Рішення № 97074143, 27.04.2021, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2021 року м. Черкаси справа № 925/228/21

Господарський суд Черкаської області у складі: головуючого - судді Г.М.Скиби, за участю секретаря судового засідання Л.В.Романенко, у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду розглянув справу за позовом за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Євровектор Плюс”, вул. Івана Богуна, 2, оф. 303 м. Вінниця

до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Мельниківське”, с. Мельниківка Смілянського району, вул. Гоголя, 13

про стягнення 481462,28 грн заборгованості та санкцій,

за участю повноважних представників сторін:

від позивача: участі не брав;

від відповідача: участі не брав.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Євровектор Плюс» звернулось в господарський суд Черкаської області з позовом до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Мельниківське» про стягнення заборгованості за договором поставки №26/03 від 26.03.2020 в розмірі 481462,28 грн, з яких:

356454,29 грн основного боргу з урахуванням курсової різниці,

10501,81 грн пені,

97003,16 грн штрафу,

17503,02 грн – 20 % річних,

та відшкодування судових витрат.

Короткий опис руху справи:

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 03.03.2021 відкрито провадження у справі, справу ухвалено розглядати у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Судове засідання призначено на 11:00 год. 30 березня 2021 року.

Сторони не забезпечили участі свої представників в засіданні суду.

Позивач надіслав до суду заяву від 29.03.2021 про розгляд справи без участі представника позивача. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

25.03.2021 від відповідача надійшов відзив, договірні відносини з позивачем визнає. Не проведення розрахунку обґрунтовує форс-мажорними обставинами.

27.04.2021 позивачем подано письмову відповідь на відзив. Доводи відповідача спростовує. Від позивача надійшла письмова заява про розгляд справи без участі представника, за наявними доказами та матеріалами.

Інших доказів не подано.

Сторони не змогли вирішити спір в позасудовому порядку.

Сторони не змінили предмет чи підставу позову.

Відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засіданні 27.04.2021 підписані вступна та резолютивна частини рішення суду без його проголошення.

Судом встановлено та перевірено доказами такі взаємовідносини сторін та обставини:

26.03.2020 СТОВ “Мельниківське” (покупець за договором, відповідач у справі) та ТОВ “Євровектор Плюс” (постачальник за договором, позивач у справі) уклали договір поставки №26/03 (Далі – Договір).

Вказаний Договір підписаний представниками обох сторін, скріплений підписами їх повноважних представників та печатками. Копія Договору знаходиться в матеріалах справи (а.с. 7-11).

Відповідно до п.п. 1.1. Договору постачальник зобов`язується передати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар в асортименті, кількості та за ціною згідно зі Специфікацією 1, яка є невід`ємною частиною Договору:

- насіння соняшнику ДУЕТ – 40 мішків на суму 187 340,16 грн. (з ПДВ);

- фульвогумін – 930 л на суму 186 003,72 грн. (з ПДВ), а всього на 373 343,88 грн.

Ціна та порядок розрахунків узгоджені сторонами у п. 2 Специфікації №1:

- оплата 50000 грн до 05.04.2020;

- оплата 323343,88 грн до 15.10.2020 (а.с. 12).

26.03.2020 для оплати вказаного товару позивачем виставлено відповідачу рахунок на оплату №163 на загальну суму 373343,88 грн. (з ПДВ) (а.с. 13).

Передача товару підтверджена позивачем:

- видатковою накладною №160 від 28 квітня 2020 року на загальну суму 237341,16 грн. (а.с. 14);

- видатковою накладною №390 від 17 серпня 2020 року на загальну суму 136002,72 грн. (а.с. 15).

Виконання господарської операції підтверджено позивачем податковими накладними (а.с. 16-18).

Строк виконання покупцем грошових зобов`язань настав 05.04.2020 та 15.10.2020 відповідно.

02.04.2020 відповідач оплатив на рахунок позивача 50000 грн. Інших оплат відповідач не проводив.

Відповідно до приписів ст.ст. 655, 712 ЦК України, ст. 265 ГК України, за договором поставки продавець (постачальник), зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти товар i сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов`язання повинно виконуватися відповідно до умов договору.

Інших платежів в рахунок оплати (погашення) заборгованості за отриманий товар, за Договором поставки №26/03 від 26.03.2020 від Відповідача не надходило, розрахунків між сторонами в інший спociб також не проводилося.

Факт невиконання відповідачем договірних зобов`язань за вищевказаним Договором поставки не спростовано відповідачем у належний спосіб.

На суму заборгованості - як прострочене грошове зобов`язання - Позивачем нараховано та заявлено до стягнення з Відповідача:

356454,29 грн основного боргу з урахуванням курсової різниці,

10501,81 грн пені,

97003,16 грн штрафу,

17503,02 грн – 20 % річних,

Відповідач вимоги не спростував. Доказів повного погашення боргу чи пропозицій по врегулюванню спору не направив. Неоплата поставленого товару стала причиною звернення позивача до суду для захисту порушеного права та примусового стягнення заборгованості, обтяжень боргу та санкцій.

Інших доказів не надано.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності та за внутрішнім переконанням, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають до часткового задоволення.

Згідно з постановою Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з положеннями Пленуму ВГСУ від 23.03.2012 №6 «Про судове рішення» при прийнятті рішення суд має врахувати майнові інтереси сторін, не надаючи переваги одному учаснику над іншим. Рішення має ґрунтуватися на повній та всебічній оцінці доказів у конкретній справі.

Судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обгрунтованим - приписи частини 1 ст. 236 ГПК України.

Сторони за договором є суб`єктами господарювання та самостійними юридичними особами, що підтверджено витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців.

Згідно ч. 3 ст. 5 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб`єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання повинні здійснювати свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Частина 2 ст. 13 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачає зобов`язання особи при здійсненні своїх прав утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

За приписами ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Статтею 14 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором.

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Суд погоджується з доводами учасників, що їх дії були направлені на настання певних юридичних наслідків, що охоплюється положеннями та приписами ст.ст. 4, 11 Цивільного кодексу України.

Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За своїм змістом представлений договір №26/03 від 26.03.2020 є договором поставки (як різновид купівлі-продажу) і відповідає вимогам ст. 655 Глави 54 ЦК України, якою встановлено, що одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві) та отримати гроші, а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч.1 ст. 173 ГК України зобов`язання, що виникає між суб`єктами господарювання, в силу якого один суб`єкт зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта, або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку, - є господарським зобов`язанням.

Згідно з ч. 1 ст. 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Суд вважає, що сторонами досягнуто згоди по всіх істотних умовах договору. Договір поставки (купівлі-продажу) №26/03 від 26.03.2020 не заперечений сторонами, не визнаний судом недійсним та не розірваний в установленому порядку. Суд також враховує презумпцію правомірності правочину (положення ст. 204 ЦК України).

Як встановлено судом, Позивач з квітня 2020 по серпень 2020 здійснив поставку партій товару сільськогосподарського промислового призначення, а Відповідач прийняв товар на загальну суму 373 343,88 грн, що підтверджується видатковими накладними та не оспорюється сторонами. Претензій щодо кількості, якості та асортименту отриманого товару не заявлено.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом, між Позивачем та Відповідачем було узгоджено строк сплати за отриманий товар, який відповідно до Специфікації №1 до Договору: - оплата 50000 грн. до 05.04.2020;

- оплата 323343,88 грн. до 15.10.2020 (а.с. 12).

Суд також враховує, що Відповідач свої зобов`язання в частині належної та повної оплати за вже отриманий товар належним чином не виконав. Строк оплати за отриманий товар для відповідача вже настав.

Станом на 15.10.2020 основна заборгованість Відповідача перед Позивачем за поставлену продукцію промислового призначення склала 323343,88 грн.

Відповідно до ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

Частиною першою ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару, тому суд вважає обґрунтованим та доведеним право Позивача на стягнення з Відповідача суми 3 % річних за користування грошовими коштами та пені.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інше не встановлено договором. П. 7.8 договору (а.с. 10) сторони погодили 20% оплати за користування грошовими коштами від суми заборгованості – з посиланням на приписи ст. 625 ЦК України.

На підставі вказаного пункту Договору позивачем нарахована та заявлена до стягнення з відповідача сума в розмірі 17503,02 грн – 20 % річних від простроченої суми основної заборгованості.

Здійснивши перевірку правильності нарахування, інфляційних втрат і річних нарахувань за допомогою калькулятора штрафних санкцій апаратного комплексу «Еліт: Ліга Закон», судом встановлено, що позивачем вірно здійснено розрахунки та нарахування.

Відповідно до п. 7.4 Договору у разі несвоєчасної оплати поставленого в установлений строк партії товару покупець зобов`язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочення та штраф 20% при прострочення оплати понад 30 календарних днів.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 та ст. 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання забезпечується, зокрема, неустойкою, яка визначається як пеня та штраф і є грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов`язання. Сплата неустойки є правовим наслідком у разі порушення зобов`язання (п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

В зв`язку з несвоєчасною оплатою поставленого товару позивачем також було заявлено вимогу про стягнення з відповідача 10501,81 грн пені та 97003,16 грн. штрафу (розрахунок штрафних санкцій, а.с. 23-24).

Здійснивши перевірку правильності нарахування пені та штрафу за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій «Ліга Закон: ПІДПРИЄМСТВО 9.5.3.», судом встановлено, що нарахування пені та штрафу здійснено позивачем вірно, не перевищує сум можливого нарахування за спірні періоди, а тому позов в цій частині також підлягає задоволенню.

У зв`язку з несвоєчасною оплатою поставленого товару позивачем також було заявлено вимогу про стягнення з відповідача 33110,41 грн курсової різниці внаслідок зміни курсу Євро до гривні.

Суд критично оцінює доводи позивача в цій частині, оскільки позивач не довів придбання товару за іноземну валюту, не довів визначення вартості проданого товару відповідачеві в валютному еквіваленті. Ні в рахунку на оплату, ні в видаткових накладних, ні в специфікації №1 немає визначення еквіваленту вартості товару до оплати в іноземній валюті. Суд враховує також визначення платіжної одиниці в господарському обороті – гривня.

В цій частині позову належить відмовити за необгрунтованістю та недоведеністю вимог позивачем.

Відповідач доводи позивача не спростував, свого розрахунку заборгованості не надав.

Відповідно до ст.ст. 74, 76-79 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Обов`язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права.

З огляду на встановлені судом обставини та враховуючи, що позивачем доведено та належними доказами підтверджено в діях відповідача порушення умов договору та підстави для застосування нарахованих санкцій до відповідача, суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “Євровектор Плюс” до СТОВ «Мельниківське». Позов підлягає до часткового задоволення. Належить стягнути з Відповідача на користь позивача:

- 323343,88 грн основного боргу,

- 10501,81 грн пені,

- 97003,16 грн штрафу,

- 17503,02 грн – 20 % річних.

В решті вимог належить відмовити.

Суд при прийнятті рішення враховує правові позиції та практику Європейського суду з прав людини як джерело права, згоду на застосування якого надано Верховною Радою України (п. 4 ст. 11 ГПК України):

- принцип правової певності та юридичної визначеності – недопустимість ревізування рішень судів, в тому числі які набрали законної сили – з підстав бажання зацікавленої особи в переоцінці доказів (рішення «Агрокомплекс проти України» №23465/03 від 08.03.2012);

- принцип загальної оцінки судом відносин сторін та відсутності обов`язку суду давати оцінку кожній вимозі сторін (рішення «Серявін проти України» №4909/04 від 10.02.2010, рішення «Трофімчук проти України» № 4241/03 від 28.10.2010);

- принцип повноти та межі обгрунтування рішення судом в залежності від характеру рішення (рішення «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994, серія А, №303-А, п. 29);

- принцип поваги до права на володіння своїм майном (рішення «Желтяков проти України» №4994/04 від 09.09.2011).

Суд вважає, що позивачем використано належний спосіб захисту свого порушеного права відповідно до приписів ст.ст. 15, 16 ЦК України.

Відповідач не спростував доводи позивача та не подав доказів належного виконання договору. Відповідач не надав суду і свого контррозрахунку вимог. Суд вважає, що відповідач не скористався своїм процесуальним правом. Суд зазначає, що проведення оплати відповідачем під час розгляду справи та неподання ним доказів у справу має враховуватись виконавчою службою при виконанні рішення суду в ході виконавчого провадження. Суд вважає, що відповідач мав достатньо часу для надання заперечень суду по суті спору чи доказів про проведення розрахунку. Відповідач не надав доказів об`єктивної неможливості заперечення вимог чи погашення боргу.

Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати належить покласти на відповідача пропорційно задоволених вимог та стягнути на користь позивача 6725,28 грн судового збору.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з відповідача: сільськогосподарського товариства з обмеженою

відповідальністю “Мельниківське”, с. Мельниківка, Смілянського району, вул. Гоголя, 13, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 25658752, номер рахунку в банку невідомий

на користь позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Євровектор Плюс”, вул. Івана Богуна, 2, оф. 303, м. Вінниця, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 39286927, номер рахунку в банку невідомий

- 323343,88 грн основного боргу,

- 10501,81 грн пені,

- 97003,16 грн штрафу,

- 17503,02 грн – 20 % річних,

- 6725,28 грн судового збору.

В решті вимог належить відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складення повного судового рішення. Сторони у справі протягом цього строку мають право подати апеляційну скаргу безпосередньо до суду апеляційної інстанції на вказане рішення, або через господарський суд Черкаської області.

Повне рішення складено 05.05.2021

Суддя Г.М. Скиба