Вирок № 97086919, 21.05.2021, Кам'янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 676/1683/19

Провадження № 1-кп/676/39/21

ч.1ст.328 КК України

ВИРОК

Іменем України

21 травня 2021 року м. Кам`янець-Подільський

Кам`янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області в складі: головуючого судді Драча І.В., з участю прокурорів Хмельницької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері західного регіону Кучерявого П.Й., Стражника О.В., Мензелевського Ю.В., Ковалевського Д.О., захисника адвоката Савлівої Л.О., обвинуваченого ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання Бєлік О.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданнів залі Кам`янець-Подільського міськрайонного суду кримінальне провадження щодо: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кишинів, Республіка Молдова, зареєстрованого АДРЕСА_1 , жителя АДРЕСА_2 , тимчасово проживаючого у АДРЕСА_3 , українця, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, на утриманні двоє малолітніх дітей, працюючого заступником директора ДП «ХПТП», не судимого,

обвинуваченого за ч.1 ст.328 КК України, -

встановив:

ОСОБА_1 обвинувачували в тому, що він займаючи посаду директора ДП «Науково-технічний комплекс «Завод точної механіки» (код 23831376, далі ДП «НТК «ЗТМ») та отримавши 27 січня 2016 року допуск до державної таємниці за формою 3, на весні - на початку літа 2016 року, перебуваючи на робочому місці у м. Кам'янець-Подільський, вул. Годованця, 28, допустив розголошення відомостей, що становили державну таємницю, яка була довірена та стала відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків, за відсутності ознак державної зради або шпигунства, тобто, ОСОБА_1 обвинувачували у вчиненні злочину передбаченого ч.1ст. 328 КК України, за наступних обставин.

Як вказано у обвинувальному акті, «директор ДП «НТК «ЗТМ», ОСОБА_1 , на весні - на початку літа 2016 року, у невстановлений досудовим розслідуванням час, перебуваючи на робочому місці в адміністративній будівлі ДП «НТК «ЗТМ» за адресою: м. Кам'янець-Подільський, вул. Годованця, 28, Хмельницької області, будучи обізнаним про необхідність збереження державної таємниці, яка йому буде довірена, про виконання вимог режиму секретності та будучи попередженим про відповідальність за порушення законодавства у сфері охорони державної таємниці, а також взятого на себе письмового зобов`язання щодо збереження державної таємниці, виконуючи посадові обов`язки та працюючи з матеріальними носіями секретної інформації, які містять відомості, передбачені ст. 1.4.7 Зводу відомостей, що становлять державну таємницю, затвердженого наказом Служби безпеки України від 12.08.2005 № 440, всупереч ст.ст.22,28, 37 Закону України від 21.01.1994 № 3855-ХІІ «Про державну таємницю», п.п.116,289,293,307, 749 Порядку організації та забезпечення режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 18.12.2013 № 939, передбачаючи можливість настання суспільно небезпечних наслідків, але легковажно розраховуючи на їх відвернення, отримав від начальника РСО ДП «НТК «ЗТМ» ОСОБА_2 секретний документ - додаток № 1 до додаткової угоди № 3 до Договору про закупівлю за державні кошти № 324/2/4-Д від 21 травня 2015 року - Специфікацію виробів, що поставляються за Договором про закупівлю за державні кошти № 324/2/4-Д від 21 травня 2015 року, яка мала гриф обмеження доступу «таємно» та надійшла до ДП «НТК «ЗТМ» від 06.01.2016 із військової частини А 2513 (м. Київ).

Після цього, того ж дня у той же час, ОСОБА_1 на невстановленому досудовим розслідуванням копіювальному обладнанні в адміністративній будівлі ДП «НТК «ЗТМ» за адресою: м. Кам'янець-Подільський, вул. Годованця, 28, Хмельницької області, незаконно, без письмового погодження з військовою частиною А 2513 (м. Київ), виготовив копію додатку № 1 до додаткової угоди № 3 до Договору про закупівлю за державні кошти № 324/2/4-Д від 21 травня 2015 року - Специфікації виробів, що поставляються за Договором про закупівлю за державні кошти № 324/2/4-Д від 21 травня 2015 року, у якій відповідно до висновку державного експерта з питань таємниць від 29 травня 2018 року містяться відомості військового характеру, що станом на червень-грудень 2016 року становили державну таємницю та підпадали під дію ст. 1.4.7 ЗВДТ. Після цього, незаконно виготовлену копію разом з декількома несекретними документами з метою ведення претензійно-позовної роботи передав керівнику приватного підприємства «Гарантія Консалт» (код 36588288) ОСОБА_3 , із яким у ДП «НТК «ЗТМ» було укладено договір про надання комплексних юридичних послуг та який не мав допуску і доступу до державної таємниці, розголосивши таким чином відомості військового характеру, що становлять державну таємницю, що завдало шкоди інтересам національної безпеки України. При цьому, ОСОБА_1 не мав мети ослаблення держави та мети передачі відомостей, що становлять державну таємницю, іноземній державі, іноземній організації або їх представникам, а тому в його протиправних діях відсутні ознаки кримінальних правопорушень, передбачених ст.111 та ст. 114 КК України, а саме державної зради або шпигунства».

Таким чином, органи прокуратури обвинувачували ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 328 КК України та кваліфікували його дії, як розголошення відомостей, що становлять державну таємницю, особою, якій ці відомості були довірені у зв`язку з виконанням службових обов`язків, за відсутності ознак державної зради або шпигунства.

Суд, дослідивши докази сторін, прийшов до висновку про необхідність виправдання ОСОБА_1 через недоведеність того, що в його діях є склад інкримінованого кримінального правопорушення.

Сторона обвинувачення доводила вину ОСОБА_1 такими доказами: 1) показаннями свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 (т.1 а.с.156 с.п.); 2) документами; 3) речовими доказами; 4) висновком експертизи; 5) протоколами слідчих дій, постановами, іншими процесуальними документами та матеріалами кримінального провадження у двох томах, та додатковими матеріалами наданими в судовому засіданні (т.1 а.с.183-189 с.п.).

Сторона захисту доводила невинуватість обвинуваченого, посилаючись на неналежність доказів сторони обвинувачення та обґрунтовувала свої твердження показаннями обвинуваченого, показаннями свідків захисту: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 (т.1 а.с.158, судове засідання від 16 вересня 2019 року); показаннями свідків обвинувачення; матеріалами кримінального провадження; інформацією Прикордонної служби про алібі обвинуваченого та документами наданими в судовому засіданні (т.2 судового провадження а.с.90-135) .

Надані стороною обвинувачення докази є такими, що не доводять вину обвинуваченого, не спростовують тверджень і доказів сторони захисту, ряд з них є неналежними, недопустимими, а інші - прямо підтверджують невинуватість ОСОБА_1 .

Так, обвинувачений ОСОБА_1 вину в інкримінованому злочині не визнав та наполягав на ухваленні виправдувального вироку, вимагав повної реабілітації від висунутого обвинувачення, заперечивши закриття провадження за строками чи звільнення його від відповідальності з інших нереабілітуючих підстав.

По суті обвинувачення ОСОБА_1 пояснив, що з липня 2015 по січень 2017 року займав посаду директора ДП «НТК «ЗТМ». До цього, 21 травня 2015 року, підприємство уклало угоду, згідно якої у серпні 2015 року вже мало відвантажити першу партію готової продукції, проте, зобов`язань в повному обсязі не виконало. У жовтні-листопаді 2015 року на адресу підприємства стали надходити претензії від Міністерства оборони України щодо невчасного виконання умов договору, а 7 грудня 2015 року надійшла ухвала господарського суду за позовом Міністерства оборони України. Того ж дня, він наказав начальнику РСО - ОСОБА_2 принести нетаємну частину договору для вивчення позицій сторін. При цьому, у грудні 2015 року таємного документу - додатку №1 до додаткової угоди №3 до Договору - Специфікації виробів, що поставляються за Договором № 324/2/4-Д від 21 травня 2015 року, яка мала гриф «таємно», у ОСОБА_2 ще не було, оскільки таємна Специфікація надійшла до ДП «НТК «ЗТМ» лише 6 січня 2016 року. Після грудня 2015 року і у 2016 році він ОСОБА_2 до себе в кабінет з таємними документами не викликав. 27 січня 2016 року в органах УСБУ в Хмельницькій області він отримав допуск для роботи з таємними документами, оскільки це було потрібно для захисту інтересів ДП «НТК «ЗТМ» в суді та повноцінного управління підприємством.

ОСОБА_3 - керівник приватного підприємства «Гарантія Консалт» (код 36588288), з яким у ДП «НТК «ЗТМ» було укладено договір про надання комплексних юридичних послуг, допуску до державної таємниці не мав, а тому участі у засіданнях не приймав. З питань підготовки відзивів, претензій, клопотань та їх проектів з ОСОБА_3 контактував заступник директора ОСОБА_10 .

З кінця квітня до початку липня 2016 року його ( ОСОБА_1 ) на підприємстві не було - перебував у відрядженнях закордоном, що офіційно підтверджується інформацією зафіксованою прикордонниками про виїзд і в`їзд на територію України. Тому, з 30 квітня по 29 червня 2016 року обов`язки директора виконував ОСОБА_11 , який надсилав клопотання і відкладав усі засідання в господарських судах. 29 червня і 1 липня 2016 року він ( ОСОБА_1 ) перебував в м.Одеса, де приймав участь у конкурсі на зайняття посади заступника голови ОДА. У червні 2016 року, перебуваючи у відрядженні, за межами держави, попросив ОСОБА_11 підготувати йому документи для судового засідання і передати їх по приїзду в м.Київ.

В кінці червня - на початку липня 2016 року ОСОБА_11 підготував пакет документів і передав їх в м.Київ, проте, таємних документів серед переданих документів не було і до господарського суду таємні документи він не надавав, що підтверджується матеріалами господарської справи. Серед отриманих від ОСОБА_11 документів були виключно клопотання і 20-30 копій платіжних доручень. Наприкінці липня 2016 року господарський суд відмовив Міністерству оборони в задоволенні позову.

При цьому, ОСОБА_12 заперечив ту обставину, що в травні-червні 2016 року викликав до себе в кабінет ОСОБА_13 з таємними документами додатком №1 до додаткової угоди №3 до Договору - Специфікацією виробів, що поставляються за Договором № 324/2/4-Д від 21 травня 2015 року, яка мала гриф «таємно», копії цього документу не робив, оскільки копіювальної техніки в кабінеті директора не було, доручень підлеглим зробити копію таємного документу не давав, документи з грифом «таємно» ОСОБА_3 ніколи не передавав і фізично не міг передати, оскільки з 30 квітня 2016 року по 7 липня 2016 року у м. Кам'янець-Подільському на підприємстві його не було, так як лише 20 червня 2016 року повернувся з закордону, з 20 по 27 червня 2016 року перебував у відрядженні у м.Київ в «Укроборонпромі», а з 29 червня по 1 липня 2016 року перебував на конкурсі в м.Одеса.

У листопаді 2017 року уповноваженими органами було знято гриф таємності з Додатоку №1 до додаткової угоди №3 до Договору - Специфікації виробів, що поставляються за Договором № 324/2/4-Д від 21 травня 2015 року, тобто, після листопада 2017 року вказаний документ перестав містити державну таємницю, що також підтверджується висновом експертизи та поясненнями експерта з державної таємниці в судовому засіданні.

У квітні 2018 року у ОСОБА_3 було проведено обшук і вилучено копію Додатоку №1 до додаткової угоди №3 до Договору - Специфікації виробів, що поставляються за Договором № 324/2/4-Д від 21 травня 2015 року.

У серпні 2018 року у кабінеті ОСОБА_10 слідчі органи знайшли аналогічний пакет документів, таки й же, як і в кабінеті ОСОБА_3 , де, серед інших документів була копія додатку №1 до додаткової угоди №3 до Договору - Специфікацією виробів, що поставляються за Договором № 324/2/4-Д від 21 травня 2015 року.

ОСОБА_1 вважає, що свідок ОСОБА_13 умисно оговорила його, оскільки в силу ст.ст.5, 21 Закону «Про державну таємницю» є відповідальною за дотримання державної таємниці, і фактично є суб`єктом інкримінованого йому правопорушення, тобто є зацікавленою особою, давала свідчення під страхом власної відповідальності, і лише за сприяння правоохоронних органів має статус свідка (сторони обвинувачення), в своїй роботі вона має подвійне підпорядкування - 1) керівнику підприємства з загальних трудових і організаційних питань та 2) органам СБУ з якими співпрацює по лінії дотримання режиму секретності.

Показання і доводи ОСОБА_12 не спростували свідки обвинувачення, а свідки захисту підтвердили невинуватість обвинуваченого.

Показання свідків обвинувачення.

Так, свідок ОСОБА_2 , яка працює на ДП «НТК «ЗТМ» начальником РСО, стверджувала, що у травні-червні 2016 року, на вимогу обвинуваченого знайомила його у службовому кабінеті директора з Договором від 2015 року та таємним додатком - Специфікацією, яка містила відомості, що становлять державну таємницю і яка надійшла на підприємство 6 січня 2016 року. При цьому, вона залишила на 10-15 хв. ОСОБА_1 вказані документи, в тому числі таємну Специфікацію, які були прошиті (на 4-5дирок) у справу, а сама відлучалась за іншими документами. Повернувшись, ОСОБА_1 віддав їй прошиту справу з таємними документами, цілісність справи не була порушена. Водночас, свідок ОСОБА_2 стверджувала, що не бачила щоб ОСОБА_1 копіював таємні документи, заперечила і свою вину, стверджувала, що копій таємних документів ніколи не робила і нікому їх не передавала. Також ОСОБА_2 повідомила, що їй не відомо, коли і де, та чи передавав ОСОБА_12 таємні документи ОСОБА_3 . Отже, свідок не підтвердив важливий елемент складу інкримінованого злочину - обставини розповсюдження відомостей, що містять державну таємницю.

Водночас, показання ОСОБА_2 про залишення ОСОБА_12 у травні-червні 2016 року, у службовому кабінеті таємної Специфікації (додатку № 1 до додаткової угоди № 3 до Договору № 324/2/4-Д від 21 травня 2015 року - Специфікацію виробів, що поставляються за Договором № 324/2/4-Д від 21 травня 2015 року, які надійшли на підприємство 6 січня 2016 року) суд оцінює критично, вважає цього свідка обвинувачення зацікавленим, залежним від органу, що розслідував справу, таким що дає свідчення з метою побоюючись тиску і переслідувань з боку органів СБУ, адже є підконтрольною їм з питань додержання умов секретності.

Сумнівним є той і факт, що ОСОБА_2 на досудовому слідстві і в суді так детально згадала про події в грудні 2015 року, в червні 2016 року та факт передачі у травні-червні 2016 року документів з державною таємницею. Водночас, такі її показання спростовані об`єктивними даними - карткою форми 35, у якій слід було відобразити факт ознайомлення ОСОБА_1 з таємними документами. Показання цього свідка також не узгоджуються з інформацією Прикордонної служби з якої слідує, що з 11 по 14, з 16 по 24 квітня, з 30 квітня по 1 травня , з 6 по11 травня, з 12 травня по 20 червня 2016 року через аеропорти м. Києва (Жуляни і Бориспіль) і пункт пропуску «Яготин», тобто в час інкримінованого злочину, ОСОБА_1 виїжджав і в`їжджав до України перетинаючи державний кордон за сотні кілометрів від місця роботи - Кам`янець-Подільського (т.2 а.с.128 матеріалів судового провадження).

ОСОБА_2 також не змогла логічно пояснити і той факт, що в картці обліку видачі документа форми 35 відсутні записи про ознайомлення з таємними документами ОСОБА_1 (т.2а.с.112 судового провадження). Записи у картці ф-35 свідчать, що з документом 30 листопада 2015 року та 20 січня 2016 році знайомилась ОСОБА_15 , а 4 травня 2017 року - ОСОБА_16 . Таким чином, записи про вивчення таємного документу ОСОБА_1 у картці ф-35 відсутні .

Під час одночасного допиту свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_10 , а також ОСОБА_13 та ОСОБА_11 , свідок ОСОБА_13 давала суперечливі свідчення, вона не могла обґрунтовано заперечити показання свідків захисту.

Очевидно, що у квітні - червні 2016 року ОСОБА_1 не було на робочому місці, він не знайомився з таємною Специфікацією, що також підтверджується відповідним наказом про покладення обов`язків директора на ОСОБА_11 та господарською справо у якій є клопотання про відкладення засідань у квітні-липні 2016р. Тому ОСОБА_13 у квітні-червні 2016 році не могла передавати обвинуваченому таємну документацію, а ОСОБА_12 не міг її розповсюдити передавши ОСОБА_3 .

Суд вважає, що ОСОБА_13 давала показання з позиції захисту власних інтересів, оскільки чітко розуміє, що передача документів з державною таємницею особам, які не мають відповідного дозволу ( ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , ОСОБА_3 ) є кримінально караним діянням, а передача таких документів особі, яка має дозвіл ( ОСОБА_12 ) не є кримінально караним. Показання ОСОБА_13 не узгоджуються з інформацією про перебування ОСОБА_12 тривалий час закордоном, такі її показання є сумнівними і заперечені свідками обвинувачення і захисту, а тому суд не може ставити їх в обґрунтування обвинувачення, оскільки всі сумніви трактує на користь обвинуваченого.

Водночас, обставини розповсюдження відомостей, що становлять державну таємницю заперечив в суді свідок ОСОБА_3 , в судовому засіданні він підтвердив, що на підставі відповідного договору ПП «Гарантія Консалт», керівником якої він являється, здійснювала юридичний супровід і підтримку ДП «НТК «ЗТМ» у судових процесах. Директор ДП «НТК «ЗТМ» ОСОБА_1 ніколи не передавав йому жодних таємних документів. У своїй роботі контактував з ОСОБА_17 , який здійснював керівництво юридичною службою на заводі, за його вказівкою здійснював підготовку відзиву на позов МОУ в 2016 році, пакет необхідних документів отримав в канцелярії заводу. Він повідомив ОСОБА_10 , що йому потрібен договір, який останній залишив разом із специфікацією у канцелярії, де він його й забрав. Вперше він побачив специфікацію під час обшуку 23квітня 2018 року. Також повідомив, що йому потрібен був лише договір, специфікацію він не просив, тому вважає, що таємний додаток випадково опинився у нього. Коли готував відзив йому потрібен був лише договір, тому до специфікації він не дійшов, не читав її і у відзиві не посилався на неї.

Отже, свідок ОСОБА_3 не підтвердив версію обвинувачення, а спростував її, в суді він прямо вказав, що документи отримав у канцелярії підприємства, які для нього залишив ОСОБА_17 , а не ОСОБА_1 .

Отримані в судовому засіданні показання ОСОБА_3 суд вважає правдивими, вони відповідають іншим матеріалам справи та узгоджуються з показаннями ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , обвинуваченого та іншими об`єктивними доказами у справі, показання цього свідка спростовують висунуте обвинувачення.

Свідок обвинувачення ОСОБА_18 не підтвердила жодних обставин, які прокурор зобов`язаний довести на підтвердження висунутого обвинувачення. Цей свідок стверджувала в суді, що їй не відомі обставини, хто виконав копію Специфікації яка містила державну таємницю, та не змогла підтвердити, що у 2016 році ОСОБА_1 передавав ОСОБА_3 документи з державною таємницею. Отже, показання цього свідка є неналежними доказами, ними не підтверджується вина обвинуваченого.

Аналогічно і показання свідка ОСОБА_5 не доводять вину обвинуваченого, адже будь-яких обставин, що підлягають доказуванню цей свідок не зміг підтвердити, йому не відомо, хто і за яких обставин виготовив копію таємної Специфікації, хто і коли передав її ОСОБА_3 .

Отже, жоден свідок сторони обвинувачення не підтвердив, що обвинувачений ОСОБА_1 виготовив копії документів з відомостями, які містять державну таємницю, жоден свідок обвинувачення не підтвердив спосіб і знаряддя виготовлення таємної Специфікації, жоден свідок не підтвердив обставин розголошення ОСОБА_1 - передачі ОСОБА_3 таємної Специфікації (додатку № 1 до додаткової угоди № 3 до Договору № 324/2/4-Д від 21 травня 2015 року - Специфікацію виробів, що поставляються за Договором № 324/2/4-Д від 21 травня 2015 року, які надійшли на підприємство 6 січня 2016 року).

Тобто, висунуте обвинувачення не підтвердили свідки сторони обвинувачення.

Показання свідків сторони захисту.

Водночас, свідки захисту підтвердили показання ОСОБА_1 та розповіли в суді, колі і за яких обставин ОСОБА_13 могли бути виготовлені копії документу з державною таємницею.

Так, свідок ОСОБА_6 у суді підтвердив, що на період відряджень і відпусток директора ДП «НТК «ЗТМ» ОСОБА_1 , в травні-червні 2016 року виконував його обов`язки. В ході підготовки до судового розгляду справи за позовом Міністерства оборони України, що мало відбутись в м. Київ, у червні-липні 2016 року дав вказівку ОСОБА_7 підготувати до 6 липня 2016 року всі необхідні документи для участі ОСОБА_1 в господарському суді. ОСОБА_7 в свою чергу залучив до підготовки всі підрозділи: відділ бухгалтерії, відділ РСО та планово-економічний відділ заводу, а в подальшому, на початку липня 2016 року, до засідання, вказані документи було передано автомобілем до м. Київ директору ОСОБА_1 . У червні 2016 року ОСОБА_12 на робочому місці не було. Вважає, що саме ОСОБА_2 , яка займала посаду начальника РСО ДП «НТК «ЗТМ», могла зробити копії таємних документів та залишити їх ОСОБА_7 , оскільки доступ до цих документів мала виключно вона. Крім цього, виготовлені копії таємної Специфікації він бачив у бухгалтерів, які готували відповідні бухгалтерські звіти. Свідок стверджував, що в кабінеті директора ксерокопіювальної техніки не було, був лише принтер. Неодноразово бачив, що таємна документація знаходилась в бухгалтерії чи в планово-економічному відділі.

Свідок захисту ОСОБА_7 пояснив, що з січня 2016 по січень 2018 року займав посаду заступника директора з безпеки та охорони ДП «НТК «ЗТМ», до кола обов`язків входило контролювати стан розгляду справ ДП «НТК «ЗТМ» у судах. Свідок підтвердив, що в червні 2016 року він отримав вказівку від в.о. директора заводу ОСОБА_6 - підготувати повний пакет документів у господарській справі за позовом МОУ до ДП «НТК «ЗТМ» для написання юристами відзиву на позов. В свою чергу він дав вказівку працівникам бухгалтерії, планово-економічного відділу та начальнику відділу РСО надати копії всіх необхідних документів. Особисто він ( ОСОБА_7 ) формував пакет документів після того як всі відділи їх принесли. Начальник РСО - ОСОБА_2 в приміщенні приймальні робила копії вказаних документів у двох примірниках, оскільки на той час вона виконувала обов`язки секретаря ОСОБА_4 , остання перебувала на лікарняному. Після чого, один примірник пакету документів було залишено у канцелярії у папці для юристів для написання відзиву на позов, а інший примірник передано в архів, звідки його було вилучено працівниками СБУ 31 серпня 2018року. Свідок підтвердив, що в цей час: травень-червень 2016 року ОСОБА_1 перебував у відрядженнях та у відпустці, а тому не причетний до виготовлення копій документів, в тому числі і документів з державною таємницею, більше того у кабінеті директора ксерокопіювальної техніки, був лише принтер. У його присутності ОСОБА_1 ніколи не передавав юристам документи.

Таким чином, показаннями ОСОБА_7 спростовується версія обвинувачення про розповсюдження ОСОБА_1 відомостей, що містять державну таємницю.

Під час одночасного допиту з ОСОБА_13 , свідки захисту ОСОБА_11 і ОСОБА_10 прямо вказали на неї, як на особу, яка на їх вказівку виготовила два аналогічних пакети документів (копії), один з яких був в юристів, а інший - в архіві.

Висновки та показання експерта з державної таємниці.

Допитаний у суді експерт з державної таємниці - ОСОБА_19 у суді повідомив, що під час виготовлення висновку допустився очевидної помилки - опечатки у часі проведення експертизи, вказав час її проведення 7-14 березня 2018 року, хоча вірним є період з 7 по 14 травня 2018 року, що відповідає супровідній документації, яка є в матеріалах провадження. Експерт підтвердив, що додаток № 1 до додаткової угоди № 3 до Договору № 324/2/4-Д від 21 травня 2015 року - Специфікацію виробів, що поставляються за Договором № 324/2/4-Д від 21 травня 2015 року, які надійшли на підприємство 6 січня 2016 року містили державну таємницю до 22 листопада 2017 року. Після 22 листопада 2017 року і на момент виявлення і вилучення вказаних документів 23 квітня 2018 року у ОСОБА_3 вказана Специфікація не містила відомості, які становлять державну таємницю, оскільки за рішенням компетентних органів була виключена зі Зводу відомостей, що становлять державну таємницю та з 22 листопада 2017 року становила виключно службову інформацію.

Під час допиту експерт фактично спростував висновки щодо спричинення шкоди державі, адже зазначив, що такі висновки ґрунтуються виключно на припущеннях, оскільки у його розпорядженні не було будь-яких даних про розповсюдження державної таємниці до 22 листопада 2017 року.

За матеріалами справи - досудове слідство було розпочате у березні 2018 року, а обшуки були проведені в квітні і серпні 2018 року, тобто, коли вказана вище інформація вже не була державною таємницею. Таким чином, показання експерта про відсутність реальної шкоди ґрунтуються на матеріалах справи, а письмовий висновок в цій частині не узгоджується з доказами досудового розслідування про спричинену шкоду та не підтверджує доводи обвинувачення про нібито спричинену шкоду інтересам національної безпеки України.

З письмового висновку від 29 травня 2018 року експерта з питань таємниць ОСОБА_19 слідує, що у документах, зокрема: договорі про закупівлю № 342/2/4-Д від 21.05.2015 року, (таємно, без додатку №1 - не таємно), на 18 арк., інвентарний номер № 180т; додатковій угоді №3 до договору про закупівлю №342/2/4-Д від 21.05.2015 року, (таємно, без додатку №1 до додаткової угоди №3 - не таємно), на 4 аркушах, інвентарний № 184т; копії додатку №1 до додаткової угоди №3 до Договору про закупівлю за державні кошти № 342/2/4-Д від 21.05.2015 року - Специфікація виробів, що поставляються за Договором про закупівлю за державні кошти № 342/2/4-Д від 21.05.2015 року, виконана на 1 аркуші - містяться відомості, що станом на червень-грудень 2016 року становили державну таємницю, та підпадали під дію ст. 1.4.7 Зводу відомостей, що становлять державну таємницю, затвердженого наказом СБУ від 12.05.2005 року № 440(зі змінами). На даний момент у зв`язку із внесенням змін до Зводу відомостей, що становлять державну таємницю, затвердженого наказом СБУ від 12.05.2005 року № 440 та викладенням статті 1.4.7 у новій редакції зазначені відомості не містять відомості, що становлять державну таємницю, проте містять відомості, які підпадають під дію п. 14.4 Переліку відомостей ЗСУ, що становлять службову інформацію, затвердженого наказом Генерального штабу ЗСУ від 22.11.2017 року № 408. Передача особам, які не мають допуску та доступу до державної таємниці копії додатку № 1 до додаткової угоди № 3до Договору про закупівлю за державні кошти № 342/2/4-Д від 21.05.2015 року - Специфікація виробів, що доставляються за Договором про закупівлю за державні кошти № 342/2/4-Д від 21.05.2015 року на 1 арк., спричинила розголошення відомостей військового характеру, що становлять державну таємницю (т.1 а.с. 231-244 м.д.с.). Отже, висновком експерта доводиться, що у лише червні - грудні 2016 року (а фактично до 22 листопада 2017 року) копія Специфікація виробів, містила відомості, які становили державну таємницю.

Проте, суд вважає, що цей доказ не доводить, що саме ОСОБА_1 вчинив розголошення державної таємниці, навіть якщо така таємниця містилась у наданих експерту документах та їх копіях.

Досліджені у суді матеріали кримінального провадження.

З інформації ДП «НТК «ЗТМ» (т.1. а.с.23 м.д.с.) слідує, що допуск до державної таємниці у 2015-2016 р.р. мали 12 осіб, а тому будь-хто з них міг вчинити дії інкриміновані ОСОБА_1 . Такий доказ сторони обвинувачення не доводить вину ОСОБА_1 , а свідчить про наявність сумнівів, які суд трактує на користь обвинуваченого. Свідки ОСОБА_10 , ОСОБА_11 прямо вказали на ОСОБА_13 , як на особу, яка виконала їм копію документа про таємність якого вони не здогадувались і саме вони залишили ці документи в канцелярії підприємства для передачі ОСОБА_3 .

Цим докуме6нтом вина обвинуваченого не доводиться, оскільки інформація в ньому не підтверджує вину обвинуваченого.

З протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 18 червня 2018 року, опису вилучених документів та їх копій, які вилучені у режимно-секретному відділі господарського суду м. Києва, також не вбачається вини ОСОБА_1 у інкримінованих йому діях (т.1а.с.64-125).

Так, вказані документи підтверджують показання обвинуваченого про те, що з квітня по липень 2016 року, з ініціативи представника відповідача ОСОБА_1 та за клопотаннями в.о. директора заводу ОСОБА_11 , всі судові засідання були відкладені через відрядження і відпустки обвинуваченого (т.1а.с.86, 87 м.д.с.). Таким чином, версія захисту є правдивою, оскільки підтверджується об`єктивними документами, які вилучив слідчий. Більше того, документи господарської справи (протоколи судових засідань і подані клопотання) свідчать, що лише у липні 2016 року ОСОБА_1 прийняв участь, у трьох судових засіданнях, при цьому: 1) 6 липня 2016 року він прийняв участь у відкритому судовому засіданні, яке було відкладено, оскільки представник відповідача не зміг надати витребувані судом документи (т.1а.с.88 м.д.с.); 2) 13 липня 2016 року ОСОБА_1 прийняв участь у закритому судовому засіданні і згідно протоколу надав усні заперечення щодо позовних вимог та просив відмовити в їх задоволенні з підстав викладених у відзиві на позовну заяву (відзив і додатки не містили в собі документів з державною таємницею) (т.1 а.с.91-92 м.д.с.); 3) 26 липня 2016 року ОСОБА_1 прийняв участь у закритому судовому засіданні і згідно протоколу ОСОБА_1 подав клопотання про долучення до господарської справи письмових документів, які суд дослідив (перелік документів у протоколі засідання не вказано, проте, є копія письмового клопотання одержаного 26 липня 2016 року з додатками - т.1а.с.101-117, серед яких відсутні документи з державною таємницею). Тоді ж, 26 липня 2016 року господарський суд м. Києва відмовив міністерству оборони України в задоволенні позову (т.1а.с.118-121 м.д.с.).

Аналіз вилучених слідчим документів господарської справи (її копії), які надані суду свідчить про невинуватість обвинуваченого, оскільки ОСОБА_12 не надавав господарському суду копій документів з державною таємницею, про що прямо свідчать додатки до: 1) касаційної скарги (т.1а.с.80 м.д.с.), 2) відзиву на позовну заяву (т.1а.с.89-90); 3) письмового клопотання від 26 липня 2016 року (т.1 а.с. 101-117).

Отже, представлені прокурором письмові документи господарської справи (її копія) свідчать, що ОСОБА_1 не подавав до господарського суду копій додатку № 1 до додаткової угоди № 3 до Договору № 324/2/4-Д від 21 травня 2015 року - Специфікацію виробів, що поставляються за Договором № 324/2/4-Д від 21 травня 2015 року, які надійшли на ДП «НТК «ЗТМ» 6 січня 2016 року і містили державну таємницю.

Необхідності робити копії таємних документів для ОСОБА_3 і для подачі в господарський суд у ОСОБА_1 не було, оскільки ці документи, як слідує з протоколу тимчасового доступу до тому 2 господарської справи №910/30577/15 на 13 арк. (містить гриф обмеження доступу «таємно»), документи з відомостями, що містили державну таємницю - Специфікація до суду була подана представником позивача згідно супровідного листа від 20 липня 2016 року за підписом заступника начальника Озброєння ЗС України ОСОБА_20 (т1 а.с.64-66 м.д.с.).

Отже, у суду відсутні підстави вважати, що ОСОБА_1 , готуючись до судового розгляду господарської справи №910/30577/15 навесні - на початку літа 2016 року виготовляв копії таємних документів та передавав їх ОСОБА_3 , адже, об`єктивної необхідності в цьому не було, так, як в силу вимог ст.ст. 4-3, 33, 36 Господарського процесуального кодексу, саме позивач - Міністерство оборони України мало довести письмовими доказами наявність договірних відносин з ДП «НТК «ЗТМ» та порушення підприємством взятого зобов`язання, в той час, як представник відповідача обґрунтовував лише належне виконання умов договору.

Про документи - речові докази вилучені 23 квітня 2018 року в РСО ДП «НТК «ЗТМ» (т.1 а.с.145-147) .

Спростовується вина ОСОБА_1 і протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 23 квітня 2018 року (т.1 а.с.145-147). Цим документом зафіксовано факт вилучення 23 квітня 2018 року в РСО ДП «НТК «ЗТМ»: 1) Договору про закупівлю № 342/2/4-Д від 21 травня 2015 року, (таємно. без додатку № 1 - нетаємно), на 18 аркушах, інвентарний № 180т; 2) Додаткової угоди № 3 до договору про закупівлю № 342/2/4-Д від 21 травня 2015 року, (таємно, без додатку № 1 до додаткової угоди № 3 - нетаємно), на 4-х аркушах, інвентарний номер № 184т; 3) Додаткової угоди № 1 від 20 липня 2015 року до договору про закупівлю № 342/2/4-Д від 21 травня 2015 року на 1 аркуші; 4) Додаткової угоди № 2 від 03 грудня 2015 року до договору про закупівлю № 342/2/4-Д від 21 травня 2015 року на 3-х аркушах; 5) Картки видачі документів (форма 35) на 1 аркуші до інвентарних номерів № 180т та № 184т.

Обставини наявності таких документів на підприємстві ніхто не оспорював. Проте, наявність їх виключно у розпорядженні керівника РСО - ОСОБА_2 однозначно свідчить, що без її участі, жоден працівник ЗТМ, в тому числі і директор заводу, не може мати безперешкодного доступу до таємних документів, а тим паче, отримати їх поза її дозволом, як керівника режимної частини. При цьому, вилучена картка видачі документів форми 35 на 1 аркуші свідчить, що ОСОБА_12 з таємним документом не знайомився.

Оглянуті у закритому судовому засіданні 22 вересня 2020 року ці речові докази - письмові документи вилученні на ДП «НТК «ЗТМ» 23 квітня 2018 року, з яких знято гриф таємності, підтверджують аналогічне - будь-яких слідів про вивчення документів ОСОБА_1 у картці ф-35 не відображено, що спростовує обставини висунутого обвинувачення (т.2 а.с.67-79 м.с.п.)

Про обшук у кабінеті ОСОБА_3 .

Протоколом від 23 квітня 2018 року було зафіксовано хід і порядок проведення обшуку в кабінеті 702, який орендує ПП «Гарантія Консалт». Згідно даних протоколу у офісі ОСОБА_3 було відшукано копію додатку № 1 до додаткової угоди № 3 до Договору № 324/2/4-Д від 21 травня 2015 року - Специфікацію виробів, що поставляються за Договором № 324/2/4-Д від 21 травня 2015 року, проте, будь-яких позначень, що вказана копія документу містить державну таємницю на письмовому документі не було. У протоколі обшуку вказано: «Як пояснив ОСОБА_3 дані документи було підготовлено ним як власником ПП «Гарантія Консалт» за вказівкою та на замовлення директора ДП «НТК «ЗТМ». Тобто, фактично протоколом не зафіксовано факт розголошення державної таємниці.

З відеозапису обшуку слідує, що ОСОБА_3 на запитання слідчого про походження знайдених документів дослівно пояснив так: « ... це Міністерством оборони було подано позов до Заводу точної механіки, було розписано керівником на ПП «Гарантія Консалт» для відповіді на претензії, це всі матеріали, які стосуються даної справи, ці матеріали були надіслані Міністерством оборони, але нам в руки було надано їх вже на заводі, керівником, це підпис ОСОБА_21 , ОСОБА_22 це директор заводу, тодішній директор заводу, і на нас це було розписано для роботи, і ці документи теж були надані для роботи. А що тут? В чому проблема?». Далі слідчий відповів, що серед цих документів є таємні, які зазначені в ухвалі слідчого судді і відібрав їх, повернувши частину документів ОСОБА_3 , який здивувався, що до договору долучено додаток. Було видно, що ОСОБА_3 не здогадувався, що додаток містив державну таємницю. Далі, коли слідчий сказав, що вилучає частину документів, які зазначені в ухвалі слідчого судді, ОСОБА_3 уточнив : «Ну дивіться, ці документи були надані Міністерством оборони, з позовною заявою Міноборони, є навіть живі підписи, візи, які надані ….«Підготуйте касацію», тобто, живі розпорядження, от є опис тих документів, що приходили, от… і повно, повно таких документів для роботи, яка … єсть претензії, єсть відповіді наші на претензії…». На вказане слідчий відповів, що документи, які не зазначені в ухвалі слідчого судді він їх відкладає і тимчасово вилучить.

Аналіз таких заяв ОСОБА_3 , зміст розмови під час обшуку свідчать, що ОСОБА_3 вважав, що вказані документи надійшли на ЗТМ з Міністерства оборони України з відповідними додатками, тобто, ОСОБА_3 вважав, що позивач підготував пакет документів - позов з додатками, а тому і вказав, що отримав їх на ЗТМ, куди вони надійшли від позивача - Міністерства оборони. Під час обшуку, ОСОБА_3 не робив заяв про те, що ОСОБА_1 виконав навесні - на початку літа 2016 року копію таємного документу і передав їх йому, адже ОСОБА_3 пояснив, що отримав документи на заводі, куди вони надійшли з Міністерства оборони України. Разом з тим, суд враховує, що ОСОБА_3 не міг отримати документи у ОСОБА_1 у час інкримінованого злочину, адже ОСОБА_1 в м.Кам`янець-Подільську не перебував, а дані Прикордонної служби свідчать про те, що обвинувачений у травні - червні 2016 року був у відрядженнях, за сотні кілометрів від місця роботи перетинав кордони України, перебував за межами України, а тому об`єктивно не міг передати ОСОБА_3 таємні документи.

Аналіз письмових документів свідчить, що у кінці 2015 року ОСОБА_3 готував ряд відзивів на претензії Міністерства оборони, а позов надійшов на ДП НТК ЗТМ 4 грудня 2015 року вх.№1076 (т.1а.с.193 м.д.с.), коли таємного документа на заводі ще не було (надійшов лише 6 січня 2016). З квітня по липень судові засідання в господарському суді м.Києва відкладались через відрядження ОСОБА_12 , а відзив з додатками на позов був підготовлений лише 12 липня 2016 року (т.1а.с.89-90 м.д.с.), а тому версія захисту про підготовку копій документів на заводі без участі ОСОБА_12 є більш вірогідною і підтверджується об`єктивними доказами - письмовими документами.

Більше того, слідчі органи і прокурор не врахували, що заяви учасника обшуку - ОСОБА_3 , не є його показаннями, протоколом обшуку не фіксуються показання свідків. В суді ОСОБА_3 , під час дачі показань, уточнив заяви зроблені ним під час обшуку, та стверджував, що ніколи не отримував у ОСОБА_1 таємних документів, а виявлені у нього документи отримав виключно у канцелярії ЗТМ, куди їх передав свідок ОСОБА_10 .

Особи, у присутності яких здійснюється обшук, при проведенні цієї слідчої (розшукової) дії мають право робити заяви, що підлягають занесенню до протоколу обшуку (ч.8ст.236КПК). Водночас, такі заяви під час обшуку не є показаннями, заяви вчиняються без присяги та без попередження про кримінальну відповідальність за неправдиві показання. Очевидно, що під час обшуку ОСОБА_3 опинився в стресовій обстановці, обшук проводився і за місцем роботи і в його житлі, в ухвалі суду було вказано на причетність до інкримінованого злочину, а тому на місці обшуку він не міг давати об`єктивних виважених заяв.

Згідно ч.4ст.95 КПК суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав підчас судового засідання або які отримано в порядку, передбаченому ст. 225 цього Кодексу. У протокол обшуку підлягають занесенню заяви учасників обшуку, але такі заяви не є показаннями свідка, як самостійного процесуального джерела доказів згідно з ч.2ст.84, ст.95 КПК. Показання необхідно розмежовувати з іншим самостійним процесуальним джерелом доказів - протоколом обшуку під час якого учасники хоч і мають право робити заяви, що підлягають занесення до протоколу згідно ч.8 ст. 236 КПК України, проте, ці заяви не є самостійним джерелом доказу в розумінні ч.2ст. 84 КПК України.

Протоколом обшуку зафіксовано, що 23 квітня 2018 року ОСОБА_3 зберігав копію Специфікації, яка з 22 листопада 2017 року вже не містила державну таємницю. Такий доказ свідчить про невинуватість ОСОБА_1 .

Враховуючи викладене вище, суд вважає, що протокол обшуку не містить доказів вини ОСОБА_1 , отже є неналежним доказом сторони обвинувачення.

Про речові докази вилучені у ОСОБА_3 .

Не доводять обставин обвинувачення оглянуті 22 вересня 2020 року в судовому засіданні речові докази - документи, які вилучені у ОСОБА_3 (в тому числі і ті, які не були зазначені в ухвалі слідчого судді - т.1а.с.174-215 м.д.с.), адже на них відсутні будь-які сліди того, що саме ОСОБА_1 навесні - на початку літа 2016 року виготовляв їх копії і саме він передавав ОСОБА_3 до листопада 2017 року, тобто, до часу коли вони містили відомості з державною таємницею (т.2 а.с.67-79 м.с.п.). Більше того, висновком експерта з державної таємниці ОСОБА_19 встановлено, що на момент обшуку (23 квітня 2018 року) відшукані у ОСОБА_3 документи не містили відомостей, що становили державну таємницю, оскільки були розсекречені та виключені зі Зводу відомостей, що становлять державну таємницю.

Продемонстрована у суді копія таємного документу, що вилучена у ОСОБА_3 під час обшуку, не містила слідів прошивання у справу, що спростовує показання ОСОБА_13 , проте, що справу вона залишила прошитою і пронумерованою ОСОБА_1 на 10-15 хв. (за припущенням обвинуваченням саме в цей час нібито ОСОБА_12 виготовив копію документів з державною таємницею).

Про слідчий експеримент з свідком ОСОБА_2 .

Як доказ вини обвинуваченого, прокурор посилався на слідчий експеримент від 18 вересня 2018 року проведений з ОСОБА_2 (т.2а.с.31-38 м.д.с.). Проте, цей доказ є недопустими доказом, оскільки проведений з істотними порушеннями ст. 240 КПК України. Проведення слідчого експерименту у формі допиту на місці інкримінованого злочину, що не містить ознак відтворення дій, обстановки, обставин події, проведення дослідів чи випробувань, а посвідчує виключно проголошення свідком показань з метою його процесуального закріплення, належить розцінювати як допит, що не має в суді доказового значення з огляду на зміст ч. 4 ст. 95 КПК.

З переглянутого в суді відеозапису слідчого експерименту слідує, що ОСОБА_2 у присутності учасників слідчої дії розповіла слідчому (фактично дала показання) на місці інкримінованого злочину про дії, які вона вчиняла з таємними документами. При цьому ОСОБА_2 вказала, що у січні 2016 року (не весною і не літом) приносила ОСОБА_12 в кабінет договір без таємного додатку, за яким повернулась, а пізніше вказала що нібито таємні документи були прошиті в одну справу і вона залишала їх ОСОБА_12 на 10-15 хв. В судовому засіданні ОСОБА_2 вказувала, що ці події мали місце весною, або на початку літа 2016 року, але в будь-якому випадку вона не бачила хто і де виготовив копію таємної Специфікації, їй не відомо хто передав таємний документ ОСОБА_3 . Викладене свідчить про невпевненість показань свідка. Достовірність її показань на слідчому експерименті перевірити не можливо, вони не ґрунтуються на інших матеріалах справи.

Протокол слідчого експерименту з ОСОБА_13 , всупереч вимогам ч.1, ч.6 ст.240 КПК України, не містить дані про проведені досліди чи випробувань, відсутні в ньому і здобуті результати слідчого експерименту. Фактично слідчий обмежився отриманням показань у свідка на місці інкримінованого злочину і зафіксував ці показання у протоколі експерименту. Через істотне порушення вимог ст.ст.95, 224, 240 КПК України, суд вважає протокол слідчого експерименту недопустимим доказом.

Суд позбавлений вважати доказами витяг з ЄРДР, процесуальні рішення слідчого і прокурора, слідчого судді, адже вказані процесуальні документи свідчать виключно про рішення прийняті вказаними учасниками та не є джерелами доказів в розумінні ч.2 ст. 84 КПК України.

Не містять доказів на підтвердження вини ОСОБА_1 і вилучені договори про надання комплексних юридичних послуг, адже ці договірні відносини між ПП «Гарантія Консалт» та ДП НТК «ЗТМ» виникли ще у 2013 році, тобто задовго до призначення обвинуваченого на посаду директора, у цих документах відсутні будь-які дані, які підтверджують обставини висунутого обвинувачення (т.2а.с.46-58 м.д.с.).

Заслуговують на увагу доводи захисту і про те, що правоохоронні органи розслідували справу однобічно, без з`ясування всіх обставин, адже, не встановили спосіб і знаряддя злочину, жодної правової оцінки вони не надали факту вилучення аналогічного пакету документів з копіями 31 серпня 2018 року у кабінеті ОСОБА_10 . Викладене свідчить про неповноту, однобічність, слідства, відсутність бажань встановити істину та перевірити всі важливі обставини для прийняття правильного рішення. Однобічність та неповнота досудового слідства проявилась і у тому, що розслідування слідчі органи почали 16 березня 2018 року, тобто, після 4-х місяців, коли відомості що містились у Специфікації вже не містили державну таємницю, і лише у квітні і серпні 2018 року відшукали копію Специфікації, яка фактично вже не містила державної таємниці на час досудового розслідування. При цьому, допитавши на досудовому слідстві свідків захисту - ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , прокурор в суді відмовився від їх допиту, заздалегідь знаючи, що на досудовому слідстві ці свідки давали показання, які спростовують висунуте обвинувачення. Що також може свідчити про певне упереджене ставлення до обвинуваченого.

Представлені сторонами у суді документи свідчать про позитивні характеристики обвинуваченого, його компетентність та неодноразові відзнаки за сумлінну роботу. Обвинувачений не судимий. У суду немає підстав враховувати доводи досудової доповіді органу пробації, адже цей документ складено з врахуванням обвинувачення, яке не підтвердилось (т.1а.с.115-119 м.с.п.).

Суд позбавлений закрити провадження на підставі ст. ст. 48, 49 КК України чи п.10 ч.2 ст.284 КПК України, оскільки обвинувачений вимагав повної реабілітації та заперечив щодо закриття провадження з нереабілітуючих підстав.

Згідно з положеннями ст.62 Конституції України і ст. 17 КПК України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Європейський Суд у рішенні від 21 квітня 2011 року «Нечипорук і Йонкало проти України» та рішенні від 6 грудня 1998 року «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанїї» вирішив, що «суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».

Згідно ст. 91 КПК України, у кримінальному провадженні серед іншого підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання; та інші обставини.

Обов`язок доказування обставин, передбачених ст. 91 КПК України у цьому кримінальному провадженні покладається на прокурора (ст. 92 КПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 94 КПК України, суд повинен оцінювати докази на основі всебічного, повного і неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Як убачається з матеріалів провадження, при вирішенні питання про наявність чи відсутність у діях ОСОБА_1 складу злочину, усупереч вимогам ст. 91 КПК України залишилися недоведеними час, місце, спосіб вчинення кримінального правопорушення; винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням. Жоден з доказів, які в суд першої інстанції представив прокурор, не підтверджує поза розумним сумнівом вини ОСОБА_1 ..

Висунуте ОСОБА_1 обвинувачення зводиться до того, що обвинувачений навесні-на початку літа 2016 року, на робочому місці, нібито, отримав у ОСОБА_25 , яка містила державну таємницю, та за невстановлених обставин вготовив її копію. Після цього, (коли, де в якому місці, за яких обставин не зазначено в обвинувальному акті !!!) нібито передав документи з державною таємницею ОСОБА_3 . Прокурор не звернув увагу, що згідно ст. 328 КК України, кримінально караним є діяння, яке полягає у розголошені відомостей, що становлять державну таємницю, тобто, прокурор мав би доводити в суді обставини передачі державної таємниці сторонній особі - ОСОБА_3 , який не має доступу до такої інформації. Але ці обставини прокурор так і не встановив, він більшою мірою став доводити в суді обставини передачі документів від ОСОБА_13 до ОСОБА_12 , що само по собі не є кримінально караним, адже, і ОСОБА_12 і ОСОБА_13 мали доступ до державної таємниці. Жодним доказом прокурор не довів: де, коли, за яких обставин ОСОБА_12 передавав ОСОБА_3 документи з відомостями, що становлять державну таємницю. Очевидно, що висунуте прокурором обвинувачення ґрунтується виключно на припущеннях, оскільки прокурор так і не описав спосіб розповсюдження інформації, спосіб передачі (особисто, через сторонніх осіб, тощо), коли і де зустрічались ОСОБА_12 з ОСОБА_3 , де відбулась передача, або через кого була організована така передача. Будуючи обвинувачення на здогадках, прокурор в суді висунув версію, що таємні документи нібито були залишені ОСОБА_12 в канцелярії для ОСОБА_3 , але цього не описано в обвинувальному акті. У обвинувальному акті зазначено таке: «Після цього, незаконно виготовлену копію разом з декількома несекретними документами з метою ведення претензійно-позовної роботи передав керівнику приватного підприємства «Гарантія Консалт» (код 36588288) ОСОБА_3 , …. який не мав допуску і доступу до державної таємниці, розголосивши таким чином відомості військового характеру, що становлять державну таємницю». Очевидно, що таке обвинувачення є суперечливим, адже претензійна робота ОСОБА_3 велась у жовтні - грудні 2015 року, коли на ДП НТК ЗТМ надходили претензії від Міністерства оборони та коли у грудні 2015 року надійшов позов. Навесні - на початку літа 2016 року претензійно-позовна робота ОСОБА_3 не велась, що доводиться дослідженими матеріалами господарської справи та пояснюється постійними відрядженнями обвинуваченого і лише 12 липня 2016 року було підготовлено відзив на позов.

Досліджені у суді докази підтверджують, що обвинувачений був відсутній на робочому місці у травні - червні 2016 року, більше того, свідок ОСОБА_3 заперечив той факт, що ОСОБА_1 передавав чи залишав йому якійсь таємні документи. На думку прокурора, факт розповсюдження - передачі документів з державною таємницею нібито підтверджується заявами ОСОБА_3 під час обшуку, але ж з таких заяв незрозуміло коли і де відбулась передача, через кого. Заяви під час обшуку ОСОБА_3 в суді роз`яснив і трактував їх у спосіб заперечивши висунуте обвинувачення, чого прокурор не зміг спростував.

Слідчі органи та прокурор так і не спромоглися встановити де була виготовлена копія таємного документа, коли вона була виголена, а найголовніше - коли вона була (розповсюджена) передана ОСОБА_3 , не перевірив чи могли бути ці дії вчинені після 22 листопада 2017 року, коли Специфікація вже не містила державну таємницю.

Стороною обвинувачення не надано достовірних і переконливих доказів того, що ОСОБА_1 розповсюдив відомості, які містили державну таємницю.

Прокурор не довів, що ці дії вчинив саме ОСОБА_1 , а не будь-хто з 12 працівників заводу, які мали доступ до таємних документів, в тому числі і керівник РСО, без участі якої ознайомлення з таємним документом не можливе.

Докази сторони обвинувачення містять припущення й сумніви, які суд тлумачить на користь ОСОБА_1 .

Оцінюючи досліджені докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись Законом, суд вважає, що вина обвинуваченого у вчиненні інкримінованого злочину не доведена.

За таких обставин ОСОБА_1 слід виправдати за відсутністю в діянні обвинуваченого складу кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 328 КК України.

Оскільки обвинувачений виправдовується у кримінальному провадженні слід скасувати заходи забезпечення, в тому числі й арешт майна накладений згідно ухвали слідчого судді від 3 вересня 2018 року (т.1 м.с.с.а.с. 59) та повернути обвинуваченому вилучені у нього документи під час виконання запобіжного заходу (домашнього арешту).

Долю речових доказів слід вирішити в порядку ст. 100 КПК України. Оскільки копії додатку №1 до додаткової угоди №3 до Договору про закупівлю за державні кошти № 342/2/4-Д від 21.05.2015 року - Специфікація виробів, що поставляються за Договором про закупівлю за державні кошти № 342/2/4-Д від 21.05.2015 року, які вилучені у ОСОБА_3 містять службову інформацію , ці документи слід повернути власнику - ДП Науково-технічний комплекс «Завод точної механіки».

Керуючись ст.ст. 368, 370 КПК України, суд, -

ухвалив:

ОСОБА_1 визнати невинуватим у кримінальному правопорушенні передбаченому ч.1 ст. 328 КК України.

Виправдати ОСОБА_1 на підставі п.3 ч.1ст.373 КПК України за не доведеністю, що в його діянні є склад кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 328 КК України.

Скасувати арешт накладений на майно згідно ухвали слідчого судді від 3 вересня 2018 року.

Речові докази : документи, які вилучені на ДП Науково-технічний комплекс «Завод точної механіки» та документи вилучені у ОСОБА_3 - повернути на ДП Науково-технічний комплекс «Завод точної механіки»; флешку, яка вилучені у ОСОБА_3 слід повернути йому (т.1а.с.205 м.д.с.)

Паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 виданий 11 жовтня 1999 року Московським РВ ХМУ УМВС України в Харківській області, паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 виданий 09 жовтня 2012 року та паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_3 виданий 18 серпня 2017 року, які знаходяться на зберіганні в Управлінні Державної міграційної служби України в Київській області повернути ОСОБА_1 .

Вирок можна оскаржити через суд, який його ухвалив, до Хмельницького апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.

Копію вироку негайно вручити прокурору та обвинуваченому. Інші учасники кримінального провадження вправі отримати у суді копію вироку.

Суддя Кам`янець-Подільського міськрайонного суду

Хмельницької області І.В.Драч