Вирок № 97078959, 21.05.2021, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Провадження № 1-кп/643/902/21

Справа № 643/3428/21

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.05.2021 м. Харків

Московський районний суд м. Харкова у складі головуючого судді Крівцова Д.А., за участю секретаря Наумкіна О.О., прокурора Цедіка С.Д., захисника обвинуваченого ОСОБА_1 – адвоката Цвіркуна С.Д., обвинуваченого ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020225470000185 року від 17.07.2020 року, за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, громадянина України, з середньою освітою, який не одружений, дітей не має, офіційно не працевлаштований, станом на час ухвалення вироку зареєстрованого місця проживання не має, останнє зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , останнє місце проживання: АДРЕСА_2 , раніше судимий: 19.12.1985 Приморським районним судом м. Маріуполь Донецької області ч. 2 ст. 140, ч. 3 ст. 140, 42 КК УРСР (в ред. 1960 року) до 2 років позбавлення волі, 29.10.1987 звільнений за відбуттям терміну покарання; 29.12.1989 Нікопольським районним судом Дніпропетровської області за ч. 3 ст. 215-3, ч. 1 ст. 215, ст. 42 КК УРСР (в ред. 1960 року) до 6 років позбавлення волі; 12.03.1992 Синельниковським міським судом Дніпропетровської області за ч. 1 ст. 183-3, 43 КК УРСР (в ред. 1960 року) до 4 років 3 місяців позбавлення волі, 12.06.1996 звільнений за відбуттям терміну покарання; 09.02.1998 Нікопольським міським районним судом Дніпропетровської області за ч. 1 ст. 196-1 КК УРСР (в ред. 1960 року) до 6 місяців позбавлення волі, 11.06.1998 звільнений за відбуттям терміну покарання; 27.09.1999 Нікопольським міським районним судом Дніпропетровської області за ч. 1 ст. 229-6 КК УРСР (в ред. 1960 року) до 1 року позбавлення волі, 06.03.2000 звільнений за відбуттям терміну покарання; 19.10.2000 Нікопольським міським районним судом Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 196-1, ст. 44 КК УРСР (в ред. 1960 року) до 6 місяців позбавлення волі, 15.12.2000 звільнений за відбуттям терміну покарання; 05.12.2001 Нікопольським міським районним судом Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 142 КК УРСР (в ред. 1960 року), ч. 1 ст. 185, 70 КК України до 5 років позбавлення волі, 18.08.2006 звільнений за відбуттям терміну покарання; 02.07.2008 Нікопольським міським районним судом Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 190 КК України до 2 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбуття покарання з іспитовим строком 2 роки; 05.11.2010 Нікопольським міським районним судом Дніпропетровської області за ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 190, ч. 1 ст. 70 КК України до 3 років позбавлення волі, 07.05.2011 на підставі ст. 71 КК України частково приєднано невідбуту частину покарання 6 місяців за вироком від 02.07.2008, призначено покарання 3 роки 6 місяців, 11.05.2012 звільнений умовно-достроково на невідбутий строк 1 рік 1 день; 22.04.2013 Нікопольським міським районним судом Дніпропетровської області за ч. 3 ст. 186 КК України до 4 років позбавлення волі, 31.03.2017 звільнений за відбуттям строку покарання; 15.04.2020 Київським районним судом м. Харкова за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ст. 70 КК України до 2 років 6 місяців обмеження волі,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Обвинувачення, визнане судом доведеним

ОСОБА_1 14.07.2020 о 15:37 год. знаходився у торгівельному залі супермаркету «Сільпо», що розташований за адресою: м. Харків, вул. Героїв Праці, 15, де підійшов до стелажу з кавою «Jacobs Monarch». Далі ОСОБА_1 , діючи умисно, повторно, з метою незаконного особистого збагачення, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, а саме 2 упаковок розчинної кави «Jacobs Monarch», вагою 250 г, які належать ТОВ «СІЛЬПО-ФУД», переслідуючи корисливу мету, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, усвідомлюючи протиправність своєї поведінки, таємно, шляхом вільного доступу, взяв спочатку одну упаковку зазначеної кави, сховавши її під одяг в області попереку, потім – другу упаковку, сховавши її під кофтою в області лівої руки, після чого направився у бік касової зони з метою отримання можливості розпорядитись 2 упаковками кави, які утримував при собі під одягом. Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_1 підійшов на касову зону, де під виглядом покупця сплатив за яблуко, але не сплатив за товари, які знаходились у нього під одягом, після чого вийшов з території супермаркету «Сільпо» за адресою: м. Харків, вул. Героїв Праці, 15 та з місця вчинення злочину зник, розпорядившись викраденим на власний розсуд, чим спричинив ТОВ «СІЛЬПО-ФУД» матеріальну шкоду у розмірі 438,00 грн.

Стаття Кримінального кодексу України, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнаний обвинувачений

ОСОБА_1 визнається винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, а саме у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненому повторно.

Обвинувачення, визнане судом доведеним

ОСОБА_1 16.07.2020 об 11:52 год. знаходився у торгівельному залі супермаркету «Сільпо», що розташований за адресою: м. Харків, вул. Героїв Праці, 15, де підійшов до стелажу з кавою «Jacobs Monarch». Далі ОСОБА_1 , діючи умисно, повторно, з метою незаконного особистого збагачення, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, а саме упаковки розчинної кави «Jacobs Monarch», вагою 250 г, та упаковки розчинної кави «Jacobs Monarch», вагою 300 г, які належать ТОВ «СІЛЬПО-ФУД», переслідуючи корисливу мету, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, усвідомлюючи протиправність своєї поведінки, таємно, шляхом вільного доступу, взяв 2 упаковки вказаної кави, після чого направився у відділ з водою, де сховав дві упаковки зазначеної кави під одяг: одну під кофту в області попереку, іншу – під кофту в області лівої руки. Потім ОСОБА_1 , підійшовши на касову зону, під виглядом покупця сплатив за яблуко, але не сплатив за товари, які знаходились у нього під одягом, а саме упаковку розчинної кави «Jacobs Monarch», вагою 250 г, та упаковку розчинної кави «Jacobs Monarch», вагою 300 г, після чого пройшов касову зону супермаркету «Сільпо» за адресою: м. Харків, вул. Героїв Праці, 15 та направився у бік виходу, однак його злочинні дії стали очевидними для охоронців супермаркету, які зупинили ОСОБА_1 , не давши йому можливості розпорядитись викраденим. Таким чином, ОСОБА_1 виконав усі дії, які вважав необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, але кримінальне правопорушення не було закінчено з причин, які не залежали від його волі, оскільки останній був зупинений працівником супермаркету «Сільпо». Своїми умисними діями ОСОБА_1 намагався спричинити ТОВ «СІЛЬПО-ФУД» матеріальну шкоду на загальну суму 543,00 грн.

Стаття Кримінального кодексу України, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнаний обвинувачений

ОСОБА_1 визнається винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України, а саме у закінченому замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненому повторно.

Докази на підтвердження встановлених судом обставин

Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

В ході судового розгляду кримінального провадження обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні вказаних вище кримінальних правопорушень визнав в повному обсязі, щиро розкаявся. Не заперечував фактичні обставини справи, викладені вище, а також розмір та вартість викраденого майна. Підтвердив вчинення ним вищезазначених злочинів за обставин, вказаних вище, надавши відповідні пояснення. Зазначив, що по закінченні досудового розслідування в повному обсязі ознайомився з матеріалами кримінального провадження і не заперечує висновки експертиз та інші докази, зібрані в ході досудового розслідування. Також пояснив, що показання надає добровільно, будь-яке фізичне або психологічне насильство до нього не застосовувалось.

Враховуючи визнання обвинуваченим ОСОБА_1 своєї вини, неоспорення ним фактичних обставин справи, суд зі згоди всіх присутніх учасників судового розгляду вирішив не досліджувати всі докази щодо обставин скоєння ОСОБА_1 вказаних вище кримінальних правопорушень та розглянув справу в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів, що характеризують його особистість. Наслідки розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, учасникам судового провадження роз`яснено.

Призначення покарання

Дані про особу обвинуваченого

ОСОБА_1 офіційно не працевлаштований, не одружений, дітей не має, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.

Дані про судимості обвинуваченого

ОСОБА_1 раніше неодноразово судимий, востаннє згідно вироку Київського районного суду м. Харкова від 15.04.2020 за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 185 КК України, до остаточного покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки 6 місяців. Вказаним вироком міру запобіжного заходу ОСОБА_1 у зв`язку з призначенням покарання як обмеження волі, у вигляді тримання під вартою в ДУ «Харківський слідчий ізолятор» скасовано та звільнено його з-під варти в залі суду негайно. В строк відбуття покарання ОСОБА_1 зараховано термін знаходження його під вартою з 19.11.2019 по 15.04.2020 із розрахунку, що один день позбавлення волі дорівнює двом дням обмеження волі.

Як вбачається з інформації, наданої Московським районним відділом Філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області, ОСОБА_1 не відбув покарання, визначене вироком Київського районного суду м. Харкова від 15.04.2020.

Вказана обставина не заперечувалась обвинуваченим під час судового розгляду.

Таким чином, злочини, у вчиненні яких ОСОБА_1 визнається винним згідно даного вироку, вчинені до повного відбуття покарання, призначеного згідно вироку Київського районного суду м. Харкова від 15.04.2020.

Обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання

Обставиною, яка пом`якшує покарання ОСОБА_1 , суд у відповідності до вимог ст. 66 КК України визнає щире каяття обвинуваченого.

Обставиною, що відповідно до ст. 67 КК України обтяжує покарання ОСОБА_1 , суд визнає рецидив злочинів, оскільки ОСОБА_1 має судимість за злочини, які не утворюють повторність із кримінальними правопорушеннями, у вчиненні яких він визнається винним згідно даного вироку.

Застосовне законодавство

Відповідно до ч. 1 ст. 65 КК України, суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Згідно ч. 2 ст. 65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень

Відповідно до ч. 2 ст. 68 КК України за вчинення замаху на кримінальне правопорушення строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 70 КК України, при сукупності кримінальних правопорушень суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожне кримінальне правопорушення окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.

Положеннями ч. 1 ст. 71 КК України передбачено, що якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Мотиви призначення покарання

При призначенні ОСОБА_1 покарання суд, у відповідності до вимог ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, і призначає покарання у межах санкції статей, що передбачають відповідальність за вчинені кримінальні правопорушення.

Розмір покарання за вчинення замаху на кримінальне правопорушення, суд визначає у відповідності до положень ч. 2 ст. 68 КК України.

Остаточне покарання за вчинення вказаних вище кримінальних правопорушень суд визначає на підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень.

Оскільки вказані вище кримінальні правопорушення вчинені обвинуваченим в період невідбутого покарання, визначеного вироком Київського районного суду м. Харкова від 15.04.2020, суд призначає ОСОБА_1 остаточне покарання за даним вироком із застосування положень ст. 71 КК України за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання до покарання, призначеного за даним вироком суду, невідбутої частини покарання за вироком Київського районного суду м. Харкова від 15.04.2020.

Доводи обвинуваченого, висловлені під час дебатів та останнього слова, згідно яких він просив призначити йому покарання у виді обмеження волі, судом не можуть бути визнані обґрунтованими, оскільки факт вчинення обвинуваченим вказаних вище кримінальних правопорушень в період невідбутого покарання у виді обмеження волі, визначеного попереднім вироком, з урахуванням даних про його особу, свідчить про недостатність покарання у виді обмеження волі для досягнення мети покарання, визначеної ч. 2 ст. 50 КК України, а саме виправлення ОСОБА_1 , а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як ним, так і іншими особами.

Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом під час ухвалення вироку

Щодо запобіжного заходу

Ухвалою слідчого судді Московського районного суду м. Харкова від 03.02.2021 щодо обвинуваченого обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк тримання під вартою ухвалено рахувати з моменту фактичного затримання, тобто з 01.02.2021 року. Вказаний запобіжний захід в подальшому був продовжений ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 29.03.2021.

Враховуючи наведене, початок строку відбування покарання ОСОБА_1 суд обчислює з 01.02.2021 року, зарахувавши відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України в строк покарання строк попереднього ув`язнення, виходячи із співвідношення, згідно якого одному дню тримання під вартою (попереднього ув`язнення) відповідає один день позбавлення волі.

Відповідно до ст. 374 КПК України суд у вироку в тому числі зазначає рішення про запобіжний захід до набрання вироком законної сили.

Вирішуючи питання щодо запобіжного заходу, який має застосовуватись до обвинуваченого до набрання вироком законної сили, суд керується таким.

Прокурор просив залишити без змін запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, обраний відносно обвинуваченого.

Згідно ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосовано до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Ухвалою слідчого судді Московського районного суду м. Харкова від 14.12.2020 надано дозвіл на затримання ОСОБА_1 з метою його приводу до Московського районного суду м. Харкова для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Як вбачається з вказаної ухвали, в обґрунтування відповідного клопотання прокурором було зазначено, що вжитими оперативно-розшуковими заходами встановити місцезнаходження ОСОБА_1 не виявляється можливим, винесено постанову про зупинення досудового розслідування та оголошення ОСОБА_1 у розшук.

З реєстру матеріалів досудового розслідування, доданого до обвинувального акту, вбачається, що 11.12.2020 та 14.12.2020 були винесені постанови про зупинення досудового розслідування та оголошення в розшук підозрюваного.

Як вбачається з висновків щодо застосування норм права, викладених, зокрема, в постановах Верховного Суду від 20.06.2019 по справі № 166/313/17, від 13.08.2020 по справі № 674/1202/19, від 27.02.2019 по справі № 0503/10653/2012, усвідомлення імовірності визнання вини особи за висунутим їй обвинуваченням та тиск тягаря можливого відбування покарання, є обставинами, що свідчить про наявність ризику переховування від суду та є підставою для тримання особи під вартою.

У рішенні від 26.01.1993 року у справі «W. проти Швейцарії» Європейський суд з прав людини зазначив, що тривале тримання під вартою може виявитись виправданим лише за наявності конкретних ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Враховуючи, що ОСОБА_1 згідно даного вироку визнається винним у вчиненні двох кримінальних правопорушень, які вчинені в період невідбутого покарання у виді обмеження волі, призначеного за попереднім вироком, а також що в даному кримінальному провадженні ОСОБА_1 перебував у розшуку та слідчим суддею було надано дозвіл на його затримання з метою приводу для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд приходить до висновку щодо доведеності ризиків, зокрема ризику переховування обвинуваченого через тиск тягаря відбування покарання, а також ризику вчинення обвинуваченим інших кримінальних правопорушень, та неможливості запобігання вказаним ризикам шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.

Також суд приходить до висновку, що інтереси суспільства у забезпеченні виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, запобігання спробам переховуватись від суду, вчинити інші кримінальні правопорушення, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи ОСОБА_1 .

Враховуючи наведене, з метою забезпечення виконання покладених на обвинуваченого процесуальних обов`язків, попередження переховуванню від суду, вчиненню інших кримінальних правопорушень, суд вважає за необхідне до набрання вироком законної сили запобіжний захід щодо обвинуваченого залишити обраний раніше, а саме тримання під вартою.

Щодо інших питань

Цивільні позови заявлені не були.

Питання про долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується у відповідності до ст. 100 КПК України

Керуючись ст. 128-129, 369-371, 373-377 КПК України, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України та призначити йому покарання:

- за ч. 2 ст. 185 КК України - у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки;

- за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України - у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік 6 (шість) місяців.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинання менш суворих покарань більш суворим, визначити ОСОБА_1 остаточне покарання за вказані вище кримінальні правопорушення у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України до покарання, призначеного ОСОБА_1 за цим вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання, призначеного вироком Київського районного суду м. Харкова від 15.04.2020, у виді обмеження волі на строк 2 (два) місяці, перевівши відповідно до ст. 72 КК України вказане покарання у покарання у виді позбавленні волі на строк 1 (один) місяць, виходячи із співвідношення, згідно якого одному дню позбавлення волі відповідають два дні обмеження волі, та за сукупністю вироків визначити ОСОБА_1 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки 1 (один) місяць.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_1 обчислювати з 01.02.2021. Зарахувати в строк покарання строк тримання ОСОБА_1 під вартою з 01.02.2021 року.

Запобіжний захід ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили залишити обраний раніше - у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор».

Документи, приєднані до матеріалів кримінального провадження - залишити в матеріалах кримінального провадження.

Речові докази, а саме упаковку розчинної кави «Jacobs Monarch» вагою 300 г. та упаковку розчинної кави «Jacobs Monarch» вагою 250 г, передані на відповідальне зберігання представнику ТОВ «СІЛЬПО-ФУД» - вважати повернутими законному володільцю.

Речові докази, а саме фіскальний чек «ПН 407201926538» № 32/1328/346 від 14.07.2020, фіскальний чек «ПН 407201926538» № 32/1330/277 від 16.07.2020, CD-R диск біло-зеленого кольору з написами Videx Mamb з записами з камер відеоспостереження супермаркету «Сільпо» за 14.07.2020 в період часу з 15:33 год. до 15:38 год., CD-R диск біло-зеленого кольору з написами Videx Mamb з записами з камер відеоспостереження супермаркету «Сільпо» за 16.07.2020 в період часу з 11:50 год. до 11:56 год. – зберігати в матеріалах досудового розслідування.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Московський районний суд міста Харкова шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а для ОСОБА_1 – протягом тридцяти днів з моменту вручення йому копії даного вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя Д.А. Крівцов