Ухвала суду № 97076554, 21.05.2021, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/5528/17

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 травня 2021 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в особі:

головуючого - судді Придачук О.А.

за участю секретаря судового засідання - Бомбушкар В.П.

прокурора – Хрипак М.С.

потерпілого – ОСОБА_1

представнка потерпілого – адвоката Понзель В.Й.

захисника - адвоката Марина В.Г.

обвинуваченої – ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгороді кримінальне провадження № 42014070170000012 від 29.04.2014 року про обвинувачення

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Ужгород, українки, громадянки України, одруженої, тимчасово не працюючої, мешканки АДРЕСА_1 , раніше не судимої

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 192 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

До Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 42014070170000012 від 29.04.2014 року про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 192 КК України.

Згідно вказаного обвинувального акта, Ур- ОСОБА_4 на початку липня 2012 року, діючи умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи протиправність, карність та суспільну небезпечність своїх дій, а також настання суспільно небезпечних наслідків, шляхом зловживання довірою, заснованою на дружніх відносинах з ОСОБА_1 , заподіяла останньому майнову шкоду на загальну суму 207818 грн. при наступних обставинах.

Так, на початку липня 2012 року ОСОБА_1 , перебуваючи в с. Холмок Ужгородського району, зустрівся з ОСОБА_2 та між ними було усно досягнуто домовленості щодо зберігання останньою грошових коштів в сумі 26000 дол. США, які належали ОСОБА_1 та тимчасово перебували на зберіганні в ОСОБА_5 .

У подальшому, в липні місяці 2012 року ОСОБА_2 знаходячись по місцю проживання ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_2 , отримала від останнього грошові кошти в сумі 26000 дол. США, які належали ОСОБА_1 .

Згідно усної домовленості з безоплатного зберігання готівки, досягнутої між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 зобов"язувалась зберігати отримані від ОСОБА_1 грошові кошти за місцем свого проживання, за адресою: АДРЕСА_1 , на час відсутності останнього на території Ужгородського району та на першу його вимогу повернути їх.

Реалізовуючи свій злочинний умисел, Ур- ОСОБА_4 , в період з 01.08.2012 року до початку серпня 2013 року, маючи у своєму розпрядженні грошові кошти в сумі 26000 дол. США, достовірно знаючи про взятий на себе обов"язок щодо подальшого їх повернення за першої вимоги законному володільцю, тобто ОСОБА_1 , умисно не виконала умов усної домовленості, а грошові кошти привласнила та з метою невиконання взятих зобов"язань, і уникнення боргового зобов"язання перед ОСОБА_1 , повідомила останньому завідомо неправдиву інформацію, про вилучення у неї всіх грошових коштів працівниками поліції під час проведення обшуку у її помешканні, хоча згідно протоколу обшуку від 01.08.2012 року зазначені грошові кошти не вилучалися.

Таким чином, ОСОБА_2 завдала ОСОБА_1 майнову шкоду на загальну суму 26000 дол. США, що в еквіваленті згідно офіційного курсу Національного банку України станом на 01.08.2012 року складало 207818 грн.

Дії ОСОБА_2 кваліфікуються за ч.2 ст. 192 КК України, а саме – заподіяння майнової шкоди у великих розмірах, шляхом зловживання довірою за відсутності ознак шахрайства.

Захисник обвинуваченого – адвокат Марина В.Г. через канцелярію суду 30.11.2020 року подав клопотання про звільнення обвинуваченої ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КПК України, у зв"язку із закінченням строків давності.

У судовому засіданні захисник обвинуваченої – адвокат Марина В.Г. підтримав заявлене клопотання про звільнення ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КПК України, у зв"язку із закінченням строків давності.

ОСОБА_6 у судовому засіданні підтримала заявлене захисником клопотання та просила суд звільнити її від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 192 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України, та закрити кримінальне провадження щодо неї, зазначивши, що їй зрозуміла підстава звільнення від кримінальної відповідальності і право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави.

Обвинуваченій роз`яснено наслідки звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України, зокрема, що таке звільнення не є з реабілітуючих підстав.

Прокурор у судовому засіданні не заперечив проти звільнення ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності за вчинене нею кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 192 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України.

Потерпілий ОСОБА_1 та його представник – адвокат Понзель В.Й. в судовому засіданні не заперечили проти заявленого клопотання.

Ознайомившись з обвинувальним актом, наданими прокурором матеріалами та клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності, заслухавши пояснення обвинуваченого та його захисника, потерпілого, думку прокурора, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 285 КПК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених Законом України про кримінальну відповідальність.

Статтею 44 КК України передбачено, що особа, яка вчинила злочин, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом. Звільнення від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом, здійснюються виключно судом. Порядок звільнення від кримінальної відповідальності встановлюється законом.

Згідно з п. 1 ч.2 ст. 284 КПК України, кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Відповідно до ч.4 ст. 286 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.

Відповідно до правових позицій Верховного Суду та аналізу судової практики застосування норм закону про звільнення від кримінальної відповідальності (покарання) у зв`язку із закінченням строків давності, звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі закінчення строків давності є обов`язковим, тобто суд, встановивши наявність всіх передбачених законом обставин, зобов`язаний звільнити особу від кримінальної відповідальності на цій підставі незалежно від того, на якій стадії перебуває кримінальне провадження (справа), - досудове розслідування, попередній розгляд справи суддею (за КПК України ред.1960 року), підготовче судове засідання, судовий розгляд справи судом першої інстанції, на стадії провадження в суді апеляційної інстанції, але важливо, - до набрання вироком суду законної сили (ст.532 КПК України).

Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років.

Матеріально-правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності є: закінчення встановлених ч. 1 ст. 49 строків; відсутність обставин, що порушують їх перебіг (частини 2 ст. 49 КК України); не вчинення протягом цих строків нового злочину певного ступеня тяжкості.

Процесуально-правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності є: притягнення особи як обвинуваченого; згода обвинуваченого на таке звільнення від кримінальної відповідальності.

Таким чином, строк давності спливає і під час досудового розслідування, і під час судового провадження, і після проголошення обвинувального вироку суду. Будь-які процесуальні дії протягом цих строків не припиняють їх перебіг. Якщо строк давності сплив до дня набрання законної сили обвинувальним вироком суду, то особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності незалежно від того, на якій стадії перебуває кримінальне провадження щодо цієї особи.

Згідно обвинувального акту ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 192 КК України.

При цьому, санкція ч.2 ст. 192 КК України передбачає покарання у виді штрафу від п`ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеження волі на строк до трьох років.

Таким чином, згідно ст. 12 КК України дане кримінальне правопорушення класифікується як кримінальний проступок.

Обставини, передбачені ч. ч. 2 та 3 ст. 49 КК України відсутні, перебіг строків давності не зупинявся та не переривався.

Початком перебігу строку давності є день, коли злочин був вчинений, тобто, згідно обвинувального акту кримінальне правопорушення вчинено у період з 01.08.2012 року до початку серпня 2013 року, і ці обставини сторонами кримінального провадження не заперечуються.

З огляду на наведене, з часу вчинення кримінального правопорушення минуло більше 3 років, тобто у даному кримінальному провадженні, закінчився строк давності притягнення до кримінальної відповідальності, передбачений п. 2 ч.1 ст.49 КК України.

Відтак обвинувачена може бути звільнена від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, передбачених положенням п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України, відповідно до якого особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років.

У відповідності до ч. 3 ст. 288 КПК України суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Зазначені вище вимоги закону також підтверджуються судовою практикою, зокрема, відповідно до постанови колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 12.11.2019 р. у справі №566/554/16-к, визнання винуватості не є умовою для звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК, при цьому, Верховний Суд дійшов висновку про те, що суд 1-ої інстанції, отримавши клопотання особи про звільнення від кримінальної відповідальності та закриття провадження у зв`язку із закінченням строків давності, незалежно від визнання особою вини, повинен звільнити особу від кримінальної відповідальності.

Аналогічний висновок також міститься в постанові колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 11.02.2020 р. у справі №385/1159/16, в якій Верховний Суд звернув увагу на те, що суд 1-ої інстанції, отримавши під час судових дебатів клопотання сторони захисту про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, в порушення вимог КПК України, не розглянув таке клопотання невідкладно та не закрив кримінальне провадження щодо особи у зв`язку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК, на підставі чого рішення судів 1-ої та апеляційної інстанції були скасовані Верховним Судом, а особу звільнено від кримінальної відповідальності та кримінальне провадження закрито на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК.

Враховуючи вищенаведене, перевіривши законність заявленого клопотання, з огляду на те, що кримінальне правопорушення за яким обвинувачуються ОСОБА_2 є кримінальним проступком, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді штрафу від п`ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеження волі на строк до трьох років, враховуючи, що перебіг давності притягнення до кримінальної відповідальності, в розумінні ст. 49 КК України, не зупинявся, не переривався та на день розгляду справи закінчився, суд приходить до переконання, що клопотання сторони захисту про звільнення ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності є таким, що відповідає вимогам чинного законодавства, а відтак його слід задовольнити, звільнивши обвинувачену від кримінальної відповідальності на підставі п. 2 ч.1 ст. 49 КК України, закривши відносно неї кримінальне провадження за ч. 2 ст. 192 КК України.

Також суд зазначає, що відмова суду у звільненні обвинуваченого від кримінальної відповідальності у зв`язку з закінченням строків давності буде порушенням прав обвинуваченого, що є недопустимим. Крім цього, така відмова може призвести до порушення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, щодо розгляду справи упродовж розумного строку, що є також неприпустимим.

У відповідності до п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна» від 31 березня 1989 року № 3 (зі змінами, внесеними постановами від 25 грудня 1992 року № 13 та від 03 грудня 1997 року № 12), у разі закриття кримінальної справи з передбачених законом підстав цивільний позов не розглядається. Вимоги позивача про відшкодування матеріальної шкоди у цьому разі можуть бути вирішені в порядку цивільного судочинства.

З огляду на зазначене, у зв`язку з вирішенням питання про звільнення ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 192 КК України, суд уважає, що поданий потерпілим ОСОБА_1 цивільний позов до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, слід залишити без розгляду, що за змістом ч.7 ст.128 КПК України не перешкоджає пред"явленню позову в порядку цивільного судочинства.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

Запобіжний захід відносно обвинуваченої не застосовувався.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 12, 49 КК України, ст. ст. 284-288, 392-395 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання захисника обвинуваченої ОСОБА_2 - адвоката Марини В.Г. про звільнення ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження – задовольнити.

Ур– ОСОБА_4 обвинувачену у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 192 КК України, звільнити від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України, у зв`язку з закінченням строків давності.

Кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42014070170000012 від 29.04.2014 року про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 192 КК України - закрити.

Цивільний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди – залишити без розгляду.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

Запобіжний захід відносно обвинуваченої не застосовувався.

Ухвала може бути оскаржена протягом семи днів з дня її оголошення до Закарпатського апеляційного суду.

Суддя: О.А. Придачук