Рішення № 97098113, 24.05.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.05.2021Справа № 910/3753/21Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом Полтавського обласного центру зайнятості в особі Полтавської міськрайонної філії Полтавського обласного центру зайнятості

до Національної поліції України

про стягнення 41 802,46 грн.

Представники сторін: не викликались.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Полтавського обласного центру зайнятості в особі Полтавської міськрайонної філії Полтавського обласного центру зайнятості до Національної поліції України про стягнення 41 802,46 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у зв`язку з поновленням на попередній роботі громадянина ОСОБА_1 , відповідачем повинно бути відшкодовано позивачу виплачену допомогу по безробіттю у розмірі 41 802,46 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.03.2021 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Надано відповідачу строк у 15 днів з дати отримання ухвали на подання відзиву.

Вищезазначена ухвала суду отримана відповідачем 22.03.2021, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за №01054 80063127.

06.04.2021 до канцелярії суду від відповідача надійшов відзив, в якому просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

12.04.2021 до канцелярії суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Водночас, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи «Федіна проти України» від 02.09.2010, «Смірнова проти України» від 08.11.2005, «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006, «Літоселітіс проти Греції» від 05.02.2004 та інші).

З огляду на зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, проте в розумні строки.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

24.02.2020 року гр. ОСОБА_1 був зареєстрований в Полтавській міськрайонній філії Полтавського обласного центру зайнятості як такий, що шукає роботу.

13.03.2020 року гр. ОСОБА_1 подано до Полтавської міськрайонної філії Полтавського обласного центру зайнятості заяву про надання (поновлення) статуту безробітного та заяву про призначення (поновлення) виплати допомоги по безробіттю.

13.03.2020 р. на підставі поданої гр. ОСОБА_1 заяви, відповідно до ч. 1 ст. 43 Закону України «Про зайнятість населення» гр. ОСОБА_1 надано статусу безробітного з 13.03.2020 (персональна картка № 165020022400033).

Згідно заяви гр. ОСОБА_1 від 13.03.2020 р. відповідно до ч. ч. 1,3,4 ст. 22 та ч. 1 ст. 23 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» йому було призначено виплату допомоги по безробіттю з 20.03.2020р.

Згідно заяви гр. ОСОБА_1 про зняття його з реєстрації як безробітного з 17.08.2020 р. в зв`язку з його відмовою від послуг зайнятості було припинено реєстрацію гр. ОСОБА_1 у Філії як безробітного з 17.08.2020р.

Як зазначено позивачем, 18.08.2020 р. гр. ОСОБА_1 звернувся до Луцького міського центру зайнятості. З 19.08.2020 р. йому було поновлено статус безробітного та продовжено виплату по безробіттю.

19.01.2021 р. Філія отримала листа Луцького міського центру зайнятості від 14.01.2021 р. вих. № 96/08/21 в якому повідомлялося, що гр. ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ), який перебував на обліку як безробітний в Полтавській міськрайонній філії Полтавського обласного центру зайнятості в період з 13.03.2020 р. по 17.08.2020 р., поновлений на роботі з 12 лютого 2020 року на підставі рішення Волинського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2020 року.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 07.08.2020 р. у справі № 140/4379/20, яке залишено без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01.12.2020 року у справі №140/4379/20, визнано протиправним та скасовано наказ Національної поліції України від 11 лютого 2020 року № 170 о/с «По особовому складу» про звільнення ОСОБА_1 та поновлено ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста відділу уповноважених Голови з питань контролю за дотриманням прав людини в поліцейській діяльності (з дислокацією в Полтавській області) Управління забезпечення прав людини Національної поліції України 12.02.2020. Стягнуто з Національної поліції України на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу в розмірі 150 975,00 грн.

На виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 07.08.2020 р. у справі № 140/4379/20, Національною поліцією України видано наказ №1058 о/с від 22.09.2020, яким: скасовано пункт наказу Національної поліції України від 11 лютого 2020 року № 170 о/с у частині звільнення з посади відповідно до пункту 1 (скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу) частини першої статті 87 закону України «Про державну службу» головного спеціаліста відділу уповноважених Голови з питань контролю за дотриманням прав людини в поліцейській діяльності (з дислокацією в Полтавській області) Управління забезпечення прав людини Національної поліції України державного службовця 8 рангу ОСОБА_1 ; поновлено на посаді головного спеціаліста відділу уповноважених Голови з питань контролю за дотриманням прав людини в поліцейській діяльності (з дислокацією в Полтавській області) Управління забезпечення прав людини Національної поліції України державного службовця 8 рангу ОСОБА_1 , з 12 лютого 2020 року та зобов`язано виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 25987,58 грн.

За період перебування на обліку в Полтавській міськрайонній філії Полтавського обласного центру зайнятості з 13.03.2020 р. по 17.08.2020 р. гр. ОСОБА_1 отримано допомогу по безробіттю в сумі 41 802,46 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Наказом Полтавської міськрайонної філії Полтавського обласного центру зайнятості від 21.01.2021 р. № 7 було прийнято рішення про відшкодування Національною поліцією України коштів, виплачених як допомога по безробіттю гр. ОСОБА_1 .

21.01.2021 позивач звернувся до відповідача з листом № 16/46/177-21 про відшкодування коштів, в якому просив останнього в добровільному порядку протягом 15 календарних днів перерахувати кошти в сумі 41 802,46 грн. виплачених безробітному ОСОБА_1 за період з 20.03.2020р по 16.08.2020р.

У відповідь на претензію відповідач у листі № 384/29/5/02-2021 від 04.02.2020 зазначив, що відшкодування суми виплаченої допомоги по безробіттю в сумі 41 802,46 грн може бути здійснене лише за наслідками розгляду даного питання в судовому порядку.

Відповідно до ч. 4 ст. 35 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування України на випадок безробіття" із роботодавця утримуються: сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду; незаконно виплачена безробітному сума забезпечення у разі неповідомлення про його прийняття на роботу; незаконно отримана сума допомоги по частковому безробіттю.

Внаслідок несплати відповідачем вказаних коштів, з огляду на норми вищезазначеної статті, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача виплаченої суми забезпечення безробітному, якого поновлено на роботі за рішенням суду, у розмірі 41802,46 грн.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття визначаються Законом України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 8 вказаного Закону Фонд загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття створюється для управління страхуванням на випадок безробіття, акумуляції страхових внесків, контролю за використанням коштів, виплати забезпечення та надання соціальних послуг, здійснення інших функцій згідно із цим Законом і статутом Фонду. Фонд є цільовим централізованим страховим фондом, некомерційною самоврядною організацією. Держава є гарантом забезпечення застрахованих осіб та надання їм відповідних соціальних послуг Фондом.

Відповідно до п. 1 ст. 1 Закону загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття - система прав, обов`язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Пунктом 8 ст. 1 Закону передбачено, що страховий випадок - це подія, через яку: застраховані особи втратили заробітну плату (грошове забезпечення) або інші передбачені законодавством України доходи внаслідок втрати роботи з незалежних від них обставин та зареєстровані в установленому порядку як безробітні, готові та здатні приступити до підходящої роботи і дійсно шукають роботу; застраховані особи опинилися в стані часткового безробіття.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 45 Закону України "Про зайнятість населення", реєстрація безробітного в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, припиняється у разі поновлення на роботі за рішенням суду, що набрало законної сили.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 31 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" передбачено, що виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі поновлення безробітного на роботі за рішенням суду.

Частиною 1 ст. 34 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" передбачено, що Фонд загальнообов`язкового державного соціального страхування має право, зокрема, стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду, а також незаконно виплачені безробітному суми матеріального забезпечення в разі неповідомлення роботодавцем Фонду про прийняття його на роботу.

Відповідно до ч. 4 ст. 35 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" із роботодавця утримується, зокрема, сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

Отже, статтями 34, 35 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" передбачено право Фонду стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду, та обов`язок роботодавця сплатити суму виплаченого забезпечення та вартість наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

Аналогічна правова позиція наведена в постановах Верховного Суду від 12.06.2018 року у справі № 914/2087/17, від 06.07.2018 року у справі № 921/220/17-г/16, від 09.07.2018 року у справі № 914/1875/17, від 06.07.2018 року у справі № 921/220/17-г/16, в яких зазначено, що за положеннями ч. 4 ст. 35 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" саме судове рішення про поновлення на роботі може бути правовою підставою для стягнення з працедавця суми виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному.

Так, у постанові Верховного Суду від 06.07.2018 року № 921/220/17-г/16 судом зроблено висновок, що обов`язок роботодавця відшкодувати Фонду загальнообов`язкового державного страхування України на випадок безробіття вартість соціальних послуг, наданих безробітному, в разі поновлення його на роботі за рішенням суду виникає у тому випадку, якщо невиконання власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю потягло за собою незаконне звільнення з роботи застрахованої особи і саме через цю подію така особа втратила заробітну плату і була вимушена стати на облік як безробітна та отримувати страхові виплати.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" визначено, що роботодавці - це підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

У даному випадку саме Національна поліція України по відношенню до ОСОБА_1 є роботодавцем у розумінні ч. 4 ст. 35 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", а тому саме на Національну поліцію України покладено обов`язок по відшкодуванню суми виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

Відповідно до додатку № 4 до Персональної картки №165020022400033 допомога по безробіттю ОСОБА_1 складає 41 802,46 грн.

На час розгляду справи доказів перерахування коштів в сумі 41 802,46 грн на користь позивача відповідачем не надано.

Сума виплаченого позивачем забезпечення у розмірі 41 802,46 грн, виплачених ОСОБА_1 під час перебування на обліку в центрі зайнятості у період з 20.03.2020 по 16.08.2020, як безробітного, підлягає відшкодуванню відповідачем відповідно до ч. 4 ст. 35 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", оскільки із роботодавця утримується сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

Доводи відповідача про те, що на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 07.08.2020 у справі № 140/4379/20 відповідачем сплачені ОСОБА_1 всі належні кошти за час вимушеного прогулу судом відхиляються, оскільки стягнення середнього заробітку ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу жодним чином не відноситься до сплачених коштів по допомозі по безробіттю та вартості наданих соціальних послуг, можливість стягнення яких з роботодавця передбачена статтями 34, 35 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".

Приймаючи до уваги все вищевикладене в сукупності, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог Полтавського обласного центру зайнятості в особі Полтавської міськрайонної філії Полтавського обласного центру зайнятості та стягнення з Національної поліції України коштів в сумі 41 802,46 грн., які виплачені як забезпечення безробітному та вартості наданих йому соціальних послуг.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 статті 76 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Пунктом 1 статті 79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Судовий збір згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ч.1 ст. 74, ч.1 ст. 77, ст.ст. 79, 129, ст.ст. 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Національної поліції України (01601, місто Київ, вулиця Богомольця, будинок 10; ідентифікаційний код 40108578) на користь Полтавського обласного центру зайнятості (36039, м. Полтава, вул. Сінна, буд. 45, ідентифікаційний код 03491234) в особі Полтавської міськрайонної філії Полтавського обласного центру зайнятості (36022, м. Полтава, вул. Небесної Сотні, буд. 91, код ЄДРПОУ ВП: 41464314) грошові кошти в розмірі 41 802 (сорок одна тисяча вісімсот дві) грн. 46 коп. та судовий збір в розмірі 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С. М. Мудрий