Рішення № 97092885, 12.05.2021, Здолбунівський районний суд Рівненської області

Справа № 562/1919/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" травня 2021 р. Здолбунівський районний суд Рівненської області в складі головуючого судді Ковалика Ю.А., секретаря судових засідань Дацишиної Р.В., за участі позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , відповідача ОСОБА_3 , представника відповідача ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Здолбунів в порядку загального провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 , треті особи: Здолбунівська державна нотаріальна контора, Центр надання адміністративних послуг Здолбунівської РДА про визнання недійсним заповіту та свідоцтва про спадщину, скасування державної реєстрації про право власності,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2020 року ОСОБА_5 (далі - позивач) звернулася в суд з позовом до ОСОБА_3 (далі - відповідач), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Здолбунівська державна нотаріальна контора, Центр надання адміністративних послуг Здолбунівської районної державної адміністрації про визнання недійсним заповіту ОСОБА_6 , посвідчений державним нотаріусом Здолбунівської державної нотаріальної контори Банацькою Л.І. 28.09.1990, реєстраційний № 1904; визнання недійсним свідоцтва про спадщину на прізвище ОСОБА_3 , видане 30.05.1996 Здолбунівською районною державною нотаріальною конторою Рівненської області; скасувати в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, номер запису про право власності 34123480 внесений державним реєстратором Управління промисловості, інфраструктури та агропромислового розвитку Здолбунівської районної державної адміністрації Рівненської області Сліпенко В.А. 13.11.2019 року.

В обгрунтування своїх вимог позивач зазначила, що її діду ОСОБА_7 належав на праві власності житловий будинок АДРЕСА_1 (далі - житловий будинок). Заповітом від 27.04.1988 ОСОБА_7 заповів 1/3 частину житлового будинку для позивача. ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_8 , після його смерті відкрилася спадщина, яку вона прийняла.

28.09.1990 її бабусею ОСОБА_6 складено заповіт, яким все своє майно заповіла в рівних долях сторонам по справі з покладенням обов`язку надати в пожиттєве користування однією кімнатою ОСОБА_9 . ІНФОРМАЦІЯ_2 померла

ОСОБА_10 грудні 2019 року позивачу стало відомо, що за колишнім чоловіком - відповідачем ОСОБА_3 зареєстроване право власності на 1/2 частину вказаного житлового будинку на підставі свідоцтва на спадщину від 30.05.1996. Відповідач ОСОБА_3 пропустив строк прийняття спадщини після ОСОБА_6 .

В травні 2020 року позивач, як спадкоємець 1/3 частини житлового будинку, звернулася до приватного нотаріуса Здолбунівського районного нотаріального округу Чайковської А.О. із заявою про видачу свідоцтва на спадщину за заповітом після смерті діда ОСОБА_7 . Листом від 11.05.2020 нотаріусом було роз`яснено, що видати свідоцтво про право на спадщину на 1/3 частину житлового будинку без скасування свідоцтва про право на спадщину за заповітом на ім`я ОСОБА_3 не може.

Позивач переконана, що її бабуся ОСОБА_6 не складала оспорюваний заповіт від 28 вересня 1990 року, оскільки була писемною, тому твердження нотаріуса про неписемність заповідача не відповідає дійсності. Крім того, в заповіті не правильно зазначено прізвище бабусі « ОСОБА_6 » замість « ОСОБА_6 ». З тексту заповіту неможливо встановити особу, яка була присутня при вчиненні нотаріусом нотаріальної дії.

В заповіті міститься підпис нотаріуса без зазначення прізвища та посади. Вільне місце в заповіті повинно бути прокреслено і тільки після цього, документ вважається закінченим. Вказані недоліки свідчать, що оспорюваний заповіт складено всупереч волі заповідача. Позивач змушена звертатися до суду за захистом свого права на спадкове майно.

Заявою від 11.08.2020 позивач просила визнати причини пропуску строку для звернення до суду поважними та поновити даний строк (а.с.47).

Ухвалою суду від 26.08.2020 відкрито провадження у вказаній справі та призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження (а.с.53).

У відзиві на позовну заяву відповідач просив відмовити у задоволенні позову та зазначив, що складений ОСОБА_6 заповіт від 28.09.1990 відповідає вимогам законодавства. Про складання вказаного заповіту було відомо позивачу як до так і після його складання. До будинку АДРЕСА_1 відповідачем проведена добудова та реконструкція, а також турбота про ОСОБА_6 стали, на його думку, мотивом складання заповіту, в тому числі на його користь.

Позивачу було відомо про отримання оспорюваного свідоцтва на спадщину. Протягом 25 років позивач не висловлювала жодних претензій, тому є підстави для застосування позовної давності (а.с.117-118).

Ухвалою суду від 15.01.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду (а.с.147).

Заявою від 12.05.2021 відповідач просив застосувати строки позовної давності (а.с.182).

В судовому засіданні позивач ОСОБА_5 , представник позивача ОСОБА_2 підтримали позовні вимоги в повному обсязі з підстав викладених в позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_3 , представник відповідача ОСОБА_4 в судовому засіданні просили відмовити в задоволенні позову за безпідставністю позовних вимог та застосувати строки позовної давності.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Здолбунівської районної державної нотаріальної контори в судове засідання не з`явився, подав клопотання про розгляд справи без його участі (а.с.179).

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Центру надання адміністративних послуг Здолбунівської районної державної адміністрації в судове засідання не з`явився, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Свідок ОСОБА_13 надала показання, згідно яких вона часто бувала вдома у ОСОБА_6 , яка була грамотною та хворіла. Особисто не бачила, щоб ОСОБА_6 самостійно писала. Чи була не писемною бабуся їй не відомо. Житловий будинок АДРЕСА_1 добудовувався коли сторони по справі були у шлюбі.

Свідок ОСОБА_14 надала показання, згідно яких особисто не була знайома з ОСОБА_6 . Бачила біля неї відкриті комунальні книжки, тому зробила висновок, що ОСОБА_15 їх заповняла. На її думку, бабуся не могла оформити заповіт на користь відповідача, оскільки сторони по справі між собою сварилися.

Свідок ОСОБА_16 надала показання, згідно яких з ОСОБА_6 були сусідами. Вона в присутності нотаріуса засвідчувала підпис ОСОБА_15 на заповіті, оскільки через хворобу остання не могла його підписати, боліли руки.

Свідок ОСОБА_17 надав показання, згідно яких він є сином сторін по справі. Прабабусю ОСОБА_15 добре пам`ятає, яка хворіла поліартритом, боліли руки. У 2015 році йому стало відомо, що батько ОСОБА_3 оформив на себе спадщину, а саме 1/2 частину житлового будинку по АДРЕСА_1 . Була розмова з батьками, в тому числі з матір`ю ОСОБА_5 щодо переоформлення частки батька на нього. Спочатку мати не заперечувала щодо переоформлення частини будинку, в подальшому була проти.

Свідок ОСОБА_18 надала показання, згідно яких відповідач є її сином. ОСОБА_6 хворіла поліартритом, були проблеми з руками. ОСОБА_5 запропонувала та запросила ОСОБА_16 для посвідчення заповіту ОСОБА_6 . ОСОБА_5 було відомо про заповіт ОСОБА_15 та його умови.

Суд, вислухавши пояснення сторін, показання свідків, дослідивши матеріали справи, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано, про що в книзі реєстрації актів про розірвання шлюбу 10.09.1996 зроблено запис за № 130 (а.с.13).

При житті діду позивача - ОСОБА_7 належав житловий будинок АДРЕСА_1 про що свідчать копії технічного паспорту на будинок, акт про закінчення новоствореного будинку, довідки-характеристики Рівненського обласного БТІ від 17.11.1987 (а.с.14-16) та не оспорювалося сторонами по справі.

ОСОБА_7 склав заповіт від 27 квітня 1988 року, яким 1/3 частину вказаного житлового будинку заповів внучці ОСОБА_19 (а.с.11).

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_7 (а.с.12), після його смерті відкрилася спадщина, яку прийняли позивач ОСОБА_5 за заповітом та дружина ОСОБА_6 за законом, оскільки проживали та були зареєстровані у житловому будинку АДРЕСА_1 , що підтверджується копією будинкової книги (а.с.32-40). Спадкова справа після смерті ОСОБА_7 за клопотанням сторін не витребовувалася.

28.09.1990 був посвідчений заповіт державним нотаріусом Здолбунівської державної нотаріальної контори Банацькою Л.І., яким ОСОБА_6 заповіла все своє майно в рівних долях ОСОБА_3 і ОСОБА_19 , з покладенням обов`язку в наданні в пожиттєве користування однією кімнатою її сину ОСОБА_9 . За змістом заповіту, у зв`язку з тим, що ОСОБА_6 , а тому по її проханню в присутності нотаріуса заповіт підписала ОСОБА_16 . Заповіт посвідчено на дому по АДРЕСА_1 , у зв`язку з похилим віком (а.с.19).

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_6 (а.с. 20), після її смерті відкрилася спадщина за заповітом, яку прийняли ОСОБА_3 (а.с.90) та ОСОБА_5 , оскільки проживала та була зареєстрована у житловому будинку АДРЕСА_1 , що підтверджується копією будинкової книги (а.с.32-40).

30.05.1996 відповідачу ОСОБА_3 було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом, спадкове майно складається з 1/2 частини житлового будинку АДРЕСА_1 , що належало ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкоємцем якого була ОСОБА_6 , яка прийняла спадщину після смерті свого чоловіка, але не оформила своїх спадкових прав в зв`язку зі смертю (а.с.96).

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 13.11.2019 за номером 188592523 за ОСОБА_3 зареєстровано право приватної спільної часткової власності на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою АДРЕСА_1 (а.с.21).

Відповідно до частини першої, другої статті 524 ЦК УРСР, що був чинним на час складення заповіту, спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.

У статті 534 ЦК УРСР передбачалося, що кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям. Заповідач може у заповіті позбавити права спадкоємства одного, кількох або всіх спадкоємців за законом.

Відповідно до статті 541 ЦК УРСР заповіт повинен бути укладений у письмовій формі з зазначенням місця і часу його укладення, підписаний особисто заповідачем і нотаріально посвідчений.

Якщо заповідач внаслідок фізичної вади, хвороби або з будь-яких інших причин не може власноручно підписати заповіт, за його дорученням у його присутності і в присутності нотаріуса або посадової особи, яка посвідчує заповіти, прирівнювані до нотаріально посвідчених (стаття 542 цього Кодексу), заповіт може підписати інший громадянин. При цьому зазначаються причини, з яких заповідач не міг підписати заповіт власноручно. Заповіт не може підписувати особа, на користь якої його зроблено (стаття 543 ЦК УРСР).

Посилання позивача на те, що ОСОБА_6 була письменною, матеріалами справи не підтверджено та спростовується показаннями свідків ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 .

Суд дійшов висновку, що загальні вимоги, які необхідні для чинності заповіту при його складанні та посвідченні дотримано, а тому підстави для визнання його недійсним відсутні.

При видачі державним нотаріусом відповідачу оспорюваного свідоцтва про право на спадщину від 30.05.1996 на 1/2 частину вказаного житлового будинку, було порушено право позивача на спадкове майно, оскільки не була врахована 1/3 частина житлового будинку, яку прийняла позивач після діда ОСОБА_7 .

У 2015 році позивачу було відомо про оспорюване свідоцтво про право на спадщину від 30.05.1996, що підтверджується показаннями свідка ОСОБА_17 , який є сином позивача, показання якого не були спростовані у судовому засіданні.

Статтею 256 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у 3 (три) роки (ст. 257 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися», що містяться у статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що випливає із загального правила, встановленого ЦПК України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, має довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

ОСОБА_5 не надала доказів поважності причин пропуску позовної давності та не навела переконливих аргументів щодо наявності в неї об`єктивних перешкод звернутися до суду з позовом до ОСОБА_3 в межах встановлених законом строків, які є розумними і достатніми для захисту порушеного права.

За ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Позовна заява ОСОБА_5 подана до Здолбунівського районного суду Рівненської області та зареєстрована канцелярією суду 11 серпня 2020 року. Як встановлено судом, позивачу було відомо про оспорюване свідоцтва про право на спадщину у 2015 році, відтак ОСОБА_5 звернулася до суду з пропущенням строку позовної давності.

З огляду на те, що суд не визнав поважними причини пропуску строку позовної давності, а відповідачем до винесення рішення заявлено про застосування спливу позовної давності, суд вважає що в позові в частині визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину слід відмовити у зв`язку із пропущенням строків позовної давності.

Враховуючи, що оспорюване свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 30.05.1996 є чинним, не підлягає задоволенню похідна вимога про скасування в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстрації права власності.

Керуючись ст.ст. 259, 264-265, 268 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_3 , треті особи: Здолбунівська державна нотаріальна контора, Центр надання адміністративних послуг Здолбунівської РДА про визнання недійсним заповіту та свідоцтва про спадщину, скасування державної реєстрації про право власності - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Рівненського апеляційного суду через Здолбунівський районний суд Рівненської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У відповідності до п.15.5 Перехідних положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Здолбунівський районний суд Рівненської області.

Позивач: ОСОБА_5 , місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Третя особа: Здолбунівська державна нотаріальна контора, місце знаходження: м. Здолбунів, вул. Пушкіна, 44, код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України - 35769928.

Третя особа: Центр надання адміністративних послуг Здолбунівської РДА, місце знаходження: м. Здолбунів, вул. Незалежності, 36, код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України - 39064847.

Повне судове рішення складене 24 травня 2021 року.

Суддя: Ю.А. Ковалик