Рішення № 97097105, 12.05.2021, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.05.2021м. ДніпроСправа № 904/6231/20Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Петренко І. В.

за участю секретаря судового засідання Безрідної Ю.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу

за первісним позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "УКРТРАНСДИЗЕЛЬ"

до ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА "СХІДНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ"

про стягнення 186839,49грн., з яких 122315,00грн. основної заборгованості; 41599,49грн. пені; 22925,00грн. штрафу (договір №966/11 віл 19.11.2019 на виконання робіт), з урахуванням клопотання від б/д за вих.№б/н (а.с.79 том 1)

та

за зустрічним позовом ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА "СХІДНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ"

до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "УКРТРАНСДИЗЕЛЬ"

про стягнення 111294,75грн., з яких 7764,75грн. пені та 103530,00грн. штрафу (договір №966/11 віл 19.11.2019 на виконання робіт)

Представники:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

РУХ СПРАВИ У СУДІ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "УКРТРАНСДИЗЕЛЬ" (далі - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою від 13.11.2020 за вих.№б/н до ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА "СХІДНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ" (далі - відповідач) про стягнення 392080,34грн., з яких 327555,00грн. основної заборгованості; 41599,49грн. пені; 22925,85грн. штрафу (договір №966/11 віл 19.11.2019 на виконання робіт).

Судові витрати по сплаті судового збору позивач просить суд покласти на відповідача.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/6231/20 визначено суддю ОСОБА_1, що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.11.2020.

Ухвалою від 23.11.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження. Учасників процесу повідомлено, що розгляд справи буде здійснюватися за правилами загального позовного провадження; підготовче судове засідання призначено на 16.12.2020.

Ухвалою від 16.12.2020 підготовче засідання відкладено на 12.01.2021.

30.12.2020 через відділ документального забезпечення від відповідача надійшов відзив на первісний позов від 23.12.2020 за вих.№18/8878 у якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

31.12.2020 ДЕРЖАВНЕ ПІДПРИЄМСТВО "СХІДНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ" (далі - відповідач; відповідач за первісним позовом; позивач за зустрічним позовом) звернулося до господарського суду з зустрічною позовною заявою від 23.12.2020 за вих.№18/8896 до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "УКРТРАНСДИЗЕЛЬ" (далі - позивач; позивач за первісним позовом; відповідач за зустрічним позовом) про стягнення 111294,75грн., з яких 7764,75грн. пені та 103530,00грн. штрафу (договір №966/11 віл 19.11.2019 на виконання робіт).

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/6231/20 визначено суддю ОСОБА_1, що підтверджується витягом з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 31.12.2020.

Ухвалою від 05.01.2021 зустрічну позовну заяву прийнято до розгляду з первісною позовною заявою; розгляд зустрічної позовної заяви призначено разом з первісним позовом у підготовчому засіданні, призначеному на 12.01.2021.

12.01.2021 через відділ документального забезпечення від позивача за первісним позовом надійшло клопотання від б/д за вих.№б/н, яким зменшено суму основної заборгованості, у зв`язку з її частковим погашенням з боку відповідача за первісним позовом, а тому до стягнення заявлено 122315,00грн. основної заборгованості; 41599,40грн. пені та 22925,00грн. штрафу.

ПОЗИЦІЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

Пунктом 2 частини 2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України визначено, що позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру.

Оцінивши клопотання від б/д за вих.№б/н про зменшення розміру позовних вимог, господарський суд констатує зменшення кількісного показника основної заборгованості.

Отже, клопотання від б/д за вих.№б/н про зменшення розміру позовних вимог, господарський суд визнав таким, що підлягає прийняттю до розгляду.

Судове засідання, призначене на 12.01.2021 не відбулося через раптову відпустку судді Петренко Наталії Едуардівни, у зв`язку із чим ухвалою від 16.01.2021 продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів та призначено підготовче засідання на 04.02.2021.

29.01.2021 через відділ документального забезпечення від відповідача за зустрічним позовом надійшов відзив від 23.12.2020 за вих.№18/8878.

29.01.2021 через відділ документального забезпечення від позивача за первісним позовом надійшла відповідь на відзив від б/д за вих.№б/н.

15.02.2021 через відділ документального забезпечення від відповідача за первісним позовом надійшли заперечення від 09.02.2021 за вих.№18/853.

15.02.2021 через відділ документального забезпечення від позивача за зустрічним позовом надійшла відповідь на відзив від 09.02.2021 за вих.№18/852.

Розпорядженням керівника апарату від 09.02.2021 №202 у зв`язку зі звільненням з посади судді ОСОБА_1 , відповідно до пункту 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №904/6231/20 по вх.№4-5506/20.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/6231/20 визначено суддю Петренка Ігоря Васильовича, що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.02.2021.

Ухвалою від 15.02.2021 справу №904/6231/20 прийнято до розгляду. Розгляд справи почато спочатку. Розгляд справи здійснюватиметься за правилами загального позовного провадження з викликом сторін. Призначено повторне проведення підготовчого провадження. Призначено підготовче засідання та викликано повноважних представників сторін на 22.03.2021.

10.03.2021 через відділ документального забезпечення від відповідача надійшла заява від 02.03.2021 за вих.№18/1333 про розгляд справи без участі представника відповідача якій позовні вимоги за первісним позовом не визнаються у повному обсязі, а зустрічні позовні вимоги просить суд задовольнити. Крім цього, відповідач розгляд справи призначений на 12.03.2020 просить суд здійснювати без участі представника. Ухвалою від 22.03.2021 заяву відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) від 02.03.2021 за вих.№18/1333 про розгляд справи без участі представника задоволено.

Ухвалою від 22.03.2021 підготовче засідання відкладено на 08.04.2021.

Ухвалою від 08.04.2021 підготовче провадження закрито; справу призначено до розгляду по суті 12.05.2021.

В судове засідання, яке відбулося 12.05.2021, сторони не забезпечили явку представників.

Судовий процес, враховуючи неявку представників сторін та на виконання статті 222 Господарського процесуального кодексу України, не фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Господарський суд констатує, що сторони мали реальну можливість надати всі існуючі докази в обґрунтування своїх позовних вимог та заперечень суду першої інстанції.

В судовому засіданні, яке відбулося 12.05.2021, здійснено розгляд справи по суті.

Завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат (стаття 194 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні, яке відбулося 12.05.2021, в порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України, складено вступну та резолютивну частину рішення.

Щодо первісних позовних вимог.

ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА ЗА ПЕРВІСНИМ ПОЗОВОМ.

19.11.2019 між позивачем та відповідачем укладено договір №966/11 на виконання робіт (далі - договір).

На виконання договору відповідач за первісним позовом перерахував на користь відповідача за первісним позовом 20% від суми договору, що складає 103530,00грн. з ПДВ і підтверджується платіжним дорученням №614 від 10.01.2020. 24.01.2020 відповідачем за первісним позовом перераховано позивачу за первісним позовом 86565,00грн., що підтверджується платіжним дорученням №1517. 05.01.2021 відповідачем за первісним позовом перераховано 205240,00грн., що підтверджується платіжним дорученням №375.

10.04.2020 сторонами договору підписаний акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №17 на додаткові роботи по капітальному ремонту тепловоза ТЕМ2-5107 на суму 517650,00грн.

Позивач за первісним позовом стверджує, що відповідач за первісним позовом в строк до 09.07.2020 повинен був здійснити остаточний розрахунок у розмірі 122315,00грн.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань позивач нарахував відповідачу:

- пеню за період прострочення з 10.07.2020 по 13.11.2020 на суму 41599,49грн.

- штраф у розмірі 7%, що становить 22925,85грн.

ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА ЗА ПЕРВІСНИМ ПОЗОВОМ.

Відповідач за первісним позовом зазначає, що з тексту позовної заяви вбачається, що позивач за первісним позовом здійснює нарахування пені і штрафу на підставі підпункту 2 пункту 2 статті 231 Господарського кодексу України і таке застосування норм Закону у спірних правовідносинах відповідач за первісним позовом вважає неправомірним.

ДОВОДИ ПОЗИВАЧА ЗА ПЕРВІСНИМ ПОЗОВОМ НА ВІДЗИВ.

За результатами аналізу відзиву, позивач за первісним позовом наголошує, що фактично відповідач за первісним позовом заперечує стягнення штрафних санкцій.

ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧА ЗА ПЕРВІСНИМ ПОЗОВОМ ЩОДО НЕЗГОДИ З АРГУМЕНТАМИ ПОЗИВАЧА ЗА ПЕРВІСНИМ ПОЗОВОМВИКЛАДЕНИМИ У ВІДПОВІДІ НА ВІДЗИВ.

У запереченнях відповідач за первісним позовом підтримав заперечення викладені у відзиві.

Щодо зустрічних позовних вимог.

ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА ЗА ЗУСТРІЧНИМ ПОЗОВОМ.

Позивач за зустрічним позовом визнає факт укладення договору; факт виконання договору, що підтверджується актом здачі-приймання робіт (надання послуг) від 10.04.2020 №17. Констатує прострочення виконання робіт з боку відповідача за зустрічним позовом у період з 07.04.2020 по 09.04.2020, що стало підставою для нарахування пені за період з 07.04.2020 по 09.04.2020 на суму 7764,75грн. та штрафу у розмірі 20% на суму 103530,00грн.

ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА ЗА ЗУСТРІЧНИМ ПОЗОВОМ.

У період за який позивач за зустрічним позовом нараховує пеню та штраф діяв карантин, який був запроваджений постановою КМУ №211 від 11.03.2020 із змінами внесеними постановою КМУ №255 від 02.04.2020, що підтверджується копією сертифікату №3100-20-1278 про форс-мажорні обставини, згідно якого засвідчено період дії обставин непереборної сили по зовнішньоекономічному договору укладеному відповідачем за зустрічним позовом з іноземним суб`єктом господарювання, що також унеможливлює виконання взятих зобов`язань в строк, а саме у період з 17.03.2020 по 22.05.2020.

Відповідач за зустрічним позовом вважає, що в даному випадку не потрібно доводити запровадженням карантинних заходів Торгово-промисловою палатою, так як вказана обставина підтверджена постановою Кабінету Міністрів України.

ДОВОДИ ПОЗИВАЧА НА ВІДЗИВ ЗА ЗУСТРІЧНИМ ПОЗОВОМ.

Позивач за зустрічним позовом відхиляє посилання відповідача за зустрічним позовом на сертифікат Торгово-промислової палати України з огляду на те, що даний сертифікат видано позивачу за зустрічним позовом і стосується правовідносин з іншим суб`єктом господарювання, а не позивачем за зустрічним позовом.

СТРОК ДЛЯ ПОДАЧІ ЗАПЕРЕЧЕНЬ.

Відповідь на відзив відповідач отримав 23.02.2021, що підтверджується витягом з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв`язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень.

Відповідачу в ухвалі від 22.03.2021 роз`яснено, що відповідно до статті 184 Господарського процесуального кодексу України він має право надати заперечення, в яких викладає свої пояснення, міркування та аргументи щодо наведених позивачем у відповіді на відзив пояснень, міркувань та аргументів і мотиви їх визнання або відхилення. Вказані заперечення мають відповідати вимогам статті 167 Господарського процесуального кодексу України.

В ухвалі від 22.03.2021 визначено строк для подачі заперечень до суду, а саме протягом трьох днів від дати отримання відповіді на відзив.

Отже, визначений господарським судом строк для подачі заперечень тривав по 26.02.2021.

ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧА ЗА ЗУСТРІЧНИМ ПОЗОВОМ ЩОДО НЕЗГОДИ З АРГУМЕНТАМИ ПОЗИВАЧА ЗА ЗУСТРІЧНИМ ПОЗОВОМ ВИКЛАДЕНИМИ У ВІДПОВІДІ НА ВІДЗИВ.

Заперечення не надано.

ОБСТАВИНИ, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Предметом доказування, відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Отже, обставинами, які входять до предмету доказування у даній справі є такі: 1. Обставини укладання договору. 2. Природа договору. 3. Факт виконання/невиконання робіт. 4. Строк оплати. Наявність часткової оплати. Існування заборгованості. 5. Правомірність нарахування пені та штрафу в межах первісних позовних вимог. 6. Строк виконання робіт. Факт прострочення виконання робіт. 7. Правомірність нарахування пені та штрафу в межах зустрічних позовних вимог. 8. Зустрічне зарахування задоволених первісних вимог та задоволених зустрічних вимог.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

1. Обставини укладення договору.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарське зобов`язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).

При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (частина 3 статті 180 Господарського кодексу України).

19.11.2019 між відповідачем (відповідачем за первісним позовом, позивачем за зустрічним позовом, замовник) та позивачем (позивачем за первісним позовом, відповідачем за зустрічним позовом, виконавець) укладено договір №966/11 на виконання робіт (далі - договір).

Предмет договору. У порядку й на умовах, визначених даним договором замовник доручає й сплачує, а виконавець приймає на себе зобов`язання виконати інші завершальні будівельні роботи, код 4545 (Додаткові роботи з Капітального ремонту в тепловозу ТЕМ2-5107), відповідно до дефектної відомості (Додаток №2), що є невід`ємною частиною договору (далі - роботи) (пункт 1.1 договору).

Ціна договору. Вартість робіт визначається на підставі калькуляції (Додаток №1, що є невід`ємною частиною договору) і становить 517650,00грн. у тому числі ПДВ 20% - 86275,00грн. (пункт 3.1 договору).

Строк. Даний договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами й діє до 30.06.2020, а в частині розрахунків - до повного їхнього завершення (пункт 10.1 договору).

Відтак, сторонами погоджено істотні умови договору.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 Цивільного кодексу України).

Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Договір у встановленому порядку не оспорений, не визнаний недійсним.

Таким чином, укладений між сторонами договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов`язковим для виконання сторонами.

2. Природа договору.

За договором підряду, відповідно до частини 1 статті 837 Цивільного кодексу України, одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором підряду.

Відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі договору підряду, є господарськими зобов`язаннями і згідно з приписами статті 193 Господарського кодексу України, статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

3. Факт виконання/невиконання робіт.

Згідно з пунктом 6.1 договору здавання-прийняття робіт оформляється Актом здачі-приймання виконаних робіт і виконується згідно вимог "Положення про порядок подачі в ремонт і видачі з ремонту рухомого складу" затвердженого Наказом Мінтрансу від 22.04.2002 №261.

Факт виконання робіт підтверджується Актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №17 від 10.04.2020 на суму 517650,00грн., а тому логічним є висновок, що роботи обумовлені договором виконано.

Крім цього, сторони визнають факт виконання робіт за договором.

4. Строк оплати. Наявність часткової оплати. Існування заборгованості.

Пунктом 3.2 договору визначено, що замовник здійснює передплату у розмірі 20% від суми договору для закупівлі виконавцем необхідних для виконання робіт запчастин і матеріалів. Остаточна оплата у розмірі 80% після передачі тепловоза замовнику, з оформленням необхідної документації, протягом 90 днів з моменту підписання актів приймання-передачі тепловозу з ремонту на базі замовника (пункт 3.3 договору).

Актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №17 від 10.04.2020 на суму 517650,00грн. визначено обов`язок відповідача за первісним позовом розрахуватися з позивачем за первісним позовом у сумі 517650,00грн. та у порядку визначеному пунктами 3.2, 3.3 договору.

Сторонами визнається, що відповідач за первісним позовом здійснив оплати у загальному розмірі 395335,00грн., які підтверджуються:

1. Платіжним дорученням №614 від 10.01.2020 на суму 103530,00грн.

2. Платіжним дорученням №1517 від 24.01.2020 на суму 86565,00грн.

3. Платіжним дорученням №375 від 05.01.2021 на суму 205240,00грн.

Залишок заборгованості відповідача перед позивачем складає 122315,00грн.

Таким чином, первісні позовні вимоги в частині стягнення з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом визнаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

5. Правомірність нарахування пені та штрафу в межах первісних позовних вимог.

У відповідності до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Одним із наслідків порушення зобов`язання є оплата неустойки (штрафу, пені).

Згідно статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно статті 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 9.4 договору визначено, що за порушення строків оплати за поставлений товар, передбачених договором, покупець сплачує постачальнику штрафні санкції у розмірі, передбаченому статтею 231 Господарського кодексу України.

Відповідно до положень статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань позивач нарахував відповідачу пеню за період прострочення з 10.07.2020 по 13.11.2020 на суму 41599,49грн. та штраф у розмірі 7%, що становить 22925,85грн.

Відповідач вимоги про стягнення пені та штрафу заперечив.

Господарський суд дійшов таких висновків.

Здійснивши юридичний аналіз положень чинного законодавства господарський суд констатує, що господарське правопорушення може полягати як у порушенні нормативно встановлених правил здійснення господарської діяльності, так і у порушенні договірних зобов`язань.

Господарсько-правова відповідальність за порушення договірних зобов`язань також поділяється на встановлену законом і договірну.

Необхідною умовою застосування такої відповідальності є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов`язаної сторони, виду правопорушення, за вчинення якого застосовується відповідальність, штрафні санкції і конкретний їх розмір.

Нормативно-правове забезпечення сфери господарювання є однією з форм здійснення державою регулювання господарської діяльності. Водночас, за змістом статті 1 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», державна регуляторна політика у сфері господарської діяльності є спрямованою, зокрема, на зменшення втручання держави у діяльність суб`єктів господарювання та усунення перешкод для розвитку господарської діяльності, та здійснюється в межах, у порядку та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України.

Так, за пунктом 22 частини 1 статті 92 Конституції України, виключно законами України визначаються засади цивільно-правової відповідальності; діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них.

Таким чином, тлумачення умов укладеного сторонами справи договору щодо підстав застосування відповідальності за порушення відповідачем грошового зобов`язання має здійснюватися у системному взаємозв`язку з положеннями чинного законодавства, які регулюють загальні засади та умови настання такої відповідальності у господарських правовідносинах.

Стаття 231 Господарського кодексу України регулює розмір штрафних санкцій таким чином: "Законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається".

У разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Законом може бути визначений розмір штрафних санкцій також за інші порушення окремих видів господарських зобов`язань, зазначених у частині другій цієї статті.

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У разі недосягнення згоди між сторонами щодо встановлення та розміру штрафних санкцій за порушення зобов`язання спір може бути вирішений в судовому порядку за заявою заінтересованої сторони відповідно до вимог цього Кодексу.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Розмір штрафних санкцій, що застосовуються у внутрішньогосподарських відносинах за порушення зобов`язань, визначається відповідним суб`єктом господарювання - господарською організацією".

З аналізу положень статті 231 Господарського кодексу України вбачається, що нею передбачено можливість законодавчого встановлення щодо окремих видів зобов`язань штрафних санкцій, що мають імперативний характер (тобто, їх розмір не може бути змінений за згодою сторін та не залежить від їх волевиявлення), а також можливість законодавчого встановлення щодо окремих видів зобов`язань штрафних санкцій, розмір яких може бути змінений сторонами за умовами договору.

Так, частина 2 статті 231 Господарського кодексу України визначає уніфікований розмір штрафних санкцій за певні види правопорушень (порушення вимог щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг), порушення строків виконання не грошового зобов`язання) у господарському зобов`язанні, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, якщо інше не передбачено законом або договором.

Частина 2 статті 231 Господарського кодексу України передбачає можливість законодавчого встановлення розміру штрафних санкцій і за інші види правопорушень у окремих видах господарських зобов`язань, перелічених у частині 2 статті 231 Господарського кодексу України.

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України законодавець передбачає застосування штрафних санкцій, у разі якщо їх розмір законом не визначено, у розмірі, визначеному умовами господарського договору, а також надає сторонам право встановлювати різні способи визначення штрафних санкцій, - у відсотковому відношенні до суми зобов`язання (виконаної чи невиконаної його частини) або у певній визначеній грошовій сумі, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Положення ж частини 6 статті 231 Господарського кодексу України регулюють виключно правовідносини сторін щодо їх відповідальності за невиконання грошових зобов`язань, передбачаючи їх встановлення у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. На відміну від, наприклад, частини 2 статті 231 Господарського кодексу України, у частині шостій цієї статті не вказано про застосування штрафної санкції у певному розмірі, а йдеться про спосіб її визначення.

Разом з тим, за частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України, як спеціальною нормою, яка регулює відповідальність за порушення строків розрахунків, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Також за статтями 1 та 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Нарахування пені у відповідному відсотковому розмірі від суми простроченого платежу на підставі спеціального нормативного акта, який регулює відповідні правовідносини, передбачено, зокрема, частиною першою статті 1 Закону України «Про відповідальність суб`єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій», частинами чотирнадцятою-шістнадцятою статті 14 Закону України «Про державний матеріальний резерв», частиною другою статті 36 Закону України «Про телекомунікації».

За змістом наведених вище положень законодавства, розмір пені за порушення грошових зобов`язань встановлюється в договорі за згодою сторін. У тому випадку, коли правочин не містить в собі умов щодо розміру та бази нарахування пені, або містить умову про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, сума пені може бути стягнута лише в разі, якщо обов`язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Аналогічна правова позиція щодо застосування норм статті 231 Господарського кодексу України викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 по справі №904/4156/18.

Так, в спірному договорі сторонами не обумовлено розмір та базу нарахування штрафних санкцій, а лише зазначено, що штрафні санкції нараховуються у розмірі, передбаченому статтею 231 Господарського кодексу України.

Як вбачається з наданого розрахунку, позивач здійснює нарахування штрафних санкцій, передбачених статтею 231 Господарського кодексу України, за порушення відповідачем виконання саме грошового зобов`язання, що суперечить приписам чинного законодавства.

Відтак, логічним є висновок, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача за первісним позовом пені та штрафу задоволенню не підлягають.

6. Строк виконання робіт. Факт прострочення виконання робіт.

Пунктом 2.2 договору визначено, що початок робіт - протягом 3-х робочих днів з моменту отримання передплати від замовника. Закінчення робіт - через 60 робочих днів з моменту початку робіт (за умови виконання пункту 3.2 договору.

Пунктом 3.2 договору визначено, що замовник здійснює передплату у розмірі 20% суми договору для закупівлі виконавцем необхідних для виконання робіт запчастин і матеріалів.

Ціна договору, відповідно до пункту 3.1 договору, складає 517650,00грн. Розмір передплати складає 103530,00грн. Перерахування позивачем за зустрічним позовом передплати визнається відповідачем за зустрічним позовом та підтверджується платіжним дорученням №614 від 10.01.2020 на суму 103530,00грн.

Отже, початок робіт настав 16.01.2020. Роботи мали бути завершеними 09.04.2020. Актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №17 від 10.04.2020 на суму 517650,00грн. підтверджується завершення робіт 10.04.2020.

Факт прострочення складає 1 день - 10.04.2020. Перерахунок строку виконання робіт проведено з урахуванням того, що 7-9.03.2020 визнано вихідними днями 2020 року.

7. Правомірність нарахування пені та штрафу в межах зустрічних позовних вимог.

Пунктом 9.2 договору визначено, що у разі затримки виконання робіт у строки, передбачені цим договором, замовник має право на стягнення з виконавця штраф у розмірі 20% від суми невиконаної (несвоєчасно виконаної) роботи та пені у розмірі 0,5% від вартості невиконаної (несвоєчасно виконаної) роботи за кожен день прострочення.

Позивач нарахував пеню за період з 07.04.2020 по 09.04.2020 на суму 7764,75грн. та штраф у розмірі 20% на суму 103530,00грн.

Відповідач контррозрахунку не надав; вимогу заперечив пославшись на положення пунктів 7.1, 7.4 договору.

Господарський суд дійшов таких висновків.

У пункті 7.1 договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання договору та виникли поза волею сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна, інша небезпечна подія).

Відповідно до пункту 7.4 договору сторони визначають, що обставинами непереборної сили є винесення судами та прийняття відповідними державними органами рішень, виконання яких не дозволяє сторонам виконати належним чином свої зобов`язання за цим договором, при цьому вказані обставини не потребують підтвердження довідкою Торгово-промисловою палатою України, а підтверджуються самим рішенням вказаних органів.

Слід також відзначити, що відповідно до частин 1 та 2 статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Таким чином, у зобов`язальних правовідносинах вина особи, яка порушила зобов`язання, презюмується і саме на неї покладається обов`язок з доведення відсутності своєї вини у порушенні зобов`язання.

Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 13.11.2019 у справі № 908/1399/17.

З приводу посилання відповідача за зустрічним позовом у відзиві на наявність форс-мажорних обставин господарський суд зазначає таке.

Форс-мажор (переклад з французької мови - вища сила) - це непередбачувані обставини, які не залежать від волі сторін договору, за яких неможливо виконати покладені на них зобов`язання.

Компетентними органами щодо засвідчення обставин непереборної сили законодавством визначено Торгово-промислову палату України та 25 регіональних торгово-промислових палат: 24 обласних та міста Києва.

Згідно із частиною 1 статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Відповідно до частини 2 статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" та пункту 3.1 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами.

Згідно із пунктом 3.3. Регламенту Торгово-промислової палати України сертифікат (у певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (далі - Сертифікат) - документ, за затвердженими Президією Торгово-промислової палати України відповідними формами, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий Торгово-промисловою палатою України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.

За результатами розгляду документів Торгово-промислова палата України України/регіональна Торгово-промислова палата України видає сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (пункт 6.11. Регламенту Торгово-промислової палати України).

Варто зазначити, що просто існування таких обставини не є форс-мажором. Така обставина стане форс-мажорною лише у випадку, якщо особа доведе неможливість виконання зобов`язань, передбачених умовами договору, саме через неї.

Щоб засвідчити форс-мажорні обставини, потрібно звернутися до Торгово-промислової палати.

Для того, щоб отримати сертифікат Торгово-промислової палати України про форс-мажорні обставини, потрібно довести причинно-наслідковий зв`язок між зобов`язаннями, які сторона не може виконати, та обставинами (їхнім результатом), на які сторона посилається, як на підставу неможливості виконати зобов`язання.

Обов`язок доказування настання форс-мажорних обставин покладено на заявника, який несе відповідальність за повне та належне оформлення заяви, достовірність викладених фактів, наданих документів, відомостей та доказів. І вже за результатами розгляду таких документів Торгово-промислова палата видає сертифікат про форс-мажорні обставини.

Отже, на підтвердження карантину як форс-мажорної обставини, яка свідчить про відсутність вини відповідача за зустрічним позовом у порушенні зобов`язання з оплати поставленого товару за договором, останній мав би пред`явити відповідний сертифікат Торгово-промислової палати.

Однак, в матеріалах справи відсутні сертифікати, видані Торгово-промисловою палатою України чи уповноваженими регіональними торгово-промисловими палатами, що засвідчують наявність форс-мажорних обставин, які впливають на виконання відповідачем за зустрічним позовом спірного договору.

Господарський суд перевірив розрахунок пені здійснений позивачем за зустрічним позовом та визнав його таким, що містить помилки у визначенні періоду нарахування. Здійснивши власний перерахунок, господарський суд визнав правильним розмір пені у сумі 2588,25грн.

Господарський суд перевірив розрахунок штрафу здійснений позивачем за зустрічним позовом та визнав його арифметично та методологічно правильним, а вимогу такою, що підлягає задоволенню.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

За змістом статті 129 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи здійснюється розподіл судових витрат.

З урахуванням положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір за первісним позовом покласти на відповідача за первісним позовом пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 1834,86грн., з урахуванням того, що 65,47% первісних позовних вимог позивача судом задоволено.

Роз`яснення щодо можливості повернути судовий збір, сплачений за первісною позовною заявою.

Відповідно до частини 2 статті 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Стаття 7 Закону України від 08.07.2011 №3674-VІ "Про судовий збір", зі змінами до нього, містить вичерпний перелік пунктів, за якими повертається сплачена сума судового збору.

Так, відповідно до пункту 2 статті 7 цього Закону сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду зокрема в разі зменшення розміру позовних вимог.

Відтак, у позивача за первісним позовом наявна можливість повернути судовий збір у розмірі 3078,63грн.

Законом не передбачено граничного строку повернення сплаченої суми судового збору.

З урахуванням положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір за зустрічним позовом покласти на відповідача за зустрічним позовом пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 2004,26грн., з урахуванням того, що 95,35% первісних позовних вимог позивача судом задоволено.

8. Зустрічне зарахування задоволених первісних вимог та задоволених зустрічних вимог.

Відповідно до частини 11 статті 238 Господарського процесуального кодексу України у разі часткового задоволення первісного і зустрічного позовів про стягнення грошових сум суд проводить зустрічне зарахування таких сум та стягує різницю між ними на користь сторони, якій присуджено більшу грошову суму.

Господарський суд за первісним позовом стягнув з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом 122315,00грн. (сто двадцять дві тисячі триста п`ятнадцять грн. 00 коп.) основної заборгованості; 1834,86грн. (одна тисяча вісімсот тридцять чотири грн. 86 коп.) судового збору.

За зустрічним позовом господарський суд стягнув з відповідача за зустрічним позовом на користь позивача за зустрічним позовом 2588,25грн. (дві тисячі п`ятсот вісімдесят вісім грн. 25 коп.) пені та 103530,00грн. (сто три тисячі п`ятсот тридцять грн. 00 коп.) штрафу; 2004,26грн. (дві тисячі чотири грн. 26 коп.) судового збору.

Провівши зустрічне зарахування задоволених первісних вимог та зустрічних вимог, господарський суд констатує, що стягненню з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом підлягає 16027,35грн. основної заборгованості.

Керуючись статтями 2, 5, 14, 73, 74-80, 86, 91, 129, 194, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ.

Первісні позовні вимоги ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "УКРТРАНСДИЗЕЛЬ" (Україна, 20000, Черкаська обл., Христинівський р-н, місто Христинівка, ВУЛИЦЯ ПУШКІНА, будинок 2 А; Ідентифікаційний код 33819678) до ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА "СХІДНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ" (Україна, 52210, Дніпропетровська обл., місто Жовті Води, ВУЛИЦЯ ГОРЬКОГО, будинок 2; Ідентифікаційний код 14309787) про стягнення 186839,49грн., з яких 122315,00грн. основної заборгованості; 41599,49грн. пені; 22925,00грн. штрафу (договір №966/11 віл 19.11.2019 на виконання робіт), з урахуванням клопотання від б/д за вих.№б/н (а.с.79 том 1) задовольнити частково.

В частині стягнення з ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА "СХІДНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ" (Місцезнаходження юридичної особи: Україна, 52210, Дніпропетровська обл., місто Жовті Води, ВУЛИЦЯ ГОРЬКОГО, будинок 2; Ідентифікаційний код юридичної особи: 14309787) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "УКРТРАНСДИЗЕЛЬ" (Україна, 20000, Черкаська обл., Христинівський р-н, місто Христинівка, ВУЛИЦЯ ПУШКІНА, будинок 2 А; Ідентифікаційний код 33819678) 41599,49грн. пені; 22925,00грн. штрафу відмовити.

Зустрічні позовні вимоги ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА "СХІДНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ" (Україна, 52210, Дніпропетровська обл., місто Жовті Води, ВУЛИЦЯ ГОРЬКОГО, будинок 2; Ідентифікаційний код 14309787) до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "УКРТРАНСДИЗЕЛЬ" (Україна, 20000, Черкаська обл., Христинівський р-н, місто Христинівка, ВУЛИЦЯ ПУШКІНА, будинок 2 А; Ідентифікаційний код 33819678) про стягнення 111294,75грн., з яких 7764,75грн. пені та 103530,00грн. штрафу (договір №966/11 віл 19.11.2019 на виконання робіт) задовольнити частково.

В частині стягнення з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "УКРТРАНСДИЗЕЛЬ" (Україна, 20000, Черкаська обл., Христинівський р-н, місто Христинівка, ВУЛИЦЯ ПУШКІНА, будинок 2 А; Ідентифікаційний код 33819678) на користь ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА "СХІДНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ" (Місцезнаходження юридичної особи: Україна, 52210, Дніпропетровська обл., місто Жовті Води, ВУЛИЦЯ ГОРЬКОГО, будинок 2; Ідентифікаційний код юридичної особи: 14309787) 5176,50грн. пені відмовити.

Стягнути з ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА "СХІДНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ" (Місцезнаходження юридичної особи: Україна, 52210, Дніпропетровська обл., місто Жовті Води, ВУЛИЦЯ ГОРЬКОГО, будинок 2; Ідентифікаційний код юридичної особи: 14309787) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "УКРТРАНСДИЗЕЛЬ" (Україна, 20000, Черкаська обл., Христинівський р-н, місто Христинівка, ВУЛИЦЯ ПУШКІНА, будинок 2 А; Ідентифікаційний код 33819678) 16027,35грн. (шістнадцять тисяч двадцять сім грн. 35 коп.) основної заборгованості.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (частини 1,2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України).

Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Складання повного рішення відкладено на строк не більш як десять днів з дня закінчення розгляду справи.

Дата підписання та складення повного судового рішення - 24.05.2021.

Суддя І.В. Петренко