Ухвала суду № 97085819, 28.04.2021, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.04.2021 Справа №607/9097/20

Колегія суддів Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області в складі:

головуючого – судді Кунцьо С.В.

суддів Ломакіна В.Є., Воробель Н.П.

за участю секретаря с/з Дуркало Т.В.

прокурорів Хоми І.А., Мельника І.С.

обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2

та ОСОБА_3

захисників адвокатів Карпи М.М., Лисенко О.В.

та Сампари Н.М

та потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_5

під час судового розгляду у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019210010001360 від 08 травня 2019 року відносно ОСОБА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2, 3, 4 ст. 190, ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 190, ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 190, ч. 1 ст. 353 КК України, ОСОБА_2 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2, 3, 4 ст. 190, ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 190, ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 190, ч. 1 ст. 353 КК України, та ОСОБА_3 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190 КК України,

В С Т А Н О В И Л А:

В провадженні Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області перебуває кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019210010001360 від 08 травня 2019 року відносно ОСОБА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2, 3, 4 ст. 190, ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 190, ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 190, ч. 1 ст. 353 КК України, ОСОБА_2 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2, 3, 4 ст. 190, ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 190, ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 190, ч. 1 ст. 353 КК України, та ОСОБА_3 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190 КК України.

В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження застосованого відносно обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою терміном до двох місяців, оскільки строк застосування вказаного запобіжного заходу закінчується та на даний час кримінальне провадження перебуває на стадії судового розгляду, а підстави для зміни обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 запобіжного заходу на інший, не пов`язаний з триманням під вартою відсутні, оскільки ризики, які існували під час обрання та продовження запобіжного заходу останнім, не зменшились. Зокрема, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обґрунтовано обвинувачуються у вчиненні умисних особливо тяжких злочинів, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до дванадцяти років, а тому з огляду на санкцію статті обвинувачення, зможуть переховуватися від суду, а також зможуть незаконно впливати на інших обвинувачених та свідків у кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення, а тому більш м`який запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою, не зможе запобігти наявним ризикам та забезпечити належне виконання обвинуваченими ОСОБА_1 та ОСОБА_2 процесуальних обов`язків.

Обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник – адвокат Карпа М.М. в судовому засіданні заперечили щодо продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 та просять відмовити в задоволенні клопотання прокурора, при цьому клопочуть про зміну запобіжного заходу обвинуваченому на домашній арешт.

Обвинувачений ОСОБА_2 та його захисник - адвокат Лисенко О.В. заперечили щодо клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_2 , натомість клопочуть про зміну запобіжного заходу останньому на домашній арешт.

Потерпіла ОСОБА_4 та ОСОБА_5 підтримали клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Колегія суддів, заслухавши клопотання прокурора, який просить продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , клопотання обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та їх захисників, які просять змінити запобіжний захід на домашній арешт, приходить до висновку, що в задоволенні клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 слід відмовити за недоведеністю обставин, які виправдовують подальше тримання обвинувачених під вартою, а клопотання обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та їх захисників про зміну запобіжного заходу обвинуваченим на домашній арешт слід задовольнити з наступних міркувань.

Відповідно до ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Відповідно до ч. 1 ст. 201 КПК України підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо злочинів, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання.

Згідно ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Статтею 183 КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

В судовому засіданні встановлено, що згідно ухвали слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 06 березня 2020 року відносно ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк якого в подальшому неодноразово продовжувався через наявність ризиків, які продовжували існувати, зокрема 05 березня 2021 року продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_1 до 04 травня 2021 року.

Крім того згідно ухвали слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 06 березня 2020 року відносно ОСОБА_2 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк якого в подальшому неодноразово продовжувався через наявність ризиків, які продовжували існувати, зокрема 05 березня 2021 року продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_2 до 04 травня 2021 року.

На даний час прокурор у своїх клопотаннях про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вказує на наявність обґрунтованої підозри у вчиненні останніми кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2, 3, 4 ст. 190, ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 190, ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 190, ч. 1 ст. 353 КК України, а також на наявність ризиків, які продовжують існувати, зокрема ризиків того, що обвинувачені зможуть переховуватися від суду, незаконно впливати на інших обвинувачених та свідків у цьому кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином,а також вчинити інше кримінальне правопорушення.

Обґрунтовуючи у клопотанні наявність ризиків, що визначають доцільність продовження обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 строку тримання під вартою, прокурор обмежився лише переліком законодавчих підстав для його продовження, водночас не довів виняткових обставин, які б виправдовували продовження обмеження прав обвинувачених на свободу, та свідчили б про неможливість застосування інших більш м`яких видів запобіжних заходів для їх запобігання. Окрім цього прокурором не доведено тих обставин, що запобігти таким ризикам, як переховування від суду, незаконний вплив на інших обвинувачених, потерпілих та свідків у цьому кримінальному провадженні, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином,а також вчинення іншого кримінального правопорушення, зможе лише найбільш суворий запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Поряд з цим варто зазначити, що у даному кримінальному провадженні відносно обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на стадії досудового розслідування, при цьому надалі дія зазначеного запобіжного заходу неодноразово продовжувалась та загалом строк перебування під вартою обвинувачених на даний час становить більше одного року.

Під час розгляду клопотань про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальних провадженнях, у яких такий запобіжний захід застосовано протягом тривалого часу, суд має право враховувати обставину фактичного тривалого строку тримання під вартою для прийняття законного рішення.

Колегія суддів в даному випадку враховує те, що обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 тривалий час утримуються під вартою, оскільки розглянути та постановити об`єктивне судове рішення у даному кримінальному провадженні на даний час не вбачається за можливе у зв`язку із необхідністю дослідження значного обсягу матеріалів кримінального провадження, а також виклику в судове засідання свідків, про допит яких клопоче сторона захисту, на що також необхідний додатковий час, однак подальше утримання під вартою повинно бути обґрунтованим.

У рішеннях, прийнятих у справах «Харченко проти України», «Тодоров проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що розумність строку тримання під вартою не може оцінюватись абстрактно. Крім того у п. 80 вказаного рішення зазначається, що згідно з пунктом 3 статті 5 Конвенції зі спливом певного часу саме тільки існування обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи, і судові органи мають навести інші підстави для продовження тримання під вартою; продовження тримання особи під вартою повинні бути винятково вагомі причини, при цьому тільки тяжкість вчиненого злочину, складність справи та серйозність обвинувачень не можуть вважатися достатніми причинами для тримання особи під вартою протягом досить тривалого строку.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Таран проти України від 17 жовтня 2013 року зазначено, що пункт 3 статті 5 Конвенції вимагає, що обґрунтування будь-якого строку тримання під вартою, незалежно від того, наскільки коротким він є, має бути переконливо продемонстроване владою. Аргументи «за» і «проти» звільнення, включаючи ризик того, що обвинувачений може перешкоджати належному провадженню у справі, не повинні оцінюватись абстрактно (in abstracto), але мають підтверджуватися фактичними даними. Ризик того, що обвинувачений може переховуватися, не може оцінюватися виключно на підставі ступеня тяжкості можливого покарання. Він має оцінюватися з урахуванням ряду інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування можливості переховування обвинуваченим, або доведуть, що така можливість є настільки невеликою, що вона не може обґрунтовувати досудове увязнення (рішення від 4 жовтня 2005 року у справі «Бекчєв проти Молдови» (Becciev v. Moldova).

Так, судом враховується те, що обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обґрунтовано обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2, 3, 4 ст. 190, ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 190, ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 190, ч. 1 ст. 353 КК України, які відповідно до вимог ст. 12 КК України є різними за ступенем тяжкості, та лише кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 190 КК України, є особливо тяжким злочином, при цьому сама лише тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, хоча і є визначаючим елементом при оцінці ризиків, які продовжують існувати, не може бути достатньою і самостійною підставою для законності тримання особи під вартою, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимог Конвенції, відповідно до яких заарештована особа має право на перегляд матеріально-правових і процесуальних умов затримання, а рішення суду про продовження строку тримання під вартою не може базуватись на первісних підставах, що слугували для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання особи під вартою.

Незважаючи на тяжкість санкцій статтей кримінального закону, відповідно до якого обвинувачуються ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , суд безпосередньо керується нормою прямої дії – ст. 62 Конституції України щодо презумпції невинуватості обвинуваченого, тому під час розгляду клопотання обвинувачених та їх захисників про зміну запобіжного заходу обвинуваченим, судом вивчається можливість застосування відносно обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 більш м`якого запобіжного заходу для запобігання ризиків, які продовжують існувати, оскільки подальше перебування обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 під вартою буде суперечити принципам Конвенції, адже час, протягом якого останні перебувають під вартою, вже не є співмірним з тяжкістю обвинувачення, яке на даний час ще не є доведеним. Крім того пунктом 3 ст. 5 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, практикою Європейського суду з прав людини визначено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути виправданий очікуваним покаранням у вигляді позбавлення волі.

Таким чином, вирішуючи клопотання обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та їх захисників про зміну запобіжного заходу обвинуваченим на домашній арешт, суд також враховує вимоги п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, де викладено принципи, що їх дотримується Суд у вирішенні питань щодо застосування тримання під вартою, а саме: тримання під вартою до вирішення питання про винність особи не має бути «загальним правилом», і слід виходити з презумпції залишення обвинуваченого на свободі; у кожному випадку, коли вирішується питання щодо тримання під вартою або звільнення, діє презумпція на користь звільнення.

Також під час розгляду клопотань обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та їх захисників про зміну запобіжного заходу обвинуваченим судом враховується те, що ризик незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні зменшився, оскільки свідки, заявлені стороною обвинувачення, вже допитані під час судового розгляду, а також прокурором не обґрунтовано ризик щодо можливого перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, зокрема в чому може проявитись таке перешкоджання. Окрім того на даний час продовжують існувати ризики того, що обвинувачені зможуть переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, однак існування зазначених ризиків не виправдовують подальше тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та не можуть бути підставою для подальшого втручання у право особи на свободу. Крім того в судовому засіданні не встановлено, що запобігти вказаним ризикам зможе лише найбільш суворий запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, а тому колегія суддів, зважаючи на наявність в обвинувачених місця постійного проживання, зокрема обвинуваченого ОСОБА_1 - АДРЕСА_1 , та обвинуваченого ОСОБА_2 – АДРЕСА_2 , приходить до переконання про необхідність застосування відносно обвинувачених більш м`якого запобіжного заходу, який буде достатнім для забезпечення дієвості даного кримінального провадження та зможе забезпечити виконання обвинуваченими покладених на них процесуальних обов`язків. Таким запобіжним заходом є домашній арешт з покладенням на обвинувачену ряду обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, адже на теперішній час відсутні підстави вважати, що належну процесуальну поведінку обвинувачених забезпечить лише міра запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному залишати житло цілодобово або у певний період доби.

Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі.

Ухвала про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передається для виконання органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного, обвинуваченого.

На підставі наведеного суд приходить до висновку, що в задоволенні клопотань прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 слід відмовити, а клопотання обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та їх захисників – адвокатів Карпи М.М. та Лисенко О.В. слід задовольнити та змінити раніше застосований до обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, який є співмірним з існуючими ризиками, відповідає особі обвинувачених та тяжкості пред`явленого їм обвинувачення, при цьому жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених ч. 1 ст.176 КПК України, на даний час, на думку колегії суддів, не зможе запобігти наявним ризикам.

На підставі викладеного та керуючись главою 18 КПК України, ст.ст. 331, 336, 369, 376 КПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

В задоволенні клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 - відмовити.

Клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника – адвоката Карпи М.М. про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 на домашній арешт – задовольнити.

Змінити раніше застосований відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт, заборонивши йому залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 – цілодобово із застосуванням електронного засобу контролю, за виключенням відвідування медичних закладів.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 такі обов`язки: прибувати за першою вимогою до суду; здати на зберігання до відповідних органів державної влади паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України; носити засіб контролю; утриматись від спілкування із свідками обвинувачення та потерпілими у даному кримінальному провадженні.

Встановити строк дії ухвали в частині зміни запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 до 00 год. 00 хв. 27 червня 2021 року.

Після оголошення ухвали негайно доставити обвинуваченого ОСОБА_1 до місця його проживання і звільнити з-під варти.

В задоволенні клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_2 - відмовити.

Клопотання обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисника – адвоката Лисенко О.В. про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_2 на домашній арешт – задовольнити.

Змінити раніше застосований відносно обвинуваченого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт, заборонивши йому залишати житло за адресою: АДРЕСА_2 – цілодобово із застосуванням електронного засобу контролю, за виключенням відвідування медичних закладів.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_2 такі обов`язки: прибувати за першою вимогою до суду; здати на зберігання до відповідних органів державної влади паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України; носити засіб контролю; утриматись від спілкування із свідками обвинувачення та потерпілими у даному кримінальному провадженні.

Встановити строк дії ухвали в частині зміни запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_2 до 00 год. 00 хв. 27 червня 2021 року.

Після оголошення ухвали негайно доставити обвинуваченого ОСОБА_2 до місця його проживання і звільнити з-під варти.

Судовий розгляд кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019210010001360 від 08 травня 2019 року відносно ОСОБА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2, 3, 4 ст. 190, ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 190, ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 190, ч. 1 ст. 353 КК України, ОСОБА_2 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2, 3, 4 ст. 190, ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 190, ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 190, ч. 1 ст. 353 КК України, та ОСОБА_3 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190 КК України, відкласти на 13.00 год. 21 травня 2021 року.

Ухвалу про зміну запобіжного заходу обвинуваченим ОСОБА_6 та ОСОБА_2 на домашній арешт передати на виконання та контроль за поведінкою обвинувачених в Червоноградський ВП ГУНП у Львівській області та Пустомитівський ВП ГУНП у Львівській області.

Копію ухвали вручити обвинуваченим ОСОБА_6 та ОСОБА_2 , їх захисникам та прокурору.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Кунцьо

Судді В.Є. Ломакін

Н.П. Воробель

Головуючий суддяС. В. Кунцьо