Рішення № 97079565, 21.05.2021, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/3208/21

Провадження № 2-о/645/117/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2021 року місто Харків

Фрунзенський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого - судді Сілантьєвої Е.Є.

за участю секретаря судового засідання - Ятлової Ю.В.,

за участю сторін по справі:

заявник: ОСОБА_1 ,

представник заявника: адвокат Тамазликар Леонід Йосипович, який діє на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 7159/10 від 07.12.2018 р та на підставі договору № 19/01-2021/цШ від 19.01.2021,

заінтересована особа: ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу в порядку окремого провадження за заявоюОСОБА_1 , в особі адвоката Тамазликар Леоніда Йосиповича, заінтересована особа ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою до ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису з метою припинення домашнього насильства та просила видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_1 виданий Зміївським РВ ГУ ДМС України в Харківській області 07.06.2018 р., ІПН НОМЕР_2 , зареєстрованого: АДРЕСА_1 ) на строк 6 (шість) місяців, визначити наступні тимчасові обмеження його прав, а саме: заборонити перебувати в місці спільного проживання (перебування) ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт № НОМЕР_3 ІПН НОМЕР_4 , зареєстрована: АДРЕСА_2 ) та малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; шляхом усунення перешкод у користуванні майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - квартирою АДРЕСА_2 ; обмежити спілкування з постраждалими дитиною малолітньою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_1 ; заборонити наближатися на відстань 2 (два) кілометри до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт № НОМЕР_3 ІПН НОМЕР_4 , зареєстрована: АДРЕСА_2 ) та малолітньою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; заборонити особисто і через третіх осіб розшукувати ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт № НОМЕР_3 ІПН НОМЕР_4 , зареєстрована: АДРЕСА_2 ) та малолітню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; заборонити вести листування, телефонні переговори з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт № НОМЕР_3 ,ІПН НОМЕР_4 , зареєстрована: АДРЕСА_2 ) та малолітньою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , або контактувати з ними через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.

В обґрунтування заяви зазначила, що 22 вересня 2018 року сторони уклали шлюб. ІНФОРМАЦІЯ_3. у шлюбі народилася донька ОСОБА_3 , яка постійно проживає з ОСОБА_4 . Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 12.02.2021 р. по справі № 645/4378/20 шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано. Як зазначає заявниця, під час спільного проживання, ОСОБА_2 постійно підіймав на дружину руку у присутності малолітньої дитини, висловлювався нецензурною лайкою в її адресі та ображав її, завдавав тілесних ушкоджень. ОСОБА_1 декілька разів викликала поліцію. У зимову пору року закрив заявницю на балконі квартири, залишивши малолітню дитину без нагляду матері та чекав поки вона змерзне та згодиться сказати його батькам, що в них гарні стосунки. Постійні побиття з боку ОСОБА_2 , образи та знущання у присутності малолітньої дитини стали підставою розриву сімейних відносин. Згодом ОСОБА_2 обмежив заявниці та малолітній дитині доступ до їх майна за адресою: АДРЕСА_2 . ОСОБА_2 змінив замки на дверях, у зв`язку з чим заявниця та дитина не має можливості потрапити до приміщення, скористатися своїми речами. ОСОБА_2 не допускає до приміщення за вказаною адресою заявницю та дитину, позбавивши їх права не лише на користування житловим приміщенням, а і особистими речами та предметами. Заявниця та дитина вийшли з житла на прогулянку, а повернутися у квартиру не змогли через заміну ОСОБА_2 замків на дверях. Певний час заявниця та дитина мешкали у знайомих, але згодом заявниця змогла винайняти житло та не бажає повідомляти колишньому чоловіку адресу мешкання через його образливе, насильницьке ставлення до неї та дитини. Також заявниця вказує, що наразі ОСОБА_2 , подавши безпідставну скаргу до служби у справах дітей по Немишлянському району департаменту служб у справах-дітей Харківської міської ради нібито з приводу того, що його турбує місце проживання його дитини та йому воно не відомо. Така поведінка ОСОБА_2 , на думку заявниці, свідчить, що він використовуючи службу у справах дітей, намагається встановити місце перебування заявниці та малолітньої дитини аби продовжити їх кривдити. Насправді, ОСОБА_2 не цікавить фізичний, розумовий та моральний стан дитини та його колишньої дружини, його висловлювання, поведінка та повідомлення, відправлені у месенджерах, свідчать про те, що йому байдуже на дитину.

Кожного разу коли колишня дружина просить в нього кошти (аліменти), які необхідно витратити на медичні препарати для дитини, їжу та одяг, ОСОБА_2 не соромлячись виставляє безпідставні умови (віддати йому якісь ключи чи надіслати фотографії дитини) Тобто, ОСОБА_2 шантажує колишню дружину та дозволяє собі образи у месенджерах, у телефонних розмовах та ін. Заявниця зверталася і до дитячого психолога, яка підтвердила, що через агресивну поведінку батька по відношенню до дитини остання перебуває у стресовому стані та лякається особливо коли до неї наближуються будь-які чоловіки.

Підтвердженням нанесення тілесних ушкоджень є повідомлення у месенджерах, які свідчать про те, що ОСОБА_2 не заперечує проти того, що він наносив Заявниці тілесні ушкодження. ОСОБА_2 неодноразово бив Заявницю та наносив їй тілесні ушкодження обличчя, грудної клітини, рук та ніг у присутності їх малолітньої дитини. Застосовуючи моральний та фізичний тиск і погрожуючи фізичною розправою, ОСОБА_2 вимагав від заявниці не звертатися із заявою про злочин до правоохоронних органів.

Враховуючи зазначене, для ОСОБА_1 та її малолітній дитини існує великий ризик продовження вчинення насильства колишнім чоловіком ОСОБА_2 , можливість настання невідворотних наслідків для стану здоров`я її та її дитини, з огляду на сукупність багатьох факторів: ОСОБА_2 вчиняв насильство багаторазово, його дії носять системний характер.

Наразі, в проваджені суду перебуває справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на дитину та її матір до досягнення дитиною трирічного віку (№ 645/872/21) та справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя (№645/1786/21), у зв`язку з чим ОСОБА_2 став останнім часом у телефонних розмовах погрожувати застосуванням фізичної сили, тому ОСОБА_1 вимушена звернутись до суду з вказаною заявою.

У судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник адвокат Тамазликар Л.Й. у повному обсязі підтримали свої вимоги та просили їх задовольнити.

ОСОБА_2 у судовому засіданні заперечував проти задоволення заяви, просив відмовити у її задоволенні. В обґрунтування своїх заперечень зазначив, що вони дійсно перебували у шлюбі, але з часом відношення погіршились, що призвело до розлучення. ОСОБА_2 вказав, що він ніколи не наносив тілесних ушкоджень колишній дружині. Дитину дуже любить та у добровільному порядку надає матеріальну допомогу. Також зазначив, що він не чиним перешкод в проживанні в квартирі ОСОБА_1 з донькою, та що його колишня дружина, у липня 2020 року сама пішла з квартири, забравши з собою дитину. На думку заінтересованої особи, ОСОБА_1 пішла до іншого чоловіка. Вона зібрала речи першої необхідності, вказавши, що інше забере, коли буде час. Коли минули більше двох місяців, ОСОБА_2 прийшов до дому, де виявив пропажу своїх золотих прикрас та деяких речей. Після чого, він вирішив змінити замки. ОСОБА_2 у судовому засіданні зазначив, що ОСОБА_1 його постійно провокувала на конфлікти, а потім все записувала на відео, але він ніколи не вчиняв до неї або дитини ніякого насильства. Також вказав, що він працює, ніколи не притягався ані адміністративної, ані кримінальної відповідальності. Просив суд відмовити у задоволенні заяви.

Заслухавши ОСОБА_1 та її представника, ОСОБА_2 дослідивши матеріали цивільної справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Як наголошує ч.2 ст.27 Конституції України кожен має право захищати своє життя і здоров`я, життя і здоров`я інших людей від протиправних посягань.

22 вересня 2018 року між заявницею та заінтересованою особою Виконавчим комітетом Чемужівської сільської ради Зміївського району Харківської області було зареєстровано шлюб, що підтверджується Свідоцтвом про шлюб, серії НОМЕР_5 , актовий запис № 16.

ІНФОРМАЦІЯ_3. у шлюбі народилася донька ОСОБА_3 .

Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 12 лютого 2021 року шлюб було розірвано.

Відповідно до ст.350-2 ЦПК України заява про видачу обмежувального припису може бути подана особою, яка постраждала від домашнього насильства або її представником у випадках визначених Законом України „Про запобігання та протидію домашньому насильству".

Частиною 2, ст.3 Закону України „Про запобігання та протидію домашньому насильству" визначено перелік осіб, на яких поширюється дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання серед яких - подружжя; особи, які мають спільну дитину (дітей).

Звертаючись до суду за захистом прав і інтересів, які порушенні від домашнього насильства, шляхом видачі обмежувального припису відносно ОСОБА_1 , має місце посилання заявника на те, що заінтересованою особою вчинялись щодо заявника психологічне та фізичне насильство.

За приписами ст.1 Закону України „Про запобігання та протидію домашньому насильству" визначено наступні терміни, зокрема:

домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь;

економічне насильство - форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру;

психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи;

фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Відповідно до ст.21 ЦПК України постраждала особа має право, в тому числі, на дієвий, ефективний та невідкладний захист в усіх випадках домашнього насильства, недопущення повторних випадків домашнього насильства.

Як пояснила ОСОБА_1 у судовому засіданні ОСОБА_2 , систематично вчиняє відносно неї психологічне насильство в сім`ї та їх доньки, постійно підіймав на дружину руку у присутності малолітньої дитини, висловлювався нецензурною лайкою в її адресу та ображав її, завдавав тілесних ушкоджень. ОСОБА_1 декілька разів викликала поліцію. У зимову пору року закрив заявницю на балконі квартири, залишивши малолітню дитину без нагляду матері та чекав поки вона змерзне та згодиться сказати його батькам, що в них гарні стосунки.

Згідно довідки Центра психології Анастасії Горецької від 11.03.2021 року зазначено, що у разі виникнення необхідності перебування доньки з татом або іншими родичами протягом тривалого часу - адаптація до нових умов повинна бути узгоджена з дитиною та відбуватися поступово. Посилання заявниці про підтвердженість перебування дитини в стресовому стані внаслідок агресивної поведінки батька, закріплених у висновку психолога, не знайшло свого підтвердження, оскільки ця інформація була записана виключно зі слів заявниці та не підтверджена у висновку після огляду дитини.

Стаття 3 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод закріплює одну з фундаментальних цінностей демократичного суспільства. Вона категорично забороняє без будь-яких винятків катування, нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження та покарання без огляду на обставини чи поведінку потерпілого, що висвітлюється у рішенні ЄСПЛ «A.V. v. Ukraine», n. 68177, «Enea v. Italy» [GC], n. 55182, «Idalov v. Russia» [GC], 91183.

Практика Європейського суду з прав людини у рішенні «Ireland v. the UK», наголошує на тому, що таке, що принижує гідність, поводження або покарання передбачає знущання, які мають викликати у жертви почуття страху, страждання і почуття власної неповноцінності, а також принизити її гідність.

Відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ висловленої у рішеннях «Kudla v Poland» [GC], n. 92237, «Козинець проти України», n. 52, «Лабіта проти Італії», n. 120, «Чембер проти Росії», n. 49244, поводження є «нелюдським», якщо, крім іншого, воно було умисним, застосовувалось впродовж кількох годин поспіль і призводило або до справжніх тілесних ушкоджень, або до гострих фізичних чи душевних страждань.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод гарантує існування у внутрішньому праві засобів, які надають можливість скористатися правами і свободами, закріпленими в Конвенції, незалежно від того, як вони подані в національній правовій системі. Це положення вимагає, щоб відповідний внутрішній орган вивчив зміст скарги, яка базується на Конвенції, та забезпечив необхідне виправлення порушеного права. Рішення Європейського суду з прав людини «Chahal v. the UK», n. 145.

В судовому засіданні ОСОБА_2 , заперечував щодо будь-яких протиправних дій до ОСОБА_1 та їх доньки, вказав, що дуже любить свою доньку, намагається приймати участь у її вихованні, чому перешкоджає ОСОБА_1 але сімейні відносини не склались, сторони розлучились, та зараз у суді розглядається справи про стягнення аліментів та розподіл майна подружжя. Дана заява викликана саме тим, що на цей час у суді є спори щодо майна подружжя. Працівники поліції дійсно викликались заявницею, але ніякого документу складене не було, оскільки відсутні були підстави для цього

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За змістом статтею 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.

Надана медична довідка ХМКЛШНМД № 4 ім. О.І. Мещанінова № 10/19865 від 13.11.2019 року свідчить про наявність у ОСОБА_1 тілесних ушкоджень - забій м`яких тканей грудної клітини, але причина їх появи, механізм утворення та джерела спричинення не зазначене, тому не може слугувати доказом про застосування з боку ОСОБА_2 психологічного та фізичного насильства.

Судом досліджувалась смс-переписка сторін з приводу виховання та утримання дитини, а також відео та аудіо файли, які відображають напружені відносини у родини, висловлювання сторін один до одного щодо сумісного майна та виховання дитини та не свідчать про застосування з боку ОСОБА_2 психологічного та фізичного насильства.

Про існування спору між сторонами щодо сумісного майна свідчить також довідки Начальника СП ПП Немишлянського ВП ГУНП в Харківської області від 05.10.2019 року, 05.07.2020 року, пояснення сторін, наданих робітникам правоохоронних органів.

Законом визначено, що видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних факторів та ризиків.

Суди під час вирішення такої заяви мають надавати оцінку всім обставинам та доказам у справі, вирішувати питання про дотримання прав та інтересів дітей і батьків, а також забезпечити недопущення необґрунтованого обмеження одного із батьків у реалізації своїх прав відносно дітей у разі безпідставності та недоведеності вимог заяви іншого з батьків.

Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.

Звертаючись до суду із заявою про видачу обмежувального припису, ОСОБА_1 посилалась на те, що ОСОБА_2 вчиняв неодноразово щодо неї та дитини психологічне та фізичне насильство, з приводу чого вона неодноразово зверталась до правоохоронних органів. Водночас будь-яких даних про притягнення ОСОБА_2 за вказаною заявою його дружини до будь-якого виду юридичної відповідальності, матеріали справи не містять.

Сам факт звернення ОСОБА_1 до правоохоронних органів щодо користування спільною власністю свідчить про наявність тривалого конфлікту між заявником та заінтересованою особою, але не підтверджує факт того, що ОСОБА_2 , вчинив щодо колишньої дружини та дитини домашнє психологічне або фізичне насильство, що є необхідною умовою для можливості застосування судом до відповідної особи спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству, які визначені Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Виходячи з аналізу зазначених норм закону, а також встановивши, що докази, надані заявником в обґрунтування заявлених вимог, не вказують безумовно на вчинення ОСОБА_2 навмисного домашнього насильства, не визначають ризиків продовження чи повторного вчинення домашнього насильства та чинників і умов, які створюють або можуть створювати небезпеку для цієї особи, що є необхідною умовою для застосування судом до відповідної особи спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству, які визначені Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», а свідчать лише про наявність тривалого конфлікту між сторонами, суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні заяви про видачу обмежувального припису.

Аналізуючи докази, зібрані у судовому засіданні, суд приходить до висновку, що оскільки психологічне насильство з боку ОСОБА_2 відносно ОСОБА_1 та їх доньки не знайшло свого підтвердження у судовому засіданні і не надано з цього приводу доказів у розумінні ст.76-80 ЦПК України, тому у задоволенні заяви необхідно відмовити.

В силу ч. 3 ст.350-5ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, суд відносить на рахунок держави.

Керуючись ст.4; 10; 12-13; 76-80; 81; 133; 141; 263-265 ЦПК України, на підставі ст.3, 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ст.3; 27 Конституції України, ч.3, ст.12, ч.1, ст.81; ст.350-1 - 350-8 ЦПК України, ст.1; 3 Закону України „Про запобігання та протидію домашньому насильству", суд-

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису відмовити.

Судові витрати, пов`язані з розглядом справи про видачу обмежувального припису, віднести на рахунок держави.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів, з дня проголошення рішення до Харківського апеляційного суду, враховуючи п. 15.5. Розділу13Перехідні положення ЦПК України, через Фрунзенський районний суд м. Харкова, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт № НОМЕР_3 , ІПН НОМЕР_4 , зареєстрована: АДРЕСА_2 , адреса для листування: АДРЕСА_5 ;

представник заявника: адвокат Тамазликар Леонід Йосипович, який діє на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 7159/10 від 07.12.2018 р та на підставі договору № 19/01-2021/цШ від 19.01.2021, код 44049307, адреса листування 61054, м. Харків, вул. Ізюмська, 3,

заінтересована особа: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_1 , ІПН НОМЕР_2 , зареєстрований: АДРЕСА_6 .

Повний текст рішення складено 21.05.2021.

Головуючий суддя -