Рішення № 97095693, 11.05.2021, Компаніївський районний суд Кіровоградської області

Компаніївський районний суд Кіровоградської області

Справа № 391/44/21

Провадження № 2/391/53/21

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11.05.2021р.селище Компаніївка

Компаніївський районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого судді Червонописького В.С.,

секретаря судового засідання Степанової Л.Г.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою Знам`янської окружної прокуратура Кіровоградської області в інтересах держави в особі Компаніївської селищної ради Кіровоградської області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з орендної плати, -

ВСТАНОВИВ:

Прокурор в інтересах держави в особі Компаніївської селищної ради звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за договором оренди землі, відповідно до якої позивач просив суд: стягнути з відповідача на користь Компаніївської селищної ради заборгованість по орендній платі у сумі 4333214,37 грн. та судові витрати.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що на підставі рішення другої сесії Компаніївської селищної ради від 19.06.2002 № 21 та фізичною особою ОСОБА_1 укладений Договір на право довгострокового користування землею (в тому числі на умовах оренди) на земельну ділянку, загальною площею 1,035га, у тому числі 1,035га інших угідь згідно з планом землекористування.

Згідно п.1.2 Договору земельна ділянка надається на умовах довгострокового користування строком на 40 років для виробничих потреб.

Пунктом 2.1 Договору зазначено, що орендна плата вноситься землекористувачем щорічно у вигляді земельного податку у розмірі 2 ставок земельного податку на рахунок Компаніївської селищної ради.

Відповідно до п.3 Договору оренди землекористувач зобов`язаний використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням та своєчасно вносити земельний податок.

Згідно з умовами Договору він набуває чинності з моменту його реєстрації.

Вказаний Договір 15.11.2002 посвідчено державним нотаріусом Компаніївської державної нотаріальної контори та цією ж датою зареєстровано у Книзі договорів Компаніївського селищною радою за № 21.

Відповідно до копії Свідоцтва про придбання заставленого майна на аукціоні, зареєстрованого за № 71 від 24.01.2003, ОСОБА_1 , належить право власності на майно, яке складається з окремо розташованих будівель та споруд, що знаходяться в АДРЕСА_1 .

На земельну ділянку площею 0,0584га, із земель, які були надані у довгострокову оренду ОСОБА_1 , відповідно до Договору на право довгострокового користування землею, право користування було припинено відповідно до рішення сесії Компаніївської селищної ради № 693 від 23.12.2005.

У подальшому, між Компаніївською селищною радою та ОСОБА_1 внесено зміни та доповнення до пункту «Орендна плата» Договору оренди землі від 15.11.2002 за № 1234. Відповідно до вказаних доповнень орендну плату визначено у розмірі 3% від вартості земельної ділянки на рік, що становить 5317,11 грн., розмір орендної плати переглядається щорічно та вноситься на спеціальний рахунок Компаніївської селищної ради до 25 числа щомісячно.

В той же час, дата укладення додаткової угоди не зазначена, нотаріусом не посвідчена, державній реєстрації не піддана, а тому оформлена без дотримання вимог до форми Договору під час внесення змін до нього.

Отже, відсутність факту державної реєстрації додаткової угоди до Договору оренди земельної ділянки у сторін цієї додаткової угоди не виникають права та обов`язки, які нею визначені, а тому умови, визначені в додатковій угоді, не набрали чинності та є неправомірними (ч. 1 ст. 210, ч. 2 ст. 792, ч. З ст. 640, ч. З ст. 653, ст. 654 ЦК України, ст. ст. 14, 18, 20 ЗУ «Про оренду землі»).

ОСОБА_1 набув цивільні права на земельну ділянку у спірних правовідносинах як фізична особа - суб`єкт земельних відносин відповідно до Договору оренди.

Наявність у ОСОБА_1 статусу підприємця з 22.02.1996 року не може свідчити про те, що з моменту його державної реєстрації як фізичної особи-підприємця він виступає в такій якості у всіх правовідносинах, зокрема і щодо набуття в оренду чи у власність земельної ділянки.

Натомість, у разі припинення ОСОБА_1 статусу підприємця (10.02.2017) він не позбавляється набутих раніше цивільних прав і обов`язків фізичної особи, зокрема і права власності на земельну ділянку, придбану для здійснення підприємницької діяльності.

У ході здійснення представницької діяльності Олександрійською місцевою прокуратурою 28.01.2020 виявлено факт порушення вимог законодавства у частині несплати орендної плати ОСОБА_1 за Договором оренди земельних ділянок на території Компаніївського району Кіровоградської області.

Відповідно до Акту обстеження використання земельних ділянок від 07.05.2020, які надано у довгострокову оренду ОСОБА_1 відповідно до Договору оренди, останній використовує 2 земельні ділянки загальною площею 0,9776 га (0,8649 га та 0,1117 га відповідно), на яких знаходяться об`єкти нерухомого майна.

Рішенням сесії Компаніївської селищної ради від 04.06.2013 за № 543 затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель селища Компаніївка, у тому числі земель, які надавалися в оренду ОСОБА_1 . Відповідно до технічної документації по нормативній грошовій оцінці земельних ділянок смт. Компаніївка вартість земельної ділянки площею 0,8649 га становить 1108095,372 грн., земельної ділянки площею 0,1117 га становить 118419,7295 грн.

Згідно листа Компаніївської селищної ради №02-29/28/1 від 11.01.2021 заборгованість зі сплати орендної плати, за період з 2016 року по 2020 рік за використання земельних ділянок загальною площею 0,9776га (0,8649га та 0,1117га відповідно) становить 433214,37 грн.

У порушення вимог Договору, орендна плата за користування земельною ділянкою загальною площею 0,9776га для довгострокового користування для виробничих потреб відповідачем систематично не сплачувалась.

Несплата орендної плати за користування відповідачем земельною ділянкою завдає суттєвої шкоди інтересам держави, перешкоджає своєчасному та повному виконанню прибуткової частини місцевого бюджету та використанню очікуваних при укладенні Договору коштів на потреби територіальної громади.

Статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що прокурор здійснює представництво у суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування, чий інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності

Згідно із ч. 4 ст. 56 ЦПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, у позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, у чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу.

У зв`язку з порушенням умов Договору оренди землі щодо систематичної несплати орендної плати ОСОБА_1 порушується право територіальної громади Компаніївської селищної ради на надходження загальнообов`язкового платежу, чим порушуються інтереси держави, оскільки кошти не надходять до місцевого бюджету.

Однак, Компаніївська селищна рада протягом останніх 4 років не вживала жодних заходів щодо стягнення заборгованості з орендної плати за Договором оренди, про що свідчать відповідні листи про відсутність заборгованості.

Таким чином, сам факт неподання селищною радою позову, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси жителів територіальної громади, свідчить про те, що указаний орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження щодо стягнення орендної плати за Договором оренди, у зв`язку з чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів територіальної громади Компаніївської селищної ради та звернення до суду з позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці ЄСПЛ.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Не зважаючи на те, що з моменту вчинення правопорушення ОСОБА_1 минуло більше чотирьох років, інформаційні листи Компаніївської селищної ради свідчать про відсутність заборгованості з орендної плати.

Компаніївська селищна рада, усвідомлюючи характер протиправних дій ОСОБА_1 , знаючи про допущенні порушення орендарем, не вживала жодних заходів щодо стягнення заборгованості з орендної плати останнім з 2016 року.

За таких обставин Олександрійська місцева прокуратура звернулася до Компаніївської селищної ради з приводу застосування заходів захисту інтересів держави, зокрема, щодо звернення до Компаніївського районного суду з позовною заявою про стягнення заборгованості з орендної плати, копія листа додається.

У своїй відповіді Компаніївська селищна рада, маючи реальну можливість, підстав для вжиття заходів представницького характеру до ОСОБА_1 не віднайшла.

Вказане є підставою для захисту порушених інтересів держави прокуратурою шляхом представництва в суді.

Ухвалою судді Компаніївського районного суду від 08.02.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у цивільній справі за позовною заявою Олександрійської місцевої прокуратури Кіровоградської області в інтересах держави в особі Компаніївської селищної ради Кіровоградської області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з орендної плати.

Ухвалою Компаніївського районного суду від 14.04.2021 замінено позивача Олександрійську місцеву прокуратуру Кіровоградської області на її правонаступника - Знам`янську окружну прокуратуру Кіровоградської області та закрито підготовче провадження у цивільній справі №391/44/21 за позовною заявою Знам`янської окружної прокуратури Кіровоградської області в інтересах держави в особі Компаніївської селищної ради Кіровоградської області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з орендної плати. Призначено справу до судового розгляду.

Прокурор в судове засідання надав заяву в якій заявлений позов підтримав в повному обсязі, просив суд його задовольнити, розгляд справи прохав провести за його відсутності, проти винесення заочного рішення не заперечував.

Відповідач по справі в судове засідання не з`явився, про день, час та місце слухання справи повідомлений належним чином, причина неявки суду не відома. Клопотання про відкладення справи до суду не надходили. Відзив на позовну заяву до суду також не надходив. У зв`язку з цим, суд, згідно вимогам ч. 4 ст.223 та ст. ст. 280, 281 ЦПК України, вважає можливим провести заочний розгляд справи, проти чого не заперечував і представник позивача по справі.

У зв`язку з неявкою у судове засідання сторін на підставі ч. 2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

В ході здійснення представницької діяльності Олександрійською місцевою прокуратурою 28.01.2020 виявлено факт порушення вимог законодавства у частині несплати орендної плати ОСОБА_1 за Договором оренди земельних ділянок на території Компаніївського району Кіровоградської області.

Відповідно до рішення третьої сесії селищної ради восьмого скликання від 22.12.2020 «Про перейменування Компаніївської селищної ради» селищна рада вирішила перейменувати Компаніївську селищну раду Компаніївського району у Компаніївську селищну раду Кропивницького району Кіровоградської області.(а.с.22)

Судом встановлено, що на підставі рішення Компаніївської селищної ради №21 від 19.06.2002 «Про надання земельної ділянки в оренду ОСОБА_1 » укладено договір на право довгострокового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 15.11.2002(а.с.16-17, 21)

Вказаний Договір 15.11.2002 посвідчено державним нотаріусом Компаніївської державної нотаріальної контори та цією ж датою зареєстровано у Книзі договорів Компаніївського селищною радою за № 21.

Вказаним договором Компаніївська селищна рада надає, а ОСОБА_1 приймає в довгострокове користування земельну ділянку загальною площею 1,035 га.

Згідно п.1.2 розділу 1 Договору земельна ділянка надається на умовах довгострокового користування строком на 40 років для виробничих потреб.

Пунктом 2.1 розділу 2 Договору зазначено, що орендна плата вноситься землекористувачем щорічно у вигляді земельного податку, згідно чинного законодавства, у розмірі 2 ставок земельного податку на рахунок Компаніївської селищної ради.

Відповідно до п.3.2.1 та п.3.2.2 розділу 3 Договору оренди землекористувач зобов`язаний використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням та своєчасно вносити земельний податок.

Відповідно до копії Свідоцтва про придбання заставленого майна на аукціоні, зареєстрованого за № 71 від 24.01.2003, ОСОБА_1 , належить право власності на майно, яке складається з окремо розташованих будівель та споруд, що знаходяться в АДРЕСА_1 .(а.с.31)

На земельну ділянку площею 0,0584 га, із земель, які були надані у довгострокову оренду ОСОБА_1 , відповідно до Договору на право довгострокового користування землею, право користування було припинено відповідно до рішення сесії Компаніївської селищної ради № 693 від 23.12.2005.(а.с.35)

Між Компаніївською селищною радою та ОСОБА_1 внесено зміни та доповнення до пункту «Орендна плата» Договору оренди землі від 15.11.2002 за № 1234. Відповідно до вказаних доповнень орендну плату визначено у розмірі 3% від вартості земельної ділянки на рік, що становить 5317,11 грн., розмір орендної плати переглядається щорічно та вноситься на спеціальний рахунок Компаніївської селищної ради до 25 числа щомісячно.(а.с.18)

В той же час, дата укладення додаткової угоди не зазначена, нотаріусом не посвідчена, державній реєстрації не піддана, а тому оформлена без дотримання вимог до форми Договору під час внесення змін до нього.

Відповідно до акту обстеження використання земельних ділянок від 07.05.2020, які надано у довгострокову оренду ОСОБА_1 відповідно до Договору оренди від 15..11.2008, останній використовує 2 земельні ділянки 0,8649 га та 0,1117 га яких знаходяться об`єкти нерухомого майна.(а.с.29)

Рішенням сесії Компаніївської селищної ради від 04.06.2013 № 543 затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель селища Компаніївка. Відповідно до технічної документації по нормативній грошовій оцінці земельних ділянок смт Компаніївка вартість земельної ділянки площею 0,8649 га становить 1108095,372 грн., земельної ділянки площею 0,1117 га становить 118419,7295 грн.(а.с.112-141)

Відповідно до статті 131-1 Конституції України на органи прокуратури України покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу.

Підстави представництва прокурором інтересів держави з`ясовуються насамперед судом першої інстанції, який має досить широкий розсуд (дискрецію) в оцінці підстав звернення прокурора.

Виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття «інтерес держави».

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08 квітня 1999 року № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття «інтереси держави» висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом.

Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 806/1000/17.

Аналіз частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді у випадках:

- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

- у разі відсутності такого органу.

Перший «виключний випадок» передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак, підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

«Не здійснення захисту» виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

«Здійснення захисту неналежним чином» виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

«Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Відповідно до ст. ст. 5, 7 Конституції України носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування. В Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування.

За приписами статті 2 Закону України «Про місцеве самоврядування», місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

В силу частин 3, 5 статті 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад. Від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Згідно зі статтями 13, 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Земля та її надра є об`єктами права власності Українського народу, від імені якого право власності здійснюють органи державної влади і місцевого самоврядування у межах, визначених Конституцією України і законами України.

Відповідно до положень Конституції України право комунальної власності територіальної громади захищається державою на рівних умовах з правом власності інших суб`єктів. Кожне порушення закону під час використання земельної ділянки є порушенням інтересів держави.

У рішенні Конституційного Суду України від 08 квітня 1999 року № 1-1/99 визначено, що прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні повноваження» визначено, як орган державної влади або орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Враховуючи наведене вище, інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також у захисті прав та свобод органів місцевого самоврядування, яке не носить загальнодержавного характеру, але направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання. Органи місцевого самоврядування у визначених законом випадках є рівними за статусом носіями державної влади як і державні органи.

Відповідний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 02 жовтня 2018 року, справа № 4/166"Б".

Підставами для звернення прокурора із вказаним позовом в інтересах держави стало порушення інтересів держави в особі територіальної громади у сфері використання земель, бездіяльність Компаніївської селищної ради, як органу, уповноваженого на виконання відповідних функцій у даних правовідносинах щодо вжиття заходів до стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів у вигляді несплаченої орендної плати за користування земельною ділянкою.

В матеріалах справи знаходиться лист в якому Компаніївська селищна рада просить заявити позов, в їх інтересах, щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості зі сплати орендної плати, яка виникла з 2016 по грудень 2020 відповідно договору на право оренди дострокового користування землею від 15.11.2002 №1234, у зв`язку з відсутністю можливості сплати судового збору.(а.с.150)

Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 3 статті 129 Конституції України визначено основні засади судочинства, однією з яких, згідно пункту 3 вказаної статті, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод всі судові процедури повинні бути справедливими.

За змістом ч.ч.1, 2 ст.84 Земельного кодексу України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними ст.122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (ч.1 ст.124 Земельного кодексу України).

Відповідно до ст. ст. 1, 2 Закону України «Про оренду землі» оренда землі-це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до ч.1 ст.6 Закону України «Про оренду землі» орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених ЗК України, ЦК України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Згідно зі ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст.792 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строку володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Згідно з ч. 1 ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Частиною 9 ст. 93 Земельного кодексу України передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються законом.

Частинами 1, 2 статті 21 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

Відповідно до пункту 289.1 статті 289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Згідно з п.288.1 ст.288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Відповідно до п.288.4 ст.288 Податкового кодексу України розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Індексація нормативної грошової оцінки земель передбачена пунктом 289.1 ст. 289 ПК України, відповідно до якого для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель (п. 289.2 ст. 289 ПК України). Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оренду землі» та п. 2.1 договору оренди від 15.11.2002 обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції.

Відповідно до розрахунку наданого Компаніївською селищною радою щодо плати ОСОБА_1 відповідно до договору на право довгострокового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 15.11.2002 складає: 2020 - 49060,60 грн. 2019 - 49060,60 грн., 2018 - 49060,60 грн., 2017 - 147181,81 грн., 2016 - 138850,76 грн.(а.с.38-44)

Відповідач орендну плату за цей період не сплатив, доказів орендної плати суду не надав. Тривалий період часу заборгованості по орендній платі свідчить про систематичне невиконання відповідачем умов договору оренди землі та приписів законодавства щодо повної та своєчасної оплати орендної плати за оренду земельної ділянки.

Згідно до ч.1 ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Частиною 2 зазначеної статті, зокрема, визначена така підстава виникнення цивільних прав і обов`язків як договори та інші правочини.

Згідно з ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 ст.627 ЦК України встановлений принцип «свободи договору», відповідно до якого на підставі ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 654 ЦК України передбачено, що зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає зі звичаїв ділового обороту.

Згідно ч.1 ст. 23 Законі України «Про оренду землі» орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін. Тобто одностороння зміна умов договору не допускається.

Відповідно до пункту «в» частини першої статті 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Згідно з абз. 4 ст. 24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Отже, згідно зі статтями 13, 15, 21 Закону України «Про оренду землі» основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. У разі систематичної несплати орендної плати за користування земельною ділянкою, тобто систематичне порушення договору оренди земельної ділянки може бути підставою для розірвання такого договору.

За вказаних обставин в їх сукупності та взаємозв`язку, суд приходить до обґрунтованого висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь держави в особі Компаніївської селищної ради заявленої суми заборгованості за договором оренди землі від 15.11.2002 в розмірі 433214,37 грн.

У відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 2, 12, 13, 15, 76-82, 89, 133, 137, 141, 247, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Знам`янської окружної прокуратури Кіровоградської області в інтересах держави в особі Компаніївської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором оренди землі задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі Компаніївської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області заборгованість по орендній платі у сумі 433214 (чотириста тридцять три тисячі двісті чотирнадцять) гривен 37 копійок, зарахувавши кошти на розрахунковий рахунок Компаніївської селищної ради № UA058999980334159815000011485, код 37918230, МФО 823016, код платежу 18010900).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь прокуратури Кіровоградської області (вул. Верхня Пермська, 4, м. Кропивницький, 25006, код ЄРДПОУ 02910025), розрахунковий рахунок UA848201720343100001000004600, банк - Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, код класифікації видатків бюджету - 2800) судовий збір у розмірі 6498 (шість тисяч чотириста дев`яносто вісім) гривен 25 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільно-процесуальним законодавством.

Рішення може бути оскаржено до Кропивницького апеляційного суду через Компаніївський районний суд Кіровоградської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст рішення складено 24.05.2021.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Найменування сторін:

Позивач: Знам`янська окружна прокуратура Кіровоградської області код ЄДРПОУ: 04059243, місцезнаходження: 27400, м. Знам`янка, вул. Братів Лисенків,5.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .

Суддя: В.ЧЕРВОНОПИСЬКИЙ