Рішення № 97088937, 21.05.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2021 року справа №380/11058/20

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Москаля Р.М. розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа – підприємець ОСОБА_1 (далі – ФОП ОСОБА_1 , позивачка) звернулася до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Державної податкової служби у Львівській області (далі – ГУ ДПС у Львівській області, відповідач) з такими вимогами:

- визнати протиправною та скасувати вимогу ДПС у Львівській області від 15.06.2020 №Ф-326 до ФОП ОСОБА_1 про сплату боргу (недоїмки) в сумі 115311,37 грн.;

- зобов`язати ДПС у Львівській області утриматись від звернення вимог до ФОП ОСОБА_1 про сплату боргу (недоїмки) в сумі 115311,37 грн. в якості боргу зі сплати єдиного внеску за 2018 рік.

Позовні вимоги обґрунтовано такими обставинами: контролюючий орган 15.06.2020 повторно виставив вимогу про сплату боргу (недоїмки) на суму 115311,37 грн. Спір між сторонами щодо неправомірності виставлення вимоги на цю суму вже вирішено судом. Так, рішенням суду у справі 1.380.2019.004812 від 26.12.2019, котре 11.03.2020 набрало законної сили, визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату недоїмки від 03.07.2019 №Ф-326 на суму 117628,83 грн. Суд встановив, що позивачка помилково відобразила у звітності суму оподатковуваного доходу за 2018 рік у сумі 590306 грн., внаслідок чого відбулося помилкове нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Самостійно виправити помилку позивачка не змогла з технічних причин, проте суд за її позовом розібрався в ситуації та скасував незаконну вимогу сплату недоїмки з ЄСВ. Натомість контролюючий орган проігнорував рішення суду, що набрало законної сили, та повторно скерував підприємцю вимогу сплатити неіснуючу недоїмку по ЄСВ за 2018 рік.

В ухвалі про відкриття провадження у справі суд визнав поважними причини пропуску фізичною особою – підприємцем ОСОБА_1 строку звернення до суду з цим позовом та поновив його (а.с.30-33). В ухвалі від 16.03.2021 про призначення справи до судового розгляду суд відмовив у задоволенні клопотання представника Головного управління ДПС у Львівській області про залишення позову без розгляду з мотивів пропуску строку звернення до суду без поважних причин (а.с.77-79).

Представник відповідача на стадії підготовчого провадження повідомив суд, що позовні вимоги заперечує повністю. 15.06.2020 ГУ ДПС у Львівській області сформувало вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-326, відповідно до якої станом на 31.05.2020 заборгованість позивачки зі сплати єдиного внеску, штрафів, пені на загальнообов`язкове державне соціальне страхування складає 115311,37 грн. (а.с. 23). Як правову підставу винесення цієї вимоги відповідач вказав статтю 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», а визначені в оскарженій вимозі суми базуються на відомостях інформаційної системи органів доходів і зборів.

Відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду в адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини. ГУ ДПС у Львівській області, утворене на підставі прийнятих Урядом рішень про реформування контролюючих органів, є правонаступником ГУ ДФС у Львівській області. З огляду на це обставини, встановлені у рішенні суду у справі №1.380.219.004812 за участі тих самих сторін (а.с.69-76) не підлягають доказуванню.

Суд з`ясував позиції сторін по суті спору, зміст та підстави позовних вимог та заперечень, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази, зміст рішення суду у справі №1.380.2019.004812 (за участі тих самих сторін) і встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини:

ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа – підприємець 13.05.2004, з 19.06.2012 перебуває на обліку в контролюючому органі як платник єдиного внеску (а.с. 11); перебуває на спрощеній системі оподаткування та є платником єдиного податку з 01.01.2012 року (а.с.72), в 2018 році була платником 2 групи.

28.01.2019 ФОП ОСОБА_1 подала до податкового органу звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2018 рік №930895671 (а.с.49,73). За цей період ФОП ОСОБА_1 сплатила єдиний соціальний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі мінімально допустимої суми, визначеної Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (а.с.73).

ФОП ОСОБА_1 виявила у звіті про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2018 рік механічну помилку, що призвела до помилкового завищення бази нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Після цього ФОП ОСОБА_1 неодноразово зверталася до контролюючого органу із листами, повідомляла про помилкове завищення нею у звітності суми єдиного соціального внеску, однак ці звернення були залишені без реагування (а.с.67,73).

ГУ ДФС у Львівській області винесло вимогу про сплату боргу № Ф-326 від 03.07.2019 на суму 117628,83 грн., відповідно до якої станом на 30.06.2019 загальна сума недоїмки ФОП ОСОБА_1 становила 117628,83 грн. та складалася з суми, самостійно визначеної платником ЄСВ у звіті про суми нарахованого доходу застрахованих осіб за 2018 рік. Контролюючий орган при прийнятті цього рішення керувався даними інформаційної системи органу доходів і зборів, перевірка ФОП ОСОБА_1 не проводилася (а.с.73-74).

ФОП ОСОБА_2 зверталася до ДПС України із скаргою від 01.08.2019 № 10 про скасування вимоги про сплату боргу, за результатами розгляду якої прийнято рішення від 02.09.2019 №286/6199-00-08-06-01 про залишення вимоги про сплату боргу без змін, а скарги ФОП ОСОБА_1 - без задоволення.

В вересні ФОП ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ГУ ДФС у Львівській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 03.07.2019 № Ф – 326.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 26.12.2019 №1.380.2019.004812, що 11.03.2020 набрало законної сили (а.с.69-76), позов задоволено повністю. За наслідками розгляду справи №1.380.2019.004812 суд встановив такі обставини: ФОП ОСОБА_1 самостійно виявила помилку у звітності по ЄСВ за 2018 рік. При внесенні відомостей до колонок звіту за 2018 рік, програмне забезпечення, на якому формувався звіт ФОП ОСОБА_2 , автоматично продублювало інформацію із колонки №3 у колонку №4, що призвело до технічної помилки (а.с.73). Суд дослідив звітність за 2018 рік та додатки до неї (форми звіту (таблиця 2) продовження додатка 5) та встановив, що ФОП ОСОБА_1 помилково вказала суму чистого доходу оподаткованого доходу (прибутку), в якому загальна сума чистого оподатковуваного доходу, отриманого підприємцем у 2018 році, склала 590306 грн.; це призвело до помилкового обчислення суми, з якої нараховується єдиний внесок (581522 грн.). Оскільки помилка виявлена після закінчення встановленого Порядком №345 строку, ФОП ОСОБА_1 неодноразово зверталася до контролюючого органу щодо неврахування помилкових відомостей при обчисленні її зобов`язань з ЄСВ за 2018 рік, проте її звернення залишилися без відповідного реагування. Суд, встановивши очевидність помилки при заповненні згаданого звіту, що призвело до необґрунтованого нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за 2018 рік, прийняв рішення про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 03.07.2019 № Ф – 326 як протиправну.

15.06.2020 ГУ ДПС у Львівській області сформувало вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-326, відповідно до якої станом на 31.05.2020 заборгованість ФОП ОСОБА_1 зі сплати єдиного внеску, штрафів, пені на загальнообов`язкове державне соціальне страхування складає 115311,37 грн. (а.с. 23). Підставою винесення цієї вимоги контролюючий орган визначив відомості інформаційної системи органів доходів і зборів та визнає, що заявлена заборгованість складається з сум ЄСВ та штрафних санкцій несвоєчасну сплату ЄСВ за 2018 рік.

При прийнятті рішення суд керується такими правовими нормами:

Відповідно до норм статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» №2464-VI від 08.07.2010 (далі – Закон №2464-VI, в редакції на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 2464-VI:

- єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування (пункт 2);

- недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом (пункт 6);

- страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок (пункт 10).

Відповідно до пунктів 4), 5) частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування; особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Відповідно до приписів статті 9 Закону №2464-VI:

- єдиний внесок обчислюється виключно у національній валюті, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі (частина перша);

- обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок (частина друга);

- платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (частина восьма).

Згідно з частиною п`ятою статті 8 Закону №2464-VI єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 7 Закону №2464-VI для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, єдиний внесок нараховується на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Оцінюючи аргументи сторін через призму релевантних норм права суд при прийнятті рішення керується таким міркуваннями:

І. Тлумачення наведених норм Закону №2464-VI з метою їх застосування до спірних правовідносин дозволяє зробити такі висновки:

1) фізичні особи - підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, є платниками єдиного внеску;

2) єдиний внесок нараховується на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе (шляхом подання звітності, в якій визначається база нарахування збору), але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом;

3) сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Отже, фізична особа - підприємець, яка обрала спрощену систему оподаткування, повинна сплатити суму єдиного внеску, не меншу за розмір мінімального страхового внеску (для другої групи - 22% від розміру мінімальної заробітної плати на відповідний рік) та не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом №2464-VI. Якщо ФОП бажає сплачувати ЄСВ в розмірі, більшому за мінімальний страховий внесок, тоді в поданій ним звітності встановленої форми: 1) визначає базу нарахування ЄСВ; 2) застосовує визначену законом ставку цього збору (для другої групи - 22%); 3) визначає суму ЄСВ до сплати.

ІІ. За наслідками розгляду справи №1.380.2019.004812 за участі тих самих сторін суд, серед іншого, встановив такі обставини, що мають значення для прийняття рішення у цій справі:

1) ФОП ОСОБА_1 сплатила за 2018 рік єдиний соціальний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі мінімально допустимої суми, визначеної Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування»;

2) ФОП ОСОБА_1 28.01.2019 подала до податкового органу звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2018 рік №930895671, при заповненні якого внаслідок некоректної роботи програмного забезпечення допустила очевидні помилки, що призвели до необґрунтованого нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі, більшому за мінімальний страховий внесок;

3) дані звітності ФОП ОСОБА_1 за 2018 рік, що містили згадану помилку, відображені в даних інформаційної системи фіскального органу та стали підставою для обліку контролюючим органом недоїмки платника ЄСВ, а надалі – для винесення вимоги №Ф-326 від 03.07.2019;

4) після виявлення помилки ФОП ОСОБА_1 неодноразово зверталася до контролюючого органу із листами, повідомляла про помилкове завищення нею у звітності суми єдиного соціального внеску, однак ці звернення були залишені без відповідного реагування;

Оцінивши ці обставини, суд скасував вимогу №Ф-326 від 03.07.2019, оскільки очевидна помилка при заповненні звітності ФОП ОСОБА_1 призвела до необґрунтованого нарахування їй єдиного внеску.

ІІІ) незважаючи на прийняття судом рішення №1.380.2019.004812 та скасування вимоги №Ф-326 від 03.07.2019 з наведених вище мотивів, контролюючий орган не провів коригування відомостей інтегрованої картки ФОП ОСОБА_1 як платника ЄСВ, такі надалі надалі містять (а.с.49) відомості про зобов`язання ФОП ОСОБА_1 з ЄСВ за 2018 рік, що набули статусу недоїмки, а також інформацію про необхідність нарахування штрафних санкцій та пені за несвоєчасну сплату цієї недоїмки.

Суд вважає, що така ситуація свідчить про бездіяльність контролюючого органу, який мав підстави та можливість внести відповідні корективи в дані інформаційної системи (інтегровану картку ФОП ОСОБА_1 як платника ЄСВ) після набрання рішенням суду №1.380.2019.004812 законної сили чи, як мінімум, провести перевірку ФОП ОСОБА_1 для встановлення фактичних обставин нарахування ЄСВ за 2018 рік (за умови, що контролюючий орган вважає встановлені судом обставини недостатніми для коригування даних власних інформаційних систем).

Натомість контролюючий орган повторно сформував вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-326 від 15.06.2020, відомості якої про недоїмку ФОП ОСОБА_1 ґрунтуються на недостовірних (помилково внесених) даних інформаційної системи відповідача про зобов`язання ФОП ОСОБА_1 по сплаті ЄСВ за 2018 рік.

За таких обставин вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-326 від 15.06.2020, числові значення якої базуються на недостовірних даних інформаційної системи відповідача, є очевидно протиправною.

Оцінюючи питання обґрунтованості позовної вимоги зобов`язати ДПС у Львівській області утриматись від звернення вимог до ФОП ОСОБА_1 про сплату боргу (недоїмки) в сумі 115311,37 грн. в якості боргу зі сплати єдиного внеску за 2018 рік суд зазначає, що судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, водночас суд не приймає рішень на майбутнє, з метою захисту прав чи інтересів особи, що гіпотетично можуть бути порушені відповідачем. З огляду на це в задоволенні таких позовних вимог, спрямованих на майбутнє, слід відмовити з мотивів їх безпідставності.

Попри те, що суд при розгляді справи №1.380.2019.004812 встановив очевидність помилки ФОП ОСОБА_1 при заповненні звітності за 2018 рік, ця помилка була допущена позивачкою, а не контролюючим органом; відомості інформаційної системи ДПС містять такі помилкові числові значення. Суд вважає, що позивачка має достатні можливості вжити заходів для уникнення ймовірності повторення спірної ситуації шляхом ініціювання розгляду контролюючим органом питання про внесення змін до інформаційної системи (інтегрованої картки ФОП ОСОБА_1 ) щодо розміру її зобов`язань з ЄСВ за 2018 рік.

Відповідно до приписів частини першої статті 139 КАС України суд стягує на користь позивача суму сплаченого ним судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 19-20, 22, 25-26, 90, 139, 229, 241-246, 250, 251, 255, 295, пп. 15.5 п.15 розділу VII “Перехідні положення” КАС України, суд –

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС у Львівській області №Ф-326 від 15.06.2020.

В задоволенні інших позовних вимог – відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області (79026, Львівська область, місто Львів, вул. Стрийська, буд. 35, ідентифікаційний код 43143039) на користь фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 1153 грн. (одна тисяча п`ятдесят три) гривні 11 коп.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня складення його тексту. Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який постановив рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Москаль Р.М.