Рішення № 97072927, 20.05.2021, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" травня 2021 р.м. Одеса Справа № 916/746/21

Господарський суд Одеської області у складі судді Цісельського О.В.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу № 916/746/21

за позовом: Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (пр-кт Перемоги, № 14, м. Київ, 01135, код ЄДРПОУ 38727770) в особі Чорноморської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація морського порту Чорноморськ) (вул. Праці, № 6, м. Чорноморськ, Одеська обл., 68001, код ЄДРПОУ 38728418)

до відповідача: Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» (вул. Праці, № 6, м. Чорноморськ, Одеська обл., 68001, код ЄДРПОУ 01125672)

про стягнення 97 315,43 грн.,

ВСТАНОВИВ:

1. Суть спору та короткий зміст аргументів учасників справи.

Державне підприємство «Адміністрація морських портів України» в особі Чорноморської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація морського порту Чорноморськ) звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до відповідача Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» про стягнення 97 315,43 грн., з яких: 91121,83 грн. сума основної заборгованості, 4646,06 грн. інфляційні втрати та 1547,54 грн. 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про неналежне виконання відповідачем умов договору про надання послуг з оформлення та обслуговування перепусток № 47-Пп-ЧФ-20 від 16.06.2020 в частині повної та своєчасної оплати вартості наданих позивачем послуг з оформлення річних пішохідних перепусток, річних перепусток на легковий та вантажний автотранспорт відповідача.

Позивач зазначає, що в порядку та на умовах, визначених договором, Чорноморська філія ДП «АМПУ» зобов`язується надати ДП «МТП «Чорноморськ» послуги з оформлення та обслуговування перепусток для працівників та/або транспорту замовника на територію морського порту та оформлення документу, встановленого виконавцем зразка (перепустка), що дає право входу/в`їзду, виходу/виїзду на/з території морського порту Чорноморськ, а ДП «МТП «Чорноморськ» зобов`язується прийняти і оплатити такі послуги.

Позивач вказує, що для оплати вартості наданих послуг з оформлення річних пішохідних перепусток, річних перепусток на легковий та вантажний автотранспорт замовника ЧФ ДП «АМПУ» було виставлено ДП «МТП «Чорноморськ» рахунок № Пр/9412 від 29.07.2020 на суму 91121,83 грн., який відповідачем отримано 03.08.2020.

Крім того, позивач зауважує, що акт здачі-прийняття робіт (наданих послуг) за вищезазначеним рахунком прийнято, підписано уповноваженою особою ДП «МТП «Чорноморськ» та засвідчено печаткою підприємства.

Проте, як стверджує позивач, відповідачем рахунок № Пр/9412 від 29.07.2020 наразі не сплачено, у зв`язку з чим за останнім рахується основна заборгованість у сумі 91121,83 грн.

Додатково позивач вважає, що відповідно до ст. 625 ЦК України з відповідача підлягає стягненню 3% річних в розмірі 1547,54 грн. та сума боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, що становить 4646,06 грн.

Відповідач відзив на позов не надав, своїм правом на захист не скористався.

Інші заяви по суті справи до суду не надходили.

2. Процесуальні питання вирішені судом.

19.03.2021 відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями позовна заява вх. № 766/21 була передана на розгляд судді Цісельському О.В.

Частиною 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

За змістом ст. 250 ГПК України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

24.03.2021 ухвалою Господарського суду позовну заяву (вх. № 766/21) прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу №916/746/21 постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, в порядку ст.ст.247-252 ГПК України без виклику сторін. Відповідачу запропоновано у відповідності до вимог ст. 165 ГПК України надати суду відзив на позов.

Відповідно до частини п`ятої статті 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Про судовий розгляд справи № 916/746/21 сторони повідомлялись належним чином шляхом направлення ухвали суду від 24.03.2020 на адреси електронної пошти, зазначені позивачем у позовній заяві, та на юридичні адреси учасників справи.

Як свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення за вх.№9972/21 від 12.04.2021 ухвала суду від 24.03.2020 вручена позивачу 08.04.2021.

Відповідач про розгляд справи № 916746/21 повідомлений належним чином 12/04/2021, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за вх. № 10940/21 від 21.04.2021.

Отже, судом дотримані вимоги процесуального закону щодо належного та своєчасного повідомлення учасників про розгляд даної справи.

Згідно з ч.ч.5, 7 ст. 252 ГПК України ст.252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням /викликом/ сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням /викликом/ сторін від учасників справи до суду не надходило.

Водночас суд зауважує, що відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За таких обставин, суд розглядає дану справу за наявними в ній матеріалами з врахуванням положень ч.2 ст.178, ч.1 ст.202 ГПК України, якими передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи; неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

У відповідності до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення /виклику/ учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

20.05.2021 судом було постановлено рішення в нарадчій кімнаті у відповідності до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, без його проголошення.

3. Фактичні обставини встановлені судом.

16.06.2020 між ДП «МТП «Чорноморськ» (замовник) та ДП «АМПУ» в особі начальника Чорноморської філії ДП «АМПУ» (виконавець) укладено договір про надання послуг з оформлення та обслуговування перепусток № 47-Пп-ЧФ-20 (Договір), відповідно до п.1.1 якого виконавець зобов`язується надавати замовнику послуги з оформлення та обслуговування перепусток (далі – послуги), а замовник зобов`язується прийняти і оплатити такі послуги в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Предмет закупівлі за кодом ДК 021:2015: 79710000-4 «Охоронні послуги». (п.п. 1.1.2. Договору).

Послуги надаються за цінами, вказаними у додатку № 1 до цього Договору, який є його невід`ємною частиною (п.2.2 Договору).

Сторони погодились, що акт наданих послуг за даним Договором, підписаний уповноваженими представниками сторін, є документом, що підтверджує факт надання Виконавцем послуг Замовнику. Надання Акту надання послуг та рахунку для підпису та оформлення здійснюється сторонами шляхом передачі їх виконавцем до відділу документообігу замовника.

Замовник зобов`язаний не пізніше 10 (десяти) робочих днів після отримання Акту надання послуг, повернути виконавцю підписаний та засвідчений власною печаткою належний йому екземпляр акту або, у разі наявності підстав надати свої мотивовані зауваження.

У разі невиконання замовником зазначених зобов`язань, Акт наданих послуг вважається прийнятим ним без зауважень і має силу документу, підписаного замовником. (п.3.5 Договору).

Розрахунковим періодом є календарний місяць. Оплата за надані послуги за надані послуги за даним Договором здійснюються замовником щомісяця протягом 10 (десяти) банківських днів на підставі отриманого рахунку, оформленого належним чином, після підписання згідно п.3.5 Договору акту надання послуг з оформлення перепусток, згідно заявки, за відповідний розрахунковий період (п.4.1 Договору).

Замовник зобов`язаний здійснювати оплату послуг відповідно до умов цього Договору (п.5.1.1 Договору).

Виконавець зобов`язаний надати Замовнику Послуги у визначений цим Договором термін та відповідно до умов цього Договору (п.5.2.1 Договору).

Пунктом 6.1. Договору сторони передбачили, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за Договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та цим Договором.

Цей Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2020р. включно, але в частині розрахунків до повного виконання сторонами своїх зобов`язань, та на підставі ст.631 ЦК України регламентує відносини, що виникли між сторонами з 01.06.2020р. (п.9.1 Договору).

Вказаний Договір підписаний повноважними представниками без зауважень та розбіжностей та скріплений печатками підприємств.

Додатком № 1 до Договору є специфікація, в якій сторонами визначено найменування послуг та їх вартість.

На виконання Договору виконавцем надано замовнику послуги з оформлення перепустки на вантажний автотранспорт (строком на 6 міс.), річних перепусток на легковий автотранспорт, оформлення перепусток на легковий автотранспорт строком на 6 міс., оформлення добових та річних пішохідних перепусток на загальну суму 91121,83 грн. з ПДВ, що підтверджується актом надання послуг від 29.07.2020 № Пр/9412.

Акт надання послуг № Пр/9412 від 29.07.2020 підписано повноважними представниками та скріплено печатками контрагентів.

Того ж дня, ДП «АМПУ» в особі Чорноморської філії було виписано рахунок №Пр/9412 від 29.07.2020 на суму 91121,83 грн., який отримано відповідачем 04.09.2019р.

Отримавши 03.08.2020 рахунок, про що свідчить журнал обліку кореспонденції, ДП «МТП «Чорноморськ» його не оплатило, що спричинило подачу позову до господарського суду в рамках провадження у даній справі.

Матеріалами справи підтверджено та сторонами по справі жодним чином не заперечується факт надання Адміністрацією відповідачу послуг, обумовлених договором, що підтверджується рахунком з додатком, а також підписаним та скріпленим печатками сторін актом здачі-прийняття робіт (наданих послуг).

Під час розгляду справи відповідачем доказів погашення заборгованості суду не надано.

4. Норми права застосовані судом

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно ч.2 ст.4 Господарського кодексу України особливості регулювання майнових відносин суб`єктів господарювання визначаються цим кодексом. Згідно зі статтями 230, 231 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку відповідач зобов`язаний сплатити за невиконання чи неналежне виконання господарського зобов`язання. Якщо розмір штрафних санкцій не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до ст. ст. 174, 181 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акту, що регулює господарську діяльність, з акту управління господарською діяльністю, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Частиною 1 ст. 173 ГК України встановлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 1 ст. 174 ГК України встановлено, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч.ч. 3, 7 ст. 179 ГК України укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. Строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Згідно з ч.ч. 1, 8 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 190 ГК України вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні регульовані ціни. Вільні ціни визначаються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб`єкта господарювання.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно положень ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Вказані положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.

З положень ст. 509 ЦК України вбачається, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та закону, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Положеннями ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

У відповідності до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Пунктом 1 ст.901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (п.1 ст. 903 Цивільного Кодексу України).

У відповідності до п.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

5.Висновки Господарського суду за результатами вирішення спору.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Господарський суд, проаналізувавши наведені вище норми матеріального права в аспекті спірних правовідносин, зазначає, що між сторонами виникли господарські зобов`язання, підставою яких є письмовий Договір про надання послуг.

Дослідивши обставини та зібрані у справі докази, судом встановлено, що позивач на виконання умов договору надав послуги з оформлення та обслуговування перепусток на загальну суму 91121,83 грн., що підтверджується Актом надання послуг № Пр/9412 від 29.07.2020, відповідним рахунком та не спростовано відповідачем.

В свою чергу, отримання відповідачем послуг, передбачених Договором, є підставою виникнення у відповідача зобов`язання оплатити їх відповідно до умов договору, а також чинного законодавства на підставі відповідного рахунку.

Проте, ДП «МТП «Чорноморськ» в порушення приписів ст.ст.525,526,610,629,901,903 ЦК України, ст.193 ГК України та умов Договору вартість отриманих послуг не оплачено, не дивлячись на те, що з урахуванням приписів ч.1 ст.530 ЦК України та умов п.4.1 Договору строк виконання відповідного зобов`язання настав.

Виходячи з встановлених обставин справи, аргументи, наведені позивачем, щодо наявності підстав для задоволення позову приймаються судом, оскільки відповідають фактичним обставинам справи, умовам укладеного сторонами Договору та вимогам законодавства.

Враховуючи викладене, позов про стягнення основного боргу в сумі 91121,83 грн підлягає задоволенню.

Щодо заявлених до стягнення інфляційних втрат та 3% річних слід зазначити наступне.

З огляду на те, що матеріалами справи доведено факт невиконання відповідачем грошового зобов`язання по оплаті вартості отриманих ним послуг за Договором №47-Пп-ЧФ-20 від 16.05.2020, господарський суд дійшов висновку, що ДП «МТП «Чорноморськ» має сплатити інфляційні втрати та 3% річних, нарахованих на суму 91121,83 грн (рахунок від 29.07.2020 № Пр/9412) за період з 18.08.2020 по 12.03.2021.

Перевіривши зроблені позивачем розрахунки інфляційних втрат та 3% річних, суд встановив, що їх зроблено арифметично вірно, у зв`язку з чим позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 4646,06 грн. та 3% річних в сумі 1547,54 обраховані правомірно та в межах максимального розміру за заявлений період.

Відтак, позов про стягнення інфляційних втрат та 3% річних також слід задовольнити в повному обсязі.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Чорноморської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація морського порту Чорноморськ) обґрунтовані та відповідають вимогам чинного законодавства і фактичним обставинам справи, у зв`язку з чим підлягають задоволенню в повному обсязі.

У зв`язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача та рішення відбулось на користь позивача, згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2270,00 грн., понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 2, 13, 76, 86, 129, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1.Позов – задовольнити повністю.

2.Стягнути з Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» (вул. Праці, 6, м. Чорноморськ, Одеська обл., 68001, код ЄДРПОУ 01125672) на користь Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (пр-кт Перемоги № 14, м. Київ, 01135, код ЄДРПОУ 38727770) в особі Чорноморської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація морського порту Чорноморськ) (вул. Праці, 6, м. Чорноморськ, Одеська обл., 68001, код ЄДРПОУ 38728418) суму основної заборгованості в розмірі 91 121 (дев`яносто одна тисяча сто двадцять одна) грн. 83 коп., інфляційні втрати в розмірі 4646 (чотири тисячі шістсот сорок шість) грн. 06 коп., 3% річних в розмірі 1547 (одна тисяча п`ятсот сорок сім) грн. 54 коп. та судові витрати зі сплати судового збору у сумі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст.241 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст.327 ГПК України.

Повний текст рішення складено 20 травня 2021 р.

Суддя О.В. Цісельський