Рішення № 97090025, 14.05.2021, Марганецький міський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 219/7230/20

2/180/246/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2021 р. Марганецький міський суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Янжули О.С.

секретаря - Котової Н.С.

за участю: представника позивача - ОСОБА_1

відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Марганець в порядку загального позовного провадження в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією сім`єю, визначення права сумісної власності та визнання права власності,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю, визначення права сумісної власності та визнання права власності.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що він 33 роки проживав з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як чоловік та жінка однією сім`єю, без реєстрації шлюбу, яка померла насильницькою смертю у м. Києві ІНФОРМАЦІЯ_6. У її вбивстві підозрюється їхній з нею син - ОСОБА_4 .

ОСОБА_5 приїхала у м. Соледар в 1985 році, як молодий спеціаліст, працювала в ДП Артемсіль, проживала в робочому гуртожитку. Він також працював в ДП Артемсіль, був розведеним чоловіком. У 1987 році вони познайомилися і стали проживати разом, як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу у його квартирі за адресою АДРЕСА_1 .

У 1993 році остання отримала квартиру за адресою - АДРЕСА_2 , в якій вони проживали з вказаного часу і по день її смерті. Вони вели спільне господарство, сімейний бюджет у них також був спільним, який вони витрачали на потреби їхньої сім`ї.

ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Соледар ОСОБА_5 народила спільну дитину, сина - ОСОБА_4 , батьком якого у свідоцтві про народження та у свідоцтві про встановлення батьківства, записаний він.

28.11.2000 року ОСОБА_5 разом із їхнім сином приватизувала вказану квартиру, яка являється їхньою спільною власністю.

04.11.2003 року по договору дарування ОСОБА_5 тримала в дар квартиру АДРЕСА_3 , в якій вони разом, за сімейні кошти, зробили ремонт.

Вони разом із нею виховували свого сина, утримували та забезпечували його матеріально на період його навчання в Київському національному університеті ім. Т.Г. Шевченка з 2007 року по 2012 рік, де він навчався на контрактній основі. Лише за 5 курс, за його навчання було сплачено 30000 грн. згідно договору № 1933 від 29 липня 2011 року. Після закінчення університету, їх син ще заочно на контрактній основі навчався на юридичному факультеті в Київському національному економічному університеті ім. В. Гетьмана. Вони, як батьки допомагали сину отримати другу вищу освіту.

У 2006 році їм з ОСОБА_5 була призначена пенсія на пільгових умовах, однак вони продовжували працювати в ДП Артемсіль. Джерелом їхнього існування були їхні пенсії та заробітна плата.

Розмір його пенсії у 2008 році становив 1578,84 грн., впродовж розмір пенсії поступово збільшувався. Так станом на червень 2020 року він вже отримував 9130,12 грн.

Пенсія ОСОБА_5 за 2017 рік складала 4888,83 грн., а станом на червень 2020 року - 11000,00 грн.

Працюючи в ДП Артемсіль він за період з 01.01.2004 року по 30.01.2020 року отримав заробітну плату в сумі 1824174,57 грн., ОСОБА_5 за період з 01.01.2004 року по 30.06.2020 року отримала 1710995,06 грн.

Отже їх сімейний бюджет складався із його заробітної плати та пенсії та заробітної плати і пенсії ОСОБА_5 . Свої доходи вони об`єднували у спільні доходи для навчання сина, для накопичення та придбання сину квартири і автомобіля, а також для придбання собі квартири у місті Києві, куди планували переїхати на постійне місце проживання.

У них були готівкові кошти та кошти на рахунках в банку. У нього на рахунку відділення № 22 АТ "Банк "Фінанси та Кредит" було 27650 доларів США, що за курсом становило 320890,66 грн. станом на травень 2014 року і на рахунках ПАТ "ПриватБанк" було 28561,59 доларів США станом на березень 2014 року. Всього, станом на травень 2014 року, у нього було 56211,59 доларів США, що на січень 2019 року по курсу становило 1557044 грн.

09.04.2011 року ОСОБА_5 видала йому довіреність на право експлуатації (керування) належним їй автомобілем ЗАЗ, 2001 року випуску, строком на 10 років.

Коли почалася антитерористична операція, то вони з ОСОБА_5 скаржилися Голові НБУ про те, що банк "Фінанси та кредит" не видає їхні вклади по закінченню строку. В подальшому вони отримали вклади у валюті, які вони зберігали у спільній сімейній касі для придбання нерухомості.

13.06.2018 року ОСОБА_5 подала Декларацію № 000-43КТ-538Н про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу. В п. 1.12.1 якої він вказаний довіреною особою, що свідчить про їхні сімейні відносини.

Вони з ОСОБА_5 та їхнім сином завжди разом відпочивали, що підтверджується світлинами та візами в їхніх закордонних паспортах.

Після закінчення навчання, син працював у Державній фіскальній службі у м. Києві та потребував придбання квартири. Вони з ОСОБА_5 надали сину їхні спільні сімейні кошти для придбання квартири, яку він придбав за адресою: АДРЕСА_4 31.07.2018 року. Квартира придбана за 318500 грн. З 04.01.2019 року по теперішній час син значиться зареєстрованим у вказаній квартирі.

Після того, як вони допомогли сину придбати квартиру і автомобіль, вирішили і собі купити квартиру в м. Києві, щоб проживати поблизу сина. Попередньо вони домовилися з ОСОБА_5 , що після їх смерті, це майно успадкує їх син, тому квартиру на себе оформить ОСОБА_5 , а оскільки він повністю довіряв ОСОБА_5 , то письмової угоди з нею про спільне придбане ними майно, не укладав.

Зібравши інформацію та порадившись між собою, вони вибрали ТОВ "КУА "БУДКЕПІТАЛ", з яким ОСОБА_5 оформить попередній договір купівлі-продажу квартири, яку вони придбають за їхні спільні сімейні кошти.

12.01.2019 року ОСОБА_5 уклала попередній договір купівлі-продажу квартири з ТОВ "КУА "БУДКЕПІТАЛ" на квартиру АДРЕСА_5 . Остання здійснила повну оплату у безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок ТОВ "КУА "БУДКЕПІТАЛ" у сумі 1833349,70 грн. відповідно до п.п.1.4,2.2 Договору від 12.01.2019 року, про що 01.08.2019 року їй була видана відповідна довідка.

Половину їхніх сімейних коштів сплатила вона сама, а половину коштів від імені матері сплатив їхній син ОСОБА_4 , якому він особисто передав їхні готівкові сімейні кошти.

У 2019 році вони з ОСОБА_5 надали сину спільні кошти для придбання автомобіля. 17.07.2019 року син придбав автомобіль "Vоlkswagen tiguаn", 2015 року випуску за 129300 грн., який оформлений на нього.

Після смерті ОСОБА_5 , він отримав дозвіл на її перевезення та поховання місті Марганець Дніпропетровської області, де вона народилася. Зателефонував до її сестри ОСОБА_2 , однак ніхто з родичів не приїхав її забирати. Тоді він організував за свої кошти доставку трупа ОСОБА_5 у м. Соледар, де вона проживала. Він за власні кошти займався похованням покійної.

Після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина на її майно: квартиру у м. Соледар, квартиру у м. Бахмут та автомобіль "Таврія". Крім того, за час спільного проживання однією сім`єю, вони вклали від імені ОСОБА_5 1833349,70 грн. спільних коштів на банківський рахунок ТОВ "КУА "БУДКЕПІТАЛ" для придбання квартири АДРЕСА_5 , згідно попереднього договору купівлі-продажу квартири з ТОВ "КУА "БУДКЕПІТАЛ" від 12.01.2019 року.

Нормами ст.ст. 3, 74 СК України, який набрав сили 01.01.2004 року, визначено, що у разі якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою, або в будь-якому іншому шлюбі, майно набуте ними за час спільного проживання належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

Ніякого письмового договору про спільне майно між ним та ОСОБА_5 не укладалося, як не було складено і заповітів про спадкування майна один від одного на випадок їхньої смерті. Очевидним є те, що одноосібно сплатити 1833349,70 грн., згідно попереднього договору від 12.01.2019 року, ОСОБА_5 не мала можливості, бо таких коштів у неї не було. Лише об`єднання їхніх доходів давало таку можливість, а тому ці кошти є їхньою спільною власністю.

В силу ст. 74 СК України половина цієї суми - 916674,85 грн. повинна належати йому, а інша частина коштів буде спадковою масою разом з іншими об`єктами спадкування, разом з коштами, які є на банківських рахунках покійної.

Наразі нагальним питанням є встановлення факту, який має для нього юридичне значення. Предметом спору є: - вирішення питання встановлення факту проживання однією сім`єю його та ОСОБА_5 без реєстрації шлюбу; визнання майна 1833349,70 грн. їхньою з ОСОБА_5 спільною сумісною власністю та його поділ; визнання за ним права власності на кошти в сумі 916674,85 грн.

Просить суд встановити юридичний факт про те, що з 1997 року по ІНФОРМАЦІЯ_6 він, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на день смерті ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживав разом із нею однією сім`єю у м. Соледар, Бахмутського району, Донецької області; Встановити факт того, що кошти в сумі 1833349,70 грн., внесені ОСОБА_5 на банківський рахунок ТОВ «КУА «БУДКЕПІТАЛ» для придбання квартири АДРЕСА_5 згідно попереднього договору купівлі-продажу квартири з ТОВ "КУА БУДКЕПІТАЛ" для від 12.01.2019 року, є їхньою спільною власністю; Визнати за ним право особистої власності на кошти в сумі 916674,85 грн., що складає половину від коштів в сумі 1833349,70 грн., внесених ОСОБА_5 на банківський рахунок ТОВ "КУА БУДКЕПІТАЛ" для придбання їм квартири АДРЕСА_5 згідно попереднього договору купівлі-продажу квартири з ТОВ «КУА «БУДКЕПІТАЛ» від 12.01.2019 року.

11 лютого 2021 року позивач ОСОБА_3 надав уточнену позовну заяву, в якій ті ж самі позовні вимоги пред`являє ще до одного відповідача - ОСОБА_4 , з підстав, зазначених у первісному позові та просить суд встановити юридичний факт про те, що з 1997 року по ІНФОРМАЦІЯ_6 він, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на день смерті ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживав разом із нею однією сім`єю у м. Соледар (раніше Карло-Лібкнехтівське), Бахмутського району, Донецької області; Встановити факт того, що кошти в сумі 1833349,70 грн., внесені ОСОБА_5 на банківський р/рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в ПАТ "КРИСТАЛБАНК", МФО 339050, ПАТ "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Лінтер" ІК за ЄДРПОУ 38901599, код за ЄДРІСІ 13300254, згідно попереднього договору купівлі-продажу квартири з ПАТ "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Лінтер" від імені, в інтересах та за рахунок якого діє ТОВ "КУА БУДКЕПІТАЛ"., для придбання квартири АДРЕСА_5 від 12.01.2019 року, є їхньою спільною сімейною власністю; Визнати за ним право особистої власності на кошти в сумі 916674,85 грн., що складає половину від коштів в сумі 1833349,70 грн., внесених ОСОБА_5 на банківський р/рахунок № НОМЕР_1 відкритий в ПАТ "КРИСТАЛБАНК", МФО 339050, ПАТ "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Лінтер" ІК за ЄДРПОУ 38901599, код за ЄДРІСІ 13300254, згідно попереднього договору купівлі-продажу квартири з ПАТ "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Лінтер" від імені, в інтересах та за рахунок якого діє ТОВ "КУА БУДКЕПІТАЛ" для придбання квартири АДРЕСА_5 від 12.01.2019 року.

24 березня 2021 року відповідач ОСОБА_4 надав суду відзив на позовну заяву.

Відповідно до п.2 ч.5 ст.178 ЦПК України, до відзиву додаються документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.

Відзив не містить вказаних документів, поданий з порушенням процесуального закону, тому суд не приймає його до уваги.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_1 позовні вимоги підтримали у повному обсязі, обґрунтувавши їх з тих же підстав, що викладені у позовній заяві, просили суд позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги не визнала, пояснила, що її сестра ОСОБА_5 не проживала спільно з позивачем. До м.Марганець вона приїздила двічі на рік без позивача, позивач приїзжав до м.Марганець всього три рази, в якості знайомого, є договір, у якому вказано, що ОСОБА_5 разом з позивачем не проживала, всі довідки про склад сім`ї, які надані до суду, сфальсифіковані.

Відповідач ОСОБА_4 у судове засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги свого батька - ОСОБА_3 визнає у повному обсязі, проти їх задоволення не заперечує.

У судовому засіданні були допитані свідки.

Так, свідок ОСОБА_8 пояснив, що з даною родиною він знайомий з 1992 року, з того часу, коли ОСОБА_3 отримали квартиру, вони проживали разом та утримували господарство. Вони працювали разом із дружиною ОСОБА_3 , були друзями. Спочатку він навіть не знав, що вони не одружені. Вони мали сина ОСОБА_4 , разом купили йому квартиру у Києві, їздили туди робити ремонт, проживала там ОСОБА_5 одну квартиру вони купили сину, а іншу для себе.

Свідок ОСОБА_11 пояснила, що вона знає родину приблизно з 1992 року, вони були сусідами. З ОСОБА_3 та ОСОБА_5 проживав їх син, вони були повноцінною сім`єю. Їздили у відпустку до Криму. Постійно їздили родиною відпочивати. Коли придбали квартиру у Києві, часто їздили робити ремонт. Син вчився у Києві. Сестру ОСОБА_5 вона не бачила ніколи, про їхні стосунки вона не розповідала. ОСОБА_3 планували переїхати мешкати до сина у Київ. ОСОБА_3 проживає у тій же квартирі.

Свідок ОСОБА_13 суду пояснила, що її батько ОСОБА_3 та ОСОБА_5 проживали разом більше тридцяти років, вели спільне господарство, разом виховували сина, разом проживали до трагедії, яка сталася, похованням ОСОБА_5 займався батько. Коли ОСОБА_5 отримала квартиру, вони зробили там ремонт та переїхали туди жити. Пізніше ОСОБА_5 та її батько купили квартиру у Києві, куди вони планували переїхати, вони постійно собі у чомусь відмовляли, щоб зробити ремонт. Родичів ОСОБА_5 вона не знала. Квартира батька, тому вона там і проживає, батько претендує на свою частку майна.

Свідок ОСОБА_17 суду пояснив, що він був знайомий з ОСОБА_5 з 1980 року. З того часу, як вона переїхала до м.Соледар жити, до м.Марганця вона приїжджала два-три рази на рік, він її зустрічав на вокзалі. Вона завжди проживала сама. З 1990 року по 2010 рік вона була приватним підприємцем. З її слів він зрозумів, що в м. Соледар вона проживає разом із сином в двокімнатній квартирі, яка оформлена на даний час на неї. Останній раз ОСОБА_5 приїздила до м. Марганця в 2019 році. Вона на аркуші перелічила все своє майно, банківські рахунки. Про те, що між ОСОБА_3 та нею не було стосунків, свідчить заява, завірена нотаріусом в м.Київ. ОСОБА_5 приїжджала до сестри в гості, на могилу батьків, на поховання своєї матері. Вони разом відпочивали з нею та її сином на морі. Коли він був у відрядженні в м.Лисичанську, заїжджав до неї в гості, ОСОБА_3 там не бачив. ОСОБА_3 дійсно їздив з ними на відпочинок до Криму, але в якості кого йому не відомо.

Суд, вислухавши пояснення сторін, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Частиною 2 ст.124 Конституції України передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Відповідно до ст.6 Європейської конвенції з прав людини кожен має право на справедливий суд і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право на звернення до суду для захисту своїх прав.

Статтею 5 ЦПК України передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ст.ст.15,16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Правилами ст.12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із ч. 1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 5 ст. 81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Як встановлено у судовому засіданні та вбачається з матеріалів справи, що позивач ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 1987 року проживали разом, як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу у м. Соледар, Бахмутського району, Донецької області, були пов`язані між собою спільним побутом та мали спільні взаємні права і обов`язки, працювали в ДП Артемсіль. Спочатку вони проживали у квартирі позивача за адресою: АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_5 у них народилася спільна дитина - син ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження ОСОБА_4 серії НОМЕР_2 , виданого 19 вересня 1989 року Карло-Лібкнехтівським виконкомом Артемівської міськради Донецької області, з якого вбачається, що батьками останнього є: батьком - ОСОБА_3 , матір`ю - ОСОБА_5 (а.с.10, 197 на звороті), а також копією свідоцтва про встановлення батьківства Серії НОМЕР_3 , виданого 19 вересня 1989 року Карло-Лібкнехтівським виконкомом Артемівської міськради Донецької області, з якого вбачається, що ОСОБА_4 являється сином ОСОБА_3 та ОСОБА_5 (а.с.10 на звороті, 197).

Як зазначає позивач, що у 1993 році ОСОБА_5 отримала квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , в якій вони продовжували проживати разом з вказаного часу і до дня смерті останньої, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 , вели спільне господарство та мали єдиний сімейний бюджет, який витрачали на потреби сім`ї.

Актом від 06 липня 2020 року, затвердженого в.о. директора СК ВРЖП "Ремонтник" ОСОБА_19 та підписами сусідів підтверджується, що ОСОБА_3 проживав по АДРЕСА_2 разом з ОСОБА_5 з 1993 року, вели спільне господарство та сплачували за комунальні послуги (а.с.12, 199).

З довідки від 30 червня 2020 року № 2035/18-19, виданою Соледарською міською радою, Бахмутського району, Донецької області також вбачається, що ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , по день смерті останньої - ІНФОРМАЦІЯ_4 , спільно проживали за адресою: АДРЕСА_2 та вели спільне господарство (а.с.11, 198).

Довідкою від 06.07.2020 року за № 2954, виданою Соледарським комунально-виробничим ремонтно-житловим підприємством «Ремонтник» підтверджується, що ОСОБА_3 , який значиться зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_6 , перебував у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_5 , проживали разом за адресою: АДРЕСА_7 та вели спільне господарство по день її смерті - ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.13, 199 на звороті).

28 листопада 2000 року ОСОБА_5 разом із сином приватизували квартиру АДРЕСА_8 , згідно Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду". Копією свідоцтва про право власності на житло від 28.11.2000 року підтверджується, що квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 дійсно належить на праві приватної спільної сумісної власності ОСОБА_5 та члену її сім`ї - ОСОБА_4 . Право власності зареєстроване Артемівським бюро технічної інвентаризації 06.12.2000 року за № 13-2701 (а.с.23, 210).

З витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно за № 1963614 від 11.11.2003 року вбачається, що ОСОБА_5 , на підставі договору дарування 1-5725 від 04.11.2003 року, належала і квартира АДРЕСА_3 (а.с.24).

ОСОБА_3 та ОСОБА_5 в період спільного проживання разом виховували, матеріально забезпечували та утримували свого спільного сина - ОСОБА_4 , разом відпочивали, в подальшому допомогли йому здобути вищу освіту, що підтверджується копією договору №590-ІМВ про надання освітньої послуги Київським національним університетом імені Т. Шевченка від 25.07.2007 року, з якого вбачається що ОСОБА_4 в період з 01.09.2007 року по 30.06.2011 року навчався в інституті міжнародних відносин, на денній формі навчання, за спеціальністю міжнародне право на контрактній основі. Загальна вартість навчання становить 86560 гривень (а.с.230-231) та копією договору № 1933 даного навчального закладу від 29 липня 2011 року за період навчання з 01.09.2011 року по 30.06.2012 року, де загальна вартість навчання становить 30000 грн. (а.с.47-48, 232-233).

Крім того, як вказує позивач, вони з ОСОБА_5 допомогли сину отримати ще й другу вищу освіту, а після закінчення сином навчання так, як останній працював в Державній фіскальній службі в м. Києві та потребував у житлі, 31.07.2018 року за спільні сімейні кошти придбали йому квартиру за адресою АДРЕСА_4 , вартість якої становить 318500 гривень та автомобіль. З 04.01.2019 року по теперішній час син значиться зареєстрованим у вказаній квартирі.

Довідкою про реєстрацію місця проживання від 04.01.2019 року підтверджується, що ОСОБА_4 значиться зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_4 (а.с. 17, 205).

Після чого, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 вирішили купити і собі квартиру в м. Києві, щоб проживати поблизу сина, оскільки мали спільні заощадження, попередньо домовившись що ОСОБА_5 оформить квртиру на себе.

У судовому засіданні було встановлено, що джерелом існування ОСОБА_3 та ОСОБА_5 була їхня заробітна плата та пенсія.

Так ОСОБА_3 та ОСОБА_5 працювали разом в ДП "Артемсіль", ОСОБА_3 працював з 10.09.1969 року, а ОСОБА_5 з 01.10.1985 року.

В матеріалах справи наявні довідки про заробітну плату ОСОБА_5 за № 2 від 16.07.2020 року та ОСОБА_3 за № 82 від 20.07.2020 року, виданих ДП "Артемсіль", з яких вбачається, що розмір заробітної плати ОСОБА_5 за період з 01.01.2004 року по 30.06.2020 року складає - 1710995,06 грн., (а.с. 27, 214 на звороті), а ОСОБА_3 за період з 01.01.2004 року по 30.01.2020 року складає - 1824174,57 грн. (а.с. 28, 2143).

Крім того ОСОБА_5 у 2006 році оформила пенсію на пільгових умовах згідно списку № 1 і продовжувала працювати. ОСОБА_3 також оформив пенсію з 16.10.2006 року згідно Списку № 2 і продовжував працювати.

Розмір пенсії ОСОБА_3 у 2008 році становив 1578,84 грн. (а.с.36), впродовж розмір пенсії поступово збільшувався. Так станом на червень 2020 року він вже отримував 9130, 12 грн. (а.с.36 на звороті, 218 на звороті). Пенсія ОСОБА_5 за 2017 рік складала 4888,83 грн., а станом на червень 2020 року - 11 000,00 грн.(а.с. 29-35).

Таким чином сімейний бюджет ОСОБА_3 та ОСОБА_5 складався із їхньої заробітної плати та отримуваної ними пенсії. Свої доходи вони об`єднували у спільні доходи для навчання сина, для накопичення та придбання сину квартири і автомобіля, а також для придбання собі квартири у місті Києві, куди планували переїхати на постійне місце проживання.

У них були, як готівкові кошти, так і кошти на рахунках в банку.

В позові позивач зазначає, що на рахунку відділення № 22 АТ "Банк "Фінанси та Кредит" у позивача було 27650 доларів США, що за курсом становило 320890,66 грн. станом на травень 2014 року і на рахунках ПАТ "ПриватБанк" було 28561,59 доларів США станом на березень 2014 року. Всього, станом на травень 2014 року, у нього було 56211,59 доларів США що на січень 2019 року по курсу становило - 1557044 грн..

Матеріали справи містять меморіальні валютні ордера № 9202/18641, №9202/18642 та №9202/18640 філії "Донецьке РУ "АТ "Банк Фінанси та кредит" від 12.05.2014 року на ім`я ОСОБА_3 (а.с.38-39); виписки за договорами ПАТ "ПриватБанк" клієнтом якого був ОСОБА_3 (а.с.40) було 28561,59 доларів США станом на березень 2014 року. Всього, станом на травень 2014 року, у нього було 56211,59 доларів США.

Коли почалася антитерористична операція то ОСОБА_3 з ОСОБА_5 скаржилися Голові НБУ про те, що банк "Фінанси та кредит" не видає їхні вклади по закінченню строку (а.с. 37, 222).

Порадившись між собою, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 для укладення попереднього договору купівлі-продажу квартири, вибрали ТОВ "КУА "БУДКЕПІТАЛ" .

12.01.2019 року ОСОБА_5 уклала попередній договір купівлі-продажу квартири з ТОА "КУА "БУДКЕПІТАЛ" на квартиру АДРЕСА_5 , і здійснила повну оплату у безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок ТОВ "КУА "БУДКЕПІТАЛ" у сумі 1833349,70 грн. відповідно до п.п.1.4,2.2 Договору від 12.01.2019 року про, що 01.08.2019 року їй була видана відповідна довідка (а.с.14-16, 158-160, 200-204).

ІНФОРМАЦІЯ_6 у м. Києві померла ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 , виданого 06 липня 2020 року виконавчим комітетом Соледарської міської ради Бахмутського району Донецької області (а.с.19, 207). Похованням покійної займався позивач.

В матеріалах справи наявний дозвіл Київської місцевої прокуратури від 03.07.2020 року ОСОБА_3 на видачу для поховання трупа ОСОБА_5 та перевезення в м. Марганець, Дніпропетровської області (а.с.20, 208). Так, як ніхто із родичів не приїхав забирати тіло покійної, ОСОБА_3 сам за власні кошти доставив труп ОСОБА_5 у м. Соледар, де вона проживала, і за власні кошти займався її похованням (а.с.21-22, 209,211).

Після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина, яка складається з квартири у м. Соледар, квартири у м. Бахмут та автомобіля "Таврія". Крім того, за час спільного проживання однією сім`єю, ОСОБА_5 та ОСОБА_3 вклали від імені ОСОБА_5 1833349,70 грн. спільних коштів на банківський рахунок ТОВ "КУА "БУДКЕПІТАЛ" для придбання квартири АДРЕСА_5 , згідно попереднього договору купівлі-продажу квартири з ТОВ "КУА "БУДКЕПІТАЛ" від 12.01.2019 року.

Довіреність, видана ОСОБА_5 08.04.2011 року на право експлуатації (керування) ОСОБА_3 належним їй автомобілем ЗАЗ, 2002 року випуску, строком на 10 років та декларація № 000-43КТ-538Н про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу, в якій у п. 1.12.1 якої ОСОБА_3 вказаний довіреною особою також є доказом того, що ОСОБА_3 та ОСОБА_5 проживали однією сім`єю.

Також факт проживання однією сім`єю підтверджено світлинами, з яких вбачається, що позивач ОСОБА_3 та ОСОБА_5 відпочивали однією сім`єю разом із сином (а.с.45-46).

Крім письмових доказів, факт проживання ОСОБА_3 з ОСОБА_5 однією сім`єю, як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, підтверджено показаннями свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_8 , ОСОБА_13 , наданими ними у судовому засіданні, які підтвердили той факт, що позивач та ОСОБА_5 з 1992 року проживали однією сім`єю, вели спільне господарство, вони мали спільного сина ОСОБА_4 .

Згідно ст.293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про: встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно ст.315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Відповідно до п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» передбачено, що при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності Сімейним Кодексом України.

Згідно до п. 2 ст. 3 Сімейного кодексу України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають спільні взаємні права та обов`язки.

Відповідно до п. 1 ст. 74 Сімейного кодексу України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

Верховний Суд в постанові № 129/2115/15-ц від 14 лютого 2018 року зазначив, що при застосуванні статті 74 СК України слід виходити з того, що указана норма поширюється на випадки, коли чоловік і жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі та між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що досліджені у судовому засіданні докази достовірно підтверджують факт проживання ОСОБА_3 однією сім`єю без реєстрації шлюбу понад п`ять років з ОСОБА_5 - з 1997 року року по день смерті ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 у м. Соледар (раніше Карло-Лібкнехтівське), Бахмутського району, Донецької області, тому у цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині встановлення факту того, що кошти в сумі 1833349,70 грн., внесені ОСОБА_5 на банківський р/рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в ПАТ "КРИСТАЛБАНК", МФО 339050, ПАТ "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Лінтер" ІК за ЄДРПОУ 38901599, код за ЄДРІСІ 13300254, згідно попереднього договору купівлі-продажу квартири з ПАТ "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Лінтер" від імені, в інтересах та за рахунок якого діє ТОВ "КУА БУДКЕПІТАЛ"., для придбання квартири АДРЕСА_5 від 12.01.2019 року, є їхньою спільною сімейною власністю.

За приписами ч. 2 ст. 3 Сімейного Кодексу України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Пунктом 6 Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 встановлено, що до членів сім`ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.

Європейський суд з прав людини, надаючи власне визначення терміну «сімейне життя», вказує на те, що сімейне життя може існувати там, де між особами не існує жодних юридичних зв`язків. Так, у справі «Ельсхольц проти Німеччини» суд визначив, що «поняття сім`ї (за статтею 8 ЄКПЛ) не обмежується стосунками на основі шлюбу і може охоплювати інші «сімейні» de facto зв`язки, коли сторони проживають разом поза шлюбом».

Відповідно до ч. 3 ст. 268 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Виходячи з доказів, які містяться у матеріалах справи, суд приходить до висновку. Що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню, оскільки, як встановлено вище, позивач проживав однією сім`єю із ОСОБА_5 та мав спільний побут, спільні витрати, тому кошти в розмірі 1833349,70 гривень, були їхньою спільною власністю.

Посилання відповідача ОСОБА_2 на те, що згідно заяви ОСОБА_5 на момент укладення та підписання попереднього договору купівлі-продажу квартири вона зазначає, що в зареєстрованому шлюбі не перебуває, шлюбних контрактів не укладала, в фактичних стосунках з іншою особою не перебуває, на думку суду не є підставою для відмови в задоволенні даної частини позову, оскільки вказані обставини спростовуються, наявністю досліджених судом доказів.

Щодо позовних вимог про визнання за ОСОБА_3 права особистої власності на кошти в сумі 916674,85 грн., що складає половину від коштів в сумі 1833349,70 грн., внесених ОСОБА_5 на банківський р/рахунок № НОМЕР_1 відкритий в ПАТ "КРИСТАЛБАНК", МФО 339050, ПАТ "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Лінтер" ІК за ЄДРПОУ 38901599, код за ЄДРІСІ 13300254, згідно попереднього договору купівлі-продажу квартири з ПАТ "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Лінтер" від імені, в інтересах та за рахунок якого діє ТОВ "КУА БУДКЕПІТАЛ" для придбання квартири АДРЕСА_5 від 12.01.2019 року, суд приходить до наступного.

Відповідно Постанови Верховного Суду від 21 березня 2019 року по справі №461/4689/15-ц, відповідно до статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Частинами першою та другою статті 1258 ЦК України встановлено, що спадкоємці за законом одержують право на спадщину почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняттям ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу. У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (стаття 1261 ЦК України). У другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері (стаття 1262 ЦК України). За змістом статті 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини. При вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом. До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки. Для набуття права на спадкування за законом на підставі статті 1264 ЦК України необхідне встановлення двох юридичних фактів: а) проживання однією сім`єю із спадкодавцем; б) на час відкриття спадщини має сплинути щонайменше п`ять років, протягом яких спадкодавець та особа (особи) проживали однією сім`єю. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї, крім власне факту спільного проживання, є ведення з спадкодавцем спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Виходячи з наведеного, за результатами розгляду справи, судом встановлено, що наявний спадкоємець першої черги, який від спадщини не відмовився та не усунутий від спадкування, на момент розгляду справи, наявний спадкоємець другої черги, яка від спадщини не відмовились, суд вважає, що у позивача не виникає право на спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , оскільки він є спадкоємцем четвертої черги права на спадкування за законом, при наявності спадкоємців попередньої черги - сина ОСОБА_4 та сестри ОСОБА_2 , встановлення спадкоємців покладається на нотаріуса, тому суд вважає за необхідне відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог щодо визнання права власності в порядку спадкування за законом (на грошові кошти у сумі 916674 грн.85 коп.).

Крім того, суд вважає за необхідне зауважити, що ні процесуальний, ні матеріальний закон не передбачає можливості визнання права власності за спадкоємцями на кошти, які були витрачені спадкодавцем за його життя.

Згідно ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги в частині встановлення факту, що має юридичне значення задоволенні, з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 420 грн.40 коп., тобто по 210 грн.20 коп. з кожного.

Керуючись ст.ст. 2,3,4,6,9,10,12,13,76,81,141,247,258,263-265,293-294,315-319 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією сім`єю, визначення права сумісної власності та визнання права власності - задовільнити частково.

Встановити факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , у період з 1997 року по ІНФОРМАЦІЯ_6 у м. Соледар (раніше Карло-Лібкнехтівське), Бахмутського району, Донецької області.

Встановити факт того, що кошти в сумі 1833349,70 грн., внесені ОСОБА_5 на банківський р/рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в ПАТ "КРИСТАЛБАНК", МФО 339050, ПАТ "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Лінтер" ІК за ЄДРПОУ 38901599, код за ЄДРІСІ 13300254, згідно попереднього договору купівлі-продажу квартири з ПАТ "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Лінтер" від імені, в інтересах та за рахунок якого діє ТОВ "КУА БУДКЕПІТАЛ"., для придбання квартири АДРЕСА_5 від 12.01.2019 року, на момент їх внесення являлися спільною сумісною власністю ОСОБА_3 та ОСОБА_5 .

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з відповідачів ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , зареєстрованої: АДРЕСА_9 , РНОКПП НОМЕР_5 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , зареєстрованого: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_6 , на користь позивача, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживаючого: АДРЕСА_2 , Паспорт НОМЕР_7 , судовий збір в сумі 210 грн. 20 коп., з кожного.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Марганецький міський суд Дніпропетровської області.

Повний текст рішення виготовлено 24 травня 2021 року.

Суддя: О. С. Янжула