Рішення № 97075893, 21.05.2021, Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

Номер справи 623/1183/21

Номер провадження 2-а/623/26/2021

РІШЕННЯ

іменем України

21 травня 2021 року м. Ізюм

Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

в складі головуючого судді Одарюка М.П.,

за участю секретаря Костенко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали судових засідань суду в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу № 623/1183/21 за позовом ОСОБА_1 до Старшого прикордонних нарядів в контрольному пункті в`їзду/ виїзду «Станиця Луганська», начальнику відділу прикордонної служби «Станиця Луганська» підполковника Вальчук Володимира Олександровича про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з адміністративним позовом, в якому просить скасувати постанову № 140527 від 25.03.2021 та постанову № 140528 від 25.03.2021 року про притягнення її до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 204-2 КУпАП, обґрунтовуючи тим, що постанова винесена з порушенням вимог чинного законодавства та є незаконною.

В обґрунтування позову посилається на те, що 25 березня 2021 року під час перетину контрольного пункту в`їзду/виїзду «Станиця Луганська» у відношенні неї відповідачем прийнято дві постанови про накладення адміністративного стягнення № 140527, № 140528 у вигляді застосування штрафів у розмірі 5100,00 грн по кожній постанові. Позивачка вказує на те, що у матеріалах справи відсутні докази, зібрані особою, уповноважено на складання протоколів, які б містили у собі фактичні дані щодо порушення неї порядку в`їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї, які б можливо використовувати для встановлення обставин справи відповідно до принципу об`єктивної істини. Також відповідачем не враховано норми ст. 38 КУпАП щодо строків накладення адміністративного стягнення. Зокрема адміністративне стягнення за вчинення правопорушень, передбачених статтями 204-1 і 204-2 КУпАП, може бути накладено протягом трьох місяців з дня їх виявлення, але не пізніше року з дня їх вчинення. Як свідчать оскаржувані постанови правопорушення нібито вчинено 08 листопада 2020 року ( постанова № 140528) та 13 листопада 2020 року ( постанова № 140527). Вказані обставини відомі з облікових даних наявних баз. Таким чином про вказане правопорушення відомо, тобто воно виявлено прикордонною службою 08 та 13 листопада 2020 року відповідно. Таким чином, станом на 25 березня 2021 року, на час розгляду справ про адміністративне правопорушення вже сплинуло 3 місяці строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст. 38 КУпАП. Позивачка вказує на те, що під час розгляду справ та при накладенні стягнень не було враховано характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність у порядку, передбаченому частиною другою статті 33 КУпАП.

Від начальника відділу прикордонної служби « Станиця Луганська» до суду надійшов відзив, в якому просив відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі з наступних підстав. 25 березня 2021 року о 15 год. 20 хв. під час перетину лінії розмежування прикордонним нарядом «Перевірка документів» у складі прапорщика Сергія ТЕНЮТИ було виявлено громадянку України ОСОБА_2 , на яку було спрацювання онлайн бази «Ризик Перетин». У разі цього спрацювання особу детально перевіряють за наявними базами.

Відповідно до рапорту Старшого інспектора прикордонної служби 2-ого відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби «Станиця Луганська» прапорщика Владислава СОКРОВИЩУКА було встановлено, що під час перебування в прикордонному наряді «Перевірка документів» було перевірено особу за наявною базу даних підсистеми «Ризик» КАІС ПК «Гарт-1»:

26.09.2020особа здійснила виїзд з контрольованої території України до тимчасово окупованої території України через КПВВ «Станиця Луганська»;

09.11.2020особа здійснила в`їзд до контрольованої території України з території Російської Федерації через пункт пропуску «Гоптівка»;

12.11.2020особа здійснила виїзд з контрольованої території України до території Російської Федерації через пункт пропуску «Мілове»;

06.12.2020особа здійснила в`їзд до контрольованої території України з тимчасово окупованої території України через КПВВ «Станиця Луганська».

Виходячи з вищевикладених відомостей (які були доведенні до особи) встановлюється наступне, що у період з 26.09.2020 по 09.11.2020 рр., особа здійснила виїзд з тимчасово окупованої території України поза контрольними пунктами в`їзду- виїзду, та у період з 12.11.2020 по 06.12.2020 рр. особа здійснила в`їзд до тимчасово окупованої території України поза контрольними пунктами в`їзду-виїзду, відповідно в її діях вбачається порушення вимог частини першої статті 12 Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» та п. З, п. 6, п.7 та п.21 «Порядку в`їзд осіб, переміщення товарів на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях і виїзду осіб, переміщення товарів з таких територій», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2019 року №815, та у зв`язку з тим, що особу була протягом року піддана адміністративному стягненню за однорідне правопорушення, то відповідальність за правопорушення передбачена ч.2 ст. 204-2 КУпАП,

Для встановлення більш детальних обставин правопорушення у особи було відібрано пояснення, в якому зазначала що здійснила в`їзд на ТОТУ та виїзду з неї через ППр «Ізварине».

Відповідно до Рішення Кабінету Міністрів України від 23 червня 2014 року про припинення руху в пункті пропуску для міжнародного автомобільного сполучення «Ізварине», розташованого у Луганській області.

Внаслідок збройного протистояння персонал зміни прикордонних нарядів та інших контрольних служб був змушений залишати територію зазначеного пункту пропуску.

Такі дії незаконних збройних формувань призвели до унеможливленим виконання завдань по забезпеченню пропускних операцій та безпеки громадян під час перетинання державного кордону в пункті пропуску «Ізварине».

Особі, яка притягається до адміністративної відповідальності за адміністративні правопорушення протидію яким відповідно до ст. 222-1, п. 1 ч. 1 ст. 255 КУпАП віднесено до компетенції Держприкордонслужби були роз`ясненні права передбачені ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України особі, що підтверджується відповідною пам`яткою. Також при винесенні постанови особа не надавали будь-яких клопотань, в тому числі - ознайомлення з матеріалами справи, не заявляла заперечень та відповідно на питання посадової особи ДПСУ не вказувала, що є пенсіонеркою та має невеликий розмір пенсії, яка зазначено в адміністративному позові.

Відповідно до ч. 1 ст. 258 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення не було складено у зв`язку з тим, що при відібрані пояснення особа зазначала, що допущене правопорушення не буде оспорювати, та при складанні постанови особа не оспорювала допущене порушення і адміністративне стягнення.

Для підтвердження достовірності облікових даних зазначених у рапорті прапорщика ОСОБА_3 та які зазначались в оскаржуваній постанові, додатково надаю витяг з бази динних підсистеми «Ризик» КАІС ПК «Гарт-1» (Додаток №7).

Згідно абз. 2 п. З ст. 1 Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях»:

Межі та перелік районів, міст, селищ і сіл, части їх територій, тимчасово окупованих у Донецькій та Луганській областях, визначаються Президентом України за поданням Міністерства оборони України, підготовленим на основі пропозицій Генерального штабу.

Відповідно до «МЕЖІ ТА ПЕРЕЛІК районів, міст, селищ і сіл, частин їх територій, тимчасово окупованих у Донецькій та Луганській областях» затвердженого Указом Президента України від 07 лютого 2019 року №32/2019 - н.п. Ізварине, Луганської області входить до переліку територій, тимчасово окупованих у Луганській області.

Згідно абз. 1 п. 1 «Порядок в`їзд осіб, переміщення товарів на тимчасово окуповані території України у Донецькій та Луганській областях і виїзду осіб, переміщення товарів з таких територій» затвердженого ПКМУ від 17.07.2019 року №815 (далі - порядок), порядок визначає процедуру в`їзду/виїзду осіб і транспортирних засобів, за допомогою яких вони переміщуються, і переміщення товарів на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях (далі - тимчасово окуповані території) та таких територій.

Згідно абз. 1 п. З цього Порядку - в`їзд/виїзд осіб, у тому числі транспортних засобів, за допомогою яких вони переміщуються, а також переміщення товарів на тимчасово окупованій території та з таких територій здійснюється виключно через визначені контрольні пункту в`їзду-виїзду відповідно до вимог цього Порядку.

Згідно абз. 4 п. З цього Порядку - рух автомобільного транспорту в межах контрольованої території від контрольних пунктів в`їзду-виїзду до лінії розмежування та у зворотному напрямку здійснюється лише дорожніми коридорами (автомобільними)

Згідно абз. 5 п. З цього Порядку - поза визначеними контрольними пунктами виїзду переміщення через лінію розмежування осіб, транспортних засобів та товарів заборонено. Об`їзні шляхи навколо дорожніх коридорів (автомобільних та на залізничному транспорті) за рішенням Командувача об`єднаних сил ліквідуються (перекриваються).

А також відповідно до абз. 1 п.7 цього Порядку - Інформація про осіб, транспортні засоби, які в`їжджають на тимчасово окуповані території або виїжджають з них, обліковується уповноваженими службовими особами підрозділів Держприкордонслужби.

Відповідно до п. 21 цього Порядку - Особи, транспортні засоби, що в`їжджають - виїжджають, товари (вантажі), що переміщуються на тимчасово окуповані території та з таких територій через контрольні пункт в`їзду-виїзду, підлягають контролю в`їзду/виїзду.

Контроль в`їзду/виїзду полягає у:

Під час здійснення окремих процедур прикордонного контролю в`їзду/виїзду в контрольних пунктах в`їзду-виїзду уповноважені службові особи органів охорони державного кордону використовують бази даних Держприкордонслужби, інші передбачені законодавством бази даних та виконують рішення судів, доручення уповноважених державних органів, що надаються відповідно до Порядку надання Державній прикордонній службі та виконання нею доручень уповноважених державних органів щодо осіб, які перетинають державний кордон, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2013 р. № 280, а також за результатами оцінки ризиків проводять опитування осіб з метою з`ясування наявності або відсутності підстав для відмови у в`їзді на тимчасово окуповані території та виїзді з них.

Відповідач вказує на те, що факт вчинення Позивачем правопорушення доведеним витягами з баз даних в яких відсутня інформація про проходження особою контролю в`їзду-виїзду та поясненням особи.

Постанови про накладення адміністративного стягнення №140527 та №140528 від

25.03.2021року складені та винесені уповноваженою особою, за своєю формою та змістом відповідають нормам чинного законодавства, в тому числі були враховані норми ст. 38 КУпАП, адміністративне стягнення накладено в межах санкції, протягом трьох місяців з дня їх виявлення, і не пізніше року з дня їх вчинення, тому передбаченої ч. 2 ст. 204-2 КУпАП.

Таким чином, виносячи постанову у справі про адміністративне правопорушення, відповідач діяв на підставі та в межах своїх повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України та іншими нормативними правовими актами, у зв`язку з чим відсутні підстави для скасування оскаржуваної постанови з огляду на її правомірність.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

За змістом статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Згідно ч.1 ст.5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Стаття 55 Конституції України передбачає, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Судом встановлено, що 25 березня 2021 року під час перетину контрольного пункту в`їзду/виїзду «Станиця Луганська» у відношенні ОСОБА_1 прийнято дві постанови про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення ч. 2 ст. 204-2 КУпАП № 140527, № 140528 та накладено адміністративне стягнення у вигляді застосування штрафів у розмірі 5100,00 грн по кожній постанові

З копії постанови № 140528 від 25 березня 2021 року вбачається, що 25 березня 2021 року о 15 годині 20 хвилин в контрольному пункті в`їзду – виїзду «Станиця Луганська» під час здійснення контролю в`їзду – виїзду було виявлено гр. України, ОСОБА_1 , яка 08.11.2020 року близько 18 год. 00 хв. здійснила виїзд з тимчасово купованої території України до території Російської Федерації через ППр «Ізварине» ( ТОТ) –ППр «Донець» ( РФ) в районі п.п. Ізварене Лу3ганськоїї області, що підтверджується поясненнями особт та обліковими записами за наявними базами, чим порушила вимоги п. 3 «Порядку в`їзд осіб, переміщення товарів на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях і виїзду осіб, переміщення товарів з таких територій», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2019 року № 815 та скоїла правопорушення передбачене ч. 2 ст. 204-2 КУпАП.( а.с.9-10).

Постанови № 140527 від 25.03.2021 на яку посилається позивачка в позовній заяві, матеріали справи не містять.

Із витягів з бази даних підсистеми «Ризик» КАІС ПК «ГАРТ-1» відносно гр. ОСОБА_1 вбачається у період правопорушення з 12.11.2020 по 06.12.2020, 26.09.2020 по 09.11.2020 відповідно до якого особа здійснила в`їзд до ТОТУ поза КПВВ без проходження контролю в`їзду/ виїзду

Статтею 204-2 ч.1 КУпАП, передбачена відповідальність за порушення порядку в`їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї.

Відповідно до ст.33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Відповідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Відповідно до ст.10 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2017 року, громадяни України мають право на вільний та безперешкодний в`їзд на тимчасово окуповану територію і виїзд з неї через контрольні пункти в`їзду-виїзду за умови пред`явлення документа, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.

Згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2019 року № 815 «Про затвердження Порядку в`їзду осіб, переміщення товарів на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях і виїзду осіб, переміщення товарів з таких територій» визначено, що в`їзд на тимчасом окуповану територію України та виїзд з неї здійснюється через контрольні пункти.

Наказом командувача об`єднаних сил від 06.10.2019 року № 942 «Про визначення контрольних пунктів в`їзду/виїзду для перетинання лінії розмежування в межах Донецької та Луганської областей.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 18.02.2015 року № 106-р «Про закриття пунктів пропуску через державний кордон» закрито пункти пропуску через державний кордон України в Донецькій та Луганській областях (пунктів контролю), а саме: «Маринівка», «Новоазовськ», «Успенка», «Іловайськ», «Квашине», «Донецьк», «Должанський», «Червона Могила», «Ізварине», «Красна Талівка», «Юганівка», «Герасимівка», «Петрівка», «Луганськ».

Відповідно до ст.19 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», п.44.Постанови КМ України №367 «Про затвердження Порядку в`їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї» від 04.06.2015 р., за порушення порядку в`їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзд з неї, особи притягуються до відповідальності згідно із законом.

Таким чином, позивач ОСОБА_1 не виконав вимоги законодавства України та порушив порядок виїзду з тимчасово окупованої території України, чим скоїв адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.204-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, але ч. 1ст. 77 КАС України зазначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно із ст. 222-1 КУпАП, органи Державної прикордонної служби України розглядають справи про адміністративні правопорушення, пов`язані з порушенням прикордонного режиму, режиму в пунктах пропуску через державний кордон України або режимних правил у контрольних пунктах в`їзду - виїзду, порушенням іноземцями та особами без громадянства правил перебування в Україні і транзитного проїзду через її територію, невиконанням рішення про заборону в`їзду в Україну, порушенням порядку в`їзду на тимчасово окуповану територію України або виїзду з неї, а також з порушенням порядку в`їзду до району проведення антитерористичної операції або виїзду з нього (стаття 202, частина друга статті 203, стаття 203-1(щодо порушень, виявлених у пункті пропуску (пункті контролю) через державний кордон України, контрольному пункті в`їзду-виїзду або контрольованому прикордонному районі), статті 204-2, 204-4).

Від імені органів Державної прикордонної служби України розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право: начальники органів охорони державного кордону та Морської охорони Державної прикордонної служби України та їх заступники; інші посадові особи, уповноважені керівником центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону України.

Відповідно до ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності і т.д.

Згідно п.п. 6 п. 3 розділу II Інструкції з оформлення посадовими особами Державної прикордонної служби України матеріалів справ про адміністративні правопорушення затвердженої наказом МВС України від 08.09.2013 року № 898, інспектор мав право розглядати справу про адміністративне правопорушення та накладати адміністративне стягнення.

Згідно ч.4 ст.258 КУпАП у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

Відповідно до ч.4 ст.285 Кодексу України про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу, копія постанови уповноваженої посадової особи у справі про адміністративне правопорушення вручається особі, щодо якої її винесено, на місці вчинення правопорушення.

Згідно ч. 1ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 здійснила в`їзд на тимчасово-окуповану територію України через тимчасово-непрацюючий пункт пропуску «Ізварене» з території України не через контрольні пункти в`їздувиїзду перелік яких визначено додатками 1,2 тимчасового порядку здійснення контролю за переміщенням через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської області за наказом 1 - го заступника керівника антитерористичного центру при СБУ (керівника АТО на території Донецької та Луганської областей обл.) від 14.04.17 № 222-ог та скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч. 2 ст. 204-2 КУпАП.

Отже, факт вчинення позивачем порушення п. 3 «Порядку в`їзд осіб, переміщення товарів на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях і виїзду осіб, переміщення товарів з таких територій», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2019 року № 815, відповідальність за яке передбачена ст. 204-2 КУпАП, є доведеним.

Санкцією ч. 2 ст. 204-2 КУпАП передбачено накладення стягнення у вигляді штрафу від 300 до 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто від 5100 грн. до 8500 грн.

Начальником відділу прикордонної служби «Станиця Луганська» підполковником ОСОБА_4 при накладенні штрафу було враховано характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, та відповідно було обране мінімальне стягнення.

Приймаючи до уваги положення наведених вище норм та співвідносячи їх з встановленими в судовому засіданні фактами, суд вважає, що доказів порушення відповідачем порушень чинного законодавства під час розгляду матеріалів справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , останнім суду не надано.

Щодо аргументів позивача про порушення його права на захист, суд зазначає, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтується на конституційних принципах та правових презумпція, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.

Елементами верховенства права є принцип рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці. Принцип правової визначеності означає, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлених такими обмеженнями.

КУпАП закріплено низку гарантій забезпечення прав суб`єктів, які притягаються до адміністративної відповідальності. В сукупності з конституційними нормами ці гарантії створюють систему процесуальних механізмів захисту особи.

Статтею 268 КУпАП встановлено перелік прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності в тому числі і право знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази.

Як вбачається з матеріалів справи позивачка відмовилась від надання їй безоплатної вторинної правової допомоги, бажала захищати себе особисто, про що надала письмову заяву. Також позивачка надала письмову заяву на ім`я начальника відділу прикордонної служби « Станиця луганська», в якій вину свою визнала та вказувала, що оспорювати допущене адміністративне правопорушення і накладене адміністративне стягнення не буде.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що дії Начальником відділу прикордонної служби «Станиця Луганська» підполковника Вальчука В. у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 відповідають вимогам закону і підстав для скасування постанов у справі про адміністративне правопорушення № 140527 від 25.03.2021 та постанову № 140528 від 25.03.2021 року не вбачається, а тому суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову.

Оскільки в задоволенні позову відмовлено, судові витрати слід залишити за позивачем.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.5,6,77,241-250,286 КАС України, суд

В и р і ш и в:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Старшого прикордонних нарядів в контрольному пункті в`їзду/ виїзду «Станиця Луганська», начальнику відділу прикордонної служби «Станиця Луганська» підполковника Вальчук Володимира Олександровича про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності відмовити повністю.

Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Ізюмського міськрайонного суду М.П. Одарюк