Вирок № 97092162, 21.05.2021, Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області

Справа № 740/770/19

Провадження № 1-кп/740/26/21

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 травня 2021 року м.Ніжин

Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі:

головуючої судді -Ковальової Т.Г.,

за участі секретарів судових засідань: Кононяко С.А., Кубрак Н.М.,

Полєтавкіної М.О., Дьоміної Н.А.,

з участю: прокурора - Дусь Ю.В.,

обвинуваченого - ОСОБА_1 ,

захисників обвинуваченого - адвокатів Калиниченко А.О., Гринь Л.В.,

потерпілого - ОСОБА_2 ,

представника потерпілого - адвоката Подолянка В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Ніжині Чернігівської області кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Ніжина Чернігівської області, громадянина України, з професійно-технічною освітою, не одруженого, який не працює, раніше не судимого, має непрацездатну за віком матір, 1951 року народження, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_3 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України,

ВСТАНОВИВ:

09.12.2016 близько 19 години ОСОБА_1 , перебуваючи в коридорі на четвертому поверсі будинку по АДРЕСА_3 , на ґрунті неприязних відносин з ОСОБА_2 умисно наніс йому один удар ногою по обличчю в область лівого ока, спричинивши потерпілому тілесні ушкодження у вигляді проникаючого поранення склери лівого ока з випадінням внутрішньої оболонки та повної втрати зору на ліве око, що спричинило розлад здоров`я, поєднаний зі стійкою втратою працездатності не менш як на одну третину і є тяжким тілесним ушкодженням.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений вину свою не визнав та показав, що проживає в одному гуртожитку по АДРЕСА_3 з ОСОБА_2 , який працює водієм і не є конфліктним, але коли вживає алкоголь, починає конфліктувати. 09.12.2016 близько 19 години на четвертому поверсі вказаного будинку на загальній кухні між ними виник конфлікт на побутовому грунті, під час якого ОСОБА_2 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, почав його бити. Він захищався, але тілесних ушкоджень ОСОБА_2 він не завдавав. Потерпілий його штовхнув і він упав під раковину, при цьому, ОСОБА_2 продовжував його бити. ОСОБА_3 і ОСОБА_4 відтягли потерпілого від нього і він піднявся, а коли з кухні виходив у коридор, то ОСОБА_2 схопив його за комір куртки, витягнув у коридор і тягнув до сходів, але попав у двері, які вели до сходів. Одна половина дверей була відчинена, а об другу він його ударив, вхопив його за плечі, потягнув до дверей і ударив об матове скло, яке розбилося. Він застряг у розбитих дверях, а потерпілий пішов у кімнату. ОСОБА_2 він не бив і такої можливості у нього не було. На місці події був також ОСОБА_5 - син ОСОБА_3 , який у конфлікт не втручався, і його він не бачив. Почувши розбиття скла, в коридор вийшла ОСОБА_6 , яка допомагала витягати його з дверей. ОСОБА_2 тричі вдарив його об скло. Він був одягнений у куртку і шапку. Дружина потерпілого була в кімнаті. Коли він застряг у дверях, ОСОБА_2 впав. На місці події також був сусід з кімнати № АДРЕСА_2 - ОСОБА_7 , а його дружина знаходилася в кімнаті. Моменту падіння потерпілого він не бачив. Вважає, що він зачепився за килим, упав та при падінні вибив собі око.

Пізніше в судовому засіданні обвинувачений визнав, що вигадав таку версію отримання тілесних ушкоджень потерпілим та показав, що в дійсності око ОСОБА_2 вибив син ОСОБА_3 - ОСОБА_5 , який наніс ОСОБА_2 два удари кулаком в область печінки, а коли ударив в око, то ОСОБА_2 упав. ОСОБА_5 займається боротьбою самбо. Він пожалів ОСОБА_5 , думав, що око постраждало від скла, але згодом з`ясувалося, що від удару ОСОБА_5 . Дружина ОСОБА_2 - ОСОБА_9 дала правдиві показання в судовому засіданні щодо того, що ОСОБА_5 наніс її чоловіку тілесні ушкодження. ОСОБА_2 хотів замахнутися на ОСОБА_3 - матір ОСОБА_5 , тому він двічі і вдарив ОСОБА_2 .

Йому особисто не було спричинено саден чи інших тілесних ушкоджень.

Заявлений до нього цивільний позов ОСОБА_2 про стягнення з нього матеріальної шкоди в сумі 24 599 грн 46 коп. та моральної шкоди в сумі 150 000 грн він не визнає.

Потерпілий ОСОБА_2 у судовому засіданні показав, що він виказав намір поставити на загальній кухні гуртожитку пральну машину, а сім`ї ОСОБА_1 і ОСОБА_3 були проти цього.

09.12.2016 близько 19 години він пішов на кухню мити руки, куди зайшов ОСОБА_1 та схватив його за куртку і разом із ОСОБА_3 напали на нього. Він відштовхувався від них руками і вискочив у коридор, де ОСОБА_1 він штовхнув один раз, від чого останній вдарився об двері та розбив скло. Після цього ОСОБА_3 покликала свого сина - ОСОБА_5 , який ударив його по печінці, від чого він упав, а ОСОБА_1 наніс йому удар ногою в око. Його дружина викликала швидку медичну допомогу і в м.Чернігові о першій годині ночі йому зробили операцію на оці.

Він 10-12 днів перебував на лікуванні в м.Чернігові, а потім три тижні лікувався в м.Ніжині, йому встановлено інвалідність.

Цивільний позов про стягнення з обвинуваченого матеріальної шкоди в сумі 24 599 грн 46 коп. та моральної шкоди в сумі 150 000 грнпідтримав повністю.

Свідок ОСОБА_6 у судовому засіданні показала, що 09.12.2016 вона побачила, як ОСОБА_2 тягне ОСОБА_1 за комір. ОСОБА_2 підняв обвинуваченого і почав його бити, від чого останній вдарився об двері та розбив скло і провалився у простір у дверях. Вона, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 почали його витягати. Дружина ОСОБА_2 повідомила, що буде викликати поліцію і пішла в кімнату. Вона не бачила, як потерпілий падав, його ноги були під дверима. ОСОБА_5 на місці події вона не бачила. ОСОБА_2 фізичного насильства до неї не застосовував, але 09.12.2016 вона написала заяву до поліції за те, що він розбив скло.

Пізніше в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 показала, що вона приховала правду, діючи в інтересах ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , з якими перебуває у дружніх стосунках. В дійсності 09.12.2016 близько 19 години вона бачила, як ОСОБА_7 розбороняв ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а ОСОБА_5 двічі вдарив ОСОБА_2 .

Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні показала, що вона є дружиною ОСОБА_1 . 09.12.2016 ОСОБА_2 перебував у нетверезому стані. Вона та ОСОБА_3 знаходилися на спільній кухні, куди прийшов ОСОБА_2 зі своєю дружиною. ОСОБА_2 почав наносити удари ОСОБА_1 по голові, а потім ударив її. Вона вибігла в коридор та просила допомоги. ОСОБА_2 взяв ОСОБА_1 за комір куртки, який відірвав, витяг його в коридор та вдарив об двері. Вона бачила потерпілого, який лежав на підлозі. Крові не було. ОСОБА_7 припинив цю сварку. Потерпілий міг пошкодити око об скло з розбитої ОСОБА_1 у дверях шибки.

В подальшому в судовому засіданні ОСОБА_4 показала, що вона приховала правду, діючи в інтересах ОСОБА_3 , оскільки її син товаришує із сином ОСОБА_3 - ОСОБА_5 . В дійсності, ОСОБА_2 замахнувся на ОСОБА_3 і її син ударив ОСОБА_2 кулаком.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні показала, що є дружиною ОСОБА_2 09.12.2016 вона повернулася додому та почула крики з кухні гуртожитку. ОСОБА_1 , який перебував у стані алкогольного сп`яніння, та її чоловік сперечалися. ОСОБА_2 в цей день був тверезий. Дружина ОСОБА_1 і ОСОБА_3 прийшли на кухню і прижали ОСОБА_2 до стіни. ОСОБА_3 била його мискою, а потім покликала свого сина ОСОБА_5 , який підійшов до них та ударив ОСОБА_2 в область носа, а другий удар наніс в область печінки, внаслідок чого ОСОБА_2 упав та втратив свідомість. ОСОБА_1 ударив непритомного ОСОБА_2 правою ногою в око, будучи взутим у берци. Коли вона почала кричати, вибіг сусід ОСОБА_7 та почав захищати ОСОБА_2 . Вони разом з ОСОБА_7 затягли потерпілого в кімнату та викликали швидку допомогу. Конфлікт між ними виник у зв*язку з тим, що вони з чоловіком хотіли встановити на спільній кухні пральну машину - автомат. Травму ока її чоловік отримав від удару ОСОБА_1 взутою правою ногою.

Свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні показала, що ОСОБА_2 мав намір встановити пральну машину на загальній кухні гуртожитку, де вони проживають, але вони з сім*єю ОСОБА_1 проти цього заперечували, оскільки на кухні старі труби. 09.12.2016 увечері вона почула крики ОСОБА_4 , яка просила допомоги. Прийшовши на кухню, вона побачила, що ОСОБА_2 б`є ОСОБА_1 . Вони їх розборонили, а ОСОБА_2 виштовхнули на коридор. Коли ОСОБА_1 виходив з кухні, ОСОБА_2 схватив його та тричі ударив об арматурне скло, яке розбилося, при цьому ОСОБА_1 боком провалився у простір у дверях. Підбігла ОСОБА_6 і вони разом почали його витягувати, а коли витягнули, побачили, що ОСОБА_2 лежить на підлозі в коридорі. Вона не бачила, щоб ОСОБА_1 наносив удари потерпілому. Моменту падіння ОСОБА_2 вона також не бачила. Крові в коридорі зовсім не було. Хвилин через десять приїхала поліція. Дружина ОСОБА_2 звинувачувала, що це її син ОСОБА_5 наніс удари її чоловікові.

Допитана повторно, свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні показала, що ОСОБА_1 дійсно наносив удари ОСОБА_2 , а її син ОСОБА_5 підійшов, щоб розборонити їх. ОСОБА_1 був одягнений у військову форму та обутий в берци, якими наносив удари ОСОБА_2 в область голови.

Свідок ОСОБА_22 у судовому засіданні показав, що в січні 2017 року він вставляв скло у розбите вікно в дверях. Зверху зліва знаходилися гострі уламки скла - арматурне скло було з трьох частин. Ширина скла - 43 см, через яку людина може проникнути тільки боком.

Свідок ОСОБА_7 суду показав, що моменту отримання ОСОБА_2 тілесних ушкоджень він не бачив, але був присутнім під час конфлікту та намагався розборонити їх. Він знаходився в кімнаті, коли дружина його покликала на кухню. Там один напроти одного стояли ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , він став між ними обличчям до ОСОБА_1 . За його спиною стояли ОСОБА_3 , дружина ОСОБА_1 та дружина ОСОБА_2 . Скло вже було розбите. Він відтягнув ОСОБА_1 до його кімнати, а коли повернувся, то побачив, що ОСОБА_2 впав і лежав біля своєї кімнати боком, був у свідомості. На прохання дружини ОСОБА_2 він заніс його до кімнати. Від чого впав ОСОБА_2 , він не знає.

Зі слів сусідів, коли він тримав ОСОБА_1 , то ОСОБА_2 , можливо, образив ОСОБА_3 , а її син - ОСОБА_5 за це вдарив ОСОБА_2 .

Свідок ОСОБА_5 у судовому засіданні показав, що коли він вийшов з кімнати в коридор гуртожитка, то побачив сутичку між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 і скло вже було розбите. Він підійшов, щоб розборонити їх, при цьому відштовхнув ОСОБА_2 сильніше ніж хотів би, від чого останній зігнувся, а ОСОБА_1 наносив йому удари.

ОСОБА_1 був одягнений у військову форму, бушлат, а на ногах - берци. ОСОБА_1 наніс ОСОБА_2 ногами декілька ударів в область голови, в свою чергу, він ударив ОСОБА_2 в область живота, коли розбороняв їх. При цьому була присутньою дружина ОСОБА_7 , яка це бачила. Додав, що ОСОБА_1 просив його сказати, що ОСОБА_2 упав через те, що зачепився за килим в коридорі. Після цього випадку відносини із сусідами погіршилися.

У відповідності до п. 16 ч.1 ст. 7 КПК України безпосередність дослідження показань є загальною засадою кримінального судочинства.

Стаття 23 КПК України визначає, що показання учасників кримінального провадження суд отримує усно, а ч. 4 ст. 95 КПК передбачає, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 цього Кодексу.

В судовому засіданні також досліджені надані стороною обвинувачення наступні докази:

протокол огляду місця події з фототаблицею від 10.12.2016, згідно якого проведено огляд ділянки коридору і спільної кухні четвертого поверху будинку АДРЕСА_3 за участю ОСОБА_1 та на сходинковому майданчику виявлено пошкоджену шибку в нижній частині лівої створки дерев'яних дверей (а.с.109-111);

довідка з лікарні від 10.12.2016, відповідно до якої ОСОБА_2 , 1960 року народження, який проживає по АДРЕСА_4 , був доставлений каретою швидкої допомоги в очне відділення о 21 год 30 хв зі скаргами на біль в лівому оці, відсутністю зору. При огляді лікарем було встановлено діагноз: забій лівого очного яблука важкого ступеня, проникаючого поранення очного яблука лівого ока. Хворий був направлений на подальше лікування в очне відділення Чернігівської обласної лікарні (а.с.84);

висновок судово-медичного експерта комунального закладу «Чернігівське обласне бюро судово-медичної експертизи» №59 від 20.03.2017, згідно якого у ОСОБА_2 виявлені тілесні ушкодження у вигляді проникаючого поранення склери лівого ока за випадінням внутрішньої оболонки та повної втрати зору на ліве око. Ушкодження спричинено дією тупого предмету по механізму удару. Тілесні ушкодження, виявлені у ОСОБА_23 , у вигляді травми лівого ока з втратою зору не є небезпечними для життя, але відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень по наслідкам - повна втрата зору в результаті травми, яка потягла за собою стійку втрату працездатності більш, як на одну третю. Тілесні ушкодження спричинено дією тупого предмету з обмеженою поверхнею та могли виникнути від удару кулаком, не менше ніж від одного удару та не могли утворитися при падінні з висоти власного росту на тверду поверхню (а.с86-89);

висновок експерта комунального закладу «Чернігівське обласне бюро судово-медичної експертизи» №27, проведеного додатково до висновку експерта №59 від 14.03.-20.03.2017 на підставі медичної карти стаціонарного хворого №20299, консультативного висновку спеціаліста, виписного епікризу з історії хвороби №20299 ОСОБА_2 , протоколів проведення слідчих експериментів в кількості 6, згідно якого встановлено, що виявлені у ОСОБА_2 тілесні ушкодження у вигляді контузійного проникаючого поранення корнеосклерального поранення ока з випадінням внутрішніх оболонок та, як наслідок, повна втрата зору на ліве око не могли утворитися внаслідок падіння останнього з положення стоячи обличчям до низу на плоску рівну поверхню, а могли утворитися, в тому числі, внаслідок удару взутою ногою у тверде шкіряне взуття. Вказані тілесні ушкодження могли утворитися за обставин, що вказував потерпілий та свідок ОСОБА_9 при проведенні слідчих експериментів. Тілесні ушкодження, отримані потерпілим, не могли утворитися за обставин, що вказав підозрюваний ОСОБА_1 при проведенні слідчого експерименту, тобто, що ОСОБА_2 міг отримати тілесні ушкодження при ударі об виступаючу поверхню плінтусу прибитого під стіною, або ж об виступаючу поверхню рами дверей, оскільки від падіння з положення стоячи дані тілесні ушкодження утворитися не можуть (а.с.140-149).

заява ОСОБА_3 від 09.12.2016, відповідно до якої вона просить вжити заходів реагування до ОСОБА_2 , який погрожував фізичною розправою. Повідомила, що ОСОБА_2 бився з ОСОБА_1 , повалив останнього на скляні двері, при цьому, перечепився за килим та впав обличчям на підлогу (а.с.92);

заява ОСОБА_6 від 09.12.2016, в якій вона просить вжити міри реагування до ОСОБА_2 , який, перебуваючи в нетверезому стані, погрожує фізичною розправою її сусідам (а.с.93);

заява ОСОБА_4 від 09.12.2016, згідно якої вона просить вжити заходів реагування до ОСОБА_2 , оскільки він, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, виражався нецензурними словами, погрожував, вдарив її по голові, а потім чоловіка. При цьому ОСОБА_2 зачепився за килим і вдарився носом (а.с.94);

заява ОСОБА_2 від 25.04.2018 про долучення до матеріалів кримінального провадження в якості речових доказів належної йому футболки та спортивних штанів, в яких він перебував в момент нанесення йому тілесних ушкоджень (а.с.99);

протокол огляду місця події від 25.04.2018, відповідно до якого проведено огляд на ділянці місцевості, що прилягає до будинку АДРЕСА_5, за участю ОСОБА_2 , в ході якого останній надав працівникам поліції поліетиленовий пакет синього кольору, в якому знаходяться належні йому речі: футболка синього кольору та спортивні штани чорного кольору з біло-червоними вставками по боках з наявними на них плямами бурого кольору, який у нього було вилучено (а.с.100);

постанова про визнання предметів речовими доказами та приєднання їх до матеріалів кримінального провадження від 25.04.2019, згідно якої визнано і приєднано до кримінального провадження в якості речових доказів: футболку, спортивні штани, які передано на зберігання в камеру речових доказів Ніжинського ВП ГУНП (а.с.101);

протокол проведення слідчого експерименту від 20.11.2018 за участю потерпілого ОСОБА_2 та із залученням експерта Ніжинського бюро судово-медичної експертизи Гурман Л.І. по АДРЕСА_3, під час якого ОСОБА_2 розповів про обставини, за яких ОСОБА_1 завдав йому тілесні ушкодження, повідомивши, що 09.12.2016 обвинувачений кинувся до нього та притиснув спиною до стіни. ОСОБА_4 пластмасовою мискою нанесла йому удари по голові. Між ним та ОСОБА_1 виникла штовханина. ОСОБА_3 покликала свого сина ОСОБА_5 , який завдав йому один удар кулаком правої руки по тулубу в область печінки, від якого він не втримався на ногах, втрачаючи рівновагу, впав на коліна, а в цей момент ОСОБА_1 спричинив йому один удар взутою ногою по обличчю в область лівого ока, від якого він втратив свідомість. ОСОБА_1 був взутий в шкіряне взуття типу «берців» (а.а.105);

Вказана слідча дія відповідає вимогам ст. 240 КПК України, при цьому права ОСОБА_2 , як потерпілого, не порушені.

При дослідженні у судовому засіданні оптичного диску встановлено, що відомості, викладені у протоколі слідчого експерименту від 20.11.2018, відповідають зафіксованим на оптичному диску обставинам та показанням потерпілого у судовому засіданні 17.07.2019.

З протоколу проведення слідчого експерименту від 20.11.2018 за участю свідка ОСОБА_9 по АДРЕСА_3 вбачається, що в ході слідчого експерименту остання розповіла, що 09.12.2016, почувши крики, вибігла з кімнати на коридор та побачила на кухні ОСОБА_4 , ОСОБА_3 і ОСОБА_1 , який притиснув до стіни ОСОБА_2 . Між обвинуваченим та потерпілим виникла бійка, під час якої ОСОБА_3 покликала свого сина ОСОБА_5 , який завдав ОСОБА_2 один удар кулаком правої руки в область грудної клітини, від якого він не втримався на ногах, почав втрачати свідомість та впав на коліна. Коли ОСОБА_2 перебував у напівлежачому стані на підлозі, ОСОБА_4 завдав йому кілька ударів ногою по обличчю в область лівого ока (а.с.107).

Вказана слідча дія відповідає вимогам ст. 240 КПК України, при цьому були дотримані права ОСОБА_9 , як свідка.

Дослідивши в судовому засіданні оптичний диск встановлено, що відомості, викладені у протоколі слідчого експерименту від 20.11.2018, відповідають зафіксованим на оптичному диску обставинам та показанням свідка, які вона надала в судовому засіданні 05.11.2019.

Показання обвинуваченого ОСОБА_1 , свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , надані в судовому засіданні в частині подій - нанесення ОСОБА_5 телесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_2 , в яких вони зазначили, що ОСОБА_5 наніс ОСОБА_2 два удари кулаком в область печінки та удар в око, від чого вибив око ОСОБА_2 , - суд визнає такими, що суперечать здобутим доказам, які суд визнав належними, допустимими та такими, що беззастережно вказують на вину обвинуваченого у вчинені кримінального правопорушення, а також визнання самого обвинуваченого в судовому засіданні 17.07.2019 в частині того, що свідок ОСОБА_9 давала правдиві свідчення щодо дій ОСОБА_5 .

Суд критично ставиться до показань свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , які є непослідовними, мають на меті сприяння уникненню відповідальності обвинуваченим. Після спростування висновком судово-медичної експертизи їх неправдоподібної версії про те, що ОСОБА_2 зачепився за килим і при падінні з висоти власного росту на підлогу вибив собі око, вони висунули версію, що око потерпілому вибив свідок ОСОБА_5 - син їх подруги ОСОБА_3 , на прохання якої вони не виказували її сина, оберігаючи його від неприємностей.

Після зміни ними показань свідок ОСОБА_3 надала, на думку суду, правдиві показання стосовно того, що вона бачила, як ОСОБА_1 наносив удари ОСОБА_2 , а її син ОСОБА_5 підійшов, щоб розборонити їх. ОСОБА_1 був одягнений у військову форму та обутий в берци, якими наносив удари ОСОБА_2 в область голови, враховуючи, що вона при цьому не заперечує нанесення удару ОСОБА_2 її сином, та враховуючи, що її показання узгоджуються з послідовними показаннями потерпілого, інших свідків, з дослідженими письмовими доказами.

Суд також враховує, що показання свідка ОСОБА_7 не спростовують інші докази у справі, оскільки він не був очевидцем нанесення тілесних ушкоджень потерпілому та його падіння і показав, що побачив, коли ОСОБА_2 вже впав і лежав біля своєї кімнати боком, був у свідомості. На прохання дружини ОСОБА_2 він заніс його до кімнати. Від чого впав ОСОБА_2 , він не знає.

Таким чином, аналізуючи вищезазначені письмові докази, послідовні показання потерпілого ОСОБА_2 , показання свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , суд вважає, що вони повністю узгоджуються між собою та вина обвинуваченого підтверджується зібраними і наданими стороною обвинувачення доказами, які є достовірними, доповнюють один одного, перебувають між собою у взаємозв`язку; прийняті судом пояснення є логічними, послідовними, підстави для сумніву у їх правдивості у суду не виникає.

Показання свідків ОСОБА_1 та ОСОБА_6 є непослідовними, суперечливими і а шляхом зміни показань у судовому засіданні зазначені особи дискредитують себе перед судом.

Статтею 370 КПК України визначено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Допитавши обвинуваченого, потерпілого, свідків, проаналізувавши відповідно до ст.94 КПК України досліджені в судовому засіданні докази, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, дійшов висновку, що по цьому кримінальному провадженню доказані обставини, які підлягають доказуванню відповідно до ст.91 КПК України, зокрема: подія кримінального правопорушення, винуватість обвинуваченого, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення, вид і розмір завданої шкоди.

Встановлені судом обставини події кримінального правопорушення та перебіг конфлікту між обвинуваченим та потерпілим, характер і локалізація заподіяного обвинуваченим тілесного ушкодження потерпілому свідчать про те, що в діях обвинуваченого був умисел, спрямований саме на спричинення шкоди здоров`ю потерпілого.

Невизнання обвинуваченим вини суд розцінює, як спосіб захисту та намагання уникнути кримінальної відповідальності за тяжке кримінальне правопорушення, що, на думку суду, є невиправданим, оскільки вина обвинуваченого в скоєному кримінальному правопорушенні знайшла своє підтвердження дослідженими в суді доказами.

Відповідно до п.22 постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 07.02.2003 «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи» суди повинні ретельно досліджувати докази, що мають значення для з'ясування змісту і спрямованості умислу винного. Питання про умисел необхідно вирішувати, виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховуючи спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізація поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних діянь.

За нормативним визначенням, умисне тяжке тілесне ушкодження з об'єктивної сторони характеризується дією або бездіяльністю у вигляді протиправного посягання на здоров'я іншої людини, наслідками у вигляді спричинення тяжких тілесних ушкоджень та причинним зв'язком між зазначеним діянням та наслідками, а з суб'єктивної сторони - умисною формою вини, яка згідно ст.24 КК України поділяється на прямий і непрямий умисел, коли винний усвідомлює, що може заподіяти тяжку шкоду здоров'ю потерпілого, передбачає такі наслідки і бажає або свідомо припускає їх настання.

Згідно постанови Пленуму ВССУ №3 від 3.06.2016 «Про узагальнення практики розгляду кримінальних проваджень щодо злочинів проти життя і здоров'я особи» визначаючи форму вини, суд виходить з обставин, встановлених під час кримінального провадження, зокрема: характеру дій обвинуваченого, обстановки, яка передувала вчиненню злочину, локалізації тілесних ушкоджень, поведінки обвинуваченого стосовно потерпілого до та після вчинення злочину.

При цьому доцільно керуватись принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п.43 рішення Європейського Суду з прав людини від 14.02.2008 «Кобець проти України». Зокрема, доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.

Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає із справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.

Дослідивши всі докази по справі, суд дійшов висновку, що винаОСОБА_1 доказана повністю і його дії необхідно кваліфікувати за ч.1 ст.121 КК України, як умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, що спричинило розлад здоров`я, поєднаний зі стійкою втратою працездатності не менш як на одну третину.

При призначенні покарання обвинуваченому суд відповідно до ст.65 КК України та постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання» враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно ст.12 КК України є тяжким, особу винного, який раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем проживання, обставини, що пом*якшують покарання, - наявність непрацездатної за віком матері, відсутність обставин, що обтяжують покарання, а також досудову доповідь органу пробації, яка не є обов*язковою для суду при призначенні покарання, і дійшов висновку про необхідність призначення покарання обвинуваченому за ч.1 ст.121 КК України у виді позбавлення волі на мінімальний строк, передбачений санкцією ч.1 ст.121 КК України.

Суд вважає, що саме таке покарання є дійсно необхідним і буде цілком достатнім для виправлення винного і попередження вчинення ним нового злочину відповідно до передбачених статтею 65 КК України загальних засад призначення покарання.

Потерпілим заявлено цивільний позов про стягнення з ОСОБА_1 матеріальної шкоди в сумі 24 599 грн 46 коп., витрачених на лікування та реабілітацію, та моральної шкоди в сумі 150 000 грн.

Згідно ч.5 ст.128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, дією чи бездіяльністю особистим немайновим правам або майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Встановлено, що внаслідок протиправних дій ОСОБА_1 потерпілий був вимушений проходити курс лікування в Чернігівській обласній лікарні та у Київській міській клінічній офтальмологічній лікарні «Центр мікрохірургії ока» і за час лікування на придбання ліків, забезпечення і організацію медичних заходів ним було витрачено 3654 грн 46 коп, що підтверджується письмовими доказами, та на встановлення імплантанта (протезування ока) йому необхідні кошти в сумі 20 945 грн, що суд вважає необхідними витратами, пов*язаними з ушкодженням здоров*я з вини обвинуваченого, які підлягають стягненню з ОСОБА_1 в сумі 24 599 грн 46 коп (3654,46 + 20 945).

Згідно ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка завдала, за наявності її вини.

У відповідності до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Відповідно до п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" також зазначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Суд вважає, що протиправними діями обвинуваченого ОСОБА_2 завдана і моральна шкода, яка полягає в тому, що він втратив можливість нормального повсякденного існування, морально-психологічних стражданнях з приводу втрати ока і зору, що потягло за собою втрату роботи водія та встановлення інвалідності.

Враховуючи глибину моральних страждань, заподіяних з вини обвинуваченого потерпілому, та виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позову ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди в сумі 100 000 гривень.

Керуючись ст.373, 374 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, і призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 ( п'ять) років.

Запобіжний захід ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили не застосовувати.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 у відшкодування матеріальної шкоди 24 599 (двадцять чотири тисячі п`ятсот дев`яносто дев`ять) грн 46 коп. та 100 000 (сто тисяч) грнморальної шкоди, а всього стягнути 124 599 (сто двадцять чотири тисячі п*ятсот дев*яносто дев*ять) грн. 46 коп.

Речові докази: футболка та спортивні штани, які знаходяться на зберіганні у камері зберігання речових доказів Ніжинького РВП ГУНП України в Чернігівській області, - повернути ОСОБА_2 за належністю.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду через Ніжинський міськрайонний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Головуюча суддя Т. Ковальова