Рішення № 97097155, 13.05.2021, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.05.2021м. ДніпроСправа № 904/1211/21

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Назаренко Н.Г. за участю секретаря судового засідання Фіцай Я.П., розглянувши справу

за позовом Комунального підприємства Павлоградське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" Павлоградської міської ради, м. Павлоград, Дніпропетровська область

до Державного міжрайонного підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Дніпро-Західний Донбас", с. Воронове, Синельниківський район, Дніпропетровська область

про врегулювання розбіжностей при укладанні договору

Представники:

Від Позивача Рикова І.М. - представник

Від Відповідача Воронін В.В. - представник

СУТЬ СПОРУ:

Комунальне підприємство "Павлоградське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" Павлоградської міської ради звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Державного міжрайонного підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Дніпро-Західний Донбас" про врегулювання розбіжностей при укладенні договору, виключивши з договору пункти 9.4. та 9.5.

Ухвалою суду від 22.02.2021 позовну заяву залишено без руху для усунення позивачем недоліків.

04.03.2021 Позивачем надано заяву про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 09.03.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 30.03.2021.

Ухвалою суду від 30.03.2021 підготовче засідання відкладено до 20.04.2021.

08.04.2021 відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позову заперечив та зазначив, що 23.01.2013 між Державним міжрайонним підприємством водопровідно-каналізаційного господарства "Дніпро-Західний Донбас" та Комунальним підприємством "Павлоградське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" Павлоградської міської ради укладено договір про надання послуг водопостачання № 01030708.

На виконання прийнятих за договором зобов`язань відповідачем щомісячно надавались та наддаються позивачу послуги з централізованого водопостачання.

Належне виконання відповідачем послуг з централізованого питного водопостачання та фактичне щомісячне отримання позивачем питної води. останнім не спростовується.

Умовам укладеного договору передбачені строки проведення розрахунків позивачем за отримані послуги.

Позивачем договірні зобов`язання щодо оплати за надані відповідачем послуги з водопостачання в повному обсязі не виконувались, перерахунок коштів здійснюється частково з порушенням строків встановлених договором, що підтверджується Актами звіряння взаєморозрахунків та рішеннями Господарського суду Дніпропетровської області по справі № 904/3910/19 від 15.01.2020 та по справі № 904/5856/20 від 11.02.2021.

Відповідач зазначає, що неналежне виконання зобов`язання по оплаті за отримані послуги має постійний та тривалий у часі характер.

Також відповідач стверджує, що не виконання грошових зобов`язань позивачем протягом тривалого часу зумовлює відсутність коштів у ДМП ВКГ "Дніпро-Західний Донбас" для розрахунків за енергоносії, зростає заборгованість підприємства по сплаті податків.

Викладена ситуація та неналежна фінансова дисципліна з боку позивача постійно порушує належну та ритмічну роботу відповідача по життєзабезпеченню населення та незадовільно впливає на санітарно-епідемічну ситуацію в містах, до яких ДМП ВКГ "Дніпро-Західний Донбас" постачається питна вода. Подібний стан може призвести до виникнення надзвичайної ситуації санітарно-епідеміологічного характеру внаслідок припинення водопостачання регіону.

Крім того, відповідач звертає увагу на те, що викладені в протоколі розбіжностей умови направлені саме на посилення фінансової дисципліни з боку позивача і жодним чином не направлені на притягнення позивача до відповідальності за неналежне виконання договірних зобов`язань.

Також відповідач звертає увагу на те, що строк позовної давності тривалістю в три роки вже був погоджений між позивачем та відповідачем (п. 7.3. договору), а отже відповідачем лише збережена ця умова.

У відзиві на позов відповідач вказав на те, що наділений повноваженнями начальника підприємства Смірнов В.І. не приймав участь в перемовах щодо зміни або припинення існуючих між сторонами договірних взаємовідносин та не висловлював жодних намірів про це.

Свій намір щодо вже укладеного між сторонами договору про надання послуг водопостачання № 01030708 від 23.01.2013 в.о. начальника підприємства Смірнов В.І. висловив шляхом підписання додаткової угоди від 01.04.2021 щодо подовження строку дії зазначеного договору, запропоновану КП "Павлоградводоканал".

Відповідач стверджує, що підписаними додатковими угодами від 31.12.2020 та від 01.04.2021 сторони погодили продовжити строк дії вже існуючого між позивачем та відповідачем договору про надання послуг водопостачання № 01030708 від 23.01.2013.

Укладеним договором передбачений порядок його зміни, доповнення, припинення внаслідок укладення нового договору.

Так п. 8.2. договору передбачено обов`язкове висловлення відповідного наміру за місяць до закінчення терміну дії договору.

Позивач про такий намір письмово не заявив, відповідач згоди із запропонованим позивачем проектом договору на надав.

Таким чином, позивачем не дотримано порядок щодо припинення договору, передбачений законодавством України та умовами діючого договору.

Відповідач зазначає, що йому незрозуміла позиція позивача та його дії на врегулювання розбіжностей по непогодженому проекту договору, оскільки між сторонами є наявний діючий погоджений обома сторонами договір, який не є припиненим як і договірні зобов`язання по ньому.

Крім того, відповідач звертає увагу на те, що в позовній заяві зазначено, що його лист № 217А від 28.12.2020 з пропозицією щодо укладення договору № 2Л від 28.12.2020 отриманий позивачем 29.12.2020. Цього дня між керівниками позивача та відповідача відбулися переговори. А вже 12.01.2021, відповідачем отриманий лист позивача від 28.12.2020 № 2655/1 з доданим договором № 2Л від 28.12.2020 та додатковою угодою щодо продовження строку дії договору про надання послуг водопостачання № 01030708 від 23.01.2013, рішення щодо укладення якої прийнято лише 29.12.2020 і яка надана відповідачу разом з листом від 29.12.2020 № 2659.

Отже має місце невірне відображення дат листування фактичним подіям у часі.

Крім того, жодних розбіжностей щодо наданого разом з листом № 217А від 28.12.2020 проекту договору № 2Л від 28.12.2020, з боку позивача за весь час не надходило.

Відповідач стверджує, що все свідчить про те, що сторони вважають укладеним та діючим на теперішній час виключно договір про надання послуг водопостачання № 01030708 від 23.01.2013, щодо якого у сторін відсутні зауваження.

20.04.2021 в судовому засідання оголошено перерву до 28.04.2021.

27.04.2021 позивач надав відповідь на відзив, в якій зазначив, що між позивачем та відповідачем дійсно 23.01.2013 укладено договір № 01030708. Існуюча заборгованість за послуги по договору № 01030708 від 23.01.2013 виходить за межу позовних вимог, заявлених позивачем і не має відношення до питання укладення нового договору на послуги водопостачання.

Позивач стверджує, що саме від нього надійшла пропозиція укласти новий договір про надання послуг з централізованого водопостачання.

27.10.2020 на адресу КП "Павлоградводоканал" надійшов лист № 329/1 від 23.10.2020 з двома примірниками договору № 2Л від 23.10.2020 та пропозицією його підписання. Після ознайомлення, позивачем складений протокол розбіжностей до договору № 2Л від 23.10.2020, який направлений на адресу відповідача листом № 2566 від 04.12.2020.

В зв`язку із значною кількістю розбіжностей в договорі № 2Л від 23.10.2020 сторонами погоджено складання нового договору (замість протоколу узгодження розбіжностей) з урахуванням всіх домовленостей між сторонами, а попередній проект договору №2Л від 23.10.2020 з протоколом розбіжностей вважати таким, що не мають жодної юридичної сили.

Позивач зазначає, що 29.12.2020 листом № 217А КП "Павлоградводоканал" отримав проект договору № 2Л від 28.12.2020, який був складений з урахуванням всіх домовленостей між сторонами, окрім порядку розрахунків за надані послуги (п.п. 3.2. та 3.3. п. 3 договору). З метою підписання договору № 2Л від 28.12.2020 представники (юрист Лукашенко Н.В. та в.о. начальника Протащук С.С.) прибули до КП "Палоградводоканал" особисто.

Також позивач звертає увагу на те, що в договорі № 2Л від 28.12.2020, який складений відповідачем з урахуванням попередніх домовленостей, відсутні підпункти 9.4. та 9.5. пункту 9 договору, які відповідач включає в протокол розбіжностей від 20.01.2021 до договору.

Проект договору підписаний з боку позивача не був через те, що сторони не дійшли згоди стосовно порядку розрахунків за надані послуги і був складений лист № 2659 від 26.12.2020 про продовження терміну дії договору № 01030708 від 23.01.2013, а договір № 2Л від 28.12.2020 вважається недійсним та таким, що не має жодної юридичної сили.

Позивач вважає, що сторони дійшли обопільної згоди вважати договори № 2Л від 28.12.2020 (первинний підписаний з боку відповідача) та № 2Л від 23.10.2020 (первинний підписаний лише з боку відповідача) та №2Л від 23.10.2020 недійсними та такими що не мають жодної юридичної сили.

Ухвалою від 28.04.2021 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 13.05.2021.

12.05.2021 від відповідача надійшло заперечення в якому він заперечив проти відповіді на відзив.

Позивач у судовому засіданні 13.05.2021 підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач проти задоволення позову заперечив.

Судовий процес фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

При розгляді справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

В судовому засіданні 13.05.2020 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення в порядку ст. 240 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд встановив.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ:

Предметом доказування у даній справі є обставини, пов`язані з наявністю підстав для врегулювання розбіжностей при укладенні договору шляхом виключення з договору пунктів 9.4. та 9.5.

Як зазначає позивач у позовній заяві, 23.01.2013 між Комунальним підприємством "Павлоградське управління водопровідно-каналізаційного господарства" Павлоградської міської ради (далі - позивач, споживач) та Державним міжрайонним підприємством водопровідно-каналізаційного господарства "Дніпро-Західний Донбас" (далі - відповідач, виробник) укладено Договір № 01030708 про надання послуг водопостачання (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору виробник зобов`язується надати споживачу, на межі розподілу балансової належності мереж сторін - додаток №1 до даного договору, послугу з централізованого водопостачання, якість якої відповідає вимогам ДСан ПіН 2.2.4-171-10 "Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною", у обумовлені даним договором періодах та об`ємах.

Споживач зобов`язується, на умовах даного договору, прийняти від виробника на межі розподілу балансової належності мереж сторін, обумовлений щомісячний об`єм послуги з централізованого водопостачання та сплатити отриману послугу за діючими тарифами у встановлений даним договором строк (п. 1.2. договору).

Згідно п. 3.1. договору вартість послуги виробника з централізованого водопостачання не визначається за згодою сторін, а встановлюється в порядку передбаченому чинним законодавством.

Дія даного договору триває з 01.01.2013 по 31.12.2013. Якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодна зі сторін не висловила наміру договір продовжується на наступний строк на тих же умовах (п.п. 8.1., 8.2. договору).

29.12.2020 від ДМП ВКГ "Дніпро-Західний Донбас" до КП "Павлоградводоканал" надійшов лист № 217 А, яким запропоновано до підписання договір № 2Л від 28.12.2020 про надання послуг з централізованого водопостачання. Оскільки в ході переговорів остаточної згоди по умовам договору № 2Л від 28.12.2020 (а саме по строкам оплати за отримані послуги) досягнуто не було та вирішено продовжити дію договору № 01030708, підписавши відповідну додаткову угоду про продовження терміну дії договору до 31.03.2021.

На адресу ДМП ВКГ "Дніпро-Західний Донбас" направлений лист № 2655/1 від 28.12.2020 (який отриманий 12.01.2020, що підтверджується листом відповідача № 28 від 21.01.2021) з проектом договору № 2Л від 28.12.2020 та додатковою угодою до договору № 01030708 про продовження терміну дії договору.

26.05.2021 до КП "Павлоградводоканал" надійшов лист № 28 від 21.01.2021 з одним примірником підписаного з боку відповідача договором № 2Л від 28.12.2020 з протоколом розбіжностей до нього.

Розглянувши протокол розбіжностей, КП "Павлоградводоканал" погодився з пунктом 3.2. та пунктом 8.3. в редакції виконавця (відповідача). Проте з пунктом 9.4. та 9.5. КП "Павлоградводоканал" не продовжується, посилаючись на наступне.

Відповідач в протоколі розбіжностей додає до договору № 2Л від 28.12.2020 пункт 9.4. наступного змісту: "Сторони дійшли згоди про встановлення тривалості позовної давності за зобов`язаннями та вимогами за цим договором, в тому числі про стягнення неустойки строком в три роки".

Статтею 258 ЦК України передбачена спеціальна позовна давність і зазначено в п. 2 цієї статті, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). А стаття 259 ЦК України передбачає, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

Домовленості сторони щодо збільшення строків позовної давності не досягли.

Відповідач в протоколі розбіжностей додає до договору №2Л від 28.12.2020 пункт 9.5 наступного змісту: "Керуючись положенням ч. 6 ст. 232 ГК України, сторони дійшли згоди, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань здійснюється без обмеження шестимісячним строком. Встановленим цією статтею та підлягають нарахуванню та стягненню протягом всього строку, встановленого п. 9.4. цього договору".

Статтею 232 ГК України передбачений порядок застосування штрафних санкцій. Частина 6 цієї статті зазначає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через 6 місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Домовленість стосовно включення в умови договору п. 9.5 не досягнута через непогодження із зазначеним пунктом позивача.

Після розгляду протоколу розбіжностей, позивач надав відповідачеві лист № 410 від 08.02.2021 з протоколом узгодження розбіжностей, згідно ч. 5 ст. 181 ГК України.

Позивач зазначає, що оскільки укладення договору № 2Л від 28.12.2020 є обов`язковим для сторін з метою забезпечення населення міста Павлограда питною водою і оскільки позивач монополіст на певному ринку товарів (робіт, прислуг), що зазначено в зведеному переліку суб`єктів природних монополій, що затверджений антимонопольним комітетом України і сторонами залишились неврегульованими пункти 9.4., та 9.5. договору № 2Л від 28.12.2020, то ці розбіжності мають бути передані в двадцятиденний строк до суду.

Викладене стало підставою для звернення позивача з позовом до суду для захисту свого порушеного права.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, на підставі наступного.

Згідно з ч.ч. 1-5 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором. Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов`язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.

За ст. 639 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття (ч. 1 ст. 641 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 187 ГК України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов`язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов`язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

Зі змісту зазначеної статті вбачається, що переддоговірним є спір, який виникає у разі, якщо сторона ухиляється або відмовляється від укладення договору в цілому або не погоджує окремі його умови. При цьому передати переддоговірний спір на вирішення суду можливо лише тоді, коли хоча б одна із сторін є зобов`язаною його укласти через пряму вказівку закону або таке укладення передбачено будь-якою іншою угодою сторін. В інших випадках спір про укладення договору чи з умов договору може бути розглянутий господарським судом тільки за взаємною згодою сторін або якщо сторони зв`язані зобов`язанням укласти договір на підставі існуючого між ними попереднього договору.

Частиною 3 ст. 184 ГК України передбачено, що укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених ст. 179 цього Кодексу, шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно вимог ст. 181 ГК України.

Частинами 4-7 ст. 181 ГК України встановлено порядок врегулювання сторонами суперечностей, які виникли щодо окремих умов договору, а безпосередньо в частині сьомій зазначено, що якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов`язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку торгівлі (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.

Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Право на звернення за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів за визначеною законом юрисдикцією господарського суду передбачено нормами статей 2, 4 ГПК України.

Отже передумовами та матеріальними підставами для захисту права у судовому порядку є наявність підтвердженого належним доказами права особи, за захистом якого вона звернулась до суду, а також підтверджений належними доказами факт порушення (не визначення або оспорювання) цього права.

Зазначений в частині 2 ст. 16 ЦК України перелік способів захисту цивільних прав чи інтересів не є вичерпним.

Згідно з абзацом 2 ч. 2 ст. 16 ЦК України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

У разі невиконання сторонами договору, укладення якого є обов`язковим в силу вимог закону, права іншої сторони не укладення такого договору підлягають захисту содом на підставі п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України шляхом визнання договору укладеним на умовах, передбачених нормативним актом обов`язкової дії.

Отже, зазначені норми визначають об`єктом захисту порушене, невизначене або оспорювань право чи цивільний інтерес. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність управі, викликана поведінкою іншої особи. Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту. Особа, права якої порушено, може скористатись не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, який має відповідати тим фактичним обставинам, які склалися, виходячи із тих відносин, які відповідають відповідним нормам права. Завданням суду при здійсненні правосуддя є забезпечення, зокрема, захисту прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Виходячи із загальних засад цивільного законодавства та судочинства, права особи на захист у суді порушених або невизнаних прав, меж здійснення особою цивільних прав і виконання цивільних обов`язків (ст. ст. 3, 6, 12-15, 20 ЦК України) можна зробити висновок про те, що в разі невиконання однією стороною зобов`язання з укладення договору, таке право підлягає захисту судом на підставі п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України.

У позовній заяві позивач просить врегулювати розбіжності при укладенні договору № 2Л від 28.12.2020 про надання послуг з централізованого водопостачання, виключивши з протоколу розбіжностей від 20.01.2021 до договору № 2Л від 28.12.2020 пункти 9.4. та 9.5.

Тобто, в даному випадку спір є переддоговірним. Тому права позивача на укладення договору підлягають захисту шляхом визнання договору укладеним з викладенням його змісту в позовній заяві.

Зважаючи на викладене, обраний позивачем спосіб захисту ("виключення пунктів з протоколу розбіжностей до договору") не передбачений статтею 16 ЦК України, що в свою чергу є підставою для відмови в задоволенні позову.

Щодо обґрунтування кожного доказу суд зазначає наступне.

Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.

Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.

На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 86, 123, 129, 232, 233, 237, 238, 240-242, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, –

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні позовних вимог Комунального підприємства Павлоградське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" Павлоградської міської ради до Державного міжрайонного підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Дніпро-Західний Донбас" про врегулювання розбіжностей при укладанні договору.

Судові витрати у справі покласти на позивача.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судові рішення у справі набирають законної сили відповідно до ст.ст.241, 284 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового.

Повне рішення складено 24.05.2021

Суддя Н.Г. Назаренко