Ухвала суду № 97094736, 20.05.2021, Заводський районний суд м. Дніпродзержинська

справа № 208/3724/21

№ провадження 1-кп/208/450/21

УХВАЛА

20 травня 2021 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі: головуючого, судді Савранського Т.А., при секретарі Луценко Л.О., за участю прокурора Матісової О.В., обвинуваченого ОСОБА_1 ,

у відкритому підготовчому судовому засіданні призначеного 14.05.2021 року, розглянувши матеріали кримінального провадження № 12020040460000491, що надійшли до суду 14.05.2021 року з Кам`янської окружної прокуратури за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпродзержинська, Дніпропетровської області, громадянина України, маючого середньо-спеціальну освіту, офіційно не працюючого, не одруженого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого, останній раз 11.02.2020 року Заводським райсудом м. Дніпродзержинська за ст. ст. 185 ч,3, 70 ч.4 КК України до 3 років 4 місяців позбавлення волі, звільнився 02.10.2020 року по відбуттю строку покарання,

за ч.2 ст.15, ч.3 ст.185, ч.3 ст. 185 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

В провадження Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області надійшла зазначена справа. Обвинуваченому обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

В судове засідання не з`явились потерпілі, причини неявки суду не відомі.

Судом встановлено, що відповідно до обвинувального акту ОСОБА_1 інкриміновано два кримінальних правопорушення, з яких:

1. За обвинуваченням у вчиненні злочину передбаченого ч.2 ст. 15, ч.3 ст. 185 КК України 27.12.2020 року на території Криничанського району Дніпропетровської області;

2. За обвинуваченням у вчиненні злочину передбаченого ч.3 ст. 185 КК України 21.02.2021 року на території Південного (Баглійського) району м. Кам`янське Дніпропетровської області.

З наведеного вбачається, що підсудність зазначеної справи саме за Заводським районним судом м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області визначене невірно, так як ніяких підстав для визначення підсудності за місцем закінчення досудового слідства, а саме слідчим відділом Кам`янського ВП, судом не вбачається.

Прокурором заявлено клопотання про обрання відносно обвинуваченого ОСОБА_1 заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді тримання під вартою, оскільки останній є раніше судимою особою, обвинувачується у вчиненні низки тяжких злочинів, не має міцних соціальних зв`язків, не має місця роботи, не має постійного місця мешкання тому може в будь-який момент залишити або змінити місце мешкання, намагаючись переховуватись від суду для уникнення покарання за вчинене кримінальне правопорушення. Обвинувачений раніше вчиняв злочини майнової спрямованості, що вказує на існування ризиків передбачених ст.177 КПК України, а саме ризику переховування від суду, вчинення іншого кримінального правопорушення. При визначенні альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, просив визначити його в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Обвинувачений заперечував проти задоволення клопотання прокурора. Злочини які йому інкриміновано він не вчиняв. З матеріалами справи взагалі не знайомий. Просив обрати запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою. У разі визначення запобіжного заходу у вигляді застави, просив обрати її в мінімальному розмірі у зв`язку з тяжким матеріальним становищем, знаходженням на утриманні престарілої матері.

Суд розглянувши клопотання, вислухав учасників судового засідання, вважає, що у даному випадку, доводи про обрання запобіжного заходу менш суворого, чим тримання під вартою, не перевищують суспільного інтересу у справі, який полягає у повному та неупередженому розгляді кримінального провадження у встановлені законом строки, а також забезпечення виконання обвинуваченим процесуальних рішень у справі та запобігання процесуальних ризиків.

Вказані суспільні інтереси, не дивлячись на презумпцію невинуватості, мають більшу вагу ніж правила про повагу до свободи особи, про що зазначається у справі ЄСПЛ «Лабіта проти Італії», «Рохліна проти РФ», «Летельє проти Франції»

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 обвинувачуються у вчиненні низки тяжких кримінальних правопорушень, за який чинним законодавством передбачено безальтернативне покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 3 до 6 років.

Доказів того, що обставини, які враховувались судом при обранні запобіжного заходу на стадії досудового слідства у вигляді тримання під вартою, з часом змінились, не наведено.

Вивчивши матеріали кримінального провадження, і оцінив в сукупності всі обставини відповідно до вимог ст. 178 КПК України, особи обвинуваченого ОСОБА_1 , який раніше неодноразово судимий за вчинення корисливих злочинів, обвинувачується у вчиненні тяжкого корисливого злочину через незначний проміжок часу після звільнення з місць позбавлення волі. Даних, про те, що ОСОБА_1 має міцні соціальні зв`язки, відсутні. На теперішній час ОСОБА_1 обвинувачуються у вчиненні низки тяжких умисних корисливих злочинів, і на думку суду існують ризики вчинення іншого кримінального правопорушення. Перебуваючи на свободі ОСОБА_1 може ухилитись від суду, з огляду на міру покарання, яка йому загрожує у разі визнання винним, і суд приходить до висновку, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, не зможуть забезпечити його належну процесуальну поведінку.

Для відмови в звільненні особи з-під варти застосовуються принципи конвенційного прецендентного права, такі як ризик неявки обвинуваченого на судовий розгляд, ризик перешкоджання з боку обвинуваченого, у випадку його звільнення, процесові здійснення правосуддя, про що зазначається у рішеннях ЄСПЛ «Штегмюллер проти Австрії» та «Вемгофф проти Німеччини».

Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Москаленко проти України» зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим моментом та належним елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів. Також ЄСПЛ визнав, що враховуючи серйозність висунутого обвинувачення, державні органи можуть виправдано вважати про існування такого ризику.

Відповідно до ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зобов`язаний визначити розмір застави достатній для забезпечення виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов`язків.

Суд вважає, що з врахуванням обставин справи, особи обвинуваченого та його матеріального становища, розмір застави який достатньою мірою забезпечить належне виконання ОСОБА_1 своїх процесуальних обов`язків повинен становити 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 176-178, 183-184, 314-316, 331 КПК України, суд -

у х в а л и в :

Підготовче судове засідання по справі кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 , за ч.2 ст.15, ч.3 ст.185, ч.3 ст. 185 КК України, відкласти, направивши до голови Дніпровського апеляційного суду подання про визначення підсудності справи.

Клопотання прокурора задовольнити.

Обрати відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком до 17 липня 2021 року.

У разі внесення на рахунок Заводського районного суду м. Дніпродзержинська 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 45 400 гривень, вважати, що до ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у вигляді застави та в цьому випадку покласти на обвинуваченого наступні обов`язки передбачені ст. 194 КПК України:

- прибувати до суду за першим викликом;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- утримуватися від спілкування з потерпілими та свідками по справі поза межами судового засідання.

В задоволенні клопотання обвинуваченого щодо зміни запобіжного заходу, окрім застави, відмовити.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору та направити уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Ухвала суду може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду, протягом 5-ти днів з дня її проголошення.

Суддя Савранський Т. А.