Ухвала суду № 97072890, 18.05.2021, Добропільський міськрайонний суд Донецької області

18.05.2021 227/773/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2021 року м.Добропілля

Добропільський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого – судді Здоровиці О.В.,

за участю

секретаря судового засідання Сисенко Ю.В.

прокурора Паскала М.Ю.

п/потерпілого ОСОБА_1

обвинуваченого ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Добропілля кримінальне провадження відносно:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Кучерів Яр Добропільського району Донецької області, громадянина України, працюючого, раніше не судимого, який зареєстрований та мешкає за адресою АДРЕСА_1 ,

який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 197-1 КК України,-

в с т а н о в и в:

Під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_2 заявив суду клопотання про звільнення його від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, на підставі ст.49 КК України та просив закрити відносно нього на цій підставі провадження.

Вирішуючи вищевказане клопотання, судом в судовому засіданні встановлено таке.

ОСОБА_2 обвинувачується в тому, що в 2009 році, точну дату слідством не встановлено, в особистих інтересах, усвідомлюючи суспільно–небезпечний характер своїх дій і бажаючи їх настання, в порушення вимог ст.14 Конституції України, згідно з якою земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, право власності на яку гарантується та набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державною виключно відповідно до закону,

за відсутності будь яких підстав права на землю, передбачених ст.116 ЗК України, відповідно до якої громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону,

нехтуючи вимогами ч.1 ст.81 ЗК України, згідно з якою громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю), ст..125 ЗК України, згідно з якою право власності на земельну ділянку, або її оренди, право державної реєстрації цих прав виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності, право постійного користування, або оренди земельною ділянкою, та його державної реєстрації

всупереч вимог ч.5 ст.26, п.1 ч.1 ст.34 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності», ст..9 ЗУ «Про архітектурну діяльність», п.3.2 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна»,

самовільно захопив земельну ділянку прилеглу до будинку АДРЕСА_2 , що перебуває у комунальній власності Шахівської сільської ради Покровського (колишнього Добропільського) району Донецької області, яка відноситься до земель житлової та громадської забудови з призначенням земельні ділянки багатоквартирних будинків, на якій, не маючи жодних дозвільних документів на початок виконання будівельних робіт та проектів, погоджених в установленому порядку, за власні кошти самовільно побудував одно поверхневу будівлю, яка у відповідності до ст.32 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» відноситься за класами наслідків (відповідальності) будівель і споруд СС1 з незначними наслідками, а саме: господарську споруду до гаражу розмірами – шириною 2,20 м, довжиною 3.10 м та висотою 2,20 м, яку збудовано зі шлакоблоку, даху покритого шифером, з залягаючим фундаментом.

При цьому, зазначена вище ділянка не сформована, не має кадастрового номеру, чітко встановлених меж, площі, право користування земельною ділянкою, прилеглої до багатоповерхового будинку АДРЕСА_2 , а також належні до нього будівлі, споруди та прибудинкова територія, не перебуває у спільній сумісній власності власників квартир на нежитлових приміщень у будинку, оскільки відповідна землевпорядна документація співвласниками квартир не розроблялась.

Вказані дії ОСОБА_2 кваліфіковані органом досудового розслідування за ч.3 ст.197-1 КК України, як самовільне будівництво споруди на самовільно зайнятій земельній ділянці.

Обвинувачений в судовому засіданні вину в пред`явленому обвинувачені визнав в повному обсязі, обставини, які йому ставляться в провину, зазначені в обвинувальному акті не оспорював, самостійно ініціював питання про звільнення від кримінальної відповідальності за ст.49 КК України, не заперечував проти закриття кримінального провадження за вказаною підставою.

Представник потерпілого – Кучеренко Г.В. не заперечувала проти задоволення клопотання про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності за ст.49 КК України, у зв`язку з закінченням строків давності.

Прокурор просив задовольнити клопотання звільнивши обвинуваченого від кримінальної відповідальності та провадження у справі закрити.

Відповідно до ч. 4 ст. 286 КПК, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.

Пунктом 1 частини 2 ст.284 КПК України передбачено закриття провадження у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Закриття кримінального провадження або ухвалення вироку з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої цієї статті, не допускається, якщо обвинувачений проти цього заперечує. В цьому разі кримінальне провадження продовжується в загальному порядку, передбаченому цим Кодексом (ч.8 ст.284 КПК України).

Обвинуваченому, який може бути звільнений від кримінальної відповідальності, повинно бути роз`яснено суть обвинувачення, підставу звільнення від кримінальної відповідальності і право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави. У разі якщо підозрюваний чи обвинувачений, щодо якого передбачене звільнення від кримінальної відповідальності, заперечує проти цього, судове провадження проводяться в повному обсязі в загальному порядку(ст.285 КПК України).

Заслухавши думку учасників судового розгляду та дослідивши матеріали кримінальної справи в відповідних межах, суд вважає, що клопотання підлягає задоволенню виходячи з такого.

В судовому засіданні встановлено, що обвинувачений вину у вчиненні кримінального правопорушення, яке йому інкримінують визнав в повному обсязі, обставини вчинення кримінального правопорушення, зазначені в обвинувальному акті не оспорював.

Підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом (ст.2 КК України).

Відповідно до ст.44 КК України, особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років.

З аналізу вищевказаних норм вбачається, що звільняти від кримінальної відповідальності можна лише особу, яка вчинила кримінальне правопорушення, тобто є винною.

Під закриттям кримінального провадження розуміють таке закінчення судового розгляду, яке здійснюється за наявності обставин, які виключають подальше провадження, або підстав для звільнення особи від кримінальної відповідальності. Із закриттям кримінального провадження процесуальна діяльність щодо неї повністю закінчується, подальший рух провадження виключається, поки ухвала про закриття провадження не скасована у встановленому законом порядку. Обґрунтоване закриття кримінального провадження — це необхідний і законний результат судового провадження.

КПК України прямо не передбачено обов`язку суду при закритті провадження встановлювати вину особи, однак це випливає із самої суті інституту звільнення особи від кримінальної відповідальності: звільняється лише особа, яка вчинила кримінальне правопорушення.

Статтями 285, 286, 287 КПК України передбачено, що суд зобов`язаний лише з`ясувати: чи не заперечує обвинувачений проти такого закриття кримінального провадження з вищевказаної підстави. Однак законодавство не зобов`язує суд і роз`яснювати наслідки такого закриття, зокрема, що особа вважатиметься винною у вчиненні кримінального правопорушення за яке її звільняють, незалежно від того, чи визнає вона вину чи ні (звільнення від кримінальної відповідальності з нереабілітуючих підстав).

Нереабілітуючі підстави означають, що стосовно особи зібрано достатньо доказів для підозри у вчиненні кримінального правопорушення, однак через певні обставини кримінальне провадження щодо цієї особи виключається. Така особа не вправі вимагати відшкодування матеріальної чи моральної шкоди, яка була їй завдана в процесі розслідування.

Судом встановлено, що злочин, інкримінуємий обвинуваченому, вчинено останнім в 2009 році.

Відповідно до ст.4 КК України, кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.

Відповідно ст.5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість. Закон про кримінальну відповідальність, що частково пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, а частково посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, має зворотну дію у часі лише в тій частині, що пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи. Якщо після вчинення особою діяння, передбаченого цим Кодексом, закон про кримінальну відповідальність змінювався кілька разів, зворотну дію в часі має той закон, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи.

Станом на день розгляду даного кримінального провадження, кримінальне правопорушення, яке інкримінується ОСОБА_2 відноситься до нетяжкого злочину.

Згідно п.2 ч.1 ст.49 КК України (в редакції, що діє станом на день розгляду справи), особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років.

З огляду на наведене, на час подання клопотання обвинуваченим закінчився трирічний строк давності, передбачений п.2 ч.1 ст.49 КК України.

Згідно з ч.2 ст.49 КК України, перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового розслідування або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з`явлення особи із зізнанням або її затримання. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення кримінального правопорушення минуло п`ятнадцять років, а з часу вчинення кримінального проступку - п`ять років.

Згідно з ч.3 ст.49 КК України, перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у частинах першій та другій цієї статті строків особа вчинила новий злочин, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше двох років.

Факт ухилення особи від досудового розслідування та суду є обставиною, що виключає благополучне закінчення строків давності і зупиняє строк, передбачений ч.1 ст.49 КК України.

Разом з тим, даних про те, що ОСОБА_2 ухилявся від досудового слідства та суду або після вчинення данного кримінального правопорушення вчинив новий тяжкий або особливо тяжкий злочин в судовому засіданні встановлено не було, що свідчить про те, що строк, передбачений п.2 ч.1 ст.49 КК України не зупинявся та не переривався.

У відповідності до ч.3 ст.288 КПК України суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Враховуючи вищенаведене, перевіривши законність заявленого клопотання, маючи згоду обвинуваченого на звільнення від кримінальної відповідальності, заслухавши думку потерпілого, з огляду на те, що злочин за яким обвинувачується ОСОБА_2 , в силу ст.12 КК України, є нетяжким злочином, та з моменту скоєння такого минуло більше трьох років, перебіг давності притягнення до кримінальної відповідальності, в розумінні ст.49 КК України, не зупинявся і не переривався, суд приходить до переконання, що клопотання обвинуваченого про звільнення від кримінальної відповідальності є законним та обґрунтованим і тому його слід задовольнити, звільнивши ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності за ч.3 ст.197-1 КК України на підставі п.2 ч.1 ст.49 КК України та кримінальне провадження відносно останнього слід закрити.

Процесуальні витрати та речові докази відсутні.

Керуючись ст. 49 КК України, ст. ст. 284-286, 288, 314,372 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Клопотання обвинуваченого ОСОБА_2 про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого за ч.3 ст.197-1 КК України та закриття кримінального провадження - задовольнити.

ОСОБА_2 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 197-1 КК України – звільнити від кримінальної відповідальності на підставі п.2 ч.1 ст.49 КК України, у зв`язку з закінченням строків давності.

Провадження по кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_2 за ч. 3 ст. 197-1 КК України (ЕУНСС № 227/773/21, провадження 1-КП/227/395/2021 - закрити.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Донецького апеляційного суду через Добропільський міськрайонний суд Донецької області протягом 7 діб з дня її проголошення.

Повний текст ухвали буде складений та оголошений учасникам судового провадження 21 травня 2021 року о 08.30 годині.

Суддя О.В.Здоровиця