Вирок № 97084837, 20.05.2021, Монастириський районний суд Тернопільської області

Справа № 603/247/21

Провадження № 1-кп/603/56/2021

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" травня 2021 р. м.Монастириська

Монастириський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючого - судді Галіяна І. М.

секретаря судового засідання Чікало В.Б.

розглянувши обвинувальний акт в кримінальному провадженні №12020210140000096 внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20.08.2020 року,

про обвинувачення:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Страхолісся Іванківського району Київської області, жительки АДРЕСА_1 , українки, громадянки України, з середньою-спеціальною освітою, заміжньої, тимчасово не працюючої, маючу на утриманні двох неповнолітніх дітей 2005 р.н. та 2008 р.н., раніше не судимої

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України,

за участю:

обвинуваченої – ОСОБА_1

представника потерпілого – Дармопук М.М.

прокурора – Хомковича Д.П.

провівши підготовче судове засідання зазначеного кримінального провадження,

в с т а н о в и в :

Згідно наказу № 1151/к від 02.12.2014 року, підписаного директором Тернопільської дирекції Українського державного підприємства поштового зв`язку «Укрпошта» ОСОБА_2 , прийнято на роботу з 02.12.2014 року начальником відділення поштового зв`язку ВПЗ Задарів Центральне відділення поштового зв`язку Монастириськ ЦПЗ № 2 ОСОБА_3 з посадовим окладом 2119 грн.

Згідно договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність від 02.12.2014 року, укладеного між директором Тернопільської дирекції Українського державного підприємства поштового зв`язку «Укрпошта» ОСОБА_2 та начальником ВПЗ Задарів ОСОБА_1 , на останню покладено повну індивідуальну матеріальну відповідальність, передбачену п.1 даного договору, про те, що: працівник, який безпосередньо пов`язаний з отриманням коштів, а також із збереженням матеріальних цінностей, приймає на себе повну матеріальну відповідальність: за невнесення до каси або на рахунки в установах банку виручки (повністю або частково), передбаченої Договором, за незабезпечення збереженості приміщення, обладнання, грошових коштів, а також матеріальних цінностей, отриманих від інших організацій – контрагентів Адміністрації. У зв`язку із цим, працівник зобов`язується: вносити у встановлені строки до каси або на рахунки в установах банку виручку Адміністрації, яка підлягає обов`язковому здаванню; забезпечити збереженість матеріальних цінностей; бережно ставитися до переданих йому матеріальних цінностей та вжити заходів запобігання їх знищенню, псуванню, розкриванню, нестачі; своєчасно доповідати адміністрації про всі обставини, які загрожують зберіганню ввірених йому матеріальних цінностей; ввести облік, складати та надавати у встановленому порядку звіти про рух та залишки ввірених йому матеріальних цінностей; брати участь в інвентаризації ввірених йому матеріальних цінностей. Також, згідно п.5 вищезазначеного договору, договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до припинення трудових відносин працівника із адміністрацією.

Також згідно Положення про відділення поштового зв`язку Задарів Тернопільської дирекції АТ «Укрпошта», а саме: згідно розділу № 4 «Вимоги до начальника ВПЗ, його обов`язки, права та відповідальність», яке підписано начальником ВПЗ Задарів ОСОБА_1 - начальник ВПЗ зобов`язаний забезпечити: виконання основних завдань та функцій ВПЗ; керівництво діяльністю ВПЗ; облік грошових коштів та інших матеріальних цінностей, ведення касових операцій згідно з вимогами, визначеними чинним законодавством та нормативними документами Товариства, достовірність та своєчасність складання звітності; своєчасне та коректне внесення в автоматизовані системи даних про надані послуги користувачам; зберігання готівкових коштів, основних засобів та інвентаря, які закріплені за ВПЗ; використання устаткування відповідно до правил його експлуатації, припинення його використання у разі несправності та відповідного повідомлення керівництва Філії; виконання розпорядних нормативних документів, доручень оперативного керівника, керівника Філії, заступника директора філії з розвитку мережі та менеджера територіального, затверджених планів-завдань.

Крім цього, на начальника ВПЗ покладається відповідальність згідно п.4.6. даного Положення, за: невиконання або неналежне/несвоєчасне виконання завдань/планових показників та обов`язків, визначених Положенням, відповідно до законодавства України; недостовірність звітних даних, відомостей та інших матеріалів, підготовлених ВПЗ, не повне оприбуткування грошових сум, що надійшли до каси ВПЗ; не оприбуткування та несвоєчасне оприбуткування отриманих коштів за надані послуги ВПЗ; незабезпечення збереження грошових коштів, поштових відправлень, обладнання у ВПЗ, графіків обміну пошти; порушення технологічних процесів, нормативних поштових та інших відправлень.

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 , займаючи посаду начальника відділення поштового зв`язку ВПЗ Задарів, виконувала організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції, а тому відповідно до ч. 3 ст. 18 КК України являлась службовою особою.

Перебуваючи на посаді начальника ВПЗ Задарів, ОСОБА_1 в своїй діяльності керувалася та повинна була виконувати вимоги Порядку прийняття платежів об`єктами поштового зв`язку, затвердженого наказом № 725 від 05.08.2019 року АТ «Укрпошта» та Регламенту процесу Закриття операційного дня та формування касових документів в автоматизованих ВПЗ затвердженого наказом № 1394 від 30.11.2018 року ПАТ «Укрпошта».

Так, згідно Порядку прийняття платежів об`єктами поштового зв`язку, затвердженого наказом № 725 від 05.08.2019 року АТ «Укрпошта» працівник ВПЗ за допомогою функцій АС «АРМ ВЗ» здійснює пошук даних та доводить до відома платника види послуг, що надаються йому одержувачами та суми до оплати. Платник називає види послуг, які бажає сплатити та суми по кожній з них. Після перерахунку готівки, одержаної від платника завершується операція з приймання платежів. Після здійснення приймання платежів оформляється та надаються платнику наступні документи: автоматично видрукуваний касовий чек РРО, а також друк рахунку на оплату послуг. Оператор ВПЗ відокремлює квитанцію від повідомлення рахунку та видає платнику касовий чек РРО та квитанцію рахунку. Оформлені належним чином повідомлення рахунків залишаються на робочому місці працівника ВПЗ, який здійснює приймання платежів, а при закритті операційного дня долучає його до касових документів.

В свою чергу, Регламентом процесу Закриття операційного дня та формування касових документів в автоматизованих ВПЗ затвердженого наказом № 1394 від 30.11.2018 року ПАТ «Укрпошта», передбачено, що: закриття дня за прийнятими платежами оператор зміни в АРМ ВЗ формує зведений реєстр прийнятих платежів, в якому відображає інформацію за прийнятими платежами у розрізі отримувачів, оператор ВПЗ звіряє загальні суми платежів, що відображені у зведеному реєстрі прийнятих платежів з сумами, що зафіксовані у касовій довідці ф-42 за номенклатурними кодами відповідних послуг, включаючи оплату за надані послуги. Оператор ВПЗ проводить перевірку тотожності сум зазначених у зведеному реєстрі прийнятих платежів та касовому звіті. У разі відсутності розбіжностей друкує звіт, ставить свій підпис та долучає надані документи до касових документів дня ВПЗ. Після цього формує та роздруковує коректний реєстр, підписує його та долучає до касових документів ВПЗ. Папки з квитанціями, що сформовані за кожним отримувачем окремо, також долучаються до касових документів ВПЗ.

Наприкінці березня 2020 року у ОСОБА_1 , яка будучи у трудових відносинах із Тернопільською дирекцією Українського державного підприємства поштового зв`язку «Укрпошта» та перебуваючи на посаді начальника ВПЗ Задарів, достовірно знала, що дане ВПЗ є автоматизованим та всі платежі за комунальні послуги від населення повинні оформлятися за допомогою програмного забезпечення АС «АРМ В3», за результатами роботи якого, остання повинна надати платнику послуг відповідний чек про оплату послуг, та за результатами роботи ВПЗ підготувати та відправити відповідний звіт по оприбутковуванню грошових коштів в касовому звіті, що надійшли в касу поштового відділення, виник злочинний умисел, спрямований на привласнення чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем.

Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на привласнення грошових коштів, які надійшли від жителів с. Задарів за надані послуги та перебували в касі ВПЗ Задарів, керуючись корисливим мотивом, переслідуючи мету незаконного збагачення, ОСОБА_1 за період часу з 01.04.2020 року по 05.06.2020 року, перебуваючи на робочому місці за адресою: АДРЕСА_2 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, привласнила належні АТ «Укрпошта» грошові кошти, які поступили від жителів с.Задарів як оплата за комунальні послуги, надані поштові послуги щодо відправлення посилок, та від реалізації товарів населенню на загальну суму 78 162,19 грн. та які перебували в касі ВПЗ Задарів розміщеному за адресою: АДРЕСА_2 , шляхом видачі жителям с.Задарів, які являлися платниками комунальних послух квитанцій ф-47, та повідомлення останнім про те, що програмне забезпечення АС «АРМ В3», за допомогою якого проводяться розрахункові операції вийшло з ладу, хоча останнє працювало, та в подальшому не оприбутковувала даних грошових коштів в касовому звіті ф.130.

З огляду на вищевикладене, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України (із змінами внесеними згідно із Законом № 2617-VIII від 22.11.2018) - саме в привласненні чужого майна, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем.

05 травня 2021 року між представником потерпілого Дармопук Мироном Миколайовичем у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020210140000096 від 20 серпня 2020 року, з одного боку, та обвинуваченою у цьому ж провадженні ОСОБА_1 , з іншого боку, із урахуванням положень ст.2, п.21 ст.7, ч.1, 4 ст.28 КПК України, на підставі ст. ст. 468, 469, 471 КПК України, у приміщенні житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , уклали угоду про примирення.

В угоді про примирення визначено істотні для кримінального провадження обставини, а саме: розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; інформація про повне відшкодування обвинуваченою ОСОБА_1 заподіяної шкоди; дії, які обвинувачена ОСОБА_1 зобовязана вчинити на користь потерпілого, а саме публічно вибачитися перед представником потерпілого; строк вчинення публічного вибачення; узгоджене покарання та згода сторін на його призначення.

Цивільний позов у цьому кримінальному провадженні не заявлявся, а тому підстави для цивільної відповідальності обвинуваченої ОСОБА_1 відсутні.

Згідно з угодою, обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_1 є щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину та добровільне відшкодування завданої шкоди. Обставин, які б обтяжували її покарання не встановлено. Окрім того, ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності притягується вперше, має на утриманні двох неповнолітніх дітей.

Беручи до уваги наведені вище обставини, сторони дійшли згоди про призначення обвинуваченій ОСОБА_1 покарання за ч. 2 ст. 191 КК України у вигляді позбавлення волі строком на три роки з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями на строк два роки зі звільненням від відбування основного покарання з випробуванням згідно зі ст. 75 КК України з іспитовим строком два роки та покладенням на обвинувачену обов`язків, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України: періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації за місцем проживання, повідомляти уповноважений орган з питань пробації за місцем проживання про зміну місця проживання, роботи або навчання.

На призначення зазначеного покарання обвинувачена погодилася.

В угоді зазначено, що сторонам угоди відомо та зрозуміло, що у відповідності до вимог статті 473 КПК України, наслідком укладення та затвердження даної угоди про примирення для обвинуваченої є обмеження права оскарження вироку згідно з положеннями статей 394 і 424 КПК України та відмови від здійснення прав, передбачених п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, а для потерпілого є обмеження права оскарження вироку згідно положеннями статей 394 і 424 КПК України та позбавлення права вимагати в подальшому притягнення особи до кримінальної відповідальності за відповідне кримінальне правопорушення і змінювати розмір вимог про відшкодування шкоди.

Під час розгляду кримінального провадження, на підставі угоди про примирення та в результаті опитування сторін кримінального провадження, суд встановив, що сторонам відомо та зрозуміло, що:

1) відповідно до ст. 473 КПК України наслідком укладення та затвердження цієї угоди для потерпілого і обвинуваченого є обмеження їх права на оскарження вироку згідно з положеннями ч. 4 ст. 394 та ч. 3 ст. 424 КПК України, а для обвинуваченого - також його відмова від здійснення прав, передбачених абзацами 1, 4 п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України і для потерпілого - вимагати в подальшому притягнення особи до кримінальної відповідальності за відповідне кримінальне правопорушення і змінювати розмір вимог про відшкодування шкоди.

2)обмеженнями відповідно до ч. 3 ст. 394 КПК України є право оскарження вироку суду першої інстанції на підставі цієї угоди між представником потерпілого та обвинуваченою про примирення: обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами 5 - 7 ст. 474 КПК України, у тому числі не роз`яснення йому наслідків укладення угоди; потерпілим, його представником, законним представником, виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; нероз`яснення йому наслідків укладення угоди; невиконання судом вимог, встановлених частинами 6-7 КПК України; прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому, згідно з ч. 4 ст. 469 КПК України угода не може бути укладена;

3)обмеженнями відповідно до ч. 3 ст. 424 КПК України є право оскарження в касаційному порядку вироку суду першої інстанції на підставі угоди після його перегляду в апеляційному порядку, а також судового рішення суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги: обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами 5 - 7 ст. 474 КПК України, у тому числі не роз`яснення йому наслідків укладення угоди; потерпілим, його представником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без згоди потерпілого на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених ч. 7 ст. 474 КПК України; нероз`яснення потерпілому наслідків укладення угоди; прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому, згідно з ч. 4 ст. 469 КПК України угода не може бути укладена;

4)наслідки невиконання угоди, передбачені ст. 476 КПК України. За угодою, обвинувачена розуміє, що умисне невиконання угоди є підставою для її кримінальної відповідальності за ст. 389-1 КК України.

Обвинувачена повідомила, що їй відомі і зрозумілі наслідки укладання цієї угоди у вигляді відмови від здійснення прав, передбачених пунктом 1 ч. 5 ст. 474 КПК України та підтвердила, що розуміє:

1)що вона має право на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов`язаний довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого її обвинувачують, а вона має такі права: мовчати, і факт мовчання не матиме для суду жодного доказового значення; мати захисника, у тому числі на отримання правової допомоги безоплатно у порядку та випадках, передбачених законом, або захищатися самостійно; допитати під час судового розгляду свідків обвинувачення, подати клопотання про виклик свідків і подати докази, що свідчать на її користь;

2)наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ст. 473 КПК України, та визначені п. 7 Угоди;

3)характер обвинувачення, щодо якого вона визнає себе винуватою в повному обсязі;

4)вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до неї у разі затвердження угоди судом.

Окрім цього, обвинувачена ОСОБА_1 підтвердила суду, що угода про примирення укладена добровільно, не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Просила суд затвердити угоду про примирення від 05 травня 2021 року і призначити їй узгоджену в ній міру покарання, при цьому беззастережно визнала себе винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 191 КК України, фактичні обставини вчинення нею кримінального правопорушення, викладеного у обвинувальному акті, не заперечувала.

Представник потерпілої сторони – акціонерного товариства «Укрпошта» - Дармопук Мирон Миколайович просив суд затвердити угоду про примирення укладену 05 травня 2021 року між ним, як представником потерпілого та обвинуваченою ОСОБА_1 , від висунення вимог та претензій матеріального характеру до ОСОБА_4 в рамках даного кримінального провадження відмовився, оскільки обвинувачена відшкодувала завдані збитки в повному обсязі. Також вказав, що угода про примирення укладена добровільно, не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Прокурор, вважаючи, що при укладені даної угоди дотримані вимоги і правила КПК України та КК України, не заперечував проти затвердження угоди про примирення, просив призначити обвинуваченій ОСОБА_4 покарання визначене угодою сторін кримінального провадження. З приводу звільнення обвинуваченої від відбування основного покарання з випробуванням вказав, що хоча кримінальне правопорушення інкриміноване обвинуваченій ОСОБА_1 є корупційним правопорушенням, однак звільнення від відбування основного покарання з випробуванням узгоджується із вимогами ч. 2 ст. 75 КК (яка є спеціальним випадком щодо загального, передбаченого ч. 1 ст. 75 КК), а тому підсумував, що у випадку затвердження угоди про примирення, звільнення особи від відбування покарання з випробуванням шляхом встановленням іспитового строку, в тому числі у разі її засудження за корупційне кримінальне правопорушення, вважатиметься правомірним.

Вирішуючи питання про затвердження угоди про примирення, суд виходить із такого.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим.

Відповідно до ч. 3 ст. 469 КПК України, угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення (злочину) передбаченого ч. 2 статті 191 КК України, зазначене кримінальне правопорушення вчинене ОСОБА_1 відноситься до нетяжкого злочину.

Обвинувачена ОСОБА_1 у судовому засіданні беззастережно визнала свою винуватість, підтвердила свою згоду на призначення узгодженого покарання, а також те, що цілком розуміє свої права, які передбачені ч. 5 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження угоди, характер обвинувачення, щодо якого вона визнала себе винуватою, дії які має вчинити щодо потерпілого та строк їх учинення, вид покарання, що буде застосований до неї, у разі затвердження угоди.

Обвинувачена також пояснила, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Відповідно до ч. 7 ст. 474 КПК України суд перевіряє угоду на відповідність вимогам цього Кодексу та/або закону. Суд відмовляє в затвердженні угоди, якщо: 1) умови угоди суперечать вимогам цього Кодексу та/або закону, в тому числі допущена неправильна правова кваліфікація кримінального правопорушення, яке є більш тяжким ніж те, щодо якого передбачена можливість укладення угоди; 2) умови угоди не відповідають інтересам суспільства; 3) умови угоди порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб; 4) існують обґрунтовані підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, або сторони не примирилися; 5) очевидна неможливість виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов`язань; 6) відсутні фактичні підстави для визнання винуватості.

Суд, перевіряючи угоду про примирення на її відповідність вимогам закону, встановив, що умови угоди не суперечать вимогам КПК України та/або закону, виходячи з наступного.

Узгоджене сторонами в угоді покарання відповідає вимогам статей 55, 63, 65, 66, 75, 76 КК України, з огляду на таке.

Згідно з ч. 5 ст. 65 КК України у випадку затвердження вироком угоди про примирення суд призначає покарання, узгоджене сторонами угоди.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України при призначенні покарання, обставинами які його пом`якшують, визнаються, у тому числі, щире каяття або активне сприяння розкриттю кримінальних правопорушень, а також добровільне відшкодування завданого збитку.

Згідно з усталеною судовою практикою, під щирим каяттям розуміється, що особа визнає свою вину за усіма пунктами висунутого проти неї обвинувачення, дає правдиві свідчення, щиро жалкує про вчинене, негативно оцінює кримінальне правопорушення, бажає виправити ситуацію, яка склалася, демонструє готовність понести покарання.

Активним сприянням розкриттю кримінального правопорушення є дії винної особи, спрямовані на те, щоб надати допомогу органам досудового розслідування і суду у встановленні істини у справі, у проведенні швидкого, повного і неупередженого розслідування вчиненого кримінального правопорушення і судового розгляду. Ця поведінка може полягати, зокрема, у: повідомленні про всі епізоди й обставини вчинення кримінального правопорушення, викритті інших співучасників; визначенні ролі кожного з них у вчиненні кримінального правопорушення; повідомленні про їх місцезнаходження; наданні допомоги в їх затриманні; видачі знарядь і засобів вчинення кримінального правопорушення, майна, здобутого злочинним шляхом.

Питання, чи було активним сприяння розкриттю кримінального правопорушення, а каяття - щирим, підлягає вирішенню залежно від обставин конкретного кримінального провадження.

Беручи до уваги викладене, оцінюючи поведінку та роль ОСОБА_1 на стадії досудового розслідування, а також її позицію під час розгляду угоди про примирення, добровільне відшкодування заподіяної шкоди потерпілому, думку прокурора, що відображена в обвинувальному акті щодо обставин які пом`якшують покарання, суд доходить висновку, що поведінка та ставлення ОСОБА_1 до вчиненого нею кримінального правопорушення дійсно вказують на наявність щирого каяття та активного сприяння розкриттю кримінального правопорушення. За таких обставин, суд визнає, що у цьому кримінальному провадженні наявні обставини, які пом`якшують покарання, а саме: щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування збитку.

Поряд із цим, перелік обставин, які пом`якшують покарання, наведений у ч. 1 ст. 66 КК України не є вичерпним, а з урахуванням принципу гуманізму слугує для суду лише орієнтиром.

При призначенні покарання, суд може визнати такими, що його пом`якшують і інші обставини, не зазначені в частині першій цієї статті (ч. 2 ст. 66 КК України).

Так, із обвинувального акта вбачається, та в судовому засіданні безпосередньо підтвердила сама обвинувачена ОСОБА_1 , що на її утриманні знаходяться двоє неповнолітніх дітей: ( ОСОБА_1 -2005 року народження та ОСОБА_5 – 2008 року народження), а також свекруха похилого віку ( ОСОБА_6 – 1947 року народження).

Таким чином, суд вважає за можливе визнати наявність на утриманні двох неповнолітніх дітей та свекрухи похилого віку як обставину, що пом`якшує покарання.

У зв`язку з цим, узгоджене сторонами в угоді покарання відповідає вимогам статей 55, 63, 65 КК України.

Отже, суд доходить висновку про необхідність призначення обвинуваченій ОСОБА_1 , покарання за вчинення кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України, у виді трьох років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями на строк два роки.

Таке покарання, на переконання суду, відповідатиме ступеню тяжкості вчиненого.

Окрім того, відповідно до ч. 1 ст. 75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що суд приймає рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням у випадку затвердження угоди про примирення або про визнання вини, якщо сторонами угоди узгоджено покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, позбавлення волі на строк не більше п`яти років, а також узгоджено звільнення від відбування покарання з випробуванням.

За ч. 6 ст. 368 КПК України, обираючи і застосовуючи норму закону України про кримінальну відповідальність до суспільно небезпечних діянь при ухваленні вироку, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В постанові Верховного Суду від 05.08.2020 року в справі № 734/631/19 міститься висновок щодо законодавчої заборони звільнення від відбування покарання у разі засудження особи за корупційне кримінальне правопорушення в загальному порядку на підставі частини 1 статті 75 КК.

В постановах Верховного Суду від 27.02.2018 року в справі №203/378/17 та 29.11.2018 року в справі №761/6774/16-к міститься посилання на постанову Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11.12.2015 року №13 «Про практику здійснення судами кримінального провадження на підставі угод», в пункті 12 якої зокрема зазначено, що «чинні КК і КПК регулюють два різновиди звільнення від відбування покарання з випробуванням: 1) загальний - коли вимагається встановлення можливості виправлення засудженого без відбування покарання; 2) спеціальний - у випадку затвердження угоди про примирення або про визнання винуватості, для укладення якої з`ясування питань, визначених у ч. 1 ст. 75 КК, не є обов`язковим. У зв`язку з чим, якщо ж сторони узгодили покарання та досягли домовленості щодо звільнення підозрюваного/обвинуваченого від його відбування з випробуванням, відповідно до частин 2, 3 ст. 75 КК суд зобов`язаний прийняти рішення про таке звільнення у випадку затвердження угоди про примирення або визнання винуватості за наявності сукупності таких умов: 1) сторонами угоди узгоджено покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, позбавлення волі на строк не більше п`яти років; 2) узгоджено звільнення від відбування покарання з випробуванням; 3) угода відповідає чинному законодавству та підстави для відмови в її затверджені визначені КПК (пункти 1-6 ч. 7 ст. 474 КПК) відсутні».

Отже, на підставі ч. 2 ст. 75 КК (яка є спеціальним випадком щодо загального, передбаченого ч. 1 ст. 75 КК) суд вважає можливим у випадку затвердження угоди про примирення або про визнання вини, звільнення особи від відбування покарання з випробуванням шляхом встановленням іспитового строку, в тому числі у разі її засудження за корупційне кримінальне правопорушення.

Ураховуючи викладене, беручи до уваги тяжкість вчиненого ОСОБА_1 кримінального правопорушення, особу винної, наявність декількох обставин, що пом`якшують покарання, а саме: щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, добровільне відшкодування завданого збитку, наявність на утриманні неповнолітніх дітей та свекрухи похилого віку, суд доходить висновку про можливість виправлення ОСОБА_1 без відбування основного покарання та про можливість її звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Щодо відповідності умов угоди інтересам суспільства, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Під суспільним інтересом у кримінальному процесі розуміють певну вигоду як для суспільства в цілому так і для конкретної людини, зокрема. Суспільний інтерес - це те, що спонукає діяти так, а не інакше заради блага всього суспільства і для блага окремої людини, це те, що є рушійною силою кримінального процесу, визначає його динаміку.

З огляду на це, суд вважає, що укладення угоди про примирення відповідає інтересам суспільства, адже це сприятиме швидкому судовому провадженню, стимулюватиме інших підозрюваних чи обвинувачених укладати такі угоди з метою сприяння у проведенні кримінального провадження та отримання для себе більш м`якого покарання чи звільнення від його відбування тощо. Окрім того, це забезпечить притягнення обвинуваченої до відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення (злочин), сприятиме виправленню обвинуваченої та запобіганню вчиненню нових кримінальних правопорушень. Зазначене впливатиме на усвідомлення іншими особами караності протиправних діянь, сприятиме формуванню у суспільства антикорупційної правосвідомості та свідчитиме про невідворотність покарання. Це також забезпечить у повній мірі мету кримінального провадження, передбачену у ст. 2 КПК України, згідно з якою завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Також, суд встановив, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Це в судовому засіданні підтвердили обвинувачена та представник потерпілого.

Фактичні обставини, описані в обвинувальному акті, формулювання обвинувачення, вказане в угоді, підтвердження самою обвинуваченою цих обставин та визнання нею своєї винуватості, дають можливість суду дійти висновку про існування фактичних підстав для примирення на підставі угоди з потерпілим.

Отже, підстави для відмови у затвердженні угоди відсутні.

За таких підстав, суд приходить до висновку про можливість затвердження угоди про примирення укладеної 05 травня 2021 року між представником потерпілого акціонерного товариства «Укрпошта» в особі Дармопук М.М. та обвинуваченою ОСОБА_4 .

Цивільний позов не пред`являвся, речові докази відсутні.

У відповідності до положень ч.2 ст.124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Відтак з ОСОБА_1 належить стягнути на користь держави витрати на проведення судово-економічної експертизи в сумі 2451,75 (дві тисячі чотириста п`ятдесят одна одна грн 75 коп).

Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались.

Керуючись статтями 314, 373, 374, 376, 469, 471, 475 КПК України, суд, -

у х в а л и в :

1. Затвердити угоду про примирення в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань 20 серпня 2020 року № 12020210140000096, укладену 05 травня 2021 року у місті Монастириська між представником потерпілого акціонерного товариства «Укрпошта» в особі Дармопук Мирона Миколайовича та обвинуваченої ОСОБА_1 .

2. Визнати винуватою ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 191 КК України.

3. Призначити ОСОБА_1 , узгоджене сторонами угоди про примирення, основне покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями строком на 2 роки.

4. Звільнити ОСОБА_1 на підставі частини 2 статті 75 КК України від відбування узгодженого сторонами основного покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі з випробовуванням, встановивши їй іспитовий строк у 1 (один) рік.

5. Покласти на ОСОБА_1 обов`язки, передбачені пунктами 1 і 2 частини 1 статті 76 КК України, а саме:

- періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

6. Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати на проведення судових експертиз в сумі 2451,75 (дві тисячі чотириста п`ятдесят одна грн 75 коп), за висновком від 26.04.2021 № СЕ-19/120-21/2552-ЕК.

7. Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду через Монастириський районний суд Тернопільської області, з підстав, передбачених статтею 394 КПК та з урахуванням обмежень, визначених частиною 1 статті 473 КПК України.

8. Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

9. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

10. Роз`яснити учасникам провадження, що згідно статті 476 КПК України, у разі невиконання угоди про визнання винуватості прокурор має право звернутися до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку. Клопотання про скасування вироку, яким затверджена угода, може бути подано протягом встановлених законом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення цього кримінального правопорушення.

11. Роз`яснити, що умисне невиконання угоди засудженою є підставою для притягнення особи до відповідальності за статтею 389-1 КК України.

Суддя І. М. Галіян