Ухвала суду № 97074356, 20.05.2021, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/15217/19

УХВАЛА

20 травня 2021 року Рівненський міський суд Рівненської області

в особі головуючої судді Панас О.В.

при секретарі судового засідання Корнійчук А.В.

з участю:

представника заявника ОСОБА_1 адвоката Лук`янової М.Л.

державного виконавця Карпінської А.Ю.

стягувачки ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне заяву адвоката Лук`янової Марії Леонідівни в інтересах ОСОБА_1 про скасування заходів щодо тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України,-

в с т а н о в и в:

11.01.2021 року ОСОБА_1 через представника звернувся до Рівненського міського суду із заявою про скасування заходів щодо тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України застосованого згідно ухвали Рівненського міського суду від 09.07.2020р., посилаючись на те, що не був учасником справи при постановленні ухвали про застосування до нього тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України та не міг повідомити про обставини, які мають істотне значення та впливають на вирішення предмету спору у справі, факт ухилення від виконання ним рішень не встановлений, заочні рішення ним оскаржуються, вжитий захід не забезпечує та не сприяє виконанню, оскільки останнє взаємопов`язане з майновим станом боржника, а не його перебуванням на території України, вказує на порушення законних прав його малолітнього сина, який постійно проживає в Республіці Білорусь.

В судове засідання, призначене на 20.05.2021р. ОСОБА_1 не з`явився, представник подала письмову заяву про розгляд справи без участі заявника та його представника, оскільки ними подані усі наявні докази на обгрунтування заяви про скасування заходів щодо тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України. Заяву підтримує та просить її задовольнити.

Представник АТ КБ "Приватбанк" та державний виконавець Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Львів), ОСОБА_2 будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, призначеної на 20.05.2020 р., до суду не з`явилися та не повідомили про причини своєї неявки.

У судовому засіданні 17.02.2021р. представник заявника адвокат Лук`янова М.Л. підтримала подану до суду заяву. Пояснила, що її довіритель з сім`єю проживає у Білорусії. Через обмеження не може виїхати до дружити та дитини, які мають постійне місце проживання у Білорусії. Окрім того, пояснила, що заочні рішення, які звернуті до виконання за якими застосоване обмеження у праві на виїзд її довірителя, на даний час оскаржені. Просила відкласти судове засідання для подачі доказів на підтвердження даних обставин, оскільки вони виникли після пред`явлення заяви до суду. В судовому засіданні 17.02.2021р. державний виконавець пояснила, що через відсутність у боржника майна та коштів, а також доходів, на які можна звернути стягнення, стягнення не проводилися.

Державний виконавець, стягувачка ОСОБА_2 не заперечували проти відкладення судових засідань.

За клопотаннями представника заявника адвоката Лук`янової М.Л. долучені до справи письмові докази:

17.02.2021р. копія заяви про перегляд заочного рішення у справі за позовом ОСОБА_3 ; заява про видачу копії заочних рішень у справах №№ 569/8333/19, 569/19990/19, 569/15217/19;

23.02.2021р. копія паспорту ОСОБА_4 та копія нотаріально засвідченого перекладу

паспорту ОСОБА_4 на 8-ми арк.; копія паспорту ОСОБА_5 та копія нотаріально засвідченого перекладу паспорту ОСОБА_5 на 6-ти арк.; копію довідки державного закладу освіти республіки Білорусь «Ясла-сад №148 м. Гомеля» від 19.02.2021 та копію нотаріально засвідченого перекладу цієї довідки, де вказано, що ОСОБА_5 з 1 вересня 2020 року дійсно є вихованцем інтегрованої групи цього закладу, режим роботи якого з 7 год 30 хв до 18 год 00 хв щоденно, вихідний - субота, неділя .

14.06.2021р. до справи долучено копія постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження.

Враховуючи подані до суду пояснення представника заявника, дослідивши письмові матеріали справи, та оцінивши докази у їх сукупності, суд вважає, що заява підлягає до задоволення з наступних підстав.

Ухвалою від 09.07.2020 року про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 виданий 20.09.2013 Рівненським МВ УДМС України в Рівненській області, закордонні паспорти: НОМЕР_3 виданий 07.08.2012 та НОМЕР_4 виданий 05.03.2020 застосоване обмеження у праві виїзду за межі України до виконання зобов`язань, покладених на нього постановою №569/11435/18 виданою 03.07.2018 року Рівненським міським судом Рівненської області про стягнення із ОСОБА_1 на користь держави штрафу у розмірі 200 грн.; виконавчим листом № 569/8333/19 виданим 11.02.2020 року Рівненським міським судом Рівненської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму боргу у вигляді інфляційних втрат за час прострочення виконання грошових зобов`язань за період з 03.06.2014 року по 15.09.2015 року в сумі 373 607 грн.; виконавчим листом № 569/15217/19 виданим 30.04.2020 року Рівненським міським судом Рівненської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» заборгованості за кредитним договором №б/н від 06.12.2011 року у розмірі 122 079, 99 грн. та судові витрати по справі у розмірі 1921 грн. судового збору.

Поданими та дослідженими судом доказами встановлено, що заочне рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 17.12.2019 у справі № 569/8333/19 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму боргу у вигляді інфляційних втрат за час прострочення виконання грошових зобов`язань за період з 03.06.2014 року по 15.09.2015 року в сумі 373 607 грн скасоване ухвалою Рівненського міського судуРівненської області від 19.04.2021 р. Виконавче провадження по виконанню виконавчого листа, виданого на виконання вказаного заочного рішення суду закінчене постановою державного виконавця від 30.04.2021р. , яка була оглянута судом. Отже, внаслідок скасування рішення суду, примусове виконання якого було однією з підстав для тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 , відпала.

Заочне рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 12.12.2019 у справі № 569/15217/19 про стягнення з ОСОБА_1 на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» заборгованості за кредитним договором №б/н від 06.12.2011 року у розмірі 122 079, 99 грн. та судові витрати по справі у розмірі 1921 грн. судового збору оскаржене та апеляційним судом витребувано справу для апеляційного суду, отже, рішення є оспорюваним.

Згідно інформації Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Львів), викладеної у відповіді на адвокатський запит адвоката Лук`янової М.Л., стягнення у рамках зведеного виконавчого провадження №62204817 за вищезазначеними виконавчими листами за увесь час застосування тимчасового обмеження в праві виїзду за межі України не проводилися.

Наведені обставини в сукупності дають суду підстави для висновку про те, що застосований захід щодо тимчасового обмеження у праві виїзду ОСОБА_1 за межі України не забезпечив легітимної мети, на яку був спрямований.

Поряд з цим судом встановлено та доведено поданими заявником доказами, що дружина заявника ОСОБА_4 та їх малолітній син ОСОБА_5 проживають в Республіці Білорусь.

Вказані обставини доведені копією паспорта ОСОБА_4 з наявною інформацією про укладання 14.08.2012року шлюбу між нею та ОСОБА_1 , про народження ІНФОРМАЦІЯ_2 сина ОСОБА_5 , про реєстрацію її місця проживання по АДРЕСА_1 та копією паспорта ОСОБА_5 ( з наявною інформацією про його народження ІНФОРМАЦІЯ_2 , про реєстрацію його місця проживання по АДРЕСА_1 , а також копією довідки державного закладу освіти республіки Білорусь «Ясла-сад №148 м. Гомеля» від 19.02.2021 де вказано, що ОСОБА_6 з 1 вересня 2020 року дійсно є вихованцем інтегрованої групи цього закладу, режим роботи якого з 7 год 30 хв до 18 год 00 хв щоденно, вихідний – субота, неділя.

Закон України від 21.01.1994 року «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України»(з подальшими змінами) регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України, і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв`язання спорів у цій сфері.

Положеннями ст.6цього Закону встановлено, що право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадку, зокрема, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом.

Разом з цим, статтею 33Конституції України визначено, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Відтак, тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише при наявності достатніх на це підстав, зокрема, задоволення подання виконавця про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України можливе лише за умови доведення факту ухилення боржника від виконання зобов`язання.

Суд, розглядаючи заяву по скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 , бере до уваги права малолітньої дитини та обов`язок суду щодо їх забезпечення, який встановлений Конвенцією про права дитини, від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Постановою ВР №789- ХІІ від 27.02.91 (далі – Конвенція про права дитини).

Зокрема, відповідно до статті 3 Конвенції про права дитини,в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

2. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

3. Держави-учасниці забезпечують, щоб установи, служби і органи, відповідальні за піклування про дітей або їх захист, відповідали нормам, встановленим компетентними органами, зокрема, в галузі безпеки й охорони здоров`я та з точки зору численності і придатності їх персоналу, а також компетентного нагляду.

Стаття 5 Конвенції про права дитини встановлює, що держави-учасниці поважають відповідальність, права і обов`язки батьків і у відповідних випадках членів розширеної сім`ї чи общини, як це передбачено місцевим звичаєм, опікунів чи інших осіб, що за законом відповідають за дитину, належним чином управляти і керувати дитиною щодо здійснення визнаних цією Конвенцією прав і робити це згідно зі здібностями дитини, що розвиваються.

У статті 9 Конвенції про права дитини визначено, що:

1. Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини.Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

2. Під час будь-якого розгляду згідно з пунктом 1 цієї статті всім заінтересованим сторонам надається можливість брати участь у розгляді та викладати свою точку зору.

3. Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

4. У тих випадках, коли таке розлучення випливає з якого-небудь рішення, прийнятого Державою-учасницею, наприклад, при арешті, тюремному ув`язненні, висилці, депортації чи смерті (включаючи смерть, що настала через будь-яку причину під час перебування даної особи у віданні держави) одного чи обох батьків або дитини, така Держава-учасниця надає батькам, дитині чи, якщо це необхідно, іншому члену сім`ї на їх прохання необхідну інформацію щодо місцеперебування відсутнього члена (членів) сім`ї, якщо надання цієї інформації не завдає шкоди добробуту дитини. Держави-учасниці надалі забезпечують, щоб подання такого прохання само по собі не призводило до несприятливих наслідків для відповідної особи (осіб).

Статтею 10 Конвенції про права дитини встановлено, що

1. Відповідно до зобов`язання Держав-учасниць за пунктом 1 статті 9 заява дитини чи її батьків на в`їзд у Державу-учасницю або виїзд із неї з метою возз`єднання сім`ї повинна розглядатися Державами-учасницями позитивним, гуманним і оперативним чином. Держави-учасниці надалі забезпечують, щоб подання такого прохання не призводило до несприятливих наслідків для заявників та членів їх сім`ї.

2. Дитина, батьки якої проживають у різних державах, має право підтримувати на регулярній основі, за виключенням особливих обставин, особисті відносини і прямі контакти з обома батьками. 3 цією метою і відповідно до зобов`язання Держав-учасниць за пунктом 2 статті 9 Держави-учасниці поважають право дитини та її батьків залишати будь-яку країну, включаючи власну, і повертатися в свою країну. Щодо права залишати будь-яку країну діють лише такі обмеження, які встановлені законом і необхідні для охорони державної безпеки, громадського порядку (orderpublic), здоров`я чи моралі населення або прав і свобод інших осіб і сумісні з визнаними в цій Конвенції іншими правами.

Посилання заявника на права, гарантовані Конституцією України (статтями 3,51), Загальною декларацією прав людини, прийнятою і проголошеною резолюцією 217 A (III) Генеральної Асамблеї ООН від 10 грудня 1948 року (статтями 13, 16, 30)таКонвенцією про захист прав і основоположних свобод, ратифікованою Законом № 475/97-ВР від 17.07.97 (статтями 6, 8, 12)суд бере до увагу у співвідношенні з фактичними обставинами справи.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.2ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Враховуючи наведене, предметом доказування у даній справі є не факт ухилення від виконання зобов`язання, який підлягав встановленню при постановленні ухвалипро тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України(якезаявник просить скасувати), а факт зміни обставин,які стали підставою длязастосування даного обмеження на стільки, що вжите обмеження права особи не пропорційним до фактичних обставин, у яких діє обмеження.

Статтею 313ЦК України передбачено, що фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

Статтею 2 Протоколу 4 до Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод визначено, що кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави, в межах цієї території має право на свободу пересування і свободу вибору місця проживання.

Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включаючи свою власну.

На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Права, викладені в пункті 1, також можуть у певних місцевостях підлягати обмеженням, що встановлені згідно із законом і виправдані суспільними інтересами в демократичному суспільстві.

Передбачені у законі обмеження є заходами, які покладаються на боржника з метою заклику до його правосвідомості, якщо останній ухиляється від виконання свого обов`язку, або ж переслідують пасивне та незаборонене примушування боржника до вчинення ним активних дій, щоб якнайскоріше задовольнити інтереси кредитора та позбутися обмежувальних заходів.

Отже, тимчасове обмеження боржника в праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише за наявності достатніх підстав вважати, що така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним судовим рішенням, має намір вибути за межі України з метою невиконання цього рішення.

Зокрема, у справі "Гочев проти Болгарії" Європейський Суд підсумував принципи, що відносяться до оцінки необхідності заходів, яке обмежують свободу пересування наступним чином: У відношенні пропорційності обмеження, встановленого у зв`язку з неоплаченими боргами, Європейський Суд у пункті 49 цього рішення зазначив, що таке обмеження є виправданим лише остільки, оскільки сприяє досягненню переслідуваної мети гарантування повернення вказаних боргів (див. рішення Європейського Суду від 13 листопада 2003 року за справою "Напияло проти Хорватії" (Napijalo v. Croatia), скарга N 66485/01, §§ 78 - 82).

Тобто, застосовуючи статтю 2 Протоколу 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свободта практику Європейського суду з прав людини, які є джерелом права в Україні, суд зобов`язаний забезпечити, щоб порушення права особи залишати країну було виправданим та пропорційним за будь-яких обставин.

Відповідно ч.1ст.441ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом.

2. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею.

3. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.

4. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена судом за місцем виконання відповідного рішення за поданням державного або приватного виконавця. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.

5. Суд може скасувати тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України за вмотивованою заявою боржника.

6. Суд розглядає заяву про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням сторін та інших заінтересованих осіб за обов`язкової участі державного (приватного) виконавця.

7. За результатами розгляду заяви про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України постановляється ухвала, яка може бути оскаржена.

8. Відмова у скасуванні тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України не перешкоджає повторному зверненню з такою самою заявою у разі виникнення нових обставин, що обґрунтовують необхідність скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України.

Наразі обставини, які слугували для застосування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України змінилися, а також заявник повідомив та довів існування обставин, які не були повідомлені суду при застосуванні обмеження його прав та які суттєво змінюють співвідношення щодо необхідності застосованих заходів та обмеженні основоположних прав заявника та його малолітнього сина та дружини.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку про задоволення заяви про скасування заходів щодо тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України .

Керуючись ст..ст. 144, 260,261. 353, 354, 355 ЦПК України, суд -

у х в а л и в:

Заяву ОСОБА_1 подану в його інтересах адвокатом Лук`яновою Марією Леонідівною про скасування заходів щодо тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України - задовольнити.

Скасувати тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 виданий 20.09.2013 Рівненським МВ УДМС України в Рівненській області, закордонні паспорти: НОМЕР_3 виданий 07.08.2012 та НОМЕР_4 виданий 05.03.2020 встановлене ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 09.07.2020 року у справі № 569/15217/19 про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_1 .

Ухвала набирає законної сили після підписання суддею.

Ухвала суду може бути оскаржена безпосередньо до Рівненського апеляційного суду або через Рівненський міський суд протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Учасник справи, якому повний текст ухвали не був вручений у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому повного тексту ухвали суду.

Суддя О.В.Панас