Рішення № 97086973, 17.05.2021, Нетішинський міський суд Хмельницької області

Провадження № 2-а/679/9/2021

Справа № 679/467/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 травня 2021 року м. Нетішин

Нетішинський міський суд Хмельницької області у складі:

Головуючого судді Стасюка Р.М.,

секретаря судового засідання Плазій Н.В.,

за участю: позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Нетішин справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Рівненській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Головного управління Національної поліції України в Рівненській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

В обґрунтування позову зазначив, що 30.03.2021 поліцейський сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 3 Рівненського районного управління поліції Головного управління поліції в Рівненській області капрал поліції Чайка В.Р. виніс постанову серія БАБ № 889056,якою позивача ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 121 та ч.2 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 510 грн. за фактом порушення п.31.4 Правил дорожнього руху (далі ПДР) а саме: керування транспортним засобом з тріщиною лобового скла в зоні склоочисника, та за фактом порушення п.9.4 ПДР, а саме порушення правил проїзду перехресть, повертаючи не ввімкнув покажчик повороту при зміні напрямку руху.

Позивач вказує, що в оскаржуваній постанові вказано, що він керуючи транспортним засобом Hyundai Accent, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 30.03.2021 о 17 год. 20 хв. в м.Острог по вул.Східна, рухаючись по вул.Татарська, повертаючи на вулицю Східна не ввімкнув покажчик повороту під час зміни напрямку руху, а також керував автомобілем з технічними несправностями, а саме на лобовому склі тріщина в районі роботи склоочисників, чим порушив п.31.4.4 п.6.8.5 ДСТУ №3649 від 2010 року та п.9.4 ПДР України, чим скоїв адміністративне порушення, передбачене ч.1 ст.121, ч.2 ст.122 КУпАП.

Статтею 37 Закону України «Про дорожній рух» визначенні підстави для заборони експлуатації транспортних засобів.

Поряд з цим, відповідних до положень п.31 ПДР України, в переліку несправностей, що забороняють експлуатацію транспортного засобу, відсутня така несправність, як тріщина на лобовому склі в районі склоочисника.

Тобто ПДР не забороняється експлуатувати транспортний засіб в цьому випадку.

Згідно п.6.8.5 Національного стандарту України: ДСТУ 3649:2010 «Колісні транспортні засоби «Вимоги щодо безпечності технічного стану та методи контролювання» на вітровому склі КТЗ не дозволено сколи чи тріщини в зоні роботи склоочисників. Однак, зазначений стандарт застосовують виключно при технічному огляді колісного транспортного засобу для здійснення контролю технічного стану КТЗ на відповідність вимогам ДСТУ 3649:2010 під час проведення державного технічного огляду колісного транспортного засобу.

З аналізу діючого законодавства України про адміністративні правопорушення вбачається, що саме порушення ПДР України, а не стандартів ДСТУ є підставою для притягнення до адміністративної відповідальності.

Позивач вважає безпідставним посилання в постанові на порушення вимог п.6.8.5 ДСТУ, а також в останній не зазначено конкретний пункт ПДР, положення якого б забороняли експлуатацію позивачем транспортного засобу за зазначених в постанові обставин, а вказано лише п.31.4 Правил, який містить відповідні підпункти, що визначають конкретний перелік технічних несправностей, що забороняють експлуатацію транспортного засобу.

Таким чином наявність тріщини на вітровому склі згідно з нормами ПДР не забороняє його експлуатацію, що в свою чергу виходячи з визначень ч. 1 ст. 121 КУпАП, виключає можливість притягнення до адміністративної відповідальності за цією нормою.

Також позивач ОСОБА_1 не погоджуюсь з постановою в частині притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП, оскільки він здійснював рух по крайній правій полосі головної дороги по вул.Татарська в напрямку вул.Східна в м.Острог, не вмикаючи сигналу покажчика повороту так як продовжував рух по головній дорозі згідно дорожнього знаку 7.8, який вказує на єдиний можливий напрямок руху по даній полосі, тобто не змінював полосу руху, маневру повороту чи розвороту не здійснював. Позивач, вказує, що винесення постанови відносно нього є абсолютно безпідставним, оскільки згідно ч.2 ст.122 КУпАП водії транспортних засобів притягуються до адміністративної відповідальності, зокрема за порушення правил проїзду перехрестя, а як вказано вище, він рухався по пріоритетній дорозі, правил проїзду перехрестя не порушував, тобто в його діях відсутні ознаки адміністративного правопорушення.

Окрім того, звертає увагу на обґрунтування неправомірності винесеної постанови зокрема на той факт, що у ній не зазначено жодного доказу, який би підтверджував порушення вимог п.31.4 та п.9.4 ПДР та в графі «до постанови додаються» відсутні відомості про докази, які додаються на обґрунтування винесеної постанови, що свідчить про відсутність доказів вчинення будь-яких правопорушень.

На підставі наведеного позивач, вважає, оскаржувану постанову протиправною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню, в зв`язку з неповними з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків поліцейського фактичним обставинам справи, порушення норм матеріально права..

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини зазначені в позовній заяві. Зазначив, що постанова була винесена без з`ясування всіх фактичних обставин справи. Вказує на протиправність дій поліцейського при винесенні відносно нього постанови, оскільки останній виніс таку за відсутності доказів його винуватості та без врахування його пояснень, при цьому не дотримався вимог ст. 268 КУпАП, яка надає йому право на юридичну допомогу, збір і надання доказів.

Однак, відповіддю на запитання головуючого підтвердив, що на лобовому склі його автомобіля була тріщина, однак це не є порушенням. Також, пояснив, що рухаючись по головній дорозі в крайній правій смузі, не ввімкнув сигналу покажчика повороту, так як не змінював полосу руху, маневру повороту чи розвороту не здійснював.

Представник відповідача будучи належним чином повідомленим про день, час та місце розгляду справи в судове засідання не з`явився.

Відзив на позовну заяву із зазначенням заперечень щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову відповідачем до суду не подано.

Ухвалою Нетішинського міського суду Хмельницької області від 14.04.2021 провадження в справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження.

Інші процесуальні дії у справі судом не здійснювалися.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали адміністративної справи, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується вимоги позивача, дослідивши та оцінивши докази, суд встановив наступні обставини.

Судом встановлено, що згідно постанови поліцейського сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 3 Рівненського районного управління поліції Головного управління поліції в Рівненській області капрала поліції Чайки В.Р. серії БАБ № 889056 від 30.03.2021 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі до ОСОБА_1 застосовано адміністративне стягнення за ч.1 ст.121, ч.2 ст.122 КУпАП у виді штрафу в розмірі 510 гривень за те, що останній 30.03.2021 о 17 годині 20 хвилин в м.Острог по вул.Східна, рухаючись по вул.Татарська, повертаючи на вулицю Східна не ввімкнув покажчик повороту під час зміни напрямку руху, а також керував автомобілем з технічними несправностями, а саме на лобовому склі тріщина в районі роботи склоочисників, чим порушив п. 31.1 п.6.8.5 ДСТУ №3649 від 2010 та п.9.4 ПДР України, чим скоїв адміністративне порушення, передбачене ч.1 ст.121, ч.2 ст.122 КУпАП.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями ст. 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Положеннями ст. 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Положеннями ст. 280 КУпАП закріплено обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України від 02.07.2015 № 580-VIII "Про Національну поліцію" визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України Про дорожній рух від 30.06.93 р. № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001. № 1306 (із змінами та доповненнями, далі ПДР України).

Пунктами 1.3 та 1.9. ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до 31.1 ПДР України, технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, а також правил технічної експлуатації, інструкцій підприємств-виробників та іншої нормативно-технічної документації.

Так, ДСТУ 3649:2010 Національний стандарт України "Колісні транспортні засоби", "Вимоги щодо безпечності технічного стану та методи контролювання", затверджені наказом Держспоживстандарту України від 28.12.2010 N 630.

Відповідно до ст. 1 ДСТУ 3649:2010 цей стандарт поширюють на колісні транспортні засоби (надалі - КТЗ), в тому числі і на КТЗ категорії М, до яких відносяться самохідні КТЗ (автомобілі або автомобільні транспортні засоби), що мають не менше ніж чотири колеса і призначені для перевезення пасажирів (легкові автомобілі, мікроавтобуси, автобуси, тролейбуси).

Згідно п. 6.8.5 ДСТУ 3649:2010 Національний стандарт України Колісні транспортні засоби "Вимоги щодо безпечності технічного стану та методи контролювання" на вітровому склі КТЗ не дозволено сколи чи тріщини в зоні роботи склоочисників.

Вимоги ГОСТ 5727-88 "Скло безпечне для наземного транспортного засобу. Загальні технічні умови", не допускають наявність тріщин завдовжки більш як 50 мм на вітровому склі в зоні роботи склоочисників транспортного засобу. Наявність тріщини на вітровому склі в зоні роботи склоочисників транспортного засобу погіршують його прозорість.

Однак, зазначений стандарт застосовують виключно при технічному огляді колісного транспортного засобу для здійснення контролю технічного стану КТЗ на відповідність вимогам ДСТУ 3649 під час проведення державного технічного огляду колісного транспортного засобу.

Нормами ст. 35 Закону України "Про дорожній рух" N 3353-XII від 30.06.1993 передбачено проведення обов`язкового технічного контролю транспортних засобів.

Порядок проведення обов`язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів визначає Кабінет Міністрів України.

Обов`язковий технічний контроль транспортних засобів здійснюють суб`єкти проведення обов`язкового технічного контролю, які мають на правах власності або користування обладнання, що дає змогу перевіряти технічний стан транспортних засобів на відповідність вимогам безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища.

В той же час, в частині другій статті 35 цього Закону визначено, що легкові автомобілі, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, вантажні автомобілі незалежно від форми власності вантажопідйомністю до 3,5 тонни, причепи до них - із строком експлуатації до двох років не підлягають обов`язковому технічному контролю.

Відповідно до положень цієї статті обов`язковий технічний контроль транспортного засобу передбачає перевірку технічного стану транспортного засобу, а саме: системи гальмового і рульового керування, зовнішніх світлових приладів, пневматичних шин та коліс, світлопропускання скла, газобалонного обладнання (за наявності), інших елементів у частині, що безпосередньо стосується безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього природного середовища.

На кожний транспортний засіб, що пройшов обов`язковий технічний контроль і визнаний технічно справним, суб`єкт проведення обов`язкового технічного контролю складає протокол перевірки його технічного стану, який видається водію транспортного засобу. У протоколі зазначається строк чергового проходження обов`язкового технічного контролю транспортного засобу відповідно до періодичності проходження, встановленої частиною восьмою цієї статті.

Технічний опис та зразок протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу затверджує Кабінет Міністрів України.

В положеннях статті 37 Закону України "Про дорожній рух" визначенні підстави для заборони експлуатації транспортних засобів.

Як вбачається з оскаржуваної постанови дії позивача кваліфіковані за ч. 1 ст. 121 КУпАП, а саме порушення водієм правил керування транспортним засобом.

Перелік технічних несправностей, при яких забороняється експлуатація транспортного засобу наведений у розділі 31 Правил дорожнього руху України, а саме "Технічний стан транспортних засобів та їх обладнання".

Однак, в цьому переліку відсутня така несправність, як тріщина та сколи на лобовому склі, тобто Правилами дорожнього руху не забороняється експлуатувати транспортний засіб в цьому випадку.

Із системного аналізу діючого законодавства України про адміністративні правопорушення вбачається, що саме порушення Правил дорожнього руху України, а не стандартів ДСТУ є підставою для притягнення до адміністративної відповідальності.

Положеннями ч. 1 ст. 122 КУпАП передбачено відповідальність за порушення, в тому числі, керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів, тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як встановлено судом будь-яких доказів, які б свідчили про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, окрім самої спірної постанови, відповідачем не надано.

Частина 2 ст. 77 КАС України встановлює, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не надано доказів того, що наявність тріщини чи сколів в зоні роботи склоочисників не відповідає вимогам стандартів, правил дорожнього руху і технічної експлуатації, а також, що саме з вказаною технічною несправністю відповідно до встановлених правил забороняється експлуатація транспортного засобу.

Згідно з п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи, що відповідачем не доведено наявності у діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно позивача в частині вказаного правопорушення підлягає закриттю.

Відповідно до змісту оскаржуваної постанови позивач ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Hyundai Accent, державний номер НОМЕР_1 під час зміни напрямку руху, а саме повороту праворуч не ввімкнув відповідний показник повороту, чим порушив вимоги п.п.9.4 ПДР України, внаслідок чого, його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП, що, тягне за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 510 гривень.

Висновок про наявність або відсутність в діях особи адміністративного правопорушення має бути зроблений на підставі об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності ст. 252 КУпАП.

Єдиний порядок дорожнього руху на території України встановлюється Правилами дорожнього руху, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306 (зі змінами та доповненнями).

Відповідно до положень статті 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Відповідно до абзацу 1 п.1.5 Розділу 1 ПДР України: дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків.

Пунктом 2.3 ПДР України передбачено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний зокрема: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху.

Відповідно до визначення п. 1.10 ПДР України, маневрування (маневр) - початок руху, перестроювання транспортного засобу в русі з однієї смуги на іншу, поворот праворуч чи ліворуч, розворот, з`їзд з проїзної частини, рух заднім ходом.

Під будь-якою зміною напрямку руху слід розуміти маневр, пов`язаний хоча б з незначною зміною напрямку руху по відношенню до поздовжньої осі проїзної частини.

Відповідно до пункту 9.2. ПДР України, водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку: а) перед початком руху і зупинкою; б) перед перестроюванням, поворотом або розворотом.

За положенням пункту 9.4 ПДР України, подавати сигнал покажчиками повороту або рукою належить завчасно до початку маневру (з урахуванням швидкості руху), але не менш як за 50-100 м у населених пунктах і за 150-200 м поза ними, і припиняти негайно після його закінчення (подавання сигналу рукою слід закінчити безпосередньо перед початком виконання маневру). Сигнал забороняється подавати, якщо він може бути не зрозумілим для інших учасників руху. Подавання попереджувального сигналу не дає водієві переваги і не звільняє його від вжиття запобіжних заходів.

Отже починаючи рух, водій зобов`язаний проінформувати інших учасників дорожнього руху про початок виконання маневру, при цьому, вказана норма визначає перелік маневрів перед виконанням яких водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту. Суд зазначає, що подачу попереджувального сигналу водії транспортних засобів зобов`язані закінчити відразу ж після виконання маневру.

Таким чином, ПДР України встановлює обов`язок водія подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку завчасно перед початком маневру і припиняти його негайно після закінчення маневру.

При цьому, позивачем визнається та не заперечується, що він, дійсно, не ввімкнув світловий покажчик повороту при русі головною дорогою позначену знаками 2.3 «Головна дорога» з табличкою 7.8 «Напрямок головної дороги».

Відповідно до ч.1 ст.78 КАС України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

З наявного у матеріалах справи фотознімку вбачається, що в м. Острог по вул. Татарська перед перехрестям з вул. Східна встановлено дорожній знак 2.3 «Головна дорога» із табличкою 7.8 «Напрямок головної дороги» та знак 5.16 «Напрямки руху по смугах» ПДР України (а.с.14)

Це інформує водіїв про наступну зміну напрямку головної дороги.

В п.1.10 ПДР України зазначено, що перехрестя - це місце перехрещення, прилягання або розгалуження доріг на одному рівні, межею якого є уявні лінії між початком заокруглень країв проїзної частини кожної з доріг.

В п. 16.14 ПДР України визначено, що якщо головна дорога на перехресті змінює напрямок, водії транспортних засобів, які рухаються по ній, повинні керуватися між собою правилами проїзду перехресть рівнозначних доріг.

Наказом Держстандарту України від 3 червня 2002 року №326 затверджений ДСТУ 4100-2002 «Знаки дорожні. Загальні технічні умови. Правила застосування», який поширюється на дорожні знаки, призначені для інформування учасників дорожнього руху щодо умов і режимів руху на дорогах і вулицях, а також правила їх застосування на усіх дорогах, що експлуатуються та будуються.

В п. 10.9.12 ДСТУ визначено, що табличка 7.8 «Напрямок головної дороги» повинна застосовуватись із знаками 2.1 2.3, щоб зазначити напрямок головної дороги на перехресті, де вона змінює свій напрямок.

Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку, що проїжджаючи ділянку дороги на, яку розповсюджується дія знаку 2.3 з табличкою 7.8, водій зобов`язаний проінформувати інших учасників дорожнього руху про напрямок свого руху, тобто про вчинення маневру.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Згідно з частиною 4 статті 258 КУпАП, у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Відповідно ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Зважаючи на викладене, суд вважає, що оскаржувана постанова винесена правомірно, у відповідача були наявні підстави для притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за порушення ним правил дорожнього руху, ознаки якого підпадають під дію ч.2 ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а саме, оскаржувана постанова підлягає скасуванню в частині притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 КУпАП, в іншій частині залишити без змін.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд дійшов до таких висновків.

Частиною 1 ст. 132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно із ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Таким чином, враховуючи те, що позов підлягає частковому задоволенню, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача в дохід держави за рахунок бюджетних асигнувань судовий збір в сумі 227 гривень.

Враховуючи, що позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у більшому розмірі, ніж встановлено законом, суд вважає за необхідне повернути йому судовий збір в розмірі переплаченої суми 454 гривні.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 2, 5, 6-10, 20 77, 122, 139, 159, 205, 229, 241-246, 255, 268, 286, 295 КАС України, ст.ст.7, 9, 121, 122, 247, 251, 252, 288, 289, 293 КУпАП, суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Рівненській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення – задовольнити частково.

Частково скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі поліцейського сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 3 Рівненського районного управління поліції Головного управління поліції в Рівненській області капрала поліції Чайки Віталія Руслановича серії БАБ № 889056 від 30.03.2021 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121, ч.2 ст. 122 КУпАП, а саме в частині притягнення ОСОБА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121КУпАП.

Справу про адміністративне правопорушення щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.121 Кодексу України про адміністративні правопорушення - закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління поліції в Рівненській області, ЄДРПОУ 40108761, адреса місця знаходження: 33028 Рівненська область, м.Рівне вул.Хвильового, 2, на користь держави судовий збір, в розмірі 227 гривень.

Повернути ОСОБА_1 , переплачену суму судового збору, що була сплачена на р/р UA288999980313151206000022743, МФО 899998, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37971775, відповідно до квитанції № 1582 від 07.04.2021 року у розмірі 454 гривні.

В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сьомого апеляційного адміністративного суду або через Нетішинський міський суд Хмельницької області (відповідно до п.п. 15.5 п. 5 ч. 1 Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону №2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року) протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення суду складено 17 травня 2021 року.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Головного управління поліції в Рівненській області, ЄДРПОУ 40108761, адреса місця знаходження: 33028 Рівненська область, м.Рівне вул.Хвильового, 2.

Головуючий Р.М. Стасюк