Вирок № 97078676, 20.05.2021, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа №629/2075/18

Номер провадження 1-кп/629/37/21

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2021 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі: головуючого - судді Смірнової Н.А., за участю секретаря Кремінь М.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Лозова, Харківської області кримінальні провадження, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016220380001263, №12018220380000739, відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Олександрівка, Близнюківського району, Харківської області, громадянина України, з неповною середньою освітою, не одруженого, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст.89 КК України не судимого,

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Олександрівка, Близнюківського району, Харківської області, громадянина України, з неповною середньою освітою, не одруженого, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:

- 21.01.2008 року Близнюківським районним судом Харківської області за ч.3 ст.185 КК України до 3 років позбавлення волі із застосуванням ст.75, ст.104 КК України з іспитовим строком 1 рік;

- 17.12.2009 року Близнюківським районним судом Харківської області за ч. 1 ст. 185 КК України до 80 годин громадських робіт;

- 22.03.2010 року Близнюківським районним судом Харківської області за ч.3 ст.185 КК України до 3 років позбавлення волі із застосуванням ст.75 КК України з іспитовим строком 2 роки;

- 12.07.2013 року Близнюківським районним судом Харківської області за ч.2 ст.263, ч.1 ст.121 КК України до 5 років 9 місяців позбавлення волі, ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 16.01.2016 року звільненого по відбуттю строку покарання,

обвинувачених у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.186, ч.2 ст.187 КК України, -

з участю сторін кримінального провадження:

- обвинувачення - прокурорів Лозівської окружної прокуратури Харківської області Дьолога В.В., Черкаса О.О.,

- захисту - обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , захисників - адвокатів Іщенко В.В., Малунова В.Р.,

в с т а н о в и в:

В провадження Лозівського міськрайонного суду Харківської області надійшов обвинувальний акт у кримінальних провадженнях, внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016220380001263, №12018220380000739, за обвинуваченням ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.186, ч. 2 ст. 187 КК України.

В ході судового розгляду, 20 травня 2021 року на підставі положень ст.338 КПК України прокурором змінено пред`явлене обвинувачення відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в частині фактичних обставин кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України.

08 травня 2016 року, близько 22-00 години ОСОБА_2 разом з ОСОБА_1 знаходились на зупинці «Маяк», розташованій на мікрорайоні № 1 в м.Лозова Харківської області. Перебуваючи за вищевказаною адресою, у них виник умисел на відкрите викрадення чужого майна. Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_2 за попередньою змовою з ОСОБА_1 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з корисливого мотиву, з метою наживи, повторно, із застосуванням насилля, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілих, нанесли по декілька ударів кулаками в обличчя ОСОБА_3 , спричинивши йому тілесні ушкодження у вигляді синців в лівій очній області, на лівій щоці, в області кутка нижньої щелепи зліва, по боковій поверхні шиї зліва в серединній третині, крововилив в білкову оболонку лівого ока, які згідно висновку судово-медичної експертизи № 177-ЛЗ/16 від 11.06.2016 року по ступеню тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень, та нанесли декілька ударів кулаками в обличчя ОСОБА_4 , спричинивши йому тілесні ушкодження у вигляді синців в лівій очній області, на верхній губі зліва відповідно 4 зубу, на слизистій нижньої губи з права відповідно 1-3 зубу зліва, 1-2 зубам, садно на спинці носа зліва, на лобі справа на 1,5 см від умовно серединної лінії і на 2 см від надбрівної дуги, які згідно висновку судово-медичної експертизи № 178-ЛЗ/16 від 11.06.2016 року по ступеню тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень. Спричинивши вищевказані тілесні ушкодження, ОСОБА_2 та ОСОБА_5 подавили таким чином волю ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до опору. Після чого відкрито заволоділи грошовими коштами ОСОБА_3 в сумі 60 грн. та грошовими коштами ОСОБА_4 в сумі 1 грн.

Крім того, 09 травня 2016 року, близько 02-00 години ОСОБА_2 разом з ОСОБА_1 знаходились на мікрорайоні № 1 в м.Лозова Харківської області. Перебуваючи за вищевказаною адресою, у ОСОБА_2 та ОСОБА_1 виник умисел на вчинення нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу. Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_1 за попередньою змовою з ОСОБА_2 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з корисливого мотиву, з метою наживи наніс ОСОБА_6 близько 5-6 ударів кулаками в обличчя, спричинивши йому тілесні ушкодження у вигляді синця в лівій очній області, садно на слизистій нижньої губи зліва відповідно 4 зубу, які згідно висновку судово-медичної експертизи № 175-ЛЗ/16 від 07.06.2016 року за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень, а ОСОБА_2 , продовжуючи реалізацію спільного злочинного умислу, наніс один удар скляною пляшкою ОСОБА_6 по голові, спричинивши йому тілесне ушкодження у вигляді забійної рани в потиличній області праворуч, яка згідно висновку судово-медичної експертизи № 175-ЛЗ/16 від 07.06.2016 року за ступенем тяжкості відносяться до легкого тілесного ушкодження, яке потягло за собою короткочасний розлад здоров`я. Спричинивши вищевказані тілесні ушкодження, ОСОБА_2 та ОСОБА_5 подавили таким чином волю ОСОБА_6 до опору, після чого відкрито заволоділи його мобільним телефоном марки «SONY» серія «Xperia M4 Aqua Dual Back», моделі «Е2312», вартістю згідно висновку судово-товарознавчої експертизи № 3296 від 16.06.2016 року 4829 гривень, чим спричинили потерпілому матеріальну шкоду на вказану суму.

У відповідності до ст.337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

В судовому засіданні 17.10.2018 року обвинувачений ОСОБА_2 винним себе в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України визнав частково, а саме вказав, що факт нападу мав місце, але гроші у потерпілих не забирав; в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України також визнав частково, вказав, що факт нападу мав місце, але пляшкою по голові потерпілого не бив і телефон потерпілий їм передав добровільно.

Однак в подальшому, в судовому засіданні 29.03.2021 року обвинувачений ОСОБА_2 винним себе в скоєнні цих кримінальних правопорушень визнав повністю, погодився з правовою кваліфікацією своїх дій. Від надання пояснення відповідно до ст.63 Конституції України відмовився. Також пояснив, що 09.05.2016 року о 02-00 годині, він разом з двоюрідним братом ОСОБА_1 знаходилися на м-н 1 м.Лозова, Харківської області, де вчинили розбійний напад на потерпілого ОСОБА_6 , а саме вдарив скляною пляшкою по голові. Після того як потерпілий впав, він заволодів його мобільним телефоном марки Sony, який в подальшому продав за 500 гривень. Мав намір поділити гроші з братом, проте після події його не бачив. Вказав, що вартість телефону, зазначена в обвинувальному акті відповідає дійсності, телефон був у справному стані, без пошкоджень. Крім того пояснив, що 08.05.2016 року о 23-00 годині на зупинці «Маяк» він з братом ОСОБА_1 підійшли до потерпілих ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , які сиділи на лавочці. ОСОБА_7 попросив у одного із потерпілих цигарку, але той сказав, що не має цигарок. Після чого між ними винила словесна сварка, в ході якої він наніс одному із потерпілих тілесні ушкодження в область обличчя, але куди саме не пам`ятає, так як було темно. ОСОБА_7 наносив тілесні ушкодження іншому потерпілому. Вказав, що дійсно викрав гроші в сумі 60 гривень і 1 гривню, за які в подальшому купили пиво. У вчиненому розкаявся. Заявлені потерпілими ОСОБА_3 та ОСОБА_4 цивільні позови визнав в повному обсязі.

Крім того, в судовому засіданні 20.05.2021 року обвинувачений ОСОБА_2 пояснив, що вчинив злочини за вказаних в зміненому обвинувальному акті обставинах, зазначені в зміненому обвинувальному акті обставини відповідають дійсності, з кваліфікацією своїх дій погоджується.

В судовому засіданні 17.10.2018 року обвинувачений ОСОБА_1 винним себе в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, визнав частково, а саме вказав, що під час нападу був присутнім, але гроші у потерпілих не забирав. В скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.187 КК України також визнав частково, вказав, що пляшкою ніхто потерпілого не бив, в обвинувальному акті не все вірно зазначено.

Однак в подальшому, в судовому засіданні 29.03.2021 року обвинувачений ОСОБА_1 винним себе в скоєнні вказаних кримінальних правопорушень визнав повністю. Пояснив, що дійсно скоїв злочини при зазначених в обвинувальному акті обставинах, зазначені в обвинувальному акті обставини відповідають дійсності, кваліфікацію своїх дій не оспорює. Від надання пояснення відповідно до ст.63 Конституції України відмовився. Вказав, що напад на ОСОБА_6 разом з ОСОБА_2 здійснили 09.05.2016 року близько 02-00 години. ОСОБА_6 він особисто вдарив декілька разів по обличчю, в яку саме частину обличчя пригадати не зміг. Бачив як ОСОБА_2 наносив ОСОБА_6 удари пляшкою. Після ударів ОСОБА_2 . ОСОБА_6 упав. Телефон ОСОБА_8 забрав ОСОБА_2 , подальша доля телефону йому не відома. Крім того пояснив, що 10.05.2016 року близько 22-00 годині біля зупинки «Маяк» в м.Лозова разом з ОСОБА_2 спричинили тілесні ушкодження ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Удари наносив руками в область обличчя, приблизно 3-4 удари. Грошові кошти потерпілих забрав ОСОБА_2 , які потім разом з останнім витратили на придбання пива. У вчиненому розкаявся. Заявлений потерпілим ОСОБА_3 цивільний позов визнав в повному обсязі.

Крім того, в судовому засіданні 20.05.2021 року обвинувачений ОСОБА_1 пояснив, що вчинив злочини за вказаних в зміненому обвинувальному акті обставинах, зазначені в зміненому обвинувальному акті обставини відповідають дійсності, з кваліфікацією своїх дій погоджується.

Незважаючи на повне визнання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 своєї вини в скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.186, ч.2 ст.187 КК України, їх вина повністю доводиться наступними зібраними та дослідженими у кримінальному провадженні доказами, обсяг яких був визначений за погодженням з учасниками судового провадження, а саме зібраними доказами відповідно до вимог ст.ст.352, 353 КПК України та дослідженими в судовому засіданні протоколами слідчих дій та долученими до матеріалів кримінального провадження документами, в яких викладені та посвідчені відомості, що мають значення для встановлення фактів і обставин кримінальних проваджень, що відповідає вимогам ст.358 КПК України.

За епізодом грабежу від 08.05.2016 року вина обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_1 доводиться зібраними та дослідженими у кримінальному провадженні доказами, а саме:

- показаннями в судовому засіданні потерпілого ОСОБА_4 , який пояснив, що в травні 2016 року, після 19-00 години, але допускає, що може помилятися в часі, він разом з ОСОБА_3 проходили біля магазину «Маяк», та вирішили присісти на лавку. Присівши, закурив цигарку і відразу відчув удар по голові в ліву частину, після якого впав на землю і втратив свідомість. Коли прийшов до тями, побачив, що ОСОБА_3 теж лежить на землі. Потім біля них зібралися люди, які викликали швидку, і їх було доставлено до Лозівської ЦРЛ. Після їх огляду лікарем-хірургом, йому було зроблено рентген, серйозних травм у нього не виявлено. В ОСОБА_3 було виявлено тріщину в щелепі. Від лікування вони відмовилися і поїхали додому. Вказав, що після нападу у нього зник мобільний телефон, портмоне, в якому були банківські картки та гроші в сумі 1 гривня. В ОСОБА_3 також зник мобільний телефон і портмоне. Пояснив, що на місці нападу вони знайшли поломаний мобільний телефон в чорному корпусі з кнопками. Наступного дня після події звернувся до поліції із заявою про вчинення відносно нього злочину, де працівникам поліції віддав знайдений телефон. Вказав, що на момент нападу він перебував злегка випивший, так як напередодні разом з ОСОБА_3 сидів в кафе, де вони випили 150 гр. горілки, проте свої дії усвідомлював. Хто саме наніс удар не знає, так як нікого не бачив. Вказав, що до скоєння нападу вони ні з ким не конфліктували, сиділи на лавці самі. Пояснив, що про зникнення свого мобільного телефону говорив слідчому, але чому цей факт не зазначено в обвинувальному акті йому не відомо. Мобільний телефон йому не повернуто. Пред`явлений цивільний позов підтримав в повному обсязі та наполягав на його задоволенні;

- показаннями в судовому засіданні потерпілого ОСОБА_3 , який пояснив, що в травні 2016 року, близько 20-30 години, але точного часу пригадати не зміг, зустрівся з ОСОБА_4 , з яким разом зайшли до кафе, де випили по 100 гр. горілки. Вийшовши з кафе, вирішили прогулятися. Пройшовши близько 20 хвилин пішки, дійшли до лавки, розташованої біля магазину «Маяк». Присівши на лавку, закурили і відразу ззаду відчули удар, після чого впали на землю і втратили свідомість. Першим до тями прийшов ОСОБА_4 . Коли він прийшов до тями, біля них вже були люди, які викликали швидку допомогу, та їх було доставлено до лікарні. Після огляду лікарем, зробивши знімки, їх відпустили додому. Хто саме наніс удари не знає, так як нікого не бачив. Але вважає, що нападників було двоє, так як одна і та ж особа не могла одночасно нанести їм удари, оскільки у них у двох з однієї і тієї ж сторони обличчя були нанесені удари. Вказав, що відчув один сильний удар ззаду в ліву частину обличчя, після якого втратив свідомість. Чим саме був нанесений удар не зрозумів. Пояснив, що сиділи вони на лавці на відстані близько 50 см один від одного. Як наносився удар ОСОБА_4 не бачив. Лавка, на якій вони сиділи, була розташована таким чином, що до неї можна було підійти ззаду, на відстані 2 метрів від лавки росли кущі. Вказав, що після нападу у нього зник гаманець з грошима близько 50-100 гривень, а у ОСОБА_4 - мобільний телефон. Конфліктів ні з ким не було ні в кафе, ні на лавці. В результаті нападу у нього мали місце синець в області лівого ока та тріщина на переніссі. Заявлені цивільні позови до обвинувачених підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі;

- заявою ОСОБА_3 від 09.05.2016 року про притягнення до відповідальності невідомих чоловіків, які 08.05.2016 року неподалік зупинки «Маяк» на мікрорайоні №1 в м.Лозова побили його і його товариша ОСОБА_9 ;

- заявою ОСОБА_4 від 09.05.2016 року про притягнення до відповідальності невідомих осіб, які 08.05.2016 року близько 22-00 години спричини йому тілесні ушкодження;

- витягом з Єдиного державного реєстру досудових розслідувань № 12016220380001263 від 09.05.2016 року, з фабулою №2 про те, що 10.05.2016 року до Лозівського ВП ГУНП в Харківській області надійшла заява від ОСОБА_10 про те, що 08.05.2021 року близько 22-00 години невідомі особи, спричинивши йому тілесні ушкодження, відкрито заволоділи його грошима на суму 60 гривень;

- заявою ОСОБА_3 від 10.05.2016 року про прийняття заходів щодо розшуку невідомих осіб, які 08.05.2016 року близько 22:00-22:30 години в м.Лозова шляхом вільного доступу забрали гаманець, в якому знаходилися 60 грн.;

- заявою ОСОБА_4 від 12.05.2016 року про прийняття заходів щодо розшуку невідомих осіб, які 08.05.2016 року близько 22:00-22:30 години в м.Лозова шляхом вільного доступу забрали гаманець, в якому знаходилися 1 гривня та дрібні гроші, картка «Ощадбанк»;

- висновком експерта № 178-ЛЗ/16 від 11.06.2016 року, згідно якого встановлено, що у ОСОБА_4 мали місце синці в лівій очній області, на верхній губі ліворуч відповідно 4 зубу, на слизистій нижньої губи праворуч відповідно 1-3 зубу зліва, 1-2 зубам; садна на спинці носа ліворуч, на лобі з права на 1,5 см від умовно серединної лінії і на 2 см від надбрівної дуги, які утворилися від дії тупих твердих предметів, які не відобразили в пошкодженні своїх індивідуальних особливостей, можливо в термін і при обставинах, вказаних потерпілим. Потерпілому було нанесено не менше двох травматичних впливів тупим предметом і судити про послідовність їх нанесення не уявляється можливим. Малоймовірне утворення вищевказаних тілесних ушкоджень в результаті падіння з висоти власного зросту. За ступенем тяжкості - це легке тілесне ушкодження (згідно п.2.3.5 Правил судово-медичного визначення ступеня тілесних ушкоджень Наказу № 6 МОЗ України від 17.01.1995 року);

- висновком експерта № 177-ЛЗ/16 від 11.06.2016 року, згідно якого встановлено, що у ОСОБА_3 мали місце синці в лівій очній області, на лівій щоці, в області кутка нижньої щелепи зліва, по боковій поверхні шиї зліва в серединній третині, крововилив в білкову оболонку лівого ока, які утворилися від дії тупих твердих предметів, які не відобразили в пошкодженні своїх індивідуальних особливостей, можливо в термін і при обставинах, вказаних в установчій частині постанови та потерпілим. Потерпілому було нанесено не менше двох травматичних впливів тупим предметом і судити про послідовність їх нанесення не уявляється можливим. Малоймовірне утворення вищевказаних тілесних ушкоджень в результаті падіння з висоти власного зросту. За ступенем тяжкості - це легке тілесне ушкодження (згідно п.2.3.5 Правил судово-медичного визначення ступеня тілесних ушкоджень Наказу № 6 МОЗ України від 17.01.1995 року);

- заявою ОСОБА_4 від 10.05.2016 року, з якої вбачається, що він добровільно видав працівникам поліції мобільні телефони Nokia ІМЕІ: НОМЕР_1 , Nokia ІМЕІ: НОМЕР_2 , для доручення до матеріалів кримінального провадження;

- протоколом огляду предмету від 07.07.2016 року, з якого вбачається, що предметом огляду є мобільний телефон «Nokia RM-781», золотистого кольору, напівсенсорний, корпус прямокутної форми, передня панель з екраном чорного кольору та клавіатурою золотистого кольору, ІМЕІ: НОМЕР_2 . Телефон на момент огляду в задовільному стані, має видимі пошкодження у вигляді подряпин, задня криша щільно не закривається;

- протоколом огляду предмету від 07.07.2016 року, з якого вбачається, що предметом огляду є мобільний телефон «Nokia НМ-122», в корпусі чорного кольору, корпус прямокутної форми, передня панель з екраном чорного кольору та клавіатурою. При огляді телефону встановлено, що телефон механічних пошкоджень не має. При перевірці працездатності телефону встановлено, що телефон знаходиться в робочому стані. При знятті задньої кришки телефону встановлено, що в телефоні мається літіонова батарея, при знятті якої встановлено, що під батареєю мається наліпка з позначкою ІМЕІ: НОМЕР_1 . Також під батареєю маються сім-картка оператора мобільного зв`язку «МТС», при перевірці якого встановлено номер абонента НОМЕР_3 ;

- постановою про визнання предмету речовим доказом та приєднання його до кримінального провадження від 07.07.2016 року, згідно якого визнано речовими доказами мобільні телефони «Nokia RM-781» та «Nokia НМ-122», які передані до камери схову Лозівського ВП.

Сторона обвинувачення відмовилася від допиту свідка сторони обвинувачення ОСОБА_11 , обвинувачені, захисники не просили допитати вказаного свідка, не наполягали на його допиті, що було з`ясовано судом в судовому засіданні. З огляду на вимоги ст.22 КПК України, забезпечивши право сторони обвинувачення на свободу в поданні ними суду своїх доказів, суд прийняв відмову сторони обвинувачення від допиту свідка сторони обвинувачення ОСОБА_11 безпосередньо судом.

Аналізуючи зібрані по даному кримінальному провадженню та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає вину обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України доведеною, оскільки вона підтверджується сукупністю зібраних доказів.

Здійснюючи вказані дії, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розуміли їх суспільну небезпечність, усвідомлював можливість настання суспільно-небезпечних наслідків від вказаних дій та бажали їх настання, тобто діяли з прямим умислом.

Таким чином в судовому засіданні встановлено, що діяння, у вчиненні якого обвинувачуються ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , мало місце і містить склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, тобто відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, вчинене повторно за попередньою змовою групою осіб.

Обвинувачені ОСОБА_2 та ОСОБА_1 винні у вчиненні даного кримінального правопорушення і підлягають покаранню.

За епізодом розбою від 09.05.2016 року вина обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_1 доводиться зібраними та дослідженими у кримінальному провадженні доказами, а саме:

- показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_12 , яка пояснила, що потерпілий ОСОБА_13 є її сином, з 8 на 9 травня 2016 року, точної дати не пам`ятає, під ранок син прийшов додому, у нього була ззаду розбита голова, речі були в крові, а саме задня частина куртки та штани. Вона відразу зателефонувала знайомим і відвезла сина до лікарні, де йому наклали шви. Зі слів сина їй відомо, що він йшов додому і підсвічував фонариком на телефоні, в районі м-н №1 будинку №15 м.Лозова в сквері, його зупинили двоє молодих хлопців і попросили закурити. Після чого почали вимагати телефон, він почав чинити опір, після чого ним та одним із хлопців почалася бійка. В цей час інший хлопець не розмиряв їх, а відволікав словесно. Потім боковим поглядом син побачив як інший хлопець почав його обходити, а в руках у останнього була пляшка. Після того він нічого не пам`ятає. Вказала, що після нападу у сина зник мобільний телефон SONI M4 Aqua, а також грошові кошти в незначній сумі;

- показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_14 , який пояснив, що три роки тому, точної дати пригадати не зміг, близько 21-00 години, разом з потерпілим ОСОБА_6 , який є його знайомим з 6 років, ОСОБА_15 та ще з однією дівчиною, ім`я якої не зміг пригадати, зустрілися та відпочивали у бесідці двору, розташованого позаду кафе «Трійка» в м.Лозова. При зустрічі ОСОБА_6 був тверезим. В бесідці з останнім випили лише 1 л пива, дівчата не пили. Пояснив, що бачив у ОСОБА_6 мобільний телефон - смартфон чорного кольору, марку телефону пригадати не зміг. Близько 23-00 години разом з ОСОБА_15 пішов до мікрорайону №4, а ОСОБА_6 , зі слів останнього, пішов до себе додому. Останній вів себе адекватно. Бачив, як ОСОБА_6 попрямував в бік школи №3. Більше останнього в той день він не бачив. Інша дівчина сама пішла додому, оскільки проживала зовсім поряд в сусідньому домі. З ранку прийшли працівники поліції, які запитали чи знайомий йому ОСОБА_6 та сказали проїхати до відділу для надання показів. Від працівників поліції він дізнався що трапилося з ОСОБА_6 . Після вказаної події зустрічався з ОСОБА_6 , від якого дізнався, що його вдарили по голові та забрали мобільний телефон. Відомо, що ОСОБА_6 звертався до лікарні, його голова була зав`язана, пошкодження були в потиличній частині голови. Більше ніякої інформації останній йому не розповів. Вказав, що на час вказаної події ОСОБА_6 не був одруженим;

- показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_15 , яка пояснила, що у травні 2015 або 2016 року у вечірній час, точної дати та часу пригадати не змогла, зустрілася з потерпілим ОСОБА_6 , який є її знайомим, та ОСОБА_16 . У день зустрічі ОСОБА_6 мав при собі телефон, колір та марку якого пригадати не змогла. Пояснила, що з ОСОБА_6 розійшлися після 21-00 години за магазином квітів «Дар`я», розташованого на перехресті. Разом з ОСОБА_14 пішла додому, а ОСОБА_17 пішов до себе додому. Після вказаної зустрічі останнього більше не бачила. Пояснила, що на наступний день після вказаної події їй зателефонував ОСОБА_18 і розповів що сталося з ОСОБА_6 ;

- рапортом від 09.05.2016 року, з якого вбачається, 09.05.2016 року о 07-30 годині надійшло повідомлення від ОСОБА_12 про те, що її сину ОСОБА_6 спричинили тілесні ушкодження;

- заявою ОСОБА_6 від 09.05.2016 року про притягнення до кримінальної відповідальності за нанесення йому тілесних ушкоджень 09.05.2016 року близько 02-00 години за адресою: м.Лозова, м-н 1, буд.15, під`їзд 4 на першому поверсі;

- витягом з Єдиного державного реєстру досудових розслідувань № 12016220380001263 від 09.05.2016 року, з фабулою №1 про те, що 09.05.2016 року близько 02-00 години двоє невідомих чоловіків, знаходячись поблизу ЗОШ №12 будинку №15 на мікрорайоні №1 в м.Лозова Харківської області, з метою заволодіння чужим майном, напали на ОСОБА_6 . Поєднавши свої дії із насильством, заволоділи мобільним телефоном ОСОБА_6 «Xperia M4 Aqua Dual Back», чим спричинили йому матеріальний збиток на суму 6000 гривень;

- протоколом огляду місця події від 09.05.2016 року з доданими фототаблицями до нього, з якого вбачається, що безпосереднім місцем огляду є відкрита ділянка місцевості між ЗОШ №12 та дитячим садком №8. На даній ділянці місцевості проходить асфальтована доріжка, на якій на відстані близько 30 м від паркану будинку АДРЕСА_3 виявлено сліди речовини бурого кольору, овальної форми, діаметром близько 10 см, навколо якої мають дрібні краплини речовини бурого кольору. Дана речовина вилучена на марлевий тампон;

- протоколом огляду місця події від 09.05.2016 року, з якого вбачається, що безпосереднім місцем огляду є відкрита ділянка місцевості біля під`їзду №4 будинку АДРЕСА_4 . Вхід до під`їзду здійснюється через металеві двері, які відчиняються на кодовий замок. Біля входу до під`їзду розташовані дві дерев`яні лавки паралельно одна одній. Зайшовши до під`їзду і піднявшись на перший поверх, потрапляємо на сходовий майданчик. На першому поверсі знаходяться квартири АДРЕСА_5 . На підлозі виявлено 5 крапель речовини бурого кольору. Під час огляду вилучено видані ОСОБА_12 , матір`ю потерпілого, речі сина: джинси, светр, куртку;

- протоколом огляду предмету від 02.06.2016 року з доданою фототаблицею до нього, з якого вбачається, що предметом огляду є чоловіча куртка синього кольору із плащовки, яка спереду має дві врізані кишені на блискавках знизу з боків та в області грудей ліворуч. Пошкоджень немає. На лівому рукаві, позаду на спині маються сліди від крейди. На верхній задній частині та в області коміра маються сліди речовини бурого кольору. З боків знизу маються манжети на кнопках синього кольору;

- постановою про визнання предмету речовим доказом та приєднання його до кримінального провадження від 02.06.2016 року, згідно якого визнано речовим доказом куртку чоловічу синього кольору зі слідами РБК, яка під зберігальну розписку передана ОСОБА_6 ;

- висновком експерта № 175-ЛЗ/16 від 07.06.2016 року, згідно якого встановлено, що у ОСОБА_6 мали місце забита рана в потиличній частині праворуч; синець в лівій навколо очноямковій області; садно на слизовій нижній губі ліворуч відповідно 4 зубу, які уторилися від дії тупих (тупого) твердих предметів, які не відобразили в пошкодженні своїх індивідуальних особливостей можливо в термін і при обставинах, вказаних в установчій частині постанови і засвідчуваним. Маловірогідне утворення вищевказаних тілесних ушкоджень при падінні з висоти власного зросту. За ступенем тяжкості забита рана - це легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я (згідно п.2.3.3 Правил судово-медичного визначення ступеня тілесних ушкоджень Наказу № 6 МОЗ України від 17.01.1995 року); синець і садно - це легкі тілесні ушкодження (згідно п.2.3.5 Правил судово-медичного визначення ступеня тілесних ушкоджень Наказу № 6 МОЗ України від 17.01.1995 року);

- протоколом проведення слідчого експерименту від 08.06.2016 року з доданими фототаблицями до нього за участю потерпілого ОСОБА_6 , під час якого ОСОБА_6 надавав пояснення стосовно обставин події, яка відбулася 09.05.2016 року;

- висновком експерта № 244-ЛЗ/16 від 14.06.2016 року, згідно якого з урахуванням проведеного слідчого експерименту від 08.06.2016 року встановлено, що у ОСОБА_6 мали місце забита рана в потиличній частині праворуч; синець в лівій навколо очноямковій області; садно на слизовій нижній губі ліворуч відповідно 4 зубу, які уторилися від дії тупих (тупого) твердих предметів, які не відобразили в пошкодженні своїх індивідуальних особливостей можливо в термін і при обставинах, вказаних в установчій частині постанови і засвідчуваним. Покази ОСОБА_6 , надані ним при проведенні слідчого експерименту від 08.06.2016 року в цілому не суперечать об`єктивним судово-медичним даним в частині характеру та механізму утворення тілесних ушкоджень, які мали місце у ОСОБА_6 . За ступенем тяжкості забита рана - це легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я (згідно п.2.3.3 Правил судово-медичного визначення ступеня тілесних ушкоджень Наказу № 6 МОЗ України від 17.01.1995 року); синець і садно - це легкі тілесні ушкодження (згідно п.2.3.5 Правил судово-медичного визначення ступеня тілесних ушкоджень Наказу № 6 МОЗ України від 17.01.1995 року);

- висновком експерта №3296 від 16.06.2016 року, згідно якого ринкова вартість мобільного телефону марки «Sony» серії «Xperia M4 Aqua Dual Back», моделі «Е2312», без урахування комплектуючих матеріалів товаровиробника, з урахуванням акумуляторної батареї, з урахуванням зносу та за умови, що даний мобільний телефон на момент викрадення знаходився в робочому, технічно справному стані, станом на 23.05.2016 року складає 4829,05 грн.

- заявою ОСОБА_19 від 21.06.2016 року, з якої вбачається, що вона добровільно видала працівникам поліції мобільний телефон Sony Е2312, ІМЕІ 1: НОМЕР_4 , ІМЕІ 2: НОМЕР_5 , чорного кольору, сенсорний, в чорному силіконовому чохлі, який вона придбала у ОСОБА_20 приблизно 01.06.2016 року за 500 гривень;

- протоколом огляду предмету від 24.06.2016 року з доданою фототаблицею до нього, з якого вбачається, що предметом огляду є мобільний телефон «Xperia M4 Aqua Dual Back» чорного кольору, корпус прямокутної форми, передня панель з екраном чорного кольору, ІМЕІ 1: НОМЕР_4 , ІМЕІ 2: НОМЕР_5 . Телефон на момент огляду в нормальному робочому стані, без будь-яких механічних чи видимих пошкоджень, у силіконовому чохлі чорного кольору;

- постановою про визнання предмету речовим доказом та приєднання його до кримінального провадження від 24.06.2016 року, згідно якого визнано речовим доказом мобільний телефон «Xperia M4 Aqua Dual Back», який під зберігальну розписку передано ОСОБА_6 ;

- висновком експерта № 1144-И/16 від 17.06.2016 року, згідно якого встановлено, що у змиві на фрагменті марлевого бинта, вилученого при огляді місця події, виявлена кров людини групи А з ізогемагглютининами Анти-В;

- висновком експерта № 1352-И/16 від 12.07.2016 року, згідно якого встановлено, що на куртці ОСОБА_8 , вилученій в під`їзді №4 будинку АДРЕСА_4 , виявлена кров людини групи А з ізогемагглютининами анти-В властива йому самому, оскільки згідно ксерокопії «Результату дослідження крові» №844 від 08.06.2016 року, виданого Лозівською ЦРЛ, група крові ОСОБА_8 - А(ІІ);

- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 07.07.2016 року з додатком до нього, згідно якого ОСОБА_6 за кольором волосся - блондин, формою обличчя - овальна, впізнав ОСОБА_1 як особу, яка стояла поруч з особою, яка наносила йому удари, та які відкрито заволоділи його мобільним телефоном. Даний чоловік стояв поруч зі скляною пляшкою в руках, якою потім вдарив його по голові;

- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 07.07.2016 року з додатком до нього, згідно якого ОСОБА_6 за формою обличчя, формою носу - великий та широкий, волосся темне та коротко стрижене, впізнав ОСОБА_2 як особу, яка наносила йому удари по голові.

Сторона обвинувачення відмовилася від допиту свідків сторони обвинувачення ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , обвинувачені, захисники не просили допитати вказаних свідків, не наполягали на їх допиті, що було з`ясовано судом в судовому засіданні. З огляду на вимоги ст.22 КПК України, забезпечивши право сторони обвинувачення на свободу в поданні ними суду своїх доказів, суд прийняв відмову сторони обвинувачення від допиту свідків сторони обвинувачення ОСОБА_19 , ОСОБА_20 безпосередньо судом.

Аналізуючи зібрані по даному кримінальному провадженню та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає вину обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.187 КК України доведеною, оскільки вона підтверджується сукупністю зібраних доказів.

Здійснюючи вказані дії, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розуміли їх суспільну небезпечність, усвідомлювали можливість настання суспільно-небезпечних наслідків від вказаних дій та бажали їх настання, тобто діяли з прямим умислом.

Таким чином в судовому засіданні встановлено, що діяння, у вчиненні якого обвинувачуються ОСОБА_2 та ОСОБА_1 мало місце і містить склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.187 КК України, тобто напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу, вчинений за попередньою змовою групою осіб.

Обвинувачені ОСОБА_2 та ОСОБА_1 винні у вчиненні даного кримінального правопорушення і підлягають покаранню.

Призначаючи покарання обвинуваченому, у відповідності зі ст.65 КК України та постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2003 року №7 (із наступними змінами та доповненнями), суд ураховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, сукупність усіх обставин, що його характеризують (форма вини, мотив, спосіб, характер вчиненого діяння, ступінь здійснення злочинного наміру, тяжкість наслідків тощо), особу винного й обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Згідно з приписами ст.50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Кримінальне покарання повинно бути справедливим балансом з однієї сторони між необхідністю застосування заходів примусу внаслідок вчиненого кримінального правопорушення та усвідомлення винною особою необхідності її понести та з іншої сторони такі заходи примусу мають та повинні бути достатніми для перевиховання особи та попередження нових злочинів та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Відповідно до ч.5 ст.12 КК України обвинувачені ОСОБА_2 та ОСОБА_1 скоїли тяжкі злочини.

Дослідженням особи обвинуваченого ОСОБА_2 встановлено, що він раніше неодноразово судимий, має не зняту та не погашену судимість, на обліку у лікаря психіатра не перебуває, на обліку у лікаря-нарколога перебуває з синдромом алкогольної залежності з грудня 2009 року, має неповну середню освіту, не одружений, офіційно не працевлаштований, за місцем проживання характеризується формально.

Відповідно до вимог ст. 66 КК України обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_2 , суд визнає щире каяття.

Відповідно до вимог ст. 67 КК України обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченому ОСОБА_2 , суд визнає рецидив злочинів.

Підстав для застосування обвинуваченому ст. 69 КК України, тобто призначення більш м`якого покарання, яке передбачено законом, суд не вбачає.

Із врахуванням ступеня тяжкості скоєних злочинів, обставин, які пом`якшують та обтяжують покарання, особи обвинуваченого ОСОБА_2 , обставин скоєння злочинів та відношення до скоєного, суд дійшов висновку про те, що виправлення обвинуваченого можливо тільки в місцях ізоляції від суспільства і призначає покарання ОСОБА_2 в межах санкцій ч.2 ст.186, ч.2 ст.187 КК України, яке сприятиме його виправленню, оскільки саме таке покарання, на думку суду, є справедливим та достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нового злочину.

При призначенні покарання по сукупності злочинів, суд вважає за необхідне застосувати положення ч.1 ст. 70 КК України, призначивши покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.

До вступу вироку в законну силу, обвинуваченому ОСОБА_2 залишити раніше обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_2 обчислювати з моменту взяття його під варту, тобто з 09.03.2018 року, згідно протоколу затримання особи, на підставі ухвали суду про надання дозволу на затримання з метою приводу для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою від 09.03.2018 року за №14/86.

З правового висновку Великої Палати Верховного Суду від 29 серпня 2018 року у справі № 663/537/17 вбачається, якщо особа вчинила злочин до 20 червня 2017 року (включно) і щодо неї продовжували застосовуватися заходи попереднього ув`язнення після 21 червня 2017 року, тобто після набрання чинності Законом № 2046-VIII, то під час зарахування попереднього ув`язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 838-VIII з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Частиною 6 статті 368 КПК України встановлено, що обираючи і застосовуючи норму закону України про кримінальну відповідальність до суспільно-небезпечних діянь при ухваленні вироку, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч.ч.5,6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; висновки щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду, враховуються судами при застосуванні таких норм права.

Суд застосовує до обвинуваченого ОСОБА_2 положення ч.5 ст.72 КК України в редакції Закону від 26 листопада 2015 року, відповідно до якого зарахування судом строку попереднього ув`язнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосовано попереднє ув`язнення, провадиться з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

З огляду на викладені норми права, керуючись висновком Великої Палати Верховного Суду від 29 серпня 2018 року у справі № 663/537/17, суд зараховує обвинуваченому ОСОБА_2 у строк відбуття покарання строк тримання під вартою в період з 09.03.2018 року до набрання вироком законної сили із розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Дослідженням особи обвинуваченого ОСОБА_1 встановлено, що він в силу ст.89 КК України раніше не судимий, на обліку у лікаря психіатра не перебуває, на обліку у лікаря-нарколога перебуває з 24.12.2009 року з синдромом алкогольної залежності, має неповну середню освіту, не одружений, офіційно не працевлаштований, за місцем проживання характеризується формально.

Відповідно до вимог ст. 66 КК України обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_2 , суд визнає щире каяття.

Відповідно до вимог ст. 67 КК України обставини, які обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , судом не встановлені.

Підстав для застосування обвинуваченому ст. 69 КК України, тобто призначення більш м`якого покарання, яке передбачено законом, суд не вбачає.

Із врахуванням ступеня тяжкості скоєних злочинів, наявності обставини, яка пом`якшує покарання, та відсутність обставин, які обтяжують покарання, особи обвинуваченого ОСОБА_1 , обставин скоєння злочинів та відношення до скоєного, суд дійшов висновку про те, що виправлення обвинуваченого можливо тільки в місцях ізоляції від суспільства і призначає покарання ОСОБА_1 в межах санкцій ч.2 ст.186, ч.2 ст.187 КК України, яке сприятиме його виправленню, оскільки саме таке покарання, на думку суду, є справедливим та достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нового злочину.

При призначенні покарання по сукупності злочинів, суд вважає за необхідне застосувати положення ч.1 ст. 70 КК України, призначивши покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.

До вступу вироку в законну силу, обвинуваченому ОСОБА_1 залишити раніше обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_1 обчислювати з моменту взяття його під варту, тобто з 28.08.2018 року, згідно протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 28.08.2018 року.

З правового висновку Великої Палати Верховного Суду від 29 серпня 2018 року у справі № 663/537/17 вбачається, якщо особа вчинила злочин до 20 червня 2017 року (включно) і щодо неї продовжували застосовуватися заходи попереднього ув`язнення після 21 червня 2017 року, тобто після набрання чинності Законом № 2046-VIII, то під час зарахування попереднього ув`язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 838-VIII з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Частиною 6 ст.368 КПК України встановлено, що обираючи і застосовуючи норму закону України про кримінальну відповідальність до суспільно-небезпечних діянь при ухваленні вироку, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч.ч.5,6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; висновки щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду, враховуються судами при застосуванні таких норм права.

Суд застосовує до обвинуваченого ОСОБА_1 положення ч.5 ст.72 КК України в редакції Закону від 26 листопада 2015 року, відповідно до якого зарахування судом строку попереднього ув`язнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосовано попереднє ув`язнення, провадиться з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

З огляду на викладені норми права, керуючись висновком Великої Палати Верховного Суду від 29 серпня 2018 року у справі № 663/537/17, суд зараховує обвинуваченому ОСОБА_1 у строк відбуття покарання строк тримання під вартою в період з 28.08.2018 року до набрання вироком законної сили із розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Потерпілим ОСОБА_3 заявлені цивільні позови про стягнення з обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на його користь моральної шкоди у розмірі по 20000 гривень з кожного.

Також потерпілим ОСОБА_4 заявлений цивільний позов про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_2 на його користь моральної шкоди у розмірі 20000 гривень.

При вирішенні питання про стягнення з обвинувачених ОСОБА_2 , ОСОБА_1 заподіяної потерпілим ОСОБА_3 та ОСОБА_4 моральної шкоди, суд виходить з наступного.

Моральна шкода полягає, зокрема, в спричиненні фізичного болю та страждань, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала.

Відповідно до ч.1 ст.1168 ЦК України, моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Згідно п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України про відшкодування матеріальної та моральної (немайнової) шкоди №4 від 31.03.1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди (із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного суду від 25.05.2001), згідно якого у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. Крім того, у вказаній Постанові, в п. 9 звернуто увагу судів на те, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Способи відшкодування моральної шкоди передбачені ч.1 ст.1168 ЦК України, виходячи з якої вона може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Отже, беручи до уваги конкретні обставини провадження, наслідки, що наступили, характер і глибину душевних, емоційних, моральних страждань, які перенесли потерпілі, їх тривалість, істотність вимушених змін у життєвих стосунках, обставини при яких було заподіяно моральну шкоду, з урахуванням позиції обвинувачених щодо повного визнання ними заявлених позовних вимог, ґрунтуючись на принципах розумності і справедливості, суд вважає, що позовні вимоги потерпілих ОСОБА_3 і ОСОБА_4 щодо відшкодування моральної шкоди підлягають до задоволенню в повному обсязі, а тому стягує з обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь потерпілого ОСОБА_3 моральну шкоду у розмірі по 20000 гривень з кожного, а також з обвинуваченого ОСОБА_2 на користь потерпілого ОСОБА_4 моральну шкоду у розмірі 20000 гривень, яка виходячи з вимог ч.3 ст.23 ЦК України, має бути відшкодована одноразово в грошовому вираженні.

Визначаючи саме такий розмір грошового відшкодування моральної шкоди, суд враховує, що здоров`я людини є найвищою соціальною цінністю, потерпілі зазнали моральних страждань через короткочасний розлад здоров`я, а тому на підставі ст.1167 ЦК України така шкода підлягає відшкодуванню із урахуванням наведених норм права та встановлених судом обставин справи. Ця сума, враховуючи особу обвинувачених і характер їх дій (зокрема, відсутність каяття), на думку суду відповідає вимогам розумності та справедливості і за даних конкретних обставин не може вважатися явно завищеною чи надмірною.

Відповідно до ст.124 КПК України, суд стягує з обвинувачених витрати за проведення судової експертизи.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст.100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 371, 374 КПК України, суд, -

у х в а л и в:

Визнати ОСОБА_21 винуватим в скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.186, ч.2 ст.187 КК України, та піддати його покаранню:

за ч.2 ст.186 КК України у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі;

за ч.2 ст.187 КК України у виді 7 (семи) років позбавлення волі з конфіскацією майна.

На підставі ч.1 ст.70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_1 покарання у виді 7 (семи) років позбавлення волі з конфіскацією майна.

До вступу вироку в законну силу обвинуваченому ОСОБА_1 залишити раніше обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах Державної установи «Харківський слідчий ізолятор».

Строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_1 обчислювати з моменту взяття його під варту, тобто з 28.08.2018 року, згідно протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 28.08.2018 року.

У відповідності до вимог ч.5 ст.72 КК України, в редакції Закону України № 838-VIII «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув`язнення у строк покарання», суд зараховує обвинуваченому ОСОБА_1 у строк відбуття покарання строк тримання під вартою в період з 28.08.2018 року до набрання вироком законної сили із розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Визнати ОСОБА_22 винуватим в скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.186, ч.2 ст.187 КК України, та піддати його покаранню:

за ч.2 ст.186 КК України у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі;

за ч.2 ст.187 КК України у виді 7 (семи) років позбавлення волі з конфіскацією майна.

На підставі ч.1 ст.70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_2 покарання у виді 7 (семи) років позбавлення волі з конфіскацією майна.

До вступу вироку в законну силу обвинуваченому ОСОБА_2 залишити раніше обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах Державної установи «Харківський слідчий ізолятор».

Строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_2 обчислювати з моменту взяття його під варту, тобто з 09.03.2018 року, згідно протоколу затримання особи, на підставі ухвали суду про надання дозволу на затримання з метою приводу для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою від 09.03.2018 року за №14/86.

У відповідності до вимог ч.5 ст.72 КК України, в редакції Закону України № 838-VIII «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув`язнення у строк покарання», суд зараховує обвинуваченому ОСОБА_2 у строк відбуття покарання строк тримання під вартою в період з 09.03.2018 року до набрання вироком законної сили із розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Цивільні позови ОСОБА_3 задовольнити.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Олександрівка, Близнюківського району, Харківської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_6 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_6 моральну шкоду в розмірі 20000 (двадцять тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с.Олександрівка, Близнюківського району, Харківської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_6 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_6 моральну шкоду в розмірі 20000 (двадцять тисяч) гривень 00 копійок.

Цивільний позов ОСОБА_4 задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с.Олександрівка, Близнюківського району, Харківської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_7 моральну шкоду в розмірі 20000 (двадцять тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути в рівних долях з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь держави (номер рахунку UA048999980313050115000020649, отримувач ГУК Харків обл/МТГХарків/24060300, банк отримувача Казначейство України (ел.адм.подат.), код отримувача 37874947, код доходів 24060300, інші надходження) судові витрати за проведення судової товарознавчої експертизи № 3296 від 16.06.2016 року в розмірі 263 гривні 88 копійок.

Речові докази по справі:

- мобільний телефон «Xperia M4 Aqua Dual Back», який під зберігальну розписку передано ОСОБА_6 , залишити останньому;

- куртку чоловічу синього кольору зі слідами РБК, яка під зберігальну розписку передана ОСОБА_6 , залишити останньому;

- мобільні телефони «Nokia RM-781» та «Nokia НМ-122», які передані до камери зберігання речових доказів Лозівського ВП ГУНП в Харківській області (порядковий номер 18/39), повернути ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Долю речових доказів вирішити після набрання вироком законної сили.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст.394 КПК України до Харківського апеляційного суду через Лозівський міськрайонний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні вироку - після постановлення ухвали апеляційним судом.

Суддя Н.А. Смірнова