Ухвала суду № 97076447, 14.05.2021, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/5864/18

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 травня 2021 року м. Ужгород

Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Лемак О.В., за участю секретаря судового засідання Сухан Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгород заяву представника відповідача комунальної установи «Управління спільною власністю територіальних громад» Закарпатської обласної ради Попова О.М., про відстрочення виконання постанови Закарпатського апеляційного суду від 12.12.2019 по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Закарпатської обласної ради, комунальної установи «Управління спільною власністю територіальних громад» Закарпатської обласної ради та начальника Комунальної установи «Управління спільною власністю територіальних громад» Закарпатської обласної ради Малик Юлії Леонідівни, про визнання незаконним та скасування рішення сесії Закарпатської обласної ради від 22.02.2018 року №1091 та наказу №12-к від 08.05.2018 року та поновлення на роботі, а також виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшла заява представника відповідача комунальної установи «Управління спільною власністю територіальних громад» Закарпатської обласної ради про відстрочення виконання постанови Закарпатського апеляційного суду від 12.12.2019 по справі №308/5864/18 за позовом ОСОБА_1 до Закарпатської обласної ради, комунальної установи «Управління спільною власністю територіальних громад» Закарпатської обласної ради та начальника Комунальної установи «Управління спільною власністю територіальних громад» Закарпатської обласної ради Малик Юлії Леонідівни, про визнання незаконним та скасування рішення сесії Закарпатської обласної ради від 22.02.2018 року №1091 та наказу №12-к від 08.05.2018 року та поновлення на роботі, а також виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди до звершення дії карантину на території України .

В обґрунтування заяви вказує, що 12.12.2019 року Закарпатським апеляційним судом винесено постанову по справі №308/5864/18, відповідно до якої вирішено стягнути з Комунальної установи «Управління спільною власністю територіальних громад» Закарпатської обласної ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 655 430 (шістсот п`ятдесят п`ять тисяч чотириста тридцять) гривень, 49 (сорок дев`ять) копійок.

28 грудня 2019 року Комунальна установа «Управління спільною власністю територіальних громад» Закарпатської обласної ради звернулася до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на Постанову Закарпатського апеляційного суду від 12.12.2019 по справі №308/5864/18. Ухвалою від 27.01.2020 року відкрито касаційне провадження у даній справі.

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 28.01.2020 року по справі №308/5864/18 зупинено дію Постанови Закарпатського апеляційного суду від 12.12.2019 по справі №308/5864/18 до закінчення перегляду справи у касаційному порядку в частині стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у сумі 655 430,49 грн.

Постановою Верховного Суду у складі суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16.09.2020 по справі №308/5864/18 Постанову Закарпатського апеляційного суду від 12 грудня 2019 року залишено без змін. Поновлено виконання постанови Закарпатського апеляційного суду від 12 грудня 2019 року.

Заявник зазначає, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Комунальна установа «Управління спільною власністю територіальних громад» Закарпатської обласної ради за організаційно-правовою формою є комунальною установою.

Також, положенням про Комунальну установу «Управління спільною власністю територіальних громад» Закарпатської обласної ради, затвердженого рішенням Закарпатської обласної ради від 01.10.2020 №1858, визначено, що організаційно правова форма Управління: комунальна некомерційна установа (п.2.4. Положення). Управління є розпорядником коштів третього ступеня, рахунки якого відкриваються в органах казначейства відповідно до мережі (п.6.3. Положення).

Статус бюджетної організації додатково підтверджується копією листа Головного управління Державної казначейської служби України у Закарпатській області від 29.03.2018 №04-09/138-940 , а також доданими до нього Реєстраційною карткою розпорядника бюджетних коштів (одержувача бюджетних коштів та Довідкою про включення розпорядника бюджетних коштів (одержувача бюджетних коштів) до Єдиного реєстру розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів.

Також, заявником надано Рішення Головного управління ДФС у Закарпатській області №180701460095 від 04.04.2018 про включення Комунальної установи «Управління спільною власністю територіальних громад» Закарпатської обласної ради до Реєстру неприбуткових установ та організацій.

Заявник вказує, що відповідно до Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №228 від 28.02.2002 фінансування бюджетної установи здійснюється відповідно кошторису та плану асигнувань. Кошторис - це основний плановий фінансовий документ бюджетної установи, яким на бюджетний період встановлюються повноваження щодо отримання надходжень і розподіл бюджетних асигнувань на взяття бюджетних зобов`язань та здійснення платежів для виконання бюджетною установою своїх функцій та досягнення результатів, визначених відповідно до бюджетних призначень за кодами економічної класифікації видатків із збереженням цільового спрямування коштів. План асигнувань загального фонду бюджету - це помісячний розподіл бюджетних асигнувань (за винятком надання кредитів з бюджету), затверджених у загальному фонді кошторису, за скороченою формою економічної класифікації видатків, який регламентує протягом року взяття бюджетних зобов`язань та здійснення платежів. План асигнувань загального фонду бюджету є невід`ємною частиною кошторису і затверджуються разом із цим кошторисом та визначає обсяг помісячних напрямів витрачання бюджетних коштів, в тому числі коштів на оплату праці та нарахування на оплату праці.

Окрім того заявник посилається на те, що постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (зі змінами) на всій території України запроваджено карантин з 12.03.2020.

Також, Постановою Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 року №641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» вирішено на території Закарпатської області продовжити дію карантину до 31 жовтня 2020 року.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України №338-р від 25.03.2020 (зі змінами) «Про переведення єдиної державної системи цивільного захисту у режим надзвичайної ситуації» з урахуванням поширення на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS- CoV-2, висновків Всесвітньої організації охорони здоров`я щодо визнання розповсюдження COVID-19 у країнах світу пандемією, з метою ліквідації наслідків медико-біологічної надзвичайної ситуації природного характеру державного рівня, забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення та відповідно до статті 14 та частини другої статті 78 Кодексу цивільного захисту України установлено для єдиної державної системи цивільного захисту на всій території України режим надзвичайної ситуації до 31 жовтня 2020 року.

З огляду на викладене, заявник вважає, що режим надзвичайної ситуації, спричинений коронавірусом SARS-CoV-2, є надзвичайною подією, яка унеможливлює здійснення господарської діяльності у звичайному режимі, що свідчить про наявність виняткових (особливих) і непереборних обставин, через які істотно ускладнюється виконання судового рішення по справі №308/5864/18.

Також вказує, що запровадження карантинних заходів та встановлення ряду заборон в Україні, призвели до зменшення надходжень від орендної плати, та відповідно, недоотримання за період березень - серпень 2020 року коштів на суму 1 013 177,17 грн. (без ПДВ), що становить майже 31% нарахувань орендної плати без врахування рішення за відповідний період.

Окрім того у заяві містяться посилання і на те, що на виконання п. 10 протоколу від 11.03.2020 №1 Регіональної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій Комунальній установі «Управління спільною власністю територіальних громад» Закарпатської обласної ради доручено на постійній основі забезпечувати проведення в адміністративних будівлях, що знаходяться на балансі Управління, превентивних заходів дотримання санітарно-гігієнічних вимог до регламентованого мікроклімату та режиму вологого прибирання з використанням засобів дезінфекції, а також доручено забезпечити наявність в санвузлах адміністративних будівель миючих та дезінфікуючих засобів з метою дотримання працівниками та відвідувачами санітарно-гігієнічних вимог.

Загальна сума коштів, направлених Управлінням на запобігання поширенню коронавірусної хвороби COVID-19, які не були попередньо заплановані та передбачені кошторисом Управління, складає 254 373,06 гривень

Заявник стверджує, що виконання рішення суду по справі №308/5864/18 в частині стягнення на користь ОСОБА_1 грошових кошів у сумі 655 430,49 грн., замість спрямування таких коштів на боротьбу з коронавірусом, істотно збільшує ризики зараження вірусом, захворювань значної кількості людей, перевантаження медичних закладів під час лікування серйозних випадків і, у гіршому випадку, зростання смертності.

Вважає, що виконання рішення суду по справі №308/5364/18 в частині стягнення на користь ОСОБА_1 грошових кошів у сумі 655 430,49 грн. шляхом встановлення судом відстрочення виконання судового рішення є єдиним можливим способом зберегти пропорційність між несприятливими наслідками для Комунальної установи «Управління спільною власністю територіальних громад» Закарпатської обласної ради, як боржника, який зобов`язаний виконати судове рішення, та відновленням порушених прав ОСОБА_1 , якій належить виплати заробітну плату за час вимушеного прогулу, без повного зупинення діяльності Комунальної установи «Управління спільною власністю територіальних громад» Закарпатської обласної ради та порушення бюджетного законодавства в частині цільового використання коштів.

На підставі наведеного просить відстрочити виконання Постанови Закарпатського апеляційного суду від 12.12.2019 по справі №308/5864/18 до завершення дії карантину на території України.

Через канцелярію суду, позивачем про справі ОСОБА_1 подано відзив на заяву про відстрочення виконання рішення суду, в якому зазначає, що вважає, подану заяву надуманою, безпідставною та необґрунтованою.

Звертає увагу суду на те, що постановою Закарпатського апеляційного суду від 12.12.2019 року в цивільній справі №308/5864/18 було стягнуто з Комунальної установи «Управління спільною власністю територіальних громад» Закарпатської обласної ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу починаючи з 09.05.2018 по 12.12.2019 в розмірі 655 430,49 грн., тобто в даній справі предметом виконавчого провадження по суті є стягнення заробітної плати.

Отже, безпідставне відстрочення виконання рішення суду, яким стягувачу присуджено до виплати заробітну плату, безумовно порушує її права. Невиплата заробітної плати є посяганням на право на саме життя (правова позиція Конституційного Суду України, викладена в його Рішенні від 29 січня 2008 року №2-р:п/2008. Також вказує на те, що на теперішній час стягувач ОСОБА_1 є безробітною, не працевлаштованою, а тому відстрочення виконання рішення суду, яким стягнуто на її користь заробітну плату, буде прямо погіршувати її майновий стан.

У зв`язку з наведеним просить у задоволенні заяви представника Комунальної установи «Управління спільною власністю територіальних громад» Закарпатської обласної ради Попов О.М. про відстрочення виконання Постанови Закарпатського апеляційного суду у справі № 308/5864/18 відмовити.

Представник заявника будучи належним чином повідомленим про дату та час розгляду заяви повторно не забезпечив явку представника в судове засідання.

Позивач по справі ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, однак подала до суду заяву про розгляд справи без участі позивача. В поданій заяві просила суд дану справу розглянути без участі позивача та її представника за наявними в ній матеріалами. Проти задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду заперечують з підстав наведених у відзиві.

Інші учасники процесу, в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду заяви повідомлялися належним чином, про причини неявки не повідомляли.

Через неявку в судове засідання учасників справи, судом у відповідності до ч. 2 ст.247ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 435 ЦПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24 травня 2019 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Закарпатської обласної ради, комунальної установи «Управління спільною власністю територіальних громад» Закарпатської обласної ради та третього відповідача начальника Комунальної установи «Управління спільною власністю територіальних громад» Закарпатської обласної ради Малик Юлії Леонідівни, про визнання незаконним та скасування рішення сесії Закарпатської обласної ради від 22.02.2018 року №1091 та наказу №12-к від 08.05.2018 року та поновлення на роботі, а також виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди – відмовлено повністю.

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 12 грудня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Ужгородського міськрайонного суду від 24 травня 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1 . Визнано незаконним та скасовано рішення сесії Закарпатської обласної ради від 22.01.2018 року № 1091 «Про звільнення директора КП «Будинкоуправління адмінбудівель Закарпатської обласної ради». Визнано незаконним та скасовано наказ Начальника Комунальної установи «Управління спільною власністю територіальних громад» Закарпатської обласної ради Малик Юлії Леонідівни «Про звільнення ОСОБА_1 » № 12-к від 08.05.2018 року. Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Комунальної установи «Управління спільною власністю територіальних громад» Закарпатської обласної ради. Стягнуто з Комунальної установи «Управління спільною власністю територіальних громад» Закарпатської обласної ради на користь ОСОБА_1 » середній заробіток за час вимушеного прогулу починаючи з 09.05.2018 року по 12.12.2019 в розмірі 655 430 (шістсот п`ятдесят п`ять тисяч чотириста тридцять ) гривень,49 (сорок дев`ять ) копійок. Стягнуто з Закарпатської обласної ради на користь ОСОБА_1 » моральну шкоду в розмірі 3000(три тисячі) гривень. В решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Верховного Суду у складі суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16.09.2020 по справі №308/5864/18 Постанову Закарпатського апеляційного суду від 12 грудня 2019 року залишено без змін, Поновлено виконання постанови Закарпатського апеляційного суду від 12 грудня 2019 року.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Аналогічне право сторони звернутися із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду передбачене також статтею 33 Закону України «Про виконавче провадження», згідно з якою сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо).

Тобто, закон не передбачає конкретного переліку обставин, які є підставою для відстрочення виконання рішення суду, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду можливість у кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи.

Судом встановлено, що підставою відстрочення виконання рішення суду представник комунальної установи «Управління спільною власністю територіальних громад» Закарпатської обласної ради зазначив запровадження на території України карантину для запобігання поширенню коронавірусної хвороби, у зв`язку з чим вважають вказане надзвичайною подією, яка унеможливлює здійснення господарської діяльності у звичному режимі, призвела до зменшення надходжень від орендної плати, придбання необхідних захисних та дезінфікуючих засобів.

З матеріалів справи встановлено, що пунктом 12 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України передбачено, що бюджетні установи - органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також організації, створені ними у встановленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідно державного бюджету чи місцевого бюджету.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Комунальна установа «Управління спільною власністю територіальних громад» Закарпатської обласної ради за організаційно-правовою формою є комунальною установою.

Положенням про Комунальну установу «Управління спільною власністю територіальних громад» Закарпатської обласної ради, затвердженого рішенням Закарпатської обласної ради від 01.10.2020 №1858, визначено, що організаційно правова форма Управління: комунальна некомерційна установа (п.2.4. Положення). Управління є розпорядником коштів третього ступеня, рахунки якого відкриваються в органах казначейства відповідно до мережі (п.6.3. Положення).

Статус бюджетної організації додатково підтверджується копією листа Головного управління Державної казначейської служби України у Закарпатській області від 29.03.2018 №04-09/138-940, а також доданими до нього Реєстраційною карткою розпорядника бюджетних коштів (одержувача бюджетних коштів та Довідкою про включення розпорядника бюджетних коштів (одержувача бюджетних коштів) до Єдиного реєстру розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів.

Відповідно до Рішення Головного управління ДФС у Закарпатській області №180701460095 від 04.04.2018 про включення Комунальної установи «Управління спільною власністю територіальних громад» Закарпатської обласної ради до Реєстру неприбуткових установ та організацій.

Виходячи із вимог ст. 435 ЦПК України і 33 Закону України «Про виконавче провадження» відстрочення виконання судового рішення може бути застосовано судом лише у виключних випадках, оскільки рішення суду підлягає обов`язковому виконанню у повній мірі в строк і порядок, передбачений чинним законодавством. Підставою для застосування вказаних норм є виняткові обставини, які перешкоджають належному виконанню рішення суду, ускладнюють його виконання або роблять неможливим.

Вирішуючи питання щодо можливості відстрочення чи розстрочення виконання рішення, суд повинен враховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору та інші обставини. Матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для розстрочення чи відстрочення виконання рішення суду і підлягає оцінці у сукупності з іншими фактичними обставинами.

Вказана вище правова позиція є відображенням правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 27 лютого 2019 р. у справі № 796/43/2018.

Отже, при вирішенні заяви сторони у справі про відстрочення виконання судового рішення суду потрібно мати на увазі, що відповідно до статті 435 ЦПК України їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім`ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Крім того, під час вирішення питання про відстрочення виконання рішення суду обов`язково мають враховуватись також інтереси сторони, на користь якої ухвалене рішення, тобто стягувача.

Так, згідно положень статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України, судове рішення є обов`язковим до виконання.

Виконання рішення суду є невід`ємною частиною права на справедливий суд. Правосуддя визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості й забезпечує ефективне поновлення у правах. Судове рішення за своєю суттю охороняє права, свободи та законні інтереси громадян і є завершальною стадією судового провадження, без належного виконання судових рішень правосуддя втрачає сенс.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

За приписами ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 по справі «Шмалько проти України» (заява №60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина «судового розгляду».

У рішенні від 17 травня 2005 року по справі «Чіжов проти України» (заява №6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії, передбаченої параграфом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

В п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 року у справі "Шмалько проти України" (заява N 60750/00) суд наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і, водночас, не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".

Правові висновки про те, що виконання рішення, ухваленого тим чи іншим судом, треба розглядати як складову частину судового розгляду, як цього вимагає положення статті 6 Конвенції, у якій йдеться про необхідність забезпечення справедливого судового процесу, містяться також у рішеннях Європейського суду у справах «Бурдов проти Росії», «Горнсбі проти Греції».

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що право на доступ до суду включає право на своєчасне виконання рішення (рішення у справі «Трихліб проти України», заява №58312/00, пп.25-32, від 20 вересня 2005 року, у справі «Іммобіліаре Саффі проти Італії», заява №22774/93, ЄСПЛ 1999-V, п.66).

Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, не своєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру...», а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.

Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежить, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом.

Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання розстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З сукупного аналізу вищевказаних положень законодавства вбачається, що відстрочення виконання судового рішення може бути застосовано судом лише у виключних випадках, оскільки рішення суду підлягає обов`язковому виконанню у повній мірі в строк і порядок, передбачений чинним законодавством. При цьому, відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Враховуючи наведене, суд звертає увагу на те, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження наявності виняткових обставин, які перешкоджають належному виконанню рішення суду, ускладнюють його виконання або роблять неможливим. Вищенаведені заявником обставини не є підставою для відстрочення виконання рішень в розумінні статті 435 ЦПК України.

Доводи заявника про те, що необхідність виконання рішення суду зумовлює фактичне припинення роботи установи, в тому числі зменшення доходів, суд оцінює критично, оскільки заявником не надано доказів про наявність причинно-наслідкового зв`язку між вказаними обставинами та наявністю заборгованості по заробітній платі. Також боржником не підтверджено належними та допустимими доказами настання покращення фінансового стану установи за період відстрочки, яке призведе до виконання судового рішення на користь стягувача.

Крім того, слід звернути увагу, що спірні правовідносини між сторонами тривають понад 2 роки, станом на день розгляду заяви відомостей про виконання частково рішення суду не надано.

Наведені обставини свідчать про довготривалість цих правовідносин, а тому відстрочення виконання судового рішення, яке набрало законної сили, повторно призведе до порушення прав та законних інтересів стягувача ОСОБА_1 , що суперечитиме принципу обов`язковості виконання судових рішень та принципу правової визначеності.

Системний аналіз норм ЦПК України свідчить про те, що при вирішенні заяви державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення.

Вказане узгоджується з Постановою Верховного Суду від 30 жовтня 2019 року у справі № 2-1230/11.

З огляду на вищенаведене, відстрочення виконання рішення можливе судом лише у виключних випадках за наявності обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Підставою для відстрочення виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк встановлений судом, тому всі ці обставини повинні бути доведені заявником.

Такі обставини повинні виникнути після ухвалення судового рішення та мають бути об`єктивними, такими що не залежать від волі сторін.

Заявником не доведено наявність жодних виняткових обставин, що виникли в ході виконання рішення суду та мають особливий характер і ускладнюють виконання рішення суду або роблять його неможливим, з наявністю яких ст.435 ЦПК України пов`язує можливість здійснити розстрочення або відстрочення виконання судового рішення.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про оплату праці» структура заробітної плати складається з основної заробітної плати, додаткової заробітної плати, а також інших заохочувальних та компенсаційних виплат. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Зміст поняття заробітної плати узгоджується з одним із принципів реалізації трудових правовідносин - відплатність праці, який відображено у пункті 4 частини I Європейської соціальної хартії (переглянутої) від 03 травня 1996 року, ратифікованої Законом України «Про ратифікацію Європейської соціальної хартії» від 14 вересня 2006 року № 137-V, за яким усі працівники мають право на справедливу винагороду, яка забезпечуватиме достатній життєвий рівень. Крім обов`язку оплатити результати праці робітника, існують також інші зобов`язання роботодавця матеріального змісту. Ці зобов`язання стосуються тих витрат, які переважно спрямовані на охорону праці чи здоров`я робітника (службовця) або на забезпечення мінімально належного рівня його життя. Такі зобов`язання відповідають мінімальним державним гарантіям, установленим статтею 12 Закону України «Про оплату праці».

Таким чином, під заробітною платою, що належить працівникові, або, за визначенням, наведеним у частині другій статті 233 КЗпП України, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

Наведені висновки узгоджуються з правовими висновками Верховного Суду в постановах від 15 липня 2020 року в справі № 263/14209/17, від 11 вересня 2019 року в справі № 212/7275/15-ц.

Враховуючи наведене, суд не знаходить підстав для відстрочення виконання рішення суду з огляду на те, що покликання заявника на скрутне матеріальне становище установи, зменшення надходжень від орендної плати, придбання необхідних захисних та дезінфікуючих засобів, як на підставу для відстрочення виконання судового рішення, не є винятковою обставиною у розумінні статті 435 ЦПК України.

З огляду на викладене, суд приходить до переконання, що у задоволенні заяви відповідача Комунальної установи «Управління спільною власністю територіальних громад» Закарпатської обласної ради про відстрочення виконання рішення суду слід відмовити.

Керуючись ст. 260,261,435,353 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви представника комунальної установи «Управління спільною власністю територіальних громад» Закарпатської обласної ради Попова О.М., про відстрочення виконання постанови Закарпатського апеляційного суду від 12.12.2019 по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Закарпатської обласної ради, комунальної установи «Управління спільною власністю територіальних громад» Закарпатської обласної ради та начальника Комунальної установи «Управління спільною власністю територіальних громад» Закарпатської обласної ради Малик Юлії Леонідівни, про визнання незаконним та скасування рішення сесії Закарпатської обласної ради від 22.02.2018 року №1091 та наказу №12-к від 08.05.2018 року та поновлення на роботі, а також виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди – відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено ЦПК України.

Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду, при цьому відповідно до п. п. 15.5 п. 15 Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 року № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією кодексу.

Суддя Ужгородського

Міськрайонного суду О.В. Лемак