Ухвала суду № 97092010, 17.05.2021, Херсонський міський суд Херсонської області

Справа № 668/314/15-ц

н/п 2/766/5482/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2021 року Херсонський міський суд Херсонської області у складі:

головуючого судді Майдан С.І.,

за участю секретаря Романенко І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Херсоні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Одеська залізниця», м.Одеса, за участі третьої особи ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки,

встановив:

В провадженні Херсонського міського суду Херсонської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Одеська залізниця», м. Одеса, третя особа: ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки.

В судовому засіданні 15.06.2020 року представник третьої особи Сідєльнікова Є.І. заявила клопотання третьої особи про призначення за справою судової автотехнічної експертизи, на вирішення якої третя особа, яке вона в судовому засіданні підтримала та доповнила усними поясненнями.

В обґрунтування заявленого клопотання про призначення судової автотехнічної експертизи представник третьої особи зазначив, що, на його думку, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом SKODA Rapid, державний номер НОМЕР_1 , допустив порушення вимог ПДР України та в якого діях наявна груба необережність, що сприяла настанню ДТП та виникненню шкоди, у зв`язку із чим вважає, що вина ОСОБА_1 у порушенні ПДР України і встановлення причинного зв`язку між порушеннями та наслідками, що настали мають значення для правильного вирішення даної справи.

Сторони по справі в судове засідання 17.05.2021 не з`явились, про розгляд справи повідомлені у встановленому законом порядку.

Представник позивача надав до суду клопотання про вирішення питання про призначення експертизи та долучення доказів без участі позивача та його представника, у задоволенні клопотання про призначення експертизи просив відмовити, заперечував проти приєднання до матеріалів справи додаткових доказів, наданих третьою особою 12.05.2021 року.

Представник третьої особи надав до суду заяву, якою просив провести судове засідання без його участі.

Представник третьої особи Сініло Т.В. надала до суду клопотання про долучення до справи матеріалів за фактом ДТП, а саме: копію протоколу про адміністративне правопорушення серія АВ2 №741977 від 06.11.2014 року відносно ОСОБА_2 , копію схеми ДТП та опис пошкоджень отриманих транспортними засобами, копію пояснення водія ОСОБА_1 , копію пояснення ОСОБА_2 , копію пояснення ОСОБА_3 , копію довідки про ДТП, справу просить розглянути за відсутності третьої особи та його представників.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

В силу вимог ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Положеннями ч.1 ст.12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.ч.1, 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як вбачається з клопотання про призначення експертизи та додаткових пояснень, наданих у судовому засіданні, необхідність призначення судової автотехнічної експертизи обґрунтована представником третьої особи його припущеннями про те, що водій ОСОБА_1 допустив зіткнення транспортних засобів через порушення встановлених обмежень швидкості руху та недотримався вимог ПДР України щодо обов`язку водія бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну. В якості додаткових аргументів необхідності призначення судової експертизи представник третьої особи посилався на відповідні вказівки суду касаційної інстанції, викладені в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23.03.2016 року, щодо необхідності перевірки наступних обставин: чи був обладнаний транспортний засіб під керуванням третьої особи сигнальними прапорцями, чи міг водій уникнути дорожньо-транспортної пригоди, чи мала місце груба необережність позивача під час керування транспортним засобом, чи намагався він уникнути зіткнення з транспортним засобом під керуванням третьої особи. Вихідні дані в ухвалі суду про призначення експертизи представник третьої особи просив зазначити згідно наявної у матеріалах справи копії схеми ДТП, складеної відносно ОСОБА_2 , а також надати у розпорядження експертів матеріали адміністративної справи відносно ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП та матеріали цивільної справи.

Представник відповідача підтримав клопотання про призначення експертизи, вважав його обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти призначення у справі судової автотехнічної експертизи. В обґрунтування заперечень зазначив, що обставини скоєння та вина ОСОБА_2 у розглядуваній ДТП були встановлені постановою Білозерського районного суду Херсонської області від 24.11.2014 року,які в силу ч. 6 ст. 82 ЦПК України є обов`язковими при розгляді даної справи, третьою особою не надано жодного доказу порушення з боку позивача вимог ПДР України до настання ДТП та наявності в його діях грубої необережності.

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Обставини вчинення адміністративного правопорушення, скоєнням якого позивач обґрунтовує заявлені у даній справі вимоги, встановлені постановою Білозерського районного суду Херсонської області від 24.11.2014 року у справі №648/5420/14-п, зі змісту якої вбачається, що саме ОСОБА_2 порушив вимоги п.п.16.11., 23.1., 23.3.ПДР України,та саме його дії перебувають в причинно-наслідковому зв`язку зі спричиненням пошкоджень транспортних засобів. При цьому, судом також враховується, що ОСОБА_2 під час розгляду вказаної справи про адміністративне правопорушення в судовому засіданні свою вину у допущених порушеннях повністю визнав, розкаявся та не посилався на порушення вимог ПДР України іншим учасником ДТП.

Цією ж постановою спростовано твердження третьої особи та відповідача про необхідність встановлення обставин обладнання буксирувального тросу сигнальними прапорцями.

Відповідно до п.23.3 ПДД України гнучке зчеплення через кожний метр позначається сигнальними щитками або прапорцями згідно з вимогами пункту 30.5 цих Правил (за винятком використання гнучкого зчеплення з покриттям із світлоповертального матеріалу).

Постановою Білозерського районного суду Херсонської області від 24.11.2014 року встановлено порушення ОСОБА_2 вимог п. 23.3. ПДР України, а саме буксирування т/з САЗ-3502 д/н НОМЕР_2 , трос якого не був обладнаний сигнальними щитками або прапорцями.

Таким чином, встановлені постановою обставини містять відповідь на питання, яке просить поставити на вирішення експерту представник третьої особи, а саме щодо дій водія трактора ОСОБА_2 та їх причинного зв`язку із настанням ДТП.

Суд враховує, викладені у постанові Верховного Суду від 5 вересня 2019 року (справа № 234/16272/15-ц, провадження № 61-31395сво18) наступні правові висновки. Преюдиційні факти – це факти, встановлені судовими рішеннями, що набрали законної сили і не підлягають доведенню в іншій справі. При розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, ця постанова обов`язкова для суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Тому, розглядаючи цей позов, суд не вправі обговорювати вину такої особи, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування. У такому разі і призначення відповідної експертизи не вимагається.

Як роз`яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у постанові від 01.03.2013 року №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого, якщо інше не встановлено законом, розмір відшкодування з особи, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, має бути зменшено (але не може бути повністю відмовлено у відшкодуванні шкоди).

Питання про те, чи є допущена потерпілим необережність грубою (частина друга статті 1193 ЦК), у кожному конкретному випадку має вирішуватись з урахуванням фактичних обставин справи (характеру дії, обставин завдання шкоди, індивідуальних особливостей потерпілого, його стану тощо).

Положення ст.1193 ЦК України про зменшення розміру відшкодування з урахуванням ступеня вини потерпілого застосовуються і в інших випадках завдання шкоди майну, а також фізичній особі, однак у кожному разі підставою для цього може бути груба необережність потерпілого (перебування у нетверезому стані, нехтування правилами безпеки руху тощо), а не проста необачність.

Суд зазначає, що аргументи представника третьої особи про порушення позивачем вимог ПДР України, а саме,що водій ОСОБА_1 перед настанням ДТП перевищив швидкість руху, не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, та не своєчасно реагував на її зміну, суд не може прийняти як достатні та обґрунтуванні підстави призначення у справі судової експертизи, оскільки вказані твердження цілком ґрунтуються на припущеннях представника третьої особи, що останнім не заперечувалося у судовому засіданні, а також з огляду на те, що у розпорядження суду не було надано жодного належного і допустимого доказу, який би хоча б в деякій мірі вказував на наявність ознак порушення нормативних вимог ПДР України з боку позивача.

Вирішуючи клопотання про призначення експертизи, заявлене з мотивів необхідності встановлення у діях позивача грубої необережності, суд враховує наступне.

Відносно водія ОСОБА_1 не складався протокол про адміністративне правопорушення за фактом ДТП від 06.11.2014 року; якщо порушення з боку позивача вимоги ПДР України мали місце, як стверджує відповідач та третя особа,останні не зверталися до правоохоронних органів з вимогами притягнути ОСОБА_1 до встановленої відповідальності; не наданодо матеріалів справи доказів на підтвердження обставин, яким третя особа обґрунтовує своє клопотання, до прикладу, показання свідків щодо швидкості руху, письмові докази, висновок експерта, складений на замовлення учасника справи, та інші докази, які б в певній мірі підтверджували заявлені у клопотанні вимоги та аргументи третьої особи.

За положеннями ч.ч.1, 2 ст.102 ЦПК України висновок експерта – це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.

У постанові від 18.02.2020 року у справі №908/807/18 Верховний Суд зауважив, що встановлення неправомірної поведінки, яка знаходиться у причинному зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою, лежить саме у площині компетенції суду, а не експерта.

Водночас, неприпустимо ставити перед судовими експертами питання, вирішення яких не спрямовано на встановлення даних, що входять до предмета доказування у справі, а також правові питання, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду, зокрема, про відповідність окремих нормативних актів вимогам закону, про правову оцінку дій сторін тощо.

Як визначено у ст. 1 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза – це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об`єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні суду.

Спеціальні знання – це професійні знання, отримані в результаті навчання, а також навички, отримані обізнаною особою в процесі практичної діяльності в різноманітних галузях науки, техніки та інших суспільно корисних галузях людської діяльності, які використовуються разом з науково-технічними засобами під час проведення експертизи. Змістом спеціальних знань є теоретично обґрунтовані і перевірені практикою положення і правила, які можуть відноситися до будь-якої галузі науки, техніки, мистецтва тощо.

Необхідність судової експертизи в цивільному судочинстві зумовлена тим, що в процесі здійснення правосуддя суд стикається з необхідністю встановлення таких фактів (обставин), дані про які потребують спеціальних досліджень. Експертиза – це науковий, дослідницький шлях до висновків, які формулюються у висновку експерта, про фактичні обставини справи.

В Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Дульський проти України» від 01.06.2006 року (Заява № 61679/00), зазначено, що експертиза, призначена судом, є одним із засобів встановлення або оцінки фактичних обставин справи і тому складає невід`ємну частину судової процедури. Більше того, суд вирішує питання щодо отримання додаткових доказів та встановлює строк для їх отримання.

При цьому, судова експертиза призначається лише в разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено судом з призначенням відповідної судової експертизи. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.

Водночас призначення експертизи є правом суду, яким він користується за наявності передбачених на те процесуальним законом вимог. Експертиза призначається лише у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші докази, які знаходяться у матеріалах справи чи неможливо застосувати інші засоби доказування, в противному випадку – це затягування справи. Очевидне безпідставне призначення судової експертизи є порушенням наведених приписів, що має наслідком порушення прав та охоронюваних законом інтересів учасників справи, у тому числі права на розгляд справи судом встановленим законом, у розумний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 417 ЦПК України вказівки, що містяться в постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Разом з тим, суд зауважує, що відповідно до ч. 1 ст. 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

При цьому, відповідно до ст. 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що клопотання третьої особи від 15.06.2020 про призначення судової автотехнічної експертизи, з вищевказаних підстав задоволенню не підлягає.

Щодо клопотання представника третьої особи про долучення додаткових доказів, суд дійшов висновку про задоволення клопотання, з огляду на категорію справи, предмет позову, оскільки надані представником третьої особи докази мають значення для об`єктивного розгляду справи, суд дійшов переконання щодо приєднання їх до матеріалів цивільної справи.

Керуючись ст. ст. 76-77, 80, 82, 103, 110, 143 ЦПК України, суд

ухвалив:

У задоволенні клопотання представника третьої особи ОСОБА_4 про призначення у справі судової автотехнічної експертизи відмовити.

Задовольнити клопотання представника третьої особи, приєднати до матеріалів справи наступні докази: копію протоколу про адміністративне правопорушення серія АВ2 №741977 від 06.11.2014 року відносно ОСОБА_2 , копію схеми ДТП та опис пошкоджень отриманих транспортними засобами, копію пояснення водія ОСОБА_1 , копію пояснення ОСОБА_2 , копію пояснення ОСОБА_3 , копію довідки про ДТП.

Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу може бути включено до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя: С.І.Майдан