Рішення № 97097165, 18.05.2021, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.05.2021м. ДніпроСправа № 904/1100/21

за позовом Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" в особі філії "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія", м. Вільногірськ

до Комунального підприємства "Жилсервіс" Вільногірської міської ради Дніпропетровської області, м. Вільногірськ

про стягнення заборгованості у розмірі 8 997 351,33грн.

Суддя Ліпинський О.В.

Секретар судового засідання Переийніс О.О.

Представники:

від позивача Коваленко О.А.

від відповідача не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

Акціонерне товариство "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" в особі філії "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" АТ "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Комунального підприємства "Жилсервіс" Вільногірської міської ради Дніпропетровської області (далі - Відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 8 997 351,33 грн., з яких: основна заборгованість у розмірі 8 013 603,78 грн., пеня в розмірі 526 232,42 грн., 3% річних у розмірі 173 103,72 грн., інфляційні втрати в розмірі 284 411,41 грн.

Позовні вимоги мотивовані порушенням з боку відповідача зобов`язання за договором №204-2 про надання послуг із забезпечення питною водою від 31.01.19 щодо своєчасної оплати наданих послуг.

Ухвалою від 01.03.2021 року суд відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Відповідач проти позову заперечував, у відзиві на позовну заяву зазначив, що заборгованість за договором виникла не з вини підприємства, а внаслідок неможливість оплати за поставлену воду в зв`язку з арештом рахунків Відповідача, накладеним органами виконавчої служби за заявами Позивача. З огляду на викладені обставини, Відповідач зазначив, що підприємство не може здійснювати господарську діяльність, баланс має негативний показник. Всі кошти, що надходять на рахунки Відповідача від мешканців міста та споживачів – суб`єктів господарювання, органами державної виконавчої служби направляються Позивачеві. За таких умов, Відповідач не має можливості розпоряджатися своїми коштами та здійснювати сплату поточних сум за поставлену воду.

Враховуючи відсутність в діях Відповідача прямого умислу на порушення зобов`язань за вказаним договором, оскільки невиконання зобов`язань виникло з об`єктивних причин, пов`язаних із важким фінансовим станом через відсутність можливості користуватись своїми коштами, Відповідач просить суд зменшити заявлену до стягнення неустойку, а також, відстрочити виконання рішення суду на один рік.

Ухвалою від 20.04.2021 року суд закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті на 18.05.2021 року .

05.05.2021 року відповідачем подано клопотання про розгляд справи без участі його представника.

Згідно положень ст.ст. 233, 240 ГПК України, в судовому засіданні 18.05.2021 року оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, складання повного рішення відкладено на строк до десяти днів із дня закінчення розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи у відкритому судовому засіданні, заслухавши стислий зміст та підстави вимог позивача, дослідивши подані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

31.01.2019 року між Позивачем (Виробником) та Відповідачам (Споживачем) укладено договір про надання послуг із забезпечення питною водою № 204-2 (надалі - Договір).

Згідно п. 1.1. Договору в порядку та на умовах, визначених цим договором, виробник бере на себе зобов`язання надати послугу із забезпечення споживача питною водою, відповідно до Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України затверджених наказом №190 від 27.06.2008 року Міністерства з питань ЖКГ України зі змінами та доповненнями (далі Правил), а споживач зобов`язується оплатити надані послуги.

Відповідно до пункту 1.2. договору виробник бере на себе зобов`язання надати послугу із забезпечення споживача питною водою в обсязі - 2300,0 тис. м3 на рік, згідно з розрахунком обсягів споживання питної води помісячно (Додаток №1).

Згідно з пунктом 2.1. договору тариф на послуги із забезпечення питною водою (далі - послуги) становить: - тариф без ПДВ - 8,55 грн. за м3, ПДВ - 1,71 грн., тариф з ПДВ - 10,26 грн. за м3.

Пунктом 2.2. договору встановлено, що сума договору складає 23 598 000,00 грн., у т.ч. ПДВ - 2 933 000,00 грн.

Відповідно до пункту 3.1. договору облік відпущеної питної води здійснюється засобами вимірювальної техніки, які пройшли державну метрологічну перевірку та занесені до Державного реєстру.

Прилад обліку повинен розташовуватися на мережах споживача на межі балансової належності трубопроводів питної води виробника та споживача, згідно з Додатком № 2 та Додатком №3, які є невід`ємною частиною даного договору (пункт 3.2. договору).

Згідно з пунктом 3.4. договору зняття показників лічильника питної води здійснюється представником виробника в присутності споживача або самим споживачем в останній день поточного місяця.

Відповідно до пункту 3.5. договору якщо вести облік за лічильником питної води неможливо з причин, що не залежать від споживача та причин зафіксованих в установленому порядку, а саме: зняття лічильника води представником виробника, ушкодження скла, корозія циферблата, припинення нормальної роботи лічильника води через несправності, які виникли в його механізмі і таке інше, то кількість використаної води за строк відсутності приладу обліку (але не більше двох місяців) визначається по середньодобовій витраті за попередні два розрахункові місяці; у разі тривалості роботи приладу обліку менше двох місяців, кількість питної води визначається за період роботи лічильника води не менше 15 днів; після закінчення вказаного строку, якщо вести облік неможливо, подальше визначення обсягів споживання питної води виконується згідно з нормами водоспоживання (розрахунком потреби та норм споживання).

Пунктом 3.6. договору визначено, що фактична кількість відпущеної питної води, узгоджується в акті наданих послуг, який складається в останній день поточного місяця, підписується у двох примірниках уповноваженими представниками виробника і споживача та передається споживачу разом з рахунком.

Споживач протягом 3 (трьох) календарних днів з дня отримання акту наданих послуг, направляє виробнику підписаний акт наданих послуг або вмотивовану відмову (пункт 3.7. договору).

Відповідно до пункту 3.8. договору у разі невиконання споживачем умов, зазначених у пункті 3.7., акт наданих послуг вважається оформленим у односторонньому порядку та погодженим споживачем.

Пунктом 4.1. договору визначено, що розрахунковим періодом є календарний місяць.

Оплату за надані послуги із забезпечення питною водою споживач здійснює на підставі рахунку на оплату, наданих виробником, відповідно до Акту наданих послуг (пункт 4.2. договору).

Відповідно до пункту 4.4. договору надані послуги підлягають оплаті споживачем протягом 30-ти календарних днів після закінчення місяця, в якому надавалися послуги.

Днем оплати вважається день зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виробника (пункт 4.5. договору).

Згідно з пунктом 4.6. договору, у разі виникнення заборгованості у споживача по оплаті за надані послуги із забезпечення питною водою, виробник зараховує кошти, що сплачує споживач, в рахунок погашення боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від призначення платежу, визначеного споживачем.

Пунктом 5.3.1. договору визначено, що споживач зобов`язаний оплачувати послуги повністю та у встановлений в цьому договорі строк.

Відповідно до пункту 10.1. договору визначено, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання та розповсюджується на правовідносини між сторонами, які виникли з 01.01.2019 року та діє до 31.12.2019 року.

Договір вважається переукладеним на кожен наступний рік на таких же самих умовах, якщо за один місяць до його припинення жодна із сторін не заявить про закінчення строку його дії (пункт 10.4. договору).

Закінчення строку дії цього договору не звільняє жодну зі сторін договору від виконання своїх зобов`язань по Договору та відповідальності за його порушення (невиконання та/або неналежне виконання), яке мало місце під час дії цього Договору.

Як убачається з матеріалів справи, на виконання умов договору, в період з 01.01.2020 по 30.06.2020 Позивач надав Відповідачу послуги із забезпечення питною водою в обсязі 781 053,0000 м3 на загальну суму 8 013 603, 78 грн., що підтверджується підписаними сторонами актами наданих послуг (а.с.10-15).

Для здійснення оплати наданих послуг, позивачем виставлено рахунки-фактури (а.с. 16-21).

Відповідач за надані послуги із забезпечення питною водою не розрахувався, внаслідок чого, в останнього виникла заборгованість перед Позивачем в сумі 8 013 603,78 грн.

На час розгляду справи доказів сплати заборгованості суду не надано.

Згідно ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно, ставляться, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України, невиконання зобов`язання або його виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання, є порушенням зобов`язання.

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, в тому числі у вигляд обов`язку сплатити неустойку.

Відповідно до положень ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

За своєю правовою природою, неустойка (пеня, штраф) є видом забезпечення виконання зобов`язання.

Пунктом 11.2. Договору сторони погодили, що споживач несе відповідальність за несвоєчасну оплату за надані послуги. Споживач сплачує виробнику пеню, яка нараховується у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня, за кожен день прострочення. Нарахування пені починається з першого дня прострочення та припиняється у день виконання споживачем своїх зобов`язань

На підставі зазначеного пункту договору, в зв`язку із простроченням оплати наданих послуг, Позивач вимагає стягнення з Відповідача пені в розмірі 526 232,42 грн. за загальний період прострочення з 03.03.2020 року по 30.01.2021 року, яка розрахована за кожним актом надання послуг окремо.

За підрахунками суду, розрахунок пені здійснено Позивачем арифметично правильно.

Відповідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошових зобов`язань на вимогу кредитора, зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить суд стягнути з Відповідача три проценти річних в розмірі 173 103,72 грн., які розраховані за період з 03.03.2020 року по 04.02.2021 року, а також, інфляційні втрати за квітень-грудень 2020 року в розмірі 284 411,41 грн.

За підрахунками суду розрахунок процентів річних та інфляційних втрат здійснено арифметично правильно.

З урахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення основного боргу в розмірі 8 013 603,78 грн., пені в розмірі 526 232,42 грн., трьох процентів річних у розмірі 173 103,72 грн. та інфляційних втрат у розмірі 284 411,41 грн.

Доводи Відповідача з посиланням на неможливість здійснення оплати наданих Позивачем послуг, через арешт рахунків підприємства, суд до уваги не приймає, адже в силу вимог ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідачем по справі заявлено клопотання про зменшення суми пені на підставі ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України.

Клопотання мотивовано відсутністю фінансової можливості щодо оплати послуг через накладення арешту на рахунки Відповідач. Крім того, обґрунтовуючи заявлене клопотання, Відповідач посилається на скрутне фінансове становище, яке викликано скороченням надходжень грошових коштів від населення по оплаті комунальних послуг.

В підтвердження зазначених обставин, Відповідач надав суду копії постанов про арешт коштів боржника та фінансовий звіт підприємства станом на 31 грудня 2020 року.

Статтею 233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною 3 статті 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При вирішенні питання про можливість зменшення неустойки (штрафу), суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення розміру штрафних санкцій. При цьому, розмір, до якого вони підлягають зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

З урахуванням наведеного, зважаючи на те, що Відповідач є комунальним підприємством, на яке покладено функції виконавця послуг з транспортування та постачання питної води в м. Вільногірськ, а також, враховуючи те, що причиною прострочення виконання Відповідачем спірного зобов`язання, в тому числі є несвоєчасна оплата споживачами послуг водопостачання (розмір дебіторської заборгованості станом на кінець 2020 року склав 10 274,0 тис.грн.), тобто в допущенні прострочення відсутня безпосередня вина відповідача, господарський суд вважає за можливе зменшити суму заявленої до стягнення пені на 50%, до 263 116,21 грн.

Крім того, Відповідач просить суд відстрочити виконання рішення суду на 1 рік.

За приписами ст. 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

При цьому, Позивач має довести, наявність відповідних джерел фінансування, із яких підприємство матиме можливість виконувати рішення суду після надання відстрочки.

Відповідач не надав суду доказів в підтвердження існування реальної можливості виконання рішення суду після спливу строку, на який заявник просить відстрочити його виконання, що свідчить про те, що заява Відповідача не спрямована на забезпечення фактичного, повного виконанню рішення суду, у зв`язку із чим, суд вважає, що її задоволення матиме наслідком лише необґрунтовану затримку виконання рішення, що негативно вплине на права та охоронювані законом інтереси Позивача у даній справі.

Таким чином, неналежне виконання відповідачем зобов`язання за договором, є підставою для часткового задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 8 734 235,12 грн., з яких: 8 013 603,78 грн. основного боргу, 263 116,21 грн. пені, 173 103,72 грн. 3% річних, 284 411,41 грн. інфляційних втрат.

Згідно приписів ч. 9 ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору в повному обсязі покладаються на відповідача, як сторону внаслідок неправильних дій якої виник спір.

Керуючись статями 73-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 331 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства "Жилсервіс" Вільногірської міської ради Дніпропетровської області (51700, м. Вільногірськ Дніпропетровської області, вул. Молодіжна, 53, код ЄДРПОУ 36489096) на користь Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" (03035, м. Київ, вул. Сурікова, 3, код ЄДРПОУ 36716128) в особі філії "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" (51700, м. Вільногірськ Дніпропетровської області, вул. Степова, 1, ідентифікаційний код 39389830) 8 013 603,78 грн. основного боргу, 263 116, 21 грн. пені, 173 103,72 грн. три проценти річних, 284 411,41 грн. інфляційних втрат, 134 960,27 грн. витрат зі сплати судового збору.

В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення суду – відмовити.

Рішення набирає законної сили у відповідності до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 24.05.2021

Суддя О.В. Ліпинський