Рішення № 97098392, 24.05.2021, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

просп. Науки, 5 м. Харків, 61022, тел./факс (057)702-10-79, inbox@lg.arbitr.gov.ua

___________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2021 року м.Харків Справа № 913/157/21

Провадження №15/913/157/21

За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (просп.Перемоги, буд.65, м.Київ, 03062)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «АСН Транскомпані» (просп.Хіміків, буд.37, кв.15, м.Сєвєродонецьк Луганської області, 93400)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

про стягнення 24 325 грн 00 коп.

Суддя Смола С.В.

Без повідомлення (виклику) представників сторін

СУТЬ СПОРУ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС» (скорочене найменування - ПАТ «СГ «ТАС» (Приватне)) 16.03.2021 (дата оформлення поштового відправлення) звернулося до Господарського суду Луганської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АСН Транскомпані» (скорочене найменування - ТОВ «АСН Транскомпані») про стягнення суми сплаченого страхового відшкодування в розмірі 24 325 грн 00 коп.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що 05.04.2019 сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю автомобіля «DAF», державний номерний знак НОМЕР_1 , страхувальником якого на момент цієї ДТП було ТОВ «АСН Транскомпані», під керуванням громадянина ОСОБА_1 . Під час ДТП заподіяно матеріальну шкоду автомобілю марки «Mitsubishi» державний номерний знак НОМЕР_2 .

Водій автомобіля «DAF» ОСОБА_1 самовільно залишив місце пригоди. Страховик не був повідомлений у визначений спосіб про дорожньо-транспортну пригоду.

На момент ДТП діяв договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 26.03.2019 №АО5456278, укладеного АТ «СГ «ТАС» (Приватне) з відповідачем, за яким позивач застрахував цивільну відповідальність ТОВ «АСН Транскомпані» перед третіми особами.

Постановою Вишгородського районного суду Київської області від 13.06.2019 у справі №363/1744/19, яка набрала законної сили 25.06.2019, водій громадянин ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.ст.122-4, 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

09.04.2019 власник автомобілю «Mitsubishi», державний номерний знак НОМЕР_2 , звернувся до позивача з заявою про ДТП, а 16.07.2019 - з заявою про страхове відшкодування.

Позивач в межах ліміту відповідальності здійснив виплату страхового відшкодування власнику пошкодженого автомобіля марки «Mitsubishi», державний номерний знак НОМЕР_2 , у сумі 24 325 грн 00 коп.

АТ «СГ «ТАС» (Приватне) у відповідності до пп.«в» п.38.1.1 п.38.1 ст.38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» виникло право звернутись з регресним позовом саме до відповідача як страхувальника за полісом №АО5456278.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.03.2021 справа передана на розгляд судді Смолі С.В.

Ухвалою суду від 29.03.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрите провадження у справі; визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін; залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 .

Суд ураховує, що поштова кореспонденція у справі - ухвала Господарського суду Луганської області від 29.03.2021, надсилалась відповідачу за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: АДРЕСА_2 , та повернулась на адресу суду 14.04.2021 із відміткою органу поштового зв`язку «адресат відсутній за вказаною адресою».

Згідно з п.4 ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому відділенні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Відповідно до ч.ч.3 та 7 ст.120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

З огляду на викладене суд вважає, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи.

Крім того, відповідач повідомлявся про розгляд справи за номером телефоном, що вказаний у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - НОМЕР_5, що підтверджується телефонограмою від 14.04.2021 №306.

Під час передачі телефонограми директор ТОВ «АСН Транскомпані» Ануфрієв О.В. повідомив адресу електронної пошти підприємства - ІНФОРМАЦІЯ_1 , на яку судом направлено електронний примірник ухвали від 29.03.2021.

05.05.2021 від відповідача надійшов лист, до якого додані копії наказу про прийняття на роботу від 25.01.2017 №5-К та від 21.06.2019 №5-К про звільнення.

Указані документи долучаються судом до матеріалів справи.

Третя особа належним чином повідомлена про розгляд справи, що підтверджується рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення №6102254973440.

Відповідач відзив на позовну заяву не подав.

Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Частиною 8 ст.252 ГПК України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

Постановою Вишгородського районного суду Київської області від 13.06.2019 у справі №363/1744/19 розглянуті матеріали, які надійшли з Вишгородського відділу поліції ГУ НП в Київській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст.ст.122-4, 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), та постановлено визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні правопорушень, передбачених ст.ст.122-4, 124 КУпАП: за ст.122-4 КУпАП призначити адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі в розмірі 255 грн 00 коп.; за ст.124 КУпАП призначити адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 340 грн 00 коп.; на підставі ст.36 КУпАП остаточно накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 340 грн 00 коп.

Під час розгляду справи №363/1744/19 встановлено, що 05.04.2019 близько 13 год. 30 хв. у м.Вишгороді по вул.Шолуденка громадянин ОСОБА_1 в порушення п.п.10.1, 13.1 Правил дорожнього руху України, керуючи автомобілем «DAF XF 95.430», державний номерний знак НОМЕР_1 , з причепом марки «Lambert» державний номер НОМЕР_3 під час маневру ліворуч не врахував дорожньої обстановки, яка склалася, не дотримався бокового інтервалу та допустив зіткнення з автомобілем марки «Mitsubishi» держномер НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_3 , у результаті чого транспортний засіб отримав механічні пошкодження та завдав матеріальних збитків, таким чином вчинив адміністративне правопорушення передбачене ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Після чого не дочекавшись працівників поліції залишив місце дорожньо-транспортної пригоди, тим самим порушив п.2.10 Правил дорожнього руху та здійснив адміністративне правопорушення передбачене ст.122-4 КУпАП.

Відповідно до ч.6 ст.75 ГПК України обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

У зв`язку з цим, факти, установлені вищевказаною постановою, зокрема, щодо вини ОСОБА_1 в порушенні п.п.10.1, 13.1 Правил дорожнього руху України та спричинені шкоди автомобілю марки «Mitsubishi» держномер НОМЕР_2 мають вже доведений характер та не підлягають доказуванню позивачем у справі.

На момент дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) за участю автомобіля «DAF», державний номерний знак НОМЕР_1 , страхувальником якого на момент ДТП було ТОВ «АСН Транскомпані» під керуванням громадянина ОСОБА_1 , діяв договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 26.03.2019 №АО5456278, укладений між Приватним акціонерним товариством «Страхова група «ТАС» (страховик) та ТОВ «АСН Транскомпані» (страхувальник).

09.04.2019 власник пошкодженого автомобілю марки «Mitsubishi» держномер НОМЕР_2 ОСОБА_3 звернулася до ПАТ «СГ «ТАС» (Приватне) з заявою про дорожньо-транспортну пригоду, а 16.07.2019 - з заявою про страхове відшкодування.

Указані заяви були розглянуті ПАТ «СГ «ТАС» (Приватне) та задоволені, виплачено власнику пошкодженого автомобілю марки «Mitsubishi» держномер НОМЕР_2 ОСОБА_3 страхове відшкодування у сумі 24 325 грн 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням від 22.07.2019 №38197.

Частиною 1 ст.1191 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно з пп.«в» пп.38.1.1 п.38.1 ст.38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 №1961-IV з наступними змінами (далі - Закон №1961-IV), який є спеціальним законом, що регулює правовідносини у сфері обов`язкового страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів, страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив ДТП, якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди чи відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду щодо стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, або вжив алкоголь, наркотики чи лікарські препарати, виготовлені на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником).

Надаючи оцінку зазначеним приписам спеціального закону, суд виходить із того, що наведене вище формулювання Закону №1961-IV відносно того, до кого має право звертатися з регресним позовом страховик після виплати страхового відшкодування потерпілому, у випадку, якщо водій забезпеченого засобу після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди, не дає страховику право альтернативного вибору між водієм та страхувальником, а чітко встановлює, що у такому випадку регресний позов має подаватися саме до водія.

Адже застосовані в Законі №1961-IV формулювання «спричинив ДТП» та «самовільно залишив місце пригоди» можуть бути застосовані виключно до водія - фізичної особи, а не страхувальника - юридичної особи, яка, очевидно, не може скоїти ДТП та самовільно покинути місце пригоди.

За таких обставин судом відхиляються посилання позивача на право альтернативного звернення з регресним позовом до страхувальтника на підставі з пп.«в» пп.38.1.1 п.38.1 ст.38 Закону №1961-IV.

За оцінкою суду, у даному випадку відповідальність за регресним позовом на підставі положень пп.«в» пп.38.1.1 п.38.1 ст.38 Закону №1961-IV має нести водій забезпеченого транспортного засобу ОСОБА_1 .

Водночас, відповідно до ч.1 ст.1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Частиною першою ст.1187 ЦК України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Частиною другою цієї ж статті передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Аналіз норм статей 1172 та 1187 ЦК України дає підстави стверджувати, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець.

Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Виняток із загального правила, визначеного ч.2 ст.1187 ЦК України, викладено у частинах третій та четвертій цієї статті, відповідно до яких особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, завдала шкоди діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, зобов`язана відшкодувати її на загальних підставах; якщо неправомірному заволодінню іншою особою транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом сприяла недбалість її власника (володільця), шкода, завдана діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, відшкодовується ними спільно, у частці, яка визначається за рішенням суду з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

Викладене відповідає висновкам Верховного Суду, наведеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 у справі №426/16825/16-ц, які в силу положень ч.4 ст.236 ГПК України враховуються при виборі і застосуванні норм права.

Суд бере до уваги, що на момент ДТП (05.04.2019) ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ТОВ «АСН Транскомпані», що підтверджується наказом від 25.01.2017 №5-К про прийняття ОСОБА_1 на роботу з 26.01.2017 на посаду водія вантажного автомобіля.

Суд ураховує, що ОСОБА_1 був звільнений з посади з 21.06.2019 (наказ від 21.06.2019 №5-К).

Отже, у даному випадку з огляду на положення ст.ст.1172, 1187 ЦК України саме законний володілець джерела підвищеної небезпеки - ТОВ «АСН Транскомпані», як роботодавець ОСОБА_1 , несе відповідальність за шкоду, завдану працівником при експлуатації джерела підвищеної небезпеки.

Оскільки позивачем було сплачено ОСОБА_3 страхове відшкодування у сумі 24 325 грн 00 коп., суд вважає регресний позов ПАТ «СГ «ТАС» (Приватне) до ТОВ «АСН Транскомпані» обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Судовий збір у сумі 2 270 грн 00 коп. покладається на відповідача згідно зі ст.129 ГПК України.

Керуючись ст.ст.129, 232, 233, 236, 238, 240, 252 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» до Товариства з обмеженою відповідальністю «АСН Транскомпані» задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АСН Транскомпані», проспект Хіміків, буд.37, кв.15, м.Сєвєродонецьк Луганської області, 93400, ідентифікаційний код 38542512, на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС», проспект Перемоги, буд.65, м.Київ, 03062, ідентифікаційний код 30115243, заборгованість у сумі 24 325 грн 00 коп., судовий збір у сумі 2 270 грн 00 коп., про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Учасники справи:

Позивач: Приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС» (проспект Перемоги, буд.65, м.Київ, 03062, ідентифікаційний код 30115243).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «АСН Транскомпані» (проспект Хіміків, буд.37, кв.15, м.Сєвєродонецьк Луганської області, 93400, ідентифікаційний код 38542512).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ).

Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції у строки, передбачені ст.256 Господарського процесуального кодексу України та порядку, визначеному пп.17.5 п.17 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Суддя С. Смола