Ухвала суду № 97082194, 07.05.2021, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/4075/21

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

07 травня 2021 року суддя Шевченківського районного суду м. Львова Луців – Шумська Н.Л. ознайомившись із позовною заявою ОСОБА_1 до Жидачівської районної державної адміністрації Львівської області про стягнення відшкодування у виді середнього заробітку внаслідок затримки розрахунку при звільненні,

В С Т А Н О В И Л А :

06 травня 2021 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовною заявою до Жидачівської районної державної адміністрації Львівської області про стягнення відшкодування у виді середнього заробітку внаслідок затримки розрахунку при звільненні. У позові також ставить питання про звільнення його від сплати судового збору.

Вважаю, що підстав для звільнення позивача від сплати судового збору немає, дану позовну заяву слід залишити без руху з наступних підстав.

Відповідно до ч.4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Закон України «Про судовий збір» визначає правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Частиною 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2021 року становить 2270,00 грн.

Згідно п.п.1 п.1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» розмір судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою-підприємцем складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У вказаній вище позовній заяві позивач ОСОБА_1 просить суд звільнити його від сплати судового збору.

Суд, вирішуючи вказане клопотання, керується наступним.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору встановлено Законом України «Про судовий збір» №3674-VI від 08.07.2011 року (з наступними змінами та доповненнями).

Питання відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати врегульоване статтею 8 Закону України «Про судовий збір», норма якої є спеціальною.

Відповідно до ст. 8 вказаного Закону, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є: військовослужбовці; батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Насамперед варто зауважити, що Законом України «Про судовий збір» визначений перелік осіб, які безумовно звільнені від сплати судового збору у всіх інстанціях у силу закону, який наділяє їх певним статусом, або виходячи із чітко визначеного предмета спору. Цей перелік наведений у статті 5 зазначеного Закону та є вичерпним.

За приписами п.1 ч.1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

З аналізу ж статті 8 Закону України «Про судовий збір» чітко вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію «суд, враховуючи майновий стан сторони, може…», тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, які не зазначені в статті 5, або у справах із предметом спору, не охопленим статтею 5, є правом, а не обов`язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.

Аналогічно, відповідно до ч.1 ст. 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.

Окремо слід зазначити, що встановлений статтею 8 Закону України «Про судовий збір» перелік умов, за яких особа може бути звільнена від сплати судового збору, також є вичерпним.

Отже, положення частини першої статті 136 ЦПК України як загальної норми, що регулює питання звільнення від сплати судового збору, деталізовані конкретизуючими нормами спеціального закону - статтями 5 та 8 Закону України «Про судовий збір», що свідчить про необхідність при застосуванні положень статті 136 ЦПК України та вирішенні питання про звільнення від сплати судового збору осіб, не зазначених у статті 5 Закону України «Про судовий збір», застосовувати критерії, визначені статтею 8 цього Закону.

У своїй постанові від 25 квітня 2018 року у справі № 243/9232/17 Верховний Суд вказав на те, що позивачі в справах за позовними вимогами, що випливають із трудових відносин, не звільняються від сплати судового збору, за винятком позивачів у двох категоріях: про стягнення заробітної плати та про поновлення на роботі, що узгоджується з висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України від 30 листопада 2016 року у справі № 6-1121цс16.

За змістом приписів статей 94,116,117 Кодексу законів про працю України та статей 1,2 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати.

Пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.

Даний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №910/4518/16.

Таким чином, за подання позову про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні позивачі не звільняються від сплати судового збору, оскільки це є компенсація за порушені права, а не заробітна плата.

Враховуючи викладене, за подання до суду позовної заяви про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні позивач за приписами ст. 5 Закону України "Про судовий збір" не звільнений від сплати судового збору та повинен сплачувати його на загальних підставах у розмірі, визначеному ст. 4 Закону України "Про судовий збір".

Позивачем до клопотання не долучено жодного доказу на підтвердження обставин, якими обґрунтовано клопотання про його звільнення від сплати судового збору.

Враховуючи наведене, підстави для задоволення клопотання про звільнення позивача від сплати судового збору за подання позовної заяви - відсутні.

Крім того, згідно з ч.1 ст. 177 ЦПК України позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб.

Позивач просить застосувати положення ч.2 ст.177 ЦПК України та не долучає до позовної заяви копії позовної заяви та копій всіх додатків до неї.

Так, згідно з ч.2 ст.177 ЦПК України правила цієї статті щодо подання копій документів не поширюються на позови, що виникають з трудових правовідносин, а також про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок злочину чи каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи, незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

Отже, за змістом ч.2 ст.177 ЦПК України закон не зобов`язує позивача долучати до позову копії документів, які додаються до матеріалів позовної заяви відповідно до кількості відповідачів, однак копію позовної заяви для відповідача позивач зобов`язаний домучити до позову.

У відповідності до ч. 1 ст. 185 ЦПК суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, або не сплачено судовий збір, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

За таких обставин вважаю, що позовну заяву ОСОБА_1 слід залишити без руху, надати позивачу строк для усунення вказаних недоліків, а саме: долучити документи, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі 1% від ціни позову але не менше 908,00грн., або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону; долучити примірник позовної заяви для відповідача.

У зв`язку з наведеним, залишення позову без руху з підстав, передбачених Законом, не є порушенням права на справедливий судовий захист, оскільки після усунення недоліків заяви буде вважатися поданою в день первісного її подання до суду.

Керуючись ст.ст. 175, 177, 185 ЦПК України, суддя, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Жидачівської районної державної адміністрації Львівської області про стягнення відшкодування у виді середнього заробітку внаслідок затримки розрахунку при звільненні - залишити без руху.

Надати позивачу строк для усунення недоліків, вказаних у мотивувальній частині даної ухвали, - протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали.

Роз`яснити позивачу, що у випадку невиконання вимог ухвали позовна заява буде вважатися неподаною та буде повернута.

Ухвала остаточна, оскарженню не підлягає.

Суддя: Н. Л. Луців-Шумська