Ухвала суду № 97075922, 21.05.2021, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа 303/202/19

№ 1-КП/303/163/21

Номер рядка стат. звіту 252

У Х В А Л А

18 травня 2021 року м. Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

у складі колегії: головуючого – судді Морозової Н. Л.

суддів: Кость В. В., Котубей І. І.

секретар судового засідання Ленд`єл П. П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Мукачеві клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_1 та про продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту щодо обвинуваченого ОСОБА_2 , подані у кримінальному провадженні № 12017070000000218 внесеному до ЄРДР 21.10.2017 року за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.3 ст. 307 КК України,

ОСОБА_2 , у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого: ч.1 ст. 263, ч.3 ст. 307 КК України,

ОСОБА_4 , у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого: ч.3 ст.307, ч.2 ст.309 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

сторони обвинувачення - прокурора Кондратенко І. М.

сторони захисту - обвинувачених: ОСОБА_1 , ОСОБА_3

ОСОБА_2 , ОСОБА_5

- захисників: (адвокатів) Сабов І. І.,

Соскіда Ю. Ю., Грицак А. В.

перекладача - Веремеєнко В. В.

В С Т А Н О В И В :

У провадженні Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області, знаходиться кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.3 ст.307 КК України, ОСОБА_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.3 ст.307 КК України та ч.1 ст.263 КК України, ОСОБА_4 , у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.3 ст.307 КК України та ч.2 ст.309 КК України.

У судовому засіданні, прокурор подав суду клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного відносно обвинуваченого ОСОБА_1 ухвалою Мукачівського міськрайонного суду від 09 грудня 2020 року.

Клопотання прокурора мотивовано тим, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.3 ст.307 КК України, - тобто незаконне придбання, зберігання з метою збуту та збут наркотичних засобів, вчинене повторно, у великих розмірах, вчинене організованою групою, яке відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії особливо тяжких. Пред`явлене ОСОБА_1 обвинувачення за ч.3 ст.307 КК України, обґрунтовується сукупністю здобутих в ході досудового розслідування доказів у межах даного кримінального провадження. ОСОБА_1 обвинувачується, як організатор організованої групи, який, згідно розробленого плану та розподілу ролей, діючи як виконавець, здійснював системний та тривалий у часі збут наркотичних засобів та психотропних речовин у складі ретельно зорганізованої групи із значним обсягом поставки, а також широким колом осіб, що збагачувалися від вказаної злочинної діяльності та повідомлення йому 10.07.2020 року про підозру за ч.2 ст.307 КК України в іншому кримінальному провадженні № 420220070000000088 внесеному до ЄРДР 14.02.2020 р., дають стороні обвинувачення підстави стверджувати, що обвинувачений ОСОБА_1 перебуваючи на волі може продовжити злочинну діяльність, що вказує на наявність ризику передбаченого п. 5) ч.1 ст. 177 КПК України. Усвідомлення тяжкості покарання, яке загрожує ОСОБА_1 у випадку визнання його винним, може спонукати обвинуваченого до вчинення дій, спрямованих на перешкоджання повному і об`єктивному судовому провадженню, що вказує на наявність, ризиків, передбачених: п.1), п.3), п.4) ст.1 77 КПК України, а саме: переховуватися від суду; незаконно впливати на свідків, інших обвинувачених – членів організованої групи, у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення. Наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які не втратили своєї актуальності на даний час, оскільки судовий розгляд триває, свідки та обвинувачені не допитані, дає підстави для продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Обвинувачений та його захисник-адвокат Сабов І. І., заперечили проти задоволення клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. У своєму запереченні захисник обвинуваченого посилався на те, що прокурором не доведено можливість впливу його підзахисного на свідків у даному кримінальному провадженні, наміру обвинуваченого ОСОБА_1 переховуватися від суду чи перешкоджати кримінальному провадженню, а тому вважає, що ризики перестали існувати. У зв`язку з таким, просив застосувати до його підзахисного менш суворий запобіжний захід – домашній арешт.

Заслухавши позицію прокурора з приводу заявленого клопотання, думку обвинуваченого, його захисника та позиції інших учасників судового розгляду, дослідивши клопотання, суд приходить до висновку, що клопотання підлягає до задоволення з наступних підстав:

Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду від 09 грудня 2020 року, в порядку частини 10 ст. 182 КПК України обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.3 ст.307 КК України.

Відповідно до ч.1 ст. 197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

Відповідно до абзацу другого частини 3 статті 331 КПК України, до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту, суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України (ч.2 ст.331 КПК України).

Судом встановлено, що в даному кримінальному провадженні ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 12 років.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини «Тейс проти Румунії», автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішенні питання про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 строку тримання під вартою колегія суддів виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України, а саме: запобігання спробам обвинуваченого переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення чи перешкоджати встановленню істини у справі іншим чином.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність подовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Обраний ухвалою суду від 09 грудня 2020 року в порядку частини 10 ст. 182 КПК України відносно обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з урахуванням обставин, що передували його обранню, тобто порушення обвинуваченим, до якого було застосовано запобіжний захід у вигляді застави обов`язків, покладених на нього судом у зв`язку з чим – заставу було звернено в дохід держави, а до нього було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з його тривалості у співвідношенні із тяжкістю обвинувачення та наявної обґрунтованої підозри на даний час не виходить за межі розумного строку. Він кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.

Під час розгляду кримінального провадження в судовому засіданні не здобуто відомостей, які би безумовно свідчили про неможливість тримання обвинуваченого ОСОБА_1 під вартою, також судом не отримано відомостей, щодо міцних соціальних зв`язків чи іншого комплексу обставин, які би переважили ризики передбачені ст.177 КПК України.

Згідно правової позиції Європейського суду у справі "Марченко проти України", при розгляді клопотання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має бути розглянута можливість застосування інших (альтернатиних) запобіжних заходів.

Вирішуючи питання про можливість застосування альтернативних запобіжних заходів щодо обвинуваченого ОСОБА_1 , суд бере до уваги п.2 ч.4 ст.183 КПК України та враховує те, що згідно обвинувального акту, ОСОБА_1 інкриміновано умисний особливо тяжкий злочини, за який передбачена відповідальність виключно у виді позбавлення волі, а отже він усвідомлює неминучість покарання, що може спонукати його впливати на свідків та інших обвинувачених у даному кримінальному провадженні з метою зміни ними показів та переховуватись від суду, перешкоджати судовому провадженню. Суд у складі колегії суддів приходить до переконання, що жоден із інших - альтернативних запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не в змозі забезпечити уникненню ризиків, передбачених ст.177 КПК України, належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_1 та виконання ними процесуальних рішень суду.

Наведені прокурором ризики є дійсними та триваючими, і вони виключають на даний час можливість зміни міри запобіжного заходу щодо обвинуваченому на більш м`який, а тому клопотання захисника з цього приводу не підлягають задоволенню.

Колегія суддів вважає, що продовження строку утримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки по справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.

Відтак, є достатні підстави для задоволення клопотання прокурора та продовження обвинуваченому строк тримання під вартою на строк, що не перевищує 60 днів.

У судовому засіданні, прокурор подав суду клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, обраного відносно обвинуваченого ОСОБА_2 ухвалою Мукачівського міськрайонного суду від 09 грудня 2020 року.

Клопотання прокурора мотивовано тим, що ОСОБА_2 , обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого: ч. 1 ст.263 КК України та ч.3 ст.307 КК України, - тобто незаконне придбання, зберігання з метою збуту та збут наркотичних засобів, вчинене повторно, у великих розмірах, вчинене організованою групою, яке відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії особливо тяжких. Пред`явлене ОСОБА_2 обвинувачення за ч. 1. ст. 263 та ч.3 ст.307 КК України, обґрунтовується сукупністю здобутих в ході досудового розслідування доказів у межах даного кримінального провадження. ОСОБА_1 за ч.3 ст. 307 КК України обвинувачується, як виконавець організованої групи, який, згідно розробленого плану та розподілу ролей, діючи як виконавець, здійснював системний та тривалий у часі збут наркотичних засобів та психотропних речовин у складі ретельно зорганізованої групи із значним обсягом поставки, а також широким колом осіб, що збагачувалися від вказаної злочинної діяльності, дають стороні обвинувачення підстави стверджувати, що обвинувачений ОСОБА_2 перебуваючи на волі може продовжити злочинну діяльність, що вказує на наявність ризику передбаченого п. 5) ч.1 ст. 177 КПК України. Усвідомлення тяжкості покарання, яке загрожує ОСОБА_2 у випадку визнання його винним, може спонукати обвинуваченого до вчинення дій, спрямованих на перешкоджання повному і об`єктивному судовому провадженню, що вказує на наявність, ризиків, передбачених: п.1), п.3), п.4) ст.1 77 КПК України, а саме: переховуватися від суду; незаконно впливати на свідків, інших обвинувачених – членів організованої групи, у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення. Наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які не втратили своєї актуальності на даний час, оскільки судовий розгляд триває, свідки та обвинувачені не допитані, дає підстави для продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Обвинувачений та його захисник-адвокат Сабов І. І., заперечили проти задоволення клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у цілодобового домашнього арешту. У своєму запереченні захисник обвинуваченого посилався на те, що прокурором не доведено можливість впливу його підзахисного на свідків у даному кримінальному провадженні, наміру обвинуваченого ОСОБА_2 переховуватися від суду чи перешкоджати кримінальному провадженню, а тому вважає, що ризики перестали існувати. Обвинувачений посилаючись на те, що в нього на утриманні та вихованні перебуває четверо малолітніх дітей, просив змінити запобіжний захід застосований до нього судом з цілодобового домашнього арешту на домашній арешт у нічну пору доби, - давши йому можливість працювати та належним чином забезпечувати достойне існування своєї багатодітної сім`ї.

Заслухавши позицію прокурора з приводу заявленого клопотання, думку обвинуваченого, його захисника та позиції інших учасників судового розгляду, дослідивши клопотання, суд приходить до висновку, що клопотання підлягає до задоволення з наступних підстав:

Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду від 09 грудня 2020 року, в порядку частини 10 ст. 182 КПК України обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту відносно ОСОБА_2 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 263 та ч.3 ст.307 КК України з покладення на нього обов`язків визначених судом, в тому числі цілодобово не покидати місце постійного проживання.

Відповідно до ч.6 ст. 181 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання особи під домашнім арештом або продовження строку тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України (ч.2 ст.331 КПК України).

Судом встановлено, що в даному кримінальному провадженні ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні тяжкого та особливо тяжкого злочинів, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 12 років.

Обраний ухвалою суду від 09 грудня 2020 року в порядку частини 10 ст. 182 КПК України відносно обвинуваченого ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з урахуванням обставин, що передували його обранню, тобто порушення обвинуваченим, до якого було застосовано запобіжний захід у вигляді застави обов`язків, покладених на нього судом у зв`язку з чим – заставу було звернено в дохід держави, а до нього було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з його тривалості у співвідношенні із тяжкістю обвинувачення та наявної обґрунтованої підозри на даний час не виходить за межі розумного строку. Він кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.

Під час розгляду кримінального провадження в судовому засіданні не здобуто відомостей, які би безумовно свідчили про неможливість тримання обвинуваченого ОСОБА_2 під домашнім арештом, які би переважили ризики передбачені ст.177 КПК України.

При цьому судом отримано відомості, які дають суду підстави змінити в порядку ч.1 ст. 181 КПК України обраний відносно запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з «цілодобового» на домашній арешт « у певний період доби».

Вирішуючи питання про можливість застосування альтернативних запобіжних заходів щодо обвинуваченого ОСОБА_2 , суд бере до уваги п.2 ч.4 ст.183 КПК України та враховує те, що згідно обвинувального акту, ОСОБА_2 інкриміновано умисний особливо тяжкий злочини, за який передбачена відповідальність виключно у виді позбавлення волі, а отже він усвідомлює неминучість покарання, що може спонукати його впливати на свідків та інших обвинувачених у даному кримінальному провадженні з метою зміни ними показів та переховуватись від суду, перешкоджати судовому провадженню. Суд у складі колегії суддів приходить до переконання, що жоден із інших - альтернативних більш м`яких запобіжних заходів, окрім домашнього арешту, не в змозі забезпечити уникненню ризиків, передбачених ст.177 КПК України, належну процесуальну поведінку обвинуваченого та виконання ними процесуальних рішень суду.

Наведені прокурором ризики є дійсними та триваючими, і вони виключають на даний час можливість зміни міри запобіжного заходу обвинуваченому на більш м`який.

Колегія суддів вважає, що продовження строку утримання під домашнім арештом обвинуваченого ОСОБА_2 (у певний період доби) не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки по справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.

Відтак, є достатні підстави для задоволення клопотання прокурора та продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту (у певний період доби) на строк, що не перевищує двох місяців з покладенням на нього визначених судом обов`язків, передбачених ст. 194 цього Кодексу .

Керуючись: статтями 176-178, 181- 184, 193, 331, 376 КПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_1 - задоволити.

Продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного відносно ОСОБА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.3 ст. 307 КК України, строком на 60 діб, тобто по 16 липня 2021 року, включно.

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту щодо обвинуваченого ОСОБА_2 , - задоволити.

Продовжити дію запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту обраного відносно ОСОБА_2 обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.3 ст. 307, ч.1 ст.263 КК України, строком до двох місяців, тобто по 16 липня 2021 року, включно.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_2 , такі обов`язки:

1) прибувати до суду за першою вимогою;

2) не покидати місце фактичного проживання, а саме: будинок АДРЕСА_1 в нічний час з 22:00 год. вечора по 06:00 год. ранку;

3) утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні.

Зобов`язання, зазначені у пункті 2 цієї ухвали, застосовуються до обвинуваченого на строк 2 (два) місяці з дати винесення цієї ухвали. Продовження цього строку можливе у порядку, передбаченому ст. 199 КПК України.

Порушення умов домашнього арешту має наслідком можливість застосування більш суворої міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Після закінчення цього строку ухвала про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту припиняє свою дію і запобіжний захід вважається скасованим.

Контроль за виконанням ухвали в частині застосування запобіжного заходу, покласти на прокурора у даному кримінальному провадженні.

Копію ухвали вручити обвинуваченим негайно після її оголошення та направити учасникам судового провадження для відому.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення і може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п"яти діб з моменту оголошення.

Головуючий суддя Морозова Н. Л.

судді: Кость В. В.

Котубей І. І.