Ухвала суду № 97078510, 21.05.2021, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 947/12920/21

Провадження № 1-кс/947/6729/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.05.2021 року

Слідчий суддяКиївського районногосуду містаОдеси ОСОБА_1 ,при секретарісудового засідання ОСОБА_2 ,розглянувши усудовому засіданнів м.Одесі клопотаннястаршого слідчогоСУ ГУНПв Одеськійобласті ОСОБА_3 ,погоджене прокуроромвідділу Одеськоїобласної прокуратури ОСОБА_4 про арештмайна врамках кримінальногопровадження №12021160000000359від 25.02.2021за ознакамикримінального правопорушення,передбаченого ч.2ст.307КК України

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до клопотання, Слідчим управлінням ГУНП в Одеській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12021160000000359 від 25.02.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.

До СУ ГУНП в Одеській області надійшов рапорт оперуповноваженого З відділу ГВ БКОЗ УСБУ в Одеській області про те, що невстановлені особи займаються незаконним збутом наркотичних засобів та психотропних речовин на території м. Одеса та Одеського регіону в цілому.

Проведеними оперативно-розшуковими заходами співробітниками УСБУ в Одеській області встановлено, що до вчинення вказаного кримінального правопорушення може бути причетний громадянин ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Так, в ході проведення досудового розслідування встановлено, що для здійснення своєї протиправної діяльності, а саме зберігання та збуту наркотичних засобів та психотропних речовин, ОСОБА_5 використовую приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

В рамках вказаного кримінального провадження, на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Одеса від 14.05.2021, співробітниками СУ ГУНП в Одеській області, 19.05.2021 в період часу з 07 години 41 хвилин по 10 годину 27 хвилин, проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 . Під час обшуку за вказаною адресою було виявлено та вилучено: мобільний телефон Apple iPhone 12 Pro Мах, у корпусі золотистого кольору, іМеі 1 НОМЕР_1 , іМеі 2 НОМЕР_2 ; мобільний телефон Apple iPhone 11 Pro у корпусі зеленого кольору, іМеі 1 НОМЕР_3 , ІМеі 2 НОМЕР_4 ; мобільний телефон Apple iPhone 7 у корпусі чорного кольору, іМеі 1 НОМЕР_5 ; ноутбук Apple MacBook у корпусі срібного кольору, Serial C1MN3JUG086, відеорегістратор Dahua DH- XVR5108HS-4KL-X, електричний пристрій Repotec 8-Р 10/100M6ps. PR- 1708К.

Слідчий зазначає, що предмети, вилучені під час проведеного обшуку, можуть зберігати на собі сліди вчинення кримінального правопорушення, являються предметом кримінального правопорушення та мають значення ключових доказів у кримінальному провадженні.

Слідчий суддя, дослідивши матеріали, надані з клопотанням, приходить до наступного.

Відповідно до положень ст.41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Положеннями ст.2, ст.7 КПК України визначені завдання кримінального судочинства, відповідно до яких, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться: верховенство права, недоторканність права власності, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.

Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбаченіст.131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів. Одним з таких заходів є арешт майна у кримінальному провадженні.

Частиною другою ст.173 КПК України встановлено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п.1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

Згідно з ч.1 ст.170 КПК України,арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Частиною другою статті 170 КПК України встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення : 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У відповідності до ч.2 ст.171 КПК України, у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Як вбачається з поданого клопотання та долучених в його обґрунтування матеріалів, слідчим під час складання клопотання не було дотримано вимог ч. 2 ст. 171 КПК України, що позбавляє можливості слідчого суддю розглянути таке клопотання по суті.

Так, в порушення вимог ч. 2 ст. 171 КПК України, у клопотанні слідчого про арешт майна належним чином не обґрунтовано наявність підстав та необхідності в дії заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна.

Зокрема, згідно з нормами Глави10та Глави17 КПК України, правові підстави, з яких слідчим вноситься клопотання про накладення арешту та, відповідно, накладається арешт слідчим суддею, мають співвідноситися з обставинами кримінального провадження.

Відповідно до ч.3ст.170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним уст. 98 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

З поданого клопотання вбачається, що досудове розслідування в рамках даного кримінального провадження здійснюється за фактом можливого вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України.

В даному клопотанні слідчий зазначає, що предмети, вилучені під час проведеного обшуку, можуть зберігати на собі сліди вчинення кримінального правопорушення, являються предметом кримінального правопорушення та мають значення ключових доказів у кримінальному провадженні.

Разом з тим, будь-яке обґрунтування, на підставі якого слідчий суддя міг би вирішити питання обґрунтованості вказаних доводів сторони обвинувачення, зокрема перевірити факт відповідності такого майна категорії речових доказів (ч.1 ст.98 КПК України), дане клопотання не містить.

Зокрема, з поданого клопотання жодним чином не вбачається, які конкретно відомості щодо обставин, які досліджуються в рамках вказаного кримінального провадження, містять зазначені речі, та яке відношення до зазначеного кримінального провадження має вилучене майно.

Відтак, оскільки за винятком викладених у даному клопотанні фактичних обставин даного кримінального провадження таке клопотання містить відповідні норми законодавства, якими регламентується порядок та підстави накладення арешту майна, між тим останнє не містить належного обґрунтування, яке б давало підстави для висновку про відповідність вилученого майна категорії речових доказів, а також яке б свідчило про наявність необхідності в забезпеченні його збереження, слідчий суддя приходить до переконання, що вказане клопотання підлягає поверненню прокурору.

За таких обставин та враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 171, 172,309 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання старшого слідчогоСУ ГУНПв Одеськійобласті ОСОБА_3 ,погоджене прокуроромвідділу Одеськоїобласної прокуратури ОСОБА_4 про арештмайна врамках кримінальногопровадження №12021160000000359від 25.02.2021за ознакамикримінального правопорушення,передбаченого ч.2ст.307КК України- повернути прокурору для усунення недоліків, зазначених в мотивувальній частині ухвали.

Встановити строк для усунення недоліків в сімдесят дві години з моменту отримання повного тексту ухвали.

Ухвала слідчого судді оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1