Рішення № 97098000, 24.05.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.05.2021Справа № 910/20444/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Селівона А.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали господарської справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД "Укрімпорт" вул. Агрономічна буд.205, м. Одеса, Одеська область,65031

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АН Фемелі Груп" вул. Прорізна, буд. 15-А, м. Київ, 01001

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Т ЕНД Т ПРОДЖЕКТ" 04119, місто Київ, ВУЛИЦЯ ЗООЛОГІЧНА, будинок 4А, офіс 139

про стягнення 52 599,62 грн.

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з додатковою відповідальністю "ТД Імпорт" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АН Фемелі Груп" про стягнення заборгованості в сумі 52599,62 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати поставленого товару за Договором поставки № 154/тк від 19.09.2018 року, борг за яким було переведено на відповідача первісним боржником ТОВ "Т енд Т Проджект" за договором переведення боргу від 23.09.2020 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.01.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/20444/20, приймаючи до уваги характер спірних правовідносин, заявлені позивачем вимоги та предмет доказування у даній справі, оскільки ціна позову у даній справі не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та враховуючи незначну складність справи, за відсутності клопотань про інше та підстав для розгляду даної справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін з ініціативи суду, господарським судом на підставі ч.2 ст. 247 ГПК України постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Також даною ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.01.2021 залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Т ЕНД Т ПРОДЖЕКТ".

Так, через відділ діловодства суду 22.01.2021 від позивача надійшли пояснення (супровідний лист) б/д б/н про долучення документів на виконання вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 05.01.2021 у справі № 910/20444/20, а саме доказів направлення позовної заяви та додатків на адресу третьої сторони, які долучені до матеріалів справи.

Інших доказів на підтвердження своїх вимог, а також заяв та клопотань процесуального характеру, окрім наявних в матеріалах справи, від позивача на час розгляду справи до суду не надходило.

Суд зазначає, що згідно частини 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

З метою повідомлення відповідача та третю особу про розгляд справи судом та про їх право подати відзив на позовну заяву та письмові пояснення щодо суті спору, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала господарського суду від 05.01.2021 направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адреси місцезнаходження відповідача та третьої особи, а саме: вул. Прорізна, буд. 15-А, м. Київ, 01001, вул. Зоологічна, 4А, оф. 139, м. Київ, та які співпадають з місцезнаходженням відповідача та третьої особи за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Разом з тим ухвала суду від 05.01.2021 повернута відділенням поштового 16.01.2021 та 22.01.2021 неврученою відповідачу та третій особі.

Відповідно до пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Інші дані (адреси), за якими можна встановити місцезнаходження відповідача та третьої особи, матеріали справи не містять та суду невідомі.

Суд зазначає, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Окрім того згідно п. 10 ч. 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр) містяться, зокрема, відомості про місцезнаходження юридичної особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Беручи до уваги конкретні обставини справи, вимоги процесуального законодавства та прецедентну практику Європейського суду з прав людини, суд звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на адресу, що відповідає місцезнаходженню відповідача та третьої особи згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 27.11.2019 у справі 913/879/17, постанові від 21.05.2020 у справі 10/249-10/9, постанові від 15.06.2020 у справі 24/260-23/52-б, постанові від 18.03.2021 у справі № 911/3142/18).

При цьому судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час та місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення та підписання.

Судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив, зокрема, висновок про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Враховуючи наведе, господарський суд зазначає, що відповідач та третя особа не були позбавлені права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою суду про відкриття провадження у справі № 910/20444/20 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

З огляду на вищевикладене суд констатує, що ним вчинено всі необхідні та можливі заходи з метою встановлення місцезнаходження відповідача і третьої особи та повідомлення їх про розгляд справи судом.

Суд зазначає, що з урахуванням строків, встановлених статтями 165, 251 Господарського процесуального кодексу України, а саме протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, які також визначені судом в ухвалі від 05.01.2021, відповідач та третя особа мали подати відзив на позовну заяву та пояснення щодо позову відповідно.

Як свідчать матеріали справи, відповідач та третя особа не скористалися наданими їм процесуальним правом, передбаченим частиною 2 статті 251 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв та клопотань процесуального характеру від відповідача та третьої особи на час розгляду справи до суду також не надходило.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

В свою чергу суд наголошує, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Наразі, від відповідача та третьої особи станом на час винесення рішення до суду не надходило жодних заяв про неможливість подання відзиву та/або про намір вчинення відповідних дій у відповідності до статті 165 Господарського процесуального кодексу України та/або продовження відповідних процесуальних строків та заперечень щодо розгляду справи по суті.

З огляду на вищевикладене, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю "АН Фемелі Груп" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Т ЕНД Т ПРОДЖЕКТ" не скористались наданими їм процесуальними правами, зокрема, відповідачем та третьою особою не надано відзиву на позовну заяву, будь-яких письмових пояснень та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, суд, на підставі частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку про можливість розгляду даної справи виключно за наявними матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як встановлено судом за матеріалами справи, 19 вересня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТД "Укрімпорт" (постачальник за договором, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Т ЕНД Т ПРОДЖЕКТ" (покупець за Договором, третя особа у справі) укладено Договір поставки № 154/тк (далі - Договір), відповідно до умов якого постачальник поставляє, а покупець приймає та оплачує товар (алкогольні напої імпортного та вітчизняного виробництва) згідно з узгодженим постачальником замовленням покупця.

Розділами 2 - 9 Договору сторони узгодили порядок погодження замовлення на товар, якість та кількість товару, строки та порядок поставки і передачі товару, ціну товару та порядок розрахунків, зобов`язання та відповідальність сторін, термін дії договору тощо.

Суд зазначає, що за приписами статті 180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору, є строком дії останнього.

Згідно з пунктами 7.1, 7.2 Договору даний Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2018 року. Якщо не пізніше ніж за 20 календарних днів до закінчення терміну дії жодна із сторін не заявить про бажання припинити дію цього Договору, то він автоматично продовжується на новий календарний рік, на тих же умовах, при цьому складання додаткової угоди не потрібно і кількість таких продовжень не обмежено.

Вказаний договір підписаний представниками постачальника та покупця та скріплений печатками юридичних осіб.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який регулюється нормами §3 глави 54 Цивільного кодексу України та §1 глави 30 Господарського кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною першою статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За умовами п. 2.2 Договору поставка товару здійснюється за попереднім письмовим замовленням покупця. Оформлення замовлення проводиться покупцем в порядку, визначеному цим Договором.

У замовленні зазначається: номер замовлення; дата; найменування кожної асортиментної позиції товару; кількість одиниць по кожній асортиментній позиції; пункт доставки товару із зазначенням адреси; дата поставки.

Постачальник поставляє товар окремими партіями відповідно до замовлень покупця. У разі якщо постачальник не може поставити товар, зазначений у замовленні, він зобов`язаний повідомити про це покупця. Датою передачі товару вважається дата, зазначена в накладних на поставку кожної окремої партії товару.

Згідно з п. 2.3 Договору відомості про товар:

- ціна за одиницю згідно з прейскурантом ТОВ «ТД «Укрімпорт», що діє на дату поставки товару, з урахуванням умов оплати за товар.;

- кількість одиниць товару (зазначається в замовленні покупця);

- податок на додану вартість - 20%;

- гарантійний термін зберігання, придатності зазначений на контретикетці.

Як встановлено судом за матеріалами справи, між ТОВ «ТД «Укрімпорт» та ТОВ "Т ЕНД Т ПРОДЖЕКТ" погоджено та підписано Специфікацію № 1 (Додаток до Договору від 19.08.2019 року), згідно умов якої предметом поставки є алкогольні напої за вказаним у ній переліком, типом, об`ємом, виробником та ціною. Копія вказаної Специфікації наявна в матеріалах справи.

Відповідно до частини 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

В силу приписів статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.

Умови поставки товару сторони узгодили в п. 2.1 Договору, а саме на складі покупця за адресою: м. Київ, вул. Прорізна, 15.

Відповідно до п. 2.6 Договору зобов`язання постачальника щодо поставки товару виникають з моменту узгодження постачальником замовлення покупця та підписання бланка замовлення уповноваженим представником постачальника. Замовлення покупця на адресу постачальника може бути спрямоване по електронній пошті або у вигляді факсового повідомлення з отриманням підтвердження. Постачальник має право відмовити в постачанні товару у разі порушення покупцем договірних зобов`язань по попереднім поставкам до їх належного виконання.

Як свідчать матеріали справи та зазначено позивачем в позовній заяві, на виконання умов вищевказаного Договору позивачем період з 28.01.2020 по 12.08.2020 було поставлено, а ТОВ "Т ЕНД Т ПРОДЖЕКТ" прийнято передбачений Договором та Специфікацією товар на загальну суму 77599,62 грн., що підтверджується видатковими накладними: №1161 від 28.01.2020 на суму 1453,68 грн; № 2075 від 13.02.2020 на суму 4916,04 грн.; № 2389 від 19.02.2020 на суму 6933,96 грн.; № 2660 від 25.02.2020 на суму 1848,96 грн.; № 2748 від 26.02.2020 на суму 6318,96 грн.; № 2879 від 28.02.2020 на суму 5841,12 грн.; № 3068 від 04.03.2020 на суму 10036,26 грн.; № 3518 від 12.03.2020 на суму 6983,16 грн., № 3610 від 13.03.2020 на суму 1848,96 грн.; № 9339 від 24.07.2020 на суму 3235,26 грн., № 9454 від 28.07.2020 на суму 11665,44 грн., № 10412 від 12.08.2020 на суму 16517,82 грн., копії яких наявні в матеріалах справи.

Як встановлено судом, факт отримання товару відповідачем підтверджується засвідченими відбитками печаток сторін підписами на видаткових накладних представників постачальника та покупця.

Згідно з частиною 1 статті 673 Цивільного кодексу України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі - продажу.

Товар повинен відповідати за якістю пред`явленим до даної продукції вимогам законодавства України. Постачальник підтверджує якість поставленого товару належними документами. Товар вважається переданим постачальником та прийнятим покупцем після підписання накладних на отримання товару. Перехід права власності на товар від постачальника до покупця відбувається в момент підписання накладних. Ризик випадкової загибелі або пошкодження товару з моменту підписання накладних та переходу права власності на товар несе покупець, з цього ж моменту покупець втрачає право на повернення товару, який не відповідає за якістю і кількістю. (п. 2.4. Договору)

У п. 2.8 Договору сторони погодили, що при виявленні покупцем невідповідності товару документам, котрі засвідчують його якість, покупець зобов`язаний негайно сповістити про це постачальника і викликати його представника для складання відповідного акта. Представник постачальника зобов`язаний прибути не пізніше 24 годин з моменту його повідомлення про виявлення невідповідності. У разі обґрунтованості претензій і виявленні провини постачальника при документальному підтвердженні невідповідності товару нормативам і вимогам щодо якості, при дотриманні покупцем умов зберігання, зазначених виробником, постачальник зобов`язаний замінити неякісний товар на якісний протягом семи днів з дня підписання акта.

Відповідно до частини 1 статті 680 Цивільного кодексу України покупець має право пред`явити вимогу у зв`язку з недоліками товару за умови, що недоліки виявлені в строки, встановлені цією статтею, якщо інше не встановлено договором або законом.

Разом з тим, заперечень ТОВ "Т ЕНД Т ПРОДЖЕКТ" щодо факту поставки товару за спірними видатковими суду не надано. Доказів пред`явлення претензій щодо якості, кількості та термінів поставки товару у відповідності до умов Договору, а також наявності письмових претензій та/або повідомлень про невідповідність, ознак ушкодження поставленого товару, а також виявлених дефектів від ТОВ "Т ЕНД Т ПРОДЖЕКТ" до суду не надходило.

Як вбачається із матеріалів справи, будь-які заперечення щодо повного та належного виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «ТД «Укрімпорт» умов Договору з боку відповідача відсутні.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що у відповідності до укладеного між сторонами Договору позивачем виконані прийняті на себе зобов`язання з передачі товару - Товариству з обмеженою відповідальністю "Т ЕНД Т ПРОДЖЕКТ", а ТОВ "Т ЕНД Т ПРОДЖЕКТ", у свою чергу, прийнято товар без будь - яких зауважень. Факт передачі позивачем товару належним чином підтверджено матеріалами справи.

Суд зазначає, що відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, та які повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, за висновками суду, з урахуванням положень укладеного між сторонами Договору, документом, який підтверджує як факт виконання позивачем зобов`язання з поставки товару ТОВ "Т ЕНД Т ПРОДЖЕКТ", так і факт виникнення у останнього зобов`язання з його оплати, є видаткові накладні, які сторонами належним чином оформлені та підписані без будь - яких зауважень та засвідчені печатками (штампами) обох сторін.

Тобто, саме ці документи є первинними бухгалтерськими документами, які засвідчують здійснення господарської операції і містять інформацію про вартість переданого товару.

Відповідно до частин 11, 12 ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. Факт надання послуги при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 14.10.1997 року № 363 (далі - Правила), товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами.

Зокрема, додатково на підтвердження факту здійснення поставок на адресу ТОВ "Т ЕНД Т ПРОДЖЕКТ" позивачем надані копії товарно - транспортних накладних, а саме № ТН0046847 від 28.01.2020; № ТН0047815 від 13.02.2020; № ТН0048404 від 19.02.2020; № ТН0049048 від 25.02.2020; № ТН0049130 від 26.02.2020; № ТН0049277 від 28.02.2020; № ТН0049492 від 04.03.2020; № ТН0049967 від 12.03.2020, № ТН0050051 від 13.03.2020; б/н від 24.07.2020, б/н від 28.07.2020, № ТН00 від 12.08.2020.

При цьому факт отримання ТОВ "Т ЕНД Т ПРОДЖЕКТ" як вантажоодержувачем товару, переданого для перевезення за товарно - транспортними накладними, засвідчено завіреним печаткою підписом представника ТОВ "Т ЕНД Т ПРОДЖЕКТ".

Окрім цього на підтвердження факту поставки товару позивачем надані копії податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, на суми здійсненої поставки.

Суд зазначає, що як доказ податкова накладна може оцінюватися судом лише у сукупності з іншими доказами у справі, проте не може буди єдиним доказом, на підставі якого суд встановлює факт постачання товару покупцю та його прийняття ним.

Крім того, оцінюючи податкові накладні у сукупності з іншими доказами у справі, господарські суди повинні враховувати положення Податкового кодексу та фактичні дії як постачальника, так і покупця щодо відображення ними в податковому та бухгалтерському обліку постачання спірного товару.

Відповідно до п.201.7 ПК як у редакції, які діяла на час виникнення спірних правовідносин, податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.10 ПК визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно ст. 201.1 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Отже, надані відповідачем складені та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних за фактом постачання позивачем ТОВ "Т ЕНД Т ПРОДЖЕКТ" товару додатково підтверджують як факт виникнення зобов`язань ТОВ "Т ЕНД Т ПРОДЖЕКТ" з оплати його вартості, так і згоду останнього з їх змістом та обсягом.

Відповідно до частини 1 статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Умовами п. 2.3. Договору сторони узгодили, що ціна за одиницю товару встановлюється згідно з прейскурантом ТОВ «ТД «Укрімпорт», що діє на дату поставки товару, з урахуванням умов оплати за товар (передоплата, відстрочка платежу).

Пунктом 3.1. Договору передбачено, що в ціну договору включається вартість тари, упаковки та маркування.

Відповідно до частини 1 статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами частин 1, 2 статті 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Порядок оплати товару - відстрочка платежу за поставлений товар - 21 календарний день від дати підписання товаросупроводчих документів. Сторони можуть узгодити інші форми оплати за товар (сплата по факту поставки партії товару). Розрахунки між сторонами здійснюються в безготівковій формі. Валюта розрахунків - гривня. (п. 3.2. Договору).

У п. 3.6 Договору сторони узгодили, що якщо покупець при здійсненні платежу товару не вказує номер накладної, за якою здійснюється розрахунок, то постачальник має право зарахування грошових коштів у якості оплати за накладні, термін оплати по яких наступив раніше.

Доказів узгодження сторонами іншого строку та/або порядку оплати поставленого за Договором товару матеріали справи не містять.

Таким чином, підписання покупцем (ТОВ "Т ЕНД Т ПРОДЖЕКТ") вищенаведених видаткових накладних, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і які відповідають вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/174, та фіксують факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, в сукупності з відповідними товарно - транспортними накладними та податковими накладними, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за поставлений позивачем товар.

В подальшому, як встановлено судом, 23 вересня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Т ЕНД Т ПРОДЖЕКТ" (первісний боржник, третя особа у справі), Товариством з обмеженою відповідальністю "АН Фемелі Груп" (новий боржник, відповідач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТД «Укрімпорт» (кредитор за договором, позивач у справі) укладено Договір про переведення боргу, за умовами якого Товариством з обмеженою відповідальністю "АН Фемелі Груп" прийнято на себе в обсязі та на умовах, що існують в момент укладення договору, зобов`язання боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Т ЕНД Т ПРОДЖЕКТ" за укладеним з Товариством з обмеженою відповідальністю «ТД «Укрімпорт» Договором № 154/тк від 19.09.2018 у розмірі 77599,62 грн.

Вказаний Договір переведення боргу від 23.09.2020 року підписаний представниками первісного та нового боржників та кредитора, а також засвідчений печатками юридичних осіб.

За приписами статті 520 Цивільного кодексу України боржник у зобов`язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

За умовами ст. 521 Цивільного кодексу України форма правочину щодо заміни боржника у зобов`язанні визначається відповідно до положень статті 513 цього Кодексу, якою визначено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Вимогами статті 628 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Так, Договором про переведення боргу від 23.09.2020 сторони дійшли згоди про заміну зобов`язаної сторони з Товариства з обмеженою відповідальністю "Т ЕНД Т ПРОДЖЕКТ" на Товариство з обмеженою відповідальністю "АН Фемелі Груп" у зобов`язанні по Договору поставки № 154/тк від 19.09.2018, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "Т ЕНД Т ПРОДЖЕКТ" та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТД «Укрімпорт», розмір існуючої на дату укладення Договору переведення боргу від 23.09.2020 року, підтверджений, згідно тексту договору, актом звірки взаєморозрахунків на 23.09.2020.

Оскільки заміна боржника у зобов`язанні не впливає на зміст зобов`язання, приймаючи до уваги, що Договір про переведення боргу від 23.09.2020 підписано уповноваженими особами ТОВ "АН Фемелі Груп", ТОВ «Т ЕНД Т Проджект» та ТОВ «ТД «Укрімпорт», що підтверджує факт відсутності заперечень з боку кредитора (ТОВ "ТД «Укрімпорт") щодо заміни боржника, до нового боржника перейшли всі обов`язки первісного боржника, а також всі його права щодо кредитора, а саме Товариство з обмеженою відповідальністю "АН Фемелі Груп" (відповідач) прийняв на себе зобов`язання в сумі 77599,62 грн. за Договором № 154/тк від 19.09.2018, укладеним між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «ТД «Укрімпорт» та Товариства з обмеженою відповідальністю "Т ЕНД Т ПРОДЖЕКТ".

Згідно приписів ст. 522 Цивільного кодексу України новий боржник у зобов`язанні має право висунути проти вимоги кредитора всі заперечення, що ґрунтуються на відносинах між кредитором і первісним боржником.

Як свідчать матеріали справи, з боку ПП "АН Фемелі Груп" будь - які заперечення, які виникли з підстав, що існували до заміни боржника, зокрема, стосовно прострочення кредитора, недійсності правочину, пропуску строку позовної давності тощо, відсутні.

Окрім цього в матеріалах справи наявний підписаний кредитором та новим боржником акту звірки взаєморозрахунків станом на 15.12.2020, згідно якого заборгованість за Договором переведення боргу від 23.09.2020 становить 77 599,62 грн.

Позивачем зазначено в позовній заяві та підтверджується матеріалами справи, що відповідачем як новим боржником здійснено часткову оплату грошових коштів за Договором про переведення боргу від 23.09.2020 в сумі 25000,00 грн., на підтвердження факту здійснення якої надано виписку банку по рахунку позивача за період з 21.09.2020 по 15.12.2020.

Крім того, за змістом наявного в матеріалах справи листа № 4/2020 від 17.12.2020 Товариством з обмеженою відповідальністю "АН Фемелі Груп" повідомлено позивача про помилкове зазначення в платіжних дорученнях призначення платежу, та просить вважати вірним призначення платежу «Оплата товару за договором про переведення боргу від 23.09.2020» в платіжних дорученнях № 15 від 23.09.2020, № 19 від 29.09.2020, № 76 від 18.11.2020, № 86 від 30.11.2020, № 98 від 14.12.2020, всього на суму 25000,00грн.

Таким чином, як встановлено судом та зазначено позивачем позовній заяві, враховуючи наявне у ТОВ «ТД «Укрімпорт» як кредитора право вимоги до відповідача за Договором про переведення боргу від 23.09.2020, часткову оплату поставленого товару, залишок заборгованості відповідача перед позивачем становить 52599,62 грн.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За приписами частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Таким чином, як зазначено позивачем в позовній заяві та вбачається із матеріалів справи, свої зобов`язання щодо сплати Товариству з обмеженою відповідальністю «ТД «Укрімпорт» грошових коштів в сумі 52599,62 грн. за поставлений товар у встановлений строк, всупереч вимогам цивільного та господарського законодавства, а також умовам Договору поставки та Договору переведення боргу відповідач не виконав, в результаті чого у Товариства з обмеженою відповідальністю "АН Фемелі Груп" утворилась заборгованість перед позивачем за наведеними Договорами у зазначеному вище розмірі, яку останній просив стягнути в поданій суду позовній заяві.

За приписами статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.

У відповідності до статті 124, пунктів 2, 3, 4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 2, 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд наголошує, що відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином обов`язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

При цьому відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження відсутності боргу, письмових пояснень щодо неможливості надання таких доказів, або ж фактів, що заперечують викладені позивачем позовні вимоги.

Суд звертає увагу, що відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Доказів визнання недійсними чи розірвання Договору поставки № 154/тк від 19.09.2018 та Договору про переведення боргу від 23.09.2020 та/або їх окремих положень суду також не надано.

Будь-які заперечення щодо порядку та умов укладення спірних договорів на час їх підписання та на протязі виконання з боку сторін також відсутні.

В свою чергу, зважаючи на відсутність будь-яких заперечень відповідача щодо визначення розміру заборгованості за договорами на час розгляду даної справи, суд здійснював розгляд справи виходячи з наявних матеріалів та визначив розмір заборгованості відповідача на підставі наданих позивачем доказів.

Враховуючи вищевикладене, оскільки матеріалами справи підтверджується факт неналежного виконання відповідачем зобов`язань за Договорами у встановлений строк, розмір основної заборгованості відповідає фактичним обставинам та на момент прийняття рішення доказів оплати поставленого позивачем товару в повному обсязі відповідач суду не представив, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 52599,62 грн. з оплати поставленого позивачем товару підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (частина 1 статті 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22 лютого 2007 року в справі "Красуля проти Росії", від 5 травня 2011 року в справі "Ільяді проти Росії", від 28 жовтня 2010 року в справі "Трофимчук проти України", від 9 грудня 1994 року в справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 1 липня 2003 року в справі "Суомінен проти Фінляндії", від 7 червня 2008 року в справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Відповідно до пункту 58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

У відповідності до пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

З огляду на вищевикладене, виходячи з того, що позов доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем не спростований, суд доходить висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються судом на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та Керуючись ст. ст. 73-80, 86, 123, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АН Фемелі Груп" (01001, місто Київ, вулиця Прорізна, будинок 15-А; код ЄДРПОУ 43501279) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД "Укрімпорт" вул. буд., м. Одеса, , (65031, Одеська область, місто Одеса, вулиця Агрономічна, будинок 205; код ЄДРПОУ 37607332) 52 599,62 грн. (п`ятдесят дві тисячі п`ятсот дев`яносто дев`ять грн. 62 коп.) основного боргу та 2102,00 грн. (дві тисячі сто дві грн. 00 коп.) судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повний текст рішення складено та підписано 24 травня 2021 року.

Суддя А.М.Селівон