Рішення № 97076339, 21.05.2021, Слобідський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд м. Харкова)

Провадження № 2/641/399/2021 Справа № 641/7615/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2021 року Комінтернівський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Музиченко В.О.

за участю секретаря судового засідання - Думчикової В.В.

позивача – ОСОБА_1

представників відповідача – Руденко В.О., Шевцової В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції в залі суду в м. Харкові за правилами загального позовного провадження цивільну справу № 641/7615/20 за позовною заявою ОСОБА_1 до ТОВ « АЛЛО» про захист прав споживачів

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулась до суду на підставі вимог Закону України «Про захист прав споживачів» та норм ЦК України з позовом до ТОВ «АЛЛО», в якому просить: стягнути з ТОВ « АЛЛО» на її користь грошові кошти, сплачені нею за два смартфони « Xiaomi Redmi Note 9 Pro 6/128 Gb Tr. Green» загальною сумою 13 998,00 грн; стягнути з ТОВ « АЛЛО» на її корить грошову компенсацію спричиненої моральної шкоди в розмірі 28 000,00 гр; стягнути з відповідача на її користь збитки, у вигляді витрат по оплаті юридичних послуг у розмірі 8 720,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог, позивачка вказала, що вона 12.09.2020 року придбала два смартфони « Xiaomi Redmi Note 9 Pro 6/128 Gb Tr. Green» на загальну сумму 13 998,00 грн у магазині «Алло», який знаходиться у м. Харкові на пр. Гагаріна, 177 та належить ТОВ « Алло». А наступного дня вона помітила брак одразу на двох смартфонах, який в подальшому виявився притаманним багатьом смартфонам виробника придбаної нею моделі, а саме потрапляння пилу під скло, за яким знаходяться лінзи камер. Вказаний дефект не дає можливості належного використання камери товару, тому фото виходять вкрай неякісними. Таким чином, використання заявлених виробником показників камери товару стає неможливим. Однією з основних підстав для придбання товару було саме отримання якісних фото та відеозйомки, що унеможливлюється виявленим дефектом одразу на двох смартфонах. 13.09.2020 року вона звернулась до магазину за вирішенням викладеної проблеми. Проте, представники магазину направили її до сервісного центру. 16.09.2020 року сервісним центром у неї було прийнято товар на діагностику відповідно актів. Наступного дня їй зателефонував представник сервісного центру та повідомив про завершення ремонту та можливість отримання товару. При отриманні товару, вона виявила, що обидва смартфони мають тріщини на їх зворотньому боці. Після її обурення, їй було знову запропоновано залишити товар для ремонту. Сплативши за дві одиниці нових смартфонів, вже за п,ять днів після їх придбання у неї не зберіглося бажання їх використовувати в подальшому, адже вони виявилися бракованими та отримали ушкодження за повної відсутності її провини. Вона звернулась до магазину з питання заміни товару після його отримання з сервісного центру. У відповідь отримала відмову, що грунтується на розкриванні смарфонів та порушенні пломб виробника. У поверненні сплачених за товар грошових коштів їй також відмовили. Вона вважає, що викладені дії представників магазину порушили вимоги закону та її права споживача. У зв,язку з чим, вона звернулась до суду з вищезазначеним позовом, який просить задовольнити.

Ухвалою судді від 11 листопада 2020 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження по вищевказаній справі та справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 19.01.2021 року призначено по справі судовий розгляд у відкритому судовому засіданні дистанційно в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 11.02.2021 року закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

19.01.2021 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач посилається на те, що дійсно 12.09.2020 року між ОСОБА_1 та ТОВ « АЛЛО» було укладено договір купівлі – продажу терміналів Xiaomi Redmi Note 9 Pro 6/128 Gb Tr. Green, IMEI НОМЕР_1 та Xiaomi Redmi Note 9 Pro 6/128 Gb Tr. Green, IMEI860428049534573 загальною вартістю 13 998,00 грн. Постановою Верховного Суду від 23.07.2018 року по справі № 127/1010/17 зазначено, що правове значення для правильного вирішення справи має не факт наявності чи відсутності наданої продавцем гарантії щодо якості товару, а час ( момент) виявлення покупцем недоліків товару – до чи після його передання покупцеві. Розрахунковий документ засвідчує факт придбання товару та здійснення за нього оплати. Отримуючи розрахунковий документ, покупець підтверджує, що не має претензій до покупки, що була ним здійснена та згоден з сумою, що міститься у такому документі. При придбанні товару консультантами магазину було надано позивачу для огляду товар. Після огляду товару, позивач особисто прийняв рішення стосовно того, що товар задовольняє позивача за виглядом, формою, габаритами, кольором та іншими властивостями. А отже, позивач придбав товар, який саме він вважав за потрібне придбати.Декларація щодо відповідності на придатний товар підтверджує факт того, що товавр не становить ризику для здоров,я або безпеки людей, або іншим аспектам захисту суспільних інтересів та відповідає національним стандартам та технічному регламенту, тому товар був переданий позивачеві належної якості. Позивач самостійно звернулась до сервісного центру виробника товару, жодного належного та допустимого доказу в підтвердження факту того, що позивач зверталась до відповідача та останній його направив до сервісного центру до матеріалів справи не додано. 16.09.2020 року позивач передав товари безпосередньо до сервісного центру виробника на діагностику для визначення можливості ремонту, про що були складені акти. Ці акти мають примітки, що товар має сліди експлуатації, тобто товар використовувався, у зв,язку з чим втратив товарний вигляд. Зазначені акти не містять відомостей про наявність в товарі істотного недоліку, у зв,язку з чим відсутні підстави для повернення грошових коштів за товар. 25.09.2020 року позивач звернулась до магазину « АЛЛО» з претензією щодо повернення грошових коштів, сплачених за товар загальною вартістю 13 998,00 грн, виплатою моральної шкоди у розмірі 28 000 грн та виплатою витрат по оплаті юридичних послуг у розмірі 8 720,00 грн у зв,язку з наявністю істотних недоліків в товарі. На цю претензію відповідач надав позивачеві відповідь, в якій була надана правова оцінка вимогам позивача. Крім того, позивач зверталась до Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області щодо проведення позапланового заходу державного нагляду стосовно додержання суб,єктом господарювання вимог законодавства у сфері захисту прав споживачів ТОВ « АЛЛО». За результатами проведення заходу державного нагляду, порушень не було встановлено. Тому все це спростовує твердження позивача про наявність порушень норм Закону України « Про захист прав споживачів» з боку відповідача відносно позивача.. Крім того, після отримання товару з сервісного центру, як зазначає позивач, вона виявила, що обидва смартфони мають тріщини на їх зворотньому боці. Однак, відповідач не має жодного відношення до роботи авторизованих сервісних центрів виробника товару, відповідно до актів прийому – передачі виробів, позивач апарати отримав і претензій не має. Щодо відшкодування моральної шкоди, відповідач зазначає наступне: відповідач є продавцем товару, а не виробником чи виконавцем послуг, який здійснює гарантійне обслуговування товару, виконавцем послуг, який здійснює гарантійне обслуговування товару є авторизований сервісний центр виробника. У гарантійному талоні вказано проте, що гарантійне обслуговування проводиться виключно в авторизованих сервісних центрах. Тому, гарантійне обслуговування здійснюється виключно авторизованими сервісними центрами виробника товару, Відповідач не може впливати на способи та методи проведення сервісного обслуговування та ремонтів, що виконуються авторизованими сервісними центрами виробника товару. Тому і вимога позивача про відшкодування спричиненої шкоди товару, може бути задоволена безпосередньо авторизованим сервісним центром, який спричинив таку шкоду. Відповідно до положень ст.4,22 Закону України « Про захист прав споживачів», споживачі мають право на відшкодування моральної шкоди тільки в разі її заподіяння небезпечною для життя і здоров,я людей продукцією у випадках, передбачених законом. Однак, позивач не надав доказів щодо того, що товар має дефект, що не відповідає рівню безпеки, на яку споживач має право розраховувати. Позивачем не надано належних та допустимих доказів, що йому була завдана шкода саме внаслідок дефекту продукції, яка була придбана саме у відповідача, у зв,язку з чим його здоров,ю було завдано моральної шкоди. Крім того, при купівлі товару, позивачу була надана вся необхідна інформація про товар, його характеристики, позивач мав змогу до моменту купівлі товару оглянути його, перевірити його стан, комплектність та функції, якщо б товар, його вартість та якість за певними критеріями не підійшли б позивачу, або при купівлі товару були б виявлені будь – які недоліки товару, позивач мав змогу не купувати товар, або у момент купівлі відмовитися від придбання такого товару.. Позивач при купівлі товару, його оглянув, жодних зауважень щодо вартості товару, його стану, комплектності та інших критеріїв позивачем заявлено не було, товар був переданий позивачу в належному стані, в підтвердження чого позивач прийняв рішення придбати такий товар, що підтверджується розрахунковим документом та сплатою позивачем грошових коштів. Крім того, позивач не зверталась до відповідача з проханням про проведення експертизи, вона сама звернулась до сервісного центру виробника товару, який не встановив наявності в товарі істотного недоліку. Що стосується витрат по оплаті юридичних послуг, відповідач вважає, що також задоволенню ці вимоги не підлягають, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів понесення витрат на правничу допомогу в розмірі 8720 грн, а саме не надано: детального опису робіт ( наданих послуг), акту приймання – передачі виконаних робіт, доказів оплати правничої допомоги в розмірі 8720,00 грн., свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, ордеру.

Позивач у судовому засіданні підтримала позовні вимоги та просила позов задовольнити у повному обсязі.

Представники відповідача просили відмовити у задоволенні позовних вимог позивача, посилаючись на докази, які зазначені у відзиві на позовну заяву.

Суд, дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, з наступних підстав.

Частиною 1ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 1 ст.4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 3 статті 129 Конституції України визначено основні засади судочинства, однією з яких, згідно пункту 3 вказаної статті, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод всі судові процедури повинні бути справедливими.

Пунктом 1 частини 2 статті 49 ЦПК України визначено, зокрема, що відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог).

Судом встановлено, 12 вересня 2020 року, позивачкою в крамниці «АЛЛО» за адресою: м. Харків, пр. Гагаріна, 177 було придбано два смартфони « Xiaomi Redmi Note 9 Pro 6/128 Gb Tr. Green», про що свідчить фіскальний чек, який відповідно до п.7 ст. 1 ЗУ «Про захист прав споживачів»: «Договір - усний чи письмовий правочин між споживачем і продавцем (виконавцем) про якість, терміни, ціну та інші умови, за яких реалізується продукція. Підтвердження вчинення усного правочину оформляється квитанцією, товарним чи касовим чеком, квитком, талоном або іншими документами». Отже між сторонами було укладено договір.

Фіскальний чек є розрахунковим документом. Він засвідчує факт придбання товару ( послуги) та здійснення за нього оплати. Отримуючи фіскальний чек, покупець підтверджує, що не має претензій до покупки, що була ним здійснена та згоден з сумою, що міститься у такому чеку.

При придбанні товару та послуг консультантами магазину « АЛЛО» було надано всю необхідно інформацію та консультацію щодо функцій товару та послуг.

Доданий до позовної заяви фіскальний чек від 12.09.2020 року на загальну суму 13998,00 грн. підтверджує придбання позивачем саме того товару та послуг, які були придбані,а не будь –які інші. Отже, позивачем були придбані ті товари та послуги, які саме позивач вважав за потрібне придбати.

25.09.2020 року позивач звернулась до магазину з претензією щодо повернення грошових коштів, сплачених за товар загальною вартістю 13998,00 грн, виплатою моральної шкоди у розмірі 28 000 грн та виплатою витрат по оплаті юридичних послуг у розмірі 8 720,00 грн у зв,язку з наявністю істотних недоліків в товарі.

Відповідно відповіді « АЛЛО» № 2225/111 від 23.10.2020 року зазначено, що відсутні підстави для повернення грошових коштів за товар, оскільки з заяви вбачається. що у товарі в процессі користування позивачкою було виявлено недолік, якого не було на момент передачі позивачу товару.

Відповідно акту Головного Управління Држпродспоживслужби в Харківській області № 2126 віж 13.11.2020 року вбачається, що за результатами проведення заходу державного нагляду ( контролю) щодо додержання суб,єктом господарювання вимог законодавства у сфері захисту прав споживачів, порушень не встановлено.

Згідно з п. 22 ч.1 Закону України « Про захист прав споживачів» споживачем є фізична особа, яка придбає, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб.

Визначення поняття гарантії якості товару міститься у ч.1 ст. 675 ЦК України, якою передбачено, що товар, який продавець передає або зобов,язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам, не встановлено договором купівлі – продажу.

Під гарантією якості товару слід розуміти ручання продавця про відсутність у товарі в момент його передачі або в іншій момент, встановлений у договорі, недоліків по якості товару, що знижують його вартість або не дозволяють використовувати відповідно до мети, передбаченої договором. За загальним правилом, товар повинен відповідати вимогам по якості у момент його передачі від продавця до покупця. Це означає, що наслідки, які встановлені законодавством, зокрема, ч. 2 ст. 678 ЦК України та ч. 1 ст. 8 Закону України " Про захист прав споживачів", при реалізації продавцем неякісної продукції настають у випадку, коли недоліки товару мали місце на час його передання покупцеві, але не були і не могли бути виявлені останнім у момент передання. Тобто, вказані недоліки стосуються експлуатаційних ( споживчих) власнивостей товару і не пов,язані з його механічним пошкодженням, які можна виявити шляхом візуального огляду.

Згідно з визначеннями, що закріплені у ст. 1 Закону України « Про захист прав споживачів» гарантійний строк – це строк, протягом якого виробник ( продацеь, виконавець або будь – яка третя особа) бере на себе зобов,язання про здійснення безоплатного ремонту або зміни відповідної продукції у зв,язку з введенням її в обіг.

Статтею 7 Закону України передбачено, що виробник ( виконавець) забезпечує належну роботу (застосування, використання) продукції, в тому числі комплектуючих виробів, протягом гарантійного строку, встановленого нормативно – правовими актами, нормативними документами чи договором. Гарантійний строк зазначається в паспорті на продукцію або будь – якому іншому документі, що додається до продукції, При виконанні гарантійного ремонту гарантійний строк збільшується на час перебування продукції в ремонті. Зазначений час обчислюється від дня, коли споживач звернувся з вимогою про усунення недоліків.

Відповідно до ч.1 ст. 708 ЦК України у разі виявлення покупцем протягом гарантійного або інших строків, встановлених обов,язковими для сторін правилами чи договором, недоліків, не застережених продавцем, або фальсифікації товару покупець має право за своїм вибором: 1) вимагати від продавця або виготовлювача безоплатного усунення недоліків товару або відшкодування витрат, здійснених покупцем чи третьою особою, на їх виправлення; 2) вимагати від продавця або виготовлювача заміни товару на аналогічний товар належної якості або на такий самий товар іншої моделі з відповідним перерахунком у разі різниці в ціні;3) вимагати від продавця або виготовлювача відповідного зменшення ціни; відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми.

Відповідно до п.п.12,15 ч.1 Закону України « Про захист прав споживачів» істотний недолік – недолік, який робить неможливим чи недопустимим використання товару, відповідно до його цільового призначення, виник з вини виробника ( продавця, виконавця), після його усунення проявляється знову з незалежних від споживача причин і при цьому наділений хоча б однією з нижченаведених ознак:а) він взагалі не може бути усунутий;б) його усунення потребує понад чотирнадцять календарних днів;в) він робить товар суттєво іншим, ніж передбачено договором.

Таким чином, ознакою істотного недоліку – є сукупність вказаних вище обставин.

Недолік- будь яка невідповідність продукції вимогам нормативно – правових актів і нормативних документів, умовам договорів або вимогам, що пред,являються до неї, а також інформації про продукцію, наданій виробником ( виконавцем, продавцем).

Необхідно розмежувати права споживача, які відносяться до категорії товарів, що мають недоліки ( право на безооплатне усунення недоліків товару) та до категорії товарів, що мають істотні недоліки ( право на обмін товару чи розірвання договору).

Тільки сукупність цих обов,язкових ознак недоліку надає підстави вважати його істотним недоліком із усіма правовими наслідками щодо задоволення вимог споживачів, та повернення грошових коштів, сплачених за товар.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 01 лютого 2018 року, справа № 661/67/16-ц

Відповідно норм матеріального права, дає підстави для висновку про те, що встановлений ч.2 ст. 679 ЦК України обов,язок продавця довести факт виникнення недоліків товару після його передання покупцеві( якщо продавцем надані гарантії щодо якості товару) покладається на нього у випадку, коли такі недоліки не є очевидними, оскільки в такому випадку покупець має можливість виявити ці недоліки і відмовитися від укладання договору або укласти його на інших умовах. Якщо ж покупець, маючи реальну можливість оглянути товар і виявити у ньому очевидні дефекти, не скористався цим правом до передання йому товару, а виявив їх після такого передання, то тягар доведення відповідно до ч. 1 ст. 679 ЦК України покладається на нього.

Отже, як зазначив Верховний Суд у постанові від23.07.2018 року по справі № 127/1010/17 правове значення для правильного вирішення справи має не факт наявності чи відсутності наданої продавцем гарантії щодо якості товару, а час ( момент) виявлення покупцем недоліків товару – до чи після його передання покупцеві.

Позивачем 12.09.2020 року був придбаний товар, який вона 16.09.2020 року самостійно сдала на діагностику в сервісний центр відповідно до двох актів прийому передачі виробів № SE-24522 та № SE-24523. Доказів того, що позивач зверталась до відповідача, щодо направлення до сервісного центру, суду не наданою.

Відповідно до ч. 3 ст. 8 Закону України « Про захист прав споживачів» вимоги споживача, встановлені ч.1 цієї статті, пред,являються на вибір споживача продавцеві за місцем купівлі товару, виробникові або підприємству, що задовольняє ці вимоги, за місцезнаходженням споживача.

Таким чином, враховуючи ч.3 ст. 8 Закону України « Про захист прав споживачів», позивач особисто прийняв рішення щодо передачі товару саме до авторизованого сервісного центру виробника товару.

Відповідно до актів прийому передачі виробів № SE-24522 та № SE-24523, вбачається що товар має сліди експлуатації, тобто товар використовувся, у зв,язку з чим втратив товарний вигляд. Крім того, акти не містять висновку щодо наявності в товарі істотного недоліку, не встановлюють причинно – наслідкового зв,язку заявленого позивачем недоліку (мусор под стеклом основной камеры).

Таким чином, зазначені акти не містять відомостей про наявність в товарі істотного недоліку.

Відповідно до ч. 1 ст.901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За змістом статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.526 ЦК України,зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Проте, позивачкою жодного належного та допустимого доказу в підтвердження факту звернення до відповідача, та те, що останій її направив до сервісного центру, не доведено, як того вимагають вищевказані обставини, що є підставою для відшкодування завданої шкоди, яка за змістом ст.12, 13, 81 ЦПК України, повинна бути доведена.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів», споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб в тому числі мають право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону.

Підстави для відшкодування моральної шкоди визначені, зокрема, ст. 23 ЦК України. Згідно вказаної норми, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Крім того, позивачкою, в супереч вимог ст.12, 13, 81 ЦПК України не доведено обставини, на які вона посилалась, як на підставу для відшкодування моральної шкоди, а саме неможливість користування смартфонами. Таким чином, згідно статті 13 ЦПК України, в межах заявлених позивачем вимог та на підставі поданих учасниками справи доказів, суд приходить до висновку щодо відсутності підстав для відшкодування моральної шкоди.

У відповідності до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного суду України № 5 від 12.04.1996 року «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів», розглядаючи питання про характер правовідносин між споживачем і виробником (виконавцем), про наявність основ і умов їхнього виникнення, про права й обов`язки сторін, суд може виходити як з норм Закону України від 12.05.1991 року «Про захист прав споживачів» і прийнятих відповідно до нього нормативних актів, так і з відповідних норм ЦК України й іншого законодавства, що регулює ті ж самі питання і не суперечать Закону.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Оцінюючи аргументи сторін, суд в тому числі керується прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, який зазначав, що хоча п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. (рішення у справі «Руїз Торіха проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine),рішення від 09.12.94 р., Серія A, N 303-A, параграф 29).

Аргументи позивача, щодо продажу неякісної продукції з посиланням на товарний чек не можуть бути прийняти як підстави для відшкодування шкоди.

Позивачем по справі не надано суду доказів, які б підтвердили наявність дефекту товару, який не відповідає рівню безпеки у розумінні Закону України « Про відповідальність за шкоду, завдані внаслідок дефекту продукції», а саме, що товар мав дефект та не відповідав рівню безпеки, на яку споживач мав право розраховувати.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.95 р. „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного суду № 5 від 25.05.01 р. (п.3) під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Згідно п.5 цієї Постанови відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності, обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відповідно до п. 1 ст. 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

На підставі наведеного, з урахуванням того, що відповідач діяв у відповідності до чинного законодавства України та судом не встановлено його вини у порушенні прав позивача, у суду відсутні підстави вважати, що позивачу була спричинена моральна шкода, а тому ці вимоги також задоволенню не підлягають.

Згідно ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Суд постановляє рішення в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Отже, сукупність встановлених обставини відповідно до вимог закону є підставою у відмові в задоволення позовних вимог.

Оскільки суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, тому у відповідності вимог ст.ст. 141, 142 ЦПК України судові витрати не відшкодовуються.

Керуючись ст.11, 15, 62, 81, 169, 203, 213, 215,223,226, 263, 265, 282-284, 289 ЦПК України,

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ « АЛЛО» про захист прав споживачів - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Комінтернівський районний суд м. Харкова протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , код НОМЕР_2 , місце Харьків АДРЕСА_1

Відповідач: ТОВ « АЛЛО» код 30012848,49044 м. Дніпро, вул. Барикадна буд 15 -А.

Суддя: В. О. Музиченко