Ухвала суду № 97073978, 21.05.2021, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

____________________________

У Х В А Л А

21 травня 2021 року Справа № 923/504/21

Господарський суд Херсонської області у складі судді Павленко Н.А., при секретарі судового засідання Короткій Ю.А.,

за участю представників сторін:

від позивача - Шуляк С.І., уповноважений представник,

від відповідача - Бєляєв А.П., адвокат,

у підготовчому засіданні у справі

за позовом: Державного підприємства "Адміністрація морських портів України", м.Київ, просп.Перемоги, 14, код ЄДР 38727770

до відповідача: Державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт", м.Херсон, просп.Ушакова, 4, код ЄДР 01125695

про стягнення 5 384 814 грн. 75коп.

розглянув заяву відповідача про забезпечення доказів (вх.№1489/21 від 18.05.2021).

Суд встановив:

Позовну заяву подано про стягнення 5 384 814 грн. 75коп., що становлять: 4669896,27грн. боргу, 298239,36грн. втрат від інфляції, 136199,83грн. в якості 3% річних, 280479,29грн. пені у правовідносинах за договором про відшкодування витрат, пов`язаних зі споживанням електричної енергії, води питної якості, теплової енергії та надання послуг з водовідведення з доочисткою стічних вод, укладеного сторонами 04.02.2020.

Позов обгрунтовано твердженням про невиконання відповідачем зобов`язань з відшкодування витрат на комунальні послуги.

18.05.2021 відповідачем подано заяву про забезпечення доказів (вх.№1489/21 від 18.05.2021).

За заявою зазначається, що (мовою оригіналу) "26 червня 2020 року укладено концесійний договір стосовно передачі в концесію майна Державного підприємства “Херсонський морський торговельний порт” (за договором - Первісний оператор) і частини майна Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” між Міністерством інфраструктури України (за договором - Концесієдавець), Державним підприємством “Адміністрація морських портів України”, Товариством з обмеженою відповідальністю (за договором - Переможець), Товариством з обмеженою відповідальністю "Херсонський порт" (стара назва: Товариство з обмеженою відповідальністю "Проектна компанія "Рисоіл-Херсон" (за договором - Концесіонер).

Відповідно до п.п. (і) п.п. 8.2.4.4. п. 824 договору Концесієдавець зобов`язаний: докласти, з урахуванням пунктів 8.6, 8.7.4 Договору, всіх розумних зусиль, щоб протягом Перехідного періоду не збільшувався розмір кредиторської та дебіторської заборгованості, яка сформувалася у Первісного оператора на Дату укладення цього Договору (в частині, що безпосередньо пов`язана з майном Первісного оператора, яке передається у складі Об`єкта концесії) за результатами правовідносин із третіми особами і яка підлягає передачі Концесіонеру, по відношенню до розміру такої кредиторської та дебіторської заборгованості.

Не зважаючи на вищенаведені зобов`язання Концесієдавця кредиторська заборгованість ДП “ХМТП” (Первісний оператор), перед ДП “АМПУ” (сторона концесійного договору) постійно збільшується. Виходячи з положень концесійного договору відповідний стан не може мати місце без погодження Міністерства інфраструктури України, яке взяло на себе відповідні зобов`язання за концесійним договором - забезпечити не збільшення кредиторської заборгованості ДП “ХМТП”. Але відповідно до акту звірки розрахунків на 30.06.2020 р. кредиторська заборгованість ДП “ХМТП” перед ДП “АМПУ” складала біля 22 млн. грн., за даними бухгалтерії ДП “ХМТП” розмір кредиторської заборгованості на 31.03.2020 р. складає більше 27 млн. грн. ., тобто відбулося збільшення заборгованості у перехідний період концесійного договору.

Відповідно до його статуту Державне підприємство "Херсонський морський торговельний порт" (далі - Підприємство) є державним унітарним підприємством і діє, як державне комерційне підприємство, створене відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 4 березня 2013 року № 133-р “Про погодження пропозиції щодо реорганізації державних підприємств морського транспорту” та входить до сфери управління Міністерства інфраструктури України (далі - Уповноважений орган управління).

Таким чином ДП “АМПУ” як державне підприємство, що знаходиться в сфері управління Міністерства інфраструктури України не може здійснювати дії по збільшенню та стягненню заборгованості ДП “ХМТП” після укладення концесійного договору без погодження Міністерства інфраструктури України.

Саме безперервне збільшення кредиторської заборгованості ДП “ХМТП” перед ДП “АМПУ” після укладення концесійного договору, є причиною поганого фінансового стану Відповідача та не виконання ним зобов`язань по договору 04.02.2020 р. № 209 Р і призвела до виникнення відповідного спору, наслідком якого є позов ДП “АМПУ”, відповідно наявність погодження Міністерства інфраструктури є визначальною для встановлення права ДП “АМПУ” на стягнення відповідної заборгованості з ДП “ХМТП” та вчинення відповідного позову.

Відповідач зазначає, що ніяких погоджень стосовно вищенаведених питань він від Мінінфраструктури України чи Позивача не отримував.

Здійснити забезпечення доказів є необхідним зробити саме зараз, бо у найближчий місяць планується підписання акту передачі прав та обов`язків Первісного оператора та ДП “АМПУ” до Концесіонера, що призведе до передачі останньому усієї заборгованості Первісного оператора.

Відповідно до вищенаведеного, спираючись на ст. 111, 112, 113 ГПК України:

Прошу суд здійснити забезпечення доказів шляхом:

1) Витребування у Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" його звернення до Міністерства інфраструктури України з приводу погодження Міністерством інфраструктури України дій Позивача по збільшенню кредиторської заборгованості ДП “ХМТП” та пред`явлення відповідного позову про стягнення з ДП “ХТМП” 5 384 814,75 грн. за невиконання договору від 04.02.2020 р. № 209 Р.

2) Витребування у Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" документів, з яких випливає погодження Міністерством інфраструктури України дій Позивача по збільшенню кредиторської заборгованості ДП “ХМТП” та пред`явлення відповідного позову стягнення з ДП “ХТМП” 5 384 814, 75 грн. за невиконання договору від 04.02.2020 р. № 209 Р."

У підготовчому засіданні 18.05.2021 оголошувалась перерва до 14год. 00хв. 21.05.2021.

У запереченнях на заяву відповідача про забезпечення доказів (вх.№4097/21 від 20.05.2021) позивач вказує на необгрунтованість цієї заяви, невідповідність її змісту вимогам норм процесуального закону та зазначає, що ДП "АМПУ" як державне комерційне підприємство є суб`єктом підприємницької діяльності та відносини із іншими суб`єктами господарювання здійснює на підставі, зокрема, господарських договорів. За цим, посилання відповідача на Концесійний договір є безпідставним, а з`ясування обов`язків його сторін не входить до предмета дослідження у цій справі.

Розглянувши клопотання відповідача, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 та 2 ст.110 ГПК України суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений, або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим.

Способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням, заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов`язання вчинити певні дії щодо доказів. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів, визначені судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Таким чином, забезпечення доказів надає додаткову гарантію збереження доказів, які мають підтвердити обставини, на які посилається відповідач як на підставу заперечень стосовно позовних вимог, та сприятиме захисту відносно необгрунтованості заявлених вимог.

За нормами ст.111 ГПК України у заява про забезпечення доказів, поряд з іншим, зазначаються докази, забезпечення яких є необхідним, а також обставини, для доказування яких вони необхідні; обґрунтування необхідності забезпечення доказів; спосіб, у який заявник просить суд забезпечити докази, у разі необхідності - особу, у якої знаходяться докази.

Отже, заявник має вказати доказ, стосовно якого слід вжити заходи забезпечення, яку обставину цей доказ має підтвердити, обставини, які свідчать, що засіб доказування може бути втрачений, або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим.

У тексті відзиву на позовну заяву (вх.№3872/21 від 13.05.2021) відповідачем запропоновано позивачу укласти мирову угоду, при цьому, ним визнається заборгованість перед позивачем у розмірі 4669896,27грн. Тобто, відповідач не заперечує, що борг, заявлений позивачем до стягнення, і є предметом позову, виник внаслідок порушень з його боку умов договору про відшкодування витрат, пов`язаних зі споживанням електричної енергії, води питної якості, теплової енергії та надання послуг з водовідведення з доочисткою стічних вод, укладеного сторонами 04.02.2020 в частині відшкодування витрат на комунальні послуги у встановлені строки.

Отже, відповідачем не зазначено, стосовно якої обставини на підтвердження необгрунтованості вимог позову мають свідчити докази, відносно яких заявлено про забезпечення.

Крім того, відповідачем не вказано, який саме доказ підлягає до забезпечення.

Зі змісту заяви та оцінивши смислове навантаження її резолютивної частини слід дійти висновку про те, що заявник не володіє інформацією стосовно реального існування документів, а їх витребування має на меті отримання певної інформації.

Не обгрунтовано позивачем підстав застосування заходів забезпечення доказів, оскільки твердження відповідача про те, що "у найближчий місяць планується підписання акту передачі прав та обов`язків Первісного оператора та ДП "АМПУ" до Концесіонера, що призведе до передачі останньому усієї заборгованості Первісного оператора" не може оцінюватися підставою припускати, що засоби доказування (будь-які та з боку будь-якої сторони) можуть бути втрачені, або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим.

Суд зазначає, що відповідачем до заяви не додано документів, на які він посилається у заяві, а саме: договору концесії від 26.06.2020, умови якого цитуються заявником. Також, не знаходять підтвердження доказами твердження відповідача про настання певних обставин - "у найближчий місяць планується підписання акту передачі...", з якими він пов`язує можливість втрати, пошкодження доказу тощо, та які у відповідності до норм процесуального закону визнаються підставою для застосування заходів забезпечення доказів.

За результатами розгляду заяви про забезпечення доказів суд постановляє ухвалу про задоволення чи відмову у задоволенні заяви. ( ч. 5 ст. 112 ГПК України).

Ухвала про забезпечення доказів (крім забезпечення доказів шляхом допиту свідків, призначення експертизи, огляду доказів) є виконавчим документом та виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень. (ч.10 ст. 112 ГПК України).

Ухвала про забезпечення доказів є виконавчим документом, для досягнення результатів у процедурі виконання якої може застосовуватися державний примус, який забезпечується вчиненням відповідних дій уповноваженим органом.

Так, подана позивачем заява про забезпечення доказів фактично зводиться до клопотання про витребування доказів та покладення обов`язку збирання доказів на суд із застосуванням порядку примусового виконання щодо особи, у якої витребовуються документи.

За наведених обставин, суд визнає подану заяву ДП "Херсонський морський торговельний порт" про забезпечення доказів необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 110-112, 232, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

У задоволенні заяви ДП "Херсонський морський торговельний порт" (вх.№1489/21 від 18.05.2021) про забезпечення доказів відмовити.

Ухвала відповідно до ч.1 ст.235 ГПК України набирає законної сили з дня її оголошення - 21.05.2021 і може бути оскаржена в порядку ст. 257 ГПК України.

Інформацію у справі можна отримати в Єдиному державному реєстрі судових рішень в мережі Інтернет за веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua/

Суддя Н.А. Павленко