Ухвала суду № 97085852, 23.04.2021, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.04.2021 Справа №607/26727/18

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого – судді Базана Л.Т.

при секретарі с/з – Заєць М.Ю.

під час судового розгляду в залі суду кримінального провадження №12017210180000244 про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.263, ч.4 ст.296 та ч.2 ст.189 КК України,

за участю: прокурора – Середзінського І.В., обвинуваченого – ОСОБА_1

ВСТАНОВИВ:

Обвинувачений ОСОБА_1 звернувся до суду із клопотаннями, в яких, зокрема, із посиланнями на відповідні норми КПК України, а також практику ЄСПЛ, просить:

1). змінити порядок виконання ухвали суду від 11 травня 2019 року та згідно ст.169 КПК України повернути 1 100 доларів США йому, обвинуваченому, як власнику, оскільки прийняте судом рішення від 11 травня 2019 року, на його, обвинуваченого, думку, не відповідає вимогам норм КПК України та прийняте передчасно;

2). скасувати накладений на 200 доларів США арешт, які були вилучені у нього, обвинуваченого, під час його затримання та повернути вказані грошові кошти йому, ОСОБА_1 з мотивів, на думку його, обвинуваченого, відсутності кримінального провадження за фактом вимагання грошових коштів у ОСОБА_2 .

Суд, заслухавши клопотання обвинуваченого, думку прокурора, який заперечив у задоволенні наведених клопотань, ознайомившись із матеріалами судового провадження, приходить до висновку, що клопотання обвинуваченого слід задовольнити, виходячи з наступних мотивів.

Згідно ст.170 КПК України (в редакції від 10 листопада 2015 року, чинній на час постановлення ухвали слідчим суддею Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 січня 2018 року) арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

За ст.174 КПК України арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою суду під час судового провадження за клопотанням обвинуваченого, його захисника, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано. Суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

Крім цього, згідно ч.1 ст.100 КПК України речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160-166, 170-174 цього Кодексу.

У відповідності до ч.9 ст.100 КПК України питання про долю речових доказів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази і документи повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.169 КПК України тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено у разі скасування арешту.

Згідно ухвали слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 січня 2018 року клопотання слідчого було задоволено та накладено арешт на 13 купюр номіналом по 100 доларів США, які були вилучені у ОСОБА_1 при його затриманні (в сумі 1 300 доларів США) з метою збереження речових доказів для проведення необхідних експертиз у кримінальному провадженні.

Надалі, Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області 11 травня 2019 року було постановлено ухвалу, відповідно до якої клопотання потерпілого ОСОБА_2 було задоволено та передано речові докази у кримінальному провадженні, зокрема: 11 купюр номіналом по 100 доларів США кожна, (серії та номери згідно абзацу другого резолютивної частини ухвали слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 січня 2018 року) потерпілому ОСОБА_2 на відповідальне зберігання до прийняття кінцевого рішення по суті, без вирішення питання про їхню долю, при цьому, скасовано повністю накладений на вказане майно арешт згідно ухвали слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 січня 2018 року.

Крім цього, Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області 09 липня 2020 року було постановлено ухвалу, відповідно до якої, у тому числі, у задоволенні вимог клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 про скасування накладеного арешту на 2 купюри, номіналом по 100 доларів США, було відмовлено.

Як слідує з матеріалів судового провадження, у ньому під час досудового розслідування було проведено всі необхідні експертизи, а речові докази – 13 купюр по 100 доларів США були досліджені безпосередньо під час судового розгляду.

Таким чином, речові докази у кримінальному провадженні, питання щодо яких ставляться у клопотанні, зокрема, знаходяться на зберіганні у: 1 100 доларів США – потерпілого ОСОБА_2 , 200 доларів США – прокурора.

Попереднє вирішення судом питань щодо вказаних речових доказів та місць їхнього зберігання відбувалось на певних етапах дослідження доказів у кримінальному провадженні, після чого були досліджені ще ряд нових доказів, у тому числі, ті, які впливають на попередні результати розгляду клопотань обвинуваченого ОСОБА_1 та прийняте 11 травня 2019 року судом рішення.

На даному етапі дослідження доказів суд вважає, що 11 травня 2019 року було передчасно прийнято рішення щодо місця зберігання речових доказів у вигляді 11 купюр номіналом по 100 доларів США кожна (серії та номери згідно абзацу другого резолютивної частини ухвали слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 січня 2018 року), які на відповідальне зберігання до прийняття кінцевого рішення по суті, без вирішення питання про їхню долю передано потерпілому ОСОБА_2 .

Водночас, у подальшому, встановлено, що вказані грошові кошти вилучались у ОСОБА_1 при затриманні останнього (протокол огляду місця події від 10 січня 2018 року та протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 11 січня 2018 року).

В матеріалах судового провадження міститься ряд документів, серед яких, зокрема:

- витяг із ЄРДР № к/п 12017210180000753 від 29 грудня 2017 року, з якого слідує, що заявником або потерпілим являється ОСОБА_3 , правова кваліфікація: ч.2 ст.189 КК України; фабула: 29.12.2017 року в СВ Тернопілського РВП Тернопільського ВП ГУНП в Тернопільській області гр. «О» звернувся із заявою про те, що громадянин ОСОБА_4 погрожуючи фізичною розправою над ним та членами його сім`ї, безпідставно вимагає у нього гроші. Реєстратором виступав слідчий ОСОБА_5 ;

- заява ОСОБА_2 від 29 грудня 2017 року (без реєстраційних штампів та резолюцій), відповідно до якої останній просить начальника ТРВП ТВП ГУНП в Тернопільській області притягнути до кримінальної відповідальності ОСОБА_1 , який від червня 2016 року по теперішній час вимагає в нього грошові кошти, при цьому погрожує йому та членам його сім`ї фізичною розправою.

В процесі судового розгляду судом за ухвалою від 21 грудня 2020 року витребувано у Держателя ЄРДР – ОГП вичерпні відомості з ЄРДР у к/п №№ 12017210180000244, 12017210180000752, 12017210180000753, 12017210180000025, 12017210180000442, 12017210180000463, 12017210180000385, із використанням необхідної техніки володільця відомостей з виготовленням належним чином завірених копій інформації (скріншоти) з вкладок: «Основні відомості», «Кримінальні правопорушення», «Рух провадження», «Прикріплені файли», у тому числі з підвкладками вкладки «Кримінальні правопорушення»: «Реєстрація», «Характеристика КП», «Правопорушники», «Потерпілі», «Збитки», «Наслідки», «Рух», «Файли», «Зміни»; та вкладки «Правопорушники»: «Особисті дані», «Відомості про особу», «Запобіжні заходи», «Рух», «Результат суду», «Зміни» з копіями документів, зазначених у вкладці «Прикріплено».

Із наданих ОГП відомостей слідує, що заявником у кримінальному провадженні за ч.2 ст.189 КК України є ОСОБА_3 , який в реєстрі матеріалів досудового розслідування, який додано до обвинувального акта, відсутній у будь-якому статусі, а накладення арешту здійснювалось 12 січня 2018 року слідчим суддею Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області у процесі розгляду клопотання саме за цим епізодом. При цьому, в обвинувальному акті у кримінальному провадженні потерпілим по цьому епізоду обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.189 КК України, зазначено ОСОБА_2 , який у витягу із ЄРДР № к/п 12017210180000753 від 29 грудня 2017 року та відомостей, наданих ОГП, у фабулі не значиться.

Враховуючи наведені обставини, а також те, що на момент розгляду судом клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 , зокрема, 21 квітня 2021 року, стороною обвинувачення надано суперечливі докази, які вказані вище, суд вважає за необхідне змінити порядок виконання постановленої 11 травня 2019 року ухвали та у відповідності до п.4 ч.1 ст.169 КПК України передати речові докази у кримінальному провадженні, зокрема: 11 купюр номіналом по 100 доларів США кожна, (серії та номери згідно абзацу другого резолютивної частини ухвали слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 січня 2018 року) обвинуваченому ОСОБА_1 , як особі, у якої вони були вилучені, на відповідальне зберігання до прийняття кінцевого рішення по суті, без вирішення питання про їхню долю.

З тих же, описаних вище підстав, суд приходить до переконання, зважаючи на клопотання, а також на те, що арешт на 2 купюри номіналом по 100 доларів США був накладеним з метою збереження речових доказів для проведення необхідних експертиз у кримінальному провадженні, які вже проведені, дані речові докази судом досліджено, а тому суд вважає, що на даний час у вказаному арешті відпала необхідність, і наведені речові докази у кримінальному провадженні, зокрема: 2 купюри номіналом по 100 доларів США кожна (серії та номери згідно п.5 абзацу третього резолютивної частини ухвали слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 січня 2018 року) слід передати у відповідності до п.4 ч.1 ст.169 КПК України обвинуваченому ОСОБА_1 , як особі, у якої вони були вилучені, на відповідальне зберігання до прийняття кінцевого рішення по суті, без вирішення питання про їхню долю, скасувавши повністю накладений на вказане майно арешт згідно ухвали слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 січня 2018 року.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 100, 169, 174, 350 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 – задовольнити.

Змінити порядок виконання постановленої 11 травня 2019 року ухвали та у відповідності до п.4 ч.1 ст.169 КПК України передати речові докази у кримінальному провадженні, зокрема: 11 купюр номіналом по 100 доларів США кожна, (серії та номери згідно абзацу другого резолютивної частини ухвали слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 січня 2018 року) обвинуваченому ОСОБА_1 , як особі, у якої вони були вилучені, на відповідальне зберігання до прийняття кінцевого рішення по суті, без вирішення питання про їхню долю.

Речові докази у кримінальному провадженні, зокрема: 2 купюри номіналом по 100 доларів США кожна (серії та номери згідно п.5 абзацу третього резолютивної частини ухвали слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 січня 2018 року) – передати у відповідності до п.4 ч.1 ст.169 КПК України обвинуваченому ОСОБА_1 , як особі, у якої вони були вилучені, на відповідальне зберігання до прийняття кінцевого рішення по суті, без вирішення питання про їхню долю, скасувавши повністю накладений на вказане майно арешт згідно ухвали слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 січня 2018 року.

Ухвала оскарженню не підлягає, заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, що визначене ч.1 ст.392 КПК України.

Головуючий суддяЛ. Т. Базан