Ухвала суду № 97085911, 05.05.2021, Заводський районний суд м. Дніпродзержинська

справа № 207/3471/20

№ провадження 2/208/1284/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2021 р. м. Кам`янське

Суддя Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області Івченко Т.П., розглянув матеріали позовної заяви:

позивач - Товариство з додатковою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Спецремтехнологія», юридична адреса, 51815, Дніпропетровська область, Петриківський район, село Іванівна, вулиця Польова, будинок № 37, тел. (096)2222001, код ЄДРПОУ 34827433;

представник позивача - адвокат Федоренко Роман Вікторович, Адвокатського об`єднання «Федоренко, Сологуб і партнери», юридична адреса: 51931, м. Кам`янське, вул. Іванівська, будинок № 14-1, код 43784165, тел. НОМЕР_1 , E-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

відповідач - ОСОБА_1 , адреса реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 , т. НОМЕР_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ;

третя особа - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса реєстрації та проживання: АДРЕСА_2 , тел. НОМЕР_4 , РНОКПП НОМЕР_5

предмет спору - «припинення договору оренду нерухомого майна та відшкодування вартості витрат на поліпшення орендованого нерухомого майна», -

встановив:

29.12.2020 до Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області звернулося ТзДВ «НВФ «Спецремтехнологія» з позовом до ОСОБА_1 про припинення договору оренду нерухомого майна та відшкодування вартості витрат на поліпшення орендованого нерухомого майна третя особа ОСОБА_2

Розпорядженням № 2 від 07.04.2021 року в.о. Голови Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області матеріали цивільної справи № 207/3471/20 за позовною заявою Товариства з додатковою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Спецремтехнологія» до ОСОБА_1 , третя особа ОСОБА_2 про припинення договору оренду нерухомого майна та відшкодування вартості витрат на поліпшення орендованого нерухомого майна передані до Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області на підставі ч.1,4 ст.31, ч.4,7 ст.40 ЦПК України.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, матеріали цивільної справи № 207/3471/20 передано 09.04.2021 року в провадження судді Івченко Т.П.

Ухвалою судді від 12.04.2021 року позовну заяву було залишено без руху.

26.04.2021 року на адресу Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від представника позивача, адвоката Федоренка Р.В. надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви та уточнена позовна заява.

Як вбачається з матеріалів цивільної справи № 207/3471/20 ТзДВ «НВФ «Спецремтехнологія» звернулося з позовом до ОСОБА_1 , третя особа ОСОБА_2 , в якому просить:

1. Договори оренди нежитлового об`єкта, укладені між Товариством з додатковою відповідальністю Науково-виробнича фірма «Спецремтехнологія» (до реорганізації - Товариство з обмеженою відповідальністю) та фізичними особами ОСОБА_2 та ОСОБА_1 від 27.12.2016р. під:

- № 0305 про оренду Приміщення «Трубоізоляційного цеху», загальною площею 279,9 кв.м. з прилеглою територією площею 0,3059 га, кадастровий номером 1210400000:03:035:0156, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 і належить на праві приватної власності в частках - Ѕ ОСОБА_2 та Ѕ ОСОБА_1 ;

- № 22/04 про оренду «Приміщення обліку витрат теплової енергії цмк», загальною площею 68,9 кв.м. з прилеглою територією площею 0,1351 га, кадастровий номером 1210100000:03:035:0158, що розташоване за адресою: АДРЕСА_4 і належить на праві приватної власності в частках - Ѕ ОСОБА_2 та Ѕ ОСОБА_1 ,

розірвати в частині оренди Товариством з додатковою відповідальністю Науково-виробнича фірма «Спецремтехнологія» (до реорганізації - Товариство з обмеженою відповідальністю) у фізичної особи ОСОБА_1 належних йому:

- Ѕ Приміщення «Трубоізоляційного цеху», загальною площею 279,9 кв.м. з прилеглою територією площею 0,3059 га, кадастровий номер 1210400000:03:035:0156, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3

- Ѕ Приміщення «витрат теплової енергії цмк», загальною площею 68,9 кв.м. з прилеглою територією площею 0,1351 га, кадастровий номер 1210100000:03:035:0158, що розташоване за адресою: АДРЕСА_4 .

2. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з додатковою відповідальністю Науково-виробнича фірма «Спецремтехнологія» (до реорганізації - Товариство з обмеженою відповідальністю) витрати на поліпшення предметів оренди в розмірі 2 090 30,11 грн.

3. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з додатково відповідальністю Науково-виробнича фірма «Спецремтехнологія» (до реорганізації - Товариство з обмеженою відповідальністю) судові витрати: судовий збір в сумі 34 820,61 грн. і витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10000,00 грн., а всього - 44 820,61 грн.

Вивчивши позовну заяву та додані до неї документи, приходжу до наступного висновку.

Вирішуючи питання щодо підсудності даного спору Заводському районному суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, суддя приходить до наступного.

Так, згідно до ч. 1 ст. 1 ЦПК України, Цивільний процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства.

Згідно до аб. 1ч. 1 ст. 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Аб. 2 ч. 1 ст. 19 ЦПК України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Згідно до ч. 1 ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно до ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Сторонами у спорі щодо припинення договірних умов, з приводу здійснення сторонами господарської діяльності, та фізичних осіб, які діють у часники товариства, що також підтверджено змістом позовної заяви т. 1 а.с. 1-3, з юридичною особою яка здійснює господарську діяльність за об`єктами нерухомості, в нежитловому приміщенні.

Позивачем не оспорюється та наголошується, що спірне нерухоме майно використовується для здійснення всіма учасниками господарської діяльності, так як не є об`єктом що використовується за іншим призначенням, що також підтверджено і витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадянських формувань.

Так, згідно до п. 6 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Статтею 30 Господарського процесуального кодексу України встановлена виключна підсудність справ.

Так, частина 3 вищевказаної норми процесуального права передбачає, що спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Виключну підсудність встановлено, зокрема, для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна. Місцезнаходження нерухомого майна має бути підтверджено документально. У разі конкуренції правил підсудності мають застосовуватися правила виключної підсудності.

При цьому, тлумачення частини 3 статті 30 Господарського процесуального кодексу України повинно відбуватися з урахуванням принципу правової визначеності, який, в аспекті даного спору, полягає у забезпеченні здатності вірного тлумачення закону пересічною особою. Зокрема, встановлюючи підхід до тлумачення правових норм, Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.07.1995 у справі "Толстой-Милославський" (Tolstoy Miloslavsky) проти Сполученого Королівства (скарга №18139/91), визначаючи зміст терміну "передбачений законом" сформулював наступну умову: положення національного законодавства повинні бути настільки ясними, зрозумілими і визначеними, щоб будь-яка людина, за необхідності скориставшись порадою юриста, могла б повністю зрозуміти зміст закону.

З огляду на зазначений підхід Європейського суду з прав людини до тлумачення правових норм, положення частини 3 статті 30 Господарського процесуального кодексу України означають, що спір має розглядатися за правилами виключної підсудності, коли нерухоме майно, право власності на таке майно або інші вимоги, що стосуються нерухомого майна, є предметом спору.

Водночас, як свідчить правозастосовна практика Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 20.09.2018 у справі № 902/919/17, під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Згідно з положеннями статті 181 Цивільного кодексу України до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

За таких обставин, виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, тобто спір може стосуватися як правового статусу нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані із нерухомим майном.

При цьому, виключна підсудність встановлена з метою забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи. Зазначені у законі суди можуть здійснити такий розгляд, оскільки в районі їх діяльності знаходиться основна маса доказів.

Як на тому наголошено у постанові Верховного Суду у справі № 638/1988/17 від 10.04.2019 правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов`язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об`єктом якого є нерухоме майно.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, яка викладена у постановах у справі № 460/4286/16-ц від 23.01.2018 та у справі № 640/16548/16-ц від 16.05.2018, до позовів, що виникають з приводу нерухомого майна, належать, зокрема, позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 Цивільного кодексу України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 Цивільного кодексу України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 Цивільного кодексу України); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Набуття права власності на об`єкти нерухомого майна, у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності, за їх результатами, в тому числі юридичними особами, визначає юрисдикційне віднесення даної категорії спору до господарського судочинства, що також узгоджується із висновком зробленим у постанові ВП ВС від 21.03.2018 у справі №725/3212/16-ц (провадження №14-3цс18),

Так, згідно до п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо: заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Виходячи з вище наведеного та керуючись п. 1 ч. 1 ст. 186, ст. 260 ЦПК України, ст. 20 ГПК України, -

постановив:

Відмовити у відкритті провадження за цивільним позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Спецремтехнологія» до ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_2 , «про припинення договору оренду нерухомого майна та відшкодування вартості витрат на поліпшення орендованого нерухомого майна».

Роз`яснити Товариству з додатковою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Спецремтехнологія», право на звернення із позовом до Господарського суду Дніпропетровської області (вулиця Володимира Винниченка, 1А, Дніпро, Дніпропетровська область, 49000).

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області протягом п`ятнадцяти днів з дня складення ухвали.

Учасник справи, якому ухвалу суду не було вручено у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Суддя Івченко Т. П.