Рішення № 97074106, 19.05.2021, Острозький районний суд Рівненської області

Справа № 567/209/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 травня 2021 року м. Острог

Острозький районний суд Рівненської області у складі:

головуючий суддя - Венгерчук А.О.

секретар - Самолюк А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Острозі цивільну справу за позовом Управління охорони здоров`я виконавчого комітету Рівненської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення витрат на стаціонарне лікування потерпілого від кримінального правопорушення

встановив:

управління охорони здоров`я виконавчого комітету Рівненської міської ради звернулось в Острозький районний суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення витрат на стаціонарне лікування потерпілого від кримінального правопорушення в розмірі 5355,50 грн., мотивуючи свої вимоги тим, що внаслідок вчинення неповнолітнім ОСОБА_2 кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України, потерпілий ОСОБА_3 перебував на стаціонарному лікуванні у травматологічному (щелепно-лицевої) хірургії відділенні КНП "Центральна міська лікарня" Рівненської міської ради з 26.06.2020 до 06.07.2020, що складає 10 ліжко-днів. Сума витрат на лікування хворого ОСОБА_3 становить 5355,50 грн.

Ухвалою Острозького районного суду від 17.03.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін, та роз`яснено відповідачу, право подати заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та відзив на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Одночасно роз`яснено відповідачу, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно повідомлення про вручення поштового відправлення встановлено, що відповідач отримала копію ухвали суду від 17.03.2021 та позовну заяву з додатками 26.03.2021.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до норм ст.83 ЦПК України, позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Згідно ч.8 ст.83 ЦПК України, докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Визначений ч.3 ст.279 ЦПК України строк для реалізації сторонами своїх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків сплив.

Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Водночас, від відповідача, по даній справі, на адресу суду не надходило жодних документів, тому суд вважає, що відповідач своїм правом на подання відзиву та доказів по справі не скористалася.

Заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від сторін у справі не надходили.

Суд, визначивши юридичну природу правовідносин і закон, який їх регулює, дослідивши в судовому засіданні матеріали справи та подані докази у їх сукупності, приходить до висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

В судове засідання представник позивача не з`явився, в поданій на адресу суду заяві просить здійснювати розгляд справи в його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному об`ємі та наполягає на їх задоволенні.

Відповідач в судове засідання не з`явилась, про час та дату розгляду справи була повідомлена у встановленому законом порядку, відповідно до ч.1 ст.131 ЦПК України, згідно якої у разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічними засобами не проводилось.

З врахуванням наведених вище обставин, суд приходить до висновку про можливість проведення розгляду справи за відсутності сторін, на підставі наявних у справі документів.

З досліджених в судовому засіданні письмових доказів встановлено наступні обставини.

Відповідно до ухвали Острозького районного суду Рівненської області від 15.10.2020 встановлено, що неповнолітній ОСОБА_2 24.06.2020 приблизно о 21 год., перебуваючи з тильної сторони приміщення Острозької ЗОШ І-ІІІ ступенів №1, що в м.Острог, площа Декабристів, 6А Рівненської області, діючи умисно, під час словесного конфлікту, на ґрунті особистої неприязні, наніс кулаком лівої руки неповнолітньому ОСОБА_3 один удар в обличчя справа, чим заподіяв останньому тілесне ушкодження у вигляді травматичного зламу нижньої щелепи справа в ділянці кута, що відноситься до середньої тяжкості тілесних ушкоджень по критерію довготривалості розладу здоров`я. Кримінальне провадження закрито у зв`язку з відмовою потерпілого ОСОБА_3 та його законного представника від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення. (а.с.8)

Згідно з довідкою КНП «Центральна міська лікарня» Рівненської міської ради №1-9/2945 від 18.09.2020, ОСОБА_3 , знаходився на стаціонарному лікуванні в травматологічному відділенні з 26.06.2020 року до 06.07.2020 року - 10 ліжко-днів, вартість перебування на стаціонарному лікуванні становить 5355,50 грн. (а.с.9)

Відповідно до Положення про управління охорони здоров`я виконавчого комітету Рівненької міської ради вбачається, що управління є уповноваженим виконавчим органом ради, який здійснює управління (координацію) установами, закладами, організаціями та підприємствами сфери охорони здоров`я комунальної власності територіальної громади міста. Управління може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема звертатись до суду, якщо це необхідно для реалізації повноважень і забезпечення виконання функцій управління (а.с.10-11)

Згідно паспорта громадянина України № НОМЕР_1 встановлено, що ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 та є неповнолітньою особою (а.с.15)

Частиною 7 ст.128 КПК України встановлено, що особа, яка не пред`явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред`явити його в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Правилами ст.12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У ч.2 ст.78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч.6 ст.82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішення у такій справі правовідносини.

Отже, з урахуванням вимог ч.6 ст.82 ЦПК України, розглядаючи дану справу, що стосується правових наслідків дій неповнолітнього обвинуваченого, з врахуванням ухвали Острозького районного суду від 15.10.2020, доказуванню та встановленню підлягає лише розмір витрат на стаціонарне лікування потерпілого від даного кримінального правопорушення.

Судом встановлено, що ухвалою Острозького районного суду Рівненської області від 15.10.2020 по справі №567/823/20, кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_2 за ч.1 ст.122 КК України було закрито у зв`язку з відмовою потерпілого та його законного представника від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення. Дана ухвала набрала законної сили 22.10.2020.

З ухвали Острозького районного суду Рівненської області від 15.10.2020 вбачається, що цивільний позов в межах даного кримінального провадження не заявлявся.

Статтею 1166 ЦК України визначені загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду. Так, частина 1 статті 1166 ЦК України передбачає, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно пункту 3 постанови Пленуму Верховного суду України від 07.07.1995 №11 «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат», питання про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого вирішується згідно з "Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №545 від 16 липня 1993 року.

Відповідно до Порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнення з винних осіб коштів до відповідного бюджету ї їх використанні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 липня 1993 року №545, сума коштів, яка підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров`я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, виходячи з кількості ліжко-днів, проведених ним в стаціонарі, та вартості витрат на його лікування в день. Кількість ліжко-днів визначається на підставі документів, які підтверджують дату госпіталізації та виписки хворого із стаціонару лікувального закладу.

Термін і обґрунтованість перебування потерпілого від злочину на стаціонарному лікуванні визначається на підставі даних лікувального закладу, де він перебував на лікуванні. До справи має бути приєднана довідка - розрахунок бухгалтерії цього закладу із записом про вартість одного ліжко-дня та загальну суму фактичних витрат на лікування потерпілого.

Відповідно до вищевказаного Порядку, сума витрат на лікування потерпілого за один ліжко-день провадиться, виходячи з фактичної кількості ліжко-днів і загальної суми фактичних витрат за місяць (в якому проводилося лікування) на утримання лікувального закладу, за винятком витрат на капітальні вкладення, капітальний ремонт і придбання інвентаря та обладнання.

Витрачені на стаціонарне лікування кошти підлягають відшкодуванню у повному обсязі і зараховуються до відповідного державного бюджету залежно від джерел фінансування закладу охорони здоров`я або на рахунок юридичної особи, якій належить останній.

Як вбачається із п. 6 Постанови Пленуму ВСУ від 07.07.1995 №11 «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат», відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину можливе лише тоді, коли є причинний зв`язок між злочинними діями чи бездіяльністю винної особи та перебуванням потерпілого на такому лікуванні.

Згідно з ч.2 ст.1206 ЦК України, якщо лікування проводилось закладом охорони здоров`я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.

Під час розгляду справи встановлено, що між злочинними діями неповнолітнього, який спричинив тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_3 , та перебуванням останнього на стаціонарному лікуванні існує причинний зв`язок.

Відповідно до ч.1 та 2 ст.1206 ЦК України особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, зобов`язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров`я на лікування потерпілого від цього кримінального правопорушення, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого. Якщо кримінальне правопорушення вчинено малолітньою або неповнолітньою особою, витрати на лікування потерпілого відшкодовуються особами, визначеними статтями 1178 і 1179 цього Кодексу.

Відповідно до ст.1179 ЦК України неповнолітня особа (у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років) відповідає за завдану нею шкоду самостійно на загальних підставах. У разі відсутності у неповнолітньої особи майна, достатнього для відшкодування завданої нею шкоди, ця шкода відшкодовується в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі її батьками (усиновлювачами) або піклувальником, якщо вони не доведуть, що шкоди було завдано не з їхньої вини. Якщо неповнолітня особа перебувала у закладі, який за законом здійснює щодо неї функції піклувальника, цей заклад зобов`язаний відшкодувати шкоду в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі, якщо він не доведе, що шкоди було завдано не з його вини. Обов`язок батьків (усиновлювачів), піклувальника, закладу, який за законом здійснює щодо неповнолітньої особи функції піклувальника, відшкодувати шкоду припиняється після досягнення особою, яка завдала шкоди, повноліття або коли вона до досягнення повноліття стане власником майна, достатнього для відшкодування шкоди.

ОСОБА_2 є неповнолітньою особою, яка перебуває на утриманні матері - відповідача ОСОБА_1 , не має власного майна достатнього для відшкодування завданої шкоди, заробітку, а тому такі витрати у повному обсязі слід стягнути з відповідача та застосовути до відповідача положення статтей 1166, 1206 ЦК України з урахуванням положень статті 1179 ЦК України.

Позивачем підтверджені витрати на стаціонарне лікування потерпілого від кримінального правопорушення, що не було спростовано відповідачем, а тому суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог.

В тому числі, суд враховує вимоги ст.80 ЦПК України, зокрема достатність доказів для вирішення справи, наданих до суду.

Також позивач, у відповідності до п.6 ч.1 статті 5 ЗУ "Про судовий збір" був звільнений від сплати судового збору. У зв`язку із задоволенням позову, суд, приходить до висновку, що на підставі ст.141 ЦПК України, з відповідача слід стягнути судовий збір.

Керуючись ст.ст.12, 13, 76-81, 89, 141, 263-265, 273, 274, 354, 355, п.15.5 Перехідних положень ЦПК України, суд

у х в а л и в :

позов управління охорони здоров`я виконавчого комітету Рівненської міської ради (місцезнаходження: м.Рівне вул.Драгоманова, буд.7, код ЄДРПОУ 13985701) до ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ) про стягнення витрат на стаціонарне лікування потерпілого від кримінального правопорушення задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь управління охорони здоров`я виконавчого комітету Рівненської міської ради 5355 (п`ять тисяч триста п`ятдесят п`ять) грн. 50 коп. витрат на стаціонарне лікування потерпілого від кримінального правопорушення ОСОБА_3 , понесених КНП "Центральна міська лікарня" Рівненської міської ради, які зарахувати на рахунок місцевого бюджету (UA838999980314030544000017527 в банку Казначейство України (ЕАП), МФО 899998, отримувач ГУК у Рівнен. обл./Рівнен. міс. ТГ/24060300, код 38012494).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 2270 грн. судового збору .

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Рівненського апеляційного суду через Острозький районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 19.05.2021.

Суддя Острозького районного судуВенгерчук А.О.