Рішення № 97094286, 03.03.2021, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/9114/20

(2/199/1419/21)

РІШЕННЯ

Іменем України

03.03.2021 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська

у складі головуючого судді - Авраменка А.М.,

при секретарі судового засідання - Завродській Т.М.,

за участю представника позивача - Михайлишина О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровськгаз збут» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожитий природний газ, 3% річних та інфляційних втрат, -

ВСТАНОВИВ:

29 грудня 2020 року до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська звернувся позивач через свого представника із вищевказаним позовом, в обґрунтування якого послався на те, що на нього законом покладено обов`язки із постачання природного газу побутовим споживачам, яким є і відповідач. Відповідно до чинного законодавства постачання природного газу споживачам здійснюється на підставі типового договору, який було затверджено постановою НКРЕКП від 30 червня 2015 року №2500. Цей договір є договором приєднання, а отже він може бути прийнятий споживачем лише в цілому, і приєднання відповідача до його умов підтверджується фактом споживання природного газу та сплати його вартості в 2017-2018, 2020 роках. Проте, з листопада 2018 року відповідач несвоєчасно та не в повному обсязі сплачує вартість спожитого природного газу, який постачається їй позивачем, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 15976,07 гривень, яку позивач просить сягнути з відповідача разом із нарахованими на цю заборгованість та на вже погашену, однак свого часу прострочену, на підставі ст.625 ЦК України 3% річних в розмірі 971,2 гривень та інфляційні втрати в розмірі 831,63 гривень, а всього 17778,9 гривень. При цьому позивач наголосив, що нарахування ним, як постачальником природного газу, позивачу заборгованості здійснено на підставі інформації про об`єми та обсяги споживання природного газу, які надані оператором ГРМ - АТ «Дніпрогаз», використання якої (інформації) є обов`язковим, а отже в разі незгоди споживача з визначеним обсягом спожитого газу, споживач має звернутись з цього приводу до оператора ГРМ (АТ «Дніпрогаз») для врегулювання спору в позасудовому або судовому порядку.

Ухвалою суду від 30 грудня 2020 року вищевказана позовна заява прийнята до розгляду із відкриттям провадження у цивільній справі, яку вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін в судовому засіданні. (а.с.24-25)

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, просила позов задовольнити в повному обсязі з викладених у ньому підстав.

Відповідач в судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, подала відзив на позов, в якому просила відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Відзив мотивовано тим, що відповідач є власником домоволодіння, за адресою якого позивачем надаються послуги з постачання природного газу, з 22 червня 2017 року, в той час як заборгованість, 3% річних та інфляційні втрати позивачем нараховані з липня 2015 року, а споживач згідно закону зобов`язаний сплачувати житлово-комунальні послуги, якщо він ним фактично користувався. Послалась відповідач і на безпідставність розрахунку заборгованості, оскільки з нього не вбачається вартість природного газу, використана при розрахунках, а також не враховано часткове погашення відповідачем її боргу за квітень 2018 року у травні-червні 2018 року. Вказала відповідач і на безпідставне приведення з жовтня 2018 року об`єму природного газу до стандартних умов при здійсненні обліку природного газу, використаного побутовими споживачами, зокрема відповідачем. (а.с.41-42)

В свою чергу, представником позивача подано відповідь на відзив, в якому представник просила позов задовольнити, посилаючись на те, що заборгованість у відповідача виникла не з 2015 року, як вказує у відзиві відповідач, а з листопада 2018 року, тобто вже після набуття позивачем власності на домоволодіння, а в розрахунку лише приведено всю історію боргу з 2015 року. Так само позивачем нараховано 3% річних та інфляційних втрат за період після набуття відповідачем права власності на домоволодіння. Також представник позивача послалась на правильність розрахунку заборгованості 3% річних та інфляційних втрат, на застосування правильного тарифу, а також на правомірність нарахування вартості спожитого газу з приведенням його обсягу (об`єму) до стандартних умов (з урахуванням відповідного коефіцієнту). Щодо посилань відповідача на неправомірність приведення позивачем обсягу (об`єму) спожитого природного газу в розрахунку заборгованості до стандартних умов, представник позивача вказала, що позивач здійснює нарахування вартості спожитого природного газу за наданими і вже приведеними до стандартних умов даними оператор ГРМ (АТ «Дніпрогаз»), а не за власним розсудом, надані оператором ГРМ дані відповідачем не оскаржені, а тому вважаються дійсними. Крім того, постанова НКРЕКП №1491 від 23 листопада 2018 року, на яку посилається відповідач в обґрунтування неправомірності приведення спожитого обсягу газу до стандартних умов, взагалі стосувалась оператора ГРМ ПАТ «Дніпропетровськгаз», який не є оператором ГРМ за адресою відповідача.

У своїх запереченнях відповідач знову посилається на недостовірність розрахунку заборгованості, визнає вже розмір боргу в сумі 13774,57 гривень, однак просить у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

За таких обставин суд у відповідності до ст.ст.211, 223, 240, 280 ЦПК України вважає за можливе провести судове засідання та здійснити розгляд справи за відсутності відповідача.

Вислухавши представника позивача та дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до на ступного висновку на підставі нижчевикладеного.

Судом встановлені наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

В судовому засіданні встановлено, що відповідач з 22 червня 2017 року є споживачем послуг з постачання природного газу, які надаються позивачем, як постачальником, за адресою АДРЕСА_1 , у зв`язку із чим на ім`я відповідача відкрито особовий рахунок за № НОМЕР_1 , що визнано сторонами по справі у їх письмових заявах по суті справи, а також підтверджується копією довідки по особовому рахунку, копією договору купівлі-продажу домоволодіння. (а.с.12-13, 43)

Послуги з постачання відповідачу, як споживачу, природного газу за вищевказаною адресою здійснюються на підставі типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженим постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року №2500 (далі - типовий договір). Підтвердженням приєднання відповідача до умов вказаного договору є періодична оплата нею рахунків за постачання природного газу з серпня 2017 року, що підтверджується карткою фінансового стану особового рахунку боржника (а.с.12-13).

За змістом п.п.1.1, 1.3 Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам цей договір є публічним договором приєднання, що укладається на невизначений строк шляхом приєднання споживача до умов цього договору. Фактом згоди Споживача про приєднання до умов цього Договору є отримання Постачальником поданої Споживачем заяви-приєднання до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам (заява-приєднання) за формою, встановленою у додатку 1 до цього Договору, та/або сплачений Споживачем рахунок (квитанція) Постачальника за поставлений природний газ, а щодо постачальника, на якого в установленому чинним законодавством порядку покладені спеціальні обов`язки з постачання природного газу побутовим споживачам, - факт споживання природного газу відповідно до вимог Правил постачання та за умови, що у Споживача відсутній інший діючий постачальник (для забезпечення приєднання до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам усіх діючих побутових споживачів, об`єкти яких знаходяться в межах закріпленої території постачальника із спеціальними обов`язками, останній в установленому порядку надсилає кожному побутовому споживачу заяву-приєднання разом із супровідним листом за формою, встановленою у додатку 2 до цього Договору).

Пунктом 2.1 Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам визначено, що Постачальник зобов`язується постачати природний газ Споживачу в необхідних для Споживача об`ємах (обсягах), а Споживач зобов`язується своєчасно сплачувати Постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим Договором.

Пунктом 4.4 Типового договору об`єм (обсяг) постачання та споживання природного газу Споживачем за розрахунковий період визначається одним із нижченаведених способів: 1) за даними Оператора ГРМ за підсумками розрахункового періоду, що містяться в базі даних Оператора газотранспортної системи та доведені Споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу; 2) або за плановими величинами середньомісячного споживання газу в опалювальний або міжопалювальний період. У правовідносинах сторін по справі використовується перший спосіб.

Пунктами 4.3-4.6 Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам встановлено, що розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць. Розрахунки Споживача за цим Договором здійснюються за рахунками та/або квитанціями абонентської книжки Постачальника. При розрахунку за квитанціями абонентської книжки Постачальника Споживач самостійно розраховує суму платежу та сплачує його Постачальнику не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим. Оплата рахунка Постачальника про сплату послуг за цим Договором має бути здійснена Споживачем в термін, визначений в рахунку, який не може бути меншим п`яти робочих днів з моменту отримання Споживачем цього рахунка, який повинен бути сплачений не пізніше 25 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Пунктом 5.2 Типового договору в якості одного із обов`язків споживача визначено забезпечення своєчасної та повної оплати послуг постачальника згідно з умовами Договору. Цьому обов`язку кореспондує право постачальника отримувати від споживача плату за поставлений природний газ (п.6.1 Типового договору).

Пунктом 8.1 Типового договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену цим Договором та чинним законодавством.

Як встановлено судом в ході розгляду справи, позивач свої договірні зобов`язання виконав в повному обсязі, однак відповідач, як споживач послуг позивача за адресою АДРЕСА_1 , свої договірні зобов`язання не виконує належним чином, внаслідок чого за період з листопада 2018 року по грудень 2020 року утворилась заборгованість за спожитий природний газ в загальному розмірі 17778,9 гривень, з яких: 15976,07 гривень - заборгованість за спожитий природний газ за період з листопада 2018 року по грудень 2020 року, 971,2 гривень - 3% річних за період з 11 грудня 2017 року по 17 грудня 2020 року, 831,63 гривень - інфляційні втрати за період з 01 липня 2018 року по 30 листопада 2020 року. Викладене підтверджується карткою фінансового стану особового рахунку споживача, розрахунком заборгованості в тексті позову (а.с.3-4, 12-13).

Правовідносини, які виникли між сторонами, окрім положень вищевказаного Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, врегульовані нормами ЦК України, Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року №2496 (далі - Правила), Законом України «Про житлово-комунальні послуги» №1875-IV від 24 червня 2004 року (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), Законом України «Про житлово-комунальні послуги» №2189-VIII від 09 листопада 2017 року (до правовідносин сторін, які виникли після набрання цим законом чинності).

Так, відповідно до положень ст.ст.15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого порушеного, невизнаного або оспорюваного цивільного права.

Нормами ст.ст.11, 525, 626, 629 ЦК України визначено, що підставами для виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є обов`язковим для виконання сторонами, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом п.3 Розділу І, п.п.1, 2 Розділу ІІІ Правил підставами для постачання природного газу побутовому споживачу є: наявність у побутового споживача договору розподілу природного газу; наявність у побутового споживача укладеного з постачальником договору постачання природного газу побутовим споживачам та дотримання його умов. Постачання природного газу побутовому споживачу здійснюється на підставі договору, що укладається між ним та постачальником на умовах типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, які є однаковими для всіх побутових споживачів України. За договором постачання природного газу постачальник зобов`язаний поставити побутовому споживачу природний газ у необхідних для нього об`ємах (обсягах), а побутовий споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені договором. Договір постачання природного газу побутовим споживачам укладається з урахуванням ст.ст.633, 634, 641, 642 ЦК України шляхом заявочного приєднання побутового споживача до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам, що розміщений на офіційному веб-сайті Регулятора та постачальника і не потребує двостороннього підписання письмової форми договору.

Згідно положень ст.ст.633, 634 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов`язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору. Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

За змістом ст.ст.641, 642 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Статтею 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №1875-IV від 24 червня 2004 року визначено, що споживачем є фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Статтею 1 Законом України «Про житлово-комунальні послуги» №2189-VIII від 09 листопада 2017 року визначено, що споживач житлово-комунальних послуг - індивідуальний або колективний споживач. Індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

За змістом норм ст.ст.13, 19, 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №1875-IV від 24 червня 2004 року до житлово-комунальних послуг віднесено окрім іншого комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газопостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо). Відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

За змістом ст.ст.5, 7, 9, 12 Законом України «Про житлово-комунальні послуги» №2189-VIII від 09 листопада 2017 року до житлово-комунальних послуг належать: 1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком; 2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами. Індивідуальний споживач, окрім іншого, зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами. Надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Згідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України. Частиною 1 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому відповідно до норми ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Нормою ст.625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ст.16 ЦК України однією із форм судового захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов`язку в натурі.

Оцінюючи дослідженні в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає їх належними, допустимими, достовірними та достатніми для прийняття рішення у справі по суті.

Аналізуючи встановлені на підставі таких доказів фактичні обставини правовідносин сторін в контексті викладених вище норм законодавства, суд приходить до висновку, що в судовому засіданні підтверджено заявлені позивачем факти існування між сторонами договірних правовідносин, предметом яких є постачання позивачем за адресою нерухомого майна відповідача (об`єкта споживача) природного газу в обсязі (об`ємах), необхідних відповідачу, як споживачу, а також підтверджено лише часткову оплату відповідачем зазначеного природного газу, що призвело в кінцевому рахунку до виникнення у відповідача перед позивачем заборгованості з оплати послуг з постачання природного газу на суму 15976,07 гривень за період з листопада 2018 року по грудень 2020 року. При цьому позивачем правомірно на підставі ст.625 ЦК України на вказану суму боргу та на частину боргу відповідача, яка хоча наразі вже погашена, однак мала місце бути за період з дати набуття відповідачем права власності на домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 , а отже і статусу споживача послуг позивача з постачання природного газу, додатково нараховано за період існування боргу 3% річних за період з 11 грудня 2017 року по 17 грудня 2020 року в розмірі 971,2 гривень, а також 831,63 гривень інфляційних втрат за період з 01 липня 2018 року по 30 листопада 2020 року. Підсумовуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість і доведеність заявлених позовних вимог, що зумовлює, в свою чергу, необхідність їх задоволення в повному обсязі.

При цьому суд не приймає до уваги твердження відповідача про нарахування їй позивачем заборгованості, в тому числі за ст.625 ЦК України, з 2015 року, оскільки такі твердження спростовуються наданим позивачем розрахунком заборгованості (карткою фінансового стану/довідкою по особовому рахунку споживача), відповідно до якого заборгованість за послуги позивача виникла та пред`явлена до стягнення за період з листопада 2018 року по грудень 2020 року, а за ст.625 ЦК України - за наведені абзацом вище періоди, які також починаються вже після набуття відповідачем права власності на домоволодіння та статусу споживача послуг позивача.

Не приймає суд до уваги посилання відповідача про неналежність розрахунку заборгованості через неврахування погашення відповідачем суми існуючого в неї боргу в травні-червні 2018 року, оскільки таке погашення, відповідно до наданої стороною позивача картки фінансового стану/довідки по особовому рахунку споживача, враховано позивачем при визначенні остаточної суми заборгованості.

Не може суд прийняти як підставу для відмови у задоволенні позову повністю чи частково посилання відповідача на постанову НКРЕКП від 23 листопада 2018 року №1491, оскільки така постанова стосується і винесена відносно не позивача чи оператора ГРМ АТ «Дніпрогаз», який здійснює свою діяльність в тому числі і за адресою відповідача, а відносно Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз». При цьому аналогічна постанова НКРЕКП від 23 листопада 2018 року №1490, яка винесена відносно оператора ГРМ АТ «Дніпрогаз», була визнана незаконною та скасована рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 червня 2019 року по справі №640/20081/18, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2019 року. Відтак, посилання відповідача на неправомірність приведення об`єму спожитого природного газу до стандартних умов для здійснення комерційних розрахунків за використаний природний газ побутовим споживачам є безпідставним.

Аналогічним чином та з тих же наведених вище підстав суд критично оцінює твердження відповідача про неналежність та помилковість розрахунку заборгованості через приведення спожитого газу до стандартних умов.

Крім того, за змістом п.4.4 Типового договору, пп.8 п.3 глави 2 розділу І, п.5 глави 4 розділу ІХ Кодексу ГРМ об`єм (обсяг) постачання та споживання природного газу відповідачем за розрахунковий період визначається за даними оператора ГРМ (АТ «Дніпрогаз») за підсумками розрахункового періоду, забезпечення комерційного обліку природного газу в ГРМ є основною функцією оператор ГРМ. Дані про об`єм та обсяг розподіленого споживачу (спожитого ним) природного газу за розрахунковий період (газовий місяць) зазначаються оператором ГРМ, який передає цю інформацію оператору ГТС для проведення ним остаточної алокації по постачальнику споживача. Визначені таким чином об`єми (обсяги) розподілу та споживання природного газу є обов`язковими для їх використання у взаємовідносинах між побутовим споживачем та його постачальником. Розбіжності у частині визначення об`єму та/або обсягу розподіленого та спожитого природного газу врегульовуються договором розподілу природного газу, а у разі недосягнення згоди - в судовому порядку. До вирішення цього питання величина об`єму та обсягу розподіленого та спожитого природного газу встановлюється відповідно до даних оператора ГРМ. Таким чином, у випадку незгоди відповідача з виставленим їй в розрахунку позивача обсягом (об`ємом) спожитого природного газу, що має місце в межах даної цивільної справи, спір з цього приводу має вирішуватись в позасудовому або ж в судовому порядку між відповідачем та оператором ГРМ (АТ «Дніпрогаз»), а не з позивачем. В протилежному випадку, розраховані оператором ГРМ і не оскаржені у встановленому законом порядку споживачем обсяг (об`єм) спожитого природного газу вважаються дійсними, а здійснені на їх підставі постачальником розрахунки заборгованості споживача за спожитий природний газ достовірними. Відтак, твердження позивача про помилковість здійсненого позивачем розрахунку заборгованості в частині невідповідності заявленого фактичному за лічильником обсягу (об`єму) спожитого природного газу відповідачем є недоведеним та необґрунтованим, а отже не може бути прийняте судом до уваги.

Не знайшло свого підтвердження в ході розгляду справи заявлене в якості підстави для відмови у задоволенні позову твердження відповідача про використання в розрахунку вартості спожитого природного газу, а отже і в розрахунку заборгованості, помилкових тарифів, зокрема за жовтень 2018 року та далі використано тариф 8,54892 гривень замість 6,9579 гривень. Такі твердження відповідача спростовані наведеним позивачем у відповіді на відзив розрахунком заборгованості, який представляє собою розгорнуту версію частини наданого до позову при його подачі розрахунку заборгованості у вигляді картки фінансового стану/довідки по особовому рахунку споживача, та вказує дійсні і правильні тарифи, використані позивачем.

З викладених вище підстав та оцінки судом наданого позивачем розрахунку заборгованості за спожитий природний газ суд не приймає до уваги надані стороною відповідача контррозрахунки, оскільки їх правильність та покладені в основу їх обґрунтування твердження відповідача були спростовані в ході розгляду справи, мотивування чого наведено за текстом рішення вище.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, керуючись нормами ст.ст.133, 141, 164 ЦПК України, враховуючи результат розгляду справи, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача понесені останнім при зверненні до суду судові витрати у вигляді сплати судового збору за подання позову в розмірі 1909,9 (а.с.7), а також за подання заяви про видачу судового наказу в розмірі 192,1 гривень (а.с.14), а всього 2102 гривень.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.11, 15, 16, 525, 526, 530, 610-612, 625, 626, 629, 633, 634, 641, 642 ЦК України, ст.ст.1, 13, 19, 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №1875-IV від 24 червня 2004 року, ст.ст.1, 5, 7, 9, 12 Законом України «Про житлово-комунальні послуги» №2189-VIII від 09 листопада 2017 року, п.3 Розділу І, п.п.1, 2 Розділу ІІІ Правил, ст.ст.2, 5, 12, 13, 51, 76-81, 89, 95, 133, 141, 164, 223, 258, 259, 263-265, 268, 273, 280, 352, 354, 355 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровськгаз збут» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожитий природний газ, 3% річних та інфляційних втрат - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ; АДРЕСА_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровськгаз збут» (49000, м. Дніпро, вул. Поля, 2, літ.А-2; ЄДРПОУ 39572642) заборгованість за оплату житлово-комунальних послуг з газопостачання в загальному розмірі 17778,9 гривень, з яких: 15976,07 гривень - заборгованість за спожитий природний газ за період з листопада 2018 року по грудень 2020 року, 971,2 гривень - 3% річних за період з 11 грудня 2017 року по 17 грудня 2020 року, 831,63 гривень - інфляційні втрати за період з 01 липня 2018 року по 30 листопада 2020 року.

У рахунок відшкодування судових витрат по справі стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ; АДРЕСА_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровськгаз збут» (49000, м. Дніпро, вул. Поля, 2, літ.А-2; ЄДРПОУ 39572642) судовий збір в розмірі 2102 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення суду складено 09 березня 2021 року.

Суддя А.М. Авраменко