Ухвала суду № 97084994, 06.05.2021, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/8718/21

Провадження № 2-з/761/955/2021

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2021 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Сіромашенко Н.В., розглянувши заяву позивач ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Авістар», Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Верповської Олени Володимирівни, Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Мурскої Наталії Василівни, Товариства з обмеженою відповідальністю «Далінг», треті особи: Начальник Святошинського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції в м. Києві Макаревич Яна Анатоліївна, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Всеукраїнська громадська організація «Фінансова грамота України» про витребування майна з чужого незаконного володіння та скасування записів про державну реєстрацію права власності, -

В С Т А Н О В И В :

У березні 2021 року позивач звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом, в якому просить:

- витребувати з чужого незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАЛІНГ», (ідентифікаційний код за ЄДРПОУ: 43650621, місцезнаходження: 03170, місто Київ, вулиця Зодчих, будинок 72, квартира З,) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ): частину, 50%, а саме: загальної площі (кв.м): 79, 6, житлової площі (кв.м): 47,7 - квартири загальної площі (кв.м.): 159,1, житлова площа (кв.м.): 95,4, опис: п`ятикімнатна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

- скасувати запис:

в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію права власності за Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Авістар», код ЄДРПОУ: 38904296, а саме: квартири загальної площі (кв.м.): 159,1, житлова площа (кв.м.): 95,4, опис: п`ятикімнатна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 1794333080000), вчинений приватним нотаріусом Верповською Оленою Володимирівною, Київським міським нотаріальним округом, м. Києва 25.03.2019 року (номер запису про право власності: 30856300);

в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю «ДАЛІНГ», (ідентифікаційний код за ЄДРПОУ: 43650621, місцезнаходження: 03170, місто Київ, вулиця Зодчих, будинок 72, квартира 3), а саме: квартири загальної площі (кв.м.): 159,1, житлова площа (кв.м.): 95,4, опис: п`ятикімнатна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 1794333080000), вчинений приватним нотаріусом Мурською Наталією Василівною Київського міського нотаріального округу, м. Києва 23 липня 2020 року (номер запису про право власності/довірчої власності: 37453071).

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.03.2021 вищевказані матеріали позовної заяви надійшли в провадження судді Сіромашенко Н. В.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 09.03.2021 відкрито провадження у цій справі.

27.04.2021 до канцелярії суду надійшла заява позивача про вжиття заходів забезпечення позову шляхом:

заборони ТОВ «Далінг» вчиняти дії щодо відчуження (реалізації) нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

накладення заборони державним реєстратором реєстраційної служби Київського міського управління юстиції, державним реєстраторам інших органів державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, а також будь-яким особам, на яких відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» покладено обов`язки державного реєстратора, вчиняти будь-які дії щодо державної реєстрації у Державному реєстру речових прав на нерухоме майно будь-яких прав та їх обтяжень на наступне нерухоме майно: квартира АДРЕСА_1 , та складається з п`яти кімнат, житловою площею 95,40 кв.м., загальною площею 159,10 кв.м.

Заява обґрунтована тим, що рішенням Печерського районного суду м. Києва від 01.07.2009 задоволено позов ОСОБА_3 до АКБ «Правекс-Банк», ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_4 приватний нотаріус Марченко Н.П. про визнання недійсним договору іпотеки та внесення змін та доповнень до нього. Вказане рішення набрало законної сили 29.10.2009. Зазначеним рішенням визнано недійсним договір іпотеки №1015-001/07Ф. укладений 30.05.2007 між АКБ «Правекс-Банк» та ОСОБА_2 , та договір про внесення змін та доповнень до нього від 08.09.2008.

25.02.2013 ПАТКБ «Правекс-Банк» на підставі акту прийому-передачі документів передало ОСОБА_2 оригінал свідоцтва про право власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Разом з цим, 06.11.2009 Незалежним Третейським судом при Всеукраїнській організації «Ліга юридичного захисту інтересів споживачів» ухвалено рішення у справі за позовом ПАТ КБ «Правекс-Банк» до ОСОБА_4 , ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії №1015-001/Ф від 29.06.2007, яким позов задоволено.

На виконання вказаного рішення Печерським районним судом м. Києва 07.12.2009, видано виконавчий лист № 6-1154/09, який прийнято до виконання Святошинським районним відділом ДВС міста Києва ГТУЮ у м. Києві.

В ході виконання виконавчого листа № 6-1154/09 відбулось переуступлення права вимоги від ПАТ КБ «Правекс-Банк» до ТОВ «ФК «Авістар».

Також в процесі виконання вказаного виконавчого листа право власності на квартиру АДРЕСА_1 перейшло до ТОВ «ФК «Авістар», яке в подальшому відчужило її ТОВ «Далінг».

Позивач є сином ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , а спірна квартира є спільною сумісною власністю його батьків, він в ній зареєстрований.

Однак, достеменно знаючи про вказане вище рішення суду від 01.07.2009, квартиру АДРЕСА_1 , без відома позивача, без будь-якого попередження відчужено декілька раз.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 27.04.2021 матеріали заяви про забезпечення позову передані на розгляд судді Сіромашенко Н.В.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті.

Дослідивши матеріали позовної заяви та вивчивши заяву про забезпечення позову, суд приходить до висновку, що заява позивача про забезпечення позову не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до інформації, яка міститься в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна станом на 31.03.2021 квартира АДРЕСА_1 належить на праві власності ТОВ «Далінг» на підставі договору купівлі-продажу від 23.07.2020, серія то номер 937, виданим правним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мурською Н.В.

З матеріалів доданих до заяви про забезпечення позову та позовної заяви вбачається, що позивач у справі не є та не був власником квартири АДРЕСА_1 .

Так, згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до положень ч. ч. 1,3 ст. 150 ЦПК України одними із видів забезпечення позову є заборона вчиняти певні дії. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути спів мірними з заявленими позивачем вимогами.

Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

Крім того, згідно роз`яснень, які містяться в п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 року за №9, вбачається, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів

Відповідно до приписів ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» та ч. 4 ст. 10 ЦПК України застосовує при розгляді даної справи Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї як джерело права.

Так, згідно ст. 1 Першого протоколу до Конвенції кожен має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Основною метою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції є попередження свавільного захоплення власності та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому, в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (наприклад, рішення у справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Новоселецький проти України» від 11 березня 2003 року, «Федоренко проти України» від 01 червня 2006 року). Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено в структурі ст. 1 Конвенції. Зокрема, необхідно, щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності. Особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності мусить бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.

Отже, дана норма Конвенції дозволяє втручатися у здійснення особою права власності і обмежувати його згідно закону, в тому числі для захисту прав і свобод інших осіб, якщо таке втручання було пропорційним.

Крім цього, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.

При цьому, загроза утруднення або неможливості виконання рішення суду наявні тоді, коли у сторони спору до його вирішення є можливість розпорядитися об`єктом прав, що став предметом спору.

Доказів того, що невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання майбутнього рішення суду не надано.

Заявник просить заборонити вчиняти дії, проте наявність спору вбачається лише з тверджень заявника, особа, з власності якої вибула спірна квартира до суду з позовними вимогами не зверталась.

За таких обставин, з огляду на зазначене, суд вважає, що заява про забезпечення позову заявником не обґрунтована та не підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 149, 150, 153 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Авістар», Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Верповської Олени Володимирівни, Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Мурскої Наталії Василівни, Товариства з обмеженою відповідальністю «Далінг», треті особи: Начальник Святошинського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції в м. Києві Макаревич Яна Анатоліївна, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Всеукраїнська громадська організація «Фінансова грамота України» про витребування майна з чужого незаконного володіння та скасування записів про державну реєстрацію права власності - залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суду міста Києва протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.

Суддя: Н.В. Сіромашенко