Рішення № 97092570, 19.05.2021, Звягельський міськрайонний суд Житомирської області (до 25.04.2025 - Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області)

РІШЕННЯ

іменем України

Справа № 285/4600/20

провадження у справі № 2/0285/206/21

19 травня 2021 року м. Новоград-Волинський

Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді……………….....Літвин О. О.,

секретаря………………………….Касянчук І. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу

за правилами спрощеного позовного провадження

за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк»

до ОСОБА_1

про стягнення кредитної заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

В листопаді 2020 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», назву якого змінено на Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПриватБанк, банк), звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позовна заява мотивована тим, що відповідач звернулась до банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала заяву № б/н від 17.10.2017, чим підтвердила свою згоду на те, що остання разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами» банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між нею та Приватбанком Договір про надання банківських послуг. Відповідачу було відкрито кредитний рахунок, вона отримала кредитну картку та їй в подальшому було встановлено кредитний ліміт в розмірі 2 000 грн., який поступово збільшився до 25 000 грн. Виконання відповідачем договору підтверджується фактом користування картковим рахунком та використанням кредитних коштів.

Банк свої зобов`язання перед відповідачем виконав в повному обсязі. Остання в свою чергу, не повертає своєчасно отримані кредитні кошти і станом на 17.10.2017 має заборгованість у розмірі 19 330,13 грн., яку позивач просить стягнути в судовому порядку.

Представник позивача в судове засідання не прибув, в письмовій заяві просив проводити розгляд справи за його відсутності.

Відповідач в письмовому поясненні від 12.03.2021 у задоволенні позовних вимог просила відмовити, посилаючись на те, що кредитні кошти брала не вона, а її співмешканець ОСОБА_2 на свої власні потреби. Жодних кредитів вона не оформлювала, заяв про надання кредитних коштів не підписувала, а відтак Банком не надано доказів підтвердження отримання саме нею кредитних коштів, а також, що вона була належним чином ознайомлена з умовами кредитування і погодилась з ними.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, судом встановлено наступне.

З оглянутої судом заяви позичальника від 17.10.2017 слідує, що ОСОБА_1 , ознайомившись з Умовами та Правилами надання банківських послуг (далі - Умови) та Тарифами Приватбанку виявила бажання оформити на своє ім`я кредитну картку та своїм підписом висловила свою згоду, що Умови і Тарифи складають між ним та банком договір про надання банківських послуг.

Відповідачу були відкриті 17.08.2017 та 15.05.2019 кредитні картки з терміном дії останньої до 04/23 та 28.06.2018 збільшено кредитний ліміт до 25 000 грн. (довідка про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ім`я відповідача).

Перед укладенням кредитного договору відповідач була вільною в погодженні всіх умов кредитування в банку.

З наданої банком виписки по картковому рахунку клієнта (далі - Виписка) слідує, що відповідач, починаючи з січня 2018 року активно користувалась кредитними коштами, здійснюючи розрахунки за покупку техніки, за продукти в магазинах та знімаючи в банкоматах готівку в розмірі 10 000 грн. і більше в смт. Городниця по місцю свого проживання, також періодично поповнюючи її.

Згідно наданого банком розрахунку у відповідача станом на 17.10.2017 заборгованість за кредитним договором становить 19 330,13 грн., яка складається з:

заборгованості за простроченим тілом кредиту в сумі 11 001,53 грн.,

заборгованості за простроченими відсотками в сумі 5 181,96 грн.

заборгованості за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625 - 3 146,64 грн.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Відповідно до Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Аналогічна за змістом норма закріплена у Положенні про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75.

Отже, виписка по картковому рахунку, що міститься в матеріалах справи, є належним доказом щодо заборгованості відповідача за кредитом.

Однією із засад цивільного судочинства є свобода договору (ст.3 ЦК), яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст.626 ЦК України).

Згідно із ч.1 ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).

Статтями 1049, 1050, 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах, встановлених договором. Позичальник, в свою чергу, зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Договір про відкриття кредитної лінії є одним із видів кредитного договору, а кредитна лінія - однієї із форм її кредитування, в якій у межах встановленого ліміту здійснюється видача і погашення кредиту кількома частинами (траншами).

Оскільки кредитний договір є двостороннім договором, то й права і обов`язки виникають у кожного контрагента.

Відтак, факт існування кредитних відносин між сторонами підтверджується кредитним договором (який є чинним). Оскільки сторони досягли домовленості згідно з положеннями чинного на момент укладання кредитного договору ЦК України та уклали цей договір, у якому передбачені певні умови, то вони підлягають виконанню.

Дослідженими в судовому засіданні доказами підтверджено встановлення позивачем відповідачу кредитного ліміту, його розміру, отримання кредитної картки з визначеним строком дії, користування кредитними коштами.

Посилання відповідача на те, що заява нею не підписувалась та кредитні кошти нею не використовувались в матеріалах справи свого підтвердження не знайшли.

Статтями 525-526 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено в судовому засіданні, позивач свої зобов`язання перед відповідачем виконав, надавши кредит, а остання отриману суму не повернула. Таким чином, невиконання відповідачем своїх договірних зобов`язань порушує право позивача на своєчасне та в повному обсязі отримання грошових коштів, які були надані в кредит.

Оскільки позивачем надано достатні та належні докази на підтвердження істотного порушення відповідачем умов кредитного договору та існування заборгованості по тілу кредиту, а також враховуючи позицію відповідача, яка не оспорила ні його суму, ні правильність проведеного розрахунку, ні підстав, з яких позов заявлений, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог у цій частині.

Щодо стягнення сум нарахованих банком відсотків, то суд виходить з наступного.

В разі укладення кредитного договору, проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У заяві позичальника ОСОБА_1 від 17.10.2017, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення будь-якої відсоткової ставки, комісії або відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та їх визначеного розміру.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 17.10.2017, посилався на Умови, як невід`ємні частини спірного договору.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Умови розуміла відповідач та ознайомилась і погодилась з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до них, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати відсотків, та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Крім того, надана банком роздруківка із його сайту належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачеві Умови та правила банківських послуг, надані банком Умови не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Наявні в матеріалах справи Умови розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/ і вони не містять підпису відповідача, отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді розмір відсотків.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII «Про захист прав споживачів» (далі - Закон № 1023-XII).

З огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно- правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

Тому, відсутні підстави вважати, що при укладенні договору із ОСОБА_1 АТ КБ «ПриватБанк» дотрималося вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII, про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Доводи позовної заяви щодо стягнення сум по кредитному договору згідно положень ст.625 ЦК України також не заслуговують на увагу, оскільки право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Така позиція викладена в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року справа № 14-10цс18.

Постановою Верховного Суду від 19 серпня 2020 року у справі №375/998/15-ц роз`яснено, що оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Таким чином якщо строк кредитування закінчився або кредитор реалізував своє право на дострокове повернення кредиту, то з цього моменту припиняється нарахування процентів за кредитом і позичальник зобов`язаний повернути суми передбачені статтею 625 ЦК України.

Із матеріалів справи убачається, що кредитні картки, видані на ім`я ОСОБА_1 мають строк дії - серпня 2021 року та квітня 2023 року.

Банк звернувся до суду з позовом 25 листопада 2020 року, тобто до спливу строку кредитування, тому має право на стягнення відсотків нарахованих на прострочений кредит відповідно до ст.625 ЦК України з моменту пред`явлення вимоги про дострокове повернення суми заборгованості за кредитом.

Проте, за змістом позовної заяви вимоги про стягнення відсотків нарахованих на прострочений кредит відповідно до ст.625 ЦК України пред`явлені станом на 11 жовтня 2020 року.

З огляду на викладене, в задоволенні позову в частині стягнення відсотків, нарахованих на прострочений кредит відповідно до ст.625 ЦК України, слід відмовити.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, обґрунтування наявності обставин повинно здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що відповідає встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод принципу справедливості розгляду справи судом.

Суд зазначає, що до стягнення підлягають лише ті суми коштів, що передбачені умовами кредитного договору, в даному випадку лише тіло кредиту.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України з відповідача також належить стягнути судовий збір, понесений банком при подачі позову.

Керуючись статтями 4, 12, 13, 76-81, 141, 259, 263-265, 354 ЦПК України, - суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк»,

заборгованість по кредитному договору б/н від 17.10.2017 у розмірі 11 001 (одинадцять тисяч одна) грн. 53 коп.

та судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 102 (дві тисячі сто дві) грн.? ?

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Житомирського апеляційного суду через Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області протягом 30 (тридцяти) днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення 24 травня 2021 року.

Головуючий суддя О. О. Літвин