Рішення № 97096284, 19.05.2021, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 629/367/20

Номер провадження 2/629/41/21

РIШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.05.2021 року м. Лозова

Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі: головуючого судді -Мицик С.А., за участю секретаря судового засідання - Заводяної О.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області про визнання права власності за набувальною давністю,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ГУ МВС України в Харківській області про визнання права власності за набувальною давністю. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 30.12.2005 управлінням МВС України в Харківській області було прийнято рішення про надання службового житлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_1 зі складом сім`ї 3 особи (жінка та син). 30.06.2006 виконавчим комітетом Лозівської міської ради Харківської області йому було видано ордер на службове житлове приміщення № НОМЕР_1 зі складом сім`ї 3 особи. 26.11.2019 за клопотанням ГУ МВС України в Харківській області виконавчим комітетом Лозівської міської ради Харківської області виключено зі складу службового житла квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 та закріплено її за позивачем. Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 21.01.2020 право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 ні за ким не зареєстровано, відомості про власників відсутні. Згідно довідки, виданої КП «Житлова управляюча компанія» Лозівської міської ради від 10.12.2019 № 247 інформація стосовно власника чи балансоутримувача квартири за вищевказаною адресою в архівних реєстраційних матеріалах підприємства відсутня. Відповідно до інформації, наданої виконавчим комітетом Лозівської міської ради Харківської області від 24.12.2019, спірна квартира не перебуває у комунальній власності Лозівської міської об`єднаної територіальної громади, у зв`язку з чим виконком не має повноважень щодо вирішення питання про передачу квартири у приватну власність, так як дане питання повинно бути вирішено власником. Згідно листа ГУ МВС України в Харківській області від 17.01.2020 ГУМВС України в Харківській області не є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 , та зазначена квартира на балансі управління не перебуває, а також ГУМВС України не володіє інформацією стосовно власника квартири. Позивач, починаючи з 2006 року по теперішній час постійно мешкає у спірній квартирі, сплачує комунальні послуги, проводить ремонт житла. На підставі вищевикладеного, просив визнати за ними право власності за набувальною давністю на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач надав відзив на позов, в якому просив в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. В обгрунтування заперечень проти позову зазначив, що на виконання вимог Закону України «Про Національну поліцію» постановами КМУ від 02.09.2015 № 641 та від 16.09.2015 № 730 утворено Національну поліцію України як центральний орган виконавчої влади, створено її територіальні органи та ліквідовано територіальні органи Міністерства внутрішніх справ як юридичні особи публічного права, в тому числі ГУМВС України в Харківській області. З 06.11.2015 ГУМВС України в Харківській області перебуває у стані припинення. Наразі у ГУМВС України в Харківській області діє Ліквідаційна комісія, яка здійснює заходи з ліквідації установи. 11.11.2019 року за вих. № 15021/119/05/31-2019 головою ліквідаційної комісії ГУМВС України в Харківській області Крикуном В. на адресу Лозівського міського голови направлено клопотання про виключення зі складу службової жилої площі квартири за адресою: АДРЕСА_1 , в якій мешкає позивач. 17.01.2020 за вих. № 78/119/05/31-2020 головою Ліквідаційної комісії надано відповідь на запит про надання інформації, у якій повідомлено, що вказана квартира на балансі ГУМВС України в Харківській області не перебуває.

В наданій відповіді на відзив позивач ОСОБА_1 посилається на те, що згідно статті 105 ЦК України учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється. Вважає, що ГУ МВС України в Харківській області може бути відповідачем по справі та користуватися всіма наданими йому процесуальними правами та обов`язками. 30 грудня 2005 року управлінням МВС України в Харківській області було прийнято рішення про надання службового житлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 позивачу ОСОБА_1 зі складом сім`ї 3 особи (жінка та син). Дане рішення було оформлено Протоколом №4 засідання Центральної житлово - побутової комісії УМВС України в Харківській області від 30.12.2005. Відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або особа, яка вважає себе власником майна. З урахуванням вищевикладеного, ГУ МВС України в Харківській області, приймаючи рішення про надання та розподіл відповідного житлового приміщення, діяло як особа, яка вважає себе власником, адже на підставі даного рішення Головне управління розпорядилося житловим приміщенням, надавши його позивачу ОСОБА_1 зі складом сім`ї 3 особи.

Позивач та його представник в судове засідання не з`явились, представник позивача надав заяву про розгляд справи за його відсутності та за відсутності позивача, просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з`явилась, у відзиві на позовну заяву просила розглянути справи за її відсутності, проти задоволення позовних вимог заперечувала.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін, на підставі наявних у справі письмових доказів.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Відповідно до частини 1 статті 15 та частини 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно зі статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до частин 1, 4 статті 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Позивачем обрано такий спосіб судового захисту як визнання права власності за набувальною давністю на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

Правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині 1 статті 344 ЦК України, а саме: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація). Так, набути право власності на майно за набувальною давністю може будь-який учасник цивільних правовідносин, якими за змістом статті 2 ЦК України є фізичні особи та юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права. Аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до статті 344 ЦК України, слід виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього. Відтак йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка в подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю. Підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема, будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність. Володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність, виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже у цьому разі володілець володіє майном не як власник. Відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об`єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий). Нерухоме майно може стати предметом набуття за набувальною давністю якщо воно має такий правовий режим, тобто є об`єктом нерухомості, який прийнято в експлуатацію. Відкритість володіння майном означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння. При цьому володілець не зобов`язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б з ним власник. Давнісне володіння є безперервним, якщо воно не втрачалося володільцем протягом усього строку, визначеного законом для набуття права власності на майно за набувальною давністю. При цьому втрата не зі своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності в разі повернення майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування (абзац 2 частини 3 статті 344 ЦК України); не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є правонаступником іншого володільця, адже в такому випадку ця особа може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина 2 статті 344 ЦК України). Також не перериває набувальної давності здійснення володільцем фактичного розпорядження майном у вигляді передання його в тимчасове користування іншій особі. Давнісне володіння має бути безперервним протягом певного строку, тобто бути тривалим. Тривалість володіння передбачає, що має спливти визначений у ЦК України строк, що різниться залежно від речі (нерухомої чи рухомої), яка перебуває у володінні певної особи. Для нерухомого майна такий строк складає десять років. Також для набуття права власності на майно за набувальною давністю закон не повинен обмежувати чи забороняти таке набуття. При цьому право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається виключно за рішенням суду. Отже, набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх вищевказаних умов у сукупності. За змістом частини 1 статті 344 ЦК України добросовісність особи має існувати саме на момент заволодіння нею чужим майном, що є однією з умов набуття права власності на таке майно за набувальною давністю. Після заволодіння чужим майном подальше володіння особою таким майном має бути безтитульним, тобто таким фактичним володінням, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Володіння майном на підставі певного юридичного титулу виключає застосування набувальної давності (наведена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.05.2019 у справі N 910/17274/17).

Така позиція сформульована у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду 09 липня 2019 року у справі N 920/999/16.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2019 року у справі № 910/17274/17 (провадження № 12-291гс18)зроблено висновок, що «[…] добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього. Звідси, йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка в подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю. Підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема, будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність. Володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність, виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже у цьому разі володілець володіє майном не як власник. Якщо володілець знає або повинен знати про неправомірність заволодіння чужим майном (у тому числі і про підстави для визнання договору про його відчуження недійсним), то, незважаючи на будь-який строк безперервного володіння чужим майном, він не може його задавнити, оскільки відсутня безумовна умова набуття права власності - добросовісність заволодіння майном. Відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об`єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий). Нерухоме майно може стати предметом набуття за набувальною давністю якщо воно має такий правовий режим, тобто є об`єктом нерухомості, який прийнято в експлуатацію. Відкритість володіння майном означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння. При цьому володілець не зобов`язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б з ним власник. Давнісне володіння є безперервним, якщо воно не втрачалося володільцем протягом усього строку, визначеного законом для набуття права власності на майно за набувальною давністю. При цьому втрата не зі своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності в разі повернення майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування (абзац 2 частини третьої статті 344 Цивільного кодексу України); не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є правонаступником іншого володільця, адже в такому випадку ця особа може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 Цивільного кодексу України). Також не перериває набувальної давності здійснення володільцем фактичного розпорядження майном у вигляді передання його в тимчасове користування іншій особі. Давнісне володіння має бути безперервним протягом певного строку, тобто бути тривалим. Тривалість володіння передбачає, що має спливти визначений у Цивільному кодексі України строк, що різниться залежно від речі (нерухомої чи рухомої), яка перебуває у володінні певної особи. Для нерухомого майна такий строк складає десять років. Також для набуття права власності на майно за набувальною давністю закон не повинен обмежувати чи забороняти таке набуття. При цьому право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається виключно за рішенням суду. Отже, набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності» (Постанова Верховного Суду від 29.04.2021 у справі № 466/9865/17; провадження № 61-9397св20).

Набувальна давність визначається як засіб закріплення майна за суб`єктами, що ним володіють, у випадках, коли вони не мають можливості через певні обставини підтвердити підстави виникнення прав, а також в інших ситуаціях. Право власності за набувальною давністю може бути набутим як на безхазяйні речі, так і на майно, яке належить за правом власності іншій особі.

Центральною житлово-побутовою комісією УМВС України в Харківській області від 30.12.2005 № 4 оперуповноваженому ВКР Лозівського МРВ УМВСУ в Харківській області ОСОБА_1 зі складом сім`ї 3 особи було надано службову квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 16).

Згідно копії Архівного витягу із рішення № 526 засідання виконавчого комітету Лозівської міської ради Харківської області від 27.06.2006 затверджено витяг з протоколу від 30.12.2005 № 4 засідання центральної житлової комісії ГУ МВС України в Харківській області про розподіл службового житла співробітникам Лозівського МРВ: - оперуповноваженому ВКР ОСОБА_1 зі складом сім`ї 3 особи квартиру житловою площею 51,5 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 17).

30.06.2006 ОСОБА_1 на склад сім`ї з трьох осіб: наймач - ОСОБА_1 , дружина - ОСОБА_2 , син - ОСОБА_3 , на підставі ордеру № НОМЕР_1 на службове житлове приміщення отримав трикімнатну ізольовану квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 . Підставою видачі ордеру вказано рішення виконкому № 526 від 27.06.2006 (а.с.18).

На підставі ордеру на наймача ОСОБА_1 було відкрито особовий рахунок за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.20).

Згідно письмових пояснень ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - ОСОБА_1 мешкає за адресою: АДРЕСА_1 з 2006 року по теперішній час(а.с. 21-22).

З копії довідки КП «ЖУК» від 10.12.2019 вих. № 247 вбачається, що згідно архівних реєстраційних матеріалів підприємства, серед зареєстрованих будинків (квартир) в м. Лозова та Лозівському районі, станом на 01.01.2013 інформація стосовно балансоутримувача квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 в архіві КП «ЖУК» відсутня (а.с. 23).

11.11.2019 ГУ МВС України в Харківській області звернулось з клопотанням до Лозівського міського голови про виключення зі складу службової жилої площі квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , та просило визнати ОСОБА_1 її наймачем з сім`єю з 2 осіб (він, син) (а.с. 38).

26.11.2019 рішенням Лозівської міської ради №1133 трикімнатну квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , було виключено зі списку службового житла Лозівського міського відділу ГУМВС України в Харківській області та закріплено за наймачем ОСОБА_1 зі складом сім`ї 2 особи (а.с. 19).

Згідно копії відповіді виконавчого комітету Лозівської міської ради Харківської області від 24.12.2019 № Б- 1947 квартира за адресою: АДРЕСА_1 не перебуває у комунальній власності Лозівської міської об`єднаної територіальної громади (а.с. 24).

Згідно копії відповіді ГУ МВС України в Харківській області від 17.01.2020 вих. № 78/119/05/31-2020 ГУМВС України в Харківській області не є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 , а відповідно вказана квартира на балансі ГУ МВС України в Харківській області не перебуває (а.с. 25).

За інформацією виконавчого комітету Лозівської міської ради Харківської області від 14.01.2021 №6890/02-13-7 нерухоме майно, а саме: квартира за адресою: АДРЕСА_1 у комунальній власності територіальної громади не перебувала, та не перебуває на даний час. При прийнятті рішень щодо розподілу та видачі ордеру, виключення житла зі складу службового, виконавчий комітет міської ради діяв на підставі п.п. 5 та 7 Житлового кодексу Української РСР та Положення про порядок надання службових приміщень і користування ними в УРСР, затвердженого Постановою Ради Міністрів УРСР від 04.02.1988 № 37 (а.с.83).

Відповідно до п.5 та п.7 ст. 16 ЖК Української РСР(чинного на час виникнення правововідносин) виконавчі комітети селищних, сільських Рад народних депутатів

у межах і в порядку, встановлених законодавством Союзу РСР, цим

Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР, на

території відповідної Ради: приймають рішення про надання жилих приміщень у будинках житлового фонду Ради (стаття 51), затверджують спільні рішення адміністрації і профспілкового комітету підприємства, установи, організації про надання жилих приміщень у будинках відомчого жилого фонду (стаття 52); видають ордери на жилі приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду (частина перша статті 58).

Згідно ст. 69 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджених постановою Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 11.12.1984 р. № 470 (чинних на час виникнення правовідносин) ордер є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення. Ордер може бути видано лише на вільне жиле приміщення. Ордер дійсний протягом 30 днів.

За інформацією ГУ МВС України в Харківській області від 09.04.2021 вих. № 703/119/05/31-2021 за обліками ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Харківській області квартира за адресою: АДРЕСА_1 на балансі та в оперативному управлінні ГУ МВС України в Харківській області не перебуває та не перебувала(а.с. 97-99).

Судом встановлено, що позивач добросовісно(на підставі ордеру) заволодів чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном (житловим приміщенням-квартирою) більше десяти років(починаючи з 2006 року по теперішній час), а відтак відповідно по положень ст. 344 ЦК України, наявні правові підстави для набуття ним права власності на нерухоме майно, а саме: квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 15,16, 328,344 ЦК України, ст.ст.12,81, 263-265 ЦПК України, суд-

ВИРІШИВ:

Позов- задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцем с. Яковлівка Лозівського району Харківської області, і.п.н. НОМЕР_2 , право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, а саме: квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду через Лозівський міськрайонний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя С.А. Мицик