Ухвала суду № 97093082, 18.05.2021, Уманський міськрайонний суд Черкаської області

Справа №2318/3913/12

4-с/705/21/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 травня 2021 року Уманський міськрайонний суд Черкаської області, у складі:

головуючого – судді Піньковського Р.В.

при секретарі Безвенюк Н.В.

за участю

представника скаржника ОСОБА_1

приватного виконавця Матвійчук Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Умані Черкаської області в режимі відеоконференції скаргу ОСОБА_2 на бездіяльність приватного виконавця Матвійчук Юлії Володимирівни, –

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернулась до суду зі скаргою на бездіяльність приватного виконавця Матвійчук Юлії Володимирівни щодо не зняття арешту з майна (коштів) боржника під час винесення постанови від 09.03.2021 року про закінчення виконавчого провадження №63916932.

Скарга мотивована тим, що постановою приватного виконавця Матвійчук Ю.В. від 09.03.2021 року про закінчення виконавчого провадження за №63916932 зазначене виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №2318/3913/2012, виданого 14.02.2013 року Апеляційним судом Черкаської області закінчено. Однак, в супереч вимог ст.40 Закону України «Про виконавче провадження» арешт, що був накладений на майно ОСОБА_3 постановою від 14.12.2020 року в межах виконавчого провадження за №63916932, приватним виконавцем скасований не був, чим були грубо порушені особисті та майнові права скаржниці та осіб, які є співвласниками нерухомого майна.

У своїй скарзі ОСОБА_2 просить визнати протиправною бездіяльність приватного виконавця Матвійчук Юлії Володимирівни при винесенні постанови про закінчення виконавчого провадження від 09 березня 2021 року №63916932 та скасувати всі арешти накладені на майно та кошти боржника приватним виконавцем Матвійчук Юлією Володимирівною в межах виконавчого провадження №63916932.

В судовому засіданні представник скаржниці ОСОБА_1 подану ОСОБА_2 скаргу підтримав та просив її задовольнити з підстав викладених в скарзі, оскільки бездіяльністю приватного виконавця Матвійчук Ю.В. порушуються майнові права ОСОБА_2 щодо вільного володіння належним їй майном, на яке приватним виконавцем в межах виконавчого провадження було накладено арешт. Оскільки приватний виконавець Матвійчук Ю.В. у порушення положень Закону України «Про виконавче провадження» при винесенні постанови про закінчення виконавчого провадження в зв`язку з його виконанням, повинна була вирішити питання про зняття арешту, який був накладений на майно боржника, але з незрозумілих причин цього не зробила, то така бездіяльність є протиправною оскільки порушує норми закону та права боржника.

В судовому засіданні приватний виконавець Матвійчук Ю.В. проти скарги заперечувала та вважала, що бездіяльності не допускала. Надала суду пояснення аналогічні її відзиву на скаргу, який надійшов на адресу суду 29.04.2021 року. Приватний виконавець Матвійчук Ю.В. зазначила, що дійсно у неї на примусовому виконанні знаходилось виконавче провадження №63916932 з примусового виконання виконавчого листа №2318/3913/2012 від 14.02.2013 року, виданого апеляційним судом Черкаської області про стягнення з ОСОБА_4 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованості сумі 136673 гривні. 14.12.2020 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №63916932 та цього ж числа прийнято постанову, відповідно до ст.56 Закону України «Про виконавче провадження» про арешт майна боржника. 15.12.2020 року винесено постанову про зміну назви сторони виконавчого провадження у зв`язку зі зміною боржником анкетних даних, а саме прізвища з ОСОБА_5 на ОСОБА_6 .

Також виконавцем у межах виконавчого провадження №63916932 винесено постанову про опис та арешт майна боржника, яке в подальшому було оцінено та передано на реалізацію, шляхом проведення електронних торгів.

05.03.2021 року на адресу приватного виконавця надійшла заява стягувача ТОВ «Вердикт капітал» щодо відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису №637 від 05.02.2021 року, вчиненого приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Личуком Тарасом Володимировичем, щодо звернення стягнення з ОСОБА_4 на користь ТОВ «Вердикт капітал» заборгованості в розмірі 660604,91 грн. В цей же, день приватним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №647506.

Оскільки на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Матвійчук Ю.В. станом на 05.03.2021 перебувало кілька рішень про стягнення коштів з одного божника ОСОБА_3 , то керуючись ст.30 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про об`єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження №64750982.

В подальшому, у зв`язку з достатністю коштів, які надійшли на депозитний рахунок від переможців електронних торгів, виконавче провадження №63916932 з примусового виконання виконавчого листа №2318/3913/2012 від 14.02.2013, виданого Апеляційним судом Черкаської області підлягало до закінчення на підставі п.9 ч.1 ст.39 Закону.

09.03.2012 року виконавцем у відповідності до ч. 17 розділу 3 Наказу Міністерства Юстиції України «Про затвердження Інструкції з організації примусового виконання рішень» №512/5 від 02.04.2012 винесено постанову про виведення виконавчого провадження №63916932 із зведеного виконавчого провадження №64750982.

Вважає, що вимоги Закону України «Про виконавче провадження» щодо зняття арешту, який був накладений на майно боржника, не могли бути застосовані при винесенні постанови про закінчення виконавчого провадження №63916932, оскільки залишилось діюче відкрите виконавче провадження №64750601, тому будь-які права скаржниці приватним виконавцем не порушено.

На її думку, закінчення одного виконавчого провадження, яке входило до зведеного виконавчого провадження, не є підставою для скасування раніше вжитих заходів щодо примусового виконання рішення в межах виконавчого провадження №63916932, оскільки все одно необхідно буде накладати арешт знову, для забезпечення примусового виконання рішення в межах виконавчого провадження відносно боржника ОСОБА_2 , що залишилось. Тому приватний виконавець не вбачала за доцільне змінювати одне обтяження на інше оскільки дії відбувались у зведеному виконавчому провадженні.

Крім того зазначила, що з урахуванням обставин примусового виконання рішень в межах об`єднаних виконавчих проваджень у зведеному виконавчому провадженні №64750982 на її думку скаржником не доведено фактів, які свідчать про порушення його прав, а тому в зв`язку з відсутністю порушеного або оспорюваного права у задоволенні скарги ОСОБА_2 слід відмовити.

Представник ТОВ «Вердикт Капітал» в судове засідання не з`явився, надав до суду заяву про розгляд справи без участі представника.

Згідно ч.2 ст. 450 ЦПК України неявка боржника, державного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Суд, вислухавши пояснення учасників судового засідання та дослідивши матеріали скарги, дійшов до наступних висновків.

Відповідно до частини 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. У порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

Так, статтею 74 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Згідно ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутись до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Відповідно до ч. 1 ст. 448 ЦПК України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Судом встановлено, що приватним виконавцем Матвійчук Ю.В. 14.12.2020 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №63916932 на підставі виконавчого листа №2318/3913/2012, виданого 14.02.2013 року Апеляційним судом Черкаської області про стягнення з ОСОБА_4 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованості по кредитному договору від 28.02.2008 року в сумі 136673,15 гривні та заборгованості по пені в сумі 308,84 гривні, а всього 209882 грн. та 3282 грн. судових витрат.

Постановою від 14.12.2020 року у ВП №63916932 приватним виконавцем Матвійчук Ю.В. накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно боржника – ОСОБА_4 , крім майна, що не підлягає державній реєстрації, у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 228467,74 грн.

Відповідно до постанови приватного виконавця Матвійчук Ю.В. від 15.12.2020 року про зміну назви сторони виконавчого провадження №63916932 змінено прізвище боржника з ОСОБА_5 на ОСОБА_6 на підставі даних свідоцтва НОМЕР_1 від 23.04.2019 року, виданого Уманським міськрайоннимвідділом державної реєстрації актів цивільного стану ГТУЮ у Черкаській області.

На підставі інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єктів від 14.12.2020, а також постанови від 15.12.2020 року приватного виконавця Матвійчук Ю.В. у ВП №63916932 накладено арешт на нерухоме майно ОСОБА_2 у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 228467,74 грн, а саме:

Ѕ частини двокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1 ;

Ѕ частина однокімнатної квартири, за адресою: АДРЕСА_2 ;

Ѕ частина земельної ділянки площею 0,011 га, кадастровий номер 7110800000:02:006:1897, місцезнаходження: АДРЕСА_3 ;

Ѕ частина земельної ділянки площею 0,001 га, кадастровий номер 7110800000:02:006:1896, місцезнаходження: АДРЕСА_3 ;

Ѕ частина земельної ділянки площею 0,0144 га, кадастровий номер 7110800000:02:006:1692, місцезнаходження: АДРЕСА_3 ;

Ѕ частина земельної ділянки площею 0,0007 га, кадастровий номер 7110800000:02:006:1691, місцезнаходження: АДРЕСА_3 ;

Згідно витягу з Державного реєстру актів цивільного стану від 14.12.2020, в межах ВП №63916932 приватним виконавцем Матвійчук Ю.В. винесено постанову від 15.12.2020 про зміну назви сторони виконавчого провадження, а саме ОСОБА_4 на ОСОБА_2 .

На підставі виконавчого напису №637 виданого 05.02.2021 приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Т.В., приватним виконавцем Матвійчук Ю.В. 05.03.2021 відкрито виконавче провадження №64750601 про стягнення з ОСОБА_4 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» заборгованості в сумі 658804,91 грн.

Постановою від 05.03.2021 приватний виконавець Матвійчук Ю.В. об`єднала виконавчі провадження №63916932 та №64750601 у зведене виконавче провадження №64750982.

Постановою від 09.03.2021 приватний виконавець Матвійчук Ю.В. вивела виконавче провадження №63916932 зі зведеного виконавчого провадження №64750982 у зв`язку з наявністю підстав, передбачених п.9 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження».

Також, відповідно до постанови від 09.03.2021 року приватний виконавець Матвійчук Ю.В. закінчила виконавче провадження ВП №63916932 щодо боржника ОСОБА_2 на підставі п.9 ч.1 ст.39, ст.40 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно виконавчого листа №2318/3913/2012, виданого 14.02.2013 року Апеляційним судом Черкаської області про стягнення з ОСОБА_4 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованість по кредитному договору від 28.02.2008 року в сумі 136673 ,15 гривні та заборгованість по пені в сумі 308,84 гривні, а всього 209882 грн. та 3282 гривні судових витрат.

Судом встановлено, що рішення щодо зняття арешту з майна ОСОБА_2 у зазначеній постанові не приймалось, що також не заперечується приватним виконавцем Матвійчук Ю.В.

Вирішуючи питання про неправомірність оскаржуваної бездіяльності приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Матвійчук Ю.В. суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Згідно із ст. 3 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.

Закон України «Про виконавче провадження» є спеціальним законом, що регулює виконання рішень судів, інших органів (посадових осіб).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Законута інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Стаття 2 Закону України «Про виконавче провадження» регламентує, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов`язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об`єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Згідно п.1 ч.1 ст.10 ЗУ «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника.

Положеннями ч.1 ст.48 ЗУ «Про виконавче провадження» передбачено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 56 ЗУ «Про виконавче провадження» - арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

Таким чином, за результатом системного аналізу зазначених норм законодавства судом вбачається наявність чітко визначеного обов`язку виконавця у разі прийняття рішення про закінчення виконавчого провадження зняти арешт, накладений на майно (кошти) боржника, про що зазначити у відповідній постанові. При цьому суд звертає увагу, що законодавець не передбачає будь-яких умов, застережень або виключень щодо виконання вказаних приписів закону щодо вирішення питання зняття арешту.

Твердження приватного виконавця Матвійчук Ю.В. про неможливість застосування наслідків ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» в частині зняття арешту при завершенні ВП №63916932 у зв`язку з наявним відкритим іншим виконавчим провадженням №64750601 за виконавчим написом №637 виданим 05.02.2021 приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Т.В. про стягнення заборгованості з ОСОБА_4 на користь ТОВ «Вердикт Капітал», не може бути прийнято судом до уваги оскільки таке твердження є довільним суб`єктивним тлумаченням норми закону та не підтверджене належними та допустимими доказами та не ґрунтується на нормах закону.

Також суд наголошує, що у разі виведення виконавцем виконавчого провадження №63916932 зі зведеного виконавчого провадження №64750982 жодні норми Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства Юстиції України №512/5 від 02.04.2012, не передбачають, що заходи примусового виконання рішення, які були вжиті в межах виведеного виконавчого провадження до його об`єднання, після його виведення автоматично продовжують застосовуватися у зведеному виконавчому провадженні.

Разом з цим слід зазначити, що в межах виконавчого провадження №64750601 приватним виконавцем такий захід примусового виконання рішення як арешт майна (коштів) боржника не застосовувався, що не позбавляло виконавця можливості застосувати арешт у визначеному законом порядку після виведення виконавчого провадження №63916932 зі зведеного виконавчого провадження №64750982.

Щодо встановлення порушеного права скаржника слід зазначити наступне.

Так, згідно ст. 41 Конституції України, право власності є непорушним.

Згідно зі ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 391 ЦК України передбачене право власника майна вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Судом достовірно встановлено, що скаржник ОСОБА_2 була боржником у виконавчому провадженні №63916932, відкритому постановою приватного виконавця Матвійчук Ю.В. від 14.12.2020 року на підставі виконавчого листа №2318/3913/2012, виданого 14.02.2013 року Апеляційним судом Черкаської області про стягнення з ОСОБА_4 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованості по кредитному договору від 28.02.2008 року. В межах вказаного виконавчого провадження приватним виконавцем Матвійчук Ю.В. було застосовано захід примусового виконання рішень у вигляді арешту нерухомого майна боржника (квартир та земельних ділянок) відповідно до постанови від 15.12.2020 року, що підтверджено наданими письмовими доказами та не заперечується виконавцем.

За таких обставин, оскільки арешт майна боржника ОСОБА_2 був накладений виконавцем в межах ВП №63916932, як захід примусового виконання рішення, то після встановлення факту виконання зазначеного рішення за виконавчим листом та прийняття рішення про завершення вказаного виконавчого провадження, не вжиття виконавцем передбачених ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» заходів щодо зняття арешту з майна боржника в межах саме зазначеного ВП №63916932 судом визнається, як порушення майнових прав, оскільки тим самим скаржник був позбавлений вільно володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини право на суд, захищене ст. 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін ( "Горнсбі проти Греції" (Hornsby V. Greece), від 19.03.1997, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-11). Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці без неналежних затримок (у справі "Фуклев проти України", заява N 71186/01). На державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці ( "Чіжов проти України" п. 40).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що бездіяльністю приватного виконавця Матвійчук Ю.В. було порушено права скаржника ОСОБА_2 та вимоги Закону України «Про виконавче провадження», оскільки виходячи із положень ст. 40 вказаного закону приватний виконавець при складанні постанови про закінчення виконавчого провадження ВП №63916932 від 09.03.2021 на підставі п.9 ч.1 ст.39, ст.40 Закону України «Про виконавче провадження» не вирішив питання щодо зняття арешту майна боржника ОСОБА_2 , що був накладений в межах виконавчого провадження №63916932 ще до об`єднання виконавчих проваджень №63916932 та №64750601 у зведене виконавче провадження №64750982, що призвело до порушення майнових прав скаржника.

Відповідно до ч. 2 ст. 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Суд приходить до переконання про наявність обґрунтованих підстав для задоволення вимог за скаргою ОСОБА_2 на бездіяльність приватного виконавця Матвійчук Юлії Володимирівни в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 13, 40, 59, 74 ЗУ «Про виконавче провадження», ст.ст. 258-260, 265, 268, 353, 447-451 ЦПК України,–

У Х В А Л И В:

Скаргу ОСОБА_2 на бездіяльність приватного виконавця – задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність приватного виконавця Матвійчук Юлії Володимирівни при винесенні постанови про закінчення виконавчого провадження від 09 березня 2021 року за №63916932.

Зобов`язати приватного виконавця Матвійчук Юлію Володимирівну зняти арешт з майна та коштів боржника ОСОБА_2 , накладений приватним виконавцем Матвійчук Юлією Володимирівною в межах виконавчого провадження №63916932.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення до Черкаського апеляційного суду через Уманський міськрайонний суд Черкаської області або безпосередньо до Черкаського апеляційного суду.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст ухвали складено 24.05.2021 року.

Суддя Р. В. Піньковський