Рішення № 97082086, 17.11.2020, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа №752/8788/17

Провадження № 2/752/712/20

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

17.11.2020 року Голосіївський районний суд м.Києва в складі:

головуючого судді - Колдіної О.О.

з участю секретаря Оджубейської Д.І.,

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування,

в с т а н о в и в:

27.04.2017 року позивач ОСОБА_1 звернулась до Київської міської ради з позовом, в якому просила визнати право власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Мотивуючи позовні вимоги, позивач зазначила про те, що вона з травня 1996 року проживала в одному під`їзді житлового будинку по АДРЕСА_2 з ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Протягом вказано часу позивач підтримувала дружні стосунки з померлою ОСОБА_4 і всіляко їй допомогала у вирішені багатьох життєвих питань, в тому числі надавала матеріальну допомогу у зв`язку з хворобою останньої. 10 липня 2009 року між позивачем та ОСОБА_3 укладено Попередній договір купівлі-продажу нерухомого майна, квартири АДРЕСА_1 за погодженою ціною у 100 000 доларів США. Позивач посилається на те, що зазначені гроші вона оплатила ОСОБА_3 і що вони були використані на лікування хвороби останньої. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 померла. Позивач ОСОБА_1 з часу смерті ОСОБА_3 доглядає за її квартирою, сплачує комунальні послуги, вважаючи що вона фактично прийняла майно померлої. На підставі вищезазначеного, позивач просить суд визнати за нею право власності на вказану квартиру померлої., оскільки вона проживала з померлою однією сім`єю та фактично прийняла спадщину.

25.09.2017 року ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва позовну заяву ОСОБА_1 вирішено вважати неподаною та повернуто позивачу.

20.03.2018 року Постановою Апеляційного суду міста Києва вищезазначена ухвала Голосіївського районного суду міста Києва від 25.09.2017 року була скасована, цивільна справа направлена до Голосіївського районного суду міста Києва для продовження розгляду.

28.03.2018 року ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва було відкрито провадження по справі. Розгляд справи призначено впорядку загального позовного провадження.

Ухвалою від 29.06.2018 року справа була прийнята до свого провадження суддею Голосіївського районного суду міста Києва Колдіною О.О. Призначено підготовче засідання, надано відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву.

20.11.2018 року ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва підготовче провадження у справі закрито. Справа призначена до розгляду в порядку загального позовного провадження.

05.04.2019 року відповідачем подано до матеріалів справи відзив. Відповідно до відзиву відповідач заперечує проти задоволення позову, посилаючись на недоведення позивачем сплати вказаних 100 000 доларів США за квартиру та недоведення позивачем укладення Основного договору купівлі-продажу квартири 05 серпня 2009 року відповідно до умов Попереднього договору купівлі-продажу від 10 липня 2009 року.

Позивач та її представник в ході судового розгляду підтримали позовні вимоги і обґрунтування позову в повному обсязі, просили його задовольнити, посилаючись на те, що позивач проживала однією сім`єю з ОСОБА_5 , остання мала намір відчужити їй майно, склавши перед смертю заповіт, хоча він і не був оформлений належним чином. Кісля смерті ОСОБА_5 позивач вступила в управління спадковим майном, несла витрати на його утримання, а отже набула право власності на зазначене майно.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про місце і час судового розгляду був повідомлений належним чином, з заявами про відкладення розгляду справи не звертався, в зв`язку з чим суд вважає за можливе провести розгляду справ у відсутність представника відповідача.

Вислухавши позивача та її представника, дослідивши матеріали справи, допитавши свідків, суд вважає що позов не підлягає задоволенню в зв`язку з наступним.

Судом встановлено, що 10 липня 2009 року між позивачем ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено Попередній договір купівлі-продажу нерухомого майна, квартири АДРЕСА_1 , який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щадко О.І., відповідно до умов якого сторони зобов`язались в майбутньому, в строк до 05 серпня 2009 року укласти і належним чином оформити договір купівлі-продажу зазначеної квартири.

Відповідно до пункту 2.1 вказаного договору сторони погодили, що вказана квартира буде продана за ціною, що є еквівалентною 100 000 доларів США.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 померла, що підтверджено копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 16.11.2009 року.

З аналізу позовної заяви позивача суд приходить до висновку про намагання позивача довести право власності на спірну квартиру на підставі укладеного Попереднього договору купівлі-продажу нерухомого майна, а також на підставі спадкування.

Відповідно до ч.1.ст.635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку укласти договір у майбутньому - основний договір на умовах, встановлених попереднім договором.

Відповідно ч.3 ст. 635 ЦК України зобов`язання, встановлене попреднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку, встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.

Позивачем не надано до матеріалів справи доказів укладення Основного договору купівлі-продажу зазначеної квартири у строк передбачений Попереднім договором купівлі-продажу, а саме 05 серпня 2009 року. Так само, як і не надано доказів укладення основного договору купівлі-продажу у будь-яку іншу дату, проведення розрахунків за зазначену квартиру у спосіб і у розмірі, що передбачений Попереднім договором купівлі-продажу квартири від 10.07.2009 року.

З огляду на викладене, сам факт укладання попереднього договору не породжує права власності позивачки на квартиру АДРЕСА_1 .

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Згідно із статтею 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (стаття 1264 ЦК України).

Відповідно до частини третьої статті 1268 та частини першої статті 1269 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.

Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини.

Відповідно до частин другої, четвертої статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Пунктом 6 Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 встановлено, що до членів сім`ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т. п.

При вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом.

До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім`ї, тощо.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з положеннями статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею проце

Звертаючись до суду позивач зазначає, що з 2002 року до смерті ОСОБА_3 з огляду на її стан здоров`я вона більшу частину часу проводила з нею, надавала їй матеріальну допомогу.

Однак, в порушення вимог ст..81 ЦПК України позивач не надала суду достатніх доказів на підтвердження проживання з спадкодавцем однією сім`єю більше п`яти років.

Крім того, позивач при зверненні до суду не заявляла вимог про встановлення факту проживання із спадкодавцем однією сім`єю.

Також суд враховує, що відповідно до інформації, наданої Другою Київською державною нотаріальною конторою спадкова справа після смерті ОСОБА_3 не заводилась.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для визнання за позивачем права власності на квартиру, в зв`язку з чим позов не підлягає задоволенню.

Питання щодо судових витрат суд вирішує на підставі положень ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст.12, 13, 76, 77, 78, 81, 259, 261, 265, 273, 354 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

у задоволенні позову ОСОБА_1 до Київської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя