Рішення № 97097120, 19.05.2021, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.05.2021м. ДніпроСправа № 904/5198/20

Суддя господарського суду Дніпропетровської області Панна С.П. при секретарі судового засідання Юрченко В.В. розглянувши матеріали

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АРГО-Р", м.Рівне

до Товариства з обмеженою відповідальністю "НАДІЯ-Д", м.Дніпро

про стягнення заборгованості та неустойки в розмірі 368 501,00 грн.

Представники сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: Биструшкін О.С.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АРГО-Р" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "НАДІЯ-Д" про стягнення заборгованості та неустойки в розмірі 368501,00 грн. та суми сплаченого судового збору.

Ухвалою суду від 24.09.2020р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 26.10.2020р.

Ухвалами суду від 26.10.2020р., 24.11.2020р., відкладено судове засідання на 24.11.20р., продовжено строк підготовчого провадження по справі на тридцять днів, відкладено підготовче засідання по справі на 22.12.2020р.

03.11.2020р. до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якій просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження належного виконання умов Договору комерційної концесії від 10.08.2019р., доказів про розірвання Договору.

14.12.2020р. до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначив, що відповідачем були порушена строки сплати роялті за період з грудня 2019р. по серпень 2020р. Відповідно до п.3.4.1. Договору, сторони погодили, що прострочення сплати користувачем роялті протягом двох місяців поспіль є безвідкличною пропозицією користувача про розірвання даного договору з його ініціативи.

Судове засідання 22.12.2020р. не відбулось, у зв`язку з тим, що суддя Панна С.П. була на лікарняному (листки непрацездатності АDЮ №627772 з 09.12.2020 по 22.12.2020р., АDЮ № 627846 з 23.12.2020р. по 28.12.2020р.).

Ухвалою суду від 29.12.2021р. судове засідання було відкладено на 02.02.2021р.

В судовому засіданні 02.02.2021р. оголошено перерву до 10.02.2021р.

Судове засідання 10.02.2021 р. не відбулось, у зв`язку з тим, що суддя Панна С.П. була на лікарняному (листок непрацездатності АDЮ №383145 з 08.02.2021 по 12.02.2021р.).

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 15.02.2021р. судове засідання по справі було відкладено на 24.03.2021р.

Судове засідання 24.03.2021 р. не відбулось, у зв`язку з тим, що суддя Панна С.П. перебувала на лікарняному (листок непрацездатності АДЮ № 485288 з 19.03.2021 по 25.03.2021р.).

Ухвалою суду від 26.03.2021 судове засідання відкладено на 16.04.2021р.

05.04.2021 до суду надійшло заперечення від Товариства з обмеженою відповідальністю "НАДІЯ-Д", в яких не погоджується з позицією позивача, що укладений Договір комерційної концесії від 10.08.2019р. був розірваний за ініціативою відповідача.

Ухвалою суду від 16.04.2021 закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті на 11.05.2021.

Ухвалою суду від 11.05.2021 відкладено розгляд справи на 17.05.2021р.

В судовому засіданні 17.05.2021р. оголошено перерву по 18.05.2021р.

17.05.2021р. до суду від відповідача надійшли пояснення по суті спору, в яких зазначив, що неустойка є видом юридичної відповідальності, а тому особа не може бути притягнута до юридичною відповідальності за правомірне діяння, оскільки правомірність діяння означає відсутність такої складової господарського правопорушення, як протиправність діяння.

В судовому засіданні 18.05.2021р. оголошено перерву по 19.05.2021р.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

01.11.2017р. між ПАТ "Компанія з управління активами "Карпати-Інест" (ліцензіар) та ТОВ "Арго-Р" був укладений Ліцензійний договір № 1/17.

Відповідно до п.1.1. Ліцензійного договору, Цим Договором регулюються правовідносини у сфері інтелектуальної власності, що виникають з приводу надання Ліцензіаром дозволу Ліцензіатові на використання торговельної марки (знаку для товарів і послуг) в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі. Ліцензіар володіє всіма майновими правами інтелектуальної власності на зареєстровану Торговельну марку (знак для товарів і послуг) “НАШ КРАЙ” (надалі іменується "Знак"), що засвідчується Свідоцтвом на знак для товарів і послуг № 195855 (дата реєстрації 26.01.2015р.)(надалі іменується "Свідоцтво"). Ліцензіар за плату надає Ліцензіату дозвіл на використання Знака (ліцензію) при реалізації товарів та послуг, в обсязі визначеному у п. 1.3 цього Договору.

Згідно п.1.3. Ліцензійного договору, під використанням Ліцензіатом Знака у цьому Договорі розуміється нанесення його на будь-який товар, інструмент, вивіску, предмет або одяг, прапор, нашивку, бирку, засіб (в тому числі транспортний) при пропонуванні чи здійсненні послуг Ліцензіатом, а також застосування його в діловій документації та/або в рекламі, в тому числі і через мережу Інтернет. Під використанням Ліцензіатом Знака у цьому Договорі розуміється також право на підписання від свого імені суб-ліцензійних договорів з користувачами Торгової марки “Наш Край” (третіми особами), включаючи, але не обмежуючись, договорів комерційної концесії, договорів про надання послуг (маркетингових, мерчендайзингових) тощо. При цьому використання торговельної марки можливе лише в сферах діяльності, які вказані в Свідоцтві згідно міжнародної класифікації товарів і послуг (Клас 35 класифікації).

10.08.2019р. між ТОВ "АРГО-Р" та ТОВ "НАДІЯ-Д" було укладено Договір комерційної концесії.

Відповідно до п.2.1. Договору, правоволоділець зобов`язується надати користувачу плату (Роялті) право користування відповідно до встановлених Договором вимог комплекс належних правоволодільцю прав інтелектуальної власності з метою виготовлення, використання, ввезення, пропозицій, продажу і іншого введення в господарський обсяг товарів, надання послуг і виконання робіт з використанням торгівельної марки "НАШ КРАЙ".

Починаючи з дати відкриття один раз на місяць впродовж 5 (п`яти) календарних днів, наступних за звітним періодом, користувач сплачує правоволодільцеві Роялті у розмірі 4 389грн. Розмір роялті визначається в залежності від розміру торгівельної площі на якій користувач використовує Торгівельну марку за наступною формулою: розмір роялті за місяці = торгівельна площа Користувача * розмір роялті за 1 м.кв. Сторони погодились для визначення розміру роялті за місяць застосовувати наступний розмір роялті - 77 гривень за 1 м.кв. (п.3.1. Договору).

Відповідно до п.3.4. Договору, у випадку прострочення користувачем термінів сплати платежів за Договором нараховується пеня на суму заборгованості у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу.

Сторони погодили, що прострочення сплати користувачем Роялті протягом двох місяців поспіль є безвідкличною пропозицією користувача про розірвання даного Договору з його ініціативи. (п.3.4.1. Договору).

Відповідно до п.3.6. Договору, у випадку не надходження на адресу Правоволодільця в термін, передбачений для сплати Роялті (п.3.1. даного Договору), мотивованих зауважень Користувача з приводу виконання Правоволодільцем своїх обов`язків по даному Договору, Користувач стверджує, що Правоволоділець в повному обсязі виконав свої обов`язки по даному Договору у відповідному звітному періоді.

Згідно п.7.1.1. Договору, протягом дію цього Договору користувач зобов`язаний використовувати торгівельну марку "НАШ КРАЙ" та систему лише у точці, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м.Нікополь, проспект Трубників, буд.39. Торгівельна площа точки складає 57 м.кв. Користувач зобов`язується дотримуватися корпоративних домовленостей досягнутих між правоволодільцем та виробниками, постачальниками товарів (представленість та дольове розміщення товарів на основних та додаткових місцях продажу, умов та термінів оплати та інше). Зміна асортименту товарів, їх представленість та дольове розміщення у франчайзинговій точці можливе за наявності письмової згоди на це правоволодільця.

Користувач має право в односторонньому порядку у вказаний ним строк розірвати Договір, письмово повідомивши про це правоволодільця не менше ніж за 1 місяць до дати розірвання Договору та не пізніше ніж за 30 календарних днів до закінчення дії цього Договору. (п.10.3. Договору).

Відповідно до п. 10.4. Договору у випадку розірвання Договору з ініціативи Користувача, або припинення діяльності у точці без погодження з Правоволодільцем, Користувач зобов`язаний на першу вимогу Правоволодільця, але не пізніше, ніж за 10 календарних днів до дня розірвання Договору, припинити ведення Бізнесу, включаючи, але не обмежуючись вказаним, припинити користування об`єктами інтелектуальної власності Користувача, повернути Правоволодільцеві Систему, всі друковані, електроні та інші матеріали, що мають відношення до Франчайзингової мережі “Наш край” та сплатити Правоволодільцю неустойку в грошовій сумі у розмірі 10 000 (десять тисяч) євро.

Відповідно до п. 14.7 Договору всі платежі по даному Договору сплачуються у національній валюті - гривні по курсу Національного банку України на день виникнення відповідного зобов`язання по сплаті.

Даний Договір набирає силу з моменту підписання його сторонами і діє до 01.08.2023р. (п.11.1. Договору).

За період з 05.12.2019р. по 05.08.2020р. позивачем було нараховано роялті в розмірі 39 501,00грн., яка на даний час відповідачем не сплачена.

06.08.2020р. позивачем на адресу відповідача було направлено повідомлення про прийняття пропозиції про припинення договору комерційної концесії від 10 серпня 2019 року з 06 серпня 2020 року та вимога про сплату неустойки в грошовій сумі у розмірі 10 000 (десять тисяч) євро.

Відповідно до п.10.4. Договору комерційної концесії від 10.08.2019р., позивачем нараховано неустойку в розмірі 329 000,00грн. (32,90грн. х 10 000,00)

Відповідач не погоджується з позивачем та вважає, що позивачем не надано доказів на підтвердження вчинення ним дій по виконанню зобов`язань, встановлених Договором, не надано доказів про направлення на адресу відповідача вимоги № 91 від 06.08.2020р.

Відповідач звертає увагу на те, що в 10.4.Договору передбачено розірвання договору з ініціативи користувача, а тому вважає, що договір не було розірвано за ініціативою відповідача, а тому відсутні правові підстави для стягнення неустойки по даному договору.

Суд не погоджується з відповідачем та зазначає наступне.

Сторони погодили, що прострочення сплати користувачем Роялті протягом двох місяців поспіль є безвідкличною пропозицією користувача про розірвання даного Договору з його ініціативи. (п.3.4.1. Договору).

Відповідачем були порушені строки сплати роялті за період з грудня 2019р. по серпень 2020р.

Відповідно до п.10.3. Договору комерційної концесії від 01.01.2018р. користувач має право в односторонньому порядку у вказаний ним строк розірвати Договір, письмово повідомивши про це правоволодільця не менше ніж за 1 місяць до дати розірвання Договору та не пізніше ніж за 30 календарних днів до закінчення дії цього Договору. В матеріалах справи такі докази відсутні.

Також, матеріали справи не містять доказів в підтвердження зауважень відповідача з приводу виконання позивачем своїх обов`язків, що передбачено п.3.6. Договору комерційної концесії від 01.01.2018р.

Стосовно направлення на адресу відповідача вимоги № 91 від 06.08.2020р., суд зазначає, що в матеріалах справи міститься опис складення у цінний лист від 06.08.2020р. про направлення позивачем повідомлення про прийняття пропозиції про припинення договору комерційної концесії від 10 серпня 2019 року з 06 серпня 2020 року та вимога про сплату неустойки в грошовій сумі у розмірі 10 000 (десять тисяч) євро та накладна Укрпошти від 06.08.2020р. (а/с 16)

Згідно зі ст.1115 ЦК за договором комерційної концесії одна сторона (правоволоділець) зобов`язується надати другій стороні (користувачеві) за плату право користування відповідно до її вимог комплексом належних цій стороні прав з метою виготовлення та (або) продажу певного виду товару та (або) надання послуг.

Сторонами договору комерційної концесії є правоволоділець і користувач. Ними відповідно до ст.1117 ЦК можуть виступати фізична та юридична особи, які є суб`єктами підприємницької діяльності. Відповідно, органи державної влади та інші суб`єкти, які не зареєстровані як суб`єкти підприємницької діяльності, права брати участь (бути сторонами) у договорі комерційної концесії не мають.

Згідно зі ст.1116 ЦК предметом договору комерційної концесії є право на використання об`єктів права інтелектуальної власності (торговельних марок, промислових зразків, винаходів, творів, комерційних таємниць тощо), комерційного досвіду та ділової репутації. Договором комерційної концесії може бути передбачено використання предмета договору із зазначенням або без зазначення території використання щодо певної сфери цивільного обороту.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі в частині заборгованості по сплаті роялті в розмірі 39 501,00грн.

Стосовно неустойки у розмірі 329 000,00грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 10.4. Договору у випадку розірвання Договору з ініціативи Користувача, або припинення діяльності у точці без погодження з Правоволодільцем, Користувач зобов`язаний на першу вимогу Правоволодільця, але не пізніше, ніж за 10 календарних днів до дня розірвання Договору, припинити ведення Бізнесу, включаючи, але не обмежуючись вказаним, припинити користування об`єктами інтелектуальної власності Користувача, повернути Правоволодільцеві Систему, всі друковані, електроні та інші матеріали, що мають відношення до Франчайзингової мережі “Наш край” та сплатити Правоволодільцю неустойку в грошовій сумі у розмірі 10 000 (десять тисяч) євро.

Згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня. Відповідно до вимог статті 192 ЦК України гривня є законним платіжним засобом на території України. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

За змістом статті 524 ЦК України грошовим визнається зобов`язання, виражене у грошовій одиниці України - гривні, проте в договорі сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Загальні положення виконання грошового зобов`язання закріплені у статті 533 ЦК України, зокрема: грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях; якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок ії визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Відповідно до п. 14.7 Договору всі платежі по даному Договору сплачуються у національній валюті — гривні по курсу Національного банку України на день виникнення відповідного зобов`язання по сплаті.

Станом на 06.08.2020р. по курсу Національного банку України 10 000 євро дорівнює 329 000грн. (32,90грн. х 10 000 євро)

Положеннями ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України встановлено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає, як порушення зобов`язання.

Відповідач не виконав свого зобов`язання, визначеного п.10.4 договору комерційної концесії та на вимогу позивача не сплатив останньому 10000 (десять тисяч) євро неустойки. Доказів на спростування вказаного матеріали справи не містять.

За таких обставин вимога позивача про стягнення з відповідача неустойки у розмірі 329 000,00грн., що визначена п. 10.4 договору комерційної концесії від 10.08.2019, є обґрунтованою та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно зі ст.ст.626-629 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч.1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Стаття 13 ГПК України передбачає, що судочинство у господарських судах України здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Суд, відповідно до статті 237 ГПК України під час розгляду справи з`ясував чи мали місце обставини (факти) якими обґрунтовувались позовні вимоги та якими доказами вони підтверджуються.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі зі стягненням заборгованості по сплаті роялті в розмірі 39 501,00грн. та неустойки в розмірі 329 000,00грн.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8 238,78грн., суд зазначає наступне.

Згідно з вимогами ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За приписами ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Згідно ч. 1-4 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співрозмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4)ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Позивач заявив до стягнення 8 238,78грн. витрат на професійну правничу допомогу. Згідно акту приймання-передачі (детальний опис) послуг від 17.09.2020р. до договору про надання правничої допомоги від 08.02.2019р. вказані витрати складаються з:

- 274,63грн. зустріч з клієнтом з метою з`ясування обставин справи (0,25год.);

- 1 098,50грн. правовий аналіз наданих клієнтом документів, а саме: Ліцензійного договору № 1 від 01 червня 2015р., договору комерційної концесії від 01 січня 2017 року, виписок по банківському рахунку (1 год.);

- 1 098,50грн. пошук та аналіз актуальної судової практики з питань застосування законодавства у спірних правовідносинах, а саме: ЄДРСРУ 68290711, 75296546, 78082451, 79397275 (1 год.);

- 1 098,50грн. складання позовної заяви (1 год.);

- 274,63грн. складання попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат (0,25год.);

- 549,25грн. підготовка додатків до позовної заяви (0,5год.);

- 549,25грн. підготовка копій позовної заяви та доданих до неї документів іншим учасникам (0,5 год.);

- 274,63грн. поїздка до пошти, подання позову (0,25 год.);

- 549,25грн. правовий аналіз відзиву на позовну заяву (0,5 год.);

- 274,63грн. правовий аналіз доказів, які надані відповідачем у справі (0,25 год.);

- 549,25грн. підготовка відповіді на відзив на позовну заяву (0,5 год.);

- 274,63грн. направлення відповіді на відзив на позовну заяву учасникам судового процесу (0,25 год.);

- 1098,50грн. поїздка до суду, участь у судових засіданнях (3 засідання) (1 год.);

- 274,63грн. - ознайомлення з матеріалами справи (0,25 год.).

Суд встановив, що надання адвокатом Гончарук В.Л. адвокатських послуг в господарському суді Дніпропетровської області у справі № 904/5198/20 підтверджується Договором про надання правничої допомоги від 08.02.2019р., укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "Арго-Р" та адвокатом Гончарук В.В., актом приймання - передачі (детальний опис) послуг від 17.09.2020р. до договору про надання правничої допомоги від 08.02.2019р. на суму 8 238,78грн. та платіжним дорученням № 19489 від 17.09.2020р. у відповідності до якого позивач сплатив адвокату 8 238,78грн. в якості оплати за юридичні послуги згідно акту виконаних робіт від 17.09.2020р.

Суд приймає до уваги, що позовна заява у даній справі підписана адвокатом Гончарук В.В. Даний представник приймав участь в підготовчому засіданні 24.11.2020р. та в судовому засіданні 17.05.2021р., 18.05.2021р.

Таким чином, позивач згідно з вимогами ст. 74 ГПК України довів надання йому послуг професійної правничої допомоги під час розгляду справи № 904/5198/20 у господарському суді Дніпропетровської області.

Як вбачається з п.1 акту приймання - передачі (детальний опис) послуг від 17.09.2020р. до договору про надання правничої допомоги від 08.02.2019р., даний акт визначає розмір оплати послуг Адвоката (гонорару) за надання правової допомоги у спорі про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "НАДІЯ-Д" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АРГО-Р", м.Рівне заборгованості на загальну суму 368 501,00грн., яка є предметом спору у справі № 904/5198/20.

Однак, в п.п.1 п.1 Акту в другій графі назви послуг помилково було зазначено правовий аналіз наданих клієнтом документів, саме: Ліцензійного договору № 1 від 01 червня 2015 року, договору комерційної концесії від 01 січня 2017 року замість Ліцензійного договору № 1/17 та Договору комерційної концесії від 10.08.2019р.

Також, матеріали справи не містять доказів ознайомлення з матеріалами справи (0,25 год.) за які позивачем заявлено 274,63грн.

За таких обставин суд приходить до висновку, що розподілу між сторонами та стягненню з відповідача (в зв`язку із задоволенням позову) підлягають витрати позивача на професійну правничу допомогу в загальному розмірі 6 865,65грн., з яких 274,63грн. зустріч з клієнтом з метою з`ясування обставин справи (0,25год.); 1 098,50грн. пошук та аналіз актуальної судової практики з питань застосування законодавства у спірних правовідносинах, а саме: ЄДРСРУ 68290711, 75296546, 78082451, 79397275 (1 год.); 1 098,50грн. складання позовної заяви (1 год.); 274,63грн. складання попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат (0,25год.); 549,25грн. підготовка додатків до позовної заяви (0,5год.); 549,25грн. підготовка копій позовної заяви та доданих до неї документів іншим учасникам (0,5 год.); 274,63грн. поїздка до пошти, подання позову (0,25 год.); 549,25грн. правовий аналіз відзиву на позовну заяву (0,5 год.); 274,63грн. правовий аналіз доказів, які надані відповідачем у справі (0,25 год.); 549,25грн. підготовка відповіді на відзив на позовну заяву (0,5 год.); 274,63грн. направлення відповіді на відзив на позовну заяву учасникам судового процесу (0,25 год.); 1098,50грн. поїздка до суду, участь у судових засіданнях (3 засідання) (1 год.)

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір у сумі 5 527,52грн. покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст.2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НАДІЯ-Д" (53200, Дніпропетровська область, м.Нікополь, вул.Шевченка, буд.46 Б, код ЄДРПОУ 43131505) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Арго-Р" (33001, м.Рівне, вул.Дворецька, 93, код ЄДРПОУ 31299420) заборгованість по сплаті роялті на суму 39 501,00грн., неустойку в сумі 329 000,00грн., судовий збір у розмірі 5 527,52грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 865,65грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Дніпропетровської області.

Повне рішення складено 24.05.2021

Суддя С.П. Панна