Рішення № 97076455, 12.05.2021, Краснокутський районний суд Харківської області

Справа № 627/1134/20

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2021 року смт Краснокутськ

Краснокутський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді – Бугаєнко І.В.,

за участі секретаря – Сургай М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в смт Краснокутськ цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , представник позивача – ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінфорс», треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «СС Лоун», приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Дорошкевич Віра Леонідівна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню –

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінфорс», треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «СС Лоун», Приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Дорошкевич Віра Леонідівна в якому просить: визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 15233 вчинений приватним нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. від 30.07.2020 року щодо стягнення з ОСОБА_1 , яка є боржником за кредитним договором 681306-А від 19.10.2019 року, укладеним з ТОВ «СС Лоун», правонаступником усіх прав та обов`язків якого, ні підставі договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами №40071779-36 від 05.02.2020 року є ТОВ «Фінфорс», заборгованості за кредитним договором 681306-А від 19.10.2019 року у розмірі 35 962 грн. 50 коп. Просить стягнути з ТОВ «Фінфорс» на користь позивача, судові витрати, які складаються з витрат на професійну правничу допомогу.

Позовні вимоги мотивує, тим що 30.07.2020 року приватним нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. вчинено виконавчий напис № 15233 про звернення стягнення з ОСОБА_1 , яка є боржником за кредитним договором 681306-А від 19.10.2019 року, укладеним з ТОВ «СС Лоун», правонаступником усіх прав та обов`язків якого, ні підставі договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами №40071779-36 від 05.02.2020 року є ТОВ «Фінфорс», заборгованості за кредитним договором 681306-А від 19.10.2019 року на підставі якого 12.10.2020 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Дорошкевич В.Л. відкрите виконавче провадження № 63268085 про стягнення з позивача та користь ТОВ «Фінфорс» заборгованості в сумі 35962,50 грн. Про існування вищевказаного виконавчого провадження та виконавчого напису нотаріуса позивач дізналася лише 14.12.2020 року, в результаті отримання відповіді від приватного виконавця на адвокатський запит.

Зазначає, що на підставі документів, наданих відповідачем нотаріусу, неможливо встановити безспірність вимог відповідача до позивача. Вчиняючи виконавчий напис, нотаріус не врахував та не перевірив факту наявності чи відсутності спору стосовно розміру заборгованості, чим порушив ст. 88 ЗУ «Про нотаріат».

Позивач вважає, що оскаржуваний виконавчий напис вчинено з грубими порушеннями порядку вчинення виконавчих написів нотаріусами, у зв`язку з чим позивач вимушена звернутися до суду

Позивач в судове засідання не з`явилась, про дату, час місце розгляду справи повідомлялася, в матеріалах справи міститься клопотання від 02.02.2020 року про розгляд справи без участі позивачки та її представника, проти винесення заочного рішення не заперечує.

Представник відповідача ТОВ «Фінфорс» у судове засідання не прибув, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини поважності неприбуття у судове засідання суду не повідомив, відзиву на позов не подав.

Представник третьої особи ТОВ «СС Лоун», приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С., приватний виконавець Дорошкевич В.Л. в судове засідання не прибули, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини поважності неприбуття у судове засідання суду не повідомили, письмових пояснень щодо позову не подали.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з ч. 4 ст.223ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення), якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи, що відповідач належним чином повідомлений про час і місце судового розгляду справи, жодного разу не повідомив про причини неявки в судове засідання, відзиву на позов не надав, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності відповідача та, зі згоди позивача, ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, враховуючи неявку в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази в їх сукупності, суд встановив наступні фактичні обставини.

Як вбачається з матеріалів справи, 19.10.2019 року між ОСОБА_1 та ТОВ «СС «Лоун» був укладений договір про споживчий кредит №681306-А за умовами якого банк надав позивачу кредит в розмірі 14950,00 грн., з фіксованою процентною ставкою за користування кредитом 1,65% в день, строком на 27 календарних днів (а.с. 12-19).

30.07.2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм Олегом Станіславовичем був вчинений виконавчий напис про звернення стягнення заборгованості за кредитним договором 681306-А від 19 жовтня 2019 року з ОСОБА_1 , яка є боржником за Кредитним договором 681306-А від 19 жовтня 2019 року, укладеним з Товариством з обмеженою відповідальністю «СС Лоун», правонаступником усіх прав та обов`язків якого, на підставі Договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами № 40071779-36 від 05 лютого 2020 року є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Фінфорс». Стягнення заборгованості проводилося за період з 01 січня 2020 року по 11 березня 2020 року. Сума заборгованості склала 35962,50 грн., в тому числі: прострочена заборгованість за сумою кредиту 14950,00 грн., прострочена заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом 13567,40 грн., строкова заборгованість за штрафами і пенями становить 7445,10 грн,. Вказаний виконавчий напис було зареєстровано в реєстрі за № 15233 (а.с. 6).

12.10.2020 приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Дорошкевич В.Л. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 63268085 з примусового виконання виконавчого напису № 15233 виданого 30.07.2020, вчиненого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм Олегом Станіславовичем, про стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінфорс» заборгованості в розмірі 35962,50 грн. (а.с. 8).

Згідно з положеннями статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За загальними правилами ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один зі способів, визначених у ч. 1 ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Правові позиції Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц (провадження № 14-84цс19), від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17 (провадження № 14-278 гс18) та від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц (провадження № 14-557 цс 19), зазначають про те, що суд, вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було не вирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Так, відповідно до ст. 18 Цивільного кодексу України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з частиною першою статті 39 Закону України «Про нотаріат» порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом та іншими актами законодавства України, зокрема, Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року №296/5 та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за №282/20595 (далі по тексту - Порядок № 296/5).

За визначенням пункту 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат» вчинення нотаріусом виконавчого напису є нотаріальною дією.

Процедура вчинення нотаріусами виконавчих написів передбачена Главою 14 Закону України «Про нотаріат» та Главою 16 розділу ІІ Порядку № 296/5.

Згідно зі ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Так, перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172 (далі по тексту Перелік №1172).

У статті 88 Закону №3425-XII визначені умови вчинення виконавчих написів, за якими нотаріус вчиняє виконавчі написи:

- якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем;

- за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Зазначені умови вчинення виконавчого напису також містяться і в пунктах 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку № 296/5.

Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172.

При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку № 1172. При цьому цей Перелік не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами, ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку № 296/5.

Відповідно до розділу 1 Переліку № 1172 «Нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно», для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору(договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

26.11.2014 Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову №662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів».

Цією постановою були внесені зміни в розділ «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами» Переліку № 1172 та доповнено його новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин».

Дана постанова № 662 надала право нотаріусу вчиняти виконавчі написи на кредитних договорах, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису кредитор мав надати нотаріусу оригінал кредитного договору, засвідчену стягувачем виписку з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Разом з тим, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2016 року, визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, зокрема, п. 2. Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: «Доповнити перелік після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.». Зобов`язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною Постанови Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року було відмовлено в задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року.

Отже, Перелік № 1172 в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин, передбачає можливість вчинення виконавчого напису лише на підставі оригіналу нотаріально посвідченого о договору.

Верховний Суд у своїй постанові від 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18-ц (провадження № 61-12629св19) дійшов висновку, що оскільки серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, а надана нотаріусу анкета-заява позичальника не посвідчена нотаріально, отже не могла бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Оскаржуваний виконавчий напис вчинений нотаріусом 30.07.2020, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14.

Як вбачається з матеріалів справи, кредитний договір № 681306-А від 19.10.2019, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Матеріали справи не містять доказів щодо нотаріального посвідчений договору про споживчий кредит № 681306-А.

Однак, незважаючи на відсутність оригіналу нотаріально посвідченого договору та те, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року були скасовані зміни до Переліку № 1172 в частині вчинення виконавчого напису на кредитному договорі, третьою особою приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С. було вчинено виконавчий напис на підставі кредитного договору, який не є нотаріально посвідченим договором, або договором, забезпеченим іпотекою.

З Договору про споживчий кредит №681306-А графіку платежів до нього, неможливо встановити наявність безспірної заборгованості, оскільки ці документи не відображають інформації щодо здійснення боржником останньої оплати по кредиту, не містять відомостей, яким саме чином нараховувались відсотки за користування кредитними коштами.

Суд зауважує, що виходячи з графіку платежів до договору про споживчій кредит № 681306-А від 19.10.2019, кінцевою датою погашення кредиту є 14.11.2019, а загальна сума, що підлягає сплаті на цю дату, складає 21610 грн. 36 коп.

Однак, як вбачається виконавчого напису № 15233 виданого 30.07.2020, який вчинено приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С., стягнення заборгованості проводиться за період з 01.01.2020 року по 11.03.2020 року, сума заборгованості складає 35962,50 грн.

З огляду на викладене, суд зазначає, що з наданих документів неможливо встановити дійсний розмір заборгованості. Фактично нотаріус не мав достовірної та повної інформації щодо заборгованості боржника.

При цьому, відповідно до п.п. 2.3. Порядку № 296/5, вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця.

Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу.

У порядку ст.81 ЦПК України відповідачем ТОВ «Фінфорс» не було надано доказів про отримання позивачем ОСОБА_1 письмової вимоги (повідомлення) про усунення порушень основного зобов`язання.

Згідно з частиною 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідного до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Як встановлено частиною 1 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частин першої та другої статті 83 ЦПК України, сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Відповідачем не надано суду доказів того, що ТОФ «СС Лоун» відступив своє право вимоги за кредитним договором №681306-А від 19.10.2019, укладеного між ним та ОСОБА_1 , Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінфорс». З наявних матеріалів справи неможливо встановити факт існування правовідносин між позивачем та відповідачем, а також перевірити наявність кредитної заборгованості у сумі, що вказана у виконавчому написі від 30.07.2020 року.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про визнання виконавчого напису № 15233 від 30.07.2020 року таким, що не підлягає виконанню.

Щодо позовної вимоги позивача про стягнення з відповідача на її користь витрат на правову допомогу, слід зазначити наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом першим частини третьої статті 133 ЦПК України, передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 59 Конституції України гарантується кожному право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до ч.ч. 1,6 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу підлягають розподілу між сторонами разом.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як роз`яснила Велика Палата Верховного Суду в додатковій постанові від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) із запровадженням з 15.12.2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства. Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інші проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 № 23-рп/2009 визначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 справа № 826/1216/16.

Представництво позивача здійснює адвокат Шаповалов А.М. на підставі договору № 13-01/20 про надання адвокатської правової допомоги від 13.01.2020 року.

Позивачем та адвокатом Шаповаловим А.М. не надано суду доказів на підтвердженням наданих послуг, зокрема детального опису робіт, акту виконаних робіт та доказів про сплату суми гонорару, розмір якого зазначено в п. 5 додатку № 2 від 03.12.2020 року до договору № 13-01/20 про надання адвокатом правової допомоги.

Враховуючи викладене, слід відмовити в стягненні з ТОВ «Фінфорс» на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 грн.

Питання про розподіл судових витрат по сплаті судового збору, суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 4, 10-13, 76-81, 141, 259, 263-265, 268, 273, 279, 280-284, 289, 354, п.3 Розділу ХІІ Прикінцевих положень, пп. 15.5 п.15 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 , представник позивача – ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінфорс», треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «СС Лоун», приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Дорошкевич Віра Леонідівна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню – задовольнити частково.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис вчинений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм Олегом Станіславовичем від 30.07.2020 року, зареєстрований в реєстрі за № 15233, щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором 681306-А від 19.10.2019 року у розмірі 35 962 грн. 50 коп.

В задоволенні позовних вимог щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу – відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінфорс» (код ЄДРПОУ 41717584, адреса: 01042, м. Київ, пров. Новопечерський, буд. 19/3, корпус 2, офіс 9) судовий збір в дохід держави (Отримувач коштів ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106 , Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, Банк отримувач Казначейство України (ЕАП), Рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, Код класифікації доходів бюджету 22030106) у розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень 80 копійок).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду через Краснокутський районний суд Харківської області, протягом тридцяти днів з дня його складення.

Заочне рішення набирає законної сили протягом тридцяти днів з дня його проголошення, якщо не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п. 3 Розділу ХІІ Прикінцевих положень ЦПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінфорс», код ЄДРПОУ 41717584, місцезнаходження: 01042, м. Київ, пров. Новопечерський, буд. 19/3, корпус 2, офіс 9.

Третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «СС Лоун», код ЄДРПОУ 40071779, місцезнаходження: 01024, м. Київ, вул. Басейна, 6.

Третя особа: приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, місцезнаходження: 10008, обл. Житомирська, м. Житомир, вул. Велика Бердичівська, 35.

Третя особа: приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Дорошкевич Віра Леонідівна, місцезнаходження: 02002, м. Київ, вул. Раїси Окіпної, 4-а.

Повний текст складено 21 травня 2021 року.

Суддя Бугаєнко І. В.