закону, зокрема: 1) правилами ринку, які, в тому числі, визначають правила функціонування балансуючого ринку та ринку допоміжних послуг; 2) правилами ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку; 3) кодексом системи передачі, кодексом систем розподілу; 4) кодексом комерційного обліку; 5) правилами роздрібного ринку; 6) іншими нормативно-правовими актами.

Згідно ч. 5 ст. 2 Закону України "Про ринок електричної енергії", правила роздрібного ринку передбачають, зокрема, загальні умови постачання електричної енергії споживачам, систему договірних відносин між учасниками роздрібного ринку, права та обов`язки учасників ринку, процедуру заміни споживачем постачальника електричної енергії, умови та порядок припинення та відновлення постачання електричної енергії споживачу, процедуру розгляду скарг споживачів, особливості постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги, постачальником "останньої надії".

Згідно ст. 3 Закону України "Про ринок електричної енергії", ринок електричної енергії функціонує на конкурентних засадах, крім діяльності суб`єктів природних монополій, з обмеженнями, встановленими цим Законом. Функціонування ринку електричної енергії здійснюється на принципах: 1) забезпечення енергетичної безпеки України; 2) забезпечення безпеки постачання електричної енергії споживачам, захисту їхніх прав та інтересів; 3) створення умов безпечної експлуатації об`єктів електроенергетики; 4) збереження цілісності, забезпечення надійного та ефективного функціонування ОЕС України, єдиного диспетчерського (оперативно-технологічного) управління нею; 5) забезпечення балансу між попитом та пропозицією електричної енергії; 6) розвитку міждержавних перетинів з енергосистемами суміжних держав; 7) енергоефективності та захисту навколишнього природного середовища; 8) сприяння розвитку альтернативної та відновлюваної енергетики; 9) добросовісної конкуренції; 10) рівності прав на продаж та купівлю електричної енергії; 11) вільного вибору електропостачальника споживачем; 12) недискримінаційного і прозорого доступу до системи передачі та систем розподілу; 13) недискримінаційної участі в ринку електричної енергії; 14) незалежного державного регулювання; 15) недискримінаційного ціно- та тарифоутворення, що відображає економічно обґрунтовані витрати; 16) відповідальності учасників ринку за недотримання правил ринку, правил ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку, кодексу системи передачі, кодексу систем розподілу, кодексу комерційного обліку, правил роздрібного ринку, інших нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, та умов договорів, що укладаються на цьому ринку; 17) співробітництва та інтеграції ринку електричної енергії на регіональному та загальноєвропейському рівнях. Обов`язковою умовою участі в ринку електричної енергії (крім споживачів, які купують електроенергію за договором постачання електричної енергії споживачу) є укладення договору про врегулювання небалансів з оператором системи передачі.

Постановою №312 Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, відповідно до законів України “Про ринок електричної енергії” та “Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг” 14.03.2018 були затверджені Правила роздрібного ринку електричної енергії (далі - Правила).

Відповідно до п. 1.1.1 Правил, ці Правила регулюють взаємовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником (електропостачальниками) та споживачем (для власного споживання), а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії, визначеними цими Правилами. Учасниками роздрібного ринку є: електропостачальники, оператор системи передачі, оператори систем розподілу, у тому числі оператори малих систем розподілу, споживачі, основні споживачі, субспоживачі, виробники електричної енергії, які підпадають під визначення розподіленої генерації, та інші учасники ринку, які надають послуги, пов`язані з постачанням електричної енергії споживачу з метою використання ним електричної енергії на власні потреби. Ці Правила є обов`язковими для виконання усіма учасниками роздрібного ринку.

Листом №8312/13.1/7-19 від 08.08.2019 Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП, Регулятор) надала роз`яснення щодо визначення порядку зміни ціни у договорах про закупівлю електричної енергії з 01.07.2019 суб`єктами сфери публічних закупівель.

Зокрема, з 01.07.2019 для забезпечення постачання електричної енергії споживачам, зокрема, тим, які у більшості випадків приєднані до мереж систем розподілу та не мають прямих договірних відносин з оператором системи передачі (ДП "НЕК "УКРЕНЕРГО"), електропостачальник повинен закуповувати послуги з передачі електричної енергії у оператора системи передачі (суб`єкта природної монополії), вартість яких оплачується електропостачальником окремо від закупівлі електричної енергії на ринку електричної енергії, за відповідно укладеним договором безпосередньо між електропостачальником та ДП "НЕК "УКРЕНЕРГО".

З урахуванням змін, що відбулися з 01.07.2019 у структурі ринку електричної енергії, а також у взаємовідносинах між учасниками ринку електричної енергії, кінцева ціна електропостачальників як за вільними цінами, так і постачальників універсальних послуг та постачальника "останньої надії", за якою вони здійснюють постачання електричної енергії, у загальному випадку складається з таких складових: закупівельна ціна на електричну енергію як товар (ціна, за якою електропостачальник закупив електричну енергії на ринку електричної енергії); тариф на послуги з передачі електричної енергії (який у загальному випадку оплачується електропостачальником оператору системи передачі, як зазначено вище); тариф на послуги з розподілу електричної енергії оператора системи розподілу на підставі договору укладеного між споживачем/електропостачальником та оператором системи розподілу, на території якого знаходяться споживачі електропостачальника. У випадку вибору споживачем оплати послуг з розподілу електричної енергії безпосередньо оператору системи розподілу, ця складова не враховуватиметься у кінцевій ціні електропостачальника. Тарифи на послуги операторів систем розподілу є також регульованими та встановлюються НКРЕКП відповідно до Порядку встановлення (формування) тарифів на послуги з розподілу електричної енергії, затвердженого постановою НКРЕКП від 05.10.2018 № 1175; тариф (ціна) на послуги електропостачальника. У разі постачання електричної енергії за вільними цінами, ціна на послуги електропостачальника визначається електропостачальником самостійно. У випадку постачання постачальником універсальних послуг або постачальником "останньої надії" тарифи на їх послуги відповідно до Закону визначаються за результатами конкурсу з визначення постачальника універсальних послуг або постачальника "останньої надії", або якщо конкурс не відбувся встановлюються НКРЕКП.

Відповідно до преамбули Закону України "Про публічні закупівлі", цей Закон визначає правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад. Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про публічні закупівлі", конкурентна процедура закупівлі (далі - тендер) - здійснення конкурентного відбору учасників за процедурами закупівлі відкритих торгів, торгів з обмеженою участю та конкурентного діалогу. Тендерна пропозиція - пропозиція щодо предмета закупівлі або його частини (лота), яку учасник процедури закупівлі подає замовнику відповідно до вимог тендерної документації (п. 32 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про публічні закупівлі"). Договір про закупівлю - господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про публічні закупівлі").

Згідно ч. 1 ст. 24 Закону України "Про публічні закупівлі", фізична/юридична особа має право не пізніше ніж за 10 днів до закінчення строку подання тендерної пропозиції звернутися через електронну систему закупівель до замовника за роз`ясненнями щодо тендерної документації та/або звернутися до замовника з вимогою щодо усунення порушення під час проведення тендеру. Усі звернення за роз`ясненнями та звернення щодо усунення порушення автоматично оприлюднюються в електронній системі закупівель без ідентифікації особи, яка звернулася до замовника. Замовник повинен протягом трьох робочих днів з дня їх оприлюднення надати роз`яснення на звернення та оприлюднити його в електронній системі закупівель відповідно до статті 10 цього Закону.

Згідно ч. 2 ст. 26 Закону України "Про публічні закупівлі", кожен учасник має право подати тільки одну тендерну пропозицію (у тому числі до визначеної в тендерній документації частини предмета закупівлі (лота).

Згідно ч. 4 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Згідно п. 7 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків: зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS регульованих цін (тарифів) і нормативів, що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни.

Відповідно до п. 3.2.4 Правил, у разі зміни умов договору про постачання електричної енергії споживачу, у тому числі комерційної пропозиції, електропостачальник не пізніше ніж за 20 днів до їх застосування повідомляє про це споживача з урахуванням інформації про право споживача розірвати договір. У разі надання у встановленому порядку електропостачальником споживачу повідомлення про зміни умов договору про постачання електричної енергії (у тому числі зміну ціни), що викликані змінами регульованих складових ціни (тарифу на послуги з передачі та/або розподілу електричної енергії, ціни (тарифу) на послуги постачальника універсальних послуг та/або “останньої надії”) та/або змінами в нормативно-правових актах щодо формування цієї ціни або умов постачання електричної енергії, договір вважається із зазначеної в повідомленні дати зміни його умов (але не раніше ніж через 20 днів від дня надання споживачу повідомлення): 1) розірваним (без штрафних санкцій) за ініціативою споживача - у разі надання електропостачальнику письмової заяви споживача про незгоду/неприйняття змін; 2) зміненим на запропонованих електропостачальником умовах - якщо споживач не надав електропостачальнику письмову заяву про незгоду/неприйняття змін. Учасник роздрібного ринку (крім споживача) має інформувати споживача, з якими укладено відповідний договір, про будь-яку зміну в умовах договору шляхом направлення відповідної інформації у визначений договором (обраною споживачем комерційною пропозицією) спосіб (через особистий кабінет на своєму офіційному сайті у мережі Інтернет, засобами електронного зв`язку, СМС-повідомленням, у пунктах прийому платежів тощо).

З огляду на вищевикладене, електропостачальнику надано право вносити зміни до укладеного договору обов`язковою умовою якого є повідомлення споживача за 20 днів до введення їх в дію. При цьому у споживача виникає право або прийняти запропоновані електропостачальником умови договору, або відмовитись та розірвати договір без сплати будь яких штрафних санкцій з одночасним обранням іншого електропостачальника, комерційні пропозиції якого є більш прийнятним для споживача. Отже, енергопостачальна компанія у встановлені строки ПРРЕЕ має право направити споживачу пропозицію про зміну умов договору у частині підвищення ціни електричної енергії з урахуванням процедур передбачених Закону України "Про публічні закупівлі". У свою чергу споживач має право або прийняти пропозиції, або у разі незгоди розірвати договір про постачання електричної енергії без штрафних санкцій обрати собі іншого постачальника з більш прийнятною комерційною пропозицією.

Відповідно до п. 1.1 договору №07-1/180-20 від 31.08.2020 про постачання електричної енергії споживачу (далі - спірний договір), цей договір про постачання електричної енергії споживачу встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції споживачу постачальником електричної енергії. Далі по тексту цього договору постачальник або споживач іменуються сторона, а разом - сторони.

Відповідно до п. 1.2 спірного договору, умови цього договору розроблені відповідно до Закону України “Про ринок електричної енергії” та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 № 312 (далі - ПРРЕЕ).

Згідно п. 1.3 договору, терміни, що використовуються в цьому договорі використовуються в розумінні Закону України “Про ринок електричної енергії” та ПРРЕЕ.

У розділі 2 спірного договору сторони обумовили, що за цим договором постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб об`єктів споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії, згідно з умовами цього договору. Для цілей Закону України “Про публічні закупівлі” предмет закупівлі за цим договором відноситься до ДК 021:2015 09310000-5 Електрична енергія (Електрична енергія). Обов`язковою умовою для постачання електричної енергії споживачу є наявність у нього укладеного в установленому порядку з оператором системи розподілу договору про надання послуг з розподілу, на підставі якого споживач набуває право отримувати послугу з розподілу електричної енергії. Підписанням цього договору постачальник підтверджує, що має всі необхідні ліцензії та дозволи на постачання електричної енергії за цим договором, а також зобов`язується забезпечити дійсність таких ліцензій (дозволів) на весь строк дії договору. Період постачання електричної енергії за договором з 01.09.2020 по 31.12.2020 (включно).

Відповідно до п.п 5.1, 5.2 спірного договору, ціна цього договору становить 3 076 600,00 грн., в т.ч. ПДВ 512 766,67 грн. Ціна за 1 кВт/год електричної енергії за цим договором становить 1,58997416 грн., у тому числі ПДВ 0,26499569 грн. (нуль гривень 26499569). Ціна електричної енергії за 1 кВт/год включає в себе вартість послуг оператора системи передачі, щодо надання послуг з передачі електричної енергії, які необхідні для виконання цього договору.

Відповідно до п. 5.11 спірного договору, споживач здійснює оплату вартості обсягу спожитої електричної енергії один раз на поманю місяця, наступного за розрахунковим. Оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем протягом 20 (двадцяти) банківських днів від дати отримання рахунку.

Згідно пп. 3 п. 7 спірного договору постачальник має право ініціювати припинення постачання електричної енергії споживачу у порядку та на умовах, визначених цим договором та чинним законодавством.

Відповідно до пп. 13.1-13.2 спірного договору, договір набирає чинності з моменту підписання сторонами, скріплення печатками сторін (за наявності) і діє до 31 грудня 2020 року. У разі необхідності внесення змін та доповнень до цього договору кожна із сторін має право звернутися до іншої з відповідною пропозицією. Якщо ці пропозиції викликані прийняттям нормативно-правових актів, які змінюють умови цього договору, сторони зобов`язуються до внесення відповідних змін до договору керуватися вимогами цих нормативних документів. Зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. В той же час, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другого стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Згідно п. 13.3 спірного договору, істотні умови цього договору не можуть змінюватись після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків передбачених ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Відповідно до п. 13.6 спірного договору, постачальник має повідомити про зміну будь-яких умов договору споживача не пізніше ніж за 20 днів до їх застосування з урахуванням інформації про право споживача розірвати договір. Постачальник зобов`язаний повідомити споживача в порядку, встановленому законом, про будь-яке збільшення ціни і про право припинити дію договору без сплати будь-яких штрафних санкцій чи іншої фінансової компенсації постачальнику, якщо споживач не приймає нові умови.

Загальний порядок для розірвання договорів визначений ст. 188 ГК України. Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцяти денний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Відповідно до частини 2 статті 214 ЦК України особи, які вчинили дво- або багатосторонній правочин, мають право за взаємною згодою сторін, а також у випадках, передбачених законом, відмовитися від нього, навіть і в тому разі, якщо його умови повністю ними виконані.

Відмова від правочину вчиняється у такій самій формі, в якій було вчинено правочин (ч.3 ст. 214 ЦК України).

Згідно частини 4 статті 214 ЦК України правові наслідки відмови від правочину встановлюються законом або домовленістю сторін.

За частиною 3 статті 651 ЦК України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до частини 2 статті 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються.

Як зазначалося вище по тексту рішення, на виконання вимог п. 3.2.4. Правил роздрібного ринку електричної енергії та умов спірного договору, ТОВ "Енергоінвестпроект"повідомило КП "Боярка-Водоканал" про зміну умов договору постачання електричної енергії у зв`язку із зміною регульованої складової ціни (тариф на послуги з передачі електричної енергії) з урахуванням інформації про право споживача розірвати договір. Проте, КП "Боярка-Водоканал" не вбачало підстав для внесення змін до спірного договору та ТОВ "Енергоінвестпроект" лист КП "Боярка-Водоканал" за вих. №01-8/283 від 27.10.2020 був прийнятий як письмова заява споживача відповідно до п. 3.2.4. Правил роздрібного ринку електричної енергії про незгоду/неприйняття змін до договору з відповідним подальшим розірванням договору (без штрафних санкцій) за ініціативою споживача, про що 16.10.2020 листом №1281 ТОВ “Енергоінвестпроект” повідомило ПрАТ “ДТЕК Київські регіональні електромережі”, Філію “Енергозбут” АТ “Укрзалізниця” та постачальника “останньої надії”, про припинення постачання електричної енергії КП “Боярка-Водоканал” з 06.11.2020.

Згідно зі ст.ст. 13, 14, 526 ЦК України цивільні права і обов`язки здійснюються та виконуються у межах, наданих договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, не допускається зловживання правами. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно ст. 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом. Законом щодо окремих видів господарських зобов`язань може бути встановлено обмежену відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов`язань. При визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов`язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків. Виходячи з конкретних обставин, суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ціни на день винесення рішення суду.

Згідно ч.ч. 3, 4 ст. 226 ГК України, сторона господарського зобов`язання позбавляється права на відшкодування збитків у разі якщо вона була своєчасно попереджена другою стороною про можливе невиконання нею зобов`язання і могла запобігти виникненню збитків своїми діями, але не зробила цього, крім випадків, якщо законом або договором не передбачено інше. Не підлягають відшкодуванню збитки, завдані правомірною відмовою зобов`язаної сторони від подальшого виконання зобов`язання.

Таким чином, збитки є наслідком неправомірної поведінки, дії чи бездіяльності особи, яка порушила права або законні інтереси іншої особи, зокрема невиконання або неналежне виконання установлених вимог щодо здійснення господарської діяльності, господарське правопорушення, порушення майнових прав або законних інтересів інших суб`єктів тощо. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювана шкоди.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України). Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Доказів протиправної поведінки відповідача по первісному позову під час виконання зобов`язань за договором про постачання електричної енергії споживачу №07-1/180-20 від 31.08.2020 позивачем по первісному позову суду не надано. З викладеного вище вбачається, що з боку ТОВ "Енергоінвестпроект" відсутні порушення норм діючого законодавства, останнє правомірно розірвало договір про постачання електричної енергії споживачу, про що сторона була повідомлена належним чином та у відповідності до вимог чинного законодавства.

Отже, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні первісного позову у повному обсязі.

08.12.2020 ТОВ "Енергоінвестпроект" на електронну адресу КП "Боярка-Водоканал" було направлено Акт №69/11 приймання-передачі електричної енергії за листопад 2020 року (5 днів з 01.11.2020 по 05.11.2020 включно) на суму 119279,86 грн., в т.ч. ПДВ та рахунок-фактуру №СФ-2139 від 07.12.2020 на сплату зазначеної суми. Також вищезазначені документи були направлені "Новою поштою" (експрес-накладна №59000615183046 від 08.12.2020), та були отримані представником КП “Боярка-Водоканал” 16.12. 2020. Проте, станом на 25.02.2021 від КП “Боярка-Водоканал” ні підписаного Акту приймання-передачі, ні вмотивованої відмови від підписання такого акту на адресу ТОВ “Енергоінвестпроект” не надходило. Використані відповідачем за зустрічним позовом обсяги електричної енергії підтверджуються операторами розподілу електричної енергії, які здійснювали її розподіл споживачам ТОВ “Енергоінвестпроект” у листопаді 2020 року, в тому числі і КП “Боярка-Водоканал” - ПрАТ “ДТЕК Київські Регіональні Мережі” та АТ “Укрзалізниця”. Станом на 25.02.2021 за КП "Боярка-Водоканал" перед ТОВ "Енергоінвестпроект" рахується заборгованість у розмірі 119279,86 грн., яку позивач за зустрічним позовом просить суд стягнути з відповідача. Окрім того, просить стягнути 405,55 грн. пені, 441,17 грн. три проценти річних та 2264,16 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до частини першої статті 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".

Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону (частина шоста 276 ГК України).

Частиною сьомою статті 276 ГК України визначено, що оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною першою статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Станом на момент розгляду справи, відповідач за зустрічним позовом заборгованість не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу. Враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, відповідач за зустрічним позовом визнається судом таким, що прострочив виконання зобов`язання з оплати поставленої електричної енергії на суму 119279,86 грн.

Правові наслідки порушення зобов`язання встановлені статтею 611 Кодексу. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до частин першої, третьої статті 549 ЦК України та частини першої статті 230 ГК України неустойкою (штрафними санкціями) визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пунктом 9.2. спірного договору сторони узгодили, що за прострочення строків оплати споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,01% від суми простроченого платежу за кожний банківський день прострочення.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач за зустрічним позовом у відповідності до вищевказаних положень договору та статті 625 ЦК України за порушення строків виконання зобов`язання, нарахував відповідачу пеню у розмірі 405,55 грн., 3% річних у сумі 441,17 грн. та інфляційні втрати у розмірі 2264,16 грн.

Перевіривши надані позивачем розрахунки пред`явлених до стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вказаних сум, а відтак зустрічний позов в цій частині також підлягає задоволенню.

Отже, враховуючи викладене, фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд дійшов висновку про задоволення зустрічного позову.

Щодо інших аргументів сторін, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться в рішенні суду, позаяк не покладаються судом в основу цього судового рішення, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа “Серявін проти України”, рішення від 10.02.2010).

Згідно з п. 5 ч.1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує питання, зокрема, про розподіл між сторонами судових витрат.

Статтею 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по оплаті судового збору за подання до суду первісного позову покладаються на позивача по первісному позову, за зустрічним позовом - на відповідача за зустрічним позовом.

Позивачем за зустрічним позовом (відповідачем по первісному позову) до суду подана заява про розмір судових витрат, в якій останній просить суд стягнути на свою користь 40000,00 грн. витрат на правову допомогу, з яких: 25000,00 грн. підготовка відзиву та представництво у суді по первісному позову, та 15000,00 грн. підготовка зустрічного позову та представництво у суді.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 2 статті 126 Кодексу).

У частині 3 статті 126 цього Кодексу передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Як вбачається з матеріалів справи 01.12.2015 між ТОВ "Енергоінвестпроект" (замовник) та ТОВ "Консалтингово-юридична компанія "ЮЛА" (виконавець) був укладений договір №16-15 про надання юридичних послуг, відповідно до якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання надавати замовнику юридичні послуги з питань, що виникають у результаті господарської діяльності замовника на умовах та в порядку, визначеному цим договором.

Досліджуючи надані позивачем за зустрічним позовом докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, суд доходить висновку, що наданих доказів достатньо для встановлення факту надання адвокатом Луговою Г.А. професійної правничої допомоги відповідачу по первісному позову (позивачу за зустрічним позовом) у даній справі.

Враховуючи зазначене, суд вважає, що витрати ТОВ "Енергоінвестпроект" на професійну правничу допомогу підлягають розподілу.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Витрати, понесені відповідачем в даній справі на професійну правничу допомогу адвоката, не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже розмір таких витрат має відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

За приписами статті 126 Господарського процесуального кодексу України, суд, при розподілі судових витрат, в тому числі витрат на правничу допомогу адвокатом, має виходити з конкретних особливих обставин справи, з доказів, поданих заявником клопотання про розподіл судових витрат, які можуть свідчити про підставність різних сум коштів, що потрачені заявником на правничу допомогу.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 4 стаття 126 Кодексу). У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Кодексу).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 126 Кодексу).

Тобто, за наявності заперечень іншої сторони суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Судом враховується, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю; суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Водночас, суд відзначає, що для включення всієї суми гонору у відшкодування за рахунок відповідача, відповідно до положень статті 126 Господарського процесуального кодексу України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 сформувала правовий висновок щодо визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат та зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат, господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Зазначена позиція суду щодо застосування статті 129 Господарського процесуального кодексу України узгоджується із позицією Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладеною у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 та позицією касаційного господарського суду, викладеною у постанові від 07 листопада 2019 року у справі № 905/1785/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 908/374/19.

Відповідно до частини 1 статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Отже, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи. Даний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у справі № 910/8682/18 від 14 листопада 2018 року від якого об`єднана палата у постанові від 03 листопада 2019 року у справі №922/445/19 не відступила через відмінність у нормативно-правовому регулюванні.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19.

Так, з наданих ТОВ "Енергоінвестпроект" актів надання послуг, слідує, що для представництва інтересів клієнта адвокатом надано наступний перелік послуг: підготовка позову та представництво інтересів у господарського суді Харківської області (15000,00 грн.); підготовка відзиву по справі №911/39/21 та представництво інтересів в господарському суді Харківської області (25000,00 грн.).

Разом з тим, акт приймання-передачі наданих послуг не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат (додаткова постанова Верховного Суду від 11 грудня 2018 року у справі № 910/2170/18).

З огляду на складність справи, наданий адвокатом обсяг послуг, затрачений ним час на надання таких послуг (підготовка цієї справи до розгляду в суді не вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи; нормативно-правове регулювання спірних правовідносин не змінювалось), на думку суду у даному випадку розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 40000,00 грн., стосовно якої подано заяву про розподіл, не відповідає критеріям реальності таких витрат, обґрунтованості та пропорційності до предмета спору з урахуванням ціни позову у розумінні приписів частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, а їх стягнення з відповідача становитиме надмірний тягар для останнього, що не узгоджується із принципом розподілу таких витрат, через що суд дійшов висновку про стягнення з відповідача за зустрічним позовом на користь позивача за зустрічним позовом 15000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу у суді. Суд зауважує, що даний спір для кваліфікованого юриста є спором незначної складності, великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.

Враховуючи конкретні обставини справи, суд, детально проаналізувавши всі докази, зважаючи на зазначені положення законодавства, враховуючи принципи співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, тощо, дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви ТОВ "Енергоінвестпроект" про розподіл судових витрат і стягнення з КП "Боярка-Водоканал" витрат на професійну правничу допомогу в сумі 15000,00 грн.

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя має ґрунтуватись на повному з`ясуванні того, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у справі, якими доказами вони підтверджуються та чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі “Ruiz Torija v. Spain” від 09 грудня 1994 року, серія А, № 303А, § 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі “Suominen v. Finland” від 01 липня 2003 року № 37801/97, § 36,). Ще одне призначення обґрунтування рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі “Hirvisaari v. Finland” від 27 вересня 2001 року № 49684/99, § 30).

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 525, 526, 530, 610, 612 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні первісного позову відмовити повністю.

Зустрічний позов задовольнити.

Стягнути з Комунального підприємства "Боярка-Водоканал" (08154, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Боярка, вул. Білогородська, 19-Б, код ЄДРПОУ 30687118) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоінвестпроект" (61013, м. Харків, вул. Шевченка, 146, оф. 39, код ЄДРПОУ 34633789) - 119279,86 грн. основного боргу за договором №07-1-180-20 про постачання електричної енергії споживачу від 31.08.2020, 405,55 грн. пені, 441,17 грн. три проценти річних, 2264,16 грн. інфляційних витрат, 2270,00 грн. судового збору та 15000,00 грн. витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст.ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, з урахуванням приписів п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень ГПК України.

Позивач по первісному позову (відповідач за зустрічним позовом) - Комунальне підприємство "Боярка-Водоканал" (08154, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Боярка, вул. Білогородська, 19-Б, код ЄДРПОУ 30687118).

Відповідач по первісному позову (позивач за зустрічним позовом) - Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергоінвестпроект" (61013, м. Харків, вул. Шевченка, 146, оф. 39, код ЄДРПОУ 34633789).

Повне рішення підписано 24 травня 2021 року.

Суддя О.В. Погорелова