Ухвала суду № 97098252, 21.05.2021, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"21" травня 2021 р. Справа № 911/1445/21

Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “ТІС-Гідротехніка”

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Гідробуд Україна”

про стягнення 5 589 399,78 гривень

встановив:

Через канцелярію Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “ТІС-Гідротехніка” про стягнення 5 589 399,78 гривень, з яких: 508 932,86 грн пені, 1 677 705,40 грн штрафу, 649 134,42 грн інфляційних збитків та 2 753 627,08 грн 40% за користування грошовими коштами.

Відповідні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем умов угоди від 13.03.2020 про реструктуризацію заборгованості за договором про надання послуг спецтехніки №01/082019 від 15.08.2019, оскільки вартість отриманих послуг у повному обсязі та, надалі, погоджену за угодою суму боргу відповідачем не сплачено.

Водночас відповідно до прохальної частини вказаного вище позову Товариство з обмеженою відповідальністю “ТІС-Гідротехніка” просить забезпечити позов шляхом накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на рахунках, відкритих у будь-яких фінансових установах та належать Товариству з обмеженою відповідальністю “Гідробуд Україна” та, які будуть виявлені в ході виконавчого провадження, в межах ціни позову у розмірі 5 589 399,78 грн.

В обґрунтування вказаної вище заяви позивач посилається на те, що відповідно до угоди від 13.03.2020 про реструктуризацію заборгованості за договором про надання послуг спецтехніки №01/082019 сторони погодили такі підстави для забезпечення позову, як ухилення боржника від сплати заборгованості.

Також, як зауважив позивач, вартість активів відповідача у вигляді дебіторської заборгованості та основних засобів значно менша ніж кредиторська заборгованість, а станом на момент подання вказаної заяви податковий борг відповідача згідно даних офіційного сайту Державної податкової служби України складає 3631,13305 тис. грн.

Крім того позивач вказав, що стосовно відповідача відкрито вісім виконавчих проваджень про стягнення коштів, як наслідок вказане, доводами позивача, свідчить про утруднення в майбутньому виконання рішення у даній справі.

В підтвердження вказаного вище позивач надав, зокрема, копії довідок відповідача щодо переліку основних засобів №43-К від 20.08.2020, щодо кредиторської та дебіторської заборгованості №№46-К, 47-К від 20.08.2020, а також інформацію з сайту Державної податкової служби України про суб`єктів господарювання, які мають податковий борг.

Отже, позивач вважає, що наявні всі підстави вважати, що відповідач ухиляється від виконання своїх зобов`язань по сплаті заборгованості перед позивачем, вводячи останнього в оману проханнями про відтермінування строку погашення заборгованості, що своєю чергою є достатньо обгрунтованим для застосування заявленого позивачем заходу забезпечення позову.

Приписами ст. ст. 136, 137, 140 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

З системного аналізу вищевказаних процесуальних приписів слідує, що забезпечення позову - це, по суті обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.01.2020 у справі №922/2163/17.

Отже, у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.

У кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

Однак заявником не обґрунтовано та доказово не підтверджено наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування обраного ним заходу забезпечення позову -накладення арешту на грошові кошти відповідача, а саме: вчинення відповідачем будь-яких дій, спрямованих на витрачання/списання коштів з рахунків, у тому числі не для здійснення розрахунків з позивачем, тощо.

Так, підставою для забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути та/або зменшитись, тоді як наведені у заяві припущення позивача про потенційну неможливість відповідачем виконати рішення суду доказово не обґрунтовано.

Доводи позивача про наявність у відповідача податкового боргу, кредиторської заборгованості, як і наявність відкритих виконавчих проваджень про стягнення коштів з відповідача не є тими обставинами, які свідчить про: вчинення відповідачем навмисних дій, спрямованих на ухилення від виконання грошового зобов`язання, як наслідок – неможливість чи істотне ускладнення в майбутньому виконання судового рішення, як і не підтверджують такі посилання скрутний фінансовий стан відповідача.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №910/14149/19.

Крім того посилання позивача на погодження сторін згідно угоди від 13.03.2020 щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову визнаються судом неспроможними, позаяк обставини договірно домовленості сторін та вступ у господарські правовідносини, як наслідок невиконання відповідних зобов`язань, у тому числі грошових, входить до предмету доказування по суті спору, попри те такі обставини не свідчать про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову та звільнення заявника від обов`язку доказового обгрунтування обставин вчинення відповідачем навмисних дій, спрямованих на витрачання/списання коштів з рахунків, у тому числі не для здійснення розрахунків з позивачем.

Припущення позивача про утруднення виконання виконання рішення, як і обставини, які свідчать про такі утруднення, мають бути обґрунтованим та доказово доведеним, тоді як арешт коштів на рахунках відповідача може призвести до перешкод у здійсненні господарської діяльності останнім та, в свою чергу, погіршення майнового стану сторони.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.07.2020 у справі №910/3836/20.

Отже, не є підставами для вжиття заходів забезпечення позову доказово не підтвердження припущення позивача про можливе виникнення в майбутньому обставин, які істотно ускладнять виконання судового рішення.

З огляду наведеного, враховуючи доказову необґрунтованість доводів позивача стосовно обставин утруднення виконання рішення суду та необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “ТІС-Гідротехніка” про забезпечення позову.

Керуючись ст. ст. 136, 137, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

постановив:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “ТІС-Гідротехніка” про забезпечення позову відмовити.

Ухвала складена та підписана 21.05.2021, набирає законної сили з моменту її підписання суддею відповідно до ч. 2 ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена у апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду у строки та порядок відповідно до ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя В.А. Ярема