Ухвала суду № 97089512, 19.05.2021, Дергачівський районний суд Харківської області

справа №619/2276/21

провадження №2-з/619/10/21

УХВАЛА

іменем України

19 травня 2021 року м. Дергачі

Дергачівський районний суд Харківської областіу складіголовуючого – суддіБолибока Є.А.

Справа № 619/2276/21

Найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові за його наявності для фізичних осіб) сторін, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання (для фізичних осіб):

заявник: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

особи, які можуть отримати статус учасника справи:

-Харківська обласна державна адміністрація, місцезнаходження: 61002, м. Харків, вул. Сумська, 64, код в ЄДРПОУ 23912956;

-Державне підприємство «Харківський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою», місцезнаходження: 61165, м. Харків, вул. Космічна, 21, код в ЄДРПОУ 00689237.

Суть питання, що вирішується ухвалою.

17 травня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про забезпечення позову, в якій просить вжити заходів забезпечення позову, а саме: заборони усім державним реєстраторам України та суб`єктам державної реєстрації прав, до ухвалення рішення у даній справі, вчиняти будь-які дії по внесенню відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно стосовно щодо прав оренди на земельну ділянку водного фонду, кадастровий номер: 6322082500:22:000:0001 (водний об`єкт - Прудянське водосховище), площею 30,05 га, що розташована на території Харківського району, Дергачівська міська рада (за межами населеного пункту) у Харківській області (раніше - Токарівська сільська рада Дергачівського району Харківської області.

Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що ОСОБА_1 має наміри звернутися до суду з позовом про визнання недійсним додатку № 1 до розпорядження голови Обласної державної адміністрації від 22 лютого 2021 року № 72 «Про деякі заходи щодо продажу права оренди на земельні ділянки водного фонду шляхом проведення земельних торгів у формі аукціону», щодо об`єкту водного фонду кадастровий номер земельної ділянки 6322082500:22:000:0001); визнання недійсними результатів земельних торгів у формі аукціону з продажу права оренди земельної ділянки об`єкту водного фонду (кадастровий номер 6322082500:22:000:0001), що відбулись 2 квітня 2021 року, та визнання недійсним договору оренди земельної ділянки (об`єкту водного фонду) укладений за результатами аукціону № 32059 щодо земельної ділянки кадастровий номер 6322082500:22:000:0001. Оскільки ОСОБА_1 є орендарем земельної ділянки кадастровий номер 6322082500:22:000:0001, площею 30,05 га, що розташована на території Харківського району, Дергачівської міської ради (за межами населеного пункту) у Харківській області. В березні 2021 року на офіційному веб-сайті Держгеокадастру України було розміщено оголошення про проведення земельних торгів: Лот № 64476 Аукціону № 32059, на якому виставлено на продаж право оренди земельної ділянки водного фонду для рибогосподарських потреб, кадастровий номер: 5322082500:22:000:0001, розташована на території Харківської області, Дергачівського району, Токарівської сільської ради, площею 30.0500 га. З якого вбачається що виконавцем земельних торгів стосовно Лоту № 64476 Аукціону № 32059 є ДП "Харківський науково- дослідний та проектний інститут землеустрою", а замовником земельних торгів є Харківська обласна державна адміністрація. Крім того, на сайті Держгеокадастру в розділі «матеріали лота» позивач знайшов розпорядження Харківської облдержадміністрації від 22 лютого 2021 року № 72 «Про деякі заходи щодо продажу права оренди на земельні ділянки водного фонду шляхом проведення земельних торгів у формі аукціону». В розпорядженні зазначалась про продаж права оренди на земельні ділянки водного фонду згідно з переліком визначеним у додатку до даного розпорядження. В додатку № 1 до даного розпорядження зазначалось про те, що на продаж виставлена земельна ділянка кадастровий номер 6322082500:22:000:0001, площею 30,05 га. Кадастровий номер земельної ділянки визначений у даному розпорядженні є ідентичним кадастровому номеру земельної ділянки орендарем якої, є позивач за умовами договору оренди землі, що був зареєстрований 29 вересня 2001 року за № 41. З метою вирішення спірної ситуації позивачем були подані заяви до Харківської обласної державної адміністрації та ДП "Харківський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою". У яких він зазначав, що є орендарем як водного об`єкту так і земельної ділянки кадастровий номер: 6322082500:22:000:0001 і просив виправити -помилку. Також адвокатом Іванцовим Я.І., направлено адвокатський запит до ДП "Харківський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" щодо інформація про є переможців торгів та прохання про надання протоколу проведення торгів. З відповіді інституту землеустрою від 28 квітня 2021 року на адвокатський запит позивач дізнався що торги відбулись 2 квітня 2021 року, а інша інформація містяться на офіційному сайті Держгеокадастру. Таким чином незважаючи на існування у позивача прав орендаря на підставі договору оренди зареєстрованого 29 вересня 2001 року за № 41 з подальшими змінами до нього, реєстрацією права користування об`єктом оренди у державному реєстрі прав нерухоме майно було проведено аукціон де право оренди було поставлено під сумнів. Позивач вважає що проведення аукціону стосовно земельної ділянки кадастровий номер 5322082500:22:000:0001 та укладання договору за його результатами, порушує права позивача як землекористувача та користувача водного об`єкту, в аспекті норм Закону України «Про аквакультуру» і Закону України «Про оренду землі» існуючого договору зареєстрованого 29 вересня 2001 року, щодо безперешкодного, самостійного і законного користування майном, що знаходиться в оренді позивача. Фактично у даному випадку на один і той же об`єкт можуть виникнути права двох різних осіб, що в свою чергу буде обмеженням прав позивача як орендаря. В будь-який час особа, що була визнана переможцем торгів, які відбулись 2 квітня 2021 року може зареєструвати своє право оренди стосовно земельної ділянки кадастровий 6322082500:22:000:0001 та об`єкту водного фонду. У цьому випадку позивач буде вимушений вживати заходів, щодо подання нових позовів зокрема про витребування майна або усунення перешкод в користуванні майном.

Мотиви, з яких суд дійшов висновків, і закону, яким керувався суд.

Суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви з таких підстав.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 754/4437/18 (провадження № 61-47464св18) зроблено висновок про те, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Право на ефективний судовий захист закріплено у статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Першому протоколі та протоколах № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції, яку ратифіковано Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першому протоколі та протоколах № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» (далі - Конвенція).

Відповідно до частини першої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. При цьому, під час вирішення питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Отже, невжиття заходів забезпечення позову не повинно мати наслідком заподіяння шкоди позивачу, а вжиття таких заходів не повинно мати наслідком заподіяння шкоди заінтересованим особам. Однією з підстав задоволення заяви про забезпечення позову є спроможна вірогідність повідомлених обставин, що можуть перешкодити виконанню судового рішення. Тобто, підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку. Заходи щодо забезпечення позову мають застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

Положеннями статті 150 ЦПК України встановлені види забезпечення позову. Одним із видів такого забезпечення є заборона вчиняти певні дії.

Відповідно до частин шостої-восьмої статті 153 ЦПК України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (пункт 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»).

ОСОБА_1 повідомляє суд про намір подати позов про визнання недійсним додатку № 1 до розпорядження голови Обласної державної адміністрації від 22 лютого 2021 року № 72 «Про деякі заходи щодо продажу права оренди на земельні ділянки водного фонду шляхом проведення земельних торгів у формі аукціону», щодо об`єкту водного фонду кадастровий номер земельної ділянки 6322082500:22:000:0001); визнання недійсними результатів земельних торгів у формі аукціону з продажу права оренди земельної ділянки об`єкту водного фонду (кадастровий номер 6322082500:22:000:0001), що відбулись 2 квітня 2021 року, та визнання недійсним договору оренди земельної ділянки (об`єкту водного фонду) укладений за результатами аукціону № 32059 щодо земельної ділянки кадастровий номер 6322082500:22:000:0001.

Однак, позивач не вказав до кого він має намір подавати позов.

Слід відзначити, що саме лише посилання в заяві на потенційну можливість виникнення права різних осіб на земельну ділянку без наведення відповідного обґрунтування та підтвердження їх доказами згідно зі статтею 81 ЦПК, не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Заявником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що дії відповідачів спрямовані на відчуження земельної ділянки, тому не доведено, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист якого просив заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 № 9, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Виходячи з принципів співмірності, розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника, суд дійшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.

Крім того, частиною 11 статті 150 ЦПК України визначено, що не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які полягають в (або мають наслідком) припиненні, відкладенні, зупиненні чи іншому втручанні у проведення конкурсу, аукціону, торгів, тендера чи інших публічних конкурсних процедур, що проводяться від імені держави (державного органу), територіальної громади (органу місцевого самоврядування) або за участю призначеного державним органом суб`єкта у складі комісії, що проводить конкурс, аукціон, торги, тендер чи іншу публічну конкурсну процедуру.

Згідно з ч. 6 ст. 153 ЦПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо забезпечення позову.

Згідно з ч. 2 ст. 258 ЦПК України процедурні питання, пов`язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал.

Згідно з п. 15.5 ч.1 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 149-153, 157, 258-261, 353 ч.1 п.3, 354, п.15.5 ч. 1 «Перехідні положення» Розділу ХІІІ ЦПК України, суд

постановив:

Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Дергачівський районний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги особою, яка її оскаржує, протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручені у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 24 травня 2021 року.

Суддя Є. А. Болибок